Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КУХНЮК Дмитро Володимирович

УДК 343.131

СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор

Шибіко Василь Петрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри правосуддя

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

Маляренко Василь Тимофійович,

Голова Верховного Суду України (2002-2006 рр.)

доктор юридич наук, професор

Шумило Микола Єгорович,

Університет економіки і права «КРОК»,

перший проректор

Захист відбудеться «27» жовтня 2008 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано «25» вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П.Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України набуло особливої актуальності в контексті судово-правової реформи, яка триває в Україні. Необхідність забезпечення пріоритету прав та свобод особи у кримінальному судочинстві, створення механізмів їх реалізації обумовили зростання ролі суду як незалежного та неупередженого державного органу, який повинен здійснювати функцію правосуддя, забезпечувати дотримання законності та справедливості в кримінальному судочинстві.

Особливої актуальності набув пошук дієвих механізмів вирішення численних колізій та прогалин у кримінально-процесуальному законодавстві України, що на сьогодні становлять дійсну загрозу правам та інтересам учасників кримінального судочинства, порушують конституційну засаду рівності кожної людини перед законом і судом. Час доводить, що внутрішні структурні перебудови судової гілки влади не спроможні вирішити тих проблем кримінального судочинства, які спричинені головним чином недосконалістю самої системи джерел кримінально-процесуального права. Застарілість норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України), наявність у ньому значних прогалин та колізій мають наслідком неоднакове їх застосування судами України, призводять до перевантаженості судової системи, зловживань з боку суддів. На часі впровадження та використання в системі джерел кримінально-процесуального права України інших, субсидіарних щодо закону джерел права, які завдяки своїм ознакам, зокрема, більшій гнучкості та динамічності щодо змін, деталізованості приписів, зможуть поліпшити стан правового регулювання порядку здійснення кримінального судочинства.

Саме тому особливої актуальності на разі набуло дослідження судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України, оскільки саме судовий прецедент за походженням є продуктом судової правотворчості, а за функціональним призначенням - різновидом джерела права взагалі. Ключовим аспектом такого дослідження є перегляд правової природи актів судової гілки влади України в контексті впровадження в систему джерел кримінально-процесуального права України судового прецеденту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах тем Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні» № 01 БФ 042-01 за третім науковим підрозділом «Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України» та «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) по науковому напрямку «Кримінально-правові та процесуальні аспекти адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу». Тема роботи затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від 11 грудня 1995 року № 3).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі комплексного наукового дослідження визначити місце та перспективи судового прецеденту у системі джерел кримінально-процесуального права України, розробити і внести відповідні пропозиції до кримінально-процесуального законодавства України.

Мета дослідження обумовила його завдання:

- розкрити зміст та ознаки системи джерел кримінально-процесуального права та визначити її особливості в Україні;

- розкрити зміст, ознаки, види та функції судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права;

- дослідити історію судового прецеденту, визначити його прояви в системі джерел кримінально-процесуального права України впродовж її розвитку;

- визначити місце судового прецеденту серед джерел кримінально-процесуального права України на сучасному етапі розвитку правової системи України;

- визначити правову природу актів судів судової системи України, в тому числі з питань кримінального судочинства, в контексті вчення про судовий прецедент;

- визначити перспективи судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України.

Об`єктом дослідження виступає судовий прецедент як правове явище в контексті джерел кримінально-процесуального права.

Предметом дослідження є судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України. Автор досліджує місце та роль судового прецеденту серед джерел кримінально-процесуального права України та його функціональне призначення в регулюванні кримінально-процесуальних правовідносин.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилось із застосуванням таких методів пізнання, як історико-правовий (для дослідження питань, що стосуються становлення та розвитку наукових поглядів і положень про судовий прецедент, аналізу різновидів джерел кримінально-процесуального права дореволюційного періоду, в радянський період і за час існування незалежної України, в контексті пошуку ознак, проявів судового прецеденту, а також умов для його розвитку), логіко-граматичний (при тлумаченні певних положень та точок зору), аналітичний (зокрема, коли було необхідно обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші теоретичні положення), порівняльно-правовий (при вивченні зарубіжного законодавства, визначенні можливостей використання міжнародного досвіду регулювання кримінально-процесуальних відносин судовим прецедентом та іншими результатами судової правотворчості, з включенням їх до системи джерел кримінально-процесуального права), структурного та системного аналізу (при визначені місця і співвідношення джерел кримінально-процесуального права з іншими джерелами права, дослідженні судового прецеденту як окремого компонента системи (системи джерел кримінально-процесуального права, правової системи), конкретно-соціологічний (при проведенні анкетування суддів України щодо питань судового прецеденту в Україні).

