Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права імені В.М. Корецького

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Цивільно-правові проблеми управління акціонерним товариством

Артеменко Сергій Вікторович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Майданик Роман Андрійович, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук, доцент Труба Вячеслав Іванович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Провідна установа: Інститут приватного права і підприємництва, відділ проблем приватного права, Академія правових наук України (м. Київ).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук Костенко О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світова історія та практика свідчать про те, що найбільш розповсюдженою та ефективною формою спільної участі для здійснення підприємницької діяльності шляхом об'єднання капіталів, є акціонерні товариства. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в Україні, призвели до певних перетворень в системі юридичних осіб, що знайшло своє відображення в прийнятих ЦК та ГК України, які визначили правовий статус юридичних осіб, порядок їх створення та діяльності, встановили правові основи формування та функціонування органів юридичних осіб. Актуальність теми дослідження викликана тим, що корпоративне право взагалі, та відносини корпоративного управління зокрема, знаходяться в Україні на початковій стадії розвитку. З прийняттям ЦК України предметом регулювання цивільного права стали відносини з управління юридичними особами, що обумовило об'єктивну необхідність та нагальну потребу розглянути та дослідити відносини з управління акціонерним товариством.

Хоча в правовій літературі проявляється зацікавленість до дослідження відносин діяльності акціонерних товариств, однак питання управління акціонерним товариством, проблеми утворення та діяльності його органів все ще потребують детальних та зважених досліджень, особливо в зв'язку з розробкою нового Закону України “Про акціонерні товариства”.

Управління акціонерним товариством здійснюється його органами, через них товариство набуває цивільні права та обов'язки, а тому порядку їх утворення та діяльності надається велике значення. Право активно впливає на суспільні відносини і від рівня правових досліджень залежить розвиток економічних відносин в країні, учасниками яких виступають й акціонерні товариства. Внаслідок цього виникає необхідність визначити теоретичну базу, на якій будуються відносини з управління акціонерним товариством, встановити підстави виникнення у акціонера права на управління акціонерним товариством, порядок реалізації цього права та його припинення. Результати дослідження дозволять виявити шляхи найбільш ефективного управління акціонерним товариством.

Дослідженню проблем діяльності акціонерних товариств, визначенню порядку формування, компетенції органів управління юридичних осіб, відповідальності їх членів присвячувалось багато робіт вчених-юристів. Вихідними даними для розробки теми стали дослідження таких радянських, російських та українських вчених, як Агарков М.М., Александров Н.Г., Алексеев С.С., Басін Ю.Г., Блюмхардт О., Боброва Д.В., Вінник О.М., Глусь Н.С., Гордон В.М., Грибанов В.П., Дзера О.В., Іонцев М.Г., Іоффе О.С., Камінка А.І., Кашаніна Т.В., Керженцев П.М., Кібенко О.Р., Красько І.Ю., Кузнєцова Н.С., Кулагін М.І., Кучеренко І.М., Ломакін Д.В., Лунц Л.А., Луць В.В., Майданник Р.А., Маслов В.Ф., Матвєєв Г.К., Мейєр Д.І., Михайлов С.В., Могилевський С.Д., Петровичева Ю.В., Полковніков Г.В., Пушкін О.А., Садіков О.Н., Самощенко І.С., Спасибо-Фатєєва І.В., Суханов Є.О., Тарасов І.Т., Толстой Ю.К., Халфіна Р.О., Харитонов Є.О., Черепахін Б.Б., Шевченко Я.М., Шершенєвич Г.Ф., Щербина В.С., Щербина О.В., Яроцький В.Л. та ін.

Проте після прийняття Цивільного кодексу України питання управління акціонерним товариством не були предметом комплексного дослідження, в зв'язку з чим на сьогодні існує необхідність перегляду та вдосконалення як теоретичних проблем правової природи цих відносин, підстав їх виникнення, так і проблем правового забезпечення діяльності органів акціонерного товариства. Прийняття Цивільного та Господарського кодексів України потребує їх детального вивчення та аналізу з метою вдосконалення їх норм, яке має базуватись на всебічному розгляді акціонерних відносин як з позиції теорії цивільного права, так і з використанням практичного досвіду, набутого з діяльності створених в нашій країні акціонерних товариств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є проведення комплексного аналізу правовідносин щодо управління акціонерним товариством, утворення та діяльності органів акціонерного товариства, основних цивільно-правових теоретичних засад їх функціонування, виникнення та реалізації права акціонера на управління, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення нормативного регулювання повноважень органів управління, відповідальності їх членів.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі:

- дослідити відносини з управління акціонерним товариством, які є предметом цивільно-правового регулювання;

- визначити основні ознаки органів акціонерного товариства;

- визначити підстави виникнення права на управління у акціонерів товариства;

- проаналізувати обсяг прав акціонера на управління товариством та шляхи його реалізації;

- дослідити коло питань, що належать до компетенції загальних зборів акціонерного товариства, наглядової ради, виконавчого органу;

- визначити підстави припинення повноважень членів наглядової ради акціонерного товариства;

- провести теоретичний аналіз відповідальності членів наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства;

- сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин з управління акціонерним товариством.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають при управлінні акціонерним товариством.

