Організаційно-правові засади взаємодії міліції і органів фінансового контролю

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, яке присвячено недостатньо розробленим питанням взаємодії міліції з Рахунковою палатою і Державною контрольно-ревізійною службою України. Проведено дослідження правового статусу зазначених органів, вивчено стан і проблеми їх взаємодії, що дало можливість сформулювати та аргументувати основні положення, які відображають наукову новизну дослідження, зокрема:

уперше:

– здійснено класифікацію підходів щодо: 1) визначення поняття фінансового контролю, 2) об'єкта фінансового контролю, 3) зустрічної звірки; 4) визначення поняття взаємодії; 5) відмежування взаємодії від координації;

– визначено недоліки нормативно-правового регулювання взаємодії міліції і органів фінансового контролю та шляхи їх усунення. Так, до основних недоліків належать: відсутність Концепції системи державного фінансового контролю в Україні; відсутність базового закону, що регламентує діяльність державних органів у сфері здійснення фінансового контролю, у тому числі їх взаємодію; відсутність та недостатня розробленість двосторонніх і багатосторонніх інструкцій про порядок проведення спільних заходів у сфері фінансового контролю, а також інструкції про порядок проведення органами міліції перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Запропоновано такі шляхи їх усунення: розробити та прийняти в установленому законом порядку Концепцію системи державного фінансового контролю в Україні; прийняти Закон України „Про державний фінансовий контроль в Україні”; розробити та прийняти Порядок проведення органами міліції перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання;

– визначено місце і роль міліції в загальнодержавній системі фінансового контролю, яка: по-перше, безпосередньо виявляє фінансові правопорушення, зокрема застосовуючи методи фінансового контролю, а також із залученням фахівців органів фінансового контролю; по-друге, наділена з-поміж інших повноваженнями щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у процесі забезпечення режиму законності та фінансової дисципліни;

– сформульовано параметри, що характеризують систему фінансового контролю: мобільність, послідовність, динамічність, дієвість, системність, комплексність, цілеспрямованість, баланс відповідальності повноважень, корелятивність;

– розроблено класифікацію форм взаємодії міліції і ДКРС, основним критерієм якої виділено „суб'єкт ініціативи взаємодії”;

– сформульовано пропозиції з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері державного фінансового контролю;

набуло подальшого розвитку:

– уточнення складових елементів теоретико-концептуального підходу фінансового контролю (завдання, функції, принципи, види, стадії та форми);

– характеристика теоретичного змісту складових взаємодії під час здійснення фінансового контролю (визначено цілі взаємодії, напрями координації, а також засади організації взаємодії державних органів у сфері фінансового контролю);

– формулювання принципів, видів, форм та рівнів взаємодії міліції і органів фінансового контролю;

– визначення правового статусу і компетенції міліції, Рахункової палати та Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері здійснення державного фінансового контролю;

– дослідження стану нормативно-правового регулювання діяльності Рахункової палати, а також виокремлення проблем взаємодії міліції і Рахункової палати;

– дослідження стану нормативно-правового регулювання взаємодії міліції і Державної контрольно-ревізійної служби України;

– визначення напрямів застосування міжнародного досвіду взаємодії міліції і органів фінансового контролю в Україні;

– дослідження державного аудиту і його застосування у сфері взаємодії міліції з органами фінансового контролю;

удосконалено:

– зміст основних понять та категорій фінансового контролю, зокрема: фінансовий контроль, державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ, зустрічна звірка, контролюючий суб'єкт у сфері фінансів, взаємодія суб'єктів фінансового контролю; взаємодія міліції і органів фінансового контролю; принципи взаємодії міліції і органів фінансового контролю; форма взаємодії міліції і органів фінансового контролю та ін.;

– класифікацію суб'єктів системи державного фінансового контролю, відповідно до якої за функціональним призначенням виділяється дві групи таких суб'єктів: 1) державні органи, які спеціально створені для здійснення фінансового контролю - органи фінансового контролю; 2) державні органи, які беруть участь у здійсненні фінансового контролю - суб'єкти фінансового контролю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є внеском у теорію фінансового права. Визначення особливостей взаємодії міліції з органами фінансового контролю та пошук шляхів її вдосконалення має важливе теоретичне і практичне значення. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовувались і можуть застосовуватись у таких сферах:

- правотворчій - при реформуванні та вдосконаленні чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері фінансового контролю (акт впровадження Департаменту фінансового законодавства Міністерства юстиції України від 03.03.2008 р.);

