Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЛУГОВИЙ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Київ - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні, коли Україна перебуває на шляху побудови демократичної правової держави, особливого значення набуває реалізація громадянами своїх конституційних прав обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим публічно-правова охорона цих прав має бути достатньо ефективною, щоб протистояти різним протиправним посяганням.

Законодавством передбачено декілька видів юридичної відповідальності за порушення виборчих прав громадян залежно від галузевої приналежності: конституційна, адміністративна і кримінальна.

За даними офіційної статистики за період 2001 - 2006 рр. на території України було складено 169 протоколів про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, зокрема: 2001 р. - 14, 2002 р. - 46, 2003 р. - 1, 2004 р. - 67, 2005 р. - 7, 2006 р. - 34.

В умовах, коли засоби масової інформації переповнені повідомленнями про численні грубі порушення законодавства про вибори, а порушення у сфері виборчих технологій набувають все нових форм масового характеру, низькі показники притягнення до адміністративної відповідальності дозволяють дійти висновку про те, що існують серйозні недоліки як у чинному законодавстві, так і в діяльності органів державної влади, які за своїми функціональними обов'язками забезпечують правопорядок у цій сфері.

За результатами проведеного нами опитування серед працівників міліції, 57,1 % респондентів уважають, що інститут адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, є недостатньо ефективним.

Питання виборів та виборчого права, адміністративної відповідальності та її видів, сутності, ознак, ролі та значення адміністративної відповідальності як правового інституту в різні часи були об'єктом дослідження багатьох вчених. Зокрема, що стосується теорії виборчого права, автором використані теоретичні розробки В.М. Бєлоновського, А.І. Кіма, В.В. Комарової, О.В. Лавриновича, М.І.Малишка, М.І. Ставнійчук, О.Ю. Тодики, В.Є.Чиркіна та ін. При розгляді сутності адміністративної відповідальності досліджувались праці В.Б. Авер'янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, О.А. Веденєєва, І.О. Галагана, В.К. Гіжевського, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.А. Денисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, М.І. Корнієнка, Д.М. Лук'янця, В.В. Маклакова, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, Д.М. Овсянка, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, І.С. Самощенка, М.С. Студенікіної, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, О.М. Якуби та ін.

Науковий доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників дозволив нам зорієнтуватись у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосуються окремо питань адміністративної відповідальності і окремо питання виборів.

Комплексного дослідження питань реалізації адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті й розділи монографій мають переважно узагальнений і описовий характер.

У зв'язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, які стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема, в частині його застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження тісно пов'язана з Концепцією адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98), Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007 - 2009 рр. (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767). Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів МВС України на період 2004 - 2009 рр. (Наказ МВС України від 05 липня 2004 р. № 755), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2006 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу сучасних досягнень юридичної науки, адміністративно-деліктного та виборчого законодавства, практики застосування адміністративних стягнень за порушення виборчих прав громадян провести теоретичний аналіз інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, а також запропонувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правових норм, які регулюють досліджувані відносини.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– розкрити зміст і обсяг поняття виборів як об'єкта адміністративно-правової охорони;

– розкрити зміст інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– науково обґрунтувати підстави та умови застосування адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– на основі характеристики ознак загального поняття правопорушення виокремити особливості адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– розкрити правову характеристику адміністративних стягнень, які застосовуються до порушників порядку здійснення народного волевиявлення, і проаналізувати практику їх застосування;

– системно розглянути процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– з'ясувати правову компетенцію органів внутрішніх справ у попередженні й виявленні адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– розробити науково-практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства та практики її застосування органами внутрішніх справ.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реалізації адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Предмет дослідження - адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Методи дослідження. Вибір методів зумовлений поставленою метою, специфікою об'єкта, предмета та завданнями дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. У процесі написання дисертації використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: метод системного аналізу, який дозволив комплексно проаналізувати положення Конституції України, виборчого, адміністративного законодавства України та інших держав, відомчі нормативно-правові акти правоохоронних органів, практику їх застосування, статистичні дані та наукову літературу (розділ 1, підрозділи 1.1, 1.2); метод узагальнення - застосовувався з метою формування та розвитку на основі вже наявних у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті інституту адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян (розділ 1); логіко-семантичний метод - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (розділ 1, підрозділ 1.2; розділ 3, підрозділ 3.1); соціологічний метод (анкетування) - використовувався під час вивчення та узагальнення правозастосовної практики адміністративної відповідальності за дані правопорушення (розділи 1, 2, 3); історико-правовий метод - використовувався в ході дослідження становлення і розвитку норм, що регулюють адміністративну відповідальність у сфері виборчих прав громадян(розділ 1, підрозділ 1.2); порівняльно-правовий метод - використовувався для аналізу й порівняння зарубіжного і вітчизняного виборчого та адміністративно-деліктного законодавства, що дало змогу використати досвід зарубіжних країн для вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства (розділи 2, 3, підрозділи 2.2, 3.2); статистичний метод був використаний в ході вивчення та узагальнення судової практики, що дозволило ефективно дослідити застосування норм, які регламентують адміністративну відповідальність за порушення виборчих прав (розділ 1, підрозділ 1.1, 1.2; розділ 3, підрозділ 3.1); метод моделювання - застосовувався для побудови проектів статей КУпАП, які стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (розділ 1, 2, 3).

