Державні механізми економіко-правового регулювання природокористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Грушева Тетяна Іванівна

Донецьк - 2008

Анотація

природний макроекономічний правовий охорона

Грушева Т.І. Державні механізми економіко-правового регулювання природокористування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

У дисертаційній роботі досліджено питання державного регулювання процесу природокористування. Розкрито суть і значення природних ресурсів в макроекономічній моделі державного регулювання процесу природокористування та його правового регулювання. Проаналізовано зарубіжний досвід та міжнародні аспекти державного управління природокористуванням. Досліджено економіко-екологічну політику держави в контексті раціонального управління природокористуванням. Проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах. Розглянуто податково-правові аспекти природокористування в контексті державного регулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Надано пропозиції щодо розробки й впровадження інвестиційно-програмної концепції державного управління економічним природокористуванням. Удосконалено податково-правові засади охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Розроблено логістичну стратегію державного управління природокористуванням.

Ключові слова: природокористування, податково-правові засади, державне регулювання, економічне природокористування, логістичне управління.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В економічних перетвореннях, що відбуваються в Україні, особливе місце відводиться питанням охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Адже від ефективного і ощадливого використання природних ресурсів, забезпечення охорони навколишнього середовища залежить стабільне функціонування національної економіки, добробут населення, безпека життєдіяльності людства і поступова реалізація моделі сталого розвитку. Тому використання природних ресурсів і пов'язане з ним відповідне навантаження на навколишнє природне середовище являє собою ту сферу діяльності, яка визначає широке коло соціальних, економічних і екологічних проблем, вирішення яких неможливе без активної участі держави.

Для вироблення ефективних стратегій природокористування та формування адекватної екологічної свідомості необхідне суттєве наукове підґрунтя, зокрема інтегрування в єдине концептуальне ціле здобутків природничо-наукового, соціогуманітарного знання та відповідних механізмів державного управління природокористуванням. Серед чинників, що ініціюють дані дослідження, важливе місце посідає погіршення екологічної ситуації в світі. Потребує удосконалення не лише державна система управління природокористуванням в частині окремих складових природного середовища й економічно важливими ресурсами, але й економіко-правове регулювання природокористування. Саме тому вкрай необхідна принципово нова парадигма такого управління, яка б відповідала тенденціям світових процесів - глобалізації, регіоналізації, інтеграції, логістизації тощо, а також розробка і впровадження відповідних державних стратегій.

Сьогодні виникла потреба в розробці принципово нових державних механізмів комплексного, екологічно виваженого раціонального природокористування. Тому важливими є ряд питань, пов'язаних з розробкою і впровадженням сучасних підходів до вирішення проблеми раціонального природокористування. Особливо актуальною є розробка нових підходів до формування і реалізації концепції раціонального природокористування; обґрунтування інвестиційно-програмної концепції економічного природокористування, удосконалення економіко-правових засад охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування та впровадження державної стратегії управління природокористуванням.

Дослідженню складних проблем державного управління природокористуванням в контексті загальної розбудови та реформування економіки в період ринкової трансформації присвячені досить численні роботи провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, спеціалістів-практиків. Разом з тим, опрацювання опублікованих теоретичних концепцій, методичних та практичних рекомендацій, нормативних положень показує, що більшість з них спрямовано лише на розгляд окремих засобів державного управління та регулювання природокористування. В той же час не достає теоретичного обґрунтування та розробки на цій основі пропозицій щодо комплексного застосування інструментів державного управління раціональним природокористуванням. Це обумовило вибір теми, теоретичну та практичну значущість дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковими планами Донецького державного університету управління “Теоретичні засади впровадження логістики у діяльність економічних систем” (номер державної реєстрації 0105U006624) кафедри логістики щодо впровадження новітніх підходів до формування державних механізмів управління в умовах ринкової економіки. У рамках цієї теми автором досліджено теоретичні і практичні основи державного управління природокористуванням, доведена необхідність впровадження логістичних методів управління, удосконалено державні механізми економіко-правового регулювання природокористування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень, методичних основ та практичних рекомендацій щодо удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування.

Для реалізації мети дослідження було поставлено та вирішено такі задачі:

- визначено суть і значення природних ресурсів в макроекономічній моделі державного регулювання природокористування та сутність його економіко-правового регулювання;

- проаналізовано зарубіжний досвід та міжнародні аспекти управління природокористуванням;

- виявлено особливості економіко-екологічної політики держави в контексті раціонального управління природокористуванням і проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах;

- визначено податково-правові аспекти природокористування в контексті державного регулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

- надано пропозиції щодо розробки й впровадження інвестиційно-програмної концепції державного управління економічним природокористуванням;

- удосконалено економіко-правові засади охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування;

- розроблено логістичну стратегію державного управління природокористуванням.

