Концептуальні основи правового реалізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.12.001.11

Концептуальні основи правового реалізму

Спеціальність 12.00.12 - філософія права

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Копоть Володимир Олегович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Київ)

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Бобровник Світлана Василівна, Київський університет права НАН України, проректор з навчальної роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Тихомиров Олександр Деонісович, Київський національний університет внутрішніх справ України, кафедра теорії держави та права КНУВС

доктор філософських наук, професор Рижко Володимир Антонович, Центр гуманітарної освіти НАН України, директор

Захист відбудеться «04» липня 2008 року о «14» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (м. Київ, вул. Солом'янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 1.

Автореферат розіслано «31» травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

АНОТАЦІЯ

Копоть В.О. Концептуальні основи правового реалізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми праворозуміння, характеристиці правового реалізму як філософсько-правової течії, вивченню позитивних і негативних рис американського та скандинавського напрямків правового реалізму.

Розкривається значення концепції правового реалізму та її актуальність за сучасних умов розвитку української правової системи; систематизовано ідеї правових реалістів і сформульовано оновлену концепцію правового реалізму; відображено результати проведеного соціологічного опитування серед суддів для встановлення рівня праворозуміння та значення права для суспільства, а також характеристики виваженості й раціональності положень концепції правового реалізму.

Визначено вплив ідей правових реалістів на розвиток інших наукових доктрин праворозуміння та вирішення проблеми суддівського розсуду.

На основі проведеного дослідження автором наводяться пропозиції стосовно вдосконалення системи правосуддя, вітчизняної правової системи та освіти.

Ключові слова: правовий реалізм, праворозуміння, правова дійсність, юридична освіта, правова система, правосуддя.

правовий реалізм американський реформування

АННОТАЦИЯ

Копоть В.О. Концептуальные основы правового реализма. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию проблемы правопонимания, характеристике правового реализма как философско-правового течения, изучению позитивных и негативных аспектов американского и скандинавского направлений правового реализма.

Раскрывается значение концепции правового реализма и ее актуальность в современных условиях развития украинской правовой системы; систематизированы идеи правовых реалистов и сформулирована обновленная концепция правового реализма; отражены результаты проведенного социологического исследования среди судей для определения уровня правопонимания значения права для общества, а также характеристики обоснованности и рациональности концепции правового реализма.

Определено влияние идей правовых реалистов на развитие других научных доктрин правопонимания и разрешения проблемы судейского усмотрения.

Основываясь на анализе различных подходов к пониманию правовой реальности, а также особенностей концепции правового реализма, дано авторское определение правовой реальности, в узком значении этого понятия, как фактическое состояние общественных отношений, в которых причиной формирования норм являются коллизии и конфликты в существующих общественных отношениях, что, в свою очередь, приводит к первичности этих отношений и вторичности самого права.

Отображено понятие права как особое общественное явление, которое создается судом, находится в постоянном развитии, в отличие от бездействующих норм. С точки зрения концепции правового реализма право презентуется как результат деятельности судей или чиновников, на решения которых влияют психологические факторы.

Сформулирована концепция правового реализма как совокупность основополагающих правовых мировоззренческих и практических положений о праве, законе, правовых нормах, судопроизводстве, метафизике в юриспруденции, терминологии и юридическом образовании. Целью данной концепции является попытка совершенствования на теоретическом и практическом уровнях судопроизводства и регулирования общественных отношений; упрощение правопонимания; становление права и закона более эффективными; демонстрация актуального разрешения конкретных проблем, оставляя метафизику без внимания; повышение уровня правовой культуры и сознания общества за счет экспериментальной системы образования.

Отображено результаты проведенного социологического опроса среди судей, которые представили возможным выяснить суть судебных решений, факторы, которые влияют на ход принятия решения, а также определить природу судейского усмотрения. Подана разработанная анкета, основанная на методологии правовых реалистов, которая содержит 15 вопросов. Подчеркнуто, что именно благодаря основательности и реальности методологии правовых реалистов, ответы на поставленные вопросы дали возможность сформулировать определенные выводы, проанализировать правовую действительность в Украине в сфере осуществления правосудия.

Очерчены критерии эффективного функционирования и применения судейского усмотрения, среди которых особое внимание уделено общепринятым принципам, на которых основывается правовая система: целесообразность, справедливость, всесторонность, обоснованность, разумность, законность и объективность. Акцентировано внимание автора на то, что кроме внутренних критериев, которыми руководствуются судьи при применении судейского усмотрения, не стоит пренебрегать такими внешними критериями как политическая зависимость судей, уровень доверия к судьям и открытость общества.

Отмечен важный вопрос соотношений судья-закон, судья-суд и судья-человек в процессе применения судейского усмотрения.

На основе проведенного исследования автором приводятся предложения по совершенствованию системы правосудия, отечественной правовой системы и образования.