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнені результати судової і правозастосовчої практики розгляду справ про адміністративні порушення законодавства про вибори протягом 2001 - 2006 р., а також узагальнені дані анкетування 112 працівників органів внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в Україні проведено комплексний аналіз правової природи адміністративних правопорушень та адміністративно-деліктних відносин у сфері народного волевиявлення та встановленого порядку його забезпечення, зокрема:

Вперше:

– проведено комплексне дослідження інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– сформульовано авторське визначення терміна “адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”;

– виокремлено та досліджено особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;

– науково обґрунтовано зміни до законодавства щодо застосування такого виду адміністративного стягнення, як конфіскація;

– на основі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до чинного КУпАП.

Набуло подальшого розвитку:

– положення про суспільну шкідливість адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Запропоновано, з метою уніфікації наукових поглядів з даного питання законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід'ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення;

– пропозиції про необхідність встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з урахуванням зарубіжного досвіду, зокрема, Російської Федерації та ряду європейських країн;

– процедура провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здіснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Зокрема, обґрунтовано доцільність запровадження такої процесуальної дії, як порушення справи про адміністративне правопорушення із винесенням відповідної постанови.

Удосконалено:

– теоретичне визначення адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під яким розуміється суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законом встановлена адміністративна відповідальність;

– поняття матеріальних джерел інформації - речових доказів і документів у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. З огляду на результати вивчення правозастосовної практики, автором запропоновано їх детальний перелік. До речових доказів, зокрема, віднесено: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад встановлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівки із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборчу агітацію тощо. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести: списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями);

– підходи до класифікації об'єктів адміністративних правопорушень. Зокрема, запропоновано класифікувати видові об'єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, на три групи: суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів; суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації; суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертаційному дослідженні висновки й пропозиції мають прикладний характер і використані за різними напрямами діяльності:

– у законотворчій роботі - для удосконалення чинного законодавства України, зокрема, у рамках опрацювання Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пакету змін і доповнень до законів і підзаконних нормативно-правових актів, розробки проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки (акт впровадження в законодавчу діяльність від 17 березня 2006 р. № 06-19/15-360);

– у правозастосовній діяльності органів внутрішніх справ - для кваліфікованого застосування адміністративно-деліктних норм під час виявлення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (акт впровадження Управління МВС України в Кіровоградській області від 13 вересня 2006 р. № 6/582);

– у навчальному процесі - під час викладання в Київському національному університеті внутрішніх справ курсу з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративно-деліктне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”; при підготовці відповідної навчально-методичної літератури для вищих навчальних закладів МВС України (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 27 березня 2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 19 - 20 травня 2005 р.); круглому столі “Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації” (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 17 червня 2005 р.); міжнародній конференції до Дня білоруської науки “Проблеми боротьби зі злочинністю та підготовки кадрів для органів внутрішніх справ” (м. Мінськ, Академія МВС Республіки Білорусь, 27 січня 2006 р.); підсумковій науково-теоретичній конференції Київського національного університету внутрішніх справ, присвяченій Дню науки: „Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19 - 20 травня 2006 р.); науково-теоретичній конференції “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 2006 р.); науково-практичній конференції “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 22 грудня 2006 р.) та інших заходах наукового характеру.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації сформульовані в дисертації, викладені автором у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України та шести матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань) та 11 додатків. Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

адміністративний відповідальність виборчий право

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, з'ясовується ступінь наукового розроблення проблеми, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет дослідження, а також викладаються методологічні засади роботи; формулюються основні положення, які характеризують її наукову новизну; пропонуються найважливіші результати дослідження, пояснюється їх теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів роботи.