Теоретичну основу дослідження становлять праці вчених з кримінально-процесуального права М. Бажанова, В. Божьева, Ю. Грошевого, Г. Гурвича, К. Гуценка, О. Дроздова, В. Камінської, О. Ларіна, В. Маляренка, О. Михайленка, М. Михеєнка, В. Молдована, П. Пилипчука, М. Полянського, М. Фойницького, М. Чельцова, В. Шибіко та ін.

Зважаючи на тісний зв'язок досліджуваної теми з наукою теорії та історії права, автором використано також праці С. Алєксєєва, С. Братуся, І. Богдановської, А. Вєнгєрова, Р. Давида, С. Головатого, К. Жоффре-Спінози, В. Жуйкова, С. Загайнової, С. Зівса, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Лазарєва, Р. Лівшиця, Б. Малишева, М. Марченка, В. Матузова, П. Недбайла, П. Рабіновича, В. Самохвалова, О. Скакун, О. Черданцева, О. Шевченка та ін. Значну увагу приділено працям дослідників конституційного, міжнародного права та прецедентного права, зокрема Т. Апарової, В. Туманова, Р. Кросса, Р. Уолкера, С. Шевчука та ін.

Емпіричну основу дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного Суду України за 2005-2007 роки; б) результати узагальнення кримінальних справ, які були розглянуті у Верховному Суді України у 1999-2007 роках; в) результати анкетного опитування суддів (загалом 102 судді з місцевих судів міста Києва, військових місцевих судів гарнізонів, Апеляційного суду міста Києва, Військового апеляційного суду Центрального регіону, Верховного Суду України) щодо судового прецеденту в кримінальному судочинстві України.

Нормативно-правову основу дослідження становлять правові акти України, міжнародно-правові акти, законодавство та судова практика зарубіжних держав, зокрема США, Великобританії, Італії, ФРН, Франції.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється відсутністю у вітчизняній юридичній науці праць, присвячених окремому комплексному та системному дослідженню судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. В дисертації сформульовано низку нових у концептуальному плані положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема:

вперше:

- доведено наявність достатніх історичних, соціальних, правових передумов та причин визнання судового прецеденту джерелом кримінально-процесуального права України, а також обґрунтовано застереження, яких необхідно дотримуватись при подальшому впровадженні інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України, зокрема щодо механізму та суб'єктів створення судового прецеденту, мети та меж застосування судового прецеденту;

- обґрунтовано пропозицію про запровадження механізму дії судового прецеденту - системи заходів, спрямованих на забезпечення ефективної дії судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. Механізм дії судового прецеденту включає в себе три групи заходів: соціально-економічні, організаційні та правові. Практична реалізація всіх елементів механізму дії судового прецеденту дозволить забезпечити системне послідовне та ефективне закріплення, розвиток та функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України;

- на основі системного дослідження правової природи рішень судів України з питань кримінального судочинства в контексті вчення про судовий прецедент обґрунтовано висновок, що нині рішення судів судової системи України, які розглядають кримінальні справи, за загальним правилом, не є судовим прецедентом, за винятком рішень Верховного Суду України з питань кримінального судочинства, які, втілюючи позицію найвищої судової ланки та інстанції, в силу своєї авторитетності та переконливості можуть розглядатися переконуючими судовими прецедентами;

- запропоновано визнати вимогу однакового застосування кримінально-процесуального законодавства судами України принципом кримінального процесу, який тісно пов'язаний із принципом законності та принципом рівності громадян перед законом і судом, і полягає у формулі: «для кожного за однакових обставин закон повинен застосовуватись однаково».

удосконалено:

- визначення поняття джерела кримінально-процесуального права, системи джерел кримінально-процесуального права;

- розуміння правової природи судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права, його ознак та співвідношення з поняттями «судове рішення», «судова практика», «роз'яснення Пленуму Верховного Суду України», «акти Конституційного Суду України», «практика Європейського суду з прав людини»;

набули подальшого розвитку:

- аргументи необхідності впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права в Україні. Дисертант пропонує комплексне вирішення цього питання, аналізуючи передумови та підстави його виникнення, та висловлює застереження, які можуть бути з цим пов'язані;

