Конфіскація за кримінальним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КОНФІСКАЦІЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Собко Ганна Миколаївна

ДК 343.272 (477)

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Меркулова Валентина Олександрівна, Одеський держаний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук,професор,

Фріс Павло Львович

завідувач кафедри кримінального права і кримінології Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, доцент

Тростюк Зоя Аполлінаріївна

доцент кафедри кримінального права і процесу

Київського університету права НАН України

Захист відбудеться «06» жовтня 2008 р. о «14» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.02 Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий «05» вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук О.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як правової держави, визнання принципу верховенства права, подальша інтеграція України до світового співтовариства вимагають запровадження нових підходів до формування правової політики, пошуку сучасних засобів впливу на розвиток суспільних відносин. При цьому обов'язковими умовами таких дій слід уважати як максимальне забезпечення проголошених у Конституції України прав, свобод особи, так і вжиття відповідних заходів, спрямованих на усунення будь-яких шкідливих чинників впливу на особу та її права, на існування суспільства та держави.

Одним із таких елементів правової політики держави, що володіє достатніми можливостями забезпечення стабільності розвитку суспільних відносин та здатністю сприяти захисту прав особи, суспільства, держави, є кримінально-правова політика. Останнім часом її розвиток іде шляхом гуманізації закону про кримінальну відповідальність, впровадженням нових форм та засобів впливу на злочинність. Саме тому перед наукою кримінального права постає важливе завдання, яке має велике теоретичне та практичне значення: відповідна до сучасних умов реалізація принципів кримінального права.

У цьому контексті набуває актуальності питання, що стосується реалізації відповідно до положень Основного Закону та принципів кримінального права тих примусових заходів, які застосовуються до особи, що вчинила злочин. І не останнє місце серед цих питань займають проблеми досягнення цілей кримінального покарання, його ефективності, а також його відповідності сучасним уявленням про роль та місце примусу у відносинах держави і особи. До того ж за сучасних умов загострення криміногенної ситуації в країні, істотного поширення організованої, також і економічної злочинності, актуальною є проблема пошуку дієвих засобів боротьби із її проявами, зменшення ступеня впливу її на особу, суспільство, державу, відшкодування тих збитків, що завдає їм злочинність. Це досягається через дію як усієї системи кримінально-правових заходів впливу, так і окремих її складових - покарань.

Історичний досвід, практичні напрацювання інших країн, власне правове минуле в межах системи кримінальних покарань дозволяють виділити конфіскацію майна, що знайшла своє закріплення як додаткове покарання в сучасному законі України про кримінальну відповідальність.

Але слід зауважити, що впродовж свого існування конфіскація майна, з огляду на її специфічний характер, зумовлений особливостями її соціально-економічного змісту, правової форми реалізації, зазнавала істотних змін: від широкого її застосування до повного виключення зі сфери закону про кримінальну відповідальність. У науці кримінального права і в дореволюційний період, за радянських часів та в наш час покарання у вигляді конфіскації майна було і є предметом гострих дискусій, зокрема щодо її ролі та ефективності як кримінального покарання, доцільності існування в сучасних умовах, обсягу та сфери застування в законі про кримінальну відповідальність, форми та змісту її правової регламентації свою позицію висловлювали: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.М. Веселова, О.Г. Волеводз, О.В. Волох, X.І. Гаджієв, І.М. Гальперін, А.А. Гулий, Н.М. Гуторова, В.С. Давідов, В.Н. Дрьомін, В.К. Дуюнов, О.Ф. Килимок, Б.О. Кирись, О.Ф. Кістяківський, О.С. Костромін, А.В. Кузнецов, Д.В. Ліпатов, О.В. Лужбін, Ф.М. Марчук, Ю.Б. Мельникова, В.В. Мілінчук, А.Г. Міхайлянц, М.І. Панов, В.О. Пімонов, А.М. Савельєва, Д.І. Самгіна, П.О. Скобліков, М.С. Таганцев, О.Л. Цветинович, П.В. Цимбал, М.П Черненок., І.Я. Фойницький, О.І. Шинальський, П.С. Яні тощо. До речі, слід зауважити, що наслідком таких коливань серед науковців, практиків, законодавців стало те, що в Російській Федерації у 2003 р. конфіскація майна була взагалі виключена з закону про кримінальну відповідальність, але вже у 2006 р. знову повернута до нього, хоча в дещо іншому вигляді. Тому можна констатувати той факт, що в праві постсоціалістичних держав, зокрема і України, проблеми, пов'язані з тим чи іншим аспектом існування конфіскації майна, у кримінальному праві та законодавстві є до кінця не вирішеними. Свідченням цього є істотні недоліки, які мають місце під час реалізації норм, що стосуються конфіскації майна, у практичній діяльності органів досудового розслідування, суду, державних виконавців. Більше того, можна вказати на зменшення ефективності застосування цього покарання в частині його впливу на злочинність.