Ключевые слова: правовой реализм, правопонимание, правовая действительность, юридическое образование, правовая система, правосудие.

SUMMARY

Kopot V.O. Essential principles of legal realism. - Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of the Candidate of Juridical Sciences in the speciality 12.00.12. - Philosophy of Law - The Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2008.

The thesis is dedicated to the law interpretation analysis, description of legal realism as a trend in legal philosophy, investigation of positive and negative features of American and Scandinavian schools of legal realism.

The thesis describes a concept of legal realism and its urgency under conditions of modern Ukrainian legal system development; arranges theories of legal realists and present renewed concept of legal realism; it reflects the results of a survey conducted among judges in order to distinguish a level of law interpretation and significance of law for society, as well as characteristics of expedience and rationality of legal realism concept.

The thesis defines the influence of legal realists' theories on the other scientific doctrines of law interpretation development and on judicial discretion problem solving.

The author presents his suggestions on improvement of justice system, Ukrainian legal system and education.

Key words: legal realism, law interpretation, legal reality, legal education, legal system, justice.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена теоретичними та практичними проблемами трансформації сучасного українського суспільства, яке характеризується інтенсивним руйнуванням соціальних інституцій тоталітарної доби та активними пошуками нових форм суспільного життя, розбудовою нових державно-правових інституцій демократичного ґатунку.

Зміна соціальних парадигм й ідеалів в українському суспільстві, прагнення затвердити його на засадах права, процес входження України у світове співтовариство правових держав вимагають аналізу існуючих підходів до розуміння права, зокрема дослідження західних філософсько-правових концепцій, що обґрунтовують загальносоціальне призначення права.

Увага до ідей представників американського та скандинавського правового реалізму пояснюється тим, що їх доробки могли б стати цінним орієнтиром в осмисленні та рішенні правових проблем нашого суспільства.

Представники правового реалізму вважали, що вивчення емпірично фіксованих дій правових інститутів і суб'єктів права є важливішою основою розуміння природи права, аніж формальний аналіз задекларованих правових принципів, норм та понять. Важливість дослідження концептуальних основ правового реалізму полягає в тому, що його прихильники виступали за необхідність адаптації права до процесу соціальних змін, закликали досліджувати процес дії права на поведінку людей. Ідеї правового реалізму стали основою виникнення таких напрямів філософії права, як правовий критицизм, правовий економізм, правовий фемінізм.

Проблематика концепції правового реалізму досить розроблена американськими та європейськими вченими. Але в основному їх праці торкалися країн з правовими системами загального права. Серед вчених слід виокремити таких, як: Ведберг А., Брод С., Твінінг В., Санберг Х., Шмідт Ф., Шлегел Дж., Пурсел Е., Пасмур Дж., Мартін М., Маккормак Дж., Калман Л., Фуллер Л., Фішер В., Коен М.

На жаль, серед українських вчених дуже мало тих, хто безпосередньо або опосередковано досліджував це питання. Серед них можливо назвати Кузнєцова В.І., Зайчука О.В., Алаіс С.І. Критично оцінювали погляди правових реалістів у своїх наукових працях Вдовина Г.А., Козловський А.А., Оніщенко Н.М., Тарахонич Т.І., Тимошенко В.І.

Радянські вчені визначали правовий реалізм як буржуазну науку, яку не варто розглядати всерйоз (Туманов В.О., Іоффе О.С., Іваненко О.Ф., Старченко О.О.). Щодо представників російської юридичної науки, то вони побіжно вивчали доробки правових реалістів із метою стислої характеристики реалістичних концепцій права у навчальній літературі (Лейст О.Е., Нерсесянц В.С., Тихонравов Ю.В., Лівшиц Р.З., Кудрявцев В.М.). Серед сучасних вчених варто виокремити праці Ромашова Р.А., який розробив власну концепцію реалістичного позитивізму, враховуючи позитивні положення ідей правових реалістів.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є творчі доробки вітчизняних науковців з проблем праворозуміння: Бандури О.О., Бобровник С.В., Вовк В.М., Гвоздіка О.І., Костицького М.В., Кравця В.М., Кузнєцова В.І., Максимова С.І., Манохи О.Є., Титова В.Д. та інших.

Відсутність у вітчизняній науковій літературі комплексних розробок, присвячених дослідженню концептуальних основ правового реалізму і зумовлює актуальність обраної автором теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Вона обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України, відповідно до державно-правової реформи в Україні. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової тематики досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за темою „Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102 V 001597).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз змісту, визначення особливостей і методологічної основи концепції правового реалізму як сукупності основоположних правових світоглядно-практичних положень про право, закон, правові норми, судочинство, правову освіту. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

встановити причини та передумови виникнення правового реалізму;

проаналізувати ідеї представників американського правового реалізму;

дослідити особливості скандинавського правового реалізму;

визначити спільні ознаки, що характеризують американський та скандинавський напрямки правового реалізму;

охарактеризувати позитивні та негативні аспекти правового реалізму;

обґрунтувати можливості використання ідей представників правового реалізму в процесі реформування правової системи України.