- зміст принципів верховенства права та верховенства Конституції України в кримінальному процесі України, їх співвідношення із принципом законності, розвинуто розуміння правової природи принципу рівності громадян перед законом і судом та його проявів у кримінальному судочинстві;

- аргументи визнання роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах джерелом кримінально-процесуального права України. Дисертант пропонує віднести їх за правовою природою до нормативно-правових актів;

- аргументи визнання актів Конституційного Суду України з питань кримінального процесу України джерелом кримінально-процесуального права України. В контексті джерел кримінально-процесуального права рішення Конституційного Суду України мають ознаки нормативно-правового акту та є частиною законодавства України. Водночас акти Конституційного Суду України з питань кримінально-процесуального права є судовим прецедентом конституційного правосуддя (конституційного права);

- аргументи визнання практики Європейського суду з прав людини джерелом кримінально-процесуального права України, що має правову природу судового прецеденту.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практична значущість цього дослідження має кілька аспектів: правотворчий, правозастосовчий, науковий та навчальний.

Правотворчий аспект дослідження полягає в тому, що висновки, зроблені дисертантом, можуть бути використані в законотворчій діяльності щодо удосконалення механізму регулювання кримінально-процесуальних відносин у чинному КПК України та в проектах нового КПК України. До Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя направлено наукову розробку з пропозиціями в частині вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України щодо запровадження інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України (Лист Голови комітету з питань правосуддя Верховної Ради України від 11 лютого 2008 року № 04-30/19-239).

Правозастосовчий аспект полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення практики застосування положень законів, міжнародних договорів, рішень Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду України як джерел кримінально-процесуального права.

Науковий аспект полягає у можливості використання теоретичних висновків, отриманих при дослідженні теми, для відображення цілісної картини полінормативного регулювання кримінально-процесуальних відносин, і для подальших наукових досліджень проблем джерел кримінально-процесуального права.

Навчальний аспект полягає у можливості використання матеріалів цього дисертаційного дослідження при підготовці навчально-методичних матеріалів для студентів вищих навчальних закладів при викладанні навчальних курсів «Кримінально-процесуальне право України», спецкурсів «Порівняльний кримінальний процес», «Судовий прецедент у сучасному кримінальному процесі». Результати дослідження використані автором при розробці і викладанні спецкурсу «Судовий прецедент у сучасному кримінальному процесі» на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 1998 - 2008 роках (Акт впровадження в навчальний процес результатів науково-дослідної роботи «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 23 травня 2008 року).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорено, схвалено й рекомендовано до захисту на засіданні кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення дисертації, висновки і пропозиції дослідження викладено у наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях, семінарах і круглих столах: на Міжнародній науково-практичній конференції молодих юристів «Майбутнє правної системи України» (м. Київ, 1996 рік); на науково-практичній конференції «Концепція розвитку законодавства України до 2005 року» (м. Київ, 1996 рік); на Всеукраїнській науковій конференції «Конституцію - в життя» (м. Київ, 1997 рік); на Міжнародній українсько-канадській науково-практичній конференції «Громадська довіра: неупереджене правосуддя та юстиція» (м. Київ, 1997 рік); на методологічному семінарі «Актуальні проблеми судово-правової реформи в Україні» (м. Київ, 1999 рік); на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників» (м. Київ, 2001 рік); на круглому столі «Чи достатньо процесуальних повноважень у суддів касаційної інстанції для прийняття остаточного рішення по справі?» (м. Київ, 2003 рік); на науково-практичних семінарах «Застосування Європейської конвенції з прав людини та спрощені і скорочені процедури судового розгляду кримінальних справ» (м. Київ, 2001, 2002 роках); на науково-практичному семінарі «Концепція розвитку системи правосуддя в контексті судової реформи в Україні» (м. Київ, 2004 рік).

Публікації. Основні наукові положення дисертаційної роботи викладено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації - 228 сторінок, з них основного тексту - 165 сторінки, додатки (5) на 34 сторінках, список використаних джерел (330 найменувань) на 29 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробки, об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання, методологічна, теоретична та емпірична основи роботи, сформульовано основні положення, висновки та пропозиції, які характеризують її новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1. «Загальні положення про судовий прецедент у системі джерел кримінально-процесуального права» складається з двох підрозділів, які присвячені дослідженню історичних, теоретико-правових та порівняльно-правових аспектів судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права.