Об'єктом дослідження є процеси державного регулювання природокористування.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні положення щодо підвищення ефективності державних механізмів регулювання природокористування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії державного управління та економічної теорії, діалектичний метод, загальнонаукові принципи проведення наукових досліджень. Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних й зарубіжних вчених у галузі державного регулювання природокористування. Інформаційну базу дослідження становили законодавчі акти, що регулюють питання раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища, екологічне та податкове законодавство України, офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали, дані Міністерства екології та природних ресурсів щодо екологічного стану України та її регіонів.

В роботі використані такі методи: при встановленні закономірностей еколого-правового регулювання - методи логіки, діалектики, системного підходу; при аналізі екологічного стану - методи статистичного та техніко-економічного аналізу; при дослідженні особливостей економіко-правових аспектів державного регулювання природокористування - системно-структурний аналіз, метод порівняльного аналізу; при формуванні логістичної стратегії державного регулювання природокористування - формально-логічний підхід та концепція загальної теорії систем і логістичного управління.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування шляхом впровадження комплексного підходу до управління природокористуванням.

Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

запропоновано інвестиційно-програмну концепцію державного регулювання природокористування, що заснована на поєднанні матриці інвестиційних ресурсів, які можна мобілізувати в економічному природокористуванні, матриці ключових параметрів конкурентоспроможності окремих суб'єктів господарювання та економічному механізмі природокористування і спрямована на раціональне й безпечне природокористування;

сформовано логістичний підхід до формування стратегії державного управління природокористуванням, що являє собою систему управлінських рішень, які визначають перспективні напрями раціонального природокористування, форми і способи, орієнтовані на оптимальне задоволення потреб споживачів шляхом координації та інтеграції потокових бізнес-процесів з метою запобігання нераціональному використанню природних ресурсів і підвищення їх інтегральної еколого-економічної ефективності;

удосконалено:

економіко-правові засади охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування через надання пропозицій відносно розробки фундаментальних положень щодо оподаткування в системі природокористування, податкових взаємовідносин, наукового обґрунтування рішення окремих задач державної податкової політики;

економічний механізм природокористування за рахунок включення додаткового інструменту - впровадження концепції природничо-продуктового ланцюга, що спрямована на обмеження масштабів природокористування та лімітування норм залучення нових природних ресурсів в господарський обіг;

дістали подальшого розвитку:

основні завдання щодо приведення національного законодавства у відповідність із чинними нормами міжнародного права: розширення міжнародної активності у напрямі співробітництва з міжнародними організаціями, що займаються вирішенням проблем охорони навколишнього природного середовища; необхідність впровадження державної стратегії природокористування з наданням їй статусу однієї з фундаментальних складових державної стратегії розвитку національної економіки; перехід до платного природокористування, що передбачає побудову дійової системи екологічних платежів за забруднення навколишнього природного середовища та створюватиме основу для формування економіко-правових відносин екологічної відповідальності;

концепція формування державної еколого-економічної політики через запровадження принципово нових методів оцінки виробничо-господарської діяльності, здійснення радикальної економічної реформи, спрямованої на раціональне природокористування та розроблення територіальних комплексних схем раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблені в дисертації підходи, засоби й отримані результати являють собою методичну базу удосконалення інструментарію державного регулювання раціонального природокористування.

Основні результати дисертаційного дослідження, наукові висновки, практичні рекомендації щодо удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування, були використані Департаментом державного екологічного моніторингу при підготовці нормативно-правових актів в сфері природоохоронної діяльності та вироблені шляхів оптимізації природокористування згідно з напрямами, визначеними Посланням Президента України від 30.04.2002 р. “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 рр.” (довідка № 195/11/2-08 від 23.06.08 р.), підкомітетом з питань обов'язкових екологічних платежів Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики при обговоренні та підготовці до розгляду на пленарному засіданні проекту Податкового кодексу України (довідка № 103-122/2008 від 21.05.08 р.) та при викладанні курсів “Маркетинг вторинних ресурсів”, “Екологічний маркетинг”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Реверсивна логістика” в Донецькому державному університеті управління (довідка № 05-12/460 від 04.06.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу виконано автором самостійно. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли своє відображення в наукових роботах, вони є внеском в удосконалення механізмів державного регулювання раціонального природокористування. Із наукових ідей, отриманих здобувачем у співавторстві, у дисертації використані лише ті, що становлять його інтелектуальний внесок. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, що викладені в дисертаційній роботі, доповідалися і були схвалені на науково-практичних конференціях, зокрема: на VІІІ Міжнародній науковій конференції “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (18-19 жовтня 2007 р., м. Мінськ); ХVІ Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону” (25-26 березня 2006 р., м. Чернівці); Міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” (14-15 лютого, 2008 р., м. Дніпропетровськ); Щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи ДонДУУ(2005-2008 рр).