Об'єкт дослідження - правовий реалізм як філософсько-правова течія.

Предметом дослідження є концептуальні основи правового реалізму.

Методи дослідження. Методологічний базис дисертаційного дослідження утворює комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувались такі методи:

історико-правовий, використання якого надало можливість не лише визначити динамізм розвитку правового реалізму, а й виявити певні закономірності цього процесу в різних країнах (США, Швеція, Данія, Росія, Україна) і в різні часи (ХІХ-ХХІ ст.), а і процес становлення правового реалізму як наукової концепції;

метод системно-структурного аналізу використано для визначення структурних елементів змісту концепції правового реалізму;

метод категоріального аналізу - при аналізі поняття „правова реальність”;

метод моделювання - для розробки ряду рекомендацій щодо впровадження та адаптації ідей правового реалізму в українську правову дійсність;

соціологічний - для проведення соціологічного опитування з метою з'ясування думки фахівців щодо реальних факторів, що впливають на розвиток права;

порівняльно-правовий метод надав змогу класифікувати відмінності та спільні риси концепції правового реалізму зі схожими теоріями та школами (психологічна та соціологічна).

Використання спеціально-правових методів надало можливість отримати конкретні знання змісту концепції правового реалізму. Серед цих методів були використані метод анкетування, що забезпечив процес опитування працівників судових органів стосовно їх думки про право та правотворчу діяльність, а також статистичний у процесі обробки анкет соціологічного опитування.

Для досягнення поставленої мети в роботі також використовувались методи індукції та аналогії, процедури (операції) аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

Теоретичну основу роботи складає енциклопедична, наукова та навчальна література - юридична, філософська, філософсько-правова.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі комплексного аналізу на філософсько-правовому рівні складових концепції правового реалізму та їх впливу на подальший розвиток філософії права і юридичну практику, на правову дійсність України.

Наукова новизна роботи виявляється у положеннях, ідеях та рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему концептуальних основ правового реалізму, у тому, що

вперше:

визначено, що серед факторів, які вплинули на виникнення правового реалізму, є економічні, політичні, історико-географічні, ідеологічні, соціокультурні, правові. Вони є критеріями визначення умов, що породжують певні явища, оскільки торкаються як основи суспільства, так і різноманітних сфер його життєдіяльності, що надає можливість визначити об'єктивні та суб'єктивні аспекти процесу становлення, формування та розвитку певних явищ, процесів та ідей;

на основі аналізу різних підходів до розуміння правової реальності, а також особливостей концепції правового реалізму, дано авторське визначення правової реальності у вузькому значенні цього поняття, як фактичного стану суспільних відносин, за якого причиною формування норм є колізії та конфлікти в існуючих суспільних відносинах, що зумовлює первинність цих відносин і вторинність права;

доведено, що концепція правового реалізму вирізняється з-поміж інших правових концепцій тим, що її ідейне наповнення забезпечували юристи-практики, які, намагаючись відійти від традиційного (класичного) праворозуміння, досліджували право в контексті цілеспрямованої людської діяльності на основі досвіду, встановили, що право є сукупністю індивідуальних приписів, визначили, що судді є творцями права, підкреслюючи великий вплив соціальних та психологічних чинників на рішення суду;

встановлено, що зміст концепції правового реалізму складає критика позитивістського праворозуміння; створення концепції юридичної освіти; вивчення проблем правосуддя; розмежування права й етики; аналіз та критика волюнтаризму або теорії бажань як основи традиційної юриспруденції; оцінки юридичної термінології; характеристика правових норм та їх аналіз як засобу обмеження поведінки;

доведено, що американський правовий реалізм, повністю заперечуючи „застигле” об'єктивне право традиційного позитивізму, надаючи у правовому процесі рішучого значення емпіричним факторам, спричинив появу нових теоретичних доктрин сучасності та вплинув на юридичну практику, особливо в судовій системі США; з'ясовано, що представники скандинавського реалізму визначали своїм завданням розвиток юридичних понять, емпіричного підходу до вивчення закону; правову дійсність тлумачили через призму судової поведінки і психологічних почуттів;

визначено спільні ознаки, що характеризують американський та скандинавський напрямки правового реалізму, а саме: залежність ідей від суспільних процесів; намагання змінити правову систему; характеристика закону не як ідеальної, а реальної категорії; прогностичний підхід до розуміння права; розмежування закону та етики та обґрунтування права як науки;

розроблено авторське визначення концепції правового реалізму як сукупності основоположних ідей представників американського та скандинавського напрямків правового реалізму про право, закон, правові норми, метафізику в праві, судочинство та суди, правову термінологію й освіту;

отримало подальший розвиток:

обґрунтування, що в основу діяльності суду покладені об'єктивні чинники, хоча на практиці судді керуються соціальними та психологічними чинниками; судовий прецедент хоча і не сприйнятий українською правовою системою, однак на практиці він є досить поширеним; хоча правотворчу функцію покладено на парламент, судді реально повсякденно сприяють усуненню недоліків та колізій у законодавстві; хоча доктринально закріплюється принцип тотожності права і закону, та у реальному житті вони не збігаються;

удосконалено:

підґрунтя для розвитку законодавства у сфері організації діяльності судової системи та системи освіти;

теоретичну базу, яка використовується в навчальному процесі;

зміст концепції правового реалізму;

підходи до вирішення існуючих проблем, що виникають в процесі реалізації судової реформи та шляхи їх подолання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання: у навчальному процесі для читання лекцій з курсу „Теорія держави і права”, „Історія зарубіжних політичних та правових вчень”, „Філософія права”, при підготовці підручників та навчальних посібників (Акт впровадження в навчальний процес Київського університету права НАН України від 03 вересня 2007 р.), у науково-дослідницькій роботі для подальшого дослідження проблемних питань праворозуміння (Акт впровадження в діяльність Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБОУ від 06 вересня 2007 р.); у правореалізаційній діяльності в аспекті переосмислення ролі судових органів та їх місця в системі юридичної діяльності (Висновок про впровадження в діяльність Вищого господарського суду України від 29 серпня 2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Низку її положень було виголошено на конференціях та круглих столах. А саме на: Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства: історія та сучасність” (м. Мінськ, 18-19 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.); круглому столі „Актуальні проблеми філософії права” (м. Одеса, 14-15 жовтня 2005 р.); Всеукраїнському круглому столі з філософії права „Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)” (м. Львів, 16-17 вересня 2005 р.); круглому столі „Сучасні концепції праворозуміння” (м. Санкт-Петербург, 21 грудня 2004 р.); Міжвузівській студентській конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, Івано-Франківська область, 24-29 січня 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.); Міжвузівській студентській конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, Івано-Франківська область, 24-29 січня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.); на науково-практичній конференції „Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 26 червня 2006 р.).

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 12 наукових працях, 4 з яких опубліковано у виданнях, визнаних ВАК України в якості фахових, та 8 - тези доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу; двох розділів, які об'єднують шість підрозділів; висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 184 сторінки, включаючи додаток на чотирьох сторінках та список використаних джерел, який налічує 15 сторінок та містить 213 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету роботи та зумовлені нею наукові завдання, характеризуються предмет, об'єкт і методи дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів і показано їхнє теоретичне і практичне значення.

Перший розділ „Загальна характеристика правового реалізму як філософсько-правової течії” присвячений загальній характеристиці правового реалізму.

У підрозділі 1.1. „Правовий реалізм: поняття, особливості та місце в системі наукових концепцій” з'ясовуються причини формування та розвитку його ідей; аналізується етимологія словосполучення „правовий реалізм”; визначається місце та роль правового реалізму в розмаїтті правових доктрин; виявляються суміжні концепції та школи з подальшим аналізом спільних і відмінних рис; розкриваються особливості досліджуваної концепції та вплив правового реалізму на праворозуміння та створення нових ідей і теорій, вдосконалення законодавства.

Зазначається, що серед факторів, які вплинули на виникнення правового реалізму, є економічні, політичні, історико-географічні, ідеологічні, соціокультурні, правові. Вони є критеріями визначення умов, що породжують певні явища, оскільки торкаються як основи суспільства, так і різноманітних сфер його життєдіяльності, що надає можливість визначити об'єктивні та суб'єктивні аспекти процесу становлення, формування та розвитку певних явищ, процесів та ідей. Характеризується кожний із факторів формування правового реалізму через особливості їхнього прояву у конкретній державі.

В підрозділі дається авторське визначення правової реальності у вузькому значенні цього поняття, як фактичного стану суспільних відносин, коли норми стають необхідними, за умови наявності колізій та конфліктів у суспільстві, що потребує спочатку формування самих відносин, а згодом - норм, які їх регулюють. В іншому випадку, якщо норми створюються штучно у відриві від розвитку суспільних відносин, і норма породжує відносини, намагаючись створити їх ідеальними, - це ілюзія реальності.

Розглядається особливість концепції правового реалізму, яка полягає у тому, що його представники намагалися переосмислити правову дійсність. Право слід вивчати не в нормативному сенсі, а з позицій його дії, адже воно перебуває в постійному русі; право не є самоціллю, а є засобом досягнення соціальних цілей. Будь-яка правова норма, яка знаходить своє відображення чи то в законі, чи то в прецеденті, на думку реалістів, перетворюється на мало рухому, відсталу від життя. Право повинно постійно змінюватися, а це можливо лише в тому випадку, якщо правотворчою силою буде суд.

