Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

«Заміна покарання більш м'яким при його відбуванні за кримінальним правом України»

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

УДК 343.241(477)

ГЕРАСИМЕНКО

ВІКТОР ПЕТРОВИЧ

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент Тютюгін Володимир Ілліч, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінального права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Туляков В'ячеслав Олексійович, Одеська національна юридична академія, проректор з міжнародних зв'язків, завідувач кафедри кримінального права;

кандидат юридичних наук, доцент Хавронюк Микола Іванович, Верховний Суд України, заступник керівника Апарату - начальник правового управління, Заслужений юрист України.

Захист відбудеться 25 жовтня 2007 року о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 24 вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з важливих проблем теорії кримінального права, законодавчої та правозастосовчої практики є індивідуалізація кримінального покарання. Але вирішення цієї проблеми для досягнення цілей виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів можливе не тільки за рахунок правильного застосування загальних засад призначення покарання, а й при здійсненні звільнення від покарання (від його відбування), а також шляхом його заміни.

За останні часи в Україні відбулися серйозні зміни у сфері кримінально-правової політики, яка, ґрунтуючись на принципі невідворотності покарання, у той же час характеризується проявом принципів гуманізму й економії заходів кримінально-правового впливу. До одного із таких заходів належить і заміна покарання. За даними Державної судової адміністрації України число засуджених, до яких була застосована заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК) у 2003 р. склала 4209 осіб, у 2004 р. - 2669, у 2005 р. - 6565, а в 2006 р. - 6099. Крім того, судами України були розглянуті й задоволені клопотання щодо заміни штрафу - громадськими та виправними роботами (ч. 4 ст. 53 КК), виправних робіт - штрафом (ч. 3 ст. 57 КК), обмеження або позбавлення волі - службовими обмеженнями для військовослужбовців (ч. 1 ст. 58 КК), позбавлення волі - триманням у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ч. 1 ст. 62 КК), кількість яких у 2003 р. в цілому склала 428 справ, у 2004 р. - 214, а у 2005 р. - 384 Лист ДСА України від 16 листопада 2006 р. № 14-6958/06..

Хоча в теорії кримінального права проблема заміни покарання і визнається однією з важливих, водночас досліджена вона ще недостатньо. Різні теоретичні і прикладні питання застосування покарання (в тому числі і його заміни) розглядалися в роботах таких криміналістів, як: Е.Т. Борисов, Д.П. Водяников, М.Д. Дурманов, Ю.М. Ємельянов, С.І. Зельдов, І.І. Карпец, Г.А. Кригер, О.С. Міхлін, Л.Є. Орел, М.О. Стручков, А.І. Тарханов, Ю.М. Ткачевський, С.Я. Улицький, О.Л. Цветинович, М.Д. Шаргородський, М.О. Шнейдер та ін. В Україні окремим аспектам заміни покарання присвячені роботи С.В. Сахнюка, В.В. Сташиса, В.І. Тютюгіна, С.Д. Шапченка, С.М. Школи й інших криміналістів. Комплексному дослідженню заміна покарання була піддана у монографіях Ю.М. Ткачевського “Замена уголовного наказания в процессе исполнения” (Москва, 1982 р.) і І.А. Тарханова “Замена наказания по советскому уголовному праву” (Казань, 1982 р.). Однак ці роботи виконані на базі кримінального й кримінально-виконавчого законодавства, яке вже втратило чинність.

Віддаючи належне роботам цих та інших вчених, слід визнати, що рівень наукового дослідження юридичної природи й ознак заміни покарання, окремих видів заміни покарання більш м'яким при його відбуванні, встановлення критеріїв відмежування заміни покарання від інших правових інститутів і норм КК (призначення покарання і звільнення від покарання та його відбування) є ще недостатнім, що як наслідок викликає на практиці цілий ряд питань при розгляді конкретних справ цієї категорії.

Крім того, Кримінальний кодекс України 2001 р. передбачає ряд нових видів заміни покарання, багато в чому по-новому регулює передумови, підстави і порядок застосування традиційних її видів. Це вимагає наукового осмислення новел КК, узагальнення практики застосування заміни покарання, виявлення прогалин у кримінально-правовій регламентації цього інституту, а також викликає потребу у розробці наукових рекомендацій та пропозицій з удосконалення законодавства про заміну покарання та практики його застосування. З прийняттям Закону України “Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р., та Положення про здійснення помилування, затвердженого указом Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118/2005 виникла потреба наукового осмислення новел і щодо заміни покарання на підставі актів про амністію та помилування.