Публікації. По темі дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць (6 - в фахових виданнях) загальним обсягом 3,7 авт.арк., у тому числі особисто автору належить 2,3 авт.арк., серед них 3 - в наукових журналах, 3 - в збірниках наукових праць, 1 тези - в матеріалах конференції.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 161 назви (на 15 сторінках) і 1 додаток (на 4 сторінках). Повний обсяг дисертації - 192 сторінки. Кількість рисунків - 13 (на 6 сторінках), таблиць - 14 (на 6 сторінках).

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретичні засади економіко-правового регулювання природокористування” поглиблено теоретичні положення, що розкривають суть і значення природних ресурсів в макроекономічній моделі державного регулювання процесу природокористування, сутність його правового регулювання. Дослідження дозволило показати, що “природні ресурси” - це елементи і властивості природи, які використовуються людиною для одержання матеріальних та інших благ. Щоб перетворити природні ресурси на сировину, паливо, енергію і т.д., необхідні певні витрати праці на пошук, вивчення і освоєння, добування, відтворення й збереження. Внаслідок цих дій з боку людини вони стають компонентами соціально-економічної сфери, тобто набувають соціально-економічної сутності. Ступінь поновлення та вичерпності ресурсів багато в чому залежить від характеру природокористування. Природні ресурси, залучені до сфери людської діяльності, відносяться одночасно до природної та соціально-економічної сфери і стають одним з основних об'єктів природокористування, а ступінь поновлення та вичерпності ресурсів багато в чому залежить від його характеру, що являє собою одночасно і процес суспільного виробництва загалом, і раціональне використання природних ресурсів, їх охорона і відтворення та належні умови природного життєвого середовища. Вибір найбільш раціональних шляхів природокористування є економічною проблемою, що закладає напрямки майбутнього розвитку всього людства. Важливим питанням є економічна оцінка природноресурсного потенціалу. Існують різні підходи до виділення видів природокористування та їх класифікації. Найбільше розповсюдження одержали природоресурсний, господарський, екологічний підходи та підхід “від реципієнта”. Одним із інструментів розв'язання проблеми вибору оптимальних варіантів використання природних ресурсів і природного життєвого довкілля виступає об'єктивний критерій ефективності природокористування і охорони природного довкілля, який повинен узгоджуватися з міжнародними актами, а також з національним екологічним законодавством.

Обґрунтовано необхідність розробки нового механізму державної екологічної політики і, відповідно, нової стратегії природокористування, що має сприяти досягненню сталого розвитку економіки не тільки окремої держави, але й усіх держав світу. Провідними принципами при виробленні такої стратегії мають бути попереджальний підхід і розділення відповідальності. Серед різноманітних заходів, які відбуваються на державному рівні щодо охорони навколишнього середовища, провідна роль належить екологічному праву, яке відображає узагальнений інтерес, узаконену суспільну потребу в збереженні, раціональному використанні та відтворенні природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища в цілому, цінних природних об'єктів і комплексів, екосистем та ландшафтів, клімату, життя і т.д.

Основою екологічно-правової системи України є Конституція. Система екологічного законодавства в Україні складається з таких елементів: конституційне регулювання екологічних правовідносин; регулювання правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства; регулювання правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства; еколого-правове регулювання; міжнародно-правове регулювання. Першочерговим завданням в Україні є приведення національного законодавства у відповідність із чинними нормами міжнародного права і забезпечення того, щоб нові законодавчі акти узгоджувалися з міжнародними вимогами. Серйозною вадою чинного на сьогодні природоохоронного законодавства є відсутність комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиної системи.

