Адміністративно-правова охорона тваринного світу та роль міліції у її здійснені

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ ТА РОЛЬ МІЛІЦІЇ У ЇЇ ЗДІЙСНЕНІ

Спеціальність: Адміністративне право і процес

Книш Валентин Іванович

ХАРКІВ, 2007 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги є надзвичайно важливими проблемами глобального масштабу, тому охорона довкілля, особливо в умовах бурхливого розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства, росту різноманітних матеріальних та культурних потреб суспільства стає однією з провідних функцій Української держави. Особливого значення ця функція набуває тепер, коли Україна тільки починає свій розвиток як незалежна держава. Адже нестабільний економічний стан країни та існуючі в законодавстві проблеми створюють передумови для хижацького використання природних ресурсів. Високий рівень суспільної потреби в цінних продуктах харчування, великий попит на них, зростання обсягів промислового виробництва, забруднення водойм, вирубка лісу, браконьєрство - все це призводить до зменшення ресурсів тваринного світу, зниження інтенсивності його природного відтворення.

Подібна ситуація вимагає від суспільства та держави використання усіх існуючих правових засобів впливу на суспільні відносини, які виникають під час втручання людини в навколишнє природне середовище, проведення заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об'єктів тваринного світу.

На перший план при цьому, поряд з кримінально-правовими та цивільно-правовими, виходять й адміністративно-правові методи як система засобів впливу на суспільні відносини у сфері регулювання та охорони об'єктів тваринного світу. Відтак виникає потреба у проведенні комплексних наукових досліджень системи адміністративно-правових засобів охорони об'єктів тваринного світу, проблем їх нормативного закріплення та практичного використання. Разом з тим питання адміністративно-правової охорони тваринного світу в нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності в адміністративно-правовій науці досліджені ще недостатньо. Таким чином, необхідність посилення правової охорони тваринного світу, осмислення місця та ролі адміністративно-правових засобів у її здійсненні, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень та ряд проблем у практиці природоохоронної діяльності різних суб'єктів, зокрема міліції, обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., а також пп. 2.1, 3.1, 6.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність та механізм адміністративно-правової охорони тваринного світу, роль міліції у її здійсненні, а також шляхи удосконалення нормативного закріплення та практичного використання її засобів.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- охарактеризувати тваринний світ як об'єкт правової охорони;

- визначити сутність та особливості адміністративно-правової охорони тваринного світу;

- з'ясувати систему та специфіку адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу;

- визначити види та повноваження суб'єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу;

- охарактеризувати дозвільно-ліцензійний порядок використання об'єктів тваринного світу;

- з'ясувати види та особливості використання адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу;

- визначити завдання та повноваження міліції у сфері охорони тваринного світу, особливості її взаємодії з природоохоронними державними органами та громадськими формуваннями у цій сфері;

- сформулювати основні шляхи удосконалення механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері правової охорони тваринного світу.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засоби охорони тваринного світу та роль міліції у її здійсненні.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об'єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу становлення міліції як суб'єкта охорони тваринного світу (підрозділ 3.1). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб'єктів, задіяних у справі охорони тваринного світу, з'ясування змісту дозвільно-ліцензійного порядку використання об'єктів тваринного світу та порядку застосування адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу (підрозділи 2.1-2.3). За допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, що складають зміст адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу (підрозділ 1.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб'єктів, задіяних в охороні тваринного світу (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.2). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вчених із загальної теорії держави та права, конституційного, адміністративного, екологічного та інших галузей права, зокрема, В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, В.І. Андрєйцева, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Р.Д. Боголєпова, А.С. Васильєва, Ю.О. Вовка, В.М. Гаращука, А.П. Гетьмана, І. П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, К.К. Кузнєцова, В.П. Пєткова, О.О. Погрібного, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, М.В. Шульги та ін. Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, які визначають засоби адміністративно-правової охорони тваринного світу. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб'єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічних комплексних досліджень, присвячених проблемам адміністративно-правової охорони тваринного світу та ролі міліції у її здійсненні. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- удосконалено характеристику тваринного світу як об'єкта правової, в тому числі адміністративно-правової охорони;

- удосконалено характеристику системи та повноважень суб'єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу;

- набуло подальшого розвитку визначення поняття та видів правової охорони тваринного світу, сутності та особливостей його адміністративно-правової охорони;

