Контрабанда за кримінальним правом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Омельчук Олег Миколайович

УДК 343.359.3 (477)

Контрабанда за кримінальним правом України

Спеціальність: 12.00.08. - Кримінальне право та кримінологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2002р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Грищук Віктор Климович, завідувач кафедри кримінального права і кримінології юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Глушков Валерій Олександрович, начальник Центру організації і координації НДР вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України;

кандидат юридичних наук, доцент Дудоров Олександр Олексійович, завідувач кафедри кримінального права та кримінології Азовського регіонального інституту управління при Запорізькому державному університеті.

Провідна установа - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, кафедра кримінального права (м. Харків).

Захист відбудеться 11 листопада 2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 м. Київ-33, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 м. Київ-33, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “10” жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук, доцент Шибіко В.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки одним з основних завдань зовнішньоекономічної політики української держави на сучасному етапі є всебічний розвиток і розширення зовнішньої торгівлі, зміцнення економічних зв'язків з іншими країнами, захист вітчизняного товаровиробника, впорядкування системи збору митних платежів.

Вирішення цього завдання, поряд із проведенням у країні соціально-економічних реформ, багато в чому залежить і від належного правового регулювання діяльності господарюючих суб'єктів у галузі зовнішньоекономічних зв'язків, удосконалення порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави.

Останнім часом особливе занепокоєння викликає переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинюване у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, тобто таке явище як контрабанда.

Необхідність боротьби з контрабандою викликана також й інтересами захисту внутрішнього ринку та вітчизняного товаровиробника, що своєю чергою створюватиме додаткові можливості для надходження прибутків у загальнодержавний та місцеві бюджети.

Однак, колишні союзні республіки, які стали незалежними державами, зокрема й Україна, не маючи відповідного досвіду і належної організаційно-правової бази щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, не забезпечують високого рівня розвитку зовнішніх економічних зв'язків.

Ця проблема ускладнюється недосконалим контролем з боку держави за переміщенням громадян і товарно-матеріальних цінностей через державні кордони країн - учасниць СНД, що створює сприятливий ґрунт для контрабанди.

Спостерігається і стійка тенденція якісного розширення асортименту товарів, які стають предметами контрабанди. Аналіз судової практики за останні п'ять років свідчить, що коли раніше через митний кордон України незаконно переміщувалися переважно такі товари масового вжитку як промислові вироби, аудіо-, відеоапаратура, продукти харчування, алкогольні напої, то сьогодні предметом нелегального ввезення в державу і вивезення із неї стають, здебільшого, стратегічно важливі сировинні товари, устаткування, технології, шкідливі для навколишнього середовища виробничі відходи, отруйні та радіоактивні речовини, що завдає значної шкоди економіці держави.

Формування в Україні нової економічної системи, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, проведення правової реформи зумовлюють необхідність в удосконаленні нормативних основ боротьби з контрабандою. Актуальність проблем гармонізації законодавства різних галузей права, а також його поєднання на взаємовигідних умовах з нормативними установленнями інших держав визначаються дедалі зростаючою участю України в зовнішньоекономічних зв'язках з іншими державами. Реформування законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності стане важливим засобом розвитку і зміцнення економіки держави.

В умовах зростання рівня злочинності значущість забезпечення захисту суверенітету і безпеки України, прав та свобод громадян залежить від того, наскільки чинне законодавство відповідає сучасним реаліям життя і відображає тенденції судової практики. Це, звичайно, стосується і законодавства, спрямованого на боротьбу з контрабандою.

Ситуація, що виникла у зовнішньоекономічній сфері діяльності країни, пояснюється не лише соціально-економічною кризою і “прозорістю” державних кордонів України з країнами СНД, але й недостатньою роботою її правоохоронних органів, недосконалою правовою базою боротьби з контрабандою.

Серед комплексу невідкладних заходів, необхідних для активізації боротьби з контрабандою, потрібно особливо виділити і проблему вдосконалення кримінально-правових заходів боротьби з цим злочином, і важливість розробки теоретичних та прикладних досліджень у цій галузі, які відповідають сьогоденню і потребам правозастосовної практики.

Важливо також враховувати, що сфера контрабанди практично взята під контроль організованими злочинними угрупованнями, які мають досить тісні міжнародні зв'язки. Для тактики дій осіб, груп, які займаються контрабандою, характерний високий рівень організованості, ретельна підготовка, система зміни форм і методів злочинної діяльності.

Така ситуація викликає занепокоєння громадськості взагалі та правоохоронних органів зокрема. Усе це потребує значного перегляду чинної системи кримінально-правового впливу на контрабандистів, яка на сьогодні недостатньо ефективна. У кримінальному законодавстві потребують удосконалення окремі поняття, пов'язані зі складом даного злочину, в результаті чого вони по-різному тлумачаться і застосовуються практичними працівниками правоохоронних органів, що своєю чергою призводить до значних розбіжностей у правовій оцінці контрабанди. Це стосується передусім характеристики окремих предметів контрабанди, стадій вчинення даного злочину тощо.