У Підрозділі 1.1. «Поняття системи джерел кримінально-процесуального права» досліджуються зміст понять «джерело кримінально-процесуального права», «система джерел кримінально-процесуального права», формулюються визначення та встановлюються їх ознаки. Автором зроблено висновок про те, що під джерелом кримінально-процесуального права необхідно розуміти форму об'єктивізації (закріплення) кримінально-процесуальних норм, яка має визначений порядок встановлення, використання та припинення дії, зміст та прояви якої перебувають у динамічному розвитку, обумовленому потребами суспільства та особливостями правової системи. Під системою джерел кримінально-процесуального права автор розуміє цілісну, автономну, самоорганізуючу, соціально, історично та юридично обумовлену структуровану сукупність взаємопов'язаних самостійних елементів - джерел кримінально-процесуального права, яка є галузевою частиною системи джерел права правової системи певної держави.

Автором сформульовано наступні ознаки джерела кримінально-процесуального права: 1) є формою об'єктивізації (закріплення) кримінально-процесуальних норм; 2) має нормативний характер; 3) має обов'язковий характер та визнання з боку держави; 4) відкритість та загальнодоступність, яка проявляється головним чином у загальному доступі до джерела кримінально-процесуального права та необхідності оприлюднення норм, що містяться у відповідному джерелі; 5) має системний та ієрархічний характер.

Автор доводить наявність наступних ознак системи джерел кримінально-процесуального права: 1) множинність, різноманітність, автономність, ієрархічність та відносна самостійність джерел кримінально-процесуального права як елементів системи; 2) наявність системоутворюючих зв'язків між джерелами кримінально-процесуального права як елементами системи; 3) структурованість системи джерел кримінально-процесуального права; 4) система джерел кримінально-процесуального права є частиною правової системи держави; 5) взаємозв'язок системи джерел кримінально процесуального права та системи права держави, системи кримінально-процесуального права, системи кримінально-процесуальних відносин, обумовленість системи джерел кримінально-процесуального права предметом кримінально-процесуального регулювання, галузевий характер системи джерел кримінально-процесуального права; 6) багатоманітність та історична обумовленість (спадковість) систем джерел кримінально-процесуального права; 7) самоорганізованість системи джерел кримінально-процесуального права.

У Підрозділі 1.2. «Поняття, ознаки та види судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права» досліджуються поняття судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права, з'ясовуються його ознаки та юридична природа, здійснено узагальнюючу класифікацію даного поняття на види та сформульовано загальне визначення судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права. Під судовим прецедентом як джерелом кримінально-процесуального права автор розуміє рішення суду, винесене при здійсненні правосуддя в кримінальній справі з певного процесуального питання, в якому сформульовано правило, що є загальнообов'язковим для застосування судами нижчої або рівної ланки при вирішенні подібних процесуальних питань під час розгляду кримінальних справ. Автором доводиться наявність наступних ознак судового прецеденту: 1) є результатом діяльності судової гілки влади та формується в процесі здійснення правосуддя; 2) сформований вищим судом (апеляційним, касаційним тощо), проте вважається прецедентом з моменту посилання нижчестоящим судом на правило, сформульоване в ньому; 3) формується при вирішенні конкретного процесуального питання в процесі розгляду певної кримінальної справи; 4) будучи засобом об'єктивізації кримінально-процесуальних норм, може як встановлювати нову правову норму, так і декларувати або тлумачити вже існуючі норми; 5) поєднує індивідуально-правові та нормативно правові риси; 6) обов`язковість судового прецеденту для судді виникає за умови схожості або подібності справи, що є на розгляді, зі справою, в якій існує рішення вищого суду; 7) динамізм та високий ступінь конкретизації кримінально-процесуальної норми, яка об'єктивується в судовому прецеденті. Дисертант класифікує судовий прецедент на наступні види: деклараторні та креативні, абсолютно обов'язкові, умовно обов'язкові та переконуючі, позитивні та негативні. Обґрунтовано наступні функції судового прецеденту: нормотворча, об'єктивуюча, інтерпретуюча, узагальнююча, регулятивна, правозабезпечувальна, системоутворююча, комунікативна.

Розділ 2 «Стан судового прецеденту в системі джерел сучасного кримінально-процесуального права України» складається з трьох підрозділів, які присвячені дослідженню системи джерел кримінально-процесуального права України на предмет наявності ознак судового прецеденту.

