Спеціальність 12.00.02 - конституційне право

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі теоретичних засад правового статусу столиці України - міста Києва, практики реалізації чинного законодавства у цій сфері, а також в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яким регулюється правовий статус столиці України та підвищення ефективності його застосування.

У контексті цієї мети вирішуються наступні завдання:

сформулювати поняття конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва;

визначити місце столиці України - міста Києва у конституційному механізмі Української держави;

проаналізувати основні елементи конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва, що відрізняють його від конституційно-правового статусу інших міст;

проаналізувати систему функцій столиці України - міста Києва і здійснити їхню класифікацію;

визначити основні гарантії реалізації функцій столиці України - міста Києва;

проаналізувати нормативно-правову основу статусу столиці України - міста Києва;

дослідити систему органів місцевого самоврядування у столиці України - місті Києві;

встановити суперечності та прогалини в чинному законодавстві, про правовий статус столиці України - міста Києва, внести пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і практики його застосування.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації містом Києвом його конституційно-правового статусу як столиці України.

Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правовий статус столиці України - міста Києва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання.

Метод філософської діалектики дозволив розглянути столицю України - місто Київ як територіально-просторові межі функціонування територіальної громади міста Києва, яка має право самостійно вирішувати питання місцевого та державного значення. Використання історичного методу дало змогу з'ясувати еволюцію правового статусу столиці України та виявити причинно-наслідковий зв'язок між його історичним розвитком і сьогоденним статусом. Застосування системно-функціонального методу надало можливість простежити взаємодію української держави і столиці як комплексного явища, визначити поняття столиці - міста Києва, виявити його місце в системі адміністративно-територіального устрою держави, показати відмінності столиці від інших адміністративно-територіальних одиниць, та інше.

Конституційно-правовий статус столиці України - міста Києва, розглядається також з урахуванням формально-юридичного методу і методу порівняльного правознавства. Зокрема, застосування формально-юридичного методу надало можливість з'ясувати зміст нормативного матеріалу, який вивчався й аналізувався у процесі дисертаційного дослідження. Метод порівняльного правознавства був використаний під час проведення аналізу нормативно-правової бази зарубіжних країн щодо їх столиць (Москва, Париж, Рига, Лондон, Будапешт), надав можливість розглянути досвід цих держав у визначенні правового статусу міст, насамперед статусу столиць, дав змогу дійти висновків та внести пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства про місцеве самоврядування та законодавства, що визначає спеціальний статус столиці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва.

В результаті проведеного дослідження автором сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, а саме:

запропоновано авторське визначення поняття столиці України - міста Києва як міста, яке, відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

розроблена авторська концепція конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва, у контексті якої, під конституційно-правовим статусом столиці України - міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення;

обґрунтовано висновок, згідно з яким, конституційно-правовий статус столиці України - міста Києва, може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв'язків між українською державою та світовим співтовариством;

доведено, що функції столиці України - міста Києва, це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об'єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні й зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України;

доведено, що столиця України - місто Київ є багатофункціональним суб'єктом конституційно-правових відносин, здійснює як властиві всім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва, як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста у політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя;

обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України - міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України, та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України;

сформульовано висновки і пропозиції щодо необхідності прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України - міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов'язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій і повноважень; порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їхньої взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою;

запропонована авторська класифікація локальних правових актів у місті Києві, в основу якої покладені наступні критерії: залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов'язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України - місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених чинним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування;

запропонована авторська класифікація рішень Київської міської ради за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб'єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення;

визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України - місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм, що визначають особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. Водночас правовий статус Київського міського голови нерозривно пов'язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у процесі подальших досліджень загальнотеоретичних проблем адміністративно-територіального устрою України, процесів становлення та функціонування столиці України - міста Києва. Теоретичні висновки і концептуальні підходи можуть застосовуватися в законотворчій роботі Верховної Ради України, правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.

Основні положення та висновки дисертації можуть використовуватися в навчальному процесі, зокрема при викладанні конституційного права України, адміністративного права України, конституційного права зарубіжних країн, теорії держави і права, відповідних спецкурсів тощо, а також у подальших наукових дослідженнях конституційно-правових проблем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на всеукраїнських конференціях, зокрема “Молодь у юридичній науці” (м. Хмельницький, жовтень 2005 р.; тези опубліковано), “Правові та фінансові механізми муніципального управління” (м. Київ, лютий 2007 р.; тези опубліковано).

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти наукових публікаціях (фахові видання).

Структура дисертаційної роботи визначена метою й завданням дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок, у тому числі список використаних джерел - 29 сторінок (всього - 275 джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь наукового опрацювання проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання, об'єкт та предмет дослідження, характеризуються методологічна основа, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ перший “Теоретичні засади конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва” складається з двох підрозділів і присвячений визначенню поняття столиці України - міста Києва, конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва, його структури, основних підстав формування статусу столиці, з'ясуванню основних функцій міста Києва, відмінних від функцій інших міст, гарантій їх реалізації.