Розділ 1 “Поняття адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здіснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення” присвячений з'ясуванню правової природи та сутності інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, визначенню його ролі та місця в адміністративно-деліктному законодавстві України, дослідженню еволюції та етапів реформування в контексті судово-правової реформи.

У підрозділі 1.1. „Вибори як об'єкт адміністративно-правової охорони і роль міліції в її забезпеченні” досліджується сутність виборів як політико-правового інституту.

Зазначається, що в умовах становлення в Україні демократичної правової держави інститут виборів поступово перетворюється в реальний механізм здійснення безпосереднього народовладдя, стає формою реалізації політичних інтересів громадян, засобом усвідомленого впливу на діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування.

Розвиваючи тезу М.І. Ставнійчук, автор доводить, що вибори за своєю суттю - це вияв реальної волі народу, процес здійснення цієї волі, що відбувається за допомогою держави (в межах її конституційної компетенції), під контролем держави, яка гарантує судовий захист усіх без винятку виборчих прав суб'єктів виборчого процесу.

Проте виборчі права громадян захищаються не лише в судовому порядку. Провідну роль у механізмі захисту цих прав відіграють правозастосовчі та правоохоронні органи держави, зокрема, органи внутрішніх справ, які зобов'язані запобігати, виявляти і припиняти порушення виборчого законодавства, у тому числі ті, за які законом передбачена адміністративна відповідальність.

Автор визначає межі компетенції органів внутрішніх справ у сфері забезпечення волевиявлення громадян таким чином: охорона громадського порядку (під час масових заходів передвиборної агітації, у зонах розміщення чи безпосередньо в місцях розташування виборчих дільниць); попередження та припинення злочинів і правопорушень під час проведення виборів; виявлення порушників законодавства про вибори та документування їх протиправної діяльності з метою подальшого обґрунтованого притягнення до відповідальності (за результатами проведеного нами опитування, 12,5 % респондентів з числа працівників органів внутрішніх справ були свідками даних правопорушень, з них лише п'ять осіб вживали заходи щодо їх припинення; 3,6 % опитаних складали протоколи про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення); охорона приміщень виборчих дільниць до голосування і безпосередньо під час голосування; забезпечення супроводження і охорони бланків бюлетенів під час транспортування їх до виборчих дільниць; супроводження, охорона та запобігання обставинам, за яких можливе внесення змін або знищення виборчої документації при транспортуванні її до окружних виборчих комісій після підрахунку голосів.

Підрозділ 1.2. “Сутність та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”.

Поняття адміністративної відповідальності в контексті порушення виборчого законодавства до проголошення Україною незалежності взагалі не згадувалось. Норми, що регулювали порядок організації і проведення виборів, не були захищені адміністративно-деліктним законодавством. В самих виборчих законах передбачалась лише кримінальна відповідальність.

Уперше спроба захистити виборчі права громадян за допомогою інституту адміністративної відповідальності була зроблена в 1990 р., коли до глави 15 КУпАП була включена ст.186-2, яка встановлювала адміністративні стягнення за порушення виборчих прав громадян. У 2006 р. КУпАП доповнено главою 15-А “Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”, яка містить 14 статей. Розширення кола виборчих правопорушень, за які законодавством встановлена адміністративна відповідальність, безперечно, є позитивним кроком, оскільки має на меті забезпечення більш докладної правової охорони встановленого порядку здійснення народного волевиявлення.

Автор дійшов висновку, що адміністративна відповідальність сфері, яка досліджується, полягає у застосуванні судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі й у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розглядаючи адміністративне правопорушення як фактичну підставу настання адміністративної відповідальності, обґрунтовано такі тези.

Відсутність у переліку понять Загальної та Особливої частин КУпАП ознаки суспільної шкідливості правопорушення є суттєвою прогалиною в законодавстві, що зумовлює багаторічну полеміку з цього питання в науці адміністративного права. Адже суспільна шкідливість є матеріальною ознакою адміністративного делікту, суспільна небезпечність - якісна характеристика злочинного діяння.

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, полягає, насамперед, у завданні чи можливості завдання шкоди суспільним відносинам, пов'язаним із реалізацією виборчих прав громадян. Посягання на демократичні інститути не може бути позбавлено суспільної шкідливості.

На думку автора, з метою уніфікації поглядів з цього питання необхідно законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід'ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення.

Ґрунтуючись на загальноприйнятих наукових доктринах, здобувач пропонує розуміти під адміністративним правопорушенням, яке посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законодавством встановлена адміністративна відповідальність (ст. 212-7 - 212-20 глави 15-А КУпАП).

