Слідчий суддя в системі кримінально-процесуальної діяльності (порівняльно-правове дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Слідчий суддя в системі кримінально-процесуальної діяльності (порівняльно-правове дослідження)

Скрипіна Юлія Валеріївна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Шило Ольга Георгіївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінального процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович, Університет економіки та права «Крок», проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, доцент Каткова Тетяна Василівна, Харківський Національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального процесу.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

Анотація

слідчий суддя кримінальний законодавство

Скрипіна Ю.В. Слідчий суддя в системі кримінально-процесуальної діяльності (порівняльно-правове дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес; криміналістика та судова експертиза. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2008.

У дисертації розглядаються теоретичні та практичні проблеми реалізації кримінально-процесуального інституту слідчого судді. Досліджується його правова природа як гарантії судового захисту конституційних прав і свобод людини; аналізується процесуальний статус слідчого судді, його місце й роль у системі кримінально-процесуальної діяльності; особливості характеру здійснюваної ним функції на стадії досудового розслідування в кримінальній справі, яка визначена як забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні.

Аналізуються процесуальні права і обов'язки слідчого судді при застосуванні заходів процесуального примусу; розгляді скарг на дії (бездіяльність), рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора; проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права людини і громадянина та інші повноваження. Розглядається специфіка предмету кримінально-процесуального пізнання слідчого судді, його межі та гносеологічні й правові вимоги, які повинні пред'являтися до його рішень.

На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн та окремих положень проектів КПК України, зроблено висновок про доцільність запровадження інституту слідчого судді та запропоновано його теоретичну модель.

Ключові слова: слідчий суддя, оскарження до суду, змагальність.

Аннотация

Скрыпина Ю.В. Следственный судья в системе уголовно-процессуальной деятельности (сравнительно-правовое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2008.

В диссертации впервые исследована правовая природа института следственного судьи в уголовно-процессуальной деятельности. В первом разделе работы поднимаются актуальные вопросы места и роли данного субъекта в уголовном процессе, исследуются исторические предпосылки его возникновения. Выяснена специфика осуществляемой следственным судьёй функции, которая определяется как обеспечение законности и обоснованности ограничения конституционных прав и свобод человека. В работе сформулировано понятие следственного судьи, исследуется его правовой статус по законодательству зарубежных государств и проектам УПК Украины. На основе проведенного сравнительного исследования норм уголовно-процессуального законодательства зарубежных стран разработана классификация полномочий следственного судьи, рассмотрены организационно-правовые проблемы построения системы следственных судей Украины и их оптимальное решение.

Во втором разделе определяется уголовно-процессуальная компетенция следственного судьи исходя из специфики осуществляемой им функции. По мнению автора, ограничение конституционных прав человека на досудебном производстве должно осуществляться только под контролем следственного судьи. Детально рассматриваются 4 группы его полномочий, предусмотренных проектами УПК Украины; обеспечивающих: - разрешение вопроса о применении мер уголовно-процессуального принуждения; - рассмотрение жалоб на действия (бездеятельность) и решения лица, которое осуществляет дознание, следователя и прокурора; - разрешение вопроса о проведении следственных действий, которые ограничивают конституционные права и свободы человека и гражданина; - иные полномочия (в частности, направленные на обеспечение процессуальных прав участников уголовного производства, а также на решения вопроса о признании полученных фактических данных допустимыми доказательствами). Автором предлагается расширить указанные полномочия и отнести к компетенции следственного судьи также разрешенние вопроса о применении краткосрочного принудительного медицинского лечения (в том числе и принудительного кормления) к лицу, которое содержится под стражей; об обеспечении безопасности лиц, принимающих участие в уголовном судопроизводстве и др.

В третьем разделе рассматривается специфика предмета уголовно-процессуального познания следственного судьи. Диссертант определяет следственного судью как субъекта доказывания в уголовном процессе, который в силу специфики своей деятельности и природы принимаемых им решений реализует свою функцию с разумным балансом активных полномочий по исследованию обстоятельств дела (ситуативная активность). Вносятся предложения по доработке положений проекта УПК Украины, регламентирующих процессуальный статус следственного судьи.

Ключевые слова: следственный судья, судебный контроль, свобода обжалования в суд, состязательность, обеспечение защиты конституционных прав и свобод.

Summary

Yuliya V. Skrypina. - The investigating judge in the criminal procedure. - Manuscript.

