Економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стратегічним завданням Української держави є створення сприятливих умов для збереження здоров'я і тривалості життя населення в існуючих несприятливих екологічних умовах, які характеризуються техногенним забрудненням об'єктів довкілля: повітря, води, ґрунтів, а також продуктів харчування. Весь комплекс екологічних негараздів позначився на погіршанні здоров'я населення та генофонді нації. Якщо деградація генофонду і надалі триватиме такими темпами, то можна вважати, що сучасна екологічна ситуація вже вбиває майбутні покоління. Дані наукових досліджень та статистики свідчать про значне загострення проблем здоров'я, пов'язаних з особливостями харчування, що обумовлює необхідність термінових заходів щодо поліпшення ситуації. За оцінками вчених, з їжею до організму надходить понад 70% усіх забруднювачів. Такі речовини накопичуються і негативно впливають на стан здоров'я людини, знижують імунозахисні функції, викликають інтоксикацію організму, мутагенні, канцерогенні афекти, прискорюють процеси старіння та інші негативні патологічні і генетичні зміни фізіологічного стану людини. Тому сільськогосподарська продукція, особливо її частина, що використовується для виробництва харчових продуктів, повинна бути не тільки якісною, а й екологічно безпечною для життя і здоров'я.

В цілому ж головними причинами, що призвели до неконтрольованого виробництва екологічно небезпечної сільськогосподарської продукції, є застаріла технологія виробництва та обладнання; високий ступінь забруднення земель токсичними, радіоактивними, хімічними речовинами та небезпечними відходами; непоширення та непопуляризація споживання екологічно безпечної продукції сільського господарства серед населення, відсутність належного правового регулювання та даних про застосування технологій генетичної модифікації при виробництві сільськогосподарської продукції та інші.

Внутрішня суперечність екологічних та економічних інтересів суспільства є загальновідомою. Еколого-економічні суперечності виявляються й у сфері виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції. Не секрет, що виробник та інвестор можуть бути зацікавлені в економічній ефективності свого бізнесу навіть за рахунок якості і безпеки продукції. Для встановлення розумної рівноваги еколого-економічних інтересів виробників та споживачів сільськогосподарської продукції необхідно розробити дієвий економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки цієї продукції, який в першу чергу повинен полягати в створенні системи економічних стимулів виробництва безпечної продукції, а також в правовому забезпеченні розвитку екологічно безпечного сільськогосподарського виробництва та впровадженні технологій органічного землеробства. Проблема побудови та функціонування такого злагодженого механізму в науковій літературі не розглядалась, чинним законодавством передбачена тільки епізодично та потребує детальної розробки. Цим і зумовлюється актуальність обраної теми роботи.

Важливу роль під час виконання дослідження відіграли наукові праці вітчизняних вчених-екологів, зокрема: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.П. Гетьмана, Т.Г. Ковальчук, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, С.В. Кузнєцової, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.В. Янчука, В.З. Янчука та вчених-економістів О.О. Веклича, Б.Б. Гавриленка, Л.М. Горбач, Е.Г. Дегодюка, С.Е. Дегодюка, А.Б. Качинського, Ю.П. Кулаковського, В.С. Луцька, О.О. Пилипенка, В.Е. Протасова, М.А. Хвесика, О.М. Царенко.

При написанні дисертації були використані наукові доробки таких відомих зарубіжних фахівців: М.М. Бринчука, А.М. Гавриленкова, А.К. Голіченкова, О.Л. Дубовік, О.М. Козирь, Б.В. Петрова, Л.Ф. Усманової, Ш.Х. Файзієва, В.Г. Федцова, Р.С. Ярандайкіна та інших.

Також робота в частині оцінки ризиків у сфері екологічної безпеки сільськогосподарської продукції базується на працях вчених-медиків О.Ф Возіанова, Т.С. Грузєвої, В.Л. Корецького, В.Ф. Москаленка, Н.М. Орлової, М.Г. Проданчука, В.І. Смоляра.

Викладене зумовлює важливість цієї дисертаційної роботи як для розвитку загально - теоретичного уявлення про економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, так і для вирішення практичних проблем його функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось відповідно до плану науково-дослідної роботи Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на тему «Проблеми правового регулювання екологічних і аграрних відносин в сучасних умовах», затвердженого на засіданні кафедри трудового, екологічного та аграрного права (протокол №3 від 6 грудня 2007 року).