Ураховуючи наведене, можна констатувати наявність нагальної проблеми, сутність якої стосується вдосконалення нормативно-правової регламентації додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, що пов'язано з необхідністю проведення науково обґрунтованого дослідження, спрямованого на аналіз існуючих щодо цього покарання точок зору науковців, історії його розвитку та сучасної практики його реалізації. Ця проблема також стосується врахування сучасної тенденції гуманізації кримінального законодавства при одночасному посиленні заходів кримінально-правового впливу на випадки вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, за умови забезпечення пріоритету захисту прав, свобод та законних інтересів людини.

Викладені міркування, що свідчать про недостатню розробленість питання нормативної регламентації конфіскації майна в кримінальному законодавстві України зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні і практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Одеського юридичного інституту Харківського національного університету за темою «Актуальні проблеми реалізації кримінальної відповідальності», яка є складовою частиною плану науково-дослідної роботи Одеського юридичного інституту ХНУВС за темою «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (державний реєстраційний номер 0103V002568).

Обраний напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента від 25 грудня 2000 р. (№ 1376/2000), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року (№ 166-р), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. (№ 1767).

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, нормативно-правової бази, що регламентує конфіскацію майна, доктринальних положень кримінального права та практики застосування цього виду кримінального покарання визначити сутність, мету, правову основу, порядок призначення та виконання цієї додаткового виду покарання, а також розробити шляхи вдосконалення конфіскації майна, як одного з видів додаткового покарання.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні завдання:

- провести історико-правове дослідження генезису кримінального покарання у вигляді конфіскації майна;

- проаналізувати досвід зарубіжних країн у частині правової регламентації конфіскації майна;

- виявити соціальну природу та нормативно-правову основу конфіскації майна;

- опрацювати поняття та виявити мету конфіскації згідно закону України про кримінальну відповідальність проаналізувати ефективність конфіскації майна як додаткового виду покарання;

- визначити порядок та умови призначення покарання у вигляді конфіскації майна в судовій практиці

- розкрити особливості виконання покарання у вигляді конфіскації майна;

- запропонувати науково обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування у сфері конфіскації майна.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з установленням та реалізацією додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Предметом дослідження є норми, якими встановлено покарання у вигляді конфіскації майна згідно закону України про кримінальну відповідальність, а також регламентовано її призначення та виконання.

Методи дослідження використано з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його об'єкта й предмета. Застосування діалектичного методу надало можливість дослідити природу і зміст покарання у вигляді конфіскації майна, її взаємозв'язок з іншими правовими явищами та поняттями, визначення місця і ролі цього додаткового покарання в системі права України у співвідношенні з нормами конституційного, цивільного, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права. Використання історичного методу дозволило дослідити й охарактеризувати особливості виникнення та розвитку покарання у вигляді конфіскації, його роль у різних соціально-економічних умовах. Порівняльно-правовий метод дозволив провести узагальнення та виявити специфіку нормативно-правової регламентації конфіскації майна в законі про кримінальну відповідальність демократичних країн, а також сприяв виявленню основних напрямків його вдосконалення у вітчизняному законодавстві. Формально-логічний та системно-структурний методи сприяли виявленню правової природи конфіскації майна, установленню характерних особливостей її змісту, а також формуванню відповідного понятійного апарату. Метод правового аналізу (догматичний метод) застосовано при аналізі змісту правових норм, що регламентують конфіскацію майна, та при опрацюванні пропозицій до законодавства України. Статистичний метод спрямовано на підтвердження положень дисертаційного дослідження даними судової статистики. За допомогою соціологічного методу проведено вивчення кримінальних справ (115 кримінальних справ) та опитування респондентів (державних виконавців, слідчих та суддів - 170 осіб).

Дисертаційне дослідження базується на широкій джерельній базі, де поряд із літературою з кримінального права використано джерела з теорії держави та права, конституційного, цивільного, міжнародного, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права, а також література з філософії, соціології, мовознавства, Конституція та законодавчі акти України та інших країн, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму та узагальнення Верховного Суду України, інші нормативно-правові акти.

Наукова новизна дослідження. Робота є першим у сучасній правовій науці Україні дисертаційним дослідженням проблем встановлення, регламентації, призначення та виконання кримінального покарання у вигляді конфіскації майна.

Найбільш важливими результатами, які характеризують новизну дисертаційної роботи, вважаємо такі положення.

Уперше:

- запропоновано визначення конфіскації майна, під якою пропонується розуміти додаткове кримінальне покарання, як санкція за вчинення злочину, яке полягає в примусовому безоплатному позбавленні особи права власності на неправомірно належне, використане або передане майно, що призначається за рішенням суду;

- акцентовано увагу на тому, що порядок та умови призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна в судовій практиці, які базуються на врахуванні нормативно визначених та апробованих судовою практикою положеннях, виступають у вигляді певної системи, що за своєю сутністю є гарантією законного та обґрунтованого призначення покарання у вигляді конфіскації, та забезпечує дотримання прав особи, а також досягнення цілей кримінального покарання;

- запропоновано розглядати виконання покарання у вигляді конфіскації майна в широкому розумінні як систему стадій (процесуальна, судова, виконавча, наглядова), що у своїй сукупності та взаємозв'язку спрямована на досягнення загальної мети - безпосередньої реалізації конфіскації майна та забезпечення досягнення цілей кримінального покарання.