Усе це, а також відсутність комплексних монографічних досліджень з зазначених проблем за часів чинності КК України 2001 р. визначило вибір теми дисертації, обумовило її значимість з точки зору як доктрини кримінального права, так і практики застосування законодавчих положень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Проблеми ефективності кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності” (номер державної реєстрації 0106U002292), над якою працює кафедра кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема роботи затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 16 грудня 2005 року (протокол № 6).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття і юридичної природи заміни покарання, передумов, підстав, порядку і кримінально-правових наслідків заміни покарання більш м'яким при його відбуванні, а також розробка пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства України у цій сфері та практики його застосування.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: 1) дослідити правову природу і на цій основі сформулювати ознаки заміни покарання, визначити її поняття та види; 2) встановити критерії відмежування заміни покарання від суміжних правових інститутів і норм; 3) визначити поняття заміни покарання більш м'яким при його відбуванні; 4) виділити та розглянути види такої заміни; 5) піддати аналізу питання, пов'язані з передумовами, підставами, порядком і кримінально-правовими наслідками заміни невідбутої частини покарання більш м'яким; 6) вивчити й узагальнити судову практику щодо заміни покарання більш м'яким при його відбуванні, обґрунтувати рекомендації щодо її удосконалення; 7) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення КК та інших нормативно-правових актів України стосовно застосування заміни покарання більш м'яким при його відбуванні.

Об'єктом дослідження є проблеми заміни покарання за кримінальним правом України. Предметом дослідження є заміна покарання більш м'яким при його відбуванні.

Нормативно-правовою базою дослідження є положення вітчизняного законодавства, законодавства держав, що утворилися на території колишнього СРСР, та інших окремих зарубіжних країн щодо застосування заміни покарання. Теоретичну основу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених минулого і сучасності в галузі кримінального права. Крім того, були використані роботи з філософії, логіки, теорії права, кримінології, кримінально-виконавчого права, кримінального процесу та інших галузевих юридичних наук. Емпіричною базою дослідження є матеріали архівних справ щодо застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, розглянуті місцевими судами Київської (726 справ) та Черкаської (376 справ) областей за 2005-2006 рр..

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дослідження використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, філософський (діалектичний) метод пізнання використовувався при дослідженні сутності заміни покарання; історико-правовий метод - при вивченні генезису інституту заміни покарання, який знайшов відображення у кримінальному законодавстві; догматичний метод - при аналізі змісту законодавчих положень, які регламентують заміну покарання більш м'яким при його відбуванні; формально-логічний - для встановлення ознак заміни покарання, формулювання понять і вироблення пропозицій щодо вдосконалення КК і практики його застосування; метод системно-структурного аналізу - для дослідження системи норм, що регулюють питання заміни покарання, а також окремих видів такої заміни, як структурної одиниці цієї системи; порівняльно-правовий метод - для виявлення різних підходів правового регулювання заміни покарання у кримінальному законодавстві зарубіжних країн і КК України; статистичний метод - при аналізі статистичних даних, а конкретно-соціологічний - при вивченні матеріалів судової практики щодо застосування заміни покарання.

Наукова новизна одержаних результатів. На думку автора, з досягнутих ним результатів дослідження новими для науки кримінального права є такі:

1. Дисертація є першим монографічним дослідженням кримінально-правових проблем застосування заміни покарання на підставі Кримінального кодексу України 2001 р. та інших нормативно-правових актів. Вперше наводяться аргументи на користь того, що заміна покарання - це своєрідний комплексний кримінально-правовий інститут, при застосуванні якого вирішуються питання, пов'язані як із призначенням покарання, так і зі звільненням від покарання або його відбування.

2. Виявлені, сформульовані і проаналізовані ознаки заміни покарання як кримінально-правового інституту. Запропоновані авторські поняття “заміна покарання” і “заміна покарання більш м'яким при його відбуванні”.

3. Розвинуті висловлені в теорії кримінального права позиції щодо класифікації заміни покарання на види і запропонована авторська класифікація заміни, в основу якої покладені різні критерії.

4. Вперше доведено, що на відміну від призначення більш м'якого покарання, заміна відбувається в два обов'язкових етапи - на першому - призначається замінюване покарання, а на другому - застосовується заміняюче. На відміну ж від звільнення від покарання та його відбування при заміні особа не звільняється, а продовжує відбувати покарання, хоча й іншого його виду. заміна покарання кримінальний правовий

5. Вперше наводяться аргументи про недоцільність заміни менш суворого покарання більш суворим його видом (заміна штрафу громадськими або виправними роботами - ч. 4 ст. 53 КК). З урахуванням цього запропоновано закріпити можливість розстрочки або відстрочки виконання штрафу при неможливості його сплати в межах встановлених у законі строків або повного чи часткового звільнення від виконання цього покарання.

