Захист профспілками соціально-трудових прав працівників в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

на тему:

Теоретично-правовий аспект: Захист профспілками соціально-трудових прав працівників в умовах ринкової економіки

Спеціальність: Трудове право і право соціального забезпечення

Нікіфоров Веніамін Юрійович

Харків, 2005 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших функцій трудового права є функція забезпечення захисту соціально-трудових прав працівників. Для цього й передбачаються форми самоорганізації працівників, основною з яких є професійні спілки. Стаття 36 Конституції України закріпила право громадян на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Важливість діяльності профспілок на сучасному етапі обумовлена тим, що в умовах проведення радикальних ринкових реформ постійно зростає їх значимість у сфері захисту прав працівників. У зв'язку з цим відбувається трансформація місця і ролі профспілок у сфері захисту соціально-трудових відносин як організацій, покликаних за своєю природою представляти та захищати права і законні інтереси найманих працівників.

Проблеми діяльності профспілок були досліджені в працях багатьох вчених, зокрема представників науки трудового права й науки управління в галузі організації та діяльності контрольно-наглядових органів: Александрова М.Г., Андрєєва В.С., Бандурки О.М., Венедиктова В.С., Гаращука В.М., Гоца В.Я., Гінзбурга Л.Я., Жернакова В.В., Іванова С.О., Лавриненка О.В., Лазор Л.І., Лівшиця Р.З., Островського Л.Я., Пашерстника А.Є., Пашкова О.С., Пилипенка П.Д., Прокопенка В.І., Процевського О.І., Скобєлкіна В.М., Ставцевої О.І., Стависького П.Р., Сироватської Л.О., Хуторян Н.М., Шебанової О.І., Шеломова Б.О., та ін. Проте, незважаючи на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам діяльності профспілок у реалізації й захисті прав працівників, їх діяльність і правове регулювання сьогодні не має достатнього наукового обґрунтування. У науковій літературі останніх років ця проблема розглядалася поверхово, що, відповідно, не сприяло розробці законодавства із забезпечення діяльності професійних спілок, а також розробці рекомендацій з удосконалення відповідної правозахисної функції цих організацій. Демократизація України, використання світових стандартів захисту прав і свобод людини й громадянина, прагнення України стати повноправним учасником світової спільноти роблять наукові дослідження з проблем діяльності профспілок надзвичайно актуальними і суспільно значущими. Тому аналіз соціальної природи профспілок та їх місця в системі громадських об'єднань має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Таким чином, необхідність активізації діяльності професійних спілок обумовлює актуальність глибокого й всебічного дослідження у сфері захисту соціально-трудових прав працівників в умовах ринкової економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних в науці трудового права. Проблема захисту профспілками соціально-трудових прав працівників визначена серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, входить до плану наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ, а також кафедри трудового, екологічного та аграрного права й науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу досягнень науки трудового права, вітчизняного законодавства та правової практики визначити правові дефініції, розкрити сутність та особливості захисту профспілками соціально-трудових прав працівників в сучасних умовах, сформулювати нові підходи і внести пропозиції щодо удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення, а також правової практики в цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені наступні дослідницькі задачі:

- визначити соціальну природу профспілок та їх місце в системі громадських об'єднань;

- дослідити профспілки як суб'єкт трудового права;

- проаналізувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення діяльності профспілок;

- визначити повноваження профспілок у сфері захисту соціально-трудових прав працівників;

- дослідити гарантії реалізації правозахисних повноважень профспілок;

- проаналізувати зміст процедурно-процесуальних відносин у сфері функціонування профспілкових об'єднань;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення в цій сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини в сфері правозахисної діяльності профспілок.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-правові питання, пов'язані з функціонуванням профспілкових організацій.

Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати здобуті в процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: діалектичного, логіко-семантичного, системно-структурного та історичного. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження в єдності, взаємозв'язку та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат у цій сфері (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Застосування системно-структурного методу зумовило можливість дослідити профспілки як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси та загальні ознаки (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з спроб комплексно дослідити особливості функціонування профспілок в умовах ринкової економіки з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права.

