Незаконне підприємництво: кримінологічне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

«Незаконне підприємництво: кримінологічне дослідження»

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

УДК 343.9

Давиденко

Михайло Леонідович

Харків - 2004

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, Бандурка Олександр Маркович, народний депутат (Верховна Рада України).

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, доцент Литвак Олег Михайлович Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник;

- кандидат юридичних наук, доцент Кальман Олександр Григорович Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Провідна установа - Одеський національний університет ім.. І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса).

Захист відбудеться “ 11 ” червня 2004 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої ради К 64.700.03 у Національному університеті внутрішніх справ за адресою 61080, м. Харків, пр-т. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано “ 8 ” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю диференційованого підходу до організації боротьби з економічною злочинністю в Україні, що в умовах тривалих в економіці та інших сферах життєдіяльності кризи являє серйозну загрозу національній безпеці країни. Будучи багатоликою, економічна злочинність містить у собі різні з позиції не тільки кримінального права, й кримінології групи й види злочинів. Ця її особливість вимагає, щоб розробка й реалізація заходів для попередження цих злочинів здійснювалися на двох рівнях. Перший охоплює засоби, спрямовані на протидію економічній злочинності в цілому, другий складається з низки самостійних напрямків, кожен з яких націлено на попередження окремої кримінологічної групи економічних злочинів.

У дисертаційній роботі глибокого аналізу зазнали кримінологічні проблеми боротьби зі злочинами, сполученими з незаконним підприємництвом. Будучи досить різними, з позиції кримінального права - статті 202 - 205 Кримінального кодексу України (далі - КК, КК України), - розглядувані злочини утворюють однорідну групу з позиції кримінології, що є теоретичною підставою їх дослідження як єдиного кримінологічного об'єкта. Разом із тим дисертацію правомірно розглядати як один з напрямків дослідження проблем боротьби з економічною злочинністю в Україні.

Питання боротьби з економічними злочинами порушувалися багатьма вітчизняними правознавцями. У кримінально-правовому і кримінологічному аспекті вони розглядалися О.М. Бандуркою, В.В. Голіною, Н.О. Гуторовою, Л.М. Давиденком, І.М. Даньшиним, О.М. Джужой, В.П. Ємельяновим, А.Ф. Зелинським, О.Г. Кальманом, О.В Кондратьєвим, В.М. Куцом, М.В. Костицьким., І.П. Лановенком, О.М. Литваком, П.І. Орловим, О.І. Перепелицею, С.Ю. Романовим, О.Я. Свєтловим, В.В. Сташисом, Є.Л. Стрельцовим, В.Я. Тацієм, В.М. Трубниковим, Ю.С. Шемшученком та ін. Вагомий внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі кримінологи Російської Федерації, як Б.В. Волженкін, О.С. Горєлик, А.І. Долгова, А.І. Ларьков, Б.М. Леонтьєв, О.М. Яковлєв, П.С. Яні, В.Б. Ястребов та ін. Криміналістичні та інші аспекти боротьби з економічною злочинністю й правопорушеннями у сфері економіки досліджувалися в Україні В.В. Долежаном, П.М. Каркачем, М.В. Косютою, В.П. Корж, В.В. Кривобоком, Г.А. Матусовським, М.В. Руденко, О.Н. Ярмишем та іншими правниками.

Разом із тим слід відзначити, що комплексного дослідження проблеми попередження злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом, у кримінологічній доктрині ще не існує.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ; вона відповідає основним вимогам Комплексної програми злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. та пп. 2.1., 4.2. Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації вимог Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 21 лютого 2001 р.

- позначено спрямованість і характер правового виховання підприємців з метою усунення дефектів правосвідомості як обставин криміногенного характеру;

- окреслюються форми координації і взаємодії основних суб'єктів протидії злочинам, пов'язаним з незаконним підприємництвом.

Практичне значення отриманих результатів є багатоплановим і реалізується в найбільш значимих формах:

- у науково-дослідній галузі одержані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої розробки засобів протидії економічним злочинам;

- у законотворчій діяльності Верховної Ради України - під час розробки нормативних актів, спрямованих на боротьбу з тіньовою економікою, економічною злочинністю, на регулювання підприємницької діяльності;

- у правозастосовчій діяльності - у практичній роботі правоохоронних та інших органів по боротьбі з економічною злочинністю й тіньовою економікою;

- у навчальному процесі - під час викладання спецкурсу по попередженню економічних злочинів, при підготовці відповідної навчальної й методичної літератури для курсантів й майбутніх юристів.

Особистий внесок дисертанта. Положення, які викладені в дисертації і виносяться на захист, розроблені автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені в наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях. Вони також доповідалися на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають 11 підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дослідження складає 162 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, показується її зв'язок з науковими планами МВС і Національного університету внутрішніх справ, зазначаються мета й завдання дисертаційного дослідження, викладаються наукова новизна й практична значимість отриманих результатів дослідження.