Аналіз зарубіжного досвіду та міжнародних аспектів природокористування показав, що в багатьох країнах світу розроблені і діють національні програми природокористування, що передбачають взаємодію органів державного управління, приватного сектору, науки, фінансових установ. В усіх країнах прийняті кодекси законів про охорону природи і її окремих складових. Позитивним досвідом зарубіжних країн є те, що в них крім спеціально уповноважених органів державного управління, у тому числі й галузевих, створені центральні органи державного управління з широкими повноваженнями, що відповідають за загальне керівництво в національному масштабі політикою в галузі навколишнього природного середовища, за координацію дій інших зацікавлених юридичних і фізичних осіб, установ і відомств, за участь у міжнародних програмах співробітництва. Міжнародне співробітництво в галузі природокористування реалізується через Програму по охороні навколишнього природного середовища, Світовий фонд дикої природи, Міжнародну спілку охорони природи, Міжнародні організації ЮНЕСКО, Всесвітню організацію охорони здоров'я, Продовольчу та Аграрну організації, які розробили довгострокові програми по оцінці взаємодії людини і навколишнього природного середовища.

Україна є активною учасницею міжнародних організацій, пов'язаних з охороною довкілля. Сьогодні активізували свою діяльність природоохоронні організації України - Товариство охорони природи, асоціація “Зелений світ”, численні екологічні центри, асоціації й фонди локального та регіонального масштабу. Глобальний характер природокористування обумовлює необхідність сумісних дій держав по рішенню екологічних проблем на основі міжнародного досвіду і характеру міжнародних економічних відносин. Серед методів і засобів цієї діяльності організаційно-правові, адміністративні та фінансово-економічні міри. У високорозвинених країнах діє чіткий механізм реалізації екологічного законодавства, його правового та екологічного аспектів. Для реалізації кожного природоохоронного закону в цих країнах із державного бюджету виділяються асигнування на захист природного середовища. З метою здійснення державної політики в сфері навколишнього середовища та контролю за дотриманням законодавства на всіх рівнях влади сформовані спеціалізовані адміністративні органи, чиї завдання обмежено регуляційними функціями.

У другому розділі “Аналіз проблем економіко-правового регулювання природокористування” визначено економіко-екологічну політику держави в контексті раціонального управління природокористуванням, проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах, розглянуто податково-правові аспекти природокористування в межах державного регулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, проаналізовано існуючі проблеми економіко-правового регулювання природокористування. Дослідження довело наявність в Україні і світі значної кількості екологічних проблем, вирішення яких ставить перед наукою задачу осмислення сучасних тенденцій еколого-економічного розвитку і необхідність розробки принципово нових концепцій розвитку. Сучасний тип еколого-економічного розвитку економіки науковці визначають як техногенний. Діяльність регіонів України супроводжується нарощуванням темпів природокористування і нераціональним використанням ресурсів. У зв'язку з цим з'явилася потреба в розробці нової концепції охорони навколишнього природного середовища та створення відповідних державних структур.

Сьогодні особливу актуальність набувають економічні аспекти проблем сучасного природокористування та необхідність адекватного відображення тих закономірностей і змін, які відбуваються під впливом науково-технічного прогресу між суспільним виробництвом і природою. Тому логічним є перехід від традиційного економічного аналізу та оцінки виробничо-господарської діяльності людини до інтегрального, еколого-економічного аналізу і еколого-економічної оцінки цієї діяльності. Враховуючи істотне погіршення екологічної ситуації на всіх рівнях - глобальному, регіональному та локальному, виникає необхідність розвитку нового еколого-економічного мислення, заснованого на відповідній державній політиці, головним напрямком якої має стати розробка принципово нових методів оцінки виробничо-господарської діяльності. Важливими складовими системи регулювання раціонального природокористування є державне планування і контроль, комплексна оцінка впливу господарської діяльності на навколишнє середовище.

У практиці планування слід передбачати розроблення територіальних комплексних схем раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, екологізацію проектування, будівництва та експлуатації природно-господарських систем, всебічне врахування природних, економічних і соціальних факторів, правильний вибір методів планування та вибір відповідної еколого-економічної моделі природокористування. Найбільш ефективною формою стратегічного планування й планування по реалізації стратегії в природокористуванні є програмно-цільове планування, основою якого є комплексно-цільова програма, що спрямована на реалізацію стратегії природокористування. У плануванні розвитку території важливою є комплексна оцінка впливу господарської діяльності на навколишнє середовище, до якої доцільно включати мету і необхідність майбутньої господарської діяльності, способи її здійснення, реальні альтернативи, характер і ступінь впливу на довкілля, в тому числі й аварійних ситуацій, можливості зменшення шкідливого впливу на компоненти природи.