Узагальнюється те, що концепція правового реалізму вирізняється з-поміж інших правових доктрин тим, що ідейне наповнення здійснювали практики, які намагалися відійти від стандартного способу мислення і праворозуміння; досліджували право в контексті цілеспрямованої людської діяльності на основі досвіду; встановили, що право є індивідуальним і залежить від соціальних і психологічних чинників; дійшли висновку, що судді є творцями права.

Визначається, що реалістична юриспруденція є теорією природи закону. Її сутність полягає у визначенні однією з функцій судових рішень - створення нових норм у процесі розгляду конкретних справ, які потім з'являються в чинних законах. Не слід цілком довіряти традиційним поняттям про право та справедливість, а варто використовувати нові знання про право, виходячи із судової практики. Це твердження має велике значення для розвитку юридичної науки, оскільки надає можливість проаналізувати природу правопорядку і обґрунтувати наукові терміни. Але цей процес визначення та роз'яснення - лише попередня стадія розвитку юридичної науки.

Доводиться, що для реалістів однією з найважливіших особливостей даного методу була можливість обґрунтувати власну недовіру до традиційного розуміння юридичних норм і правил, а саме - до „норм на папері”. Вони доводили що, писані норми здебільшого не відповідали вимогам суспільства, яке розвивається значно швидше, ніж правова система.

У підрозділі 1.2. „Американський правовий реалізм як один із напрямків концепції правового реалізму” наводиться аналіз положень американських правових реалістів за такими основними напрямками як: критика традиційного праворозуміння; розвиток функціонального методу; створення власної концепції юридичної освіти; вивчення проблем правосуддя. Визначення позитивних та негативних рис даної концепції. Такий аналіз дав змогу встановити, що саме американські реалісти першими піддали сумніву та критиці традиційне розуміння права, прагматизм та формалізм, юридичну освіту як таку, що не забезпечувала необхідних знань для подальшої юридичної практики; запропонували свою методику навчання юристів, наближену до практики, яка вирізнялася новими підходами, була реальнішою та спрямованою на суспільні відносини; американський реалізм започаткував розвиток нових напрямів у філософії права, окреслив основні ідеї правового реалізму та був необґрунтовано критикований; із ідей американських реалістів важливим є положення про взаємозв'язок між інтелектуальною теорією і встановленими обмеженнями (злам стереотипів); положення американського правового реалізму є актуальними в наш час, адже чітко сформульовані його ідеї несуть у собі багато корисних і доцільних пропозицій, які необхідно врахувати в процесі здійснення правової реформи в Україні.

У підрозділі 1.3. „Скандинавський правовий реалізм: зміст, особливості та значення для європейської правової думки” аналізується скандинавський напрямок правового реалізму, з'ясовуються причини критики традиційної юриспруденції через розкриття метафізичних елементів у юриспруденції та обґрунтування доцільності емпіричного підходу до вивчення права; характеризується антиметафізичний підхід до вивчення права та можливості розмежування права й етики; аналізується волюнтаризм або теорія бажань як основу традиційної юриспруденції; здійснюється оцінка юридичної термінології; характеризуються правові норми та визначаються їх сутність як певне обмеження поведінки.

Встановлюється, що скандинавські реалісти першими застосували філософський підхід до вивчення права; скандинавський реалізм розвивався в романо-германській правовій сім'ї, що робить його ідеї значно прийнятнішими для української правової системи, ніж положення американського реалізму; скандинавський реалізм мав тривалу історію становлення (від ідей Хагерстрома А. й до ідей Росса А.), що тривала впродовж цілого століття; саме ідеї скандинавського реалізму вплинули на формування нових концепцій філософії та права у Європі.

Зазначається, що наявність саме системи взаємопов'язаних ідей і надає можливість характеризувати правовий реалізм як концепцію. Подано порівняльну таблицю, в якій відображено відмінності концепції правового реалізму від соціологічної та психологічної шкіл права.

У другому розділі „Правовий реалізм і правова дійсність в Україні” розкривається значення концепції та її актуальність за сучасних умов і співвідношення з правовою дійсністю в Україні.

У підрозділі 2.1. „Складові концепції правового реалізму, її позитивні й негативні аспекти” розглядається систематизована та консолідована концепція правового реалізму - один із методів дослідження праворозуміння та можливих шляхів здійснення правової реформи. Реалісти виробили методику, за якою право, закон, правосуддя, освіта підпадають під нове, реалістичне розуміння.

Формулюється концепція правового реалізму шляхом систематизації положень американських і скандинавських реалістів, а також залучення доробку сучасних прибічників правового реалізму; доводиться, що сукупність ідей та положень правових реалістів є концепцією, а не теорією чи школою; систематизуються рекомендації щодо вирішення ряду теоретико-практичних правових проблем; аналізуються позитивні та негативні риси систематизованих положень.

Визначається, що право - це явище індивідуально-конкретного характеру, воно виникає в суспільстві, заінтересованому в (право)порядку, існує як у позитивному так і природному сенсах, розв'язує конфліктні суспільні відносини та колізійні ситуації на основі суспільного досвіду та соціальної справедливості. Творцем права є суддя - посередник між правом та особою (яка є не від'ємним членом суспільства).