У процесі набуття практичного досвіду боротьби з контрабандною діяльністю важливо продовжувати і теоретичну розробку питань удосконалення законодавства у цій сфері. Відтак постає важливе завдання - ліквідації прогалин чинного законодавства, забезпечення необхідної правової бази боротьби з контрабандою та ефективного і вичерпного її застосування.

Надзвичайно актуальним сьогодні є питання розширення міжнародної взаємодії, співпраці у боротьбі з контрабандою, якісного поглиблення уже існуючих зв'язків і використання набутого досвіду такого співробітництва. Інтеграція України до міжнародної спільноти потребує вдосконалення правової бази, у тому числі й приведення кримінально-правових норм щодо боротьби з контрабандою відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, які закріплені в міжнародно-правових актах.

Отже, вибір теми дисертаційного дослідження, обраний напрям, видається цілком обґрунтованим та актуальним.

Незважаючи на велике соціально-економічне і політико-правове значення розробки комплексу проблем удосконалення організаційно-правових основ охорони зовнішньоекономічної діяльності держави від злочинних посягань, ця проблема на сьогодні ще не була в українській кримінально-правовій науці предметом спеціального монографічного дослідження з сучасних, співзвучних часові методологічних позицій та з урахуванням реалій реформаційних процесів в Україні.

Відзначимо, однак, що склад контрабанди розглядався у кандидатських дисертаціях Н.В. Качева, М.П. Дороніна, В.М. Колдаєва, В.В. Лук`янова, Б.І. Тишкевича, Ю.І. Сучкова. Важливий внесок у дослідження питань, пов'язаних з контрабандою, зробили такі вчені: Л.В. Багрій-Шахматов, А.Ф.Бантишев, В.А. Владимиров, В.М. Володько, М.П. Карпушин, В.І. Курляндський, П.С. Матишевський, Ю.Б. Мельникова, С.І. Нікулін, Г.Б. Устинова.

Суттєву роль у виробленні авторської концепції кримінально-правової охорони від злочинних контрабандних посягань відіграли праці вчених А.І. Алєксєєва, Х.Д. Алікперова, П.П. Андрушка, М.М. Бабаєва, Т.А. Боголюбової, А.І. Долгової, В.Є. Емінова, Е.М. Жевлакова, Б.В. Коробейнікова, М.Б. Крупкіна, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Лунєєва, Ю.І. Ляпунова, А.І. Наумова, В.В. Орехова, Е.Ф. Побігайло, А.Р. Ратинова, К.Ф. Скворцова, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, Є.А. Фролова, В.Г. Храбскова та ін.

Незаперечним позитивним внеском у розробку питань боротьби з контрабандою є захищені в Україні кандидатські дисертації С.А. Гадойбоєва (1996) та Д.Д. Давітадзе (1992).

Не заперечуючи важливість наукових праць згаданих учених для дослідження проблем контрабанди, ці питання розглядались ними в контексті криміногенної ситуації в інших державах, або з позицій кримінального законодавства СРСР. Відтак сучасні проблеми вдосконалення кримінально-правової боротьби з контрабандою в Україні не могли бути предметом їхнього дослідження.

Водночас деякі питання кримінально-правових проблем боротьби з контрабандою в Україні, які поставали останніми роками, залишаються невирішеними в українській кримінально-правовій науці, як і не заповнені істотні прогалини у законодавстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з теми “Проблеми вдосконалення кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних проблем контрабанди і практики боротьби з цим злочином, розробка пропозицій, спрямованих на подальше вдосконалення кримінального закону стосовно відповідальності за контрабанду, та рекомендацій щодо питань правильної кваліфікації контрабандних діянь.

Відповідно до поставленої мети визначено і коло взаємопов'язаних задач, теоретичне вирішення яких є сутністю дисертаційного дослідження, а саме:

- аналіз стану розробки теоретичних і практичних проблем контрабанди в науці кримінального права;

- висвітлення соціальної зумовленості кримінально-правової заборони контрабанди;

- проведення юридичного аналізу складу злочину “Контрабанда” (ст. 201 Кримінального кодексу (далі - КК) України);

- вирішення проблемних питань, які постають у теорії та на практиці з приводу застосування норми кримінального закону, яка передбачає відповідальність за контрабанду, та виявлення причин неефективності її дії;

- вироблення пропозицій щодо удосконалення норм чинного КК України про відповідальність за контрабанду;

- відмежування кримінально караної контрабанди від суміжних злочинів;

- дослідження проблем застосування покарання за контрабанду.

Об`єктом дослідження є контрабанда як негативне антисоціальне явище, його природа і сутність, специфічні риси прояву суспільної небезпеки, які виявляють її характер і ступінь, а також юридичні форми закріплення зазначеної злочинної поведінки в кримінальному законі.

Предмет дослідження - теоретичні положення кримінально-правової науки щодо складу контрабанди як злочину у сфері господарської діяльності, передбаченого ст. 201 КК України, а також його конструктивні елементи та ознаки, наявність яких у діяннях винної особи є підставою її кримінальної відповідальності за контрабанду, а також правозастосовна практика з цих питань.