Розділ І. “Кримінологічна характеристика злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом”, містить шість підрозділів, присвячених аналізу злочинів, сполучених з незаконним підприємництвом.

У підрозділі 1.1. “Поняття і значення кримінологічної характеристики злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом”, відзначається, що характеристика злочинності - це опис найбільш істотних її властивостей, що відрізняють це явище від інших негативних явищ масового характеру. Розрізняються кримінально-правова, криміналістична та інші види характеристик злочинності, що припускають опис найбільш істотних її ознак з точки зору кримінального права, криміналістики та інших галузей права.

Автор дисертації пропонує під кримінологічною характеристикою злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом, мати на увазі сукупність таких їх ознак у яких знаходять своє відбиття форми й методи досліджуваних злочинів, цілі й мотиви цих діянь, соціальний статус засуджених осіб та інші властивості, що мають значення для розуміння причин і розробки заходів для їх попередження.

Підрозділ 1.2. “Порівняльний аналіз кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за незаконне підприємництво”, розкриває поняття “незаконне підприємництво”. Цей термін є кримінологічним і в певному сенсі умовним. Ним охоплюється група злочинів, передбачених статтями 202 - 205 КК України. Диспозиції даних норм мають бланкетний характер, що робить необхідним для з'ясування їхнього змісту звернення до відповідних норм господарського й підприємницького законодавства. Крім того, об'єднуючим чинником цих норм є їхня спрямованість на захист установленого законодавством порядку зайняття підприємництвом.

Зазначені норми істотно відрізняються від тих, які тривалий час існували в КК УРСР і передбачали відповідальність за приватнопідприємницьку діяльність і комерційне посередництво. Ці норми розглядали такі дії як форму нетрудового доходу (ст. 150 і 151 КК УРСР 1960 р.). Статті 202 - 205 КК 2001 р. скеровані на захист цивілізованого підприємництва.

У підрозділі 1.3. “Системно-структурний аналіз злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом”, досліджуються вищевказані злочини як частка економічної злочинності, під якою дисертантом услід за іншими правознавцями розуміються різні з позиції кримінального права діяння, вчинені у сфері економіки особами, які виконують у ній відповідні функції й володіють у зв'язку з цим передбаченими чинним законодавством повноваженнями. Водночас розглядувані злочини утворюють самостійну групу економічних злочинів, об'єктивна сторона яких сполучена з порушенням порядку зайняття підприємництвом. Другим інтегративним чинником для досліджуваних злочинів є те, що всі вони мають корисливий характер, тому що їх основною метою є одержання доходу у великих розмірах.

Злочини, сполучені з незаконним підприємством, у структурі економічної злочинності складають 6%. Якщо всі кримінальні справи про злочини, передбачені статтями 202 - 205 КК, узяти за 100 %, то 98 % з них становлять злочинні діяння, вчинені в процесі підприємницької діяльності.

У свою чергу розглядувана група злочинів складається з чотирьох підгруп: 10,2 % становлять діяння, кваліфіковані за ст. 202 КК; 6,1 % - злочини, передбачені ст. 203 КК; 70 % - злочини, передбачені ст. 204 КК; 13,7 % - злочинні діяння, відповідальність за які встановлюється у ст. 205 КК.

Вказується, що досліджувані злочини, у своїй сукупності створюють однорідну кримінологічну групу, тісно сполучену з іншими економічними злочинами. Найбільшою мірою вони пов'язані із ухилянням від сплати податків (ст. 121 КК); ухиленням від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незаконним відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК) та іншим, що варто враховувати як при вивченні причин даних злочинів, так і при розробці заходів їх попередження.

У підрозділі 1.4. “Латентність злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом”, розкривається поняття і кримінологічне значення латентних злочинів, сполучених з незаконним підприємництвом. На думку дисертанта, латентність розглядуваних злочинів досягає 99 %, що істотно обтяжує боротьбу з ними. Зумовлено це з тим, що латентна злочинність спотворює уявлення про фактичну поширеність даних злочинів і створює в окремих осіб помилкову думку, що, вчинивши злочин, можна залишитися безкараним.

Дисертант вважає, що злочинам, пов'язаним з незаконним підприємництвом, властиві три види латентності: природна, штучна і прикордонна. У роботі розкривається зміст названих понять, показується теоретична і практична можливість боротьби з латентністю досліджуваних злочинів.