Предметом дослідження є норми цивільного законодавства з управління акціонерними товариствами, а також вітчизняні та зарубіжні наукові праці і судова практика України з досліджуваного питання.

Методи дослідження, що використовувалися у процесі роботи над дисертацією: історико-правовий - при дослідженні розвитку теорії органів юридичних осіб; системно-функціональний - при визначенні основних правових засад правового регулювання функціонування органів акціонерного товариства; порівняльно-правовий - при аналізі цивільно-правових норм законодавства та наукової літератури окремих зарубіжних країн. За допомогою формально-догматичного методу дослідження визначений предмет цивільно-правового регулювання відносин з управління акціонерним товариством, поняття органу акціонерного товариства, дано його загально-правову характеристику, тлумачення його змісту. Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові норми та юридичні дефініції, формально-логічний - виявити суперечності чинного законодавства в досліджуваній сфері і виробити пропозиції щодо його вдосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні після прийняття ЦК України та ГК України комплексному дослідженні цивільних правовідносин з управління акціонерними товариствами та правового регулювання діяльності їх органів.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які вперше виносяться на захист:

1. Визначено види відносин з управління акціонерним товариством, які є предметом правового регулювання цивільного права, до яких відносяться врегульовані законом, статутом, рішеннями зборів, іншими внутрішніми документами акціонерного товариства немайнові відносини щодо створення, порядку прийняття рішень, компетенції органів управління акціонерного товариства; відносини з виникнення, реалізації та припинення права на управління, що надаються акцією; відповідальності за збитки, завдані товариству членами органів управління.

2. Пропонується визначення органу акціонерного товариства як організаційно оформленої групи фізичних осіб (або однієї фізичної особи), утвореної відповідно до порядку, визначеного законом та статутом, яка формує і виражає її волю відповідно до встановлених повноважень і зобов'язана діяти в інтересах товариства.

3. Враховуючи те, що закон надає право на скликання позачергових зборів раді товариства та ревізійній комісії, але не встановлює наслідків відмови виконавчого органу від виконання цих вимог, пропонується передбачити в законі право ради товариства та ревізійної комісії на скликання позачергових загальних зборів у випадку відмови їм у скликанні таких зборів з підстав не передбачених законодавством.

4. Враховуючи можливість створення АТ однією особою чи існування АТ з одним акціонером у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства, пропонується передбачити в Законі України “Про акціонерні товариства” те, що в таких випадках рішення з питань, які відносяться до компетенції загальних зборів, приймаються цим акціонером одноособово та оформляються письмово без скликання та проведення загальних зборів. При цьому положення, які визначають порядок та строки підготовки, скликання та проведення загальних зборів не застосовуються, за виключенням положень, які стосуються строків проведення річних загальних зборів акціонерів.

5. Аргументується позиція, згідно з якою акціонер може мати тільки одного представника на загальних зборах та робиться пропозиція про те, що інтереси акціонера має представляти той з представників, хто зареєструвався раніше.

6. Для уникнення небажаних труднощів, а також з метою запобігання зловживання великими акціонерами своїм становищем та недопущення дискримінаційних дій у відношенні дрібних акціонерів, в Законі України “Про акціонерні товариства” пропонується встановити, що утворення частин акцій (дробових акцій) при консолідації, дробленні акцій, при реалізації переважного права акціонера на придбання акцій, не допускається.

7. Доводиться необхідність внесення змін до проекту Закону України “Про акціонерні товариства”, якими слід передбачити можливість направлення акціонерам бюлетенів для голосування, а також обов'язковість врахування голосів акціонерів, які надіслали заповнені бюлетені до товариства, при визначенні кворуму та при підведенні результатів голосування. Особи, які надіслали бюлетені, незалежно від того, правильно вони заповнені чи ні, повинні вважатись особами, які беруть участь в загальних зборах. Обов'язковість направлення бюлетенів для голосування на загальних зборах має бути передбачена для акціонерних товариств із кількістю акціонерів більше однієї тисячі.

8. Робиться висновок про те, що до голосуючих акцій слід віднести прості акції, які зараховані на рахунок у цінних паперах власника у зберігача чи на особовий рахунок власника у реєстратора, крім випадків, передбачених законом (наприклад, прийняття рішення про укладення правочинів, щодо яких є заінтересованість), а також привілейовані акції, у випадках, коли згідно з законом їх власник має право голосувати з питань порядку денного.

9. Обґрунтовується позиція про доцільність відмови від поділу компетенції загальних зборів на виключну та невиключну. Перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів, повинен бути вичерпним і визначатись тільки законом. До компетенції загальних зборів потрібно відносити питання загального управління акціонерним товариством, а також питання, пов'язані зі зміною прав, які надаються акціонерам внаслідок володіння ними акціями товариства. Допустимо також віднести до компетенції загальних зборів прийняття рішень щодо можливості вчинення тих правочинів, укладення яких може значно вплинути на платоспроможність товариства. Усі інші питання поточної діяльності має вирішувати виконавчий орган товариства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності в процесі реформування акціонерного законодавства.