Методологічною основою дослідження є базові положення загальної теорії права, інтерпретовані стосовно кримінального законодавства відповідно до загальнонаукових розробок принципів і способів побудови теоретичних досліджень.

У процесі дослідження автор керувався фундаментальними працями в галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінології, адміністративного права, митного права, соціології, юридичної психології.

Як емпірична база дослідження використовувались:

а) законодавчі акти в галузі кримінального права України, Кримінальні кодекси Польщі, Франції, Російської Федерації, США, Китаю, Болгарії, Кримінальне законодавство СРСР;

б) статистична звітність компетентних органів у справі боротьби з контрабандною злочинністю в Україні за 1995-2001 рр., практика діяльності органів досудового слідства і судів у справах про контрабанду (всього вивчено понад 80 кримінальних справ).

Нормативну базу дослідження становить Конституція України, КК України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, нормативно-правові акти митного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є першим в українській кримінально-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за контрабанду, виконаним на базі КК України 2001 року з урахуванням сучасних реалій боротьби з цим злочином.

Новели чинного кримінального закону щодо контрабанди піддані детальному доктринальному тлумаченню і поглибленому юридичному аналізу. Крім того, враховуючи нову систематизацію норм Особливої частини КК України 2001 року, зроблено спробу з цих позицій розкрити сутнісну антисуспільну природу контрабанди як надзвичайно небезпечного злочинного явища, показавши поширеність його негативних впливів.

У результаті проведених досліджень автором запропоновано деякі рекомендації та висловлено пропозиції, врахування яких у кримінальному законодавстві, як нам видається, може істотно активізувати кримінально-правову боротьбу з контрабандою в Україні.

У дисертації обґрунтовуються і виносяться на захист такі основні положення і висновки:

положення про соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за контрабанду;

пропозиція визнати родовим об'єктом контрабанди охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні;

додатково аргументовані теоретичні положення про необхідність класифікації безпосередніх об`єктів контрабанди по горизонталі на основний, додатковий і факультативний. Основним безпосереднім об'єктом контрабанди пропонується визнавати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо зовнішнього і внутрішнього товарообігу в Україні. Додатковим безпосереднім об`єктом контрабанди - охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, передбачених у диспозиції ст. 201 КК України. Факультативним безпосереднім об`єктом (залежно від предмета контрабанди: товари, історичні та культурні цінності, зброя тощо) - охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо сплати податків, зборів, обов`язкових платежів державі; забезпечення права народу на культурну спадщину; громадської безпеки; життя та здоров`я населення;

висновок про необхідність розширення переліку предметів контрабанди, вчинюваної шляхом ввезення, увівши до нього ядерну, хімічну, біологічну та інші види зброї масового знищення або їхніх компонентів, а також матеріали, обладнання або документи, що містять науково-технічну інформацію чи відомості про технології, які завідомо можуть бути використані при її створенні. Водночас обґрунтовується доцільність законодавчого передбачення окремого способу вчинення контрабанди документів, що містять таку науково-технічну інформацію або відомості про технології, а саме - з використанням засобів електронного зв'язку;

розвинуті та уточнені положення щодо належності газу, нафтопродуктів та електроенергії до числа предметів контрабанди;

висновок про доцільність встановлення кримінальної відповідальності за ввезення стратегічно важливих сировинних товарів незалежно від розмірів, як це має місце при їх вивезенні;

пропозиція про уточнення способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України з приховуванням від митного контролю і у зв'язку з цим доповнення абзацу 3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.1999 р. №2 “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” після слів “інших предметів;” такими словами: - “шляхом недекларування або декларування їх не своєю назвою”;

додатковими аргументами підкріплена думка про доповнення ст. 201 КК України кваліфікованим видом контрабанди - “вчинення контрабанди службовою особою з використанням нею свого службового становища”;

проект ст. 201 КК України, який обґрунтовується необхідністю диференціації кримінальної відповідальності за контрабанду залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки контрабандних діянь.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, прийняті до розгляду під час розробки та обговорення проекту про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”, а також можуть бути:

- використані у процесі вдосконалення норм кримінального кодексу України;

- основою для постановки і вирішення нових проблемних питань відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності;

- використані у навчальному процесі під час вивчення кримінального та митного права, кримінології, при підготовці монографій, навчальних видань.

Практичне значення дисертації визначається також і тим, що наявний у ній всебічний та поглиблений аналіз і доктринальне тлумачення ознак складу контрабанди, положень митного законодавства та інших нормативних актів стосовно контрабанди, як видається, можуть допомогти практичним працівникам у підвищенні ефективності боротьби з розглядуваним посяганням у суворій відповідності з принципом законності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, оприлюднені на семи наукових конференціях: науково-практичній конференції “Реформування міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (14-15 жовтня 1999 р., м. Ірпінь Київської області); шостій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (8-9 лютого 2000 р., м. Львів); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” (19-20 травня 2000р., м. Київ); конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (7 квітня 2001 р., м. Острог); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (20 квітня 2001 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (29-30 листопада 2001 р. - м. Київ); восьмій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14 лютого 2002р.) - м. Львів.

