Роль міжнародних економічних організацій в правотворчому процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Роль міжнародних економічних організацій в правотворчому процесі

Шпакович Ольга Миколаївна

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, доцент Муравйов Віктор Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри порівняльного і європейського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Висоцький Олександр Федорович, Українська академія зовнішньої торгівлі, професор кафедри міжнародного права та правознавства, Заслужений діяч науки і техніки України

кандидат юридичних наук, доцент Мармазов Василь Євгенович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету

Провідна установа Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, м. Харків

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бурлай Є.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сучасному етапі розвитку дедалі більшого значення набуває тенденція інституціоналізації міжнародних відносин, пов'язана з виникненням та становленням інституту міжнародної організації (МО). Вже створена і функціонує ціла система МО. Її складовою є міжнародні економічні організації (МЕО).

Важливим напрямом діяльності МЕО є їхня участь у міжнародній правотворчості. Правотворча функція міжнародних економічних організацій виявляється у створенні правових норм шляхом ухвалення власних правових актів та участі у правотворчому процесі держав через укладання міжнародних угод та розробку багатосторонніх конвенцій під егідою МЕО.

Сучасні міжнародні економічні організації мають широку компетенцію щодо створення правових норм. МЕО дедалі частіше наділяються квазізаконодавчими повноваженнями, що надає їм право створювати правові норми, обов'язкові для держав-членів, а в деяких випадках навіть для держав - не членів організації. МЕО, що мають наднаціональні повноваження, ухвалюють постанови, здатні безпосередньо породжувати юридичні наслідки для фізичних та юридичних осіб на території держав-членів. МЕО можуть наділятися квазісудовими повноваженнями й створювати квазіарбітражні експертні органи та постійно діючі суди для вирішення спорів. Але правотворчість МЕО не є безмежною. Її обсяг та види, як правило, визначені в установчій угоді.

Українська наука міжнародного права почала досліджувати проблеми діяльності міжнародних організацій від 40-х років минулого століття. У вивчення їх великий внесок зробили українські вчені - фахівці з міжнародного права та міжнародних економічних відносин О.Ф. Висоцький, В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, В.Є. Мармазов, В.І. Муравйов, В.Ф. Опришко, О.М. Григоров, Л.Д. Тимченко, С.А. Войтович, А.С. Філіпенко, О.І. Шнирков, Т.М. Циганкова, О.О. Мережко, В.С. Будкін, І.В. Бураковський, М.В. Буроменський, В.А. Василенко, В.А. Вергун, А.С. Гавердовський, Т.Ф. Гордєєва, Б.І. Кучер, В.І. Лукашенко, В.І. Мазуренко, А.П. Румянцева. Проте питання ролі та місця МЕО у правотворчому процесі висвітлювалися в українській літературі з міжнародного права та права міжнародних організацій лише частково. У зв'язку з розвитком процесів глобалізації міжнародних економічних відносин та поглибленням економічної інтеграції зростає роль МЕО в їх регулюванні за допомогою правових актів. Інтенсифікація та ускладнення міжнародно-економічного співробітництва приводять до виникнення нових міжнародних економічних інституцій, членом яких прагне стати Україна. Отже, є потреба в комплексному дослідженні участі МЕО в міжнародній правотворчості, що визначає актуальність теми дисертації.

Серед зарубіжних фахівців правовими проблемами діяльності МЕО займалися такі вчені, як Дж. Абі-Сааб, М.П. Блищенко, Т. Гартлі, Г.М. Даниленко, П. Жюйар та Х. Беккре, Г.І. Ігнатенко, Д. Карро, В. Кернз, Ф. Кіргіс, Ю.М. Колосов, М. Кремона, О.С. Кривчикова, Н.Б. Крилов, В.І. Кузнецов, Д. Лазок, І.І. Лукашук, Ф. Моргенстерн, Г.І. Морозов, Т.Н. Нешатаєва, Ж.-Л. Сорон, А.Н. Талалаєв, А. Татам, Г.І. Тункін, Ж. Тускоз, Є.Т. Усенко, А. Фердрос, Є. Хінней, Г. Шермерс, О.О. Шибаєва, Дж. Шоу, Х.-А. Шреплер.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане в рамках загальної теми “Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір” (№01БФ048-01), яку розробляє кафедра міжнародного права Інституту міжнародних відносин і яка є частиною Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України” (№97128).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є визначення ролі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі, розкриття поняття МЕО, виявлення особливостей та характеру актів, ухвалюваних у рамках МЕО, значення такої діяльності для розвитку сучасних міжнародних економічних відносин, а також перспектив відносин України з МЕО, насамперед - інтеграції України до системи сучасних міжнародних економічних відносин. Відповідно до цього в дисертації визначено такі завдання:

- розкрити поняття міжнародної економічної організації та визначити характерні риси останньої;

- виявити особливості правотворчої діяльності міжнародних економічних організацій;

- дослідити вплив наднаціональних міжнародних економічних організацій на міжнародну правотворчість;

- визначити форми участі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі;

- проаналізувати особливості застосування процедур ухвалення правових актів міжнародними економічними організаціями;

- визначити юридичну природу актів міжнародних економічних організацій;

- показати сучасний стан процесу інтеграції України та її перспективи щодо вступу до МЕО, зокрема до Світової організації торгівлі, Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі тощо.

Об'єктом дослідження є сфера міжнародно-правових відносин, пов'язаних із діяльністю міжнародних економічних організацій.

Предметом дослідження є правотворча діяльність міжнародних економічних організацій, її особливості та результати.

Джерела дослідження. У процесі написання дисертації було використано наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі міжнародного права, права міжнародних організацій, міжнародного економічного права, міжнародних економічних відносин; міжнародно-правові акти та установчі документи таких організацій, як СОТ, Євросоюз, ЄАВТ, ОПЕК, ОЕСР, ОЧЕС, ГУУАМ та ін.; Віденську конвенцію про право міжнародних договорів 1969 року, Віденську конвенцію 1986 року про право договорів між державами і міжнародними організаціями і між міжнародними організаціями; спеціальну наукову літературу (галузеву юридичну, міжнародно-правову).

Методи дослідження. Дослідження побудоване на використанні широкого спектра методів та підходів до вивчення ролі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі. Обґрунтовуючи теоретичні висновки дисертації, здобувач керувався положеннями загальної теорії і практики міжнародного права. Аналіз правових актів, ухвалюваних у рамках міжнародних економічних організацій, базувався на широкому використанні формально-юридичного методу. Застосування порівняльного методу дало змогу звернутися до визначення особливостей правової природи актів організацій. У процесі дослідження співпраці України з різними міжнародними економічними організаціями було використано метод прогнозування. У роботі застосовано й інші методи пізнання.

Емпіричну базу дослідження становить інформація про окремі міжнародні економічні організації, установчі документи та правові акти МЕО, норми, що регулюють правотворчу діяльність останніх, юридичну природу актів МЕО, а також про процес інтеграції України до системи сучасних міжнародних економічних відносин, що становить головний матеріал дослідження.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор здійснив першу спробу системного комплексного дослідження ролі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі.

До положень, у яких найбільшою мірою відтворено моменти наукової новизни, можна віднести такі:

1. Під поняттям “міжнародна економічна організація”, запропонованим у роботі, розуміється об'єднання суб'єктів міжнародного права на основі міжнародної угоди для здійснення співробітництва в економічній галузі, що має необхідну для цього систему органів, автономну волю для ухвалення правових актів і створене відповідно до норм та принципів міжнародного права.

2. Згідно із запропонованою автором класифікацією міжнародні економічні організації поділяються: за колом учасників - на універсальні і регіональні; за сферою компетенції - на загальноекономічні і галузеві; за обсягом повноважень - на міждержавні і наднаціональні організації.

3. Діяльність міжнародних економічних організацій регулюють норми внутрішнього та зовнішнього права організації та норми, що визначають місце організації в системі міжнародних відносин. Особливу групу становлять ті норми, що стосуються участі МЕО у правотворчому процесі.

4. Участь МЕО у міжнародному правотворчому процесі виявляється в ухваленні правових актів їхніми органами та укладанні міжнародних угод. Акти МЕО стосуються внутрішньої та зовнішньої сфер функціонування організацій. МЕО укладають міжнародні угоди як із державами, так і з міжнародними організаціями, а також можуть розробляти проекти конвенцій та модельних угод, що їх держави використовують, розробляючи договори у відповідній сфері.

5. Участь наднаціональних організацій у правотворчому процесі полягає в ухваленні актів прямої дії, тобто рішень, обов'язкових для юридичних та фізичних осіб країн-членів.