Закон - це елемент правової системи, що у фіксованому вигляді відображає основні засади та принципи права, регулює загальне коло питань, котрі стосуються суспільства в цілому. Наповнення змісту норм закону (змін, доповнень, доопрацювань) здійснює суд, який на основі суспільного досвіду рекомендує законодавчому органові привести законодавство у відповідність з реально існуючими суспільними відносинами.

Норма права - це фактично закріплений досвід регулювання суспільних відносин, що забезпечується (закріплюється) судом. В подальшому формально закріплений досвід виступає як попередній фактор в процесі винесення судових рішень. У разі видозміни обставин справ суд доповнює норми, тим самим оновлюючи суспільний досвід відповідно до стану розвитку суспільних відносин. Норма права не існує без суб'єктів її реалізації: судів та суспільства.

Суд - це суб'єкт правової системи, що забезпечує функціонування та дієвість права, закріплює суспільно-правовий досвід завдяки розгляду індивідуально-конкретних справ, оскільки в залі суду перетинаються життя і право. Суддя - особа, яка має суб'єктивний характер, отже здатна віднайти (відчути) межі справедливості. І у разі невідповідності чинних норм права до реальних фактів справи може не застосовувати їх, а, використавши суддівський розсуд, прийняти „Соломонове” рішення з подальшим внесенням рекомендацій до законодавчого органу.

Термінологія - це інструмент формулювання права і соціального управління, ефективність якого залежить від простоти, чіткості, точності, конкретності, ясності та грамотності.

Доводиться, що правова освіта відіграє одну з ключових ролей у концепції правового реалізму, являє собою комплексну галузь знань, яка сприяє формуванню нового типу мислення, забезпечує всебічний розвиток фахівця, в тому числі стабільний психологічний стан, за якого панує висока правова культура й немає місця правовому нігілізмові.

Такі аспекти, як індивідуальний підхід до підготовки фахівців, використання експериментального методу навчання, використання знань інших галузей науки, акцент на вивченні людського фактора, створення умов та надання можливостей студентам мислити, самим з'ясовувати, чому той чи інший правовий постулат виник і навіщо, концепцію правового реалізму характеризують тільки позитивно й вигідно вирізняють її з-поміж інших правових доктрин.

Проаналізовано основні характеристики таких категорій як „дійсність” та „реальність”, показано їх співвідношення. Схематично відображено місце правового реалізму в правовій дійсності України.

Реальність і дійсність, виходячи з наукового, а саме філософського розуміння цих двох категорій, які визначають відповідні явища, хоч, на перший погляд, і подібні за значенням категорії, проте не збігаються за своєю суттю. Реальність - це явище, яке існує об'єктивно і має здатність відобразити можливе. Дійсність випливає з очевидного. Якщо певна річ не є очевидною, то вже неможливо говорити про дійсність. Водночас, якщо певна річ для нас не очевидна, але при цьому наявна, тоді постає явище реальності.

У підрозділі 2.2. „Вплив ідей правового реалізму на правову сферу та правову реформу в Україні” досліджується вплив ідей правового реалізму на процес здійснення правової реформи. Доводиться, що дослідження правового реалізму як окремої наукової концепції без використання порівняльного методу, без трансполювання його ідей щодо вітчизняної правової системи, без вивчення особливостей вітчизняної юриспруденції є неможливим, оскільки навіть ідеї практиків, які сформували концепцію правового реалізму у відриві від сучасної правової дійсності, не мають позитивного сенсу, який свого часу зробили актуальний і істотний внесок реалісти у свої правові системи. Тому розглядається правова дійсність, яка склалася в Україні, досліджується проблема нашої правової системи і з'ясовується чи придатні ідеї правових реалістів до української правової системи.

За основу дослідження правової дійсності взято соціологічне опитування юристів-практиків, а саме суддів, які працюють в системі правосуддя і здатні оцінити правову дійсність та ідеї правових реалістів. У підрозділі наводяться відповіді на питання, які були вміщені у спеціально розроблених анкетах, заснованих на методології правових реалістів.

Зауважується, що за сучасних умов твердження, нібито законодавець творить право, а судді його лише проголошують, втрачає своє суспільне значення. Західними правознавцями-практиками й правовими реалістами у тому числі доведено: парламент і суд створюють право. Інша річ, що це право має різний ступінь впливу та значення.

У підрозділі 2.3. „Вплив ідей правових реалістів на проблему суддівського розсуду” відображається вплив ідей правових реалістів на вирішення проблеми суддівського розсуду. Вказуються питання, які слід вирішити в рамках цієї проблеми.

Наводиться думка правових реалістів про те, що суддівський розсуд - це можливість судді вийти за рамки закону у разі необхідності задля встановлення істини чи відновлення справедливості, але в межах суспільного досвіду.