6. Вперше висловлена позиція і наведені аргументи на користь того, що при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким як заміняючі покарання можуть використовуватися лише більш м'які, основні, строкові і, як правило, загальні види покарання, до яких належать: обмеження волі, арешт, виправні роботи, громадські роботи. Таке покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як заміняюче лише за умови, якщо злочин було вчинено засудженим за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю.

7. На відміну від чинної редакції ч. 1 ст. 82 КК, у якій заміняюче покарання обмежене як мінімальним, так і максимальним строками, передбаченими в Загальній частині КК для даного виду покарання, пропонується закріпити можливість застосування заміняючого покарання лише в межах максимального строку.

8. Вперше на базі чинного законодавства обґрунтовується доцільність застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким видом до неповнолітніх і пропонується редакція відповідної статті КК України.

9. Висловлені і аргументовані пропозиції щодо удосконалення положень КК України та інших нормативно-правових актів, які стосуються застосування статей 53, 56, 57, 60, 61, 74, 80, 81, 82, 83, 107 КК, ст. 67 КВК, ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють більш глибокій науковій розробці проблем заміни покарання більш м'яким при його відбуванні і можуть бути використані для: 1) наступних наукових досліджень як загальних питань заміни покарання, так і окремих проблем заміни покарання більш м'яким при його відбуванні; 2) подальшого удосконалення КК України; 3) поліпшення практики застосування кримінально-правових норм інституту заміни покарання; 4) підготовки навчальної літератури у процесі викладання кримінального права, а також відповідних спецкурсів у вищих юридичних навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, що сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дослідження доповідалися на наукових конференціях, серед яких: “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (8-9 лютого 2007 р., м. Львів); “Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (23-24 квітня 2007 р., м. Харків).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 5 наукових статей у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, а також тези 2 наукових доповідей і повідомлень.

Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які разом містять 9 підрозділів, висновків (до кожного розділу і до всієї роботи) і списку використаних джерел (240 найменувань). Повний обсяг роботи - 213 сторінок, з них основного тексту - 191 сторінка.

Законодавство і наукова література використані станом на 1 квітня 2007 року.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, встановлюються його мета, завдання, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються об'єкт, предмет і методи дослідження, вказуються наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів дослідження та їх апробація.

Розділ 1 “Заміна покарання за кримінальним правом України” складається з трьох підрозділів і висновків до розділу.

Підрозділ 1.1. “Поняття і правова природа заміни покарання” присвячений дослідженню юридичної природи і ознак заміни покарання.

Автор дійшов висновку, що заміна покарання - це сукупність кримінально-правових норм, на підставі яких суд в стадії призначення покарання (при постановленні вироку) або в процесі його виконання (відбування засудженим) остаточно і безумовно заміняє раніше призначене винному вироком основне покарання (повна заміна) чи невідбуту його частину (часткова заміна) іншим (більш або менш суворим) основним видом покарання.

Проведене дослідження свідчить, що заміна одного покарання іншим завжди припускає наявність двох видів покарань. При цьому перше з них - замінюване - обов'язково має бути спочатку призначене вироком суду, а друге - заміняюче - застосовується в порядку заміни (замість замінюваного). Таким чином, замінити можна лише те покарання, яке вже було призначене вироком суду.

В дисертації стверджується, що своєрідність заміни полягає в тому, що вона здійснюється так би мовити у декілька етапів: а) призначення вироком суду певного (згодом замінюваного) виду покарання. У цьому полягає схожість інституту заміни покарання з інститутом його призначення; б) звільнення особи від призначеного покарання в цілому або частково. У цьому вбачається схожість інституту заміни покарання з інститутом звільнення від покарання або його відбування; в) нарешті, заміна всього або невідбутої частини призначеного раніше покарання іншим його видом. Саме на останньому з цих етапів і здійснюється власне заміна, внаслідок якої застосовується нове покарання, яке або призначається тим же вироком, або визначається постановою (ухвалою) суду. Проте всі етапи, що передують власне заміні покарання, є необхідними складовими її здійснення. Звідси випливає, що заміна покарання - це своєрідний комплексний кримінально-правовий інститут, при застосуванні якого вирішуються питання, пов'язані як із призначенням покарання, так і зі звільненням від покарання або його відбування.