6. Рекомендації міжнародних економічних організацій впливають на міжнародну правотворчість шляхом тлумачення міжнародно-правових актів, підтвердження існування звичаєвого права та кодифікації норм міжнародного економічного права.

7. Участь України в процесах економічної інтеграції вимагає співпраці з найбільш впливовими МЕО, зокрема із СОТ, Євросоюзом, ЄАВТ, у напрямі гармонізації українського законодавства з міжнародними та європейськими стандартами.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвиткові науки міжнародного права, насамперед - досліджень, які стосуються інституту міжнародної організації.

Значення даної роботи для України вбачається в тому, що зроблені здобувачем висновки стосовно поглиблення її співпраці з міжнародними економічними організаціями можуть сприяти діяльності її зовнішньополітичних та економічних органів (Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України та ін.) у питаннях подальшого співробітництва з найвпливовішими МЕО.

Положення дисертації можуть знайти застосування у навчальному процесі при розробці навчальних посібників, підручників та методичних матеріалів, а також викладанні курсів “Міжнародне публічне право”, “Право міжнародних організацій”, “Міжнародне економічне право”.

Деякі дисертаційні матеріали здобувач уже використовував, проводячи практичні занять з окремих тем таких курсів, як “Міжнародне публічне право”, “Міжнародне економічне право”, “Право міжнародних організацій”, “Теорія і практика міжнародного права”.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка й були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях (у тому числі міжнародних): Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 18 жовтня 2001 року), Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 29 травня 2002 року), Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 24-25 квітня 2003 року). Тези всіх виступів опубліковано.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження дістали відображення в п'яти наукових працях автора, з них три статті опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (семи підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких список використаних джерел займає 22 сторінки і містить 215 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної для дослідження теми дисертації, показано зв'язок її із науковими програмами, планами і темами Інституту, охарактеризовано загальний стан дослідження обраної теми в літературі, показано наукову новизну одержаних результатів та їхнє теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію, структуру та обсяг дисертації, характер публікацій, практичне впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Участь МЕО в міжнародному регулюванні міжнародних економічних відносин”, що складається з трьох підрозділів, аналізуються тенденції розвитку економічного і промислового співробітництва міжнародних економічних організацій на міждержавному рівні, дається визначення поняття міжнародної економічної організації, висвітлюються її специфічні ознаки, міжнародно-правовий статус та його елементи, а також наднаціональность, що притаманна багатьом МЕО.

У наші дні існує кілька тисяч міжнародних організацій, що працюють в інтересах забезпечення політичної, економічної стабільності та соціального добробуту в усьому світі. І саме МЕО охоплюють своєю діяльністю майже всі сфери економіки, що сприяє закономірній трансформації та модифікації існуючої міжнародної економічної системи. Вони регулюють і координують економічне співробітництво держав на двосторонньому та багатосторонньому міждержавному рівнях, беруть участь у правотворчому процесі шляхом ухвалення різних за своєю природою правових актів, забезпечуючи нормальний розвиток економічних відносин.

Виходячи з понять теорії міжнародного права, досліджено поняття міжнародної економічної організації. Міжнародну економічну організацію визначено як об'єднання суб'єктів міжнародного права на основі міжнародної угоди для здійснення їхнього співробітництва в економічній галузі, що має необхідну для цього систему органів, автономну волю для ухвалення постанов і створене відповідно до норм та принципів міжнародного права. Таким чином, ознаками МЕО є договірна основа, наявність членства, автономія волі щодо ухвалення постанов, організаційна структура, співробітництво в економічній сфері та відповідність принципам і нормам міжнародного права. МЕО є різновидом традиційних міжнародних організацій і відповідають усім їхнім ознакам.

Міжнародні економічні організації об'єктивно являють собою суб'єкти міжнародного права. Правосуб'єктність МЕО є якісною стороною характеристики юридичної природи міжнародної організації. Наголошується, що міжнародна правосуб'єктність МЕО дістає підтвердження в міжнародно-правовому статусі останньої, елементами якого є міжнародна правоздатність, здатність брати участь у міжнародній правотворчості шляхом ухвалення постанов та рішень як обов'язкового, так і рекомендаційного характеру, право посольства, право на привілеї та імунітети, здатність заявляти міжнародно-правові претензії та нести міжнародно-правову відповідальність. Оскільки обсяги прав та обов'язків у різних МЕО не збігаються і залежать насамперед від закріплених у їхніх установчих актах завдань та функцій, різним буває міжнародно-правовий статус МЕО.