У Підрозділі 2.1. «Особливості системи джерел сучасного кримінально-процесуального права України» досліджуються поняття, зміст, ознаки та структура системи джерел кримінально-процесуального права України. Автор доводить, що система джерел кримінально-процесуального права України перебуває на етапі свого реформування. Особливостями сучасної системи джерел кримінально-процесуального права України автор вважає правонаступність; верховенство Конституції України та дія принципу верховенства права; основна, проте не виключна роль закону як джерела кримінально-процесуального права України; функціональна та ідеологічна розбалансованість системи джерел кримінально-процесуального права, необхідність пошуку альтернативних джерел правового регулювання. Автором обґрунтовано, що існуючі проблеми кримінально-процесуального законодавства України призводять до посилення ролі інших, більш динамічних та деталізованих джерел, в тому числі створених судами. Визнання того чи іншого правового явища джерелом кримінально-процесуального права має відбуватися в силу фактичного набуття ним ознак джерела кримінально-процесуального права. Автор доходить висновку, що до системи джерел сучасного кримінально-процесуального права України необхідно відносити нормативно-правовий акт, міжнародний договір, результати судової правотворчості, в тому числі судовий прецедент.

У Підрозділі 2.2. «Судовий прецедент та акти органів судової системи України з питань кримінального процесу» автор послідовно дослідив правову природу актів судової системи України з питань кримінального судочинства на предмет наявності ознак судового прецеденту. Автор дійшов висновку, що рішення суду в певній кримінальній справі з питань кримінального процесу зазвичай не містять усіх необхідних ознак джерела права і, за загальним правилом, не можуть вважатися судовим прецедентом. Водночас, окремі з рішень Верховного Суду України в силу своєї авторитетності та переконливості, можуть розглядатися переконуючими судовими прецедентами. Акти Конституційного Суду України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України за своєю природою можуть розглядатися як джерела кримінально-процесуального права України. Досліджуючи правову природу роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та актів Конституційного Суду України як джерел кримінально-процесуального права України, автор відносить їх до нормативно-правових актів.

У Підрозділі 2.3. «Судовий прецедент та практика Європейського суду з прав людини» досліджується правова природа практики Європейського суду з прав людини з питань кримінального судочинства на предмет наявності ознак судового прецеденту. Автором доведено, що практика Європейського суду з прав людини має природу судового прецеденту як для Європейського суду, так і судів судової системи України.

Розділ 3. «Перспективи розвитку судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню питань подальшого впровадження інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України.

У Підрозділі 3.1. «Передумови впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України» наводяться аргументи щодо визнання судового прецеденту джерелом кримінально-процесуального права та застереження щодо окремих аспектів його подальшого впровадження. Автор дійшов висновку, що необхідність впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права на сьогодні існує й обумовлюється історичними, соціальними, правовими обставинами. Як історичні передумови автор розглядає відхід від позитивізму як домінуючого праворозуміння в Україні; процеси правової конвергенції у світі, в тому числі у сфері кримінального процесу; наявність історичних коренів судової правотворчості в правовій системі України; необхідність пошуку нових ефективних джерел кримінально-процесуального права. Як соціальні передумови автор називає: фактичне існування судового прецеденту у виді рішень Верховного Суду України та судової практики як регулятора кримінально-процесуальних відносин; визначальну роль суду в механізмі забезпечення захисту прав і свобод людини; необхідність посилення вимог щодо обґрунтованості та підвищення поваги до судових рішень; проблему завантаженості судової системи; незалежність та високий рівень кваліфікації суддів. Правовими передумовами впровадження судового прецеденту в роботі визнано такі обставини, як застарілість кримінально-процесуального законодавства, наявність у ньому прогалин та колізій; наявність законодавчої вимоги однакового застосування законодавства судами України та покладення на Верховний Суд України обов'язку забезпечення однакового застосування законодавства України; дію принципу верховенства права в кримінальному процесі України; відсутність у Конституції України вичерпного переліку джерел права; запровадження загального доступу до судових рішень; отримання у виді судового прецеденту додаткової процесуальної гарантії.

При впровадженні судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України необхідно дотримуватись певних застережень, зокрема щодо мети застосування судового прецеденту - виключно для захисту прав людини і громадянина в кримінальному судочинстві; щодо меж судового прецеденту - не повинен суперечити закону та погіршувати або обмежувати процесуальні права та гарантії суб'єктів кримінального судочинства; щодо механізму та суб'єктів створення судового прецеденту - передбачити та вжити низку заходів щодо належного закріплення та функціонування судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права.

У Підрозділі 3.2. «Механізм функціонування судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України» досліджуються питання щодо системи дій, які необхідно вчинити для належного функціонування судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права.

