Перелік способів учинення порушень антимонопольного законодавства приведений у Законі “Про захист економічної конкуренції” і включає велику їхню розмаїтість. Щодо антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання називається 8, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку - 7; антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування й адміністративно-господарського управління і контролю - 8 способів здійснення цих діянь. При цьому важливо відзначити, що жодний з переліків способів здійснення правопорушень не має вичерпного характеру.

В основному, порушення антимонопольного законодавства вчиняються у формі дії, тобто активного невиконання обов'язку, законної вимоги, а також порушення заборони. Серед видів правопорушень, названих у ст. 50 Закону, тільки три діяння, зазначені в п. 4, 13, 19 цієї статті, вчиняються виключно у формі бездіяльності. Найпоширенішим порушенням антимонопольного законодавства у формі бездіяльності є неподання органам Антимонопольного комітету інформації, що є пасивним невиконанням суб'єктами господарювання відповідного обов'язку.

Протиправність порушень антимонопольного законодавства виявляється в порушенні заборони, що міститься в ч.3 ст. 42 Конституції України, обов'язків і заборон, що містяться в п. 2, 4 ст. 4, п. 3 ст. 6, п. 3 ст. 13, п. 3 ст. 15 Закону “Про захист економічної конкуренції”.

Суспільна шкідливість порушення антимонопольного законодавства виявляється в заподіянні шкоди або створенні загрози заподіяння шкоди особистості, суспільству або державі, як-то, суспільним відносинам у сфері конкуренції, що обмежує свободу підприємницької діяльності, і правам споживачів.

Протиправне діяння, що порушує антимонопольне законодавство, не завжди призводить до заподіяння реальних майнових шкідливих наслідків. Воно може бути пов'язане лише зі створенням загрози заподіяння тієї або іншої безпосередньої шкоди.

Для деяких видів правопорушень Закон називає реальні або потенційні шкідливі наслідки в легальних визначеннях цих порушень.

Так, у п.1 ст. 6 Закону “Про захист економічної конкуренції” позначені шкідливі наслідки антиконкурентних узгоджений дій як недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Такі ж наслідки передбачені у п.1 ст. 13 Закону стосовно зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, однак вони конкретизовані - зокрема, обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. У легальному визначенні антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю вказані в якості шкідливих наслідків недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (п. 1 ст. 15).

Вважаємо, що ці поняття є оцінними, тому при розслідуванні кожної конкретної справи про порушення антимонопольного законодавства, зазначеного в ст. 6, 13 і 15 Закону, органи Антимонопольного комітету України повинні встановлювати настання або загрозу настання зазначених шкідливих наслідків, викликаних цим порушенням.

Суб'єктами порушень законодавства про захист економічної конкуренції є суб'єкти господарювання, об'єднання, а також органи влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю.

Всі порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути поділені на кілька груп за критерієм суб'єкта правопорушення.

Деякі з них можуть бути вчинені лише суб'єктами господарювання - це правопорушення, зазначені в п. 1, 2, 5, 10, 19 ст. 50 Закону. Суб'єктами деяких правопорушень можуть бути виключно органи влади, органи місцевого самоврядування, а також адміністративно-господарського управління і контролю - це правопорушення, зазначені в п. 3, 6, 7 ст. 50 Закону. Окремі правопорушення можуть вчинятися як суб'єктами господарювання, так і органами влади, місцевого самоврядування, а також адміністративно-господарського управління і контролю - це правопорушення, зазначені в п. 17, 18 ст. 50 Закону. Суб'єктами правопорушень, зазначених у п. 8, 9 ст. 50 Закону, можуть бути як суб'єкти господарювання, так і об'єднання. Правопорушення, зазначені в п. 20 ст.50 Закону, можуть бути вчинені лише об'єднаннями.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення правового забезпечення економічної конкуренції антимонопольними правоохоронними засобами. У вирішенні наукової задачі дисертантом обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про антимонопольні правоохоронні засоби з метою підвищення їх ефективності в сфері економічної конкуренції.

Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка наукової концепції антимонопольних правоохоронних засобів; визначення поняття та форми антимонопольних правоохоронних засобів; класифікація охоронних правових засобів у сфері антимонопольного законодавства; визначення специфіки антимонопольних правоохоронних засобів запобігання, припинення, захисту та юридичної відповідальності; характеристика мір галузевої відповідальності за порушення антимонопольного законодавства та їх застосування; формулювання підстави юридичної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства; вироблення на цій основі конкретних пропозицій щодо вдосконалення антимонопольного законодавства.

Внесені авторські пропозиції щодо удосконалення Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та інших нормативно-правових актів антимонопольного законодавства щодо передбачених в них антимонопольних правоохоронних засобів.

У законодавстві не передбачені підстави застосування такого запобіжного засобу як відмова органів Антимонопольного комітету України в наданні дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання. Оскільки мова йде про застосування правоохоронного примусового засобу, підстави його застосування мають бути визначені в Законі.

Запропоновано передбачити у Законі “Про захист економічної конкуренції”, що відмова в наданні дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання надається, якщо:

концентрація призводить до створення монопольного утворення, зокрема до монополізації ринків або істотного обмеження конкуренції на всьому ринку або в значній його частині, крім випадків, коли при цьому позитивний ефект для суспільних інтересів явно перевищує негативні наслідки обмеження конкуренції або види і межі такої монополії встановлені законом;

здійснення концентрації на умовах, зазначених у рішеннях, угодах і інших документах щодо концентрації, у тому числі в установчих документах створюваних суб'єктів господарювання, призводить до порушення антимонопольного законодавства.

Доцільно було б передбачити в антимонопольному законодавстві перелік вимог, якими може бути обумовлено надання дозволу органами Антимонопольного комітету на концентрацію суб'єктів господарювання. Це можуть бути, наприклад, вимоги щодо змін поданого плану злиття, приєднання суб'єктів господарювання, спрямовані на забезпечення конкуренції, або конкретні вимоги стосовно поведінки з тією ж спрямованістю, і також критерії їх установлення. Також слід передбачити обов'язок органів Антимонопольного комітету в рішенні про надання дозволу на концентрацію вказувати конкретні вимоги, давати обґрунтування їхньої вказівки і терміни їх виконання (якщо вони мають терміновий характер).

Зобов'язання суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету про включення (виключення) певних положень при узгодженні установчих документів не закріплено на законодавчому рівні. Оскільки це попереджувальний правоохоронний засіб, його слід регламентувати у Законі.

У Законі “Про захист економічної конкуренції” не позначені галузеві види відповідальності, що можуть застосовуватися за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Це викликає їхнє різне розуміння і трактування в юридичній літературі і практиці.

Тому вважаємо необхідним сформулювати ст.52 Закону таким чином: “Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою господарсько-правову, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України”.

Для практичної реалізації норм про адміністративну відповідальність, що містяться в ст. 54 Закону “Про захист економічної конкуренції”, встановлені в них положення підлягають конкретизації в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КпАП). Законодавець у КпАП сформулював положення про адміністративну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства інакше, ніж у Законі “Про захист економічної конкуренції”. Це породжує ряд проблем, що стосуються насамперед формулювань і практичного застосування норм КпАП, пов'язаних із припиненням діяльності, спрямованої на порушення антимонопольного законодавства. Таким чином, треба усунути неузгодження Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону “Про захист економічної конкуренції”.

Назва ст.230 Кримінального кодексу України - “порушення антимонопольного законодавства”, по-перше, не відповідає її змісту, оскільки в ній установлена відповідальність лише за три із двадцяти передбачених у ст.50 Закону “Про захист економічної конкуренції” правопорушень; по-друге, вона в цілому не погоджена з цим Законом, в якому передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У законодавстві про адміністративні правопорушення і кримінальному законодавстві не враховані положення Закону “Про захист економічної конкуренції”. У цьому - перешкода для реалізації адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, що викликає необхідність удосконалювання адміністративно-правових і кримінально-правових норм антимонопольної спрямованості.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Туйск И.И. Основание юридической ответственности за нарушения законодательства о защите экономической конкуренции // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №6. - С.15-17.