У процесі проведеного дослідження розроблені й сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

- дістало подальшого розвитку обгрунтування місця профспілок в системі громадських об'єднань. Профспілки розуміються як громадські організації, що об'єднують громадян, які пов'язані загальними інтересами за родом чи напрямком їх професійної діяльності;

- дістала подальшого розвитку класифікація відносин тісно пов'язаних з індивідуальним трудовим правовим відношенням, до них віднесено:

а) правовідносини щодо зайнятості та працевлаштування населення;

б) організаційно-управлінські відносини у сфері праці;

в) правовідносини з професійної підготовки кадрів безпосередньо на виробництві;

г) правовідносини по нагляду й контролю за охороною праці й трудовим законодавством;

ґ) правовідносини щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору;

д) правовідносини з вирішення трудових спорів;

є) правовідносини у сфері соціально-правового захисту працівників.

- вдосконалено поняття захисної функції трудового права як напрямку правового регулювання суспільно-трудових відносин, який спрямований на забезпечення захисту, охорони та реалізації прав, свобод і законних інтересів працівників;

- обґрунтовано класифікацію діяльності профспілок за наступними сферами:

- забезпечення зайнятості;

- трудового договору;

- робочого часу та часу відпочинку;

- нормування та оплати праці;

- гарантій та компенсацій;

- дисципліни праці;

- охорони праці;

- контролю за дотриманням трудового законодавства;

- ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів і угод;

- вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів;

- соціального захисту працівників та їх соціального страхування;

- управління підприємствами, установами, організаціями;

- інформації з питань праці та соціально-економічного розвитку;

- навчальна, культурно-освітня та дослідна;

- житлово-побутова;

- притягнення до відповідальності посадових осіб;

- господарча і фінансова діяльність;

- вперше запропоновано процесуальні норми, покликані забезпечувати реалізацію матеріальних приписів у сфері функціонування профспілкових організацій розмістити в окремому розділі Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись:

а) у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень у науці трудового права в сфері нормативно-правового регулювання функціонування профспілкових організацій;

б) у правотворчості - під час розробки проекту нового Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів;

в) у правозастосовчій діяльності - рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного трудового законодавства, яке регулює відносини у сфері діяльності профспілок;

г) у навчальному процесі - під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних навчальних закладів і факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи викладені в надрукованих працях і апробовані на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права й науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Національного університету внутрішніх справ. Вони також доповідались на науково-практичних конференціях:

- „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 2003);

- „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”(Запоріжжя, 2004).

Публікації. Основні положення й висновки дисертації знайшли своє відображення у шести наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, та у двох тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 168 сторінок. Список використаних джерел складається із 246 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зазначено її зв'язок з науковими планами та програмами, визначені об'єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, його наукова новизна, апробація результатів дослідження та їх практичне значення.

Розділ 1. “Загальнотеоретична характеристика профспілок як суб'єктів трудового права” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Соціальна природа профспілок та їх місце в системі громадських об'єднань” відзначається, що одним з найважливіших прав людини, встановлених міжнародними актами, є право створювати для реалізації й захисту своїх економічних і соціальних інтересів профспілки й вступати до них за своїм вибором за єдиної умови дотримання правил відповідної організації. Профспілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних загальними інтересами за родом чи напрямком їх професійної діяльності. За умов розбудови демократичної, правової, соціальної держави роль профспілок у захисті прав, свобод і законних інтересів працівників у суспільстві постійно зростає. Головне соціальне призначення профспілок - представництво, реалізація та захист трудових і соціально-економічних прав, свобод і законних інтересів працівників і, насамперед, членів профспілок. Профспілки є масовими добровільними неприбутковими громадськими організаціями, які повинні стояти на захисті основного учасника трудових правовідносин - працівника. Доведено, що серед великої кількості чинних громадських організацій основними є: профспілки; соціально-економічні та соціально-культурні громадські об'єднання; спілки споживачів, підприємців, творчі спілки, благодійні організації.