- подальший розвиток дістало визначення системи нормативних актів, які становлять основу адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу;

- удосконалено характеристику дозвільно-ліцензійного порядку використання об'єктів тваринного світу;

- з'ясовано види та особливості адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу;

- подальшого розвитку набула характеристика завдань та повноважень міліції у сфері охорони тваринного світу, особливостей її взаємодії з природоохоронними державними органами та громадськими формуваннями у цій сфері;

- вперше сформульовано і обґрунтовано ряд пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу, зокрема, уточнення законодавства України про адміністративні правопорушення, спрямовані на підвищення ефективності цієї охорони.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правової охорони тваринного світу;

- у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- у сфері правозастосування використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації може бути використано під час підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні занять з дисципліни „Адміністративне право України” із курсантами, студентами та слухачами юридичних навчальних закладів; вони уже використовуються в Харківському національному університеті внутрішніх справ з цією метою. Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях - “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (17 березня 2006 року, м. Харків, ХНУВС), “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (7-8 грудня 2006 року, мм. Сімферополь-Ялта, Кримський юридичний інститут ХНУВС), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції. Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 187 сторінок. Список використаних джерел, який складається із 176 найменувань, займає 17 сторінок. Додатки займають 7 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок із науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. “Загальна характеристика адміністративно-правової охорони тваринного світу” містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 “Тваринний світ як об'єкт правової охорони” акцентується увага на значенні тваринного світу для Української держави та всього Українського народу. Після проведення необхідних узагальнень дисертант приходить до висновку, що тваринний світ є елементом системи національної безпеки України, у зв'язку з чим має підлягати надійній правовій охороні. В наш час під охороною закону перебувають не тільки дикі тварини, але й середовище, у якому вони існують, а також продукти їх життєдіяльності. Такий широкий підхід законодавця до визначення терміна „тваринний світ” принципово відрізняє вітчизняні нормативні акти, присвячені охороні тваринного світу, від актів радянських часів та актів, які діють у деяких зарубіжних країнах. Аналізуються проблеми, які перешкоджають організації ефективної охорони тваринного світу в Україні.

У підрозділі значну увагу приділено з'ясуванню сутності основних категорій, які використовуються у дослідженні. Зокрема, аналізується зміст терміна “правова охорона тваринного світу”, результатом чого стало її авторське визначення. Певне місце відводиться також і визначенню конкретного переліку тих об'єктів тваринного світу, які мають перебувати під правовою охороною.

Обґрунтовується можливість виділення у структурі правової охорони тваринного світу конституційно-правової, кримінально-правової, цивільно-правової, адміністративно-правової та міжнародно-правової охорони тваринного світу.

Стисло аналізується кожна з них. Крім цього правова охорона тваринного світу аналізується також через призму методів правового регулювання суспільних відносин - імперативного, диспозитивного, заохочувального та рекомендаційного. У підрозділі досліджуються також можливі форми здійснення правової охорони тваринного світу, а також система суб'єктів, задіяних у цьому процесі.

Підрозділ 1.2 “Сутність та особливості адміністративно-правової охорони тваринного світу” починається із встановлення взаємозв'язків між такими категоріями як “адміністративно-правова охорона тваринного світу” та “державне управління”, в результаті чого зроблено висновок про те, що адміністративно-правова охорона тваринного світу є частиною державного управління.

Зазначений висновок використано у подальшому для критики позицій тих авторів, які обмежують адміністративно-правову охорону об'єктів природи лише юрисдикційною діяльністю, для визначення якої, до речі, пропонується використовувати термін “адміністративно-правовий захист об'єктів тваринного світу”. Значне місце у підрозділі відводиться доктринальному дослідженню терміна “адміністративно-правова охорона тваринного світу”, у змісті якого виділяються і піддаються детальному аналізу такі його елементи як:

- адміністративно-правові норми;

- суб'єкти, що здійснюють адміністративно-правову охорону тваринного світу;

- методи адміністративно-правової охорони тваринного світу;

- форми адміністративно-правової охорони тваринного світу.

Суттєвою особливістю адміністративно-правової охорони тваринного світу названо те, що вона базується на значній кількості адміністративно-правових норм - уповноважувальних, зобов'язальних, заборонних, стимулюючих, окремі з яких потребують удосконалення.