У роботі докладно досліджуються ознаки заміни покарання, до яких слід віднести: 1) підстави різних видів заміни обумовлені цілями покарання і принципами його призначення; 2) заміна покарання застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду з призначенням покарання; 3) застосування цього інституту припускає заміну одного виду покарання іншим (“новим”) видом покарання, передбаченим у КК; 4) заміні підлягають лише основні види покарання; 5) заміна покарання здійснюється, як правило, на більш м'який його вид; 6) вона може застосовуватися як на стадії призначення покарання, так і в процесі його виконання (відбування засудженим); 7) заміна покарання має безумовний і остаточний характер; 8) вона здійснюється тільки в судовому порядку.

У підрозділі 1.2. “Критерії класифікації та види заміни покарання” відзначається, що заміна покарання може бути класифікована на певні види за різними критеріями:

1) залежно від моменту її здійснення: а) заміна покарання в стадії його призначення; б) заміна покарання в процесі його виконання; в) заміна покарання як у стадії його призначення, так і в процесі його виконання;

2) залежно від того, чи є заміна покарання правом органу, який приймає рішення про заміну, або його обов'язком: а) обов'язкова (імперативна); б) не обов'язкова (факультативна) заміна покарання;

3) залежно від органу, який приймає рішення про заміну покарання: а) заміна покарання, що здійснюється на підставі рішення суду; б) заміна покарання, що здійснюється на підставі рішення іншого органу державної влади (Верховної Ради України, Президента України);

4) залежно від того, застосовується заміна покарання в цілому або частково, вона може бути: а) повною; б) частковою; в) як повною, так і частковою;

5) залежно від обставин, що покладені в основу ухвалення рішення про заміну покарання: а) заміна покарання у зв'язку з певною поведінкою засудженого в період відбування покарання або відстрочки його виконання; б) заміна покарання у зв'язку з об'єктивними обставинами, не пов'язаними з поведінкою засудженого; в) заміна покарання у зв'язку з об'єктивними обставинами, а також з урахуванням поведінки засудженого;

6) залежно від нормативно-правового акта, який регламентує заміну покарання: а) заміна покарання, що здійснюється на підставі тільки норм КК; б) заміна покарання, що здійснюється на підставі норм КК й інших законів і нормативно-правових актів України;

7) залежно від суворості покарання, яке застосовується в порядку заміни: а) заміна більш суворого покарання менш суворим його видом; б) заміна менш суворого покарання більш суворим його видом.

Аналізуючи норми КК, і зокрема положення інституту заміни покарання, дисертант приходить до висновку, що КК містить лише єдиний вид заміни покарання більш суворим видом, коли штраф при неможливості його сплати заміняється громадськими або виправними роботами (ч. 4 ст. 53 КК). Така заміна обумовлена єдиною причиною - неможливістю заміни штрафу більш м'яким покаранням. На підставі проведеного дослідження автор обґрунтовує доцільність виключення положення ч. 4 ст. 53 КК, яке передбачає заміну штрафу більш суворим видом покарання, і закріплення можливості розстрочки або відстрочки виконання покарання у виді штрафу при неможливості його сплати в межах встановлених у законі строків або повного чи часткового звільнення від його відбування.

У підрозділі 1.3. “Відмежування заміни покарання від суміжних правових інститутів” автор доводить, що індивідуалізація покарання виявляється в рамках широкого комплексу кримінально-правових заходів впливу - призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, пом'якшення призначеного покарання і т.д., що призводить до необхідності чіткого відмежування схожих правових інститутів і норм.

Проведений аналіз свідчить, що заміна покарання в стадії його призначення, на відміну від призначення більш м'якого покарання на підставі ст. 69 КК, відбувається в два етапи - на першому - призначається замінюване покарання, а на другому - застосовується заміняюче.

У дисертації розвинуто положення, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків (статті 70, 71 КК) менш суворе покарання не заміняється, а переводиться у більш суворе за встановленою у ст. 72 КК шкалою еквівалентів.

У разі звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК особа негайно припиняє відбувати покарання і визнається такою, яка не має судимості, тоді як при заміні засуджений продовжує відбувати покарання, хоча й іншого виду - як правило, більш м'яке.

Заміна покарання, на відміну від звільнення від покарання з випробуванням (статті 75-79 КК), є безумовною, незалежно від її видів. Причому при застосуванні статей 75-79 КК особа звільняється від реального відбування покарання, а при заміні - продовжує відбувати покарання, хоча й більш м'яке.