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у науковій розробці основ функціонування економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції шляхом виділення особливостей всіх його функціонуючих систем, їх позитивних та негативних сторін і пошуку шляхів вдосконалення такого механізму, виходячи з узагальнення наявного, перспективного та запропонованого законодавства.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

– сформулювати поняття екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– дослідити юридичний та логічний взаємозв'язок загальних проблем екологічної безпеки з екологічною безпекою сільськогосподарської продукції;

– визначити співвідношення між категоріями «якість», «екологічна безпечність», «екологічна чистота», «екологічна безпека» сільськогосподарської продукції;

– сформулювати поняття економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції і розробити його структуру;

– дослідити організаційно-правовий зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– охарактеризувати інституційну підсистему економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– виявити особливості функціональної підсистеми економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– дослідити різновиди юридичної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– дослідити економічну підсистему економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– визначити співвідношення національного та міжнародного законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– дослідити чинне законодавство у сфері функціонування економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції.

Об'єкт дослідження - правовідносини, що виникають у процесі економіко-правового забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції.

Предмет дослідження - економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції.

Методи дослідження. Базовим методом даного дослідження є діалектичний метод, який у поєднанні з системно-структурним методом дослідження було використано при дослідженні екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та змісту економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції (розділи 1, 2). Крім того, для досягнення поставленої у роботі мети було також використано методи: наукової ідентифікації та порівняльного аналізу - при опрацюванні наукової літератури за темою дослідження (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2); формально-логічний - при побудові визначення поняття екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції (підрозділи 1.2 та 1.3); логіко-юридичний - для обґрунтування пропозицій щодо внесення до чинного законодавства змін, спрямованих на усунення колізій та прогалин нормативно-правового регулювання економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); історико-правовий - при дослідженні еволюції понять «екологічна безпека сільськогосподарської продукції», «якість продукції», «економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); порівняльно-правовий - у ході порівняльного аналізу норм вітчизняного та зарубіжного законодавства (підрозділ 2.1, 2.3).

Шляхом використання методів аналізу наукової думки й системного, структурно-порівняльного аналізу правового моделювання розроблено рекомендації щодо правових і організаційних засад економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції (розділ 2).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першою в українській юридичній науці роботою, в якій системно, комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджується економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції.

В результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі

вперше:

– сформульовано поняття екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, охарактеризовано її ознаки, показники, напрями забезпечення та зв'язок з екологічною безпекою;

– розроблено поняття економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– досліджено структуру та зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– проведено комплексне дослідження організаційно-правового змісту економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– досліджено інституційну та функціональну підсистему економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, систематизовано заходи її забезпечення;

– розширено зміст юридичної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– розроблено рекомендації, спрямовані на вдосконалення економічної підсистеми економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та запропоновано прийняття Закону України «Про економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції».

удосконалено:

– поняття якості сільськогосподарської продукції;

– підстави розмежування екологічно чистої та екологічно безпечної продукції;

– обґрунтування зв'язку між забезпеченням екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та вимогами раціонального природокористування у сфері охорони земель сільськогосподарського призначення та ґрунтів, поводження з відходами та іншими небезпечними речовинами, забезпечення ядерної, радіаційної та біологічної безпеки;

– систему штрафів за адміністративні правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та закріплення в Кримінальному Кодексі України переліку складів злочинів у сфері екологічної безпеки сільськогосподарської продукції при умові, якщо такі порушення завдали або могли завдати значної або особливо значної шкоди здоров'ю громадян;

дістали подальшого розвитку:

– вчення про екологічну безпеку як таку складову глобальної та національної безпеки, під якою розуміють: об'єкт, один з основних принципів екологічного права, інститут права і законодавства, а також об'єкт міжнародно-правого регулювання; стан розвитку суспільних відносин та стан навколишнього середовища, за якого забезпечується захист інтересів, життя та здоров'я людини від шкідливого впливу; сукупність заходів, передбачених чинним законодавством, яка забезпечується шляхом створення та діяльності спеціально уповноважених органів держави;

– вчення про структуру економіко-правового механізму як сукупність організаційно-правової, інституційної, функціональної та економічної підсистем та його багатоаспектний зміст (організаційно-правовий, економіко-правовий, міжнародно-правовий).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:

– у науково-дослідній сфері - результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції;

– у правотворчій сфері - висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства про екологічну безпеку сільськогосподарської продукції (КУпАП, законів України та ін.);

– у сфері правозастосування - запропоновані автором рекомендації можуть бути використані для професійної підготовки експертів сільськогосподарської дорадчої діяльності;

– у навчальному процесі - положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсів «Екологічне право України», «Аграрне право України» та спецкурсів еколого-правового спрямування. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових та нормативних джерел.