Thesis for obtaining Degree of the Candidate of Science in law, specialty 12.00.09-criminal process and criminalistics; forensic examination. - National Law Academy of Jaroslav Mudrij Ukraine. - Kharkiv, 2008.

The research is devoted to investigating theoretical and practical issues of establishment the institute of investigating judge in the criminal procedure.

In the first section the peculiarities of different aspects of procedural status of the investigating judge, historical aspects of his appearance, his function in criminal procedure etc. have been researched. The nature of investigation judges' function is the providence of legality and validity of limitation of the constitutional human rights.

The second section is devoted to analysis of the investigation judge authorities such as the right to consider to affirm or disaffirm preventive punishment, to affirm an investigation action which is might limit constitutional human right, to decide different complaints of investigator's or prosecutor's decision and action (inaction), other authorities of investigation judge.

The third section is devoted to the specific subject of criminal procedure cognition and characteristics of the investigation judge decisions.

The specific offers as for the improvement of the procedural status of the investigation judge and the improvement of the future national legislation and law in the aspect of this problem have been formulated.

Key words: the investigating judge, the judge control, the liberty of the protest of the court, the competition, the providence of constitutional rights defense.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі судової і правової реформи в Україні, яка здійснюється у напрямку реалізації прийнятого на себе державою обов'язку захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, особлива роль належить судовій владі. Тенденції розвитку кримінально-процесуального законодавства свідчать про посилення гарантій прав осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та поступове розширення повноважень суду на досудовому провадженні по кримінальній справі. Відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України подання органів дізнання, досудового слідства та прокурора про проведення слідчих дій і застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також скарги учасників кримінального процесу розглядаються суддями судів загальної юрисдикції, що суттєво підвищує їх навантаження і тому в ряді випадків негативно позначається на рівні правової захищеності особи. Між тим, специфіка виконуваної судом функції на досудовому провадженні по кримінальній справі зумовлює необхідність її здійснення окремим суб'єктом cудової влади, до компетенції якого не належатиме вирішення справи по суті. Таким суб'єктом має бути слідчий суддя, різні моделі якого відомі сучасному законодавству іноземних держав. Це сприятиме поширенню змагальності на досудовому провадженні, спеціалізації та диференціації кримінального судочинства, розвантаженню судів загальної юрисдикції та підвищенню ефективності судового захисту конституційних прав і свобод людини. Саме цим пояснюється актуальність дослідження проблеми запровадження зазначеного інституту.

Визначена проблема має гостро дискусійний характер і особливо актуалізується напередодні прийняття нового КПК України, проекти якого запроваджують інститут слідчих суддів. Це зумовлює необхідність системного вивчення даної проблеми з позицій захисту прав людини в кримінальному судочинстві та розширення змагальності на досудовому провадженні по кримінальній справі з урахуванням позитивного міжнародного досвіду дії інституту слідчого судді.

Зважаючи на те, що цей інститут є принципово новим для національного кримінального судочинства, його комплексний аналіз в кримінально-процесуальній науці України здійснюється вперше. Проте, дисертаційне дослідження базується на чисельних роботах вчених-процесуалістів, в яких розглядалися окремі аспекти процесуального статусу слідчого судді та його місце в системі кримінально-процесуальної діяльності. Проблемам судового контролю, що є складовою діяльності слідчого судді, були присвячені роботи В.М. Бозрова, В.Ф. Бойко, В.В. Дорошкова, П.Г. Дроздова, О.І. Жумабекова, З.З. Зинатулина, В.В. Зезянова, В.С. Зеленецького, П.М. Каркача, В.Г. Клочкова, Н.А. Колоколова, О.В. Кондрат'єва, В.О.Лазарєвої, Н.А. Лопаткиної, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, Н.Г. Муратової, А.Д. Назарова, Ю.Г. Оліянчука, В.П. Півненка, П.П. Пилипчука, М.В. Парфенової, І.Л. Петрухина, Б.В. Романюка, Н.В. Сибільової, А.Р. Туманянц, О.В. Хімічевої, Д.В. Філіна, Н.М. Чепурнової та інших.