Дістали подальшого розвитку:

- аргументація на користь позиції щодо доцільності існування покарання у вигляді конфіскації майна та необхідності її збереження в кримінальному праві України, ураховуючи історичні, соціально-економічні, правові чинники та досвід інших країн, де зміні підлягає лише характер обмеження та вид майна, що може бути конфісковане;

- теза про те, що існування в кримінальному законі загальної конфіскації майна (будь-якого майна особи) порушує право громадян на власність, проголошене в ст. 41 Конституції України. Позбавлення громадянина права на добросовісно придбану власність шляхом призначення та виконання покарання у вигляді загальної конфіскації майна є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам права та сутності демократичної, правової держави;

- положення, спеціальна конфіскації - захід державного примусу і правовий наслідок злочину, а за своїм змістом є позбавленням винного особистого майна, що може бути здійснено тільки за рішенням суду, тому за цими ознаками вона належить до інституту кримінального покарання

- точка зору про охоплення єдиним поняттям „конфіскація”, ураховуючи наявність єдиної кримінально-правової природи випадків позбавлення особи майна, як кримінального покарання у вигляді конфіскації майна (ст. 59 КК України), так і спеціальної конфіскації в порядку ст. 81 КПК України;

- позиція, що вдосконалення діючої конфіскації майна (загальна конфіскація) повинне відбуватися одночасно із запровадженням у КК України конфіскації майна як виду покарання, де об'єктом конфіскації може бути тільки майно, яке тим чи іншим чином пов'язане зі злочином або здобуте злочинним шляхом.

Запропоновано:

- доповнення до чинного законодавства (ст. 59 КК, 177, 315-1 КПК України), що мають на меті вдосконалення системи правових норм, якими регламентовано конфіскацію майна.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, наукові положення, сформульовані дисертантом, мають науково-теоретичне і практичне значення:

- у науково-дослідній сфері - матеріали дослідження можуть стати основою для подальшої розробки теоретичних проблем системи кримінальних покарань, а також для вдосконалення засобів боротьби зі злочинністю;

- у законодавчому процесі - у результаті дослідження сформульовано пропозиції та рекомендації, які можуть бути використані при підготовці нормативно-правових актів, у подальшому вдосконаленні кримінального законодавства України;

- у правозастосовній діяльності - результати дослідження можуть бути використані у слідчій та судовій практиці при провадженні та вирішенні кримінальних справ про злочини, за які може бути застосована додатковий вид покарання у вигляді конфіскації майна;

- у навчальному процесі - матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Одеського державного університету внутрішніх справ при викладанні курсу кримінального права та спецкурсів. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі: акт впровадження в навчальний процес та науково-дослідну діяльність слухачів ОЮІ ХНУВС (19.04.2007)

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати, теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що містяться в дослідженні, доповідались і одержали схвалення й підтримку на Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадського суспільства - до правової держави» (Харків); Міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Луганськ, 7-8 квітня 2006); Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми реалізації кримінальної відповідальності: кримінально-правові та кримінально-виконавчі аспекти» (Одеса, 02.06.2007); Міжнародній науково-практичній конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса, 15.06.2007).

Результати проведених досліджень також обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Одеського юридичного інституту ХНУВС.

Публікації. Положення дисертації опубліковані в 10 наукових статтях, матеріалах та тезах конференцій, 7 з яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі змісту, вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, двох додатків. Загальний обсяг роботи - 201 сторінка, у тому числі список використаних джерел - 22 сторінки (220 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, методи дослідження, визначаються предмет та об'єкт, мета і основні завдання дослідження, наукова новизна роботи, розкривається теоретичне та практичне значення дисертації.

У першому розділі „Загальні питання конфіскації як кримінального покарання” проаналізовано історичні та порівняльно-правові аспекти розвитку конфіскації майна, охарактеризовано її поняття, сутність, а також соціальну і правову основи.

Підрозділ 1.1. „Генезис конфіскації майна в кримінальному праві” присвячено дослідженню основних етапів та форм розвитку конфіскації майна у кримінальному праві від часів появи держави та права до здобуття Україною незалежності.

Здобувачем відмічено, що примусове вилучення майна, яке згодом отримало назву „конфіскація”, як спосіб реагування на протиправні дії відоме з давніх часів, де порушення існуючих правил викликало приватну помсту, що могла супроводжуватися захопленням майна ворога. З виникненням держави, за умови погляду на правопорушення як посягання на авторитет публічної влади (публічні інтереси), захоплення майна було змінено у вид покарання, що призначається державними органами за вчинення злочинів.