У підрозділі 1.3 “Зміст адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу” наголошується, що адміністративно-правове регулювання охорони тваринного світу в Україні здійснюється через розгалужену систему нормативних актів різної юридичної сили, однак, недивлячись на це, загальний стан нормативного забезпечення адміністративно-правової охорони тваринного світу залишається таким, що не відповідає потребам сьогодення. З огляду на напрямки правового регулювання охорони тваринного світу виділено п'ять груп адміністративно-правових норм:

1) норми загального характеру;

2) норми, що регулюють порядок користування об'єктами тваринного світу;

3) норми, що закріплюють заходи з охорони тваринного світу;

4) норми, спрямовані на забезпечення організації державного контролю за дотриманням законодавства про користування, відтворення та охорону тваринного світу;

5) норми, які передбачають відповідальність за порушення законодавства про охорону тваринного світу.

Досліджено окремо кожну з цих груп, дано їх загальну характеристику, надано конкретні пропозиції щодо удосконалення змісту окремих з них. Зокрема, запропоновано:

- у Законі України „Про мисливське господарство та полювання” більш чітко викласти права та обов'язки мисливців, оскільки розпорошення їх у різних статтях не сприяє єдиному та цілісному розумінню мисливцями свого правового статусу;

- у ст. 23 цього Закону конкретизувати випадки, коли може бути припинено право користування мисливськими угіддями;

- з метою покращення захисту водних живих ресурсів прийняти Закон України „Про охорону рибних запасів та рибальство”;

- вирішити питання правового забезпечення окремих видів використання об'єктів тваринного світу, наприклад, для наукових цілей, які ще не отримали свого комплексного нормативного регулювання.

Розділ 2. “Механізм адміністративно-правової охорони тваринного світу” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 “Суб'єкти адміністративно-правової охорони тваринного світу” присвячено визначенню системи зазначених суб'єктів, а також їх завдань, функцій та повноважень.

Зазначається, що в наш час назріла необхідність приведення системи зазначених суб'єктів у відповідність до потреб сьогодення, оскільки від цього, чи не в найпершу чергу, залежить ефективність охорони тваринного світу. Зроблено висновок, що до суб'єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу необхідно відносити лише тих, які підпадають під визначення терміна „суб'єкти публічного управління”. Наголошується, що система цих суб'єктів складається з чотирьох основних груп. До першої з них належить Президент України, до другої - органи виконавчої влади, до третьої - органи місцевого самоврядування і до четвертої - об'єднання громадян.

Значне місце у підрозділі відведено аналізу особливостей участі кожного з названих видів суб'єктів у адміністративно-правовій охороні тваринного світу. Визначено найбільш суттєві недоліки як у правовому статусі таких суб'єктів, так і в організації їх природоохоронної діяльності. Зокрема, наголошується на необхідності:

- наділення Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства статусом самостійного органу виконавчої влади, підпорядкованого Кабінету Міністрів України, оскільки без цього не вдасться добитися ефективності її природоохоронної діяльності;

- покращення нормативного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони тваринного світу;

- докладного вивчення питання про створення у складі МВС України спеціального підрозділу, який би займався координуванням природоохоронної діяльності структурних (територіальних) підрозділів міністерства;

- покращення стимулювання державою громадських інспекторів, уповноважених здійснювати контроль у галузі охорони, відтворення та використання тваринного світу, тощо.

Окремого вивчення потребує питання щодо створення органу виконавчої влади, який би об'єднав у собі усіх розрізнених на сьогодні суб'єктів, задіяних в охороні тваринного світу, оскільки без цього не вдасться добитися комплексності, планомірності і підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

У підрозділі 2.2 “Дозвільно-ліцензійний порядок використання об'єктів тваринного світу” аналізується порядок видачі дозволів та ліцензій на право використання об'єктів тваринного світу через призму інституту адміністративної процедури, формулюються рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності зазначених способів охорони об'єктів тваринного світу. Визначено сутність, призначення та особливості інституту адміністративної процедури, на основі чого охарактеризовано порядок (процедуру) видачі дозволів (ліцензій) на використання об'єктів тваринного світу.