Відповідно до положень КК умовно-дострокове звільнення (ст. 81 КК) застосовується до засудженого, який довів своє виправлення, заміна ж невідбутої частини покарання застосовується до засудженого, який лише став на шлях виправлення (ст. 82 КК). Умовно-дострокове звільнення застосовується за певної умови, а заміна невідбутої частини покарання - міра безумовна. При умовно-достроковому звільненні особа в цілому звільняється від подальшого відбування покарання, тоді як при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким засуджений продовжує відбувати покарання, хоча й іншого виду (більш м'яке).

Встановлено, що заміна покарання не є виправленням законодавчої або судової помилки. На відміну від зміни вироку в порядку апеляційного чи касаційного провадження, заміна покарання припускає законний і обґрунтований характер призначеного вироком покарання. Зміна ж режиму відбування покарання, хоча й веде до зміни обсягу правообмежень, однак не змінює вид покарання, призначений вироком суду, а, отже, і не може розглядатися як різновид заміни покарання.

Другий розділ “Поняття і види заміни покарання більш м'яким при його відбуванні за кримінальним правом України” складається з двох підрозділів і висновків до розділу.

У підрозділі 2.1. “Поняття заміни покарання більш м'яким при його відбуванні” на підставі проведеного дослідження дисертант пропонує визначити заміну покарання більш м'яким видом при його відбуванні як сукупність кримінально-правових норм, на підставі яких в процесі виконання покарання (відбування засудженим) суд остаточно і безумовно заміняє раніше призначене винному вироком основне покарання (повна заміна) чи невідбуту його частину (часткова заміна) іншим менш суворим основним видом покарання.

Незважаючи на те, що різні види покарання можуть призначатися на різні строки й у різних розмірах, а також можуть “уражати” різні сфери інтересів засудженого, більш м'яким покаранням є покарання, розташоване в переліку ст. 51 КК вище замінюваного.

У підрозділі 2.2. “Види заміни покарання більш м'яким при його відбуванні” дослідженню піддаються всі види заміни покарання більш м'яким при його відбуванні, встановлюються їх ознаки та особливості застосування.

Дисертант аргументовано доводить необхідність доповнення статей 56, 57, 60 і 61 КК окремим положенням, відповідно до якого, якщо засуджений у процесі відбування покарання набуває статусу, який виключає можливість подальшого його виконання, таке покарання (невідбута його частина) підлягає заміні іншим більш м'яким його видом, а при неможливості її здійснення особа звільняється від відбування цього покарання.

У роботі обґрунтовується, що при заміні покарання у разі набрання чинності законом, що має зворотну дію, оскільки в його санкції передбачено більш м'яке покарання, порівняно з тим, яке призначене вироком суду, замінюване покарання необхідно змінити в рамках санкції нового закону, а потім зарахувати фактично відбуте більш суворе покарання, враховуючи встановлені у ст. 72 КК коефіцієнти перерахунку.

Пропонується доповнити положення ч. 3 ст. 74 КК вказівкою на необхідність заміни раніше застосованого (призначеного) судом покарання, якщо в санкції нового закону передбачено лише більш м'який вид основного покарання.

Проведене дослідження свідчить, що у разі незастосування судом давності виконання обвинувального вироку до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, останнє слід заміняти позбавленням волі на строк п'ятнадцять років. У зв'язку з цим пропонується уточнити редакцію ч. 5 ст. 80 КК.

Дисертант стверджує, що специфікою застосування заміни покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей у віці до трьох років є те, що в цій ситуації заміна покарання здійснюється на другому етапі заохочення: а) на першому етапі суд звільняє від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку (тобто відстрочує виконання покарання); б) на другому, залежно від поведінки засудженої, суд може: (a) звільнити від відбування покарання, (b) замінити його більш м'яким покаранням або (c) направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. Пропонується уточнити редакцію ч. 4 ст. 83 КК вказівкою на те, що заміні підлягає тільки основне покарання. Від відбування додаткового покарання засуджена або звільняється, або направляється для реального його відбування.

З метою підвищення ефективності застосування заміни покарання на підставі акта про амністію або про помилування автор пропонує: 1) усунути колізію між положеннями КК і Законом України “Про застосування амністії в Україні” шляхом внесення змін до останнього, установивши можливість застосування заміни покарання або невідбутої його частини в порядку амністії; 2) змінити редакцію ч. 1 ст. 74 КК з метою уточнення положення про можливість застосування заміни покарання або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування; 3) удосконалити законодавчу регламентацію застосування заміни покарання або невідбутої його частини на підставі акта про амністію або про помилування, вказавши, що заміні підлягають лише строкові й основні види покарання; 4) застосування помилування (підстави і порядок його здійснення) регламентувати законом України.