Дослідження історії розвитку конфіскації, яка по своїй суті полягала в повному (іноді частковому) позбавленні особи права на власність, а отже засобів для існування, показує, що переважно, вона мала на меті: ослаблення політичних супротивників завдяки позбавлення їх економічних ресурсів; отримання додаткових джерел поповнення державної скарбниці.

Підкреслено, що з плином часу та розвитком суспільних, економічних, політичних відносин ставлення до конфіскації ставало більш негативним. Історичний аналіз вказує, що генезис будь-якого виду покарання в кримінальному праві зумовлений насамперед соціально-економічними факторами та характером держави. Тому побудова системи кримінальних покарань повинна співвідноситися з тими принципами, на яких заснована держава, які закріплені в її Основному Законі.

Підкреслюється, що розвиток конфіскації майна пройшов шлях від засобу відшкодування завданої шкоди (маючи при цьому цивільно-правову природу) через засіб політичної (економічної) репресії (маючи при цьому соціально-політичну природу) до додаткового засобу індивідуалізації покарання. Це яскраво демонструє генезис самого кримінального права, яке є похідним від соціально-економічних умов.

У підрозділі 1.2. „Порівняльно-правова характеристика конфіскації в кримінальному праві інших країн” розглянуто особливості існування конфіскації у зарубіжних країнах різних правових систем.

Відмічено, що характерною особливістю конфіскації майна в інших країнах, законодавство більшості з яких визнає допустимість її існування, є те, що вилучається, як правило, безоплатно тільки те майно, яке було знаряддям злочину або яке було одержане в результаті протиправної діяльності, а сама конфіскація майна є одним із дієвих заходів боротьби зі злочинністю. Кримінально-правові норми багатьох держав виключають можливість повної конфіскації майна, на відміну від КК України (ст. 59), що пов'язано з визнанням непорушності інституту приватної власності, а право людини на власність, отриманої законно, у цих країнах є недоторканним.

Автором виділені головні ідеї, на яких базується застосування конфіскації майна у зарубіжних країнах: 1) держава повинна максимально обмежити своє втручання в правовідносини майнового характеру; 2) дотримуючись принципу провини при призначенні конфіскації, держава повинна позбавити злочинця засобів, одержаних у результаті злочинного промислу. Відповідні кримінально-правові норми цих країн пройняті вказаними положеннями.

Проведений аналіз зарубіжного законодавства підтверджує доцільність існування цього покарання в кримінальному праві України, де зміни в його правовому оформленні в чинному КК України повинні відноситися до підстав, умов та форм його реалізації.

У підрозділі 1.3. „Соціальна природа та нормативно-правові основи конфіскації майна” досліджено соціальні чинники існування конфіскації майна, а також її правова основа.

Автор погоджується з позицією, що система покарань є соціально зумовленою, віддзеркалюючи ієрархію суспільних цінностей, що знайшли відбиття у визнанні пріоритету охоронюваних законом прав. У цьому контексті положення ст. 3 Конституції України є базовим для всіх сфер діяльності держави, а тому саме з таких позицій треба вирішувати питання, що стосуються конфіскації майна.

Дослідження існуючих пропозицій, в яких пропонується як повністю скасувати конфіскацію майна, так і розширити її застосування, показало, що вони базуються саме на посиланні на ті чи інші соціальні, економічні, моральні чинники, які пов'язані з цим покаранням, а по суті, стосуються не самої конфіскації як такої, а більше спрямовані вдосконалення форми її реалізації в кримінальному законодавстві. Тобто напрямком розвитку конфіскації є встановлення найбільш прийнятних для суспільства та держави форм її закріплення.

Відмічається, що при встановлені конфіскації в системі покарань законодавець керувався не тільки доцільністю його збереження, але й принципом справедливості. В цьому плані конфіскація злочинно набутого майна, боротьба зі злочинним збагаченням за допомогою застосування конфіскації майна слід оцінювати як справедливі.

Реалізація соціальних чинників запровадження конфіскації майна неможливе без нормативно-правової основи, яка закріплює її легальність, дозволяє співвіднести її з правовими принципами (конституційними, кримінально-правовими тощо). Дисертант на підставі аналізу міжнародно-правових актів, Конституції України, ЦК та КК України доходить висновку, що у вітчизняному законодавстві повністю визнається конфіскації майна, яка за своєю сутністю виступає саме санкцією за вчинення правопорушення. Правова основа конфіскації майна є базою для формування її законодавчої моделі в КК України, де одним із визначальних складових усієї нормативно-правової її конструкції є поняття «право власності», де визнання права приватної власності непорушним, зумовлює потребу вирішення питання, що є об'єктом конфіскації.

Автор дійшла висновку про те, що позбавлення громадянина права на добросовісно придбану власність шляхом загальної конфіскації майна в будь-якому випадку має необґрунтований характер, бо істотно обмежує право громадян на приватну власність. Тому уявляється необхідним привести КК України (ст. 59) у відповідність до міжнародних документів із прав людини, положень Конституції України для забезпечення захисту права громадян на власність (тобто добросовісно придбане майно) і усунути загальну конфіскацію, що обумовлено зміною економічного, політичного і соціального ладу.