Публікації. Головні результати дисертаційного дослідження опубліковані у десяти наукових працях, підготовлених особисто дисертантом, шість з яких надруковані у наукових виданнях, внесених до переліку фахових видань ВАК України.

Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження і складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків.

Повний обсяг дисертації становить 239 сторінок, у тому числі на 26 сторінках список використаних джерел (330 назв) та двох додатків на 6 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, мета і основні задачі, об'єкт і предмет, а також розкривається ступінь наукової розробки цієї проблеми у правовій науці, методологічні основи і використана емпірична база, висвітлено теоретичне та практичне значення роботи, її наукова новизна, охарактеризована апробація результатів дослідження.

Розділ перший - “Стан дослідження проблеми відповідальності за контрабанду в теорії кримінального права України” - це стислий історичний огляд зарубіжної та вітчизняної спеціальної літератури з питань кримінально-правової боротьби з контрабандою. Аналізується також розвиток наукової думки щодо досліджуваної теми. Зокрема, зазначено, що упродовж усього періоду розвитку українського кримінального законодавства, починаючи з прийняття першого кримінального кодексу УРСР у 1922 році до нового КК України 2001 року, контрабанда за своєю антисоціальною природою та шкідливою направленістю і законом і теорією кримінального права розглядалась як злочин проти держави. Однак і в ті часи низка вчених пропонували віднести контрабанду до господарських злочинів. Ці позиції науковців детально проілюстровані у даному розділі.

Проте, незважаючи на вагомий теоретичний доробок розглянутих праць, в теорії кримінального права та на практиці з питань кримінальної відповідальності за контрабанду все ще трапляються дискусійні питання, серед яких: проблеми визначення родового та безпосереднього об'єктів контрабанди, питання віднесення електроенергії та газу до числа предметів цього злочину, кримінально-правова характеристика стратегічно важливих сировинних товарів, проблеми, пов'язані із стадіями вчинення контрабанди, зокрема із встановленням моменту, коли контрабанда є закінченим злочином, питання відмежування контрабанди від суміжних злочинів та кваліфікації її за сукупністю з іншими злочинами.

Розділ другий - “Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за контрабанду” присвячений розгляду питань, що торкаються соціальної зумовленості кримінально-правової заборони контрабанди крізь призму таких груп принципів криміналізації: 1) принципи, які виражають суспільну необхідність і політичну доцільність встановлення кримінальної відповідальності, або соціальні та соціально-психологічні принципи криміналізації, які забезпечують соціальну адекватність криміналізації, її допустимість з точки зору головних характеристик соціальних систем і процесів суспільного розвитку, відповідності кримінально-правової норми рівню, характеру суспільної свідомості і стану громадської думки; 2) принципи, які визначаються потребами внутрішньої логічної несуперечливості норм матеріального, процесуального кримінального права та інших галузей права, тобто системно-правові принципи криміналізації.

З'ясовуючи суть соціальних і соціально-психологічних принципів криміналізації контрабанди, автор досліджує питання, породжені суспільною небезпекою цього явища, його поширеністю, політичним аспектом соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за контрабанду.

Викладені положення щодо антиекономічної сутності контрабанди свідчать про досить високий ступінь суспільної небезпеки контрабанди, а відтак про необхідність проведення ефективної боротьби з нею як на державному, так і на міждержавному рівнях. Ця сутність контрабанди виявляється у сфері зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних осіб та істотно порушує встановлений у державі порядок зовнішньоторговельної діяльності, а також знижує прибуткову частину державного бюджету внаслідок ненадходження доходів від митних платежів і тарифів, які зобов'язані сплачувати відповідні фізичні та юридичні особи за перевезення через кордон товарів та інших предметів. Особливо негативно впливає контрабанда на розвиток вітчизняного підприємництва, коли в державу незаконно ввозять значно дешевші та нерідко якісні товари, а саме діяльність підприємств є одним із важливих джерел фінансових надходжень до державного бюджету України та місцевих бюджетів. Високим ступенем суспільної небезпеки характеризується контрабанда зброї, боєприпасів, вибухових, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних речовин, яка представляє підвищену загрозу і для громадської безпеки, як самостійного об'єкта кримінально-правової охорони.

Поширеність контрабанди автор розглядає як одну з умов її криміналізації. Зокрема, у ході дослідження було узагальнено практику прикордонного та митного контролю, проаналізовано статистичні дані щодо кількості порушених митними органами кримінальних справ про контрабанду, статистичні дані Міністерства юстиції України про кількість осіб, стосовно яких справи про контрабанду розглянуто судами загальної юрисдикції з 1995 по 2001 рік. Вивчені матеріали свідчать про значну поширеність цього злочину, що своєю чергою зумовлює необхідність його кримінально-правової заборони та пошуку ефективних засобів боротьби з цим явищем.

Стосовно політичного аспекту соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за контрабанду, то важливо зауважити, що з розпадом колишнього союзу РСР виникли нові, не відомі до цього часу проблеми у справі організації митного та прикордонного контролю, безпосередньо пов'язані з питаннями ефективності боротьби з контрабандними виявами - це проблеми, пов'язані з виникненням поняття “ближнє зарубіжжя” і створенням нових кордонів України.