Розглядаючи елементи міжнародно-правового статусу МЕО, автор виділяє такий його елемент, як здатність брати участь у міжнародній правотворчості через погодження змісту норм міжнародного права та введення їх у дію. Формами фіксації норм МЕО є правові акти органів організації та міжнародні угоди.

Другий розділ дисертації - “Особливості участі МЕО в правотворчому процесі” - присвячено дослідженню комплексу питань, пов'язаних з участю міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі.

З метою визначення місця МЕО у правотворчому процесі в роботі подано їхню класифікацію. За колом учасників МЕО поділяються на універсальні та регіональні економічні організації. Універсальні економічні організації групуються навколо ООН, на яку за Статутом покладене завдання розвивати міжнародне економічне співробітництво (Європейська економічна комісія, Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану, Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну, Економічна комісія для Африки, Економічна і соціальна комісія для Західної Азії). Членами регіональних організацій є держави певного регіону (членами ЄАВТ можуть бути європейські країни, членами ОПЕК є країни, для яких основне джерело прибутку становить експорт нафти). Залежно від сфери компетенції МЕО можна поділити на організації загальноекономічного і галузевого характеру. Діяльність загальноекономічних організацій спрямована на налагодження координації та співробітництва країн із метою вирішення широкого кола проблем - інколи не лише економічних, а й політичних, соціальних та ін. Галузеві організації забезпечують координацію міжнародного економічного співробітництва в окремій галузі чи сфері діяльності. Найвпливовішими серед організацій загальноекономічного характеру є Євросоюз, ОЕСР та ін. Серед галузевих економічних організацій слід виокремити ті, що сприяють міжнародному співробітництву (наприклад, у сфері транспорту та зв'язку - ІКАО, у галузі міжнародної торгівлі - СОТ, ЄАВТ тощо). За обсягом повноважень можна виділити міждержавні і наднаціональні організації. До міждержавних організацій належить переважна більшість організацій, метою яких є координація співробітництва держав. Постанови таких організацій здебільшого мають рекомендаційну силу. Наднаціональні організації наділяються правом ухвалювати постанови, обов'язкові для держав-членів, фізичних та юридичних осіб (такі постанови діють на території держав поряд із національними законами), а в деяких випадках зобов'язувати держави - не члени організації.

Діяльність МЕО регулюють норми, що визначають їхню структуру, компетенцію, функцію, а також місце організації в системі міжнародних відносин. Особливу групу норм становлять ті норми, що стосуються участі МЕО у правотворчому процесі.

Правотворчість МЕО включає кілька етапів: пізнання чинників, що приводять до потреби у виникненні правової норми; формування правила поведінки, що становить зміст правової норми; визнання цього правила як обов'язкового й відповідно захищеного заходами міжнародно-правового примусу.

Своєрідність МЕО як суб'єкта міжнародного права стосовно правотворчості найбільш чітко виявляється у її компетенції. Остання має важливе значення для правотворчої діяльності МЕО, адже кожний правотворчий орган наділений колом повноважень, що визначають рамки та юридичну силу нормативно-правових актів організації. Компетенція МЕО у сфері правотворчої діяльності визначається в установчому акті організації або в угодах, укладених між державами-членами. Правові акти МЕО ухвалюються за допомогою певних методів, які багато в чому визначаються рівнем узгодженості позицій держав. Ухвалюючи постанови, МЕО найчастіше використовують методи “зваженого голосування” або “кваліфікованої більшості”. У дисертації зазначається, що міжнародні економічні організації ухвалюють постанови, які стосуються внутрішньої та зовнішньої сфер їхнього функціонування. До внутрішньої сфери діяльності організацій належать питання процедури, членства, бюджету, структурних змін організації. Акти організацій з цих питань мають, як правило, обов'язковий характер. До зовнішньої сфери діяльності організацій належать питання, що стосуються безпосередньо держав-членів, фізичних та юридичних осіб, а інколи держав - не членів організації. Такі акти МЕО можуть мати як зобов'язальний, так і рекомендаційний характер.

МЕО мають договірну правоздатність, обмежену цілями та функціями організації. Вони можуть самостійно укладати різного роду договори з державами та іншими міжнародними організаціями з питань, коло яких визначено в їхніх установчих документах. Укладання договорів, їхню дію та припинення дії регулюють положення Віденської конвенції 1969 року про право міжнародних договорів та Віденської конвенції 1986 року про право договорів між державами і міжнародними організаціями і між міжнародними організаціями.