Підрозділ 1.4. „Поняття, мета та види конфіскації за кримінальним законодавством України” присвячено дослідженню існуючих нормативних її визначень, ознак та видових проявів.

Звертається увага, що поняття «конфіскація майна» охоплюється інститутом покарання, це не може не вплинути на нього, а зв'язок між ними, окрім усього, полягає в тому, що на конфіскації повинна позначитися роль і значення покарання. На підставі аналізу існуючих нормативних та доктринальних визначень поняття «конфіскація» автором виокремлено ознаки, що його характеризують: примусовість; безоплатність; активні дії з вилучення; спрямовання майна в дохід держави; обмеження належного особі права власності на підставі судового рішення; суб'єкт - засуджений.

Вказується на подвійність мети конфіскації майна: сприяє відновленню соціальної справедливості; як кримінальне покарання воно використовується судами для виконання завдань, передбачених ст. 50 КК України, де особливе місце в досягненні визначеної законом мети належить неминучості призначення і виконання цього виду покарання.

Підкреслюється, що зміст кожного кримінального покарання визначає його різновиди, які повинні бути відображені в законі. На цей час КК України передбачає застосування загальної конфіскації майна у вигляді кримінального покарання і залежно від її обсягу встановлює два види: повну і часткову. За об'єктами, які підлягають конфіскації, виділяють загальну і спеціальну конфіскацію майна. Щодо останньої, то підтримано позицію, що спеціальну конфіскацію майна можна розглядати, враховуючи низку ознак, як покарання.

Дисертантом запропоновано визначення поняття „конфіскація майна” - примусове безоплатне позбавлення особи права власності на неправомірно належне, використане або передане майно, як санкція за вчинення злочину, що призначається за рішенням суду.

Розділ другий „Проблеми застосування та виконання конфіскації майна за чинним законодавством” складається із чотирьох підрозділів і присвячений аналізу практичної реалізації цього покарання.

У підрозділ 2.1. „Ефективність реалізації конфіскації майна як додаткового виду покарання” досліджується ефективність цього виду покарання та її функціональні можливості у боротьбі зі злочинністю.

Дисертант погоджується із позицією, що законодавча конструкція правової норми є першопричиною ефективності застосування покарання. Зокрема, сама по собі норма (ст. 59 КК України), за умови правильної її побудови, є одним із чинників досягнення ефективності застосування конфіскації.

Звернуто увагу, що в умовах гуманізації кримінального закону в Україні сфера застосування конфіскації майна звужена. Обмеження здійснено з урахуванням мотиву злочину та ступеня їх суспільної небезпеки. Обидва критерії є обґрунтованими. На цій підставі автором заперечується пропозиція щодо розширення сфери застосування конфіскації (не обмежуючись тільки корисливими злочинами та призначення її за злочини середньої тяжкості), що не відповідає сучасній кримінальній політиці держави.

На погляд дисертанта, у конструкції норми (ст. 59 КК України) міститься недолік: спершу законодавцем визначено абсолютно вичерпне коло злочинів (тяжкі й особливо тяжкі корисливі злочини), за вчинення яких конфіскація майна встановлюється, але потім запроваджено обмеження щодо її призначення (лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України). Це реально звужує можливості застосування конфіскації майна та значно знижує ефективність цієї норми, а також створює певні труднощі на практиці, коли за обставинами справи є всі підстави для призначення такого додаткового покарання або, навпаки, не призначення. Якщо позбутися цієї суперечності, то це певним чином більш виважено буде відповідати положенням ст. 65 КК України.

Пропонується вдосконалення тексту ст. 59 КК України здійснити за рахунок окремого визначення матеріально-правових підстав її застосування (конфіскація майна встановлюється за тяжкі й особливо тяжкі злочини, вчинені з корисливих мотивів), а окремо визначити фактичні умови призначення (конфіскація майна може бути призначена судом при засудженні особи за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання). У такому разі конфіскація майна, як додаткове покарання, сприятиме оптимізації кримінально-правової охорони суспільства від злочинів та додасть гнучкості кримінально-правовим санкціям, пристосувавши їх до особливостей вчинених злочинів і особи злочинця.

У підрозділі 2.2. „Призначення покарання у вигляді конфіскації майна в судовій практиці” вказується на роль процесу її призначення, що сприяє досягненню цілей і реалізації функціональних можливостей конфіскації, що, на думку дисертанта, окрім врахування відповідних статей КПК України, повинно пов'язуватися з встановленими КК України положеннями, дотримання яких є запорукою законного та обґрунтованого застосування конфіскації майна - умовами застосування конфіскації.