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на міжкафедральному засіданні кафедри трудового, екологічного та аграрного права теорії та історії держави і права юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та отримали позитивну оцінку. Основні положення та висновки дисертації доповідалися на Х Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 5-6 лютого 2004 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» (Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006» (Дніпропетровськ, 22-31 травня 2006 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2-3 червня 2006 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково - практичній конференції молодих вчених, присвяченій 110-річчю Національного аграрного університету «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (Київ, 18 квітня 2008 р.) та інших.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у шістнадцяти наукових працях, а саме: у семи наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях; у дев'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що складаються з 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (474 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 245 сторінок, з яких 184 - основна частина.

Основний зміст роботи

екологічний сільськогосподарський безпека юридичний

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання роботи, дається характеристика об'єкта, предмета та методологічної основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Поняття та структура економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» досліджуються поняття екологічної безпеки та екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, їх співвідношення, визначається поняття економіко-правового механізму у цій сфері та його структура.

У підрозділі 1.1. «Теоретичні основи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» дисертантка на підставі аналізу доктринальних підходів як вітчизняних, так і російських вчених узагальнює розуміння екологічної безпеки, доходячи до висновку, що: 1) це складова глобальної і національної безпеки природного чи техногенного характеру; 2) об'єкт та один з основних принципів екологічного права, його інститут, а також об'єкт міжнародно-правого регулювання; 3) стан розвитку суспільних відносин та стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується захист інтересів, життя та здоров'я людини від шкідливого впливу, сукупність заходів, передбачених чинним законодавством; 4) забезпечується шляхом створення та діяльності спеціально уповноважених органів держави; 5) пов'язана із веденням екологічно небезпечної діяльності; 6) повинна базуватись на постійних наукових дослідженнях впливу та наслідків впровадження сучасних технологій в екологічній сфері; 7) екологічна безпека із екологічною безпекою сільськогосподарської продукції співвідноситься як загальне і часткове.

Таке теоретичне підґрунтя необхідне для правильного з'ясування поняття екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, яке розкривається в наступному підрозділі.

У підрозділі 1.2. «Визначення та особливості екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» автор досліджує наявні в юридичній науці визначення якості сільськогосподарської продукції та зазначає, що якість сільськогосподарської продукції розглядалась і розглядається в юридичній науці як техніко-економічна категорія, без врахування еколого-правових вимог. Дисертантка аналізує поняття якості, екологічної безпеки, екологічної безпечності та екологічної чистоти сільськогосподарської продукції і приходить до висновку, що основним критерієм поділу сільськогосподарської продукції на екологічно чисту та екологічно безпечну доцільно вважати процес виробництва такої продукції.

В результаті дослідження автор виділяє такі ознаки екологічної безпеки сільськогосподарської продукції: 1. Співвідноситься з екологічною безпекою як часткове і ціле. 2. Як і екологічна безпека, знаходиться в межах регулювання екологічного права, але регулюється нормами не тільки екологічного, а й аграрного, атмосфероохоронного, земельного, адміністративного, цивільного, кримінального законодавства. Цим зумовлено виділення інституту екологічної безпеки сільськогосподарської продукції в окремий міжгалузевий інститут законодавства. 3. Об'єктом екологічної безпеки сільськогосподарської продукції є здоров'я людини-споживача у розумінні ВООЗ, а предметом - сільськогосподарська продукція у розумінні розділу 1-23 Державного класифікатора продукції та послуг від 30 грудня 1997 року. Дисертант зазначає, що розуміння сільськогосподарської продукції не може зводитись до запропонованого у ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та включає до сільськогосподарської продукції ще й неїстівні продукти тваринного та рослинного походження, корми та кормові добавки, виготовлені з використанням сільськогосподарської сировини. 4. Суб'єктами екологічної безпеки сільськогосподарської продукції виступають як держава, так і фізичні та юридичні особи - виробники, переробники та реалізатори сільськогосподарської продукції. 5. Держава створює спеціально уповноважені органи для контролю за забезпеченням безпеки сільськогосподарської продукції та делегує відповідні повноваження уже діючим державним органам влади, основною метою діяльності яких не являється забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. 6. Екологічна безпека сільськогосподарської продукції забезпечується шляхом правового закріплення та реалізації системи соціально-економічних, організаційних, економічних та інших заходів, які базуються на наукових дослідженнях впливу та можливих шкідливих наслідків застосування нових наукових технологій в агропромисловому комплексі (санітарні та ветеринарні заходи, дотримання процедур відповідності, маркування та сертифікації, параметрів безпеки продукції, заходи економічного стимулювання та інші). 7. Забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції здійснюється на всіх етапах її виробництва та використання. 8. До категорії «небезпечна» сільськогосподарська продукція зараховуємо продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам безпечності і якості. Якість, екологічні безпечність та чистота сільськогосподарської продукції - основні показники безпеки такої продукції. 9. Потенційні екологічні ризики екологічній безпеці сільськогосподарської продукції носять антропогенний характер; виникають внаслідок порушень правил природокористування та сільськогосподарського виробництва; в силу своєї природи можуть і повинні бути керованими та зведеними до рівня прийнятних.