Договори, що їх МЕО укладають з іншими суб'єктами міжнародного права, можна поділити на дві групи. До першої належать договори, що їх МЕО укладають із державами (наприклад, договори про надання технічної або фінансової допомоги, співробітництво тощо). Другу групу складають договори, що їх організації укладають між собою (наприклад, договори про співпрацю, про правонаступництво тощо). Відсутність положення про договірну правоздатність МЕО не означає, що організація не має права укладати міжнародні договори. Якщо статут організації нічого не говорить про таке право, то воно визнається, виходячи з тлумачення установчого акта організації. міжнародний економічний правотворчий акт

Діяльність МЕО спричинила подальший розвиток концепції “дорозумілої компетенції”, яку застосовують у разі недостатності визначених в установчих документах організації повноважень, коли необхідно вжити заходів, що не тільки не суперечать статутові організації, а й є звичними в міжнародній практиці. Наголошено, що “дорозумілу компетенцію” використовує у своїй повсякденній роботі переважна більшість міжнародних економічних організацій.

У дисертації зроблено висновок, що правові акти, ухвалювані в рамках МЕО, позитивно впливають на розвиток права в цілому.

У третьому розділі - “Інтеграція України до системи МЕВ” - досліджується питання правового регулювання економічної інтеграції, а також аналізуються перспективи правового співробітництва України з міжнародними економічними організаціями. Низка МЕО відіграє роль організаційної основи для досягнення цілей економічної інтеграції держав-членів. На сьогодні всі розвинені країни та багато країн, що розвиваються, є членами інтеграційних об'єднань. Нові держави прагнуть вступити до цих організацій. Проте не всі з них готові до вступу. Для цього їм треба реформувати свою економіку на ринкових засадах, що відкриє їм двері до таких міжнародних економічних організацій, як СОТ, Євросоюз, ЄАВТ, ОЕСР та ін.

Україна співпрацює з багатьма МЕО. Вона розвиває торговельно-економічні відносини з ЄАВТ і розглядає цю організацію як інструмент не лише інтеграції до Євросоюзу, а й приєднання до СОТ. Як один із засновників ОЧЕС Україна докладає зусилля для активізації господарських відносин у межах цього регіонального об'єднання. Країни-учасниці розглядають співробітництво в регіоні як складову процесу загальноєвропейської економічної інтеграції і мають намір сприяти тісній взаємодії ОЧЕС із Євросоюзом та іншими регіональними структурами. Водночас слід зазначити, що Україна є членом ГУУАМ, організації з недостатньо визначеним правовим статусом, яка є регіональним об'єднанням. В основі останнього лежить збіг позицій країн з багатьох питань сучасних міжнародних відносин, зокрема - поглиблення торговельно-економічних зв'язків між державами - членами ГУУАМ; розвитку інфраструктури транспортних коридорів із відповідною гармонізацією правових та інституційних засад цієї сфери; уніфікації митних і тарифних норм та наближення їх до світових стандартів тощо.

Протягом останніх років Україна суттєво активізувала переговорний процес з інтеграційними та регіональними об'єднаннями. Вона проголосила своєю стратегічною метою набуття членства у Євросоюзі, а підписання угоди про асоціацію з ЄС - своїм головним зовнішньополітичним напрямом. Для України як незалежної європейської держави співпраця з Євросоюзом є важливим засобом інтеграції у європейський правопорядок. У цьому контексті слід виділити два можливі напрями співробітництва з Євросоюзом: укладання двосторонніх міжнародних договорів із цією організацією в окремих сферах співпраці; інші форми співробітництва (зокрема, створення зони вільної торгівлі та ін.).

Сучасний етап розвитку правової системи України націлений на зближення і гармонізацію її внутрішнього законодавства з міжнародними та європейськими стандартами, що є закономірним результатом входження нашої держави у міжнародне співтовариство.

Ще одним з основних напрямів зовнішньої політики України є інтеграція до Єдиного економічного простору (ЄЕП). Відповідну угоду про його створення було підписано 19 вересня 2003 року. Хоча Україна підписала документ із застереженнями, членство в цьому об'єднанні може створити певні проблеми. З одного боку, участь України в ЄЕП може суперечити євроінтеграційним намірам нашої держави та завадити розвиткові її співробітництва з Євросоюзом. З другого боку, немає впевненості в тому, що угоду про формування ЄЕП не спіткає доля угод про створення зони вільної торгівлі, укладених Україною з Росією та деякими іншими країнами на пострадянському просторі. (Угоду про ЄЕП поки що не ратифіковано.)