- правозастосовній діяльності - для покращання організації та здійснення практичної взаємодії міліції і органів державного фінансового контролю (акти впроваджень ДДСБЕЗ МВС України від 29.12.2007 р. і Рахункової палати від 22.04.2008 р.);

- навчальному процесі - при викладанні відповідних тем навчальних дисциплін: „Фінансове право”, „Судова бухгалтерія”, „Аналіз господарської діяльності та основи аудиту”, а також при підготовці навчального посібника „Основи економічної теорії” (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 14.09.2007 р.);

- науково-дослідній - при розробці методичного забезпечення комплексу заходів по боротьбі з організованою злочинністю, у тому числі з корупційними її проявами у сфері економіки (акт впровадження Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України від 07.08.2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, висновки та пропозиції дисертанта обговорені і схвалені кафедрою економіко-правових дисциплін Київського національного університету внутрішніх справ, оприлюднювалися на науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: „Безпека підприємництва та фінансовий моніторинг” (м. Київ, 2007 р.); „Проблеми національної та міжнародної безпеки” (м. Київ, 2007 р.); „Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства” (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні наукові положення за темою дисертації дістали відображення в 9 публікаціях, з яких 5 - у фахових виданнях за переліком ВАК України та 4 - у збірниках науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, 8 додатків на 60 сторінках та списку використаних джерел (251 найменування). Повний обсяг дисертації становить 266 сторінок, загальний - 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, з'ясовується ступінь наукового розроблення проблематики, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет дослідження, а також викладаються методологічні засади роботи; формулюються основні положення, які характеризують її наукову новизну; пропонуються найважливіші результати дослідження, пояснюється їх теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів роботи.

Розділ 1 „Теоретико-правові аспекти взаємодії державних органів при здійсненні фінансового контролю” складається з чотирьох підрозділів, розкриває теоретичні засади фінансового контролю як інституту фінансового права, містить дослідження базового понятійно-категоріального апарату з питань взаємодії і координації державних органів у сфері фінансового контролю.

У підрозділі 1.1. „Роль і місце інституту фінансового контролю в системі фінансового права” досліджуються питання поняття державного фінансового контролю, складові елементи теоретичної концепції державного фінансового контролю (завдання, функції, види, стадії та форми).

У результаті аналізу стану фінансово- і адміністративно-правових наукових досліджень, присвячених проблемам фінансового контролю, зроблено висновок, що хоча фінансовий контроль як категорія фінансового права був та залишається предметом дослідження багатьох вчених-юристів, проте нині можна стверджувати про відсутність остаточно сформованої теоретико-правової парадигми фінансового контролю, адже кількість наукових позицій щодо нього майже дорівнює кількості самих авторів.

При визначенні поняття державного фінансового контролю дисертантом здійснена класифікація наукових підходів з виділенням чотирьох їх основних груп: перша група науковців розглядає державний фінансовий контроль як функцію контролю; друга - вважає недоцільним звужувати контроль лише до способу забезпечення законності і фінансової дисципліни, передбачають наявність зворотнього зв'язку, вираженого у впливі контролю на більш раціональне використання фінансових ресурсів; третя - вбачає його як діяльність з нагляду та перевірки; четверта група вчених - вважають, що державний фінансовий контроль виступає засобом оцінки досягнення мети. Автор обґрунтовує, що державний фінансовий контроль є функцією управління і пропонує власне його визначення. Державний фінансовий контроль - діяльність органів державної влади щодо забезпечення законності і фінансової дисципліни та інформування громадськості у сфері управління державними фінансовими ресурсами та фінансово-господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

На підставі аналізу наукових підходів вчених та законодавчих актів у сфері фінансового контролю запропоновано визнавати об'єктом фінансового контролю господарюючі суб'єкти, до яких належать фізичні (приватні підприємці) та юридичні особи (суб'єкти господарювання незалежно від форм власності), а предметом - фінансово-господарську діяльність цих суб'єктів.

Дослідивши фінансово-правові норми, що визначають складові елементи теоретичної концепції фінансового контролю та регулюють організацію і порядок його проведення в цілому, автор зауважує, що ці норми мають загальний характер, проте не відображені в одному концептуальному нормативному акті, а відокремлено містяться у нормативно-правових документах, які регламентують проведення фінансового контролю в різноманітних сферах фінансової діяльності, а тому потребує систематизації, закріпленню в єдиному законодавчому акті - Законі України „Про державний фінансовий контроль в Україні”.