У підрозділі зазначається, що дозвільний порядок користування об'єктами тваринного світу базується на ряді нормативних актів, основними завданням яких є:

- встановлення чіткого переліку об'єктів тваринного світу, використання яких допускається лише після отримання дозволу (ліцензії);

- закріплення прав та обов'язків осіб, які звернулися за отриманням дозволу (ліцензії);

- визначення умов, дотримання яких є необхідним для отримання дозволу (ліцензії);

- забезпечення законності дій суб'єктів публічного управління, покликаних видавати дозволи (ліцензії) на право використання об'єктів тваринного світу, шляхом встановлення чітких процедур діяльності останніх, включаючи строки, протягом яких мають бути прийняті необхідні управлінські рішення.

Особлива увага у підрозділі приділяється дослідженню стадій, з яких складається процедура видачі дозволів (ліцензій) на право користування об'єктами тваринного світу. Зроблено висновок, що процедури з видачі дозволу (ліцензії) на право використання об'єктів тваринного світу складаються з таких стадій:

- стадії порушення адміністративної справи;

- стадії прийняття рішення по адміністративній справі;

- стадії оскарження прийнятого рішення;

- стадії виконання прийнятого рішення.

У підрозділі проаналізовано зміст кожної із зазначених стадій, сформульовано пропозиції щодо удосконалення окремих елементів процедурної діяльності з видачі дозволів (ліцензій) на право користування об'єктами тваринного світу.

У підрозділі 2.3 “Адміністративно-правові засоби боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу” наголошується, що недивлячись на існування значної кількості правових норм, спрямованих на регулювання порядку використання об'єктів тваринного світу, запровадження відповідних механізмів такого використання, держава має володіти також і певним арсеналом примусових заходів, спрямованих, по-перше, на недопущення завдання шкоди об'єктам тваринного світу, по-друге, на припинення порушень природоохоронного законодавства і, по-третє, притягнення винних у таких діях до юридичної відповідальності.

На основі аналізу відповідної наукової літератури, а також практики діяльності природоохоронних органів зроблено висновок, що на сьогодні боротьба з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу здійснюється з використанням заходів адміністративного попередження, заходів адміністративного припинення, адміністративних стягнень та шляхом проведення різноманітних контрольних заходів.

В дисертації детально досліджено кожну групу адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу. Насамперед з'ясовано види та особливості контролю за сферою використання об'єктів тваринного світу. Зроблено висновок про доцільність поділу контролю у зазначеній сфері на загальний та спеціалізований. З метою покращення організації здійснення останнього пропонується уточнити зміст нормативних актів, які регламентують порядок проведення контрольних заходів, зокрема, шляхом закріплення в них принципів контрольної діяльності, більш чіткого визначення підстав проведення контрольних заходів, видів контрольних заходів, прав та обов'язків учасників контрольних відносин тощо. Крім цього, сформульовано пропозиції щодо підвищення ефективності громадського контролю у даній сфері.

Значне місце у підрозділі відведено також з'ясуванню особливостей адміністративного примусу взагалі та окремих його заходів у сфері, що розглядається, зокрема. На підставі аналізу наукової літератури, результатів власних досліджень дано авторську характеристику зазначеному інституту, детально розглянуто особливості застосування заходів адміністративного попередження, заходів адміністративного припинення та адміністративних стягнень під час здійснення охорони об'єктів тваринного світу, запропоновано шляхи покращення організаційно-правових засад застосування окремих з них.

Розділ 3. “Міліція як суб'єкт адміністративно-правової охорони тваринного світу” містить два підрозділи.

Підрозділ 3.1 “Завдання та повноваження міліції у сфері охорони тваринного світу” присвячено з'ясуванню місця та ролі міліції в охороні об'єктів тваринного світу. Наголошено на тому, що міліція майже з самого початку її створення займає провідне місце у системі суб'єктів природоохоронної діяльності. На доказ цього наводяться численні нормативні акти, які визначали особливості діяльності міліції у даному напрямку за часів існування СРСР.

Поряд з розглядом історичних аспектів природоохоронної діяльності міліції в дисертації аналізуються також сучасні проблеми участі її працівників у виконанні цих завдань. Здійснено характеристику повноважень міліції у згаданій сфері. Щодо обов'язків міліції у сфері охорони тваринного світу у підрозділі наголошується, що на сьогодні Закон України „Про міліцію” недостатньо приділяє уваги згаданому напрямку роботи міліції. Мається на увазі те, що про обов'язок міліції захищати природне середовище йдеться лише у першій статті Закону. Що ж до інших його статей, зокрема ст. 2 „Основні завдання міліції” та ст. 10 „Основні обов'язки міліції”, які конкретизують напрямки діяльності української міліції, то тут про природоохоронні обов'язки міліції взагалі не згадується. Негативно на результативність природоохоронної діяльності міліції впливає також відсутність спеціального відомчого нормативного акта, в якому було б визначено відповідні організаційні питання цієї діяльності.