У підрозділі 1.5. “Кримінологічна характеристика осіб, засуджених судом за злочини, зв'язані з незаконним підприємництвом”, на підставі узагальнення даних про осіб, засуджених за здійснення злочинів, сполучених з незаконним підприємництвом, наведено низку кримінологічно значимих спостережень. По-перше, розглянута категорія засуджених відрізняється відносно високим рівнем освіти: 23,2 % мали вищу освіту, 67,9 % - середню чи середньоспеціальну, і лише 8 - 9 % - неповну середню освіту. По-друге, дані злочини вчинюються переважно молодими людьми: особи віком від 25 до 39 років склали 44,83 %; на другому місці виявилася група осіб від 40 до 49 років (31,03 %); на третьому й наступному місцях - розташування наступних вікових груп: від 18 до 24 років (13,8 %); від 50 до 59 років (8,62 %), від 60 років і старше (1,72 %). Звертає на себе увагу також те, що серед осіб, засуджених за незаконне підприємництво, питома вага жінок, вища, у той час як їх частка в загальній масі злочинців становить лише 15 %.

Важливе значення для характеристики осіб, засуджених за злочини, пов'язані з незаконним підприємництвом, є також те, що багато хто з них прийшли в бізнес з інших сфер життєдіяльності, де вони працювали вчителями, інженерами, науковими співробітниками та іншими фахівцями. Серед осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за злочини розглядуваного виду , лише 1,2 %, раніше мали судимість.

У розділі 1.6 “Детермінація злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом” відзначається, що для позначення причинних зв'язків у кримінології використовуються різні терміни: “причини й умови злочинності й окремих злочинів”, “обставини, що сприяють учиненню злочинів”, “детермінанти”, “криміногенні чинники” й ін. При цьому за кожним з них у конкретному випадку можуть стояти різні за своїм характером обставини і явища, що кореняться в багатьох сферах життєдіяльності.

На підставі власного дослідження і досліджень інших науковців-кримінологів дисертант зробив висновок, що злочини, сполучені з незаконним підприємництвом, обумовлені: 1) спадом виробництва, падінням життєвого рівня населення, його розшаруванням; 2) неефективністю правових реформ в економічній і фінансовій сферах, незадовільною організацією системи адміністративного керування й соціального контролю, зростанням тіньової економіки; 3) неготовністю значної частини населення адаптуватися до нових умов життя, які виникли у зв'язку з перебудовою суспільного устрою й економічних відносин; 4) деформацією духовно-моральної сфери суспільства, падінням престижу чесної праці, поширенням серед населення уявлення про можливість легкого досягнення благополуччя та ін.

Розділ ІІ. “Проблеми протидії злочинам, пов'язаним з незаконним підприємництвом”, містить п'ять підрозділів, присвячених заходам боротьбі зі злочинами, пов'язаними з незаконним підприємництвом.

У підрозділі 2.1. “Поняття й загальна характеристика протидії злочинам, пов'язаним з незаконним підприємництвом”, розглядається понятійний апарат і співвідношення термінів “боротьба”, “попередження”, “профілактика”, “контроль”, “протидія” та ін. Дисертант підтримує думку тих правознавців, які вважають, що найбільш широкими поняттями виступають “боротьба зі злочинністю” і “протидія злочинності”. У дисертаційному дослідженні зазначені поняття застосовуються як рівнозначні й одночасно як основні. При цьому даними поняттями охоплюються як кримінально-правовий, так і кримінологічний аспекти боротьби зі злочинністю.

Дається визначення суб'єктів протидії незаконному підприємництву, розглядається проблема правового регулювання боротьби з досліджуваними злочинами.

У підрозділі 2.2. “Правоохоронна діяльність як засіб протидії злочинам, пов'язаним з незаконним підприємництвом”, аналізуються різні точки зору щодо поняття “правоохоронні органи” та класифікації суб'єктів попереджувальної діяльності. Наводиться додаткова аргументація на користь того, щоб, терміни “правоохоронні органи” й “органи кримінальної юстиції” використовувати поряд, припускаючи під ними лише ті, для яких боротьба зі злочинністю є основною або однією з основних функцій. До них належать: суди, органи прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки.

На підставі аналізу практики названих органів по застосуванню заходів правового впливу на порушників порядку зайняття підприємницькою діяльністю дисертантом зроблено висновок, що ця робота містить у собі значні резерви для посилення попереджувального ефекту, і розглядаються основні напрямки її вдосконалення.

Зокрема, проаналізовано шляхи поліпшення діяльності суб'єктів кримінального судочинства по виявленню причин та умов, що сприяли вчиненню цих злочинів, розглянуто оптимальні форми боротьби з адміністративними правопорушеннями, сполученими з незаконним підприємництвом.