У підрозділі 1.2. „Теоретичний зміст взаємодії та координації в процесі здійснення фінансового контролю” автором проаналізовано різні наукові позиції щодо визначення цих понять. Для упорядкування різноманітних поглядів виділено декілька основних груп відповідно до тих ознак, якими автори послуговуються при описуванні досліджуваних понять: перша група розглядає взаємодію як узгоджену за цілями, місцем та часом діяльність; друга група - як форму координації; третя група - як узгоджену та скоординовану діяльність; четверта група акцентує увагу на зовнішніх аспектах взаємодії (відносини з іншими суб'єктами взаємодії).

Підтримуючи та відстоюючи позицію першої групи дослідників, дисертантом пропонується власне визначення поняття взаємодії суб'єктів фінансового контролю як врегульованої фінансово-правовими та адміністративно-правовими нормами, погодженої за метою, часом і місцем діяльності суб'єктів фінансового контролю, за якої вони чинять взаємний вплив один на одного і на суспільні відносини з метою виявлення відхилень від встановлених стандартів і порушень принципів законності, ефективності й економії використання матеріальних і фінансових ресурсів, спрямований на можливість вжиття коригуючих заходів, притягнення до відповідальності, здійснення заходів для запобігання або мінімізації таких порушень у майбутньому. Таким чином, взаємодію можна розглядати як систему, органічну сукупність організаційних дій суб'єктів фінансового контролю, що вчинюються для досягнення проміжних і кінцевих цілей.

Констатовано, що нині в Україні на законодавчому рівні не визначено єдиного координуючого органу у сфері здійснення державного фінансового контролю. Автор, в контексті поглядів окремих науковців щодо створення такого органу, пропонує наділити Рахункову палату повноваженнями зі здійснення координації діяльності державних органів у сфері фінансового контролю.

Підрозділ 1.3. „Поняття, принципи, види та форми взаємодії міліції і органів фінансового контролю” присвячено дослідженню основних складових системи взаємодії міліції і органів фінансового контролю.

Під „принципами взаємодії міліції і органів фінансового контролю” запропоновано розуміти систему відправних положень, які відбивають об'єктивні закономірності розвитку відносин у сфері фінансового контролю на сучасному етапі існування суспільства і визначають сутність спільної узгодженої діяльності між суб'єктами, що взаємодіють з метою виконання покладених на них загальних та окремих завдань, закріплених в нормативних актах та покладених в основу організації та здійснення механізму взаємодії. Виділено такі принципи взаємодії цих суб'єктів правовідносин: законності, науковості, економічної доцільності, безперервності, плановості, гласності, системності, комплексності, спільності інтересів, „головної ланки”, маневреності, паритетності, спеціалізованості, пропорційної відповідальності за наслідки взаємодії, зосередження функцій і усунення дисфункцій, комплексного використання сил та засобів взаємодіючих сторін та деякі інші.

Запропоновано класифікувати види взаємодії за такими критеріями: 1) метою; 2) характером зв'язків; 3) способом вирішення завдань; 4) кількістю учасників; 5) часом і тривалістю спільних дій; 6) напрямами; 7) належністю до системи або підсистеми органів, що здійснюють фінансовий контроль; 8) ступенем конспірації або конфіденційності; 9) організаційно-правовою формою; 10) підставами виникнення. Виділено низку універсальних форм взаємодії міліції і органів фінансового контролю та сформульовано визначення поняття форми взаємодії міліції і органів фінансового контролю. Це - зовнішній прояв урегульованих нормами адміністративного, фінансового, кримінально-процесуального права, узгоджених за часом, місцем, засобами й цілями функціонально-обумовлених дій відповідних суб'єктів системи фінансового контролю з метою виконання завдань, що ставляться перед ними. Крім того, автором названо загальні рівні взаємодії міліції і органів фінансового контролю: 1) державний; 2) регіональний; 3) обласний; 4) міжрайонний; 5) міський (районний).

У підрозділі 1.4. „Місце і роль міліції в системі державного фінансового контролю” висвітлюються основні питання, пов'язані зі статусом міліції та визначаються її місце і роль в системі фінансового контролю.