Положення дисертації можуть бути використані також з навчально-методичною метою при підготовці фахівців-правознавців при викладенні курсів лекцій “Цивільне право”, “Підприємницьке право” та для подальших наукових досліджень.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 14 травня 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 5 статей у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези однієї доповіді на конференції.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (220 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок друкованого тексту, обсяг використаних джерел - 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження дисертації, розкривається стан наукової розробки щодо усунення проблем управління акціонерним товариством, дається характеристика об'єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначається мета і задачі дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

В розділі першому “Цивільно-правове регулювання відносин корпоративного управління акціонерним товариством” досліджуються відносини з управління акціонерним товариством, які регулюються цивільним правом.

В підрозділі 1.1 “Управління акціонерним товариством, як предмет цивільно-правового регулювання” автор досліджує коло відносин з управління акціонерним товариством, які є предметом регулювання цивільного права. ЦК України відніс до предмету цивільного права відносини з управління юридичною особою, в тому числі акціонерним товариством. Управління акціонерним товариством визначається дисертантом як діяльність органів управління товариства, направлена на збереження організаційної єдності товариства та досягнення цілей його утворення, яка здійснюється відповідно до законодавства, статуту, внутрішніх документів. Особливістю управління акціонерним товариством є те, що право на управління в ньому кореспондується з правом власності на акцію, яка, в свою чергу надає її власнику певні корпоративні права. Відзначається, що відносини з управління акціонерним товариством є частиною корпоративних відносин і належать до немайнових корпоративних відносин. Основною функцією управління акціонерним товариством є забезпечення узгодженості та координації діяльності органів акціонерного товариства для досягнення мети його створення.

До цивільно-правових відносин з управління акціонерним товариством автор відносить врегульовані законом, статутом, рішеннями зборів, іншими внутрішніми документами акціонерного товариства немайнові відносини щодо створення, порядку прийняття рішень, компетенції органів управління акціонерного товариства; відносини з виникнення, реалізації та припинення права на управління, що надаються акцією; відповідальності за збитки, завдані товариству членами органів управління.

В підрозділі 1.2 “Поняття та система органів управління акціонерним товариством” розкривається зміст поняття органу управління акціонерного товариства.

До органів управління акціонерного товариства відносяться загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган. Ревізійна комісія, як орган, що здійснює тільки контрольні функції, є контролюючим органом акціонерного товариства. Властивості загальних зборів як вищого органу управління мають проявлятись не в тому, що вони матимуть право вирішувати будь-які питання діяльності, а в тому, що до їх компетенції віднесені найважливіші питання діяльності товариства (збільшення та зменшення статутного капіталу, внесення змін до статуту товариства, обрання та відкликання наглядової ради, формування виконавчого органу, припинення акціонерного товариства, тощо). Тому в ЦК України та Законі України “Про акціонерні товариства” потрібно відмовитись від поділу компетенції загальних зборів на виключну та невиключну. Перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів, повинен бути вичерпним, забороненим для вирішення іншими органами акціонерного товариства і визначатись тільки законом. До компетенції загальних зборів потрібно відносити питання загального управління акціонерним товариством, а також питання, пов'язані зі зміною прав, які надаються акціонерам внаслідок володіння ними акціями товариства. Допустимо також віднести до компетенції загальних зборів прийняття рішень щодо можливості вчинення тих правочинів, укладення яких може значно вплинути на платоспроможність товариства. Усі інші питання поточної діяльності має вирішувати виконавчий орган товариства.

Автором робиться висновок про те, що віднесення до компетенції ради питань щодо управління акціонерним товариством фактично призводить до ситуації, за якої рішення щодо управління приймається тими ж особами, на яких покладено здійснення контролю, що є неприпустимим.

На думку дисертанта, регулювання наглядовою радою діяльності правління не повинне торкатись питань господарської діяльності товариства і наглядова рада не має права підміняти собою правління та виконувати не притаманні їй функції. Вказане, проте, не виключає можливості прийняття радою товариства рішень з приводу можливості укладення товариством певних правочинів, в залежності від різноманітних критеріїв (вартість відчужуваного майна, предмет договору - нерухомість, цінні папери та ін.).

На підставі дослідження особливостей утворення та діяльності різних органів акціонерного товариства автор дає визначення органу акціонерного товариства як організаційно оформленої групи фізичних осіб (або однієї фізичної особи), утвореної відповідно до порядку, визначеного законом та статутом, яка формує і виражає її волю відповідно до встановлених повноважень і зобов'язаної діяти в інтересах юридичної особи.