Окреме місце у підрозділі присвячено дослідженню основних організаційних форм, у яких міліцією здійснюється охорона тваринного світу. Зазначається, що завдання щодо охорони тваринного світу реалізуються міліцією під час охорони громадського порядку, у межах взаємодії з іншими суб'єктами природоохоронної діяльності та виконання профілактичних заходів. Кожен з цих напрямків роботи міліції докладно вивчається, пропонуються шляхи підвищення їх ефективності. Зокрема, пропонується: наділити працівників міліції правом складання протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 85 КпАП, оскільки відсутність такого повноваження суттєво знижує результативність природоохоронної діяльності міліції; чітко визначити суб'єктів, які б відповідали за організацію та здійснення природоохоронних функцій; шляхом видання окремого нормативного акта закріпити засади та порядок взаємодії працівників міліції з представниками інших природоохоронних органів; внести зміни до ст. 37 Закону України „Про мисливське господарство та полювання”, де зазначити, що одним із суб'єктів, який здійснює державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, є міліція.

У підрозділі 3.2 “Взаємодія міліції з природоохоронними державними органами та громадськими формуваннями у сфері охорони тваринного світу” щодо особливостей взаємодії міліції з природоохоронними державними органами у сфері охорони тваринного світу зроблено висновок, що її ефективність та результативність перебуває у прямій залежності від досконалості чинних нормативних актів, присвячених цьому питанню, у зв'язку з чим відносини між органами внутрішніх справ та природоохоронними органами потребують перегляду, а їх взаємні права та обов'язки - більш чіткого закріплення.

Зазначається, що на практиці найпоширенішими формами взаємодії міліції з природоохоронними органами є участь її працівників у затриманні правопорушників, встановленні осіб, перевірці способів полювання та рибальства, огляді протиправно здобутих тварин і риби тощо, організації і проведенні патрулювань, рейдів, засідок, вилученні у браконьєрів засобів протиправного мисливства і рибальства, отриманні від посадових осіб і громадян з приводу порушення ними природоохоронного законодавства, складанні протоколів про адміністративні правопорушення тощо.

Наголошується, що результативність природоохоронної роботи міліції багато у чому залежить також від організації її належної взаємодії з громадськими формуваннями та окремими громадянами. Залучаючи громадськість до охорони тваринного світу, працівники міліції, насамперед, повинні звертати увагу на активізацію її діяльності у боротьбі з правопорушеннями, спрямовувати її роботу, організовувати та проводити заняття, семінари та інструктажі з представниками громадськості, роз'яснювати їх права та обов'язки, вивчати з ними закони про охорону довкілля, навчати правилам виявлення та затримання правопорушників, оформлення протоколів та інших процесуальних документів, збирання та закріплення доказів тощо.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу, ролі міліції у системі її суб'єктів, а також шляхів удосконалення нормативного закріплення та практичного використання її засобів. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.

Тваринний світ як об'єкт правової охорони розглядається як елемент системи національної безпеки України, від рівня охорони якого залежить стабільність економічної та соціальної ситуації в державі. З огляду на це в країні постійно вживаються певні заходи, спрямовані на розвиток і вдосконалення національної системи охорони тваринного світу. Під правовою охороною тваринного світу розуміється система правових норм, спрямованих на регулювання діяльності державних та недержавних суб'єктів, пов'язаної із збереженням, раціональним використанням і відтворенням об'єктів тваринного світу, а також застосуванням санкцій до осіб, які не виконують вимог цих норм. У змісті правової охорони тваринного світу виділено такі галузеві види:

- міжнародно-правову;

- конституційно-правову;

- цивільно-правову;

- адміністративно-правову;

- кримінально-правову.

З'ясовано сутність та особливості адміністративно-правової охорони тваринного світу, яка є частиною державного управління, до змісту якої входять найбільш принципові напрямки діяльності держави у сфері управління використанням і охороною природних ресурсів.