Розглядаючи групу системно-правових принципів кримінально-правової заборони, автор досліджує питання історичної зумовленості кримінальної відповідальності за контрабанду. Зокрема, проаналізовані основні положення нормативно-правового визначення цього злочину у кримінальному законодавстві України різних історичних періодів ХХ ст. Висвітлюються питання історії організації боротьби з контрабандою в колишньому СРСР та в Україні. Простежується розвиток українського законодавства, яке стосується боротьби з контрабандою.

Досліджені у другому розділі положення, зокрема про ступінь суспільної небезпеки такого явища як контрабанда, його поширеність, дають підставу стверджувати, що кримінально-правова заборона є необхідним і ефективним чинником у боротьбі з контрабандою. Вона відіграє також і профілактичну роль, запобігаючи вчиненню таких суспільно-небезпечних діянь.

Розділ третій - “Юридичний аналіз складу злочину “Контрабанда” складається із чотирьох підрозділів. Розділ присвячений аналізу елементів складу злочину “Контрабанда”, передбаченого статтею 201 КК України.

У першому підрозділі “Об'єкт і предмет контрабанди” автор, характеризуючи поняття та види об'єктів контрабанди, вважає незаперечною позицію законодавця, який у чинному КК України зачислює контрабанду до злочинів у сфері господарської діяльності. Дисертант прийшов до висновку, що родовим об'єктом складу злочину “Контрабанда” (ст. 201 КК України) є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні.

Специфічні риси суспільної небезпеки контрабанди є наслідком багатогранності об'єкта її кримінально-правової охорони. Нові концептуальні ідеї стосовно предметного змісту об'єкта кримінально-правової охорони висуваються і обґрунтовуються у цьому підрозділі. Водночас охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (об'єкти злочину) класифікуються автором як “по вертикалі”, так і “по горизонталі”.

Основним безпосереднім об'єктом контрабанди визнаються охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо зовнішнього і внутрішнього товарообігу в Україні. Додатковим безпосереднім об'єктом контрабанди є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини стосовно порядку переміщення через митний кордон України товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливих сировинних товарів, відносно яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Щодо факультативного безпосереднього об'єкта контрабанди, то залежно від предмета, переміщуваного через митний кордон України, ним можуть бути охоронювані кримінальним законом суспільні відносини стосовно сплати податків, зборів, обов'язкових платежів державі, забезпечення прав народу на культурну спадщину, громадської безпеки, життя та здоров'я населення тощо.

Акцентується увага на тому, що у диспозиції ст. 201 КК України передбачені діяння, що торкаються незаконного переміщення предметів, ввезення чи вивезення яких містить різний ступінь суспільної небезпеки. Тобто у цій нормі зосереджені різні за своїм кримінально-правовим значенням діяння. Відтак у роботі пропонується поділити ст. 201 КК України на частини, у санкціях яких була б диференційована відповідальність за вчинені діяння, виходячи з їх порівняльного ступеня суспільної небезпеки, що своєю чергою сприяло б індивідуалізації покарання.

Контрабанду відносять до злочинів, характерною особливістю яких є обов'язкова наявність предмета, на який безпосередньо направлені злочинні дії винного і через який він посягає на суспільні відносини, що характеризують об'єкт цього злочину. Отже, предмет контрабанди, як підстава виникнення та умова реалізації суспільних відносин, змістом яких є господарська діяльність їх суб'єктів, матеріалізує, висвітлює саме цю соціальну категорію. Цей різновид економічних відносин закріплений, матеріалізований в предметах, вичерпний перелік яких міститься у ч. 1 ст. 201 КК України. Проведено детальний аналіз кожного із предметів цього злочину, у тому числі й стратегічно важливі сировинні товари, стосовно яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України і які до того не аналізувалися як предмети контрабанди, оскільки не були передбачені у диспозиції відповідної норми.

Розглядаючи питання про поняття стратегічно важливих сировинних товарів, автор піддає критиці позицію законодавця, який у диспозиції ч. 1 ст. 201 КК України передбачив кримінальну відповідальність, незалежно від розміру, за незаконне переміщення через митний кордон стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. У той же час, згідно з ч. 1 ст. 201 КК України, ввезення стратегічно важливих сировинних товарів є кримінально караним лише тоді, коли воно вчинене у великих розмірах. Відтак дисертант обґрунтовує необхідність удосконалення законодавчого врегулювання цієї проблеми шляхом встановлення кримінальної відповідальності не лише за вивезення, але і за ввезення на територію України стратегічно важливих сировинних товарів незалежно від розмірів.

Серед досліджуваних питань, значна увага приділена такому поняттю як “контрабанда живим товаром”, яке активно обговорюється в наукових колах. Аналізуючи позиції вчених, законодавчі положення, міжнародні акти з цього питання, дисертант приходить до висновку, що такі діяння потрібно кваліфікувати не за ст. 201 КК України (“Контрабанда”), а за ст. 149 КК України (“Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”).