Доведено, що будучи невід'ємною складовою громадянського суспільства, профспілки в різних формах взаємодіють з державою та її органами. Така взаємодія особливо проявляється в умовах побудови правової, соціальної, демократичної держави Україна. Визначено, що держава й суспільство нерозривно взаємопов'язані між собою. Як немає суспільства без держави, так немає і держави без суспільства. Суспільство як сукупність його членів та інститутів перетворює державу на живий організм, функціонуючу систему.

Визначення структурних компонентів громадянського суспільства як соціальних інститутів дозволило глибше зрозуміти взаємодію держави і громадянського суспільства на рівні її соціальних інститутів. Соціальні інститути є найважливішою ланкою в механізмі взаємодії між громадянським суспільством і державою, а їх удосконалення і створення нових відповідатиме логіці еволюційного розвитку громадянського суспільства як макро соціальної системи.

Важливим соціальним інститутом сучасного громадянського суспільства є профспілки, які створюються працівниками для захисту, охорони та реалізації своїх трудових прав, свобод і законних інтересів. Під час захисту, охорони й реалізації прав, свобод і законних інтересів, профспілки активно впливають на соціально-економічну політику держави. У свою чергу держава створює умови для ефективної діяльності профспілкових організацій. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового та соціального захисту працівників. Вона не створює профспілкові організації, а лише зобов'язана визнавати їх за умови створення. Профспілкові організації у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні й не підконтрольні. Вони самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству.

У другому підрозділі “Профспілки як суб'єкт трудового права” відзначається, що діяльність профспілок щодо захисту, охорони та реалізації прав, свобод і законних інтересів працівників прямо пов'язана з трудовими та тісно пов'язаними з ними іншими відносинами. Вони як носії правозахисних і правоохоронних повноважень беруть участь у встановленні й застосуванні умов праці на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності. Поняття суб'єкт трудового права має галузевий характер і походить від більш загальнішого поняття - суб'єкт права. Визначено, що різниця між поняттям суб'єкт права і суб'єкт правовідносин полягає в тому, що:

1) будучи суб'єктом права, індивід чи будь-які колективні утворення не можуть бути одночасно суб'єктом усіх можливих правовідносин;

2) щойно народжені, малолітні діти та деякі інші суб'єкти права не можуть бути суб'єктами більшості правовідносин. Категорія суб'єкт права набагато ширше від суб'єкта правовідносин. Суб'єкт права - це загальне, а суб'єкт правовідносин - конкретне. Будь-який суб'єкт правового відношення є одночасно і суб'єктом права, але не кожний суб'єкт права є суб'єктом правового відношення.

Зазначено, що правоздатність має ознаки загальності. Не має значення та обставина, що можливість володіти тими чи іншими конкретними правами виникає у громадян не відразу після народження, а пізніше, при досягненні певного віку або при настанні інших умов. Відмінність у настанні прав у часі не змінює сутності правоздатності. Рівність правоздатності не означає, що її обсяг прав у всіх однаковий. Все загальність правоздатності полягає у тому, що державна влада з самого початку наперед наділяє усіх своїх громадян однією загальною якістю - юридичною здатністю бути носіями відповідних прав й обов'язків. Доведено, що до відносин, тісно пов'язаних з індивідуальним трудовим правовим відношенням, слід віднести:

а) правовідносини щодо зайнятості та працевлаштування населення;

б) організаційно-управлінські відносини у сфері праці;

в) правовідносини з професійної підготовки кадрів безпосередньо на виробництві;

г) правовідносини з нагляду й контролю за охороною праці та трудовим законодавством;

ґ) правовідносини щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору;

д) правовідносини з вирішення трудових спорів;

є) правовідносини у сфері соціально-правового захисту працівників.

Усі ці відносини покликані забезпечити безперешкодну реалізацію основного індивідуального правовім відношення між працівником і роботодавцем. Саме тому працівника та роботодавця можна назвати основними суб'єктами трудового права, а усіх інших суб'єктів, які беруть участь у відносинах, що безпосередньо пов'язані з трудовими - другорядними, додатковими, похідними. Серед цих суб'єктів особливе місце належить профспілкам, покликаним забезпечити охорону, захист і реалізацію прав, свобод й законних інтересів працівників.