Підрозділ 1.1. „Поняття та особливості конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва” присвячений з'ясуванню поняття столиці та конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва.

2. Під конституційно-правовим статусом столиці України - міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення.

3. За своїм змістом конституційно-правовий статус столиці України - міста Києва являє собою систему, яка складається з цілого комплексу публічно-правових елементів та атрибутів, ускладнених приватноправовими началами. Зокрема до публічно-правових елементів та атрибутів правового статусу столиці України - міста Києва відносяться: його конституційне визначення у якості столиці України, офіційне найменування, символіка, територія, адміністративні кордони, організаційно-правові особливості моделі апарату міської влади, насамперед системи органів місцевого самоврядування (статичний компонент), предмети відання, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, система нормативних правових актів, які приймаються з питань місцевого значення (функціональний компонент), відповідальність органів і посадових осіб міського самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у місті, контроль та нагляд за їх діяльністю (юрисдикційний компонент).

До приватноправового елементу правового статусу столиці України - міста Києва можуть бути віднесені: майно, яке знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва та територіальних громад районів у місті Києві, майнові права цих територіальних громад, їх органів та посадових осіб (статичний компонент), а також правові можливості цих суб'єктів своїми діями набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права і обов'язки, в тому числі: можливість розпорядження майном, яке знаходиться у комунальній власності тощо (динамічний компонент).

4. Запропонована концепція конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва, яка дозволяє розглядати конституційно-правовий статус столиці України - міста Києва з позицій системно-структурного та функціонального підходів; робити висновки та узагальнення, які засновані як на загальній, однаковій для всіх міст, структурі правового статусу, так і враховувати особливості статусу міста Києва як столиці України; синтезувати публічно-правові та приватноправові начала в конституційно-правовій природі та функціях міста Києва як столиці України; враховувати місце та роль столиці України у системі конституційно-правових відносин; прогнозувати розвиток нормативно-правових та організаційно-правових основ конституційно-правового статусу столиці України.

5. Концептуальне осмислення особливостей конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва дозволило зробити висновок, що даний статус може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв'язків між українською державою та світовим співтовариством.

6. Конституційно-правовий статус столиці України - міста Києва включає в себе: 1) правосуб'єктність міста, 2) його розширені, порівняно з іншими містами, функції та додаткові повноваження органів місцевого самоврядування, 3) гарантії реалізації додаткових повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, 4) нормативно-правові основи про статус столиці, 5) механізм здійснення функцій і повноважень - система органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Правосуб'єктність міста Києва знаходить своє виявлення в інших елементах конституційно-правового статусу, що і визначають його особливість для міста Києва.

7. Доведено, що столиця України - місто Київ, як центр політичного життя України, є невід'ємною частиною конституційного механізму української держави, однією з її політичних основ, на яку покладається частина функцій держави.

8. Доведено, також те, що функції столиці України - міста Києва - це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об'єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні і зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України.

9. Доведено, що столиця України - місто Київ є багатофункціональним суб'єктом конституційно-правових відносин та зроблено висновок, що воно здійснює як властиві усім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та інші, так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста в політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя.

10. Обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України - міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України.

11. Зроблено висновок про необхідність прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України - міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов'язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій та повноважень; порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їх взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою.

12. Наведено авторську класифікацію локальних правових актів, згідно із відповідними критеріями, зокрема, залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов'язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України - місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених загальним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування.

13. Запропоновано авторську класифікацію рішень Київської міської ради: за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб'єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення.

14. Запропоновано законодавчо визначити чіткий порядок впровадження різних форм безпосередньої демократії у столиці з урахуванням статусу міста, його адміністративного поділу, важливості питань, регламентувати підстави для реалізації кожного з них. Обґрунтовано, що Статут територіальної громади міста Києва повинен містити певні процедурні питання скликання, проведення загальних зборів громадян, місцевих ініціатив, громадських слухань, впровадження в життя їх рішень, контроль за їх виконанням.

15. Вироблені пропозиції щодо необхідності внесення змін до чинного законодавства у частині, що регламентує повноваження районних у місті Києві рад.

16. Визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України - місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм щодо особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. При цьому правовий статус Київського міського голови нерозривно пов'язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Хонда М.П. Столичні функції міста Києва, їх реалізація: проблеми теорії і практики // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 28. - С. 245-250.

2. Хонда М.П. Закон про столицю: історія // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 30. - С. 217-223.

3. Хонда М.П. Поняття столиці України - міста Києва та його конституційно-правового статусу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 35. - С. 233-239.

4. Хонда М.П. Зміни, що очікують столицю України місто - герой Київ в разі впровадження конституційно-правової реформи // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 р.). - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. - С. 240-242.

5. Хонда М.П. Політична функція столиці України - м. Києва // Правові та фінансові механізми муніципального управління: Науковий вісник Академії Муніципального управління: Збірник наукових праць. Серія “Управління”. Вип. 2/2007. - К., 2007. - С. 135-141.

Размещено на Allbest.ru