Суддівський розсуд визначається як складна категорія, що характеризується як можливість (право) судді врахувати в процесі вирішення конкретної справи особливості життєвої ситуації чи властивостей суб'єктів, а за наявності прогалин у праві чи колізійних норм - винести рішення на основі власного розуміння справи в межах аналогії права чи закону.

Задля того, аби теоретична розробка проблеми суддівського розсуду мала практичне втілення, наводяться внутрішні та зовнішні критерії у поєднані з принципами, на яких ґрунтується правова система, з метою ефективного функціонування розсуду та його застосовування без порушення усталених традицій регулювання суспільних відносин тільки законами країни.

ВИСНОВКИ

Наведено теоретичні узагальнення і найважливіші наукові та практичні результати, пов'язані з правовою природою, змістом, особливостями, методологічною основою та значенням концепції правового реалізму як важливого самостійного напрямку філософії права.

Представники правового реалізму визначали право як особливе суспільне явище, що створюється судом, знаходиться у постійному розвитку, на відміну від „застиглих” норм. У правовому реалізмі право презентується як результат діяльності судді чи чиновника, на рішення яких впливають психологічні чинники.

Поява реалістів цілком закономірна, враховуючи панування у США (початок ХХ ст.) філософії прагматизму та особливості системи загального права, під впливом якої знаходилися і Скандинавські країни. На нашу думку, концепція правового реалізму досі залишається актуальною та потребує комплексного підходу до її вивчення з урахуванням економічних, політичних, історико-географічних, ідеологічних, соціокультурних, правових умов розвитку суспільства і правової системи, в межах яких реалізуються ідеї правового реалізму.

Концепцію правового реалізму, на нашу думку, можна назвати компромісом між позитивним і природним правом, оскільки рішення суду (як дія права) базується на законі, але при цьому суд використовує суддівський розсуд, додаючи щось своє, необхідне для встановлення справедливості в конкретні справі. До того ж, якщо закон впливає на всіх (суспільство) в цілому, то рішення суду - на кожного зокрема.

Правовий реалізм - це концепція праворозуміння, в основу якої покладена судова практика, при цьому рішення суду визнається правом, а норми - лише його формальним вираженням. Прихильники правового реалізму встановили, що право є сукупністю індивідуальних приписів, визначили, що судді є творцями права, підкреслюючи великий вплив соціальних та психологічних чинників на рішення суду, наголосили на тому, що воно вивчається в контексті цілеспрямованої людської діяльності.

Правовий реалізм суттєво відрізняється від соціологічного та психологічного підходу до розуміння права, увібравши в себе елементи психологічної, соціологічної, природної, аналітичної шкіл.

Панування реалістичної юриспруденції, яке тривало від початку ХХ ст. до 50-х років ХХ ст., залишило помітний відбиток на правовій думці. Ідеї правових реалістів, а саме їх практичний досвід, було взято за основу виникнення таких напрямів філософії права, як правовий економізм, правовий фемінізм та правовий критицизм.

Американський правовий реалізм як один із видів правового реалізму є одним із джерел ідейного наповнення цієї концепції, заснований на науковому підході до вивчення закону, скептичному ставленні до встановлених фактів, при внесенні нових методів в юридичну освіту. Тут право розумілося як технічний засіб для передбачення можливих рішень судів з конкретних справ, важлива роль відводилась соціологічним та психологічним аспектам прийняття рішень. Представники американського реалізму намагалися удосконалити методи, за допомогою яких можливо було б з більшою точністю передбачити майбутні рішення, глибше зрозуміти функціонування правової системи, щоб зробити її ефективнішим засобом суспільного контролю та досягнення тих цілей, які суспільство ставить перед нею, зосередили свої зусилля на тому, щоб домогтися кращого розуміння населенням того, як функціонує весь процесуальний механізм. Головним внеском американського правового реалізму у розвиток філософії права є те, що він викликав появу нових поглядів на розуміння права, які заперечують ідеї права як засобу застосування загальних норм до конкретних ситуацій.

Скандинавський правовий реалізм як напрям концепції правового реалізму, поряд з ідеями американського напряму, кинув виклик традиційній юридичній доктрині, зробивши акцент на соціологічній та психологічній основі права. Погляди представників скандинавської реалістичної школи є більш філософськими, ніж погляди американських реалістів, оскільки підводять до дослідження самих основ права. Прихильники скандинавського реалізму критикували всі правові вчення, що призводять до дуалізму між емпіричними фактами та юридичними нормами. Вони вважали, що психологічне тлумачення сутності права, його обов'язковості, примусу в праві знімає зазначений дуалізм. Скандинавські реалісти стверджували, що традиційна юриспруденція містила метафізичні поняття, тобто ті, зміст яких не піддається безпосередній верифікації у сфері чуттєвого (фізичного) досвіду. Вони вбачали своїм завданням, з однієї сторони, усунення метафізичних понять традиційної юриспруденції шляхом історичного та логічного аналізу, а з другої - розвиток юридичних понять, які б мали емпіричний характер. За допомогою соціологічних та психологічних факторів, скандинавські реалісти намагалися показати дійсну природу правових явищ.