Враховуючи нормативно-правові та наукові підходи до визначення поняття органу фінансового контролю, контролюючого суб'єкта у сфері фінансів, а також класифікації державних органів, які здійснюють фінансовий контроль, автор виділяє такі критерії їх класифікації: 1) за функціональним призначенням; 2) за сферою діяльності; 3) за місцем у системі взаємодії щодо здійснення фінансового контролю; 4) за наявністю спеціального статусу. Основною підставою класифікації системи органів державного фінансового контролю автор виокремлює їх розподіл за функціональним призначенням. Серед них дисертант виділяє такі: а) державні органи, які спеціально створені для здійснення фінансового контролю - органи фінансового контролю; б) державні органи, які беруть участь у здійсненні фінансового контролю - суб'єкти фінансового контрою.

Перша названа група, органи фінансового контролю, з погляду дисертанта, включає такі органи, для яких законодавством здійснення фінансового контролю визначено головним завданням (основний зміст) їх діяльності. Зокрема, у національній системі це виключно два державні органи - Рахункова палата та Державна контрольно-ревізійна служба України.

До другої групи зазначеної класифікації, суб'єктів фінансового контролю, автор відносить ті з них, в яких завдання щодо здійснення фінансового контролю не є визначальним, втім включено до загального переліку. До таких суб'єктів, з-поміж інших, належить міліція. Основною особливістю діяльності названих суб'єктів фінансового контролю є те, що вони безпосередньо не виконують головних завдань фінансового контролю, але через специфіку власної діяльності, зокрема використовуючи методику проведення фінансового контролю, можуть виявляти певні фінансово-господарські правопорушення або сприяти їх виявленню, запобіганню та припиненню.

Таким чином, автор відводить значне місце і роль міліції в системі державного фінансового контролю, включаючи цей орган до системи органів і суб'єктів, яким делеговано право на здійснення фінансового контролю.

Проаналізувавши нормативно-правову базу, автор зауважує на відсутність нормативного акту щодо порядку проведення органами міліції контрольних заходів у суб'єктів господарювання та пропонує авторський проект урядового регулятивного правового документу.

У розділі 2 „Організація та порядок взаємодії міліції з Рахунковою палатою та Державною контрольно-ревізійною службою України при здійсненні фінансового контролю” автором дисертації досліджуються стан нормативно-правового регулювання діяльності органів фінансового контролю - Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби України, а також проблеми, які виникають під час їх взаємодії з міліцією.

У підрозділі 2.1. „Правове забезпечення організації взаємодії міліції з Рахунковою палатою” аналізується правовий статус Рахункової палати, а також досліджується нормативно-правове регулювання взаємодії цього державного органу з міліцією.

Визначено основні чинники, які негативно впливають на ефективну діяльність територіальних представництв Рахункової палати, а саме: 1) відсутність нормативно закріплених завдань, повноважень, функцій їх діяльності, тобто остаточна несформованість адміністративно-правової компетенції; 2) наявність фінансово-матеріальних складнощів, пов'язаних із відсутністю приміщень для розташування управлінь та коштів на комплектування їх штатів. Аргументовано, що зазначені невирішені питання суттєво ускладнюють, а подекуди унеможливлюють налагодження взаємодії міліції та Рахункової палати, передусім, на регіональному і місцевому рівнях - рівнях, взаємодія на яких, на переконання автора, повинна мати найбільшу ефективність при здійсненні фінансового контролю.

Дисертант визначає, що складовою частиною реалізації висновків і пропозицій за результатами проведених Рахунковою палатою перевірок є взаємодія її з міліцією саме на стадіях оперативного та наступного фінансового контролю. Адже адекватна реакція з боку правоохоронних органів держави на матеріали Рахункової палати зумовлює оперативність відшкодування збитків державі, припинення корупційних діянь, розкрадання та легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, а також виконання інших висновків контрольного органу тієї чи іншої перевірки.

Враховуючи адміністративно-територіальний поділ України, організаційну структуру міліції і Рахункової палати, виділяються два рівні організації взаємодії цих державних органів: державний та регіональний. Автором визначено необхідність створення обласних представництв (замість існуючих регіональних) РП та укладання відповідних угод про взаємодію.

Дослідивши чинне законодавство України, автор робить висновок про відсутність чітких норм, які б визначали взаємодію міліції і Рахункової палати. Натомість існують документи, які містять лише загальні положення з цих питань. Вказано на необхідність формування міжвідомчої нормативної бази з організації такої взаємодії та пропонує у роботі авторський проект міжвідомчого наказу.