Автором доведено, що для впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України відсутня необхідність прямого законодавчого закріплення за певними судовими рішеннями статусу судового прецеденту або прийняття спеціального закону про судовий прецедент. Головним є запровадження системи заходів (механізму), яка б дозволяла судовому рішенню в певній справі фактично та юридично бути правовим орієнтиром для суду при розгляді подібної справи. Дисертантом пропонується три групи заходів: соціально-економічні, організаційні та правові. Соціально-економічні заходи полягають у створенні соціально-економічного середовища, сприятливого для закріплення та ефективного функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України. До таких заходів автор відносить забезпечення політичної та економічної незалежності суддів та належного фінансування судової влади, встановлення ефективних механізмів системної професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддівського корпусу, апарату судів. Організаційні заходи полягають у створенні умов, які сприяють закріпленню та ефективному функціонуванню інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України. З-поміж них першочерговим пропонується здійснення методичного забезпечення судів та судової влади, забезпечення функціонування реєстру судових рішень, в тому числі забезпечення доступу до реєстру кожного судді. Правові заходи полягають у внесенні до чинного законодавства України змін, спрямованих на закріплення та ефективне функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України. Правові заходи, в свою чергу, поділяються на основні (безпосередні) та додаткові (субсидіарні). Основні правові заходи полягають у внесенні змін до чинного законодавства України щодо безпосереднього закріплення прецедентних ознак судових рішень. Серед таких заходів першочерговими є закріплення в Конституції України та КПК України принципу однакового застосування законодавства; закріплення в Кримінально-процесуальному кодексі України права судів посилатися на рішення Верховного Суду України з питань кримінального процесу на обґрунтування обраної позиції у справі; закріплення в КПК України додаткових підстав для перегляду та скасування рішень за винятковими обставинами, пов'язаних з невідповідністю судового рішення практиці Верховного Суду України; встановлення механізму обов'язкової публікації прецедентних рішень Верховного Суду України в конкретних кримінальних справах, встановлення порядку припинення чинності правової норми, сформульованої в прецедентному рішенні, щодо інших справ. Додаткові (субсидіарні) правові заходи полягають у внесенні змін до чинного законодавства України і спрямовані на створення умов, сприятливих для розвитку судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України. Додаткові правові заходи полягають у законодавчому закріпленні обов'язковості роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, доповненні КПК України спеціальними статтями, які б регламентували принцип верховенства права та законності в кримінальному судочинстві, прямо допускаючи можливість застосування аналогії права та аналогії закону; подальше запровадження спеціалізації загальних судів, яка має охопити і місцеві суди; розширення можливостей судового оскарження дій учасників кримінального процесу - суб'єктів владних повноважень (слідчого, прокурора, органу дізнання, суду); законодавче встановлення більш жорстких та детальних вимог до судового рішення, а також правових наслідків їх недотримання; повернення Верховному Суду України права законодавчої ініціативи; встановлення особливих підстав дисциплінарної відповідальності суддів за свідоме недотримання принципу однакового застосування законодавства України. Саме виконання всіх заходів, що входять до запропонованої дисертантом системи, дозволить здійснити системне, послідовне та ефективне впровадження інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України.

У Висновках наведено підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано науково-теоретичні висновки та пропозиції до законодавства з метою належного врегулювання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права. Автор дійшов загального висновку про обумовленість впровадження в систему джерел кримінально-процесуального права України судового прецеденту. У зв'язку з цим дисертантом пропонуються наступні зміни:

1) До Конституції України, зокрема:

- статтю 93 Конституції України викласти у наступній редакції:

«Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, Верховному Суду України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.»

- частину 3 статті 129 Конституції України доповнити пунктом 2-1) наступного змісту

«2-1) однакове застосування законодавства;»

2) до Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема:

а) доповнити Кримінально-процесуальний кодекс України статтею 3-1 наступного змісту:

«Стаття 3-1. Верховенство права та законність

Кримінальне судочинство здійснюється на основі принципу верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя у кримінальній справі, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Дотримання принципу верховенства права у кримінальному судочинстві здійснюється з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальне судочинство здійснюється на основі принципу законності, за яким суб'єкти кримінального провадження зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, інших законів України та міжнародних договорів України.

Судове рішення, постанови прокурора, слідчого, органу дізнання повинні бути законними та обґрунтованими.