У підрозділі 1.3. «Поняття та структура економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» дисертантка зазначає, що у процесі агропромислового виробництва реалізовуються всі відомі напрямки природокористування: ресурсоспоживання, ресурсокористування, охорона навколишнього природного середовища, перетворення природно-територіальних комплексів, процеси відтворення природних ресурсів. Тому механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції тісно пов'язаний із раціональним природокористуванням. Але в юридичній літературі та чинному законодавстві немає визначення економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. Натомість усі наявні визначення механізму в екологічному праві можна розділити на: 1. Загальні визначення правового механізму в екологічному праві. 2. Визначення механізму забезпечення екологічної безпеки. 3. Визначення економічного механізму природокористування і охорони навколишнього середовища. 4. Визначення економіко-правового механізму природокористування.

У структурі зазначеного механізму виділено чотири підсистеми (сторони): 1. Організаційно - правову сторону - сукупність нормативно-правових приписів у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. 2. Інституційну сторону - сукупність правозастосовних функцій органів державної влади та місцевого самоврядування у забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. 3. Функціональну сторону - сукупність усіх передбачених чинним законодавством заходів, які реалізуються органами державної влади та виробниками (продавцями) сільськогосподарської продукції для забезпечення її екологічної безпеки. 4. Економічну сторону - сукупність економіко-правових регуляторів для стимулювання виробництва екологічно безпечної сільськогосподарської продукції, яка включає інструменти адміністративного, фінансово-кредитного та ринкового регулювання.

Другий розділ «Зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» присвячений дослідженню чотирьох елементів - підсистем (сторін) структури механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції через аналіз сучасного національного та міжнародного законодавства у цій сфері.

У підрозділі 2.1. «Організаційно-правовий зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» дисертантка, крім загальноприйнятих, визначає і інші напрямки нормативно-правового регулювання екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, класифікує та характеризує нормативно-правові приписи чинного законодавства України у цій сфері за сьома основними та сьома додатковими групами, які визначають: загальні засади механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції; безпеку та якість харчових продуктів та сільськогосподарської продукції, коли вона виступає продуктом харчування; порядок та спосіб впорядкування та гармонізації національного законодавства про забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції із аналогічним міжнародним законодавством; правовий статус виробника сільськогосподарської продукції; діяльність державних органів у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції; систему прямих та непрямих заходів забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції.

У результаті аналізу згрупованих за даною класифікацією нормативно-правових приписів з'ясовано, що система органів управління у сфері забезпечення екологічної продукції включає органи державної влади загальної та спеціальної компетенції, виробничого і громадського управління в цій сфері.

Шляхом аналізу повноважень цих органів обґрунтовано наявність інституційної системи у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. Також дисертанткою досліджено непрямі заходи забезпечення екологічної безпеки - охорону та раціональне використання сільськогосподарських земель і ґрунтів, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, забезпечення ядерної, радіаційної безпеки та біологічної безпеки.

Автор також характеризує прямі заходи забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції: 1. Експлуатаційний дозвіл на виробництво певного виду продукції та атестація виробництва та реєстрація осіб, які проводять певну діяльність. 2. Стандартизація та підтвердження відповідності (сертифікація). 3. Видача документів придатності продукції до споживання (декларація виробника, сертифікат про якість, ветеринарна довідка, ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарно-санітарний паспорт тварини, фітосанітарний і карантинний сертифікати та карантинний дозвіл на імпорт, проведення державної експертизи та одержання її висновків). 4. Етикетування та маркування. 5. Огляд на державному кордоні.