Окремі питання компетенції слідчого судді, його місця і ролі у кримінальному процесі розглядалися у працях вітчизняних вчених - В.Д. Бринцева, Ю.М. Грошевого, В.В. Лобача, Л.М. Лобойка, О.С. Мазур, М.А. Маркуш, А.В. Молдована, М.А. Погорецького, Д.П. Письменного, І.В. Рогатюка, З.Д. Смітієнко, В.М. Федченка, В.І. Чернобука, В.І. Шишкіна, М.Є. Шумило. Серед російських науковців, які присвятили свої праці вивченню цієї проблеми, слід назвати О.В. Бикову, В.М. Галузо, Л.В. Головка, І.Ф. Демідова, Ю.В. Дерішева, В.М. Коган, Е.Ф. Куцову, А.І. Макаркіна, К. Мамі, Ю.В. Рощіну, О.В. Смирнова, М.Є. Токарєву, А.П. Фокова, А.Г. Халіуліна та інших.

Теоретичним підґрунтям дисертації є й також порівняльно-правові дослідження С.В. Боботова, Л.В. Головка, А.Н. Гусакова, К.Ф. Гуценка, Д.Д. Мідора, А.В. Молдована, Б.А. Філімонова, А.П. Фокова, Т.І. Фулей та інших.

Викладене дає підстави відзначити актуальність комплексного дослідження інституту слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності, визначення його місця і ролі, процесуального статусу та характеру виконуваної функції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів (номер державної реєстрації 0106и002293). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою академії (протокол № 6 від 23.01.2004р.).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основною метою дослідження є розробка теоретичної моделі інституту слідчого судді в кримінальному процесі України.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- здійснити комплексний аналіз кримінально-процесуального законодавства країн англо-саксонської та романо-германської системи права (США, Великобританії, Франції, Германії, Бельгії) в частині правової регламентації інституту слідчого судді, а також відповідних положень проектів КПК України, на підставі якого:

- обґрунтувати доцільність запровадження інституту слідчих суддів у кримінальний процес України;

- розкрити правову природу інституту слідчого судді в кримінальному судочинстві;

- з'ясувати місце й роль слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності, а також характер виконуваної ним функції;

- визначити кримінально-процесуальну компетенцію слідчого судді.

Об'єктом дисертаційного дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають у зв'язку із діяльністю слідчого судді.

Предметом дисертаційного дослідження є норми кримінально-процесуального законодавства окремих зарубіжних країн, положення проектів КПК України, які визначають процесуальний статус слідчого судді та його місце в системі кримінально-процесуальної діяльності.

Методи дослідження обрані виходячи із специфіки цілей, завдань, об'єкта і предмета дослідження. В роботі дисертант використав: діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також спеціальні методи дослідження - формально-логічний, історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, статистичний, методи моделювання, узагальнення та ін. Формально-логічний метод використовувався для з'ясування понять “кримінально-процесуальна функція”, “право на захист”, “кримінально-процесуальні повноваження”, “процесуальний статус” та ін. За допомогою історико-правового методу здійснено дослідження процесуального статусу судового слідчого за Статутом кримінального судочинства 1864р. Системно-структурний метод використовувався для визначення місця інституту слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності. За допомогою порівняльно-правового методу досліджено положення проектів КПК України і правові норми іноземних держав, насамперед Франції, які стосуються процесуального статусу слідчого судді, сутності його функції. Метод статистичного аналізу використовувся для оцінки дінаміки розгляду судами України подань органів досудового розслідування та скарг учасників кримінального процесу на досудових стадіях кримінального судочинства. Метод моделювання застосовувався при розробці науково-теоретичної моделі слідчого судді в кримінальному процесі України.

Названі методи дослідження використовувалися у роботі у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об'єктивність отриманих наукових результатів.

Нормативно-правову та інформаційну основу дисертаційного дослідження складають: Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, кримінально-процесуальне законодавство України та окремих зарубіжних країн, рішення Європейського Суду з прав людини, постанови Пленуму Верховного Суду України, а також проекти КПК України (№ 3456-д від 18.11.2005 р., № 0952 від 25.05.2006 р., № 1233 від 13.12.2007 р. та проект КПК України, підготовлений Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права).

Теоретичну основу дисертації становлять праці вчених у галузі загальної теорії держави та права, кримінального процесу та криміналістики.

Емпіричною базою дослідження є дані узагальнення 200 кримінальних справ, у яких судом розглядалися подання органів досудового розслідування про проведення слідчих дій та застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також скарги учасників кримінального процесу на дії та рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора. В роботі також використані показники офіційної судової статистики.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що робота є першим в українській кримінально-процесуальній науці системним і комплексним дисертаційним дослідженням інституту слідчого судді.