Суд, встановивши, що положення цього Кодексу або іншого закону не узгоджуються з Конституцією України, застосовує Конституцію України, а в разі сумніву щодо відповідності положень цього Кодексу Конституції України зупиняє розгляд справи для одержання рішення Конституційного Суду України з цього питання.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні процесуальні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Застосування аналогії права та аналогії закону не може обмежувати передбачених законом прав особи та погіршувати становище підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого.»

б) статтю 16 Кримінально-процесуального кодексу України викласти у наступній редакції:

«Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані дотримуватись принципу однакового застосування законодавства України в кримінальному судочинстві та враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Забезпечення однакового застосування закону в кримінальному судочинстві покладається на Верховний Суд України.

З метою забезпечення однакового застосування кримінально-процесуального закону при обгрунтуванні рішення (вироку, постанови, ухвали) суду допускається посилання на позицію Верховного Суду України, викладену в рішенні по аналогічній справі”

в) статтю 400-4 Кримінально-процесуального кодексу України викласти в наступній редакції

«Стаття 400-4. Підстави для перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження

Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виняткового провадження є:

1) нововиявлені обставини;

2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення;

3) застосування судом нормативно-правового акта, який не відповідає нормам Конституції України;

4) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того ж положення закону;

5) невідповідність рішенню Верховного Суду України з того самого процесуального питання в аналогічній справі;

6) неправильне застосування судом норми міжнародного договору України;

7) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пунктах 2-7 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також скасування виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.”

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

судовий прецедент кримінальний процесуальний

1. Кухнюк Д. В. Судове правотворення та його місце в правовій системі України / Дмитро Володимирович Кухнюк // Науковий вісник Чернівецького університету Сер. Правознавство. Збірник наук. праць Вип. 1. - Чернівці: Рута, 1995. - С. 248-251.

2. Кухнюк Д. В. Судове правотворення та його місце в правовій системі України / Д. В. Кухнюк // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 35 Київ ВПЦ «Київський університет», - 1998, - С. 78-81.

3. Кухнюк Д. В. До питання про судовий прецедент в кримінальному процесі України / Д. В. Кухнюк // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 43 Київ ВПЦ «Київський університет», - 2001, - С. 60-63.

4. Кухнюк Д.В. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України / Д. В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. - 2006 - № 12.- С. 26-30.

5. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України / Д. В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. - 2007- № 10. - С.36-40.

6. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент у кримінальному процесі: проблеми впровадження / Дмитро Володимирович Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. - 2008 - № 4. - С. 42-45.

7. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент в майбутній правній системі України // Д. В. Кухнюк. - Тези доповідей та наукових повідомлень Міжнародної науково-практичної конференцій молодих юристів «Майбутнє правної системи України» (15-16 березня 1996 року) Київ 1996. С. 80-82.

8. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент: місце в правній системі України // Д. В. Кухнюк. - Матеріали науково-практичної конференції, - Київ. - Травень 1996 року - С. 375-377.

АНОТАЦІЯ

Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, - Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. Досліджено правову природу судового прецеденту, визначено поняття та ознаки системи джерел кримінально-процесуального права України. Обґрунтовано необхідність визнання судового прецеденту джерелом кримінально-процесуального права, запропоновано механізм його дії. Сформульовано висновки щодо правової природи актів судів судової системи України, а також Європейського суду з прав людини в контексті вчення про судовий прецедент.

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства України, спрямовані на підвищення ролі суду в кримінальному судочинстві та закріплення за рішеннями Верховного Суду України ознак судового прецеденту.

Ключові слова: судовий прецедент, судова правотворчість, джерело кримінально-процесуального права, рішення суду, кримінальний процес, Верховний Суд України.

АННОТАЦИЯ

Кухнюк Д.В. Судебный прецедент как источник уголовно-процессуального права Украины. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, -Киев, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию судебного прецедента как источника уголовно-процессуального права Украины. Диссертантом исследованы понятие и признаки системы источников уголовно-процессуального права, особенности системы источников уголовно-процессуального права Украины, правовая природа, признаки, функции и виды судебного прецедента как источника уголовно-процессуального права.