Аналіз стану природокористування України та її регіонів показав наявність ряду проблем: нарощування темпів природокористування і нераціонального використання ресурсів; забруднення навколишнього середовища; відсутність чіткого механізму управління та державного контролю; поступове зростання обсягів видобутку сировини, збільшення глибини та площі гірничих виробок, інтенсивне використання надр зі значними обсягами видобутку корисних копалин і порід; погіршення загального екологічного стану довкілля; недосконалість, а в деяких випадках і відсутність належного регулювання з боку держави. Сьогодні вкрай необхідні більш жорсткі вимоги до здійснення контролю за виконанням нормативних актів, держава повинна більш швидко реагувати на результати техногенного впливу на довкілля. Обсяги викидів на підприємствах Донецько-Придніпровського регіону залишаються досить великими і становлять майже 90% від загального обсягу викидів по країні. За останні роки сталися зміни основних показників стану навколишнього природного середовища Донецької області. Про це свідчать дані табл. 1, з якої видно, що становище в області дещо покращується.

В роботі визначені основні завдання держави, спрямовані на раціональне природокористування: удосконалення підходів до формування державної екологічної політики; забезпечення економічного використання матеріальних ресурсів; ліквідація невиробничих витрат або перевитрат природних ресурсів, пов'язаних з випуском недоброякісної продукції; оптимізація структури споживання ресурсів; розширення застосування вторинних ресурсів і супутніх продуктів; організація переробки виробничих і побутових відходів; відновлення природних ресурсів; скорочення втрат матеріальних ресурсів на усіх етапах виробництва і споживання; прискорення оборотності оборотних коштів; вивільнення частини ресурсів для використання в наступних виробничих цілях. Екологічна політика держави має бути трансформована в екологічну політику регіону, що дозволить встановити не тільки ефективні господарські зв'язки в регіоні, але й ефективне постачання вторинних матеріальних ресурсів і товарів з них.

Дослідження показало, що для виконання своїх функцій держава використовує різноманітні форми і методи впливу на соціально-економічні процеси, серед яких важливе місце займає податкова політика та правове регулювання. Методи правового регулювання відносин в сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища мають свою специфіку, яка полягає в сполученні імперативного, диспозитивного й економічного методів регулювання відносин суб'єктів права. Раціональне і стійке природокористування, успішна охорона навколишнього середовища можуть бути здійснені при різному сполученні режимів прав власності на природні ресурси, в залежності від географічних, історичних, культурних і соціальних особливостей країни.

Таблиця 1. Стан навколишнього середовища Донецької області по роках

У третьому розділі “Стратегія удосконалення державних механізмів регулювання природокористування” показано, що удосконалення податково-правових засад державного регулювання природокористування потребує впровадження нових інструментів, які мають бути засновані на реалізації економічного природокористування та регіонального планування природоохоронних заходів. Для вирішення цього питання запропоновано інвестиційно-програмну концепцію державного управління економічним природокористуванням, яка спрямована на раціональне і безпечне природокористування. Надана методологія розробки інвестиційної програми економічного природокористування (рис.1).

Рис. 1. Методологія розробки інвестиційної програми економічного природокористування

Як видно з рис. 1, основу цієї методології становить програмно-цільовий підхід, зміст якого розкривається в проектуванні й реалізації цільової комплексної інвестиційної програми економічного природокористування. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності формування та використання джерел інвестування економічного природокористування, які необхідно впроваджувати на трьох рівнях: державному, регіональному, на рівні окремої галузі або підприємства (табл. 2).

Удосконалення податково-правових засад охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування слід здійснювати через впровадження фундаментальних засад оподаткування в системі природокористування, удосконалення податкових взаємовідносин, наукове обґрунтування рішення окремих задач державної податкової політики.

Сьогодні застосовуються три типи економічних механізмів природокористування: ліберальний, стимулюючий, жорсткий. Впровадження того чи іншого економічного механізму природокористування передбачає вирішення проблеми вибору мети розвитку певного сектору економіки на формування цього механізму. В загальному вигляді можна виділити дві можливі концепції розвитку економіки: зростання споживання природних ресурсів або раціональне використання природних ресурсів.

Таблиця 2. Заходи, спрямовані на підвищення ефективності формування та використання джерел інвестування економічного природокористування

Питання щодо вибору економічного механізму природокористування слід приймати в залежності від обраної концепції розвитку (табл.3).