У третьому підрозділі “Захисна функція профспілок в Україні” зазначено, що професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Водночас підкреслено, що захисна функція трудового права набуває особливого значення: поява самого трудового права на історичній арені була викликана передусім вимогами найманих працівників захистити свої трудові права, знизити рівень експлуатації їх праці. Ця функція є настільки специфічною і притаманною саме трудовому праву, що її можна поставити в один ряд з такими ознаками галузі права, як метод правового регулювання чи принципи трудового права. Захисна чи соціальна функція трудового права виявляється в тому, що за її допомогою формується особистість працівника в напрямку, корисному для суспільства.

Доведено, що захисна функція трудового права має найважливіше значення серед інших функцій даної галузі. І захисна, і соціальна функції мають єдине призначення: захист, охорону та безперешкодну реалізацію прав, свобод і законних інтересів працівників. Таку ж роль у трудовому праві відіграє і компенсаційна функція. Означене торкається виробничої та економічної функцій. Ці функції слід поєднати єдиною назвою - виробнича функція, яка полягає насамперед у забезпеченні прав роботодавців на власність та підприємництво.

Запропоновано власну класифікацію функцій трудового права. Усі функції трудового права поділено на загально-правові та спеціально-юридичні. Загально правовими функціями трудового права є: регулятивна, охоронна, виховна. До спеціально-юридичних функцій трудового права віднесено захисну й виробничу функції.

Захисна функція профспілок в Україні є похідною від захисної функції трудового права. Захисна функція трудового права - це родова категорія, а захисна функція профспілок - видова. Захисну функцію трудового права поряд з профспілками реалізують й інші суб'єкти трудового права, наприклад, органи прокуратури чи суду. Особливість профспілкової правозахисної функції обумовлюється соціальним походженням профспілок - працівники самі на добровільних засадах об'єдналися для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів у сфері праці. Правозахисну діяльність профспілки здійснюють у межах наданих їм прав та обов'язків, тобто правосуб'єктності.

Розділ 2. “Особливості нормативно-правового регулювання функціонування профспілкових організацій” містить чотири підрозділи.

У першому підрозділі “Сучасний стан нормативно-правового забезпечення діяльності профспілок” зазначено, що потреба у правовому регулюванні діяльності профспілок у сфері захисту, охорони й забезпеченні прав, свобод і законних інтересів працівників особливо актуальна нині, коли державно-організоване суспільство переживає низку кризових станів (в економіці, політиці, ідеологічній та культурній сферах). Водночас відмічено, що нормативно-правове регулювання відносин профспілок з іншими суб'єктами трудового права та учасниками інших правовідносин не єдиний засіб такого впливу на свідомість і поведінку останніх. Доведено, що діяльність профспілок визначається насамперед соціальними нормами двох видів: корпоративними та правовими. Незважаючи на важливість корпоративних норм для структурної побудови та функціонування профспілкових організацій, вони приймаються на основі та у розвиток правових норм, що містяться в законах та інших підзаконних нормативно-правових актах більш широкої сфери дії. Доведено, що діяльність профспілок у цивілізованому суспільстві має правовий характер. Найважливіші завдання, функції, принципи, форми, способи, засоби та прийоми їх функціонування чи впливу на інших учасників трудових та тісно пов'язаних з ними інших відносин повинні визначатися в нормах права. Сукупність правових норм, які регламентують порядок створення та функціонування профспілкових організацій, становить окремий інститут трудового права України.