Дисертант звертає увагу на те, що існують випадки, коли управління товариством здійснюють не органи управління, а інші особи, на яких закон покладає функції органів управління, наприклад, ст. 11 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” передбачає, що управління активами корпоративного інвестиційного фонду, який створюється у формі ВАТ, на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. Виходячи з цього пропонується внести зміни до ч.1 ст.97 ЦК України, виклавши її в новій редакції: “1. Управління товариством здійснюють його органи, а також інші особи у випадках, визначених чинним законодавством”.

У підрозділі 1.3 “Цивільно-правові проблеми договірної відповідальності членів органів управління акціонерного товариства” автор досліджує правові підстави виникнення цивільно-правової відповідальності за порушення норм, які регулюють відносини з управління акціонерним товариством. Внаслідок того, що частиною 4 ст. 92 ЦК України до осіб, що несуть відповідальність перед товариством віднесені члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, то ні члени наглядової ради, ні члени виконавчого органу, які не виступають від імені акціонерного товариства, не несуть відповідальності за свої дії.

Добросовісність та розумність поведінки управляючих становить, на думку дисертанта, сутність цих відносин, які проявляються при діях в інтересах акціонерного товариства. Таким чином, дії управляючих в інтересах інших осіб, навіть окремих акціонерів, мають визнаватись протиправними.

Стосовно управляючих акціонерного товариства протиправність їх діяння полягатиме у невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків, покладених на них законом, статутом акціонерного товариства, законними рішеннями загальних зборів та наглядової ради. Відповідальність управляючих має наставати тільки за наявності збитків, як реальних, так і упущеної вигоди. Автор погоджується з висловленою в правовій літературі думкою про те, що причинний зв'язок між поведінкою членів органів управління і шкідливим результатом здобуває правового значення як елемент підстави їхньої цивільно-правової відповідальності тільки за умови, що ця поведінка викликала дійсність результату або створила конкретну можливість його настання. Винність управляючих має визначатись виходячи із обсягу загальних знань, вміння та досвіду, які можна було б розумно очікувати від особи, яка здійснює аналогічні функції (об'єктивний критерій).

Дисертант пропонує в ч. 4 ст. 92 ЦК внести зміни, виклавши її в наступній редакції: “Члени наглядової ради, одноособовий виконавчий орган, члени колегіального виконавчого органу, а також особи, згідно з вказівками яких звичайно діють вищевказані особи, зобов'язані відшкодувати товариству збитки, завдані внаслідок їх винними діями (бездіяльністю). Не несуть відповідальності особи, які голосували проти рішення, або були відсутні на голосуванні.”

Розділ другий “Виникнення, реалізація та припинення права на управління акціонерним товариством” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню моменту виникнення права на управління акціонерним товариством, визначенню правових підстав, необхідних для виникнення права на управління, а також порядку реалізації та підстав припинення права на управління.

У підрозділі 2.1 “Виникнення та припинення права на участь в управлінні акціонерним товариством” вказується, що право на управління акціонерним товариством пов'язане із правом власності на акції, але не в усіх випадках такий зв'язок є нерозривним. Автор досліджує виникнення у особи права на управління акціонерним товариством як при первісних, так і похідних способах набуття права власності. На думку дисертанта, право на управління при створенні акціонерного товариства має виникати раніше виникнення у особи права власності на акцію, а саме з моменту повної оплати вартості акцій. При створенні акціонерного товариства внаслідок реорганізації, право на управління повинно бути надано особам з моменту державної реєстрації акціонерного товариства, оскільки у такому разі у засновників створюваного товариства не виникає перед ним обов'язків, пов'язаних із оплатою акцій. Особи, які придбали акції додаткового випуску мають право на участь в загальних зборах з моменту реєстрації їх в реєстрі акціонерів товариства (при випуску акцій в документарній формі), чи з моменту зарахування акцій на рахунок у цінних паперах (при випуску акцій в бездокументарній формі чи придбанні знерухомлених акцій).

При переході права власності на підставі цивільно-правових угод, право на управління акціонерним товариством повинен мати акціонер (власник акції) з моменту виникнення у нього права власності, яке має співпадати з моментом внесення його до реєстру чи зарахування цінних паперів на рахунок у зберігача.

Припинення права на участь в управлінні акціонерним товариством нерозривно пов'язане з припиненням права власності на акції і відбувається внаслідок відчуження акцій, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, конфіскації, припинення юридичної особи чи смерті власника.

Автор досліджує відносини щодо управління акціонерним товариством шляхом участі в наглядовій раді акціонерного товариства. Робиться висновок про те, що є неправильним обрання до складу наглядової ради представників акціонера, оскільки в такому разі представники, керуючись загальними засадами представництва, повинні діяти в інтересах особи, яку вони представляють, тобто окремого акціонера, але це входить в суперечність із тими цілями, для досягнення яких створюється цей орган - захист інтересів усіх акціонерів та контроль за діяльністю виконавчого органу.