Таблиця 3. Тип економічного механізму природокористування в залежності від обраної концепції економічного розвитку

В роботі обґрунтовано необхідність включення до економічного механізму природокористування додаткового інструменту - впровадження концепції природничо-продуктового ланцюга, що сприятиме раціональному природокористуванню через обмеження масштабів використання природних ресурсів та лімітування норм залучення нових природних ресурсів в господарський обіг.

Доведено, що економічний механізм природокористування має бути частиною загального економічного механізму, що регулює функціонування окремих виробництв в природничо-продуктовому ланцюгу і має бути орієнтованим на кінцеві результати. Оподаткування, як важливий інструмент економічного механізму природокористування, охоплює весь природничо-продуктовий ланцюг, його погодження з “післяприродними” механізмами і орієнтацією на кінцеві результати (рис. 2). Рис.2 наочно ілюструє, яким чином будується система податків для природничо-продуктового ланцюга при жорсткому механізмі природокористування.

Рис. 2. Податки та державне субсидування природничо-продуктового ланцюга

Даний рисунок можна також інтерпретувати і щодо галузевого, технологічного, регіонального та продуктового аспектів. Запропонований логістичний підхід до управління системою природокористування спрямований на формування стратегії досягнення головної мети і визначення ефективності функціонування кожної ланки системи відповідно до обраної стратегії - раціонального природокористування. Механізм реалізації логістичної стратегії, який враховує внутрішній потенціал раціонального природокористування й основні напрямки його вдосконалення, а також форми і методи взаємодії з суб'єктами ринку надано на рис. 3.

Рис. 3. Механізм реалізації логістичної стратегії раціонального природокористування

Загальний порядок формування логістичної стратегії представлено на рис. 4.

Рис. 4. Порядок розробки логістичної стратегії раціонального природокористування

Обґрунтовано доцільність створення механізмів економічної зацікавленості в підвищенні ефективності використання природних ресурсів через реалізацію ряду заходів: виділення цільових коштів із державного і місцевого бюджетів для реалізації ресурсозберігаючих проектів; створення механізму самофінансування ресурсозберігаючих заходів в бюджетній та комунальній сфері; формування спеціальних фондів ресурсозбереження в регіонах; стимулювання самофінансування ресурсозберігаючих проектів суб'єктами господарювання. Для ґрунтовного та ефективного прийняття рішень щодо раціонального природокористування органам державного управління необхідно володіти інформацією про кількісну та якісну характеристику природних ресурсів, що дозволить проводити порівняльний аналіз і вибір найважливіших з погляду логістичних і економічних можливостей рішень щодо стратегічного розвитку раціонального природокористування.

У рамках логістизації процесів управління потоками передбачається оперативний обмін даними між усіма елементами системи, що у кінцевому разі зумовить організацію інформаційної прозорості функціонування цих елементів. Для завершення формування економічного механізму природокористування необхідним є створення органу, який буде конкретизувати та уточнювати даний механізм залучення інвестицій для фінансування ресурсозберігаючих заходів. Оскільки сьогодні ще не має реальних і надійних джерел фінансування та відсутній ефективно діючий економічний механізм стимулювання, то необхідно більш наполегливо їх впроваджувати. Це тим більш необхідно, оскільки будь-яку із наведених схем управління ресурсозбереженням в Україні не можна буде реалізувати без створення умов для економічної зацікавленості в підвищенні ефективності використання природних ресурсів.

На сьогодні ближче за все до реалізації на законодавчому рівні знаходиться сфера енергозбереження, де створені всі умови для формування спеціальних фондів збереження ресурсів, наповнення яких передбачається за рахунок застосування економічних санкцій за неефективне використання енергоресурсів. Для зацікавленості місцевих органів влади і створення джерел фінансування енергозберігаючих проектів в регіоні половина надходжень від санкцій має поступати до місцевих бюджетів, інша частина - до централізованого фонду в Державному бюджеті України для цільового фінансування загальнодержавних міжгалузевих енергозберігаючих проектів. Створення таких фондів надасть реальну можливість місцевій владі самостійно реалізовувати енергозберігаючі заходи, що потребує утворення підрозділів, які координуватимуть виконання цих робіт. Формування механізму реалізації ресурсозберігаючих проектів повинно бути засновано на визначенні порядку руху коштів по кодам економічної класифікації витрат і порядку повернення коштів інвесторам. Отже, для України реалізація потенціалу ресурсозбереження є основою задачею забезпечення енергетичної, екологічної та економічної незалежності.