2. Туйск И.И. Хозяйственно-правовые санкции за нарушения законодательства о защите экономической конкуренции // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №7. - С.9-12.

3. Туйск И.И. Классификация антимонопольных охранительных правовых средств // Актуальні проблеми держави та права. Вип. 9. - Одеса: Одеська національна юридична академія. - 2000. - С. 324-330.

4. Туйськ І.І. Форма реалізації антимонопольних правоохоронних засобів // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 12. - Одеса: Одеська національна юридична академія. - 2001. - С.370-373.

5. Туйськ І.І. Поняття антимонопольних охоронних правових засобів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - №3. - С.68-73.

6. Туйськ І.І. Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - №2. - С.153 -156.

7. Туйськ І.І. Поняття та ознаки антимонопольних охоронних правових засобів // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 11: Матеріали 4-ї (56-ї) звітної наук. конф. проф.-викл. складу ОНЮА “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави”. - Одеса: Одеська національна юридична академія. - 2001. - С. 288-290.

8. Туйськ І.І. Охоронні правові засоби у захисті права суб'єктів господарювання на економічну конкуренцію // Актуальні проблеми політики. Вип. 13-14: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід”. - Одеса: Одеська національна юридична академія. - 2002. - С. 494-497.

9. Туйск И.И. Предпринимательское право. Раздел 1. Вопрос 66 // Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие. Изд. 2-е / Под общ. ред. Н.А. Саниахметовой. - Харьков: Одиссей, 2002. - С.171-173.

АНОТАЦІЯ

Туйськ І.І. Антимонопольні правоохоронні засоби. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - Господарське право; господарсько-процесуальне право. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2003.

У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці розроблено цілісну наукову концепцію антимонопольних правоохоронних засобів, надане наукове визначення поняття “антимонопольні правоохоронні засоби”, проведена класифікація антимонопольних правоохоронних засобів за трьома критеріями: сферою застосування, суб'єктами, щодо яких вони застосовуються, та цільовою спрямованістю. Антимонопольні правоохоронні засоби за цільовою спрямованістю поділені на чотири види - засоби запобігання , засоби припинення, засоби захисту та міри юридичної відповідальності. Систематизовані антимонопольні запобіжні засоби, досліджені антимонопольні засоби припинення і засоби захисту, що застосовуються органами Антимонопольного комітету України, судами та іншими органами. Визначене поняття юридичної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. За галузевою належністю юридична відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України підрозділяється на господарсько-правову, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність. Надане поняття порушення антимонопольного законодавства, визначений його склад. Внесені пропозиції щодо удосконалення Закону України “Про захист економічної конкуренції” та інших нормативно-правових актів антимонопольного законодавства щодо передбачених в них антимонопольних правоохоронних засобів.

Ключові слова: антимонопольне законодавство, правоохоронні засоби, засоби запобігання, засоби припинення, засоби захисту, юридична відповідальність, порушення антимонопольного законодавства.

АННОТАЦИЯ

Туйск И.И. Антимонопольные правоохранительные средства. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - Хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2003.

Диссертация посвящена комплексному исследованию антимонопольных правоохранительных средств.

В работе впервые дано научное определение понятия “антимонопольные правоохранительные средства” - предусмотренные антимонопольным законодательством материально-правовые средства воздействия преимущественно принудительного характера, которые применяются уполномоченными государственными органами в целях охраны экономической конкуренции, основываются на охранительных правовых нормах, реализуются в охранительных правоотношениях и являются элементами охранительного правового режима антимонопольного законодательства.

Проведена классификация антимонопольных правоохранительных средств по трем критериям: сфере применения, субъектам, в отношении которых они применяются, и целевой направленности.

Делается вывод, что по целевой направленности антимонопольные правоохранительные средства подразделяются на четыре вида - средства предупреждения (предупредительные), средства пресечения, средства защиты и меры юридической ответственности.

Проанализированы антимонопольные предупредительные средства, в частности: отказ органов Антимонопольного комитета Украины в согласовании проектов актов органов власти, местного самоуправления, административно-хозяйственного управления и контроля; отказ органов Антимонопольного комитета в предоставлении разрешения на концентрацию субъектов хозяйствования; возложение на участников концентрации определенных обязанностей; обязывание субъектов хозяйствования органами Антимонопольного комитета к включению (исключению) определенных положений при согласовании учредительных документов.