Таким чином, активна участь України в міжнародних економічних процесах та її швидка інтеграція в міжнародні економічні організації є необхідною передумовою подальшого розвитку української економіки відповідно до міжнародних та європейських стандартів і, отже, активізації перетворення українського суспільства.

У висновках роботи, зокрема, зазначається, що розвиток інтеграційних об'єднань спричинив зростання ролі міжнародних економічних організацій. Вони сприяють співробітництву між державами, забезпечують нормальний розвиток економічних відносин, виконують правотворчу функцію, і це дає їм змогу не тільки допомагати державам у створенні норм міжнародного права, а й, маючи міжнародну правосуб'єктність, створювати норми та контролювати їх виконання, а також застосовувати санкції за порушення міжнародно-правових зобов'язань.

Як складова частина загальної системи сучасних міжнародних організацій МЕО посідають у ній своє місце, яке визначається низкою особливостей, пов'язаних із правовим положенням цих організацій, основними напрямами їхньої діяльності, функціями, способами та правовими інструментами регулювального впливу на міжнародні економічні відносини та межами останнього.

Важливим напрямом діяльності МЕО є правотворчість, яка пов'язана з виробленням міжнародних стандартів, створенням правових норм, що сприяють розвиткові як самих держав, так і відносин між ними. Розробляючи будь-який нормативний документ, МЕО діє відповідно до своєї правотворчої компетенції - у рамках тих повноважень, що ними її наділено згідно з міжнародним правом. Правотворча компетенція міжнародних економічних організацій має індивідуальний характер, і кожна з них володіє правом на правотворчість відповідно до цілей та завдань, визначених її установчим документом.

Основними правовими інструментами, за допомогою яких МЕО регулюють відносини з іншими суб'єктами міжнародного права, є ухвалення правових актів та укладання міжнародних угод. МЕО ухвалює різні категорії правових актів: резолюції, регламенти, постанови, директиви, висновки та рекомендації. Акти, що регулюють питання внутрішнього права організації, мають обов'язковий характер. Постанови з питань зовнішнього права організації можуть мати як обов'язковий, так і рекомендаційний характер. Деякі МЕО ухвалюють постанови, обов'язкові для країн-членів, їхніх фізичних та юридичних осіб.

МЕО можуть укладати міжнародні угоди з іншими суб'єктами міжнародного права, що мають форму звичайного міжнародного договору. Право на укладання міжнародного договору може передбачатися в установчому акті організації або випливати з тлумачення її статуту. МЕО укладають міжнародні угоди з державами та міжнародними організаціями, а також розробляють проекти модельних угод, положення яких використовують, розробляючи договори у відповідній сфері.

На сучасному етапі МЕО активно забезпечують співробітництво між значною кількістю держав у таких галузях, як економіка, торгівля, промисловість, транспорт та ін. Від моменту проголошення Україною незалежності виникла об'єктивна потреба у встановленні та розвитку відносин нашої держави з низкою МЕО, насамперед - СОТ, Євросоюзом, ЄАВТ, ОЧЕС, ГУУАМ тощо. Основними засобами встановлення відносин із міжнародними економічними організаціями є міжнародні економічні угоди про співпрацю та гармонізація законодавства України з міжнародними та європейськими стандартами і, таким чином, входження її до міжнародного співтовариства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Шпакович О.М. Особливості правосуб'єктності міжнародних економічних організацій // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2001. - Вип. 28 (Ч. I). - С. 136-149.

2. Шпакович О.М. Особливості правотворчого процесу та правові акти МЕО // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2002. - Вип. 32 (Ч. 2). - С. 189-196.

3. Шпакович О.М. Способи ухвалення постанов Європейським Союзом // Вісник Міжнародні відносини. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - 2003. - Вип. 25-28. - С. 277-282.

4. Шпакович О.М. Механізм прийняття рішень Європейських Співтовариств та Європейського Союзу // Доповідь на щорічній науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18 жовтня 2001 року // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2001. - Вип. 29 (Ч.II). - С. 150-153.