Висновки

На підставі проведених наукових досліджень у дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування за рахунок впровадження комплексного підходу, що ґрунтується на поєднанні інвестиційно-програмної та логістичної концепції державного управління природокористуванням. Основні теоретичні й практичні результати наукового дослідження зводяться до наступних положень:

1. Визначено, що однією з гостріших проблем сучасності є зростаюче залучення природних ресурсів в сферу діяльності людства. Ступінь поновлення та вичерпності ресурсів багато в чому залежить від характеру природокористування. Обґрунтовано необхідність розробки нового механізму державної екологічної політики і, відповідно, нової стратегії природокористування, що має сприяти досягненню стабілізованого розвитку економіки не тільки окремої держави, але й всіх держав світу. Провідними принципами при виробленні такої стратегії мають бути попереджальний підхід і розділення відповідальності.

2. Виявлено особливості економіко-екологічної політики держави в контексті раціонального управління природокористуванням, які полягають в тім, що серед різноманітних заходів, які відбуваються на державному рівні щодо охорони навколишнього середовища, провідна роль належить екологічному праву, виникнення і розвиток якого в Україні стало результатом об'єктивних вимог розвитку суспільства, закономірним підсумком еволюції відносин між суспільством і природою. Основою екологічно-правової системи держави є Конституція України. Система екологічного законодавства в Україні складається з таких елементів: конституційне регулювання екологічних правовідносин; регулювання правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства; регулювання правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства; еколого-правове регулювання; міжнародно-правове регулювання.

3. Дослідженням доведено, що першочерговим завданням в Україні є приведення національного законодавства у відповідність із чинними нормами міжнародного права і забезпечення того, щоб нові законодавчі акти нашої держави узгоджувалися з міжнародними вимогами. Серйозною вадою чинного на сьогодні природоохоронного законодавства є відсутність комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиної системи. Враховуючи, що взаємозв'язки між термінами і якістю прийнятих законів стосовно природних ресурсів, носять комплексний характер, парламент має виступати в ролі інституту розвитку і враховувати послідовне накопичення законодавчої інформації та поетапне прийняття законодавчих рішень.

4. Аналіз зарубіжного досвіду та міжнародних аспектів природокористування показав, що в багатьох країнах світу розроблені і діють національні програми природокористування, прийняті кодекси законів про охорону природи і її окремих складових. Загальні основи й мета політики збереження природного середовища надаються в основному законі про навколишнє природне середовище, на базі якого приймаються законодавчі акти, що регулюють окремі аспекти природокористування, спрямовані на певні регіони і галузі економіки, на відповідні компоненти навколишнього середовища. Позитивним досвідом зарубіжних країн є те, що в них крім спеціально уповноважених органів державного управління, у тому числі й галузевих, які несуть відповідальність за стан природного середовища, створені центральні органи державного управління з широкими повноваженнями. Вони відповідають за загальне керівництво в національному масштабі політикою в галузі навколишнього природного середовища, за координацію дій інших зацікавлених юридичних і фізичних осіб, установ і відомств, за участь у міжнародних програмах співробітництва. Глобальний характер природокористування обумовлює необхідність сумісних дій різних держав по рішенню екологічних проблем на основі міжнародного досвіду і характеру міжнародних економічних відносин. Серед методів і засобів цієї діяльності організаційно-правові, адміністративні та фінансово-економічні заходи.

5. Дослідження довело, що загострення екологічних проблем поставило перед державою задачу осмислення сучасних тенденцій еколого-економічного розвитку, розробки державної концепції охорони навколишнього природного середовища та створення відповідних державних структур. Істотне погіршення екологічної ситуації на всіх рівнях - глобальному, регіональному та локальному, викликає необхідність розвитку нового еколого-економічного мислення, заснованого на відповідній державній політиці, головним напрямком якої має стати розробка принципово нових методів оцінки виробничо-господарської діяльності. Доведена актуальність економічного аспекту проблем сучасного природокористування та необхідність адекватного відображення тих закономірностей і змін, які відбуваються під впливом науково-технічного прогресу між суспільним виробництвом і природою, що вимагає переходу від традиційного економічного аналізу та оцінки виробничо-господарської діяльності людини до інтегрального, еколого-економічного аналізу і еколого-економічної оцінки цієї діяльності.