Висловлюється думка, що право бути обраною в члени ради акціонерного товариства повинна мати тільки фізична особа, оскільки обрання до складу ради юридичної особи призведе до необхідності визначення та призначення фізичної особи - представника такої особи, яка б представляла таку юридичну особу в засіданнях ради. Тобто в кінцевому результаті все одно участь в раді здійснюватиме фізична особа, яка є представником юридичної особи. Крім цього, обрання особи до наглядової ради здійснюється із врахуванням особистих якостей останньої, таких як професіоналізм, порядність, пунктуальність, які притаманні тільки фізичній особі.

Більшою мірою право на управління шляхом участі в раді товариства залежить не від того, чи є особа акціонером, а від того, чи відповідає особа умовам цивільної дієздатності. Право власності особи на акції не є єдиною і визначальною підставою для наділення особи правом бути членом ради акціонерного товариства, оскільки навіть за наявності у особи права власності на акції, її недієздатність (обмеження дієздатності, неповна чи часткова дієздатність) є нездоланною перешкодою для можливості такої особи бути членом ради товариства. Відтак автор вважає, що закон не повинен встановлювати обов'язкове правило щодо формування ради тільки з осіб, які є акціонерами товариства, а тому пропонує законодавчо закріпити положення, що членами ради акціонерного товариства можуть бути тільки повністю дієздатні фізичні особи, які досягли 18-річного віку, і внести відповідну норму до ст. 46 Закону України “Про господарські товариства” і одночасно виключити з частини першої цієї статті слова “з числа акціонерів”. На думку дисертанта, слід законодавчо дозволити формування ради акціонерного товариства з однієї особи.

Пропонується у випадках, коли акціонерне товариство потребує залучення інвестицій і особа, яка зобов'язується здійснити ці інвестиції, потребуватиме певних гарантій та можливості контролювати використання товариством інвестицій, надати такій особі право направлення до наглядової ради своїх представників без обрання їх на зборах. Тому на думку автора, слід в законі передбачити право товариства передбачати в статуті в окремих випадках направляти до ради певних акціонерів, наприклад, інвесторів. Дисертант обґрунтовує висновок про те, що найбільше відображатиме інтереси усіх груп акціонерів саме застосування кумулятивного голосування при обранні наглядової ради, оскільки воно забезпечує максимальну пропорційність представлення акціонерів в раді - як дрібних, так і великих.

Автор звертає увагу на непослідовний підхід закону до питання відкликання членів наглядової ради. Пунктом 2 ч. 2 ст.159 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів віднесене питання щодо обрання членів наглядової ради. Питання ж відкликання члена наглядової ради як таке, що не віднесено до виключної компетенції, може вирішуватись й іншими органами, зокрема, самою ж радою, що є неправильним. Вбачається, що члени наглядової ради, будучи обраними загальними зборами, ними же тільки і можуть бути відкликані. Запропоновано п. 2 ч. 2 ст. 159 ЦК України віднести до виключної компетенції загальних зборів й питання щодо дострокового відкликання члена наглядової ради.

У підрозділі 2.2 “Цивільно-правові проблеми з реалізації права на управління акціонерним товариством” досліджуються права, що надаються акціонеру законом з управління акціонерним товариством. Автор виділяє наступні права акціонера по управлінню акціонерним товариством: ініціювати скликання загальних зборів за умов і в порядку, передбачених законом; отримувати повідомлення про скликання загальних зборів; вносити пропозиції щодо порядку денного загальних зборів; ознайомлюватись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів; бути присутнім на загальних зборах; передавати повноваження щодо участі в загальних зборах іншим особам; висловлюватись з питань порядку денного; голосувати з питань порядку денного; оскаржувати рішення загальних зборів.

Відзначається, що право на участь в загальних зборах може здійснюватись як безпосередньо акціонером, так і його представниками: законними (батьками, опікунами, піклувальниками) чи тими, що діють на підставі довіреності. право управління повноваження акціонер

Також автором обґрунтовується необхідність передбачити в Законі України “Про акціонерні товариства”, що у випадку, коли усі акції товариства належать одному акціонеру (в тому числі й державі), рішення з питань, які відносяться до компетенції загальних зборів, приймаються цим акціонером одноособово та оформляються письмово. При цьому положення, які визначають порядок та строки підготовки, скликання та проведення загальних зборів не застосовуються, за виключенням положень, які стосуються строків проведення річних загальних зборів акціонерів.

З аналізу чинного законодавства робиться висновок, що передача в заставу чи арешт акцій, як правило, не позбавляють власника акцій брати участь в управлінні акціонерним товариством. Винятки становлять випадки, наприклад, при передачі на зберігання в депозит (ч. 3 ст. 53 Закону України “Про заставу”) акцій на пред'явника, випущених в документарній формі. Власник таких акцій не може брати участь в управлінні акціонерним товариством шляхом участі в загальних зборах. Це пояснюється тим, що з передачею акцій на пред'явника їх власник позбавляється можливості довести своє право на участь, оскільки у нього відсутній єдиний належний для таких випадків документ - цінний папір. Позбавлення можливості власника акцій на пред'явника брати участь в загальних зборах не означає відсутності в нього вказаного права. Право на управління зберігається за власником акцій на пред'явника, але, оскільки власник позбавлений права володіння акцією, він не може здійснити це право. Такі ж наслідки для власника акцій на пред'явника, випущених в документарній формі, має і накладення арешту на такі акції.