До найбільш важливих положень, що містять наукову новизну, слід віднести наступні:

вперше:

- здійснено порівняльно-правовий аналіз особливостей процесуального статусу слідчого судді, передбаченого положеннями проектів КПК України та законодавством деяких зарубіжних країн;

- надано авторське визначення дефініції слідчого судді - це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора;

- визначено місце й роль слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності, а також характер виконуваної ним функції - забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі;

- науково обґрунтовано доцільність введення інституту слідчих суддів у національне кримінально-процесуальне законодавство;

- досліджено кримінально-процесуальну компетенцію слідчого судді, визначену проектами КПК України, та зроблено висновок про необхідність її розширення з метою забезпечення реалізації гарантованого частиною 1 ст. 55 Конституції України судового захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також розширення змагальності на досудовому провадженні по кримінальній справі. У зв'язку з цим запропоновано віднести до відання слідчого судді прийняття наступних рішень: - про застосування і продовження строку дії запобіжних заходів, - застосування короткострокового примусового медичного лікування (в тому числі і примусового годування) щодо особи, яка тримається під вартою; - вирішення заперечень слідчого на вказівки прокурора, а також здійснення контролю за забезпеченням прав учасників кримінального процесу при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи;

- сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення положень проектів КПК України й Законів України стосовно обсягу повноважень слідчого судді, належних гарантій його діяльності; уніфікації правил, за якими здійснюється судовий розгляд скарг на рішення та дії (бездіяльність) органу дізнання, слідчого та прокурора (запропоновано певні конкретизуючі критерії визначення предмету оскарження, запровадження єдиних строків оскарження дій (бездіяльності) та рішень органів дізнання та досудового слідства, нормативне визначення кола суб'єктів оскарження);

удосконалено:

- підходи до визначення історичних передумов (витоків) інституту слідчих суддів в Україні;

- механізми реалізації судового захисту конституційних прав і свобод на досудових стадіях кримінального процесу (запропоновано надати слідчому судді дискреційне право приймати участь у проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; право розгляду скарг на бездіяльність органів дізнання та досудового слідства);

- порядок проведення першого допиту затриманого та пред'явлення обвинувачення (дисертаном обстоюється точка зору щодо доцільності проведення зазначених процесуальних дій виключно у присутності слідчого судді, що забезпечуватиме доказове значення отриманих показань підозрюваного та обвинуваченого);

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо побудови системи слідчих суддів в Україні;

- наукові положення, що стосуються дискусійного питання активності суду в кримінальному процесі. Виходячи із специфіки функції слідчого судді, зроблено висновок про необхідність надання йому таких повноважень, які здатні в повній мірі забезпечити здійснення ним судового захисту прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі. У зв'язку з цим він характеризується як суб'єкт кримінального процесу, якому іманентна ситуативна активність;

- наукове бачення щодо повноважень слідчого судді, які відповідно до особливостей предмету його діяльності можна класифікувати на наступні види: (а) вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; (б) розгляд скарг на дії (бездіяльність) й рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора, (в) розгляд подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про проведення слідчих дій, що обмежують конституційні права людини і громадянина, (г) інші процесуальні повноваження (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження);

- підходи до визначення природи та характеру процесуальних рішень слідчого судді, які залежно від функціонального призначення класифіковані наступним чином: - рішення, спрямовані на збирання доказів (постанова про провадження обшуку, виїмки тощо); - рішення про застосування, зміну і скасування запобіжних заходів (постанова про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу взяття під варту, застави тощо); - рішення, спрямовані на реалізацію прав осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (постанова про вирішення заявлених клопотань і скарг тощо); - рішення, які стосуються вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.

Практичне значення отриманих результатів полягає в актуальності порушених у дисертації проблем та пропозицій щодо їх оптимального вирішення. Одержані результати можуть бути використані: а) у науково-дослідницькій сфері - для подальших досліджень кримінально-процесуальних проблем функціонування інституту слідчого судді; б) у законотворчій діяльності - висновки і пропозиції можуть бути враховані при доопрацюванні проекту КПК України з метою удосконалення інституту слідчого судді; в) у правозастосовній діяльності органів досудового слідства, прокурорів, суддів; г) у навчальному процесі - при підготовці навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок, а також при вивченні відповідних розділів кримінально-процесуального права.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, представлена та обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях «Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності» (Харків, 9 листопада 2004р.); «Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення» (Харків, 1-2 грудня 2005р.); «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності» (Харків, 5-6 жовтня 2005р.); «Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов'язаних із взяттям під варту» (Харків, 22-23 лютого 2006р.); «Питання удосконалення законодавства України у сфері боротьби зі злочинністю» (Харків, 15-16 травня 2007р.), а також на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у трьох статтях, які опубліковано у фахових наукових виданнях та п'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (350 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 219с. (основний зміст становить 186 с.).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його методологічна й теоретична основа, виділяються положення, що характеризують наукову новизну роботи, теоретичне і практичне значення висновків, які в ній містяться.