З метою забезпечення належного правового підґрунтя для функціонування економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції автором запропоновано прийняття проекту Закону України «Про економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції», який би втілив особливості організаційно-правової підсистеми економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції; закріпив інституційну підсистему економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції у вигляді системи органів державного, регіонального, громадського управління і управління на підприємствах-виробниках сільськогосподарської продукції та у торгівлі; функціональну підсистему у вигляді системи прямих та непрямих заходів забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, а також економічну підсистему даного механізму у вигляді інструментів адміністративного, фінансово-кредитного та ринкового регулювання виробництва і реалізації екологічно безпечної сільськогосподарської продукції. Прийняття цього законопроекту дозволило б акумулювати та уніфікувати наявні в різних галузях чинного законодавства нормативно-правові приписи у сфері економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, усунути суперечності нормативно-правового регулювання у цій сфері.

У підрозділі 2.2. «Еколого-економічний зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» дисертантка обґрунтовує, що еколого-економічний зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції включає інструменти адміністративного, фінансово-кредитного та ринкового регулювання. Автор зазначає, що економічних заходів, зазначених у розділі десятому Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» недостатньо для належного функціонування економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції і пропонує вдосконалити адміністративне регулювання у цій сфері шляхом створення системи економічних стимулів та екологічних платежів, зокрема, пільгового оподаткування для виробників екологічно безпечної та органічної сільськогосподарської продукції із покладенням додаткового податкового навантаження у розмірі 0,1% від вартості партії продукції на виробників, які здійснюють виробництво за застарілими технологіями, мали зафіксовані випадки порушення вимог безпеки сільськогосподарської продукції при її виробництві тощо.

Роль ринкових механізмів при забезпеченні безпеки сільськогосподарської продукції могла б отримати свій вираз в диференціації цін на звичайну, екологічно безпечну та екологічно чисту продукцію. Також варто передбачити безоплатне надання виробникам екологічно чистої сільськогосподарської продукції пільгових етикеток із знаком «Екологічно чистий» та створити умови для екологічного страхування ризиків у цій сфері. В чинному законодавстві України відповідних положень немає.

Щодо фінансово-кредитного регулювання у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, то доцільно було б створити при Міністерстві аграрної політики України Фонд фінансування та підтримки виробництва екологічно безпечної сільськогосподарської продукції (ФПВЕБСП) на підставі відповідного положення, яке б затверджувалось Кабінетом Міністрів України. До повноважень даного Фонду варто віднести фінансування екологічних проектів у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, надання субсидій, позик, безвідсоткових кредитів для впровадження технологій та процесів виробництва екологічно чистої продукції, випробувань нових продуктів та перспективні наукові дослідження у цій сфері. Розпорядниками коштів можна визначити органи місцевого самоврядування (обласні ради), які делегуватимуть дане повноваження місцевим (обласним) відділенням ФПВЕБСП, але зберігатимуть функцію контролю за розподілом цих коштів, а централізований щорічний контроль за діяльністю ФПВЕБСП покласти на Міністерстві аграрної політики України.

Дисертантка акцентує увагу на важливості впровадження органічних технологій ведення сільського господарства шляхом прийняття Довгострокової програми впровадження технологій ведення екологічно безпечного (органічного) сільського господарства. Розроблено також детальну структуру програми, яка включає як загальні положення, так і створення організаційно-правового механізму ведення екологічно безпечного сільськогосподарського виробництва.

У підрозділі 2.3.» Міжнародно-правовий зміст забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» автор розглядає проблеми гармонізації національного законодавства про безпеку сільськогосподарської продукції із відповідним міжнародним та європейським законодавством. Досліджено міжнародно-правові акти, що встановлюють загальні принципи, на яких ґрунтується природоохоронна діяльність в цілому, з акцентом на тих, які приймались спеціально для врегулювання відносин у сфері екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. Особливу увагу приділено законодавству Європейського Співтовариства у сфері екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та виділено чотири етапи його розвитку.

Встановлено, що політика безпеки продуктів харчування має базуватися на всеохоплюючому, інтегрованому підході до продовольчого ланцюга («ферма (поле) - стіл») та передбачає ефективне відстеження безпеки таких продуктів, оцінку ризиків, принцип попередження при управлінні ризиками та «інші легітимні фактори» наприклад, охорону довкілля, турботу про тварин, правдиву інформацію й визначення важливих характеристик продукції та способів її переробки й виробництва та інші. Визначення обсягу таких легітимних факторів нині вивчається на міжнародному рівні й особливо в Кодексі Аліментаріус. Доцільно було б здійснити визначення обсягу таких факторів і в національному законодавстві, оскільки в жодному нормативному акті України не вказано принципи та фактори забезпечення безпеки сільськогосподарської продукції.