Розділ 2 “Склад адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення” містить два підрозділи.

Підрозділ 2.1. “Об'єкт й об'єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення” присвячений класифікації об'єктів цих проступків та дослідженню об'єктивної сторони конкретних складів правопорушень.

Зокрема, автором запропоновано трирівневу класифікацію видових об'єктів адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:

– суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів;

– суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації;

– суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.

Щодо першої групи, то нині загальні правила організації і проведення виборів, які охороняються заходами адміністративної відповідальності, включають: порядок надання відомостей про виборців чи списків виборців та порядок використання таких списків; реалізацію права громадянина на ознайомлення зі списком виборців; незалежність виборчих комісій у межах їх виключної компетенції; виконання рішень виборчих комісій, прийнятих у межах їх компетенції; порядок замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів; реалізацію права уповноважених законом осіб на отримання копії виборчого протоколу; реалізацію права на звільнення члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків за основним місцем роботи на час виконання ним повноважень члена виборчої комісії; порядок опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів.

Аналізуючи чинне законодавство, автор доходить висновку, що до другої групи можна віднести такі правила передвиборної агітації: порядок проведення передвиборної агітації з використанням засобів масової інформації; обмеження щодо ведення передвиборної агітації; час проведення передвиборної агітації; форми і методи передвиборної агітації; можливість оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу; право на користування приміщеннями для проведення агітації; порядок виготовлення, розповсюдження та розміщення агітаційних матеріалів.

Стосовно третьої групи видових об'єктів, зазначається, що сьогодні адміністративно-деліктним законодавством охороняється порядок надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії, якщо розмір цієї підтримки менший ніж 400 мінімальних розмірів заробітної плати.

Досліджуючи об'єктивну сторону окремих проступків, аналізуючи результати соціологічних досліджень, автор доходить висновку, що норми ст. 212-7 - 212-20 КУпАП та норми чинного виборчого законодавства потребують узгодження та подальшого вдосконалення.

На думку автора, проблематичним є практичне застосування положень ч. 3 ст. 212-7 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення вимог закону про виготовлення нового примірника списку виборців для повторного голосування з урахуванням уточнень, внесених до списку виборців у день голосування. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” взагалі не передбачає жодних особливостей щодо складання списку виборців для повторного голосування. Водночас приписи ст. 36 Закону України “Про вибори Президента України” є доволі нечіткими й однозначно не вказують на повноваження територіальної виборчої комісії щодо виготовлення списку для повторного голосування.

За супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, та відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування як кандидатів у депутати, так і на посади сільських, селищних, міських голів адміністративну відповідальність передбачена ч. 3 ст. 212-9 КУпАП. Таким чином, наведений перелік суб'єктів виборчого процесу не містить посилання на кандидата на пост Президента України. Натомість тотожні обмеження стосовно поширення інформації про діяльність цих кандидатів-посадовців встановлені положеннями ч. 3 ст. 58 Закону України “Про вибори Президента України”.

Статтею 212-11 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу. Автор зазначає, що адміністративна відповідальність за саме розповсюдження недостовірних відомостей про партію чи кандидата відсутня, хоча виборче законодавство встановлює такі обмеження. Пропонується закріпити відповідальність за „розповсюдження завідомо недостовірних відомостей про кандидата на пост Президента України, в депутати або на посаду сільського, селищного, міського голови”. Адміністративний процес не виключає можливості подання позову про захист честі, гідності чи ділової репутації в порядку цивільного судочинства. Але це питання є дискусійним і може бути предметом окремого дослідження.

Дисертант зазначає, що важливим елементом об'єктивної сторони досліджуваних правопорушень є наслідки вчиненого діяння. В цьому випадку вони мають нематеріальний характер. Автор поділяє думку В.К. Колпакова про те, що політична шкода можлива у проступках, які посягають на політичні права громадян. Саме до таких здобувач відносить адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Здобувач акцентує увагу, що однією з важливих ознак об'єктивної сторони адміністративних правопорушень, які посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, є час вчинення проступку. Протиправність діяння, що порушує законодавство про вибори, обмежена часовими рамками виборчої кампанії. Це питання є надзвичайно важливим при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, оскільки при вчиненні конкретного діяння в інший час взагалі виключається наявність складу адміністративного правопорушення.

Підрозділ 2.2. “Суб'єкт і суб'єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”.

Автор зауважує, що в нормах КУпАП диференціація суб'єктів відповідальності за правопорушення, що досліджуються, здійснюється за двома напрямами.