Розділ перший «Слідчий суддя як суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності» складається із п'яти підрозділів.

Підрозділ 1.1 «Місце й роль слідчого судді в кримінальному процесі» містить короткий історичний аналіз нормативних положень Статуту кримінального судочинства 1864р., які стосуються інституту судового слідчого. З огляду на його функціональні права та обов'язки, в роботі констатується, що він мав процесуальний статус слідчого, а тому й не може розглядатися як історичний прототип сучасного інституту слідчого судді, різні моделі якого відомі законодавству іноземних держав.

Місце слідчого судді в кримінальному судочинстві визначається тим, що він є носієм судової влади, який здійснює свою діяльність, спрямовану на забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини, на досудових стадіях кримінального процесу. Роль інституту слідчого судді багатоаспектна і полягає у забезпеченні режиму законності при провадженні в кримінальній справі, захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина, привнесенні елементів змагальності у досудове провадження. Діяльність слідчого судді повною мірою має відповідати вимогам системності, постійності, пронизувати все досудове провадження аж до прийняття кримінальної справи суддею, який вирішуватиме її по суті, що відбиватиметься на підвищенні ефективності забезпечення законності й обґрунтованості обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина.

У підрозділі 1.2 «Сучасні моделі інституту слідчого судді за законодавством зарубіжних країн» проаналізовано правову природу різних моделей інституту слідчого судді (його аналогу) за законодавством країн романо-германської (Франція, Швейцарія, Німеччина, Італія, Бельгія) та англо-саксонської систем права (Великобританія, США). Здійснений порівняльно-правовий аналіз дозволяє узагальнити існуючі моделі інституту слідчих суддів - англо-саксонську (США, Великобританія), для якої характерно невтручання компетентної посадової особи судової влади в досудове провадження по кримінальній справі та надання їй повноважень лише зі стадії «віддання до суду»; та континентальну (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Швейцарія), де провадження попереднього слідства носить судовий характер, а тому слідчі органи загальної юрисдикції (слідчий суддя) і спеціалізовані слідчі органи (приміром, слідчий суддя по справах неповнолітніх), наділені досить широкими повноваженнями саме на досудовому провадженні.

Докладно розглядається модель слідчого судді та судді з питань свободи та ув'язнення за кримінально-процесуальним законодавством Франції, оскільки саме тут уперше було створено конструкцію досудового слідства, в центрі якої знаходився такий суб'єкт кримінального процесу. Дисертант доходить висновку, що саме ця модель інституту є найбільш наближеною до сучасного кримінального процесу України і тому позитивний досвід її функціонування може бути використаний при розробці нового КПК України, оскільки конвергенція процесуальних форм в даному випадку вбачається цілком правомірною.

У підрозділі 1.3 «Функції слідчого судді в кримінальному процесі» проаналізовано різні теоретичні підходи до з'ясування характеру функції судової влади на досудовому провадженні. Суттєвий внесок в розробку цієї проблеми внесли В.Д. Бринцев, Ю.М. Грошевой, В.Г. Клочков, М.А. Колоколов, В.О. Лазарєва, А.І. Макаркін, В.Т. Маляренко, М.А. Маркуш, Н.Г. Муратова, І.Л. Пєтрухін, В.П. Півненко, П.П. Пилипчук, А.Р. Туманянц, Д.В. Філін та ін.

Дослідження характеру функції слідчого судді здійснено на підставі аналізу сутнісних ознак кримінально-процесуальної функції - ролі суб'єкта у кримінальному процесі; його місця і призначення; мети й завдання участі у провадженні по кримінальній справі; переслідуваного інтересу; процесуальних повноважень; характеру діяльності; значимості здійснюваного напрямку діяльності та відповідальності за перебіг і результати процесу. Виходячи з цього, дисертантом зроблено висновок про специфічний характер функції слідчого судді в кримінальному процесі, який не дозволяє ототожнювати її з правосуддям та судовим контролем. У зв'язку з цим в роботі надано авторське визначення функції слідчого судді як забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі. На погляд дисертанта, вона включає 2 основні напрямки його діяльності: (1) охорону прав і свобод людини шляхом превенції, тобто недопущення