До кола умов призначення конфіскації віднесено: вчинення особою тяжкого або особливо тяжкого злочину; злочин є корисливим; обвинувальний вирок суду; суб'єкт (засуджений, повнолітній, власник майна); визначення обсягу (повна або часткова). Саме від їх належного встановлення і залежатиме вирішення питання про конфіскації майна, що пов'язується із правильною кваліфікацією злочину.

Поряд з умовами застосування конфіскації майна існують умови, за наявності яких це покарання не призначається. До них віднесено: вчинення злочину неповнолітнім (ст. 98 КК України); звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України); на підставі ст. 69 КК України; при звільненні особи від кримінальної відповідальності та покарання на підставах, передбачених КК України.

Відмічено, що призначення конфіскації майна являє собою певну систему нормативно визначених приписів-умов, що забезпечують її законне та обґрунтоване призначення судами, що у своїй сукупності спрямована на реалізацію завдань кримінального закону, досягнення цілей покарання. А за своєю сутністю є відображенням сучасних тенденцій кримінально-правової політики держави, яка основним своїм вектором має пом'якшення кримінальної репресії.

У підрозділі 2.3. „Виконання покарання у вигляді конфіскації майна" автором проведено аналіз цього аспекту, на підставі системного погляду на правозастосовну діяльність, що спрямована у тому чи іншому плані на досягнення кінцевого результату, - реалізацію рішення суду про конфіскацію майна.

Базовим положенням є думка автора про можливість погляду на поняття „виконання” в широкому розумінні на основі міждисциплінарного підходу. Так, відмічається, що регламентація конфіскації майна пов'язана не тільки з нормами КК України, а й з іншими нормативними приписами (КПК, КВК України), що втілюються у відповідній діяльності органів досудового слідства, прокуратури, суду, виконавчої служби. Відповідно, поняття „виконання конфіскації майна” цілком можна розглядати як певний процес, реалізацію відповідної діяльності цих органів, що має власну структуру (етапи, стадії), яка забезпечує цілісність самої діяльності з виконання, а також сприяє досягненню певного результату від неї.

Такий підхід дозволив виявити кореляційні зв'язки між різними видами правозастосовної діяльності, розкрити ступінь впливу кожного з них на кінцевий результат та виділити структуру виконання. Виділення структура засновано на двох критеріях: характер нормативно-правової регламентації; відношення та вплив відповідної діяльності на безпосереднє виконання конфіскації майна. На цій підставі дисертантом виокремлено процесуальний, судовий, виконавчий, наглядовий етапи. Наведено їх характеристику.

Дисертант поділяє точку зору науковців та практиків, що на процесуальний етапі мають місце численні порушення, що істотно впливає на можливість досягнення цілей конфіскацією майна. Із метою вдосконалення процесуального етапу запропоновано: доповнити ст. 177 КПК України додатковою підставою для проведення обшуку (достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться вклади, цінності та інше майно обвинуваченого); передбачити таку ж підставу для проведення ОРД.

З метою вдосконалення судового етапу запропоновано в порядку ст. 315-1 КПК України «Судові доручення» наділити суд правом доручати органу, який проводив розслідування, виконати слідчі дії для встановлення наявності майна підсудного.

Виявлено недоліки виконавчого етапу: низька виконуваність рішень суду про конфіскацію майна засуджених; тривалий строк безпосереднього виконання вироку в частині конфіскації майна. Причиною цих негативних явищ є фактична відсутність майна, що підлягає конфіскації. Зроблено висновок про залежність кожного наступного етапу від досягнення завдань попереднього, що істотним чином впливає на реальну ефективність застосування конфіскації майна, а отже і досягнення її цілей як кримінального покарання.

Як узагальнення наведено висновок про те, що фактичний негативний стан речей у сфері виконання конфіскації майна визначає низьку ефективність безпосередньої її реалізації, що прямо впливає на суттєве зниження можливості досягнення нею цілей, які стоять перед кримінальним покаранням. Підкреслено, що основним фактором у цьому є недосконалість сучасної концепції законодавчої моделі конфіскації майна.

У підрозділі 2.4. “Перспективи подальшого розвитку інституту конфіскації майна” висвітлено шляхи вдосконалення цього виду покарання, враховуючи потреби підвищення його ефективності в боротьбі зі злочинністю.

На підставі проведеного дослідження (історичний, порівняльно-правовий аспекти, висновок про ефективність та доцільність існування конфіскації), на думку автора, основним напрямком її вдосконалення є зміна сутності конфіскації майна, що повинно позначитися на її функціональних можливостях відносно цілей покарання, але при одночасному дотримані основоположних прав та свобод людини.

Акцентовано увагу, враховуючи наявність єдності кримінально-правової природи рішення про позбавлення особи майна, на тому, що доцільно вести мову про існування загального родового явища - «конфіскація майна», а також існування його видових проявів (на цей час це ст. 59 КК України та ст. 81 КПК України), де вид визначається через характеристику тих предметів (майна), на які спрямована конфіскація в кожному конкретному випадку та виконувану функцію. Автором підтримано точку зору, що спеціальна конфіскація виступає як кримінальне покарання, яке має зараз кримінально-процесуальну форму своєї реалізації, але її нормативно-правове врегулювання повинне мати місце не тільки в КПК України, а й в КК України.