Розділ 3 “Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким за кримінальним правом України” складається з чотирьох підрозділів і висновків до розділу.

У підрозділі 3.1. “Сутність заміни невідбутої частини покарання більш м'яким” автор звертає увагу на те, що у більшості випадків необхідність заміни покарання виникає лише у зв'язку із застосуванням інших норм та інститутів КК (статті 53, 57, 80 КК), не пов'язаних безпосередньо зі здійсненням заміни покарання. Заміна ж покарання на підставі ст. 82 КК характеризується тим, що має самостійний характер, а її регламентації присвячена спеціальна (самостійна) стаття Загальної частини КК. За наявності передумов і підстав застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким суд не вправі відмовити засудженому в такій заміні на підставі якихось інших причин. Тому вказана заміна покарання належить до обов'язкових її видів.

У підрозділі 3.2. “Передумови заміни невідбутої частини покарання більш м'яким” дисертант обґрунтовує, що замінюваним покаранням, засудження до якого є передумовою застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, може бути одне з двох строкових, основних і загальних видів покарання - обмеження або позбавлення волі на певний строк.

Підрозділ 3.3. “Підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м'яким”. Автор дійшов висновку, що матеріальною підставою заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є позитивна поведінка засудженого в процесі відбування покарання - становлення особи на шлях виправлення, яке характеризується двома моментами (критеріями): а) зразковою поведінкою і б) сумлінним ставленням до праці. На підставі проведеного дослідження, з метою більш точного і ємного формулювання матеріальної підстави застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (відповідно і його заміни) пропонується в ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 107 КК і в ч. 2 ст. 67 КВК слова “сумлінною поведінкою і ставленням до праці” замінити на “зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці”.

Формалізована підстава застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, на думку дисертанта, полягає у відбутті засудженим різних строків (частин) призначеного судом покарання (1/3, 1/2, 2/3). У роботі зазначається, що законодавець їх встановив саме з урахуванням таких критеріїв як: тяжкість злочину, форма вини й особа засудженого для того, щоб засуджений: а) мав час і можливість стати на шлях виправлення і б) дійсно довів, що він вже не потребує настільки суворого кримінально-виправного впливу, а, отже, і невідбута частина більш суворого покарання може бути замінена більш м'яким його видом.

В дисертації обґрунтовується доцільність застосування до неповнолітніх заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

Автор відстоює позицію, відповідно до якої при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким як заміняючі покарання можуть використовуватися лише більш м'які, основні, строкові і, як правило, загальні види покарання, серед яких: обмеження волі, арешт, виправні роботи, громадські роботи. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як заміняюче покарання за умови, що злочин відповідає вимогам, зазначеним у ст. 55 КК.

Аналізуючи строки заміняючого покарання, автор прийшов до висновку, що застосування такого покарання у межах мінімального строку, передбаченого в Загальній частині КК, у деяких випадках формально й абсолютно невиправдано обмежує його вибір. На підставі проведеного дослідження пропонується встановлювати заміняюче покарання в межах лише максимального строку, передбаченого в Загальній частині КК для даного виду покарання.

Пропонується передбачити можливість не тільки повного, а й часткового звільнення від додаткового покарання при заміні невідбутої частини основного покарання більш м'яким видом.

У підрозділі 3.4. “Кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м'яким” зазначається, що якщо особа при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким видом була звільнена від додаткового покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття особою після заміни більш м'якого основного покарання (тобто з дня відбуття заміняючого покарання), а його тривалість встановлюється, виходячи з раніше призначеного вироком суду покарання за вчинення злочину певного ступеня тяжкості (тобто виходячи зі строку і виду замінюваного покарання).

У тих випадках, коли заміна невідбутої частини основного покарання більш м'яким застосовується без звільнення від додаткового покарання, строки погашення судимості встановлюються виходячи з раніше призначеного вироком суду основного покарання (замінюваного) за вчинення злочину певного ступеня тяжкості, однак починають спливати з дня відбуття додаткового покарання, якщо останнє відбувається після виконання основного покарання або хоча й одночасно з ним, але є більш тривалим, ніж основне, що застосоване в порядку заміни. Якщо ж додаткове покарання відбувається паралельно й одночасно з більш м'яким основним (заміняючим) покаранням, але є менш тривалим або рівним йому за строком, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого основного покарання.