У другому підрозділі “Повноваження профспілок у сфері захисту соціально-трудових прав працівників” визначено, що для реалізації правозахисної функції профспілки у нормативно встановленому порядку наділяються правами та обов'язками, які в сукупності складають їх повноваження. Доведено, що повноваження профспілок - це їх права та обов'язки у сфері захисту, охорони й забезпечення прав, свобод і законних інтересів працівників. В дослідженні відмічено, що слід розрізняти вузьке й широке розуміння змісту компетенції профспілок. У вузькому розумінні - це їх права та обов'язки. У широкому - завдання, функції, права, обов'язки, гарантії цих прав та обов'язків, обмеження, відповідальність. Вузьке розуміння компетенції профспілкових організацій дозволяє підкреслити важливість їх прав та обов'язків під час виконання правозахисних завдань; широке - надає можливість уявити цілісну картину взаємодії завдань, функцій, прав, обов'язків, гарантій, обмежень, відповідальності профспілок. Компетенція профспілок у широкому розумінні - це визначена нормативна сукупність елементів діяльності профспілкових організацій, необхідних для досягнення їх правозахисних цілей: завдань, функцій, прав, обов'язків, гарантій, обмежень, відповідальності. Компетенція профспілок у вузькому розумінні - це нормативно визначена сукупність прав та обов'язків профспілкових організацій, необхідних для захисту, охорони й реалізації прав, свобод і законних інтересів працівників. У дисертації доведено, що найбільш стрункою й повною класифікацією прав профспілок буде їх класифікація за сферою, колом питань, які можуть вирішити профспілки за допомогою наданих їм повноважень. Зроблено ланку пропозицій щодо внесення в чинні нормативно-правові акти змін і доповнень.

У третьому підрозділі „Гарантії реалізації правозахисних повноважень профспілок” визначено, що спектр прав, наданих профспілкам для реалізації їх захисної функції, може бути реалізований лише у випадку забезпечення їх розгалуженою мережею нормативно визначений гарантій. Права профспілок - це лише певні можливості діяти тим чи іншим способом. Для перетворення права в реальну дійсність мало ним володіти, потрібна ще одна стадія - його реалізація. Остання ж стадія здійснення того чи іншого права неможлива без сукупності юридичних заходів, покликаних забезпечити її ефективне проходження. Доведено, що правовий статус слід розглядати в двох вимірах: вузькому та широкому:

- у вузькому вимірі правовий статус означає лише права та обов'язки суб'єкта правовідносин;

- у широкому - його права, обов'язки, обмеження, гарантії, відповідальність.

З'ясовано, що гарантії прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина мають різний характер (економічний, соціальний, політичний, ідеологічний, організаційний, міжнародний), однак за умов побудови правової держави найважливіше значення починають відігравати саме юридичні гарантії.

Специфіка юридичних гарантій трудових прав, свобод і законних інтересів працівників має декілька аспектів:

а) ці гарантії беруть початок від основного конституційного права - права на працю;

б) юридичні гарантії трудових прав, свобод і законних інтересів працівників завжди мають нормативний вираз.

Гарантії трудових прав, свобод і законних інтересів працівників - це система економічних, політичних, організаційних, ідеологічних та юридичних умов, способів, засобів, прийомів, спрямованих на виявлення, набуття, охорону, захист і реалізацію трудових можливостей працівників й забезпечення рівності останніх з іншими суб'єктами трудового права. Юридичні гарантії трудових прав, свобод і законних інтересів працівників - це система закріплених у нормах права умов, способів, засобів, прийомів, спрямованих на виявлення, набуття, охорону, захист і реалізацію трудових можливостей працівників й забезпечення правової рівності останніх з іншими учасниками суспільно-трудових відносин. Визначені поняття гарантій та юридичних гарантій трудових прав, свобод і законних інтересів працівників базуються на основних принципах: гуманізмі, справедливості, законності, доцільності, рівності.

У дослідженні доведено, що окрему групу трудових гарантій складають гарантії профспілок. Усі гарантії прав профспілок поділено на три групи:

а) гарантії діяльності профспілок;

б) особистісні гарантії членів працівників, обраних до профспілкових органів;

в) майнові гарантії.