Исследованы антимонопольные средства пресечения и средства защиты, применяемые органами Антимонопольного комитета Украины, судами и иными органами, в частности: принудительное прекращение нарушений антимонопольного законодательства; обязывание органа власти, местного самоуправления, административно-хозяйственного управления и контроля аннулировать или изменить принятые ими решения или расторгнуть соглашения, признанные антиконкурентными действиями этих органов; признание недействительными в судебном порядке актов указанных органов в случае невыполнения ими в установленные сроки решения органов Антимонопольного комитета об отмене неправомерных актов.

Юридическая ответственность за нарушения антимонопольного законодательства определена как антимонопольное правоохранительное средство, которое основывается на государственном принуждении в сфере контроля за соблюдением антимонопольного законодательства, является конкретной реализацией санкции к правонарушителю, связано с общественным и государственным осуждением, выражается в дополнительных отрицательных для правонарушителя лишениях и реализуется в определенной процессуальной форме.

Делается вывод, что по отраслевой принадлежности юридическая ответственность за нарушения антимонопольного законодательства Украины подразделяется на хозяйственно-правовую, гражданско-правовую, административную и уголовную ответственность.

Нарушение антимонопольного законодательства определено как общественно вредное противоправное деяние (действие или бездействие) субъекта хозяйствования, органа власти, местного самоуправления, административно-хозяйственного управления и контроля либо объединения, которое противоречит требованиям правовых норм, причиняет или создает реальную возможность причинения ущерба конкурентным отношениям, нарушает государственные, общественные интересы, а также интересы субъектов хозяйствования и потребителей.

В работе внесены предложения по совершенствованию Закона Украины “О защите экономической конкуренции” и иных нормативно-правовых актов антимонопольного законодательства относительно предусмотренных в них антимонопольных правоохранительных средств, в частности:

предусмотреть в Законе “О защите экономической конкуренции” основания применения такого предупредительного правоохранительного средства как отказ органов Антимонопольного комитета Украины в предоставлении разрешения на концентрацию субъектов хозяйствования;

указать в Законе “О защите экономической конкуренции” отраслевые виды ответственности, которые могут применяться за нарушения законодательства о защите экономической конкуренции;

устранить расхождения между ст.166¹-166⁴ КоАП Украины и Законом “О защите экономической конкуренции”.

Ключевые слова: антимонопольное законодательство, правоохранительные средства, средства предупреждения, средства пресечения, средства защиты, юридическая ответственность, нарушение антимонопольного законодательства.

ANNOTATION

Tuisk I.I. Antimonopoly Law-Protective Means. - Manuscript

Thesis for a Candidate of Legal Sciences' degree by speciality 12.00.04 - Economic Law; Economic Procedural Law. - Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, 2003.

In this manuscript for the first time in the history of Ukrainian law science the complex analysis of the antimonopoly law protective means is carried out. The scientific definition of concept “antimonopoly law-protective means” is given. The classification of antimonopoly law-protective means on three criterions is conducted: to sphere of application, subjects, concerning which they are applied, and target trend. The antimonopoly law-protective means on target trend are divided into four kinds: means of prevention, means of cessation, means of protection and measures of the legal responsibility. The antimonopoly prevention means are analyzed, the antimonopoly means of cessation and means of protection used by bodies of Antimonopoly committee of Ukraine, courts and other bodies are investigated. The concept of the legal responsibility for violations of the antimonopoly legislation is determined. On law branch the legal responsibility for violations of the antimonopoly legislation of Ukraine is divided on economic, civil, administrative and criminal responsibility. The definition of violation of the antimonopoly legislation is given, the structure of it is investigated. The propositions on perfecting the Law “About Protection of an Economic Competition” and other normative - legal acts of the antimonopoly legislation concerning antimonopoly law-protective means are introduced.

Key words: antimonopoly legislation, law-protective means, means of prevention, means of cessation, means of protection, legal responsibility, violation of antimonopoly legislation.

Размещено на Allbest.ru