Як результат дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення положень КК та інших нормативно-правових актів України стосовно застосування заміни покарання більш м'яким при його відбуванні та практики їх застосування.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання - формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо юридичної природи і поняття заміни покарання більш м'яким при його відбуванні, які мають теоретичне та прикладне значення:

1. Заміна покарання більш м'яким видом при його відбуванні - це сукупність кримінально-правових норм, на підставі яких в процесі виконання покарання (відбування засудженим) суд остаточно і безумовно заміняє раніше призначене винному вироком основне покарання (повна заміна) чи невідбуту його частину (часткова заміна) іншим менш суворим основним видом покарання.

2. Заміна одного покарання іншим завжди припускає наявність двох видів покарань. При цьому перше з них - замінюване - обов'язково повинно спочатку бути призначене вироком суду, а друге - заміняюче - застосовується в порядку заміни (замість замінюваного). Таким чином, замінити можна лише те покарання, яке вже раніше було призначене вироком суду.

3. При заміні невідбутої частини покарання більш м'яким як заміняючі покарання можуть використовуватися лише більш м'які, основні, строкові і, як правило, загальні види покарання, серед яких: обмеження волі, арешт, виправні роботи, громадські роботи. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як заміняюче за умови, якщо злочин було вчинено засудженим за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю.

4. За наявності передумов і підстав застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, яка передбачена в ст. 82 КК, суд не вправі відмовити засудженому в такій заміні на підставі якихось інших причин. Тому вказана заміна покарання належить до обов'язкових її видів.

5. У тексті дисертації сформульовані пропозиції щодо удосконалення положень КК та інших нормативно-правових актів України стосовно регламентації заміни покарання більш м'яким при його відбуванні. Зокрема пропонується:

а) доповнити статті 56, 57, 60 і 61 КК окремим положенням відповідно до якого, якщо засуджений у процесі відбування покарання набуває статусу, який виключає можливість подальшого його виконання, таке покарання (або невідбута його частина) підлягає заміні іншим, більш м'яким його видом, а при неможливості здійснення такої заміни особа звільняється від відбування цього покарання;

б) доповнити положення ч. 3 ст. 74 КК вказівкою на необхідність заміни раніше призначеного судом покарання, якщо в санкції нового закону передбачено лише більш м'який вид основного покарання;

в) уточнити положення ч. 5 ст. 80 КК про те, що у разі незастосування судом давності виконання обвинувального вироку до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, останнє слід заміняти позбавленням волі на строк п'ятнадцять років;

г) змінити редакцію ч. 4 ст. 83 КК шляхом вказівки на те, що заміні підлягає тільки основне покарання. Від відбування додаткового покарання засуджена або звільняється, або направляється для реального його відбування;

ґ) доповнити ч. 1 ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні” відповідним пунктом “заміну строкового й основного покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням”. Частину 2 ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні” виключити;

д) змінити редакцію ч. 1 ст. 74 КК з метою уточнення положення про можливість застосування заміни покарання або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування;

е) удосконалити законодавчу регламентацію застосування заміни покарання або невідбутої його частини на підставі актів про амністію або про помилування, зазначивши, що заміні підлягають лише строкові й основні види покарання;

є) доповнити ст. 82 КК окремою частиною, у якій закріпити положення такого змісту: “При заміні невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому, якому покарання було пом'якшено актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання обчислюється виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду”;

ж) уточнити редакцію ч. 1 ст. 82 КК, замінивши слова “…більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання” на “…більш м'яке покарання призначається в межах максимального строку, встановленого в Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання”.

з) доповнити КК статтею 107¹, яка б передбачала можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким особам, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, виклавши її у такій редакції:

“1. Особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах максимального строку, встановленого в Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована до засудженого за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше чверті строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Герасименко В.П. Проблема визначення поняття “покарання” в кримінальному законодавстві зарубіжних країн // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 77. - С. 119-123.

2. Герасименко В.П. Поняття покарання та його ознаки за КК України 2001 р. // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 80. - С. 113-115.

3. Герасименко В.П. Виды наказаний, применяемых при замене неотбытой части наказания более мягким // Право і безпека. - 2006. - Т. 5. - № 3. - С. 36-39.

4. Герасименко В.П. Заміна покарання як інститут кримінального права // Вісник Академії правових наук України. Збірник наук. праць. Вип. 1 (48) / Ред. кол.: В.Я. Тацій (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2007. - С. 276-283.

5. Герасименко В.П. Заміна покарання в стадії його призначення // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук. праць. Вип. 13 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. - Х.: вид-во “Кроссроуд”, 2007. - С. 204-211.