Оскільки внаслідок проведення акціонерним товариством певних операцій з акціями існує можливість утворення дробових акцій (придбання акціонером розміщуваних товариством акцій під час реалізації свого переважного права, яке надається пропорційно частці належних акціонеру акцій у загальній їх кількості; проведення таких операцій з акціями, випущеними товариством, як консолідація та дроблення), що може викликати порушення прав акціонерів, в Законі України “Про акціонерні товариства” потрібно зазначити, що утворення частин акцій (дробових акцій) внаслідок таких операцій не допускається.

Враховуючи можливість участі в загальних зборах з правом голосу як власників простих, так і привілейованих акцій, автор пропонує у випадках, коли голосування з питань порядку денного загальних зборів провадиться різним складом голосуючих акціонерів (з одних питань - власниками простих акцій, а з інших - власниками простих і привілейованих акцій), визначати кворум щодо кожного питання (групи питань), які різняться складом голосуючих акціонерів.

Автором звертається увага на недостатнє законодавче врегулювання прав власників привілейованих акцій на управління, зокрема вносити пропозиції з питань порядку денного загальних зборів. Пропонується доповнити ч.1 статті 159 ЦК України нормою, згідно з якою власники привілейованих акцій не мають права вносити пропозиції з питань порядку денного загальних зборів, за винятком тих, з яких вони мають право голосу.

Дисертант пропонує в Законі “Про акціонерні товариства” встановити, що представник акціонера діє на підставі повноважень, що ґрунтуються на договорі, законі, акті органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Повноваження представника фізичної особи на участь в загальних зборах, здійснюються за довіреністю, оформленою згідно з частинами 3 та 4 ст.245 ЦК України або посвідченою нотаріально. Довіреність на участь в загальних зборах, якщо довірителем є фізична особа, у власності якої перебувають акції загальною номінальною вартістю не більше 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, також може бути посвідчена: реєстратором, який веде реєстр акціонерного товариства; головою колегіального виконавчого органу акціонерного товариства або іншим членом колегіального виконавчого органу, який статутом товариства наділений правом діяти без довіреності від імені товариства; особою, яка є одноособовим виконавчим органом товариства.

Обґрунтовується висновок про те, що в Законі “Про акціонерні товариства” слід зазначити, що акціонер може мати тільки одного представника на загальних зборах. У випадку, коли при реєстрації осіб, для участі в загальних зборах виявиться, що у одного й того ж акціонера два чи більше представників, інтереси акціонера представляє той з них, хто зареєструвався раніше.

На підставі аналізу норм законодавства та висловлених в юридичній літературі точок зору, договір доручення не є документом, який посвідчує повноваження повіреного на представництво інтересів довірителя перед третіми особами, а відображає внутрішні відносини довірителя та повіреного. Тому договір доручення не може прийматись в якості документа, який засвідчує наявність у уповноваженої особи повноважень на участь в загальних зборах та термін їх дії. Таким чином, пп. 3.11.3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, потрібно виключити, як такий що суперечить законодавству.

Автор вважає, що член наглядової ради не може передавати свої повноваження іншій особі, адже обираючи особу до наглядової ради, акціонери керуються саме її особистими якостями, яких інша особа, призначена обраним членом наглядової ради, може не мати. Звертається увага на таке спірне питання, як визначення виду відносин, які виникають між товариством та членами ради і робиться висновок, що вказані відносини не можуть бути трудовими, оскільки дуже різняться від трудових підстави виникнення, характер самих відносин та підстави їх припинення, а є цивільними.

Враховуючи важливість та складність відносин, пов'язаних із здійсненням функцій представництва держави при здійсненні функцій з управління державними корпоративними правами, автором обґрунтовується думка про необхідність врегулювання цих відносин не підзаконними нормативними актами, як це відбувається на сьогоднішній день, а законом.