Підрозділ 2.2. „Організація та порядок взаємодії міліції з Державною контрольно-ревізійною службою України” присвячений дослідженню питань взаємодії міліції і органів Державної контрольно-ревізійної служби.

Зроблено висновок, що наявність такої атрибутивної ознаки, як систематична періодичність робить державний фінансовий аудит найбільш цікавою формою фінансового контролю в цілях превентивної та оперативно-розшукової роботи міліції. Автор також зауважує, що національне законодавство відносить органи міліції і ДКРС до загальної групи органів державної влади, які здійснюють державний нагляд та контроль у сфері закупівель. Дисертантом перераховано низку законодавчих недосконалостей у сфері державних закупівель та антикорупційної діяльності, що негативно відображається на ефективності взаємодії правоохоронних і контролюючих органів у протидії бюджетним правопорушенням та запропоновано основні шляхи їх усунення.

Автор дослідив зміст функцій ДКРС і міліції та виділив критерій класифікації форм взаємодії цих державних органів на три групи. А саме: „за суб'єктом ініціативи взаємодії”: 1) за ініціативою міліції; 2) за ініціативою органів ДКРС; 3) за спільною (загальною) ініціативою. При цьому формами першої групи взаємодії автор називає: 1) залучення спеціалістів ДКРС до ревізій (перевірок), що проводяться органами міліції; 2) звернення міліції до органів ДКРС про проведення ревізій (перевірок). До другої групи автор відносить: 1) передачу матеріалів ревізії до міліції; 2) повідомлення міліції про вилучення документів; 3) інформування міліції про виявлені факти порушення законодавства. Третя група включає такі форми: 1) проведення взаємозвірок; 2) проведення різноманітних спільних заходів.

При дослідженні кожної із зазначених форм взаємодії автор звертає увагу на проблеми їх практичного здійснення. При цьому наголошує на необхідності законодавчого унормування, а також міжвідомчого нормативно-правового закріплення процедур спільної роботи правоохоронних та контролюючих органів.

Розділ 3 „Напрями удосконалення організаційно-правового регулювання взаємодії міліції і органів фінансового контролю” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Міжнародний і зарубіжний досвід діяльності органів фінансового контролю та їх взаємодії з правоохоронними органами” аналізується досвід зарубіжних країн, зокрема Великобританії, Франції, Італії, Польщі, США, Канади, Бразилії, Японії, Російської Федерації, щодо організації діяльності органів фінансового контролю та їх взаємодії з правоохоронними органами у сфері фінансового контролю.

Виділено чотири основні типи вищих органів фінансового контролю: 1) ті, які мають у своїй структурі спеціалізований суд із судовими функціями; 2) колегіальний орган, який не має судових функцій; 3) незалежне ревізійне управління на чолі з Генеральним ревізором; 4) ревізійне управління у складі структури уряду на чолі з Генеральним ревізором. Автор робить висновок про можливість запозичення деяких позитивних особливостей організації здійснення державного фінансового контролю в країнах європейського простору, зокрема при взаємодії контролюючих і правоохоронних органів. Так, корисним і вартим для наслідування прикладом, на думку дисертанта, є функціонування у структурі вищих органів фінансового контролю прокуратур (Бразилія, Італія). Рахункова палата при цьому, відпрацювавши справу, передає її у власну прокуратуру, рішення якої мають силу рівня конституційного суду.

Серед ефективних рис і форм взаємодії контролюючих і правоохоронних органів країн близького зарубіжжя автор виділив такі: у Республіці Карелія РФ - нормативна регламентація черговості проведення перевірок органами фінансового контролю за зверненнями органів міліції. Визначено, що Контрольне управління та його територіальні фінансові управління проводять перевірки у порядку черговості їх надходження і реєстрації. У разі виникнення необхідності проведення позачергової перевірки контролери і правоохоронці спільно вирішують питання пріоритетності її проведення, про що укладається спільний протокол; в Російській Федерації - щорічно МВС РФ і Рахункова палата РФ розробляють спільний план роботи з метою координації діяльності у здійсненні контрольних заходів, створюються спільні робочі групи з проведення аналізу результатів приватизації. Пріоритетними напрямами спільної роботи МВС та РП є виявлення розкрадань та інших зловживань у сфері обігу бюджетних коштів, які виділяються державою на різні державні цільові програми. Спільними зусиллями цих органів здійснюється комплекс заходів із захисту від протиправних посягань на інтереси держави на пріоритетних напрямах економіки. Обґрунтовується доцільність застосування таких підходів і в Україні адаптувавши їх до національного законодавства.