У роботі також з'ясовується питання відмежування предмета злочину від знарядь і засобів його вчинення, що нерідко породжує спірні думки як у теорії, так і на практиці, оскільки за своїми фізичними властивостями одна й та ж матеріальна річ може бути предметом або знаряддям вчинення злочину. Піддається критиці позиція визнання предметів контрабанди у кожному випадку знаряддями вчинення цього злочину, оскільки дані поняття не є тотожні. Більш правомірною видається позиція, згідно з якою, у разі вчинення контрабанди, виявлені предмети можуть бути конфісковані на підставі ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України за умови визнання їх речовими доказами, тобто не у кожному випадку вчинення контрабанди, а лише за тієї умови, коли суд матиме достатні підстави для визнання цих предметів злочину речовими доказами.

Другий підрозділ “Об'єктивна сторона контрабанди” стосується характеристики зовнішньої сторони цього суспільно-небезпечного посягання, яке за конструкцією об'єктивної сторони є злочином з формальним складом. Крім того, висловлено думку, що суспільно небезпечне діяння при контрабанді полягає в активних діях, а саме - незаконне переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю предметів, які вказані в диспозиції ст. 201 КК України, за наявності хоча б однієї з передбачених у диспозиції цієї статті ознак. Винятком з цього правила може бути ситуація, коли член групи за попередньою змовою надає допомогу виконавцеві (виконавцям) контрабанди шляхом бездіяльності. Наприклад, працівник митниці або прикордонник, за попередньою змовою із виконавцем, не вчиняє необхідних дій для затримання предметів контрабанди.

Стосовно вдосконалення кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за контрабанду, та підвищення ефективності її дії обґрунтовується необхідність доповнення її такою окремою кваліфікуючою ознакою, як “вчинення контрабанди із застосуванням насильства щодо особи, яка здійснює митний або прикордонний контроль”. До того ж, наприклад, у ч. 3 ст. 188 КК Російської Федерації міститься вказівка на таку особливо кваліфікуючу ознаку. Аргументуючи доцільність цієї пропозиції автор зазначає, що суспільна небезпека будь-якого діяння, пов'язаного із фізичним насильством, є досить високою.

Сьогодні переміщення через митний кордон інформації з використанням засобів електронного зв'язку є практично неконтрольованим відповідними органами держави, що зумовлює його поширеність та підвищує ступінь суспільної небезпечності цих діянь. З метою боротьби з такими способами вчинення контрабанди висловлено пропозицію про доповнення ст. 201 КК України вказівкою про вчинення контрабанди документів, що містять науково-технічну інформацію, або відомостей про технології, котрі завідомо можуть бути використані при створенні ядерної, хімічної, біологічної та інших видів зброї масового знищення або їхніх компонентів з використанням засобів електронного зв'язку.

Дисертант розвиває ідею про дуалістичну природу об'єктивної ознаки контрабанди - “великий розмір” та допускає доцільність передбачити у ст. 201 КК України таку ознаку, як вчинення її у “особливо великих розмірах”.

Такими запропоновано вважати вчинення контрабанди товарів, вартість яких у десять тисяч разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. З одного боку, ця ознака характеризує кількісно-грошові параметри предмета посягання, а з іншого - є показником глибини ураження об'єкта кримінально-правової охорони, тобто вагомості антисоціальних суспільно небезпечних наслідків. Контрабанда за своєю законодавчою конструкцією - формальний склад злочину. Йдеться відповідно не про нормативні, а саме про соціальні наслідки діяння - адже злочинів без наслідків насправді не існує та й бути не може: дія, яка фактично не порушує правоохоронюване благо, ні на що не посягає. Потрібно також брати до уваги, що “великий розмір” характеризує не лише діяння і не в першу чергу діяння, а предмет контрабанди.

Враховуючи наявність випадків вчинення контрабандних діянь шляхом недекларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням, зроблено висновок про доцільність віднесення цієї ознаки до способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Говорячи про доцільність виділення у складі злочину “Контрабанда” (ст. 201 КК України) окремої ознаки “спеціальне сховище”, дисертант, враховуючи теоретичні міркування вчених та аналіз практики приходить до висновку про недоцільність виділення цієї ознаки як кваліфікуючої, оскільки ознака переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю повністю її охоплює.

Аналізуючи погляди вчених, що торкаються моменту визнання контрабанди закінченим злочином, автор висловлює думку, що контрабанда вважається закінченою з моменту фактичного переміщення предмета контрабанди через митний кордон України. Якщо предмет контрабанди був виявлений до моменту фактичного перетину митного кордону, то це незакінчений злочин і дії суб'єкта, залежно від фактичних обставин справи, необхідно кваліфікувати як готування до контрабанди чи замах на контрабанду.

Третій підрозділ “Суб'єкт контрабанди” присвячений дослідженню ознак суб'єкта злочину, передбаченого статтею 201 КК України. Зокрема, відзначено, що кримінальній відповідальності за контрабанду підлягає лише фізична особа. Суб'єктом цього злочину не може бути юридична особа (установи, підприємства, організації). За злочинні діяння, виявлені у процесі діяльності юридичної особи, відповідає фізична особа, яка їх вчинила.