По-перше, це визначення розміру штрафу, який накладається на суб'єкт, залежно від його статусу: громадяни, посадові особи.

По-друге, йдеться про визначення спеціальних суб'єктів правопорушення безпосередньо в диспозиції статті. До таких належать: посадова особа, на яку покладено обов'язок подання відомостей про виборців, складання списку виборців, надання списку виборців виборчим комісіям; посадові чи службові особи засобів масової інформації; власники засобів масової інформації; творчі працівники засобів масової інформації; особа, якій законом заборонено участь у передвиборній агітації; голова виборчої комісії або особа, яка, відповідно до закону, виконує його обов'язки; член виборчої комісії.

Зазначається, що законодавцем у диспозиціях ст. 212-7 - 212-20 КУпАП, передбачені юридичні особи як суб'єкти правопорушення: підприємство-розповсюджувач реклами; виборча комісія (відповідно до Закону України “Про вибори народних депутатів України”, юридичною особою є лише окружна виборча комісія; відповідно до законів України “Про вибори президента України” та “Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів”, юридичною особою є тільки територіальна виборча комісія); засіб масової інформації. Але відповідальність за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, несуть лише посадові особи відповідних організацій.

На думку автора, питання визначення суб'єктом правопорушення в КУпАП лише фізичних осіб є недоліком адміністративного законодавства України. Адже учасниками виборчого процесу є як індивідуальні суб'єкти, так і колективні (політичні партії, блоки, засоби масової інформації тощо). У теорії адміністративного права наразі ведеться гостра полеміка щодо доцільності та необхідності встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб.

У розділі 3 “Провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, і санкції за їх вчинення” аналізується процесуальний порядок розгляду вказаних справ та досліджуються адміністративні стягнення, які застосовуються до правопорушників.

Підрозділ 3.1. “Провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”.

Автор детально розглядає однин з приводів до порушення справи про адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, а саме безпосереднє виявлення особою, яка уповноважена складати протоколи про адміністративні правопорушення, факту вчинення такого правопорушення. Такими особами можуть бути: уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ; члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону; уповноважені посадові особи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; голови, заступники голів, секретар, інші члени виборчої комісії; кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі (окрім іноземних).

Досліджуючи поняття доказів за цією категорією справ, здобувач відзначає специфіку матеріальних джерел доказової інформації - речових доказів. До таких автор відносить: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, постери, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад встановлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівка із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, що містить передвиборну агітацію. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести такі: списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями).

У дисертації розглянуто ще одну проблему - момент порушення справи про адміністративне правопорушення. Автор поділяє думки деяких учених-адміністративістів стосовно необхідності закріплення в КУпАП такої процесуальної дії, як порушення справи про адміністративне правопорушення із винесенням щодо цього відповідної постанови. Зазначається, що особливістю справ про адміністративні правопорушення, які посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, є те, що вони розглядаються судом у триденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП). На думку автора, така “швидкість” пояснюється тим, що ці справи потребують оперативного вирішення, зважаючи на важливість виборчої кампанії для подальшого розвитку держави і суспільства тощо. Підрозділ 3.2. “Санкції за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”.

Автор зазначає, що за адміністративні правопорушення, котрі посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, передбачене єдине адміністративне стягнення - штраф.

Дисертант виділяє деякі особливості штрафу за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:

1) за ці правопорушення адміністративний штраф призначається лише судом.

2) за одне й те саме порушення виборчого законодавства розмір штрафу диференціюється в залежності від суб'єкта правопорушення: загальний суб'єкт; спеціальний суб'єкт (посадові особи, члени виборчих комісій).

3) розмір штрафу за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, може становити: мінімальний - три неоподатковані мінімуми доходів громадян; максимальний - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Акцентується увага на тому, що наявність в арсеналі засобів органів адміністративної юрисдикції лише одного способу протидії цим адміністративним правопорушенням істотно обмежує їх можливості в протидії неправомірній діяльності учасників виборчих кампаній. Так, 75,9 % опитаних нами респондентів висловлюються за посилення адміністративної відповідальності за ці правопорушення. З них 9,8 % пропонують підвищити розміри штрафу, 8 % уважають за необхідне як альтернативу штрафу встановити адміністративний арешт.