АНОТАЦІЇ

Шпакович О.М. Роль міжнародних економічних організацій в правотворчому процесі. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню правових питань участі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі. У роботі досліджується правотворча діяльність міжнародних економічних організацій. Розкривається поняття міжнародної економічної організації та характерні ознаки останньої; визначається міжнародно-правовий статус МЕО та головні його елементи; розглядається процес правотворення в рамках МЕО; визначаються форми участі МЕО у правотворчому процесі; аналізуються особливості застосування процедур ухвалення правових актів МЕО; визначається юридична природа актів МЕО.

Правотворчість міжнародних економічних організацій виявляється в ухваленні актів, укладанні міжнародних угод із державами та міжнародними організаціями. Таким чином МЕО створюють правові норми. Правові акти, ухвалювані в рамках МЕО, впливають на міжнародну правотворчість і, як правило, мають зобов'язальний або рекомендаційний характер.

Аналізуються процес економічної інтеграції на сучасному етапі та перспективи правового співробітництва України з найбільш впливовими міжнародними економічними організаціями.

Ключові слова: міжнародна економічна організація, міжнародно-правовий статус міжнародної організації, правотворча функція, рішення, директива, регламент, економічна інтеграція, гармонізація.

Шпакович О.Н. Роль международных экономических организаций в правотворческом процессе. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченка, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию роли международных экономических организаций в правотворческом процессе. В работе исследуется правотворческая деятельность международных экономических организаций. Раскрывается понятие международной экономической организации и особые признаки последней; определяется международно-правовой статус МЭО и основные его элементы; изучается процесс правотворчества в рамках МЭО; определяются формы участия МЭО в правотворческом процессе; анализируются особенности использования процедур принятия правовых актов МЭО; определяется юридическая природа актов МЭО.

Правотворчество международных экономических организаций проявляется в принятии актов, подписании международных договоров с государствами и международными организациями. Таким образом МЭО создают правовые нормы. Правовые акты, принимаемые в рамках МЭО, влияют на международное правотворчество и, как правило, имеют обязательный или рекомендательный характер.

Анализируются процесс экономической интеграции на современном этапе и перспективы правового сотрудничества Украины с наиболее влиятельными международными экономическими организациями.

Ключевые слова: международная экономическая организация, международно-правовой статус международной организации, правотворческая функция, решение, директива, регламент, экономическая интеграция, гармонизация.

Shpakovych O.N. The Role of International Economic Organizations in Law-Making Process. - Manuscript

Thesis for candidate of law degree in speciality 12.00.11 - international law.- Institute of International Relations at Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2003.

The dissertation researches the role of international economic organizations in a law-making process. This work it elucidates a law-making activity of international economic organizations.

The thesis deals with concept of international economic organizations and its special features, international legal status of international economic organizations and basic elements of the status, a law-making process within the framework of the international economic organizations and nature of legal acts of international economic organizations.

The basic vector in the activity of international economic organizations is a law-making process, which enhances the establishment of international standards, legal norms and promotes the development of states and relations among them. While drafting any legal acts, international economic organizations operate in conformity with their competence and within the framework of those powers which are granted to them international law.

Law-making of international economic organizations is manifested in adoption of legal acts, in signing international agreements with states and international organizations, in creating legal norms. Legal acts, approved within the framework international economic organizations, influence international law-making and, as a rule, have a mandatory or recommendatory character. International economic organizations adopt different kinds of legal acts: resolutions, instructions, decisions, directive, conclusions and recommendations. Acts, regulating questions of internal law of international economic organizations, have a binding character. Decisions, referring to external law of international economic organizations, are both mandatory or recommendatory by character. Some international economic organizations produce mandatory decisions for their members-states, physical and legal persons. On the other hand, recommendations of international economic organizations, having a recommendatory character, may influence the activity of international economic organizations.

The current process of economic integration and prospects of legal cooperation of Ukraine with international economic organizations are also analyzed in the dissertation. At the present stage of development international economic organizations actively cooperate with many states in the field of economy, trade, transport, industry, communication, etc. Since the time of gaining its independence, Ukraine has been facing an objective necessity to establish and develop relations with many influential economic organizations, such as the WTO, the EU, the EAFT.

The basic means for the establishment of relations with international economic organizations is conclusion of international economic treaties on cooperation and harmonization of legislation of Ukraine in compliance with international and European standards.

Key words: the international economic organization, the international legal status of the international economic organization, law-making function, the decision, the directive, the instruction, economic integration, harmonization.

Размещено на Allbest.ru