Визначення системи адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу здійснено не з огляду на юридичні властивості нормативних актів, а через призму основних напрямків нормативного забезпечення даного виду природоохоронної діяльності. Адміністративно-правова охорона тваринного світу здійснюється через розгалужену систему нормативних актів, деякі з яких потребують уточнення.

Оскільки адміністративно-правова охорона тваринного світу здійснюється значною кількістю суб'єктів, значну увагу приділено визначенню їх видів та повноважень. До них віднесено лише тих суб'єктів державної та недержавної діяльності, які підпадають під визначення „суб'єкти публічного управління”, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. До зазначеної категорії суб'єктів, на думку дисертанта, необхідно відносити також і Президента України, оскільки зміст та межі його повноважень дозволяють визнати його активним суб'єктом управлінської діяльності. Можливим є зарахування до кола суб'єктів публічного управління і невладних за характером своєї діяльності суб'єктів (наприклад, об'єднання громадян) у разі делегування їм державно-владних повноважень.

Охарактеризовано дозвільно-ліцензійний порядок використання об'єктів тваринного світу, формою існування якого визнається адміністративна процедура. Обґрунтовано висновок, що порядок видачі дозволів (ліцензій) на використання об'єктів тваринного світу, з огляду на необхідність дотримання прав та законних інтересів учасників процедури, має бути удосконалено. З цією метою запропоновано детально визначати строки розгляду поданих для отримання дозволу (ліцензії) документів; чітко сформулювати підстави для відмови у видачі дозволу (ліцензії); окреслити права учасників адміністративної процедури, зокрема, на участь у розгляді та оцінці поданих ними документів; закріпити принципи, на яких має будуватися діяльність з видачі дозволів (ліцензій) на право використання об'єктів тваринного світу.

Аналіз видів та особливостей використання адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу засвідчив, що ці засоби є досить важливою „зброєю” природоохоронних органів. Однак, результативність цієї „зброї” залишає бажати кращого, бо її використанню перешкоджають деякі фактори правового та організаційного характеру. З метою підвищення ефективності адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу запропоновано:

- по-перше, підвищити розмір штрафу за порушення правил використання об'єктів тваринного світу, оскільки існуючі розміри не відповідають рівню суспільної небезпеки порушень у даній сфері;

- по-друге, визнати юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення правил використання об'єктів тваринного світу;

- по-третє, розширити сферу застосування такого адміністративного стягнення як позбавлення спеціального права;

- по-четверте, активізувати роботу суб'єктів адміністративної юрисдикції, діяльність яких пов'язана з охороною тваринного світу, щодо виконання накладених адміністративних стягнень.

Визначаючи завдання та повноваження міліції у сфері охорони тваринного світу, наголошено на існуванні певного парадоксу. Так, у Законі України „Про міліцію” про обов'язок захищати природне середовище йдеться лише у першій статті, в якій визначається поняття міліції. Разом з тим, незважаючи на існуючі проблеми щодо нормативного закріплення природоохоронних завдань міліції, остання, як і раніше, продовжує їх виконувати. Подібну ситуацію із нормативним закріпленням завдань міліції у сфері охорони природного середовища не можна визнати нормальною, у зв'язку з чим вона найближчим часом має бути змінена. Зазначається, що у практиці діяльності міліції у сфері охорони об'єктів тваринного світу залишаються невирішеними чимало проблем, пов'язаних з необхідністю уточнення їх функцій, форм діяльності у даній сфері, порядку взаємодії з представниками інших державних та недержавних органів (організацій), що беруть участь у природоохоронній діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

тваринний правовий міліція

1. Книш В.І. До розуміння сутності та особливостей адміністративно-правової охорони тваринного світу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2005. - Вип. 31. - С. 393-399.

2. Книш В.І. Дозвільно-ліцензійні процедури як складова механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу // Право і безпека. - Харків, 2005. - № 4'6. - С. 131-135.

3. Книш В.І. Визначення суб'єктів управління у сфері охорони тваринного світу // Актуальні проблеми державного управління. - Харків, 2006. - № 3. - С. 384-392.

4. Книш В.І. Деякі проблеми адміністративно-правової охорони тваринного світу // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2006. - № 3. - С. 179-185.

5. Книш В.І. Органи міліції як суб'єкти охорони тваринного світу: деякі невирішені проблеми // Матеріали науково-практичної конференції “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки”. - ХНУВС, Харків. - 2006. - С. 150-154.

Размещено на Allbest.ru