6. Аналіз стану природокористування України та її регіонів показав, що сьогодні вкрай необхідні більш жорсткі вимоги до здійснення контролю за виконанням нормативних актів, держава повинна більш швидко реагувати на результати техногенного впливу на довкілля. В цілях зменшення використання земельних надр та раціонального природокористування необхідно впроваджувати активні заходи по оптимізації господарських зв'язків і відповідного економічного стимулювання такого господарювання, що в підсумку приведе до скорочення сукупних витрат ресурсів на виробництво продукції за рахунок їх раціонального використання. Визначені основні завдання держави, спрямовані на раціональне природокористування

7. Обґрунтовано необхідність удосконалення економіко-правових засад державного регулювання природокористування за рахунок впровадження інвестиційно-програмної концепції державного регулювання природокористування, спрямованої на раціональне і безпечне природокористування. Надана методологія розробки інвестиційної програми економічного природокористування, основу якої становить програмно-цільовий підхід. Удосконалення економіко-правових засад охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування слід здійснювати через впровадження фундаментальних засад оподаткування в системі природокористування, встановлення дієвих податкових взаємовідносин, впровадження наукового підходу до рішення задач державної податкової політики.

8. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності формування та використання джерел інвестування економічного природокористування, впровадження яких має відбуватися на трьох рівнях: державному, регіональному, на рівні окремої галузі або підприємства. На державному рівні пропонується: розробка механізму посилення економічної зацікавленості комерційних банків у кредитуванні проектів, пов'язаних з природокористуванням; виділення коштів на формування державних фондів підтримки природоохоронних заходів. На регіональному рівні: відшкодування відсоткових ставок за рахунок коштів місцевого бюджету за кредитами, які будуть залучені підприємствами для реалізації своїх інвестиційних проектів економічного природокористування; розробка програми цільового кредитування підприємств, що займаються природоохоронною діяльністю, раціональним природокористуванням тощо; пріоритетне спрямування коштів на фінансування прибуткових проектів з метою підвищення ефективності використання регіональних інвестиційних ресурсів. На рівні галузі або окремих підприємств необхідним є удосконалення амортизаційної політики шляхом застосування найбільш відповідних умовам діяльності підприємства методів амортизації.

9. Обґрунтовано необхідність включення до економічного механізму природокористування додаткового інструменту - концепції природничо-продуктового ланцюга, що сприятиме раціональному природокористуванню через обмеження масштабів використання природних ресурсів та лімітування норм залучення нових природних ресурсів в господарський обіг. Запропоновано логістичний підхід до управління системою природокористування, що спрямований на формування стратегії досягнення головної мети і визначення ефективності функціонування кожної ланки системи відповідно до обраної стратегії - раціонального природокористування. Розроблена методика формування логістичної стратегії раціонального природокористування, що спрямована на оптимальне задоволення потреб споживачів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Грушева Т.І. Податкова система як важлива структура державного управління / Т.І. Грушева, О.А. Долгий // Зб.н.праць ДонДУУ. Серія “Державне управління”. Т.7, вип. 64 “Управління соціально-економічним розвитком територій та підприємств”. - Донецьк, 2006. - С.156-163.

2. Грушева Т.І. Зарубіжний досвід та міжнародні аспекти управління природокористуванням / Т.І. Грушева // Менеджер. - 2007. - № 4 (42). - С. 192-198.

3. Грушева Т.І. Логістична стратегія державного управління природокористуванням: регіональний аспект / Р.Р. Ларіна, Т.І. Грушева // Зб.н.праць ДонДУУ. Серія “Державне управління”. Т.8, вип. 93 “Проблеми формування та реалізації державної політики у сферах державного, регіонального і галузевого управління”. - Донецьк, 2007. - С.15-22.

4. Грушева Т.І. Правове регулювання процесу державного управління природокористуванням // Р.Р. Ларіна, Т.І. Грушева // Менеджер. - 2008. - № 1 (43). - С.18-22.

5. Грушева Т.І. Удосконалення податково-правових засад охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування / Т.І. Грушева // Зб.н.праць ДонДУУ. Серія “Державне управління”. вип. 101 “Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону”. - Донецьк, 2008. - С.227-235.

6. Грушева Т.І. Формування державної концепції економічного природокористування / Т.І. Грушева // Менеджер. - 2008. - № 2 (44). - С.95-99.

7. Грушева Т.І. Еколого-економічна політика держави в контексті раціонального управління природокористуванням / Р.Р. Ларіна, Т.І. Грушева // Зб.н. праць ДонДУУ. Серія “Економіка”. вип. 76 “Природні ресурси й навколишнє середовище”. - Донецьк, 2007. - С.34-41.

Размещено на Allbest.ru