В роботі одночасно із впровадженням системи аналізу ризиків і критичних контрольних точок (НАССР), пропонується впровадити супутні програми, зокрема, належну гігієнічну практику згідно Кодексу Аліментаріус та вимоги до безпеки харчових продуктів. Що в Україні, зокрема, регулюється ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», яка формально визначає поняття належної практики виробництва, але фактично не розкриває її зміст. Дисертантка пропонує вдосконалити дане визначення і внести відповідні зміни у чинне законодавство.

На думку автора заслуговує на увагу досвід діяльності Європейського органу з питань безпеки харчової продукції (EFSA) щодо процедури збору інформації та оцінки ризиків у сфері безпеки сільськогосподарської та харчової продукції. В чинному законодавстві України не закріплено, ким та яким чином повинен відбуватись збір інформації та оцінка ризиків у сфері безпеки сільськогосподарської та харчової продукції. Центр обробки запитів та надання повідомлень, передбачений ст. 16 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», має іншу компетенцію. Автор вважає, що Національне агентство із контролю за якістю та безпекою продукції виконувало б функцію зі збору інформації та оцінки ризиків у сфері безпеки сільськогосподарської та харчової продукції в повній мірі.

Проаналізувавши зарубіжне законодавство автор пропонує запозичити з Регламентів ЄС 852/2004, 853/2004, ЄС 854/2004 корисний для України досвід регулювання екологічної безпеки продукції тваринництва та сировини з нього в межах одного нормативно-правового акта, а не врегульовувати виробництво та обіг кожного різновиду продукції тваринництва окремим нормативно-правовим актом, як це зараз зроблено в Україні з молочною продукцією та рибопродуктами. Кодифікація норм, які регулюють виробництво певного виду сільськогосподарської продукції в Харчовий Кодекс України могла б позитивно вплинути на якість нормативно-правового регулювання безпеки сільськогосподарської продукції.

Висновки

У висновках викладаються підсумки дослідження, формулюються найважливіші результати та пропозиції.

Дослідження в рамках дисертації економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції дозволяє сформулювати такі висновки:

1. Екологічна безпека сільськогосподарської продукції - це окремий міжгалузевий інститут права екологічної безпеки та законодавства, який має своїм об'єктом здоров'я людини - кінцевого споживача такої продукції, предметом - сільськогосподарську продукцію та характеризується таким сприятливим станом розвитку суспільних відносин у галузі АПК і охорони навколишнього природного середовища, при якому державою через діяльність спеціально створених органів влади та фізичними і юридичними особами - виробниками сільськогосподарської продукції забезпечується здійснення закріплених чинним законодавством санітарних та ветеринарних заходів та вимог обов'язкових індикаторів та параметрів безпеки, процедур підтвердження відповідності, сертифікації та маркування та інших спеціальних заходів для попередження та усунення можливих шкідливих наслідків виникнення екологічних ризиків життю та здоров'ю громадян внаслідок виробництва, реалізації, переробки і споживання небезпечної сільськогосподарської продукції.

Показниками екологічної безпеки сільськогосподарської продукції є її якість, екологічна безпечність та екологічна чистота.

2. Слід визначати економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції як складну систему організаційно-правового та економіко-екологічного регулювання суспільних відносин та природокористування у сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, що раціонально поєднує економічні та екологічні важелі управління сільськогосподарським виробництвом і структурно складається із організаційно-правової, інституційної, функціональної та економічної підсистем.

Підсистеми економіко-правового механізму екологічної безпеки сільськогосподарської продукції характеризуються органічною єдністю та взаємопроникненням, тому логічніше характеризувати їх шляхом розкриття організаційно-правового, економіко-правового та міжнародно-правового змісту такого механізму.

3. Організаційно-правовий зміст економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції включає в себе систему нормативно-правових актів, які регулюють економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та спеціально уповноважених державних органів, які здійснюють реалізацію вимог правових норм шляхом проведення превентивних та ліквідаційних заходів.

4. Доведено, що відсутність єдиного багатофункціонального нормативно-правового акту, який би регулював економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та велика частка підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері спричиняють не тільки окремі труднощі пошуку та використання необхідних положень нормативних актів, але й значним чином перешкоджають впорядкуванню системи законодавства України. Проведено систематизацію усіх наявних в чинному законодавстві приписів у сфері екологічної безпеки сільськогосподарської продукції за сімома основними та сімома додатковими групами.