Підрозділ 3.2. „Удосконалення організаційно-правового регулювання взаємодії міліції і органів фінансового контролю в Україні” присвячено узагальненню напрямів удосконалення організаційно-правового регулювання взаємодії міліції і органів фінансового контролю в Україні.

Автором наголошується, що нині співробітництво ЄС і України відповідає не тільки її геополітичному статусу та геоекономічному напряму, а й стає практичним засобом забезпечення національної безпеки у сфері економіки.

Аналізуючи законодавчу базу ЄС, дисертант відмічає, що фінансовий контроль є логічним продовженням і завершенням державного управління фінансами.

Важливим напрямом реформування діяльності контролюючих органів у процесі взаємодії з міліцією є розширення міжнародного співробітництва з правоохоронними органами інших країн, зокрема у рамках таких організацій, як Інтерпол і Європол.

Виділено основні напрями міжнародного співробітництва: надання правової допомоги з розслідування кримінальних справ; укладання і реалізація угод щодо боротьби з транснаціональними правопорушеннями; виконання рішень зарубіжних правоохоронних органів з кримінальних справ; обмін інформацією, яка становить взаємний інтерес для правоохоронних та контролюючих органів; спільне дослідження проблем боротьби з правопорушеннями; обмін досвідом роботи у протидії економічним правопорушенням; сприяння у підготовці кадрів зарубіжних державних органів та вітчизняних за кордоном; надання матеріально-технічної і консультативної допомоги.

Досліджуючи у роботі фінансовий контроль, а також взаємодію державних органів у цій сфері, автор робить висновок, що їй притаманні такі параметри, які характеризують її як систему: мобільність; послідовність; динамічність; дієвість; системність; комплексність; цілеспрямованість; баланс відповідальності повноважень; корелятивність. Резюмуючи, дисертант зазначає, що взаємодія міліції і органів фінансового контролю не повною мірою відповідає вищезазначеним параметрам системи, а тому потребує удосконалення.

Автор розвиває і підтримує позицію окремих науковців щодо необхідності створення окремої контролюючої структури в системі МВС, яка б об'єднала в собі зусилля ревізорів та правоохоронців в єдиний та безперервний процес - від виявлення протиправних дій у сфері економіки до прийняття кінцевого рішення про направлення справи до суду.

Дисертант обґрунтовує доцільність створення об'єднаного між правоохоронними та контролюючими державними органами автоматизованого обліку і систематизації даних про протиправні діяння та правопорушників у сфері економіки. Натомість, зазначає автор, що у кожному без винятку відомстві і міністерстві функціонують такі бази даних, однак вони є розрізненими, виключно внутрішньовідомчими, у більшості випадках з обмеженим доступом. Усунення інформаційних бар'єрів та налагодження тісної співпраці у цьому напрямі дозволить значно удосконалити процес виявлення фактів злочинної діяльності і причетних до неї осіб та попередження злочинів.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правового забезпечення взаємодії міліції і органів фінансового контролю у сфері державного фінансового контролю.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Уточнено зміст основних понять та категорій фінансового контролю: державний фінансовий контроль - це діяльність органів державної влади щодо забезпечення законності і фінансової дисципліни та інформування громадськості у сфері управління державними фінансовими ресурсами та фінансово-господарською діяльністю суб'єктів господарювання; контролюючий суб'єкт у сфері фінансів - орган, наділений у сфері фінансового контролю повноваженнями щодо забезпечення режиму законності та фінансової дисципліни; державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ - форма державного фінансового контролю, яка полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю бюджетних установ; зустрічна звірка - перевірка, яка проводиться у суб'єкта господарювання, який мав договірні взаємовідносини з об'єктом контролю, за зверненням контролюючого чи правоохоронного органу, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю тощо.

2. Класифіковано підходи до визначення основних понять інституту фінансового контролю: поняття фінансового контролю; об'єкт і предмет фінансового контролю; поняття взаємодії; відмежування взаємодії і координації; поняття зустрічної звірки.

3. Складовими елементами теоретичної концепції фінансового контролю є: завдання, функції, принципи, стадії, види та форми фінансового контролю.