Визначено, що гарантії профспілок - це система економічних, політичних, організаційних, ідеологічних та юридичних умов, способів, засобів і прийомів, покликаних забезпечити безперешкодну реалізацію профспілковими організаціями своїх повноважень. Також доведено, що юридичні гарантії - це система закріплених у нормах права умов, способів, засобів і прийомів, покликаних забезпечити безперешкодну реалізацію профспілковими організаціями своїх повноважень щодо захисту та охорони трудових прав працівників.

У четвертому підрозділі “Специфіка правозастосовчої діяльності профспілок” досліджено, що визначені в матеріальних нормах права повноваження та гарантії правозахисного функціонування профспілок реалізуються шляхом правової діяльності суб'єктів трудового права. Така діяльність має суттєві відмінності від правотворчої діяльності й регламентується матеріальними або процесуальними нормами. Призначення процесуальних норм - забезпечити реалізацію положень, зазначених у матеріальних нормах. Профспілки, виконуючи свою правозахисну функцію, вступають у відносини з різноманітними учасниками трудових відносин. Специфіка правозастосування в галузі трудового права зумовлена тим, що правова діяльність в сфері трудового права виникає здебільшого між суб'єктами, які вже знаходяться в певному правовому зв'язку. У роботі сформульовано поняття правової діяльності у сфері трудового права як системи заходів, способів і прийомів організаційно-правового характеру, які здійснюються спеціально уповноваженими на це суб'єктами з метою реалізації відповідних матеріальних норм, які встановлюють права, обов'язки й гарантії учасників трудових і тісно пов'язаних з ними відносин.

Визначено, що правозастосування у сфері функціонування профспілкових організацій має дві сторони: зовнішню й внутрішню. Внутрішня сторона правової діяльності торкається порядку створення та організації діяльності профспілок. Суб'єктами правозастосування тут виступають як самі профспілки, так й інші суб'єкти правовідносин. Доведено, що правова діяльність профспілок обов'язково повинна регламентуватися процесуальними нормами, які мають щодо матеріальних норм додатковий, похідний характер.

Основна функція процесуальних правовідносин полягає в організації практичної реалізації матеріальних правовідносин за допомогою певного порядку чи процедури. Саме тому держава з прийняттям матеріальних норм, покликаних визначати права, обов'язки та відповідальність профспілок, одночасно мусить визначати й форми їх реалізації у процесуальних нормах і правовідносинах.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих та удосконалення правового регулювання діяльності профспілок в Україні. Основні з них такі:

1. Профспілки є громадськими організаціями, які об'єднують громадян, що пов'язані загальними інтересами за родом чи напрямком їх професійної діяльності. Вони є масовими добровільними неприбутковими громадськими організаціями, які повинні стояти на захисті основного учасника трудових правовідносин - працівника.

2. Соціальні інститути - це високоорганізовані соціальні системи, які відрізняються стійкою соціальною структурою, глибиною інтегрованості елементів, багатоманітністю, гнучкістю і динамічністю функцій.

3. До відносин, тісно пов'язаних з індивідуальним трудовим правовим відношенням, віднесено:

а) правовідносини щодо зайнятості та працевлаштування населення;

б) організаційно-управлінські відносини у сфері праці;

в) правовідносини з професійної підготовки кадрів безпосередньо на виробництві;

г) правовідносини з нагляду й контролю за охороною праці та трудовим законодавством;

ґ) правовідносини щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору;

д) правовідносини з вирішення трудових спорів;

є) правовідносини у сфері соціально-правового захисту працівників.

4. Поняття функцій трудового права сформульовано як основні напрямки правового регулювання суспільно-трудових відносин, визначені сутністю та соціальним призначенням даного права в житті суспільства й людини.

5. Визначено поняття захисної функції трудового права як напрямку правового регулювання суспільно-трудових відносин, який спрямований на забезпечення захисту, охорони та реалізації прав, свобод і законних інтересів працівників.

6. Захисна функція профспілок в Україні є похідною від захисної функції трудового права. Захисна функція трудового права - це родова категорія, а захисна функція профспілок - видова. Захисну функцію трудового права разом з профспілками реалізують й інші суб'єкти трудового права. Особливість профспілкової правозахисної функції обумовлюється соціальним походженням профспілок - працівники самі на добровільних засадах об'єдналися для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів у сфері праці.