Вчинення контрабанди службовою особою містить у собі велику суспільну небезпеку, оскільки це підриває авторитет державної служби, ускладнює розслідування кримінальних справ про контрабанду, створює сприятливі умови для вчинення цього злочину у великих розмірах. На думку автора, доцільно було б у законодавчому порядку виділити таку ознаку, як “вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища” як кваліфікуючу ознаку ст. 201 КК України. Доцільно відзначити, що ч. 3 ст. 188 КК Російської Федерації також містить вказівку на таку ознаку.

У четвертому підрозділі “Суб'єктивна сторона контрабанди” досліджується психічне ставлення особи до вчинюваного нею злочину. Суб'єктивна сторона контрабанди передбачає наявність вини у формі прямого умислу. Винний усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів або інших предметів через митний кордон і бажає, порушуючи встановлені правила, вивезти чи ввезти їх в Україну.

Четвертий розділ - “Відмежування контрабанди від суміжних злочинів” містить характеристику концепції відмежування контрабанди від суміжних злочинів. Зокрема вказано, що кримінально-правова природа складу контрабанди, стосовно теми даного дослідження, набуває особливої актуальності і гостроти, оскільки вона прямо пов'язана з правильним застосуванням закону, з реалізацією основоположного фундаментального принципу законності.

У світлі викладеного можна констатувати, що ст. 201 КК України, яка передбачає відповідальність за контрабанду, містить у собі досить чітко формалізовані ознаки, орієнтація на які дає змогу відмежувати кримінально карану контрабанду від суміжних злочинів. Тому не випадково за вивченими автором кримінальними справами про контрабанду не було виявлено жодного випадку помилкової кваліфікації в плані розмежування контрабанди від інших злочинів.

Як відмежувальні ознаки між суміжними із контрабандою злочинами кримінальний закон вказує на спеціальні предмети контрабанди, вичерпний перелік яких міститься в ст. 201 КК України, та на розмір контрабанди, якщо мова йде про незаконне переміщення через митний кордон України товарів. Поєднання вказаних розмежувальних критеріїв та їх ефективне використання практичними працівниками у процесі правозастосовної діяльності, дає можливість уникнути судових та слідчих помилок.

П'ятий розділ - “Застосування покарання за контрабанду” ґрунтується на вивченні практики розгляду судами кримінальних справ цієї категорії.

У результаті узагальнення судової практики з'ясовано, що суди, призначаючи покарання, керуються загальними засадами призначення покарання. При цьому у кожному випадку, призначаючи покарання, суд враховує обставини, які його пом'якшують. Із вивчених судових вироків у справах про контрабанду не було жодного, у якому суд призначив би покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше ніж три роки, а у багатьох випадках призначалось більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Розглядаючи суть першого критерію загальних засад призначення покарання, автор звернув увагу на наявність суперечності у розділі ХІ КК України “Призначення покарання”, яка зводиться до того, що, з одного боку, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті і з буквального розуміння суті даного положення суд не може виходити за межі санкції, а, з іншого боку, є ст. 69 КК України, яка передбачає призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. З метою усунення наявної суперечності між нормами кримінального закону автор вважає доцільним після слова “злочин” доповнити п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України таким формулюванням: “за винятком можливості застосування підстав призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом”.

Пропозиції щодо кваліфікації контрабанди, призначення покарання судами за такі дії сформульовані у прийнятих до розгляду пропозиціях про зміни та доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.02.1999 р. “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”.

У висновках викладені основні результати дослідження доктринальних положень, стану кримінального законодавства України та правозастосовної практики стосовно кримінально-правових проблем відповідальності за контрабанду. Утверджується потреба в комплексному дослідженні цих питань та внесення низки змін і доповнень до ст. 201 КК України з метою забезпечення її відповідності теоретичним положенням і практичним завданням, які існують у сфері боротьби з контрабандою.

Висновки містять основні положення, які стосуються стану дослідження проблеми відповідальності за контрабанду в теорії кримінального права України, соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за цей злочин, юридичного аналізу складу злочину, передбаченого статтею 201 КК України, відмежування контрабанди від суміжних злочинів та застосування покарання за контрабанду.

З урахуванням усіх вищезазначених пропозицій пропонується така редакція проекту статті 201 КК України:

Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк з конфіскацією предметів контрабанди або штрафом у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів контрабанди.

2. Таке ж незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, -

карається позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією предметів контрабанди або штрафом у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів контрабанди.

3. Таке ж незаконне переміщення через митний кордон України отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила переміщення через митний кордон України, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

4. Ввезення через митний кордон України ядерної, хімічної, біологічної та інших видів зброї масового знищення або їхніх компонентів, а також матеріалів, обладнання або документів, що містять науково-технічну інформацію чи відомості про технології, котрі завідомо можуть бути використані при її створенні, вчинене поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, або з використанням засобів електронного зв'язку, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

5. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в особливо великих розмірах, а також дії, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, а так само службовою особою з використанням свого службового становища або із застосуванням насильства щодо осіб, уповноважених здійснювати митний або прикордонний контроль, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка 1. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються вчиненими у великих розмірах, якщо вартість переміщуваних товарів становить тисячу і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в особливо великих розмірах - якщо вартість переміщуваних товарів становить десять тисяч і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка 2. Перелік стратегічно важливих сировинних товарів, стосовно яких встановлені спеціальні правила переміщення через митний кордон, визначається Кабінетом Міністрів України.