Суперечливість сучасної моделі застосування конфіскації майна, не залежно від джерел його походження, основоположним правам особи, необхідність забезпечення ефективної реалізації властивих їй функцій пов'язується дисертантом із посиленням її впливу на правовідносини з приводу права власності в частині, що стосується шляхів отримання особою відповідних матеріальних благ. Де вдосконалення цього виду додаткового покарання можливе завдяки зміні об'єктів, до яких конфіскація може бути застосована. Узагальнення та аналіз точок зору, висловлених у літературі, положень міжнародно-правових актів із цього питання, досвіду зарубіжних країн дозволяє підтримати точку зору, що об'єктом конфіскації повинне бути майно, отримане особою від злочинної діяльності, що є найбільш перспективною формою вдосконалення конфіскації.

Враховуючи те, що правове регулювання конфіскації майна має місце в низці законодавчих актів (ЦК, КПК, КК, КВК України), вказується на необхідність комплексного вирішення питання щодо вдосконалення її регламентації, у тому числі і в межах законодавства про ОРД. Бо основною проблемою - є доказування протиправності отримання особою майна та інших видів прибутку. Її вирішення можливе завдяки врахуванню цивільно-правової природи конфіскації, яка не втратила свого значення, в частині перекладення тягаря доказування на відповідача (підсудного), це пов'язано з доведенням ним, що відповідне майно (кошти) отримано в результаті законної діяльності.

У висновках викладено основні результати дисертаційного дослідження, зокрема такі:

- генезис кримінального права є похідним від тих соціально-економічних умов, що склалися у тому чи іншому суспільстві;

- конфіскації майна пройшла шлях від засобу відшкодування завданої шкоди через засіб політичної або економічної репресії до додаткового засобу індивідуалізації покарання;

- аргументовано необхідність збереження цього заходу впливу на злочинність в сучасній системі покарань, що обумовлено соціально-економічними причинами;

- конфіскація майна, особливо повна, має значний каральний потенціал впливу на долю людини, тому, враховуючи, що покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, підкреслено, що вона може лише обмежувати, а не позбавляти особу повністю права власності;

- позбавлення громадянина права на сумлінно придбану власність шляхом конфіскації майна носить необґрунтований характер, тому слід привести КК України у відповідність з міжнародними документами з прав людини для забезпечення захисту права громадян на власність (тобто сумлінно придбане майно);

- доведено ефективність конфіскації майна як виду покарання, яка здатна сприяти боротьбі із злочинністю, особливо - з організованою. Але одночасно вказано на значні проблеми при її застосуванні, що обумовлено низкою чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру.

- спеціальна конфіскації - захід державного примусу і правовий наслідок злочину, що за своїм змістом є позбавленням винного особистого майна, що може бути здійснено тільки за рішенням суду, тому за цими ознаками вона належить до інституту кримінального покарання;

- основним аспектом вдосконалення конфіскації майна повинно стати перехід від моделі загальної конфіскації до моделі конфіскації доходів, отриманих в результаті злочинної діяльності.

Список праць, опублікованих за темою дисертації:

майно конфіскація законодавство

1. Собко Г.М. Співвідношення права громадян на власність та конфіскації майна / Г.М. Собко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 2 - С. 40-45.

2. Собко Г.М. Короткий аналіз історії конфіскації майна / Г.М. Собко // Правова держава. - 2007. - № 9. - С. 275-280.

3. Собко Г.М. Сутність та значення конфіскації за кримінальним законодавством України / Г.М. Собко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 2.- С. 90-92.

4. Собко Г.М. Всесвітній досвіт у застосуванні конфіскації майна / Г.М. Собко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 3. - С. 59-61.

5. Собко Г.М. Пропозиції по вдосконаленню повної конфіскації майна за кримінальним законодавством України і шляхи його вдосконалення // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 4. - С. 55-56.

6. Собко Г.М. Деякі корисливі аспекти у застосуванні конфіскації майна в іноземних державах / Г.М. Собко // Від громадянського суспільства до правової держави: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. - С. 308-312.

7. Собко Г.М. Поняття конфіскації майна як виду додаткового покарання і його мета / Г.М. Собко // Проблеми реалізації кримінальної відповідальності: кримінально-правові та кримінально-виконавчі аспекти: матеріали регіональної науково-практичної конференції (Одеса, 2 квітня 2007 р.). - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - С. 82-85.

8. Собко Г.М. Застосування спеціальної конфіскації при розслідуванні злочинів вчинених із застосуванням транспортних засобів / Г.М. Собко // Проблеми розвитку транспортної галузі та удосконалення транспортного законодавства: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (Одеса, 15 червня 2007 р.). - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - С. 54-55.