Автором обґрунтовується необхідність законодавчого запровадження конфіскації як додаткового адміністративного стягнення щодо усіх незаконно виготовлених та розповсюджуваних агітаційних матеріалів; фінансової (матеріальної) підтримки (грошових коштів або інших матеріальних цінностей) для здійснення виборчої кампанії, отриманої з порушенням встановленого законом порядку.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв'язанні концептуальних питань застосування інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є такі:

1. Особливість участі міліції у виборчому процесі, зокрема, щодо забезпечення його адміністративно-правової охорони, полягає в тому, що вона не виступає його суб'єктом. Міліція, з одного боку, повинна бути осторонь усіх політичних процесів, які відбуваються в період виборчої кампанії, а з іншого - має забезпечувати відповідні умови для нормального проведення виборів і слідкувати за дотриманням законодавства.

2. Сформульовано визначення адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під якою розуміється застосування судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі та в порядку, встановленому чинним законодавством.

3. Запропоновано законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід'ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення.

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, полягає, насамперед, у завданні чи можливості завдання шкоди суспільним відносинам, пов'язаним з реалізацією виборчих прав громадян.

4. Сформульовано поняття адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення - це суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законодавством встановлена адміністративна відповідальність (ст. ст. 212-7 - 212-20 КУпАП).

5. Запропоновано класифікувати видові об'єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення на три групи: суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів; суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації; суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.

6. Адміністративна відповідальність за супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, та відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів передбачена ч. 3 ст. 212-9 КУпАП. Запропоновано доповнити диспозицію даної норми словами “кандидатів на пост Президента України”, оскільки такі обмеження стосовно поширення інформації про діяльність цих кандидатів-посадовців установлені положеннями ч. 3 ст. 58 Закону України “Про вибори Президента України”.

7. Запропоновано ч. 2 ст. 212-13 КУпАП, що стосується розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, доповнити таким діянням, як “розвезення”. Під “розвезенням” тут необхідно розуміти доставку друкованих матеріалів до певних місць за допомогою транспортних засобів.

8. Зазначено, що специфічною особливістю побудови ст. 212-7 - 212-20 КУпАП є те, що в диспозиціях цих норм передбачені юридичні особи як суб'єкти правопорушення (підприємство-розповсюджувач реклами, виборча комісія, засіб масової інформації), але відповідальність, згідно із санкціями цих норм, несуть лише посадові особи відповідних організацій.

9. Визначено, що матеріальними джерелами інформації - речовими доказами і документами за цією категорією справ є такі: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, постери, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад установлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівка із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборну агітацію. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями).

10. Обґрунтована необхідність законодавчого запровадження конфіскації як додаткового адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Луговий І.О. Поняття адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. - № 1. - С. 98 - 103.

2. Луговий І.О. Склад адміністративного порушення законодавства про вибори // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 31. - С. 152 - 156.

3. Луговий І.О. Міжнародно-правові стандарти виборів та їх реалізація в національному законодавстві // Часопис Київ. ун-ту права. - 2006. - № 2. - С. 111 - 113.

4. Луговий І.О. Особливості провадження у правах про адміністративні порушення законодавства про вибори в Україні // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. - № 5. - С. 82 - 90.

5. Луговий І.О. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про вибори в контексті адміністративної реформи // Адміністративна реформа в Україні: Сучасний стан та шляхи її оптимізації: Тези доп. - К.: Нац. акад. внут. справ України, 2005. - С. 42 - 43.

6. Луговий І.О. Захист виборчих прав громадян в Україні // Матеріали VІ звітної наук.-практ. конф. Крим. юридичного ін-ту Нац. ун-ту внутр. справ: У 2 ч. - Сімферополь: Ельіньо, 2005. - Ч. 1. - С. 111 - 117.

7. Луговой И.А. Выявление сотрудниками милиции административных правонарушений во время голосования на избирательных участках // Материалы международной науч.-практ. конф., посвященной Дню белорусской науки “Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел”. - Минск, 2006. - С. 12 - 13.

8. Луговий І.О. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про вибори в проекті Кодексу України про адміністративні проступки // Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності: Зб. матеріалів наук.-теорет. конф. присвяченої створенню Академії управління МВС України. - К.: Акад. управління МВС України, 2006. - С. 229 - 231.

9. Луговий І.О. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про вибори: досвід Російської Федерації // Наук. забезп. правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід: Тези доп. загальноуніверситет. підсумкової наук.-теорет. конф., присвяченої Дню науки / За ред. О.М. Джужи. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 38 - 40.

10. Луговий І.О. Особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори // Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: Зб. матер. наук.-практ. конф. (м. Київ, 22 грудня 2006 р.) / Ред. кол.: О.М. Джужа, В.М. Дзюба, С.Г. Стеценко та ін. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 192 - 196.

Размещено на Allbest.ru

...