ВИСНОВКИ

У висновках автор виклав основні положення і результати проведеного дисертаційного дослідження, що мають теоретичне та практичне значення. Виділені проблеми практичного застосування норм чинного законодавства та запропоновані шляхи його вдосконалення. Окреслюється предмет цивільно-правового регулювання відносин з управління акціонерним товариством. Дається поняття органу акціонерного товариства, аналізуються визначення поняття органу юридичної особи в науковій літературі, законодавстві. Визнається необхідність прийняття Закону “Про акціонерні товариства”, який би врегулював відносини діяльності акціонерного товариства та порядок здійснення прав акціонера. Обґрунтовується доцільність розділення в деяких випадках (при створенні акціонерного товариства, при реорганізації) права на управління акціонерним товариством і права власності на акцію. Робиться висновок про те, властивості загальних зборів як вищого органу управління мають проявлятись не в тому, що вони матимуть право вирішувати будь-які питання діяльності, а в тому, що до їх компетенції віднесені найважливіші питання діяльності товариства (реорганізація, ліквідація, формування виконавчого органу тощо), а тому компетенція загальних зборів має бути обмеженою законом. Обґрунтовується необхідність законодавчого врегулювання управління акціонерним товариством у випадках, коли всі акції товариства належать одному акціонеру (в тому числі й державі) та пропонується встановити, що рішення з питань, які відносяться до компетенції загальних зборів, приймаються цим акціонером одноособово та оформляються письмово. При цьому положення, які визначають порядок та строки підготовки, скликання та проведення загальних зборів не застосовуються, за виключенням положень, які стосуються строків проведення річних загальних зборів акціонерів. Пропонується в окремих, визначених законом чи статутом, випадках передбачити право направляти до ради певних акціонерів, а не обирати їх. На підставі аналізу чинного вітчизняного законодавства і законодавства інших країн робиться висновок, що член наглядової ради повинен мати встановлену законом можливість в будь-який момент відмовитись від виконання обов'язків. Враховуючи, що законодавством України допускаються випадки управління акціонерними товариствами не тільки їх органами, пропонується внести зміни до ч.1 ст.97 ЦК України. Пропонується доповнити ч.1 ст.159 ЦК України нормою, згідно з якою власники привілейованих акцій не мають права вносити пропозиції з питань порядку денного загальних зборів, за винятком питань, з яких вони мають право голосу. Запропоновано п. 2 ч. 2 ст.159 ЦК України віднести до виключної компетенції загальних зборів й питання щодо дострокового відкликання члена наглядової ради. Враховуючи можливість участі в загальних зборах з правом голосу як власників простих, так і власників привілейованих акцій, автор пропонує у випадках, коли голосування з питань порядку денного загальних зборів провадиться різним складом голосуючих акціонерів (з одних питань - власниками простих акцій, а з інших - власниками простих і привілейованих акцій), визначати кворум щодо кожного питання (групи питань), які різняться складом голосуючих акціонерів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ НАУКОВИХ ПРАЦЯХ:

1. Артеменко С. Деякі аспекти емісії акцій під час організації та реорганізації відкритих акціонерних товариств // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - №4. - С.30-32.

2. Артеменко С. Правові особливості акцій на пред'явника в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - №11. - С.31-32.

3. Артеменко С. Права акціонерів за законодавством України // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №6. - С.27-30.

4. Артеменко С. До питання про правовий статус правління акціонерного товариства // Право України. - 2001. - №9. - С.44-47.

5. Артеменко С. Створення та діяльність акціонерних товариства в Україні та Росії: історико-правові питання // Право України. - 2002. - №12. - С.132-136.

6. Артеменко С.В. Цивільно-правові проблеми регулювання діяльності наглядової ради акціонерного товариства // Проблеми кодифікації законодавства України: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. - К.: ІДП НАН України, 14 травня 2003 р. - С.97-100.

АНОТАЦІЇ

Артеменко С.В. Цивільно-правові проблеми управління акціонерним товариством. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право, цивільний процес, сімейне право та міжнародне приватне право - міжнародне приватне право. Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2004.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних із управлінням акціонерним товариством, виникненням та реалізацією цього права. Відзначається, що відносини з управління акціонерним товариством є частиною корпоративних відносин і належать до немайнових корпоративних відносин. Визначається коло відносин з управління акціонерним товариством, які належать до предмету цивільно-правового регулювання. Дається поняття органу акціонерного товариства на підставі аналізу визначення поняття органу юридичної особи в науковій літературі. Аналізується зв'язок права на управління акціонерним товариством з правом власності на акції та встановлюються випадки, в яких право на управління виникає до виникнення права власності на акції. Досліджуються відносини, пов'язані з утворенням, діяльністю органів управління акціонерним товариством, їх компетенцією. В дисертації розкривається стан наукової розробки щодо усунення проблем управління акціонерним товариством. Робиться висновок про те, що компетенція загальних зборів має бути обмежена законом. Досліджуються особливості права на управління власників привілейованих акцій. Вказується на можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із утворенням дробових акцій внаслідок, наприклад, придбання акціонером розміщуваних товариством акцій під час реалізації переважного права, яке надається пропорційно частці належних акціонеру акцій у загальній їх кількості; проведення операцій консолідації та дроблення з акціями, випущеними товариством. Аналізуються відносини представництва акціонера на загальних зборах та надаються практичні пропозиції з вказаного питання.

Ключові слова: цивільно-правові відносини з управління акціонерним товариством, акціонер, акціонерне товариство, право на управління, органи управління, загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган акціонерного товариства, повноваження органів управління акціонерного товариства, відповідальність членів органів управління акціонерного товариства.