7. Об'єктивний характер правових норм визначається наступними обставинами:

1) вони виникають з об'єктивної потреби будь-яких соціальних систем у саморегуляції, у підтриманні стабільності й порядку;

2) вони виникають тільки в процесі діяльності людей, об'єктивно зумовленої способом виробництва та розподілу;

3) матеріальні й духовні блага, які виступають об'єктом відносин, задані існуючими економічними та соціально-культурними умовами.

8. Запропоновано внести зміни та доповнення до Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. По-перше, слід змінити назву його другого розділу з “Права та обов'язки профспілок, їх об'єднань” на нову назву - “Повноваження профспілок”. По-друге, вважається зайвим виокремлення окремого розділу за назвою “Профспілкові організації на підприємствах, в установах та організаціях”. Поняття профспілкових організацій на підприємствах, в установах, організаціях має загальний характер і повинно міститися в окремому розділі “Загальні положення”. Повноваження виборного органу профспілкової організації повинні визначатися в розділі “Повноваження профспілок”. Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця разом з іншими аспектами процедурної діяльності профспілок повинен визначатися в окремому розділі “Порядок реалізації профспілками своїх повноважень”. По-третє, ст. 19 цього закону називається “Право профспілок, їх об'єднань представляти й захищати права та інтереси членів профспілок”. Запропоновано викласти означену статтю в такий редакції: (назва) Право профспілок захищати права, свободи та законні інтереси працівників. (ч. 1) Профспілки захищають права, свободи та законні інтереси працівників від порушення чи обмеження їх будь-якими учасниками трудових й тісно пов'язаних з ними відносин. (ч. 2) Профспілки захищають права, свободи та законні інтереси працівників, які є їх членами. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки захищають їх незалежно від того, чи є працівники членами цих профспілок чи ні”. По-четверте, даний закон має бути доповнений окремим розділом під назвою „Загальні положення”. Цей розділ буде охоплювати всі норми у сфері створення та функціонування профспілок, які мають загальний характер.

9. Повноваження профспілок - це їх права та обов'язки у сфері захисту, охорони й забезпечення прав, свобод і законних інтересів працівників. Компетенція профспілок у широкому розумінні - це нормативно визначена сукупність елементів діяльності профспілкових організацій, необхідних для досягнення їх правозахисних цілей: завдань, функцій, прав, обов'язків, гарантій, обмежень, відповідальності. Компетенція профспілок у вузькому розумінні - це нормативно визначена сукупність прав та обов'язків профспілкових організацій, необхідних для захисту, охорони й реалізації прав, свобод і законних інтересів працівників.

10. Запропоновано розробити та прийняти новий Трудовий процесуальний кодекс України, у якому повинні міститися загальні норми, призначені впорядковувати організаційні, процедурні та процесуальні моменти реалізації в реальну тканину суспільно-трудового буття норм, які мають матеріальний характер. Свою деталізацію та конкретизацію загальні процесуальні норми будуть отримувати в процесуальних нормах, розміщених у законах та інших нормативно-правових актах, покликаних регулювати трудові та тісно пов'язані з ними відносини.

11. Запропоновано класифікацію прав профспілок за такими сферами, як: забезпечення зайнятості;

- трудового договору;

- робочого часу й часу відпочинку;

- нормування та оплати праці;

- гарантій та компенсацій;

- дисципліни праці;

- охорони праці;

- контролю за дотриманням трудового законодавства;

- ведення колективних переговорів й укладення колективних договорів і угод;

- вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів;

- соціального захисту працівників та їх соціального страхування;

- управління підприємствами, установами, організаціями;

- інформації з питань праці та соціально-економічного розвитку;

- навчальна, культурно-освітня та дослідна;

- житлово-побутова;

- притягнення до відповідальності посадових осіб;

- господарча і фінансова діяльність профспілок.