5. Чинне законодавство України практично не містить норм, які б регулювали конкретно безпеку сільськогосподарської продукції. Переважаюча їх частка врегульовує питання якості та безпеки продуктів харчування та залишає поза сферою регулювання харчову продукцію домашнього виробництва. Окремі правові норми формально регулюють екологічну безпеку сільськогосподарської продукції, а фактично - є недієвими (наприклад, ст. 1, 2, 11, 21 Закону України «Про молоко та молокопродукти» щодо продуктів домашнього виробництва). Запропоновано включення реалізації продуктів домашнього виробництва до сфери регулювання екологічної безпеки сільськогосподарської продукції в частині обов'язковості перевірки зразків продукції лабораторіями на ринках.

6. Виявлено, що основну відповідальність у сфері забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування законодавство України покладає на їх виробника, тому запропоновано внести зміни до підп. 7 ч. 6 ст. 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо закріплення повного узагальненого переліку прав та обов'язків виробників: превентивних, у сфері захисту прав споживачів, організаційних та ліквідаційних.

7. Інституційну підсистему економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції складають органи загальної та спеціальної компетенції. Автором виявлено, що обласні, сільські, селищні, міські ради мають лише загальні повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, а громадське управління у цій сфері взагалі не передбачене. Тому пропонується розширити їх повноваження та створити Національне агентство по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції.

8. При аналізі функціональної підсистеми економіко-правового механізму виявлено, що найважливішим превентивним заходом у цій сфері є сертифікація. Автором запропоновано внести зміни до п. 3 ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» щодо запровадження обов'язкової сертифікації сільськогосподарської продукції та до п. 4 Указу Президента України «Питання Державного Комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики» щодо зміни існуючого територіального принципу сертифікації продукції.

9. Виявлено, що незважаючи на деякі позитивні зміни в регулюванні адміністративно-правової відповідальності в екологічній сфері, мізерні розміри штрафів ще передбачені, наприклад, ст. 107 КУпАП України. Запропоновано встановити більш високі розміри штрафів за повторне та систематичне порушення вимог у сфері безпеки сільськогосподарської продукції. Автор пропонує:

– розширити перелік складів злочинів у сфері безпеки сільськогосподарської продукції та встановити кримінальну відповідальність за такі неправомірні діяння у цій сфері, які спричинили чи могли спричинити значні та особливо значні негативні наслідки;

– внести зміни до ст. 18 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» у вигляді норми про відшкодування шкоди, завданої недбалим поводженням або незаконним вивільненням генетично модифікованих організмів (ГМО) у навколишнє середовище, якими заподіяно шкоду здоров'ю чи життю людини, а також навколишньому середовищу.

10. Досліджено економічну підсистему економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки та розкрито економіко-правовий зміст даного механізму шляхом розробки рекомендацій вдосконалення інструментів адміністративного, фінансово-кредитного та ринкового регулювання у цій сфері шляхом запровадження пільгового оподаткування виробників екологічно безпечної продукції, надання безоплатних товарних етикеток, диференціації цін та звичайну, безпечну та екологічно чисту продукцію, створення Фонду фінансування та підтримки виробництва екологічно безпечної сільськогосподарської продукції (ФПВЕБСП), масштабної підтримки розвитку села та інших.

11. Запропоновано прийняття комплексного нормативно-правового акту - Закону України «Про економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції» та Довгострокової програми впровадження технологій ведення екологічно безпечного (органічного) сільського господарства та розроблено їх структуру.

12. У результаті ґрунтовного дослідження міжнародно-правового змісту економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції встановлено, що в Україні положення нормативно-правових актів ЄС у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції уже знайшли часткове відображення в ряді законів, проте в цілому процес адаптації законодавства в цій сфері до норм ЄС просувається досить повільно.

13. Запропоновано вдосконалення визначення належної гігієнічної практики шляхом внесення змін до ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та викладення його в наступній редакції: належна практика виробництва - це діяльність виробників сільськогосподарської та харчової продукції, яка спрямована на виробництво та введення в обіг якісної та безпечної сільськогосподарської продукції, при якій при звичайних технологіях виробництва автоматично та постійно дотримуються санітарно-гігієнічні, ветеринарні, фітосанітарні вимоги якості та безпеки продукції та існуючий ризик зводиться до мінімально прийнятного рівня шляхом контролю виробництва на всіх його критичних точках.

14. У результаті порівняльного аналізу національного та міжнародного законодавства у досліджуваній сфері запропоновано кодифікувати наявні в чинному українському законодавстві норми про виробництво окремих видів харчової продукції у Харчовий Кодекс України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Романко С.М. Законодавче регулювання механізму екологічної безпеки в Україні / С.М. Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. праць. - Івано-Франківськ.: Плай, 2002. - Вип. VIII. - С. 105-109.