злочин відповідальність контрабанда покарання

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Омельчук О. Загальна характеристика об'єкта контрабанди // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2000. - С. 435-438.

2. Омельчук О. Об'єктивна сторона контрабанди // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 36. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2001. - С. 482-487.

3. Омельчук О. Суб'єкт контрабанди // Митна справа. - №3.-2001.- С. 18-23.

4. Омельчук О. Кримінологічна характеристика контрабанди Митна справа. - №4. - 2001. - С. 50-55.

5. Омельчук О. Діяльність компетентних органів Української держави щодо запобігання контрабанді // Митна справа. - №5. - 2001. - С. 70-78.

6. Омельчук О. Кримінальна відповідальність за контрабанду за новим кримінальним кодексом України // Митна справа. - №6. - 2001. - С. 27-43.

7. Омельчук О. Роль Прикордонних військ України у боротьбі з контрабандою Матеріали науково-практичної конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України (14-15 жовтня 1999 р.)”. - Ірпінь, 1999. - С. 398-402.

8. Омельчук О. Проблеми декриміналізації контрабанди товарів та валюти // Актуальні проблеми правознавства: Наук. зб. ЮІ ТАНГ. - Тернопіль, 2001. - С. 201-204.

9. Омельчук О. Причини та умови контрабанди в Україні // Наукові записки. Серія “Право”. - Острог, 2001. - Вип. 2. - С. 422-427.

10. Омельчук О. Основні напрямки попередження контрабанди в Україні // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. - Вип. V. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - С. 145-152.

Анотація

Омельчук О.М. Контрабанда за кримінальним правом України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2002.

У дисертації досліджується комплекс проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних із характеристикою кримінально-правової боротьби з контрабандою. Характеризуються основні положення, які стосуються стану дослідження проблеми відповідальності за контрабанду в теорії кримінального права України, соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за цей злочин, юридичного аналізу складу злочину, передбаченого статтею 201 КК України, відмежування контрабанди від суміжних злочинів та застосування покарання за контрабанду.

Ключові слова: контрабанда, митний кордон, переміщення, приховування, предмети.

АННОТАЦИЯ

Омельчук О.Н. Контрабанда по уголовному праву Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2002.

В диссертации исследуется комплекс проблем теоретического и практического характера, связанных с характеристикой уголовно-правовой борьбы с контрабандой. Характеризируются основные положения, касающиеся состояния исследования проблемы ответственности за контрабанду в теории уголовного права Украины, социальной обусловленности уголовной ответственности за такое преступление, юридического анализа состава преступления, предусмотренного статьей 201 УК Украины, размежевания контрабанды от сопредельных составов преступления и назначения наказания за контрабанду.

Степень общественной безопасности контрабанды, ее распространенность свидетельствуют о том, что уголовно-правовой запрет такого деяния является необходимым и эффективным фактором в борьбе с контрабандой, осуществляющий также и профилактическую роль в борьбе с этим преступлением, предупреждая подобные общественно опасные явления.

Рассматриваются понятие и виды объектов контрабанды. В частности, родовым объектом состава преступления “Контрабанда” (ст. 201 УК Украины) являются охраняемые уголовным законом общественные отношения по обеспечению хозяйственной деятельности в Украине. Основным непосредственным объектом этого состава преступления признаются охраняемые уголовным законом общественные отношения внешнего и внутреннего товарооборота в Украине. Дополнительным непосредственным объектом контрабанды являются охраняемые уголовным законом общественные отношения, связанные с порядком перемещения через таможенную границу Украины товаров и других предметов. Факультативным непосредственным объектом контрабанды в зависимости от предмета, перемещаемого через таможенную границу, могут выступать охраняемые уголовным законом общественные отношения по уплате налогов, сборов, обязательных платежей государству, обеспечению прав народа на культурное наследие, по охране общественной безопасности, жизни и здоровья населения и т.д.

В работе исследуются вопросы, связанные с характеристикой предметов контрабанды и их отличие от средств совершения данного преступления.

С целью усовершенствования уголовно-правовой нормы, предусматривающей ответственность за контрабанду и повышения эффективности ее действия, в диссертации обосновывается необходимость дополнения ее такими квалифицированными признаками как “совершение контрабанды путем применения насилия к лицу, осуществляющему таможенный или пограничный контроль”, “совершение контрабанды в особо крупных размерах”, “с использованием средств электронной связи” и т.д.

Предлагается выделить такой признак как “совершение контрабанды служебным лицом с использованием своего служебного положения”, как квалифицирующий признак ст. 201 УК Украины. Целесообразность этого предложения аргументируется тем, что совершение контрабанды служебным лицом содержит в себе большую степень общественной безопасности, поскольку это подрывает авторитет государственной службы, усложняет расследование уголовных дел по контрабанде, создает благоприятные условия для совершения такого преступления в больших размерах.

...