12. Гарантії трудових прав, свобод і законних інтересів працівників - це система економічних, політичних, організаційних, ідеологічних та юридичних умов, способів, засобів, прийомів, спрямованих на виявлення, набуття, охорону, захист і реалізацію трудових можливостей працівників й забезпечення рівності останніх з іншими суб'єктами трудового права. Юридичні гарантії трудових прав, свобод і законних інтересів працівників - це система закріплених у нормах права умов, способів, засобів, прийомів, спрямованих на виявлення, набуття, охорону, захист і реалізацію трудових можливостей працівників й забезпечення правової рівності останніх з іншими учасниками суспільно-трудових відносин.

13. Визначено, що основними розділами Трудового процесуального кодексу України мають бути наступні:

- загальні положення;

- суб'єкти та учасники процесуальної діяльності;

- процесуальні строки;

- порядок створення та діяльності профспілок й інших представницьких органів;

- порядок оскарження рішень і дій роботодавця та інших суб'єктів трудового права;

- порядок створення та діяльності комісій з трудових спорів;

- порядок вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів.

14. Правовідносини - це врегульовані нормами права та охоронювані державою суспільні відносини, які виникають на підставі юридичних фактів і характеризують взаємну поведінку суб'єктів права за змістом наданих їм нормою права кореспондуючих прав та обов'язків. Процесуальні правовідносини - це врегульовані процесуальними нормами права та охоронювані державою суспільні відносини, які виникають на підставі юридичних фактів і характеризують взаємну поведінку суб'єктів права за змістом наданих їм процесуальною нормою права кореспондуючих прав і обов'язків щодо реалізації правових норм матеріального характеру.

15. Запропоновано процесуальні норми, покликані забезпечувати реалізацію матеріальних приписів у сфері функціонування профспілкових організацій, розмістити в окремому розділі Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. З урахуванням цього запропоновано нову структуру даного нормативно-правового акту:

- основні поняття;

- загальні положення;

- порядок створення профспілок;

- повноваження профспілок;

- порядок реалізації профспілками своїх повноважень;

- гарантії повноважень профспілок;

- відповідальність за порушення законодавства про профспілки;

- прикінцеві положення.

16. Пропонується у чинному Законі України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” виокремити окремий розділ під назвою “Основні поняття”. суспільний профспілка правозахисний

Даний законодавчий акт має містити два окремі підрозділи “Права та обов'язки профспілок, їх об'єднань” та “Профспілкові організації на підприємствах, в установах та організаціях”, які стосуються повноважень профспілкових організацій різного рівня. Запропоновано об'єднання цих розділів у один єдиний за змістом розділ “Повноваження профспілок”. Якщо є повноваження профспілок (права та обов'язки), повинен бути визначений і порядок їх реалізації, який мусить бути чітко сформульований в окремому розділі “Порядок реалізації профспілками своїх повноважень”. Чинний нині розділ IV Закону під назвою “Гарантії прав профспілок” не відповідає своєму змісту, бо гарантії, зазначені в ньому, стосуються не лише прав, але й обов'язків профспілок, тобто повноважень останніх. З огляду на це й слід перейменувати даний розділ на “Гарантії повноважень профспілок”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нікіфоров В.Ю. Нормативно-правове забезпечення форм захисту профспілками трудових прав працівників // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - №4(25). - С. 57-66.

2. Нікіфоров В.Ю. Участь держави в трудових відносинах с іноземними елементами // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - №27. - С. 368-373.

3. Нікіфоров В.Ю. Повноваження профспілок у сфері захисту соціально-трудових прав працівників // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - №28. - С. 316-323.

4. Нікіфоров В.Ю. Захисна функція профспілок в Україні // Право і безпека. - Харків, 2004. №3-4. - С. 152-155.

5. Нікіфоров В.Ю. Гарантії реалізації правозахисних повноважень профспілок // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2004. - №3. - С. 54-62.

6. Нікіфоров В.Ю. Соціальна природа профспілок та їх місце в системі громадських організацій // Право і безпека. - Харків, 2005. №1. - С. 120-125.

Размещено на Allbest.ru

...