У питанні щодо суддівського розсуду правові реалісти змінили передумову міркувань, які полягали у використані реальних показників, котрі дали змогу виявити, що і суд створює право; визначили суддівський розсуд як можливість судді вийти за рамки закону у разі необхідності задля встановлення істини чи відновлення справедливості, але в межах суспільного досвіду; розробили внутрішні та зовнішні критерії, за якими розсуд повинен функціонувати як визначення тенденції розвитку законодавства, обов'язковість, об'єктивність (в міру можливості), розумність, неупередженість, врахування досвіду, часів та моралі суспільства; вказали на недоліки, які необхідно ліквідувати, а саме: застарілу ідеологію та правосвідомість, безвідповідальність за прийняття рішення, двозначність розуміння одного й того ж терміна, відсутність інформації стосовно процесу правосуддя як для суддів так і для суспільства, недосліджуваність суддями процесу винесення власних рішень; вплинули на правову думку фахівців, вчених юристів та суддів не лише своїх країн, а й на представників інших держав.

Метою концепції правового реалізму є спроба удосконалити на теоретичному рівні судочинство та регуляцію суспільних відносин, спростити праворозуміння, посилити вплив і значущість права та закону, зробити їх ефективнішими, показати актуальність розв'язання конкретних питань, підвищити рівень правової культури та свідомості населення за рахунок експериментальної освіти.

Судовий прецедент не притаманний українській правовій системі, однак на практиці він досить поширений; функцію створення ефективного законодавства покладено на парламент, але реально судді повсякденно усувають недоліки та колізії у законодавстві; доктринально закріплено принцип тотожності права й закону, водночас у реальному житті вони не співпадають.

Актуальним залишається процес трансформування та видозміни позитивного права відповідно до потреб сьогодення, підвищення ролі суддів у процесі регулювання суспільних відносин, визначення статусу судових прецедентів та судових рішень, освіта та підготовка суддів відповідно до нових стандартів встановлених суспільством, розуміння суддями того, що вони є творцями права, оскільки мають справу з конкретними правовими конфліктами, які суд повинен розв'язати. Проте, на нашу думку, зведення розуміння права тільки до діяльності суддів та чиновників, абсолютизація суддівського розсуду може призвести до суддівського свавілля, нестабільності права та правопорядку. Крім того, запропонована правовими реалістами переорієнтація юридичної науки на вивчення судової та адміністративної практики є досить вузьким розумінням предмета її дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Копоть В. О. Скандинавський правовий реалізм як один із важливих напрямів концепції правового реалізму // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - Випуск 29. - С. 76-82.

2. Копоть В. О. Американський правовий реалізм як один з напрямів концепції правового реалізму // Часопис Київського університету права. - К., 2005. - №4. - С. 41-46.

3. Копоть В. О. Специфічність та особливість концепції правового реалізму // Юридичний вісник. - О., 2006. - №1. - С. 98-100.

4. Копоть В. О. Правовий реалізм та правова дійсність в Україні // Правова держава. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - Випуск 17. - С. 452-457.

5. Копоть В. О. Правовой реализм: концепция понимания права // Концепции современного правопонимания: Материалы „круглого стола”. - СПб., 2004. - С. 130-133.

6. Копоть В. О. Правовий реалізм як наукова концепція // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку (матеріали міжвузівської наукової конференції). - К., 2005. - Вип.6. - С. 112-115.

7. Копоть В. О. Американський реалізм як один з напрямків концепції правового реалізму // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005 р. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - С. 72-74.

8. Копоть В. О. Місце концепції правового реалізму в юридичній науці // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання”. - Хм., 2005. - Частина 1. - С. 48-51.

9. Копоть В. О. Правовий реалізм та правова дійсність в Україні // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку (матеріали міжвузівської наукової конференції). - К., 2006. - Вип.7.- С. 121-124.

10. Копоть В. О. Вплив правових реалістів на вирішення проблеми суддівського розсуду // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Луцьк, 2-3 черв. 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. Т. Д. Климчук, І. М. Якушев. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волинь. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - Т.1. - С. 25-28.

11. Копоть В. О. Антропологічний аспект концепції правового реалізму // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Матеріали Першого Всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 року). - Л.: Край, 2006. - С. 190-194.

12. Копоть В. О. Вплив правових реалістів на розв'язання проблеми суддівського розсуду // Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики: До 10-річниці Конституції України і 15-річниці незалежності України. Зб. наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка; Упор. І .О. Кресіна, В. П. Нагребельний, Н. М. Пархоменко. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 93-97.

Размещено на Allbest.ru

...