У підрозділі 2.3. “Контроль і нагляд за виконанням законів про порядок зайняття підприємницькою діяльністю як засіб попередження злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом”, доводиться, що теоретичним підґрунтям попередження злочинів контрольно-наглядовими засобами є положення про те, що ця діяльність за своєю суттю є протидією злочинності, тому що у процесі її проведення органи контролю чи нагляду або припиняють правопорушення, які самі здатні перерости у злочини, або виявляють і усувають ті, що самі не здатні стати злочинами, але можуть бути обставинами, сприяючими їх учиненню.

У дисертації розглядаються органи на які покладено обов'язки по контролю й нагляду за дотримання законів, що регулюють підприємницьку діяльність, їх повноваження, форми й методи контрольно-наглядової діяльності.

У підрозділі 2.4. “Правове й етичне виховання підприємців як засіб, попередження злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом”, відзначається, що теоретичним підґрунтям попередження розглядуваних злочинів засобами правового виховання є висновки кримінологів про деформацію правосвідомості багатьох підприємців, що є однією з причин незаконного підприємництва. Правове виховання автором розглядається як цілеспрямований і систематичний вплив на особистість, що формує правосвідомість і звички правомірної поведінки.

Суб'єктами правового виховання підприємців є суди, органи прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, інші державні органи та громадські організації. Предметом правового виховання є правосвідомість у єдності та взаємозв'язку таких його елементів, як знання права, уявлення про нього, ставлення до чинного права.

Аналізуються форми й методи правового виховання підприємців, вивчаються шляхи вдосконалення цієї роботи. Відзначається, що правове виховання названої категорії осіб тісно пов'язано з етичним вихованням підприємців, що теоретична розробка його засад - найважливіше завдання юридичної науки і практики.

У підрозділі 2.5. “Координація і взаємодія суб'єктів боротьби з незаконним підприємництвом” обґрунтовуються зміст і співвідношення термінів “координація“ і “взаємодія”. Відмічається, що в юридичній літературі термін “координація“ вживається, коли йдеться про взаємопогоджувану діяльність різних органів та організацій, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями. Термін “взаємодія” означає взаємний зв'язок і взаємну підтримку органів та організацій, що борються з досліджуваними злочинними проявами та іншими правопорушеннями. Відмінність полягає лише в тому, що при відносинах координації одна зі сторін виступає їх організатором, а інша таких обов'язків не несе. Відносини координації можуть бути виражені формулою: С > О, де С - суб'єкт керування (організатор координації), а О - об'єкт керування.

При взаємодії обидві сторони зобов'язані організовувати зазначені відносини, і тому в кожному конкретному випадку функцію організатора бере на себе то одна, то інша сторона, що може бути виражено формулою С - С.

Розрізняються адміністративно-територіальна координація, за допомогою якої забезпечується погоджена діяльність усіх суб'єктів, функціонуючих на територіальному зрізі, і міжвідомча, яка дозволяє об'єднати зусилля окремих суб'єктів боротьби зі злочинністю.

Для об'єднання цих зусиль суб'єктів боротьби з незаконним підприємництвом застосовуються всі види координації. У роботі наводяться найбільш ефективні форми координації стосовно боротьби зі злочинами, пов'язаними з незаконним підприємництвом.

У Висновку автор дисертаційного дослідження викладає основні положення, що становлять зміст даної роботи. Підкреслюється, що досліджувані злочини належать до економічної злочинності; вони створюють у її структурі відносно самостійну кримінологічну групу, що має низку загальних ознак. Основною інтегративною ознакою злочинів, пов'язаних з незаконним підприємництвом, є загальний об'єкт зазіхання - установлений порядок підприємницької діяльності. Називаються основні чинники, що детермінують цей злочин, докладно вивчаються форми боротьби й попередження розглядуваних злочинних діянь.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Давыденко М.Л. Понятие и общая характеристика преступлений, связанных с нарушением порядка занятия хозяйственной банковской деятельностью // Право і безпека. - 2002. - № 3. - С. 31-34.

2. Давыденко М.Л. Понятие и значение криминологической характеристики преступлений, связанных с нарушением порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью // Пробл. правознавства та правоохоронної діяльності. - 2002. - № 2. - С. 192-197 .

3. Давыденко М.Л. Криминологическая характеристика преступлений, связанных с незаконным предпринимательством // Право і безпека. - 2003. - Т. 2. - № 2. - С. 82, 83.

5. Давыденко М.Л. Контроль і надзор как способ предупреждения преступлений, связанных с незаконным предпринимательством. Право і безпека. - 2003. - Т. 2 - № 3. - С. 72-76.

6. Давиденко М.Л. Фактори детермінізації злочинів, пов'язаних з незаконним підприємством // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. - 2003. - № 3. - С. 348 - 356.

7. Давыденко М.Л. Правовое воспитание предпринимателей как средство предупреждения преступлений, связанных с предпринимательской деятельностью // Право і безпека. - 2004. - Т. 3. - № 1. - С. 83 - 85.