4. Розкрито теоретичний зміст взаємодії під час здійснення фінансового контролю. Визначені цілі взаємодії, які умовно розділено на два види: 1) цілі, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням заходів щодо підвищення ефективності фінансового контролю; 2) цілі, які передбачають створення режиму оптимізації діяльності з досягнення цілей першого виду.

5. Доведено, що міліція відіграє важливу роль у досягненні головної мети фінансово-контрольної діяльності держави, оскільки інститут контролю й юридичної відповідальності тісно пов'язані, і тому як орган державної влади є необхідною ланкою системи єдиного державного фінансового контролю. Адже без цієї ланки фінансовий контроль не буде завершеним, як і сам процес управління ресурсами країни. Таким чином, автор відводить значне місце міліції в системі державного фінансового контролю, включаючи цей орган державної влади до системи органів і суб'єктів, яким делеговано право на здійснення фінансового контролю.

6. В результаті дослідження стану нормативно-правового регулювання діяльності Рахункової палати, а також проблем її взаємодії з міліцією визначено, що важливим питанням на шляху розвитку системи державного фінансового контролю та організації взаємодії цих державних органів - є створення обласних представництв Рахункової палати та налагодження співпраці з обласними управління МВС України. З цією метою необхідним є розроблення і прийняття Концепції системи державного фінансового контролю в Україні.

7. В результаті дослідження стану нормативно-правового регулювання та практичної реалізації взаємодії міліції і Державної контрольно-ревізійної служби виділено такі форми державного фінансового контролю, що здійснюється ДКРС: 1) державний фінансовий аудит; 2) перевірка державних закупівель; 3) інспектування. Виділено критерій, за яким класифіковано форми взаємодії на три групи - „суб'єкт ініціативи взаємодії”, і відповідно визначено такі групи форм: 1) за ініціативою міліції; 2) за ініціативою органів ДКРС; 3) за спільною (загальною) ініціативою.

Запропоновано закріпити на законодавчому рівні порядок реалізації матеріалів ревізій, перевірок як для органів ДКРС, так і для міліції; визначити критерії передачі органами ДКРС ревізійних матеріалів до правоохоронних органів, терміни розгляду органами міліції матеріалів ревізій (перевірок) та інформування органів ДКРС про їх результати, запровадити проведення взаємозвірок та встановити відповідальність сторін за недотримання вимог такого порядку; створити міжвідомчу об'єднану інформаційну базу даних про протиправні діяння та правопорушників у сфері економіки.

8. Проведений аналіз діяльності органів фінансового контролю у країнах Європейського Союзу дозволив обґрунтувати висновок, що у складі Рахункової палати доцільно запровадити інститут прокурора, а в МВС України - створити фінансово-контрольну службу з функціями позавідомчого контрольно-наглядового органу.

9. Параметрами, які характеризують систему фінансового контролю є: мобільність; послідовність; динамічність; дієвість; системність; комплексність; цілеспрямованість; баланс відповідальності повноважень; корелятивність.

10. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання правовідносин у сфері державного фінансового контролю, у тому числі взаємодії правоохоронних і контролюючих органів запропоновано:

- внести зміни та доповнення до: Господарського кодексу України (ст. 363), Бюджетного кодексу України (ст.ст. 110, 113); законів України: „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (ст. 2, 12), „Про Рахункову палату” (ст.ст. 1, 6, 7, 9, 10, 12, 18, 20, 28, 30, 33-35), „Про міліцію” (ст. 11), „Про аудиторську діяльність” (ст. 23), „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (ст.ст. 3, 3-3); Указу Президента України від 25.10.2007 № 1020/2007 „Про Перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення в державних органах, установах і організаціях, та граничних військових звань за цими посадами”; постанов Кабінету Міністрів України: від 31.12.2004 № 1777 „Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ” (п. 2), від 20.04.2006 № 550 „Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою” (п.п. 3, 20, 26), від 05.03.2008 № 144 „Про затвердження Переліку посад, що можуть бути заміщені особами начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби в органах виконавчої влади, інших цивільних установах, та граничних спеціальних звань за цими посадами”; міжвідомчого наказу ГоловКРУ, МВС України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 „Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України” (п.п. 2.1, 2.5, 3.1, 5.3, 5.8), наказу ГоловКРУ від 13.07.2004 № 185 „Про затвердження Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна” (п. 2); проекту Закону України від 08.02.2008 „Про державний фінансовий контроль” (ст.ст. 1, 8);