2. Романко С.М. Проблеми екологічної безпеки та економічні інтереси виробника / С.М. Романко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2004. - №5. - С. 182-191.

3. Романко С.М. Правові проблеми використання пестицидів і агрохімікатів в Україні / С.М. Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. праць. - Івано-Франківськ.: Плай, 2004. - Вип. XII. - С. 156-162.

4. Романко С.М. Правове забезпечення зміни сільського господарства України на екологічно безпечне / С.М. Романко // Юридична Україна. - 2006. - №7. - С. 65-71.

5. Романко С.М. Особливості адміністративної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції / С.М. Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. праць. - Івано-Франківськ.: Плай, 2006. - Вип. XVII. - С. 169-173.

6. Романко С.М. Механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції: етапи розвитку / С.М. Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. праць. - Івано-Франківськ.: Плай, 2007. - Вип. XVIII. - С. 166 -169.

7. Романко С. Особливості економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції / С. Романко // Право України. - 2007. - №6. - с. 85-88

8. Романко С.М. Проблеми визначення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, її якості та безпеки / С.М. Романко // Актуальні питання реформування правової системи України: матеріали ІІІ Міжнар. наук. - практ. конф.: (Луцьк, 2-3 червня 2006 р.): зб. наук. ст. / редкол.: І. Я. Коцан (голова) [та ін.]. - Луцьк.: РВВ Вежа, Волин. держ. ун-т імені Лесі Українки, 2006. - Т. 2. - С. 72-76.

9. Романко С.М. Проблеми законодавчого регулювання та вдосконалення біобезпеки як важливої складової екологічної безпеки України / С.М. Романко // Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток: міжрегіон. наук. - практ. конф., (Івано-Франківськ, 26-27 вересня 2003 р.): зб. наук. праць. / редкол.: О.Д. Крупчан (голова) [та ін.]. - К., Івано-Франківськ, НДІ прив. права та п-цтва АПН Укр., юрид. ін.-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2004. - С. 383-386.

10. Романко С.М. Особливості реалізації державно - правових заходів організаційно-превентивного спрямування у сфері забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції / С.М. Романко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали Х регіон. наук. - практ. конф., (Львів, 5-6 лютого 2004 р.): тези доп. / редкол.: П.М. Рабінович (голова) [та ін.]. - Львів.: юрид. ф-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2004. - С. 352-355.

11. Романко С.М. Екологічна безпека та якість продукції: порівняльно-правовий аналіз понять / С.М. Романко // Забезпечення екологічної безпеки - обовґязок Української держави: матеріали Міжрегіон. наук. - практ. конф., (Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.): ст. та тези доп. / редкол.: В.Д. Басай (гол. ред.) [та ін.]. - Івано-Франківськ.: юрид. ін.-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2004. - C. 51-55.

12. Романко С.М. Фінансові ризики в сільському господарстві України / С.М. Романко // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: матеріали Регіон. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, (Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р.): ст. та тези доп. / редкол.: В.Д. Басай (гол. ред.) [та ін.]. - Івано-Франківськ.: юрид. ін.-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2005. - С. 155-161.

13. Романко С.М. Екологічно безпечне сільське господарство в умовах вступу України до СОТ / С.М. Романко // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: матеріали Всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, (Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.): ст. та тези доп. / редкол.: В.Д. Басай (гол. ред.) [та ін.]. - Івано-Франківськ.: юрид. ін.-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2006. - С. 263-266.

14. Романко С.М. Організаційно-правова основа економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції / С.М. Романко // Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку: матеріали Міжнар. наук. - практ. конф., (Дніпропетровськ, 22-31 травня 2006 р.); [б. а.]. - Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2007. - Т.19. - С. 26-29. - (Серія «Право»).

15. Романко С.М. Система НАССР та можливість її закріплення в перспективному законодавстві України // Проблеми вдосконалення та правового забезпечення прав та свобод людини і громадянина: матеріали Всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів. - (Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.): ст. та тези доп. / редкол.: В.Д. Басай (гол. ред.) [та ін.]. - Івано-Франківськ.: юрид. ін.-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2007. - С. 233-235.

16. Романко С. Превентивні заходи забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції в національному та європейському законодавстві / С. Романко // Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України: матеріали Всеукр. наук. - практ. конф. молодих вчених, присвяч. 110-річчю Нац. агр. ун-ту. (Київ, 18 квітня 2008 р.): зб. наук. праць / редкол.

Размещено на Allbest.ru