Артеменко С.В. Гражданско-правовые проблемы управления акционерным обществом. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2004.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с правом на управление акционерным обществом, образованием, деятельностью органов управления, их компетенцией. В диссертации раскрывается состояние научной разработки по устранению проблем при возникновении и реализации прав на управление акционерным обществом. Уделено внимание исследованию гражданско-правовых отношений, регулирующих отношения по управлению акционерным обществом, анализируются определения понятия органа юридического лица в научной литературе, законодательстве. К отношениям по управлению акционерным обществом автор относит урегулированные законом, уставом, решениями общего собрания, другими внутренними документами акционерного общества и связанными с правом собственности на акцию неимущественные права отношения по созданию и деятельности органов управления акционерного общества. Отмечается, что не во всех случаях право на управление акционерным обществом неразрывно связано с правом собственности на акцию. К указанным случаям автор относит возникновение права на управление при оплате акций, приобретенных при учреждении акционерного общества. При создании акционерного общества путем реорганизации право на управление обществом должно предоставляться с момента государственной регистрации акционерного общества, поскольку в указанных случаях у учредителей создаваемого общества не возникает обязанностей по оплате акций. В остальных случаях - при приобретении акций дополнительной эмиссии или на вторичном рынке ценных бумаг, право на управление акционерным обществом должно совпадать с возникновением права собственности на акции и определяться моментом регистрации приобретения акций в реестре собственников или с момента зачисления на счет в ценных бумагах у хранителя. Проанализированы проблемы законодательного определения компетенции общего собрания, в частности: должно ли общее собрание решать любые вопросы деятельности акционерного общества, т.е. иметь неограниченную власть в обществе, или только принимать решение по четко определенным вопросам деятельности общества, перечень которых должен быть ограничен. Делается вывод о том, что свойства общего собрания как высшего органа управления должны проявляться не в том, что оно имеет право решать любые вопросы деятельности общества, а в том, что к его компетенции отнесены самые важные вопросы деятельности общества (внесение изменений в устав, уменьшение (увеличение) уставного капитала, формирование наблюдательного совета и исполнительного органа, прекращение общества и т.п.), а потому компетенция общего собрания должна быть ограничена законом. Обосновывается необходимость урегулировать в Законе Украины “Об акционерных обществах” особенности управления акционерными обществами в случаях, когда все акции общества принадлежат одному акционеру (в т.ч. и государству). Отмечается нецелесообразность отнесения к компетенции наблюдательного совета действий относительно созыва и проведения общего собрания и предлагается в обычных ситуациях выполнение указанных действий возложить на исполнительный орган. Собственники привилегированных акций имеют право присутствовать на общем собрании, а в случаях, определенных законом, также имеют право голоса по вопросам повестки дня общего собрания. Делается вывод о том, что собственники привилегированных акций не имеют права вносить предложения по вопросам повестки дня общего собрания, за исключением вопросов, по которым они имеют право голоса. Обосновывается вывод о том, что избрание членов наблюдательного совета только из числа акционеров является неправильным. Предлагается в отдельных, определенных законом или уставом, случаях предусмотреть право направления в совет представителей определенных акционеров, а не избирать их. На основании анализа действующего законодательства указывается на то, что член наблюдательного совета должен иметь законодательно установленную возможность в любой момент отказаться от выполнения обязанностей. Предлагается к кругу лиц, которые несут ответственность за убытки, причиненные обществу, отнести членов наблюдательного совета, единоличный исполнительный орган, членов коллегиального исполнительного органа, а также лиц, в соответствии с указаниями которых обычно действуют указанные выше лица.

Ключевые слова: гражданско-правовые отношения по управлению акционерным обществом, акционер, акционерное общество, право на управление, органы управления, общее собрание, наблюдательный совет, исполнительный орган акционерного общества, полномочия органов управления акционерного общества, ответственность членов органов управления акционерного общества.

Artemenko S.V. Civil-law problems of joint-stock company management - Manuscript

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2004.

The thesis contains comprehensive analysis of theoretical and practical problems, bound with joint-stock company management, origin and realization of this right. It is noted that relations of joint-stock company management are a part of corporate relations and belong to non-property corporate relations. The author determines the circle of relations concerning joint-stock company management which are the subject of civil-law regulation and gives the notion of a body of the joint-stock company on the basis of analyses of the concept of an organ of the legal person in scientific literature and legislature. He also investigates the connection of the right of joint-stock company management with the property right on the shares and establishes the cases when the right of management arises before the appearance of the property right on the share. The relation tied with formation and activities of organs of joint-stock company management have been investigated. The author reveals the state of scientific researches concerning elimination of problems of joint-stock company management. He makes the conclusion that the competence of general meeting should be limited by the law. The peculiarities of the right of control of the proprietors of the preference shares have been investigated. The author shows the possibility of appearance of negative consequences connected with formation of the fractional shares owing to acquirement by a society during the realization of preference rights which are proportionally given to a shares which belong to a stockholder, realization of operations of the shares issued by the company. The author investigates the relations of a stockholder at the general meeting and makes practical proposals concerning this question.