АНОТАЦІЯ

Собко Г.М. Конфіскація за кримінальним законодавством України. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, м. Київ, 2008.

Дисертація висвітлює комплекс питань теоретичного і практичного характеру, пов'язаних з установленням, регламентацією та реалізацією додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. У роботі досліджено генезис кримінально-правових санкцій у вигляді конфіскації майна; закордонний досвід форм її існування; розглянуто соціальні та нормативні витоки її встановлення, опрацьовано поняття та ознаки цього покарання; доведено необхідність змін тексту ст. 59 Кримінального кодексу України „Конфіскація майна”; визначено специфіку практики її призначення та виконання. Сформульовано низку пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства.

Ключові слова: конфіскація майна, кримінальне законодавство, покарання, право власності, ефективність покарання, спеціальна конфіскація.

ANNOTATION

Sobko G. Confiscation in criminal of legislation of Ukrain. Manuscript.

The thesis for the Candidate science degree of Law, speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal-executive law. The Koretsky Institute of State and Law. Kiev, 2008.

The thesis focuses on theoretical and practical complex of questions linked with formation, regulation and realization of supplementary punishment property's confiscation. It was investigated the genesis of criminal - lawful sanction as property's confiscation; international experience of its existence forns; considered social and normative sources of its formation; worked up the conseption and indications of this punishment; proved the necessity of textual changes of the Ukraine an Criminal code article # 59 “Confiscation of property”; defined the specific and practice of its appointment and execution. It was formulated a number of propositions for perfection of Criminal legislation currently inforce.

Key words: confiscation of property, criminal laislation, punishment, right of property, effectiveness of punishment, special confiscation.

АННОТАЦИЯ

Собко А.Н. Конфискация по уголовному законодавству Украины. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Институт государства и права им. В.Н. Корецкого, м. Киев, 2008.

В диссертации освещается комплекс вопросов теоретического и практического характера, связанных с установлением, регламентацией и реализацией дополнительного наказания в виде конфискации имущества. В роботе исследован генезис уголовно-правовых санкций в виде конфискации имущества. Отмечено, что история развития этого уголовного наказания показывает, что наиболее часто конфискация имущества, которое по своей сути состояло в полном (иногда частичном) лишении лица права собственности, использовалось как социально-политическое средство борьбы с противниками власти, а также средство получения нею дополнительных средств. А развитие конфискации имущества прошло путь от средства возмещения причиненного вреда (гражданско-правовая природа) через средство политической или экономической репрессии (социально-политическая природа) до дополнительного средства индивидуализации наказания (уголовно-правовая природа). Это ярко показывает генезис самого уголовного права, которое является обусловленным теми социально-экономическими условиями, которые сложились в том или ином обществе.

Зарубежный опыт форм ее существования указывает, что характерной особенностью института конфискации в этих странах является то, что изыматься бесплатно только то имущество, которое было орудием преступления или было получено в результате противоправной дельности, что связывается с признанием института частной собственности, прав человека на собственность как неприкосновенных. Анализ зарубежного законодательства показывает, что конфискация имущества используется вместе как один из действенных средств в борьбе с преступностью. В отечественном законодательстве полностью признается институт конфискации имущества как таковой, где, по своей сути, он выступает не чем иным как санкцией за совершение правонарушения. А его существование, учитывая признание права частной собственности неприкосновенным, носит необоснованный характер в случае, когда имеет место лишение гражданина права на добросовестно приобретенную собственность. Нормативно-правовые основы конфискации имущества охватывают как историю развития украинского государства, так и развитие способов и средств борьбы с преступностью. Проведенный анализ указывает на эффективность конфискации имущества как меры наказания, которая способна содействовать борьбе с преступностью, особенно, с организованной, что обуславливает необходимость сохранения данного вида уголовного наказания в КК Украины. Однако, на эффективность конфискации имущества как меры наказания существенно влияет низкая результативность его фактического исполнения. Основными причинами такого положения является неэффективная дельность должностных лиц, на которых законом возложено как обеспечение условий ее исполнения, так и непосредственная ее реализация. Под конфискации имущества автор предлагает понимать дополнительное уголовное наказание, которое состоит в принудительном лишении лица права собственности на неправомерно принадлежащее, использованное или переданное имущество, как санкция за совершенное преступление, которое назначается по решению суда. Автором указывается, что основным аспектом усовершенствования конфискации имущества должен стать переход от модели общей конфискации к специальной. Данный вид конфискации является средством государственного принуждения, он есть обязательным правовым следствием совершения умышленного тяжкого или особо тяжкого корыстного преступления, а по своему содержанию является лишением виновного имущества, которое принадлежит ему (как правило, орудия преступления или имущество, которое было получено в результате противоправной дельности), что может иметь место только по решению суда (ст. 41 Конституции Украины).

Ключевые слова: конфискация имущества, уголовное законодательство, наказание, право собственности, эффективность наказания, специальная конфискация.

Размещено на Allbest.ru

...