6. Герасименко В.П. Деякі питання заміни покарання на підставі акта про амністію або про помилування // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XIII регіональної науково-практичної конференції. - Львів: Юридичний фак-тет Львівського нац. ун-тету імені Івана Франка, 2007. - C. 449-451.

7. Герасименко В.П. Заміна покарання у виді штрафу при неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК) // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідом. всеукраїнськ. науково-практичн. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - C. 216-219.

АНОТАЦІЇ

Герасименко В.П. Заміна покарання більш м'яким при його відбуванні за кримінальним правом України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2007.

Дисертація присвячена кримінально-правовим проблемам заміни покарання більш м'яким при його відбуванні. Досліджуються юридична природа і поняття заміни покарання, питання, пов'язані з відмежуванням заміни покарання від суміжних правових інститутів, конкретні види заміни покарання більш м'яким при його відбуванні. Теоретичному аналізу піддані передумови, підстави, порядок і кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правових норм інституту заміни покарання і практики його застосування.

Ключові слова: заміна покарання, заміна покарання більш м'яким при його відбуванні, замінюване і заміняюче покарання.

Герасименко В.П. Замена наказания более мягким при его отбывании по уголовному праву Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2007.

Диссертация посвящена уголовно-правовым проблемам замены наказания более мягким при его отбывании. В ней исследуются юридическая природа и признаки замены наказания, вопросы ее отграничения от смежных правовых институтов и норм, конкретные виды замены наказания более мягким при его отбывании, предпосылки, основания, порядок и уголовно-правовые последствия применения замены неотбытой части наказания более мягким (ст. 82 УК).

Работа основывается на том, что замена одного наказания другим всегда предполагает наличие двух видов наказаний. При этом первое из них - заменяемое - обязательно должно быть первоначально назначено приговором суда, а второе - заменяющее - применяется в порядке замены (взамен заменяемого). Таким образом, заменить можно лишь то наказание, которое уже было назначено приговором суда.

Своеобразие замены состоит в том, что она осуществляется как бы в несколько этапов: а) назначение приговором суда определенного (в последствии заменяемого) вида наказания. В этом заключается сходство института замены наказания с институтом его назначения; б) освобождение лица от назначенного наказания полностью или частично. В этом состоит сходство института замены наказания с институтом освобождения от наказания или его отбывания; в) наконец, замена всего или неотбытой части назначенного ранее наказания другим его видом. Именно на последнем этапе и осуществляется собственно замена, в результате которой применяется новое наказание, которое либо назначается тем же приговором, либо применяется по постановлению (определению) суда.

Замена наказания характеризуется такими признаками: 1) основания различных видов замены обусловлены целями наказания и принципами его назначения; 2) замена наказания применяется только к лицу, признанному виновным в совершении преступления обвинительным приговором суда с назначением наказания; 3) применение этого института предполагает замену одного вида наказания другим “новым” видом наказания, предусмотренным в УК; 4) замене подлежат только основные виды наказания; 5) замена наказания осуществляется, как правило, на более мягкий его вид; 6) она может применятся как на стадии назначения наказания, так и в процессе его исполнения (отбывания осужденным); 7) замена наказания носит безусловный и окончательный характер; 8) она осуществляется только в судебном порядке. Приводятся аргументы в пользу того, что замена неотбытой части наказания более мягким видом относится к обязательным ее видам.

Предложено новое определение понятия “замена наказания” и “замена наказания более мягким при его отбывании”, а также обоснованы рекомендации по совершенствованию норм института замены наказания и практики его применения.

Ключевые слова: замена наказания, замена наказания более мягким при его отбывании, заменяемое и заменяющее наказания.

Gerasimenko V.P. Change the punishment more soft one during it`s serving of a sentence according to the Criminal low of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a candidate's of law degree in the field 12.00.08 - Сriminal law and Criminology, Сriminal and law of execution. - National Law Academy of Ukraine, named after Yaroslav Mudry. - Kharkiv, 2007.

The fhesis is dedicated to the problems of the Criminal low of the change the punishment more soft one during it's serving of a sentence. The legal nature and the signs of the change the punishment, the problems of it's delimiting of the adjacent legal institutes and rates, concrete types of the change the punishment are researched in it. The premiseses, basis, order and criminal-legal consequences of the using the change the rest part of the serving of a sentence more soft one were analysed theoreticaly (item 82 of the Criminal Code of Ukraine).

Key words: change the punishment, change the punishment more soft one during it's serving of a sentence, the punishment is changed and the changing punishment.

Размещено на Allbest.ru

...