Автором доказано, что система источников уголовно-процессуального права Украины находится на этапе своего реформирования. Автором доказано, что существующие проблемы уголовно-процессуального законодательства Украины приводят к усилению роли других, более динамических и детализированных источников, в том числе созданных судами. Признание правового явления источником уголовно-процессуального права, по мнению автора, должно происходить в силу фактического приобретения таким явлением признаков источника уголовно-процессуального права. Под судебным прецедентом как источником уголовно-процессуального права автор понимает решение суда, вынесенное при осуществлении правосудия в уголовном деле относительно процессуальных вопросов, в котором сформулировано правило, являющееся общеобязательным для применения судами низшего либо равного звена при решении подобных процессуальных вопросов во время рассмотрения уголовных дел. Диссертантом доказано следующие признаки судебного прецедента как источника уголовно-процессуального права: является результатом деятельности судебной ветви власти и формируется в процессе осуществления правосудия; сформирован высшим судом (апелляционным, кассационным), но считается прецедентом с момента ссылки нижестоящим судом на правило, сформулированное в нем; формируется при решении конкретного уголовного дела в процессе рассмотрения конкретного уголовного дела; будучи средством объективизации уголовно-процессуальных норм, может, как устанавливать новую правовую норму, так и декларировать либо толковать уже существующие нормы; объединяет индивидуально-правовые и нормативно-правовые признаки; обязательность определенного решения для судьи возникает при условии схожести дела, которое пребывает на рассмотрении, с делом, в котором существует решение высшего суда; динамизм и высокая степень конкретизации уголовно-процессуальной нормы, которая объективируется в судебном прецеденте.

Диссертант классифицирует судебные прецеденты на виды: деклараторные и креативные; абсолютно обязательные, условно обязательные и убеждающие; позитивные и негативные. Обосновано следующие функции судебного прецедента: нормотворческая, объективирующая, интерпретирующая, обобщающая, регулятивная, правообеспечительная, системообразующая, коммуникативная.

В диссертации обоснованы научно-практические выводы относительно правовой природы актов судов судебной системы Украины, а также Европейского суда по правам человека, их соотношения с учением о судебном прецеденте. Доказано, что, несмотря на наличие признаков источника уголовно-процессуального права, акты Конституционного Суда Украины, разъяснения Пленума Верховного Суда Украины не могут рассматриваться в качестве судебного прецедента. Практику Европейского суда по правам человека, а при определенных условиях решения Верховного Суда Украины, необходимо признать судебным прецедентом.

Автором доказывается необходимость признания судебного прецедента источником уголовно-процессуального права Украины. При этом автором приведены три группы обуславливающих факторов - исторических, социальных и правовых. Для дальнейшего внедрения судебного прецедента в систему источников уголовно-процессуального права автором разработан специальный механизм, позволяющий судебному решению в конкретном уголовном деле фактически и юридически быть ориентиром для суда при принятии решения по процессуальным вопросам. Разработанный механизм включает три группы мероприятий: социально-экономические, организационные и правовые. Социально-экономические мероприятия заключаются в создании социально-экономической среды, способствующей закреплению и эффективному функционированию института судебного прецедента в системе источников уголовно-процессуального права Украины. Организационные мероприятия заключаются в создании условий, которые способствуют закреплению и эффективному функционированию института судебного прецедента в системе источников уголовно-процессуального права Украины.

Правовые мероприятия заключаются у внесении в действующее законодательство Украины изменений, направленных на закрепление и эффективное функционирование института судебного прецедента в системе источников уголовно-процессуального права Украины.

По результатам исследования автором сформулированы рекомендации по усовершенствованию уголовно-процессуального законодательства Украины, направленные на повышение роли суда в уголовном судопроизводстве, признание и законодательное урегулирование судебных прецедентов Верховного Суда Украины.

Ключевые слова: судебный прецедент, судебное правотворчество, источник уголовно-процессуального права, решение суда, уголовный процесс, Верховный Суд Украины.

SUMMARY

Kukhniuk D.V. Judicial precedent, as the source of criminal procedural law of Ukraine. - Manuscript

Thesis for obtaining a scientific degree of candidate of Law Sciences in the specialization 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Examination - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the complex research of judicial precedent, as a source of criminal procedural law of Ukraine. Author examinees the legal nature of judicial precedent, determinates the concept and characteristic of the system of sources of criminal procedural law of Ukraine Author proved the necessity of official recognition of judicial precedent as a source of criminal procedural law of Ukraine, and suggested the mechanism of its effective. Author formulates conclusions concerning legal nature of acts of courts of judicial system of Ukraine and European court of Human rights in context of stare decisis doctrine.

Candidate for a degree formulates the suggestions relative to improvement of criminal procedural legislation aimed at promotion of court role in criminal procedure and assigning the characteristic of judicial precedent to the decisions of Supreme Court of Ukraine

Key words: judicial precedent, judicial lawmaking, source of criminal procedural law, court decision, criminal procedure, the Supreme Court of Ukraine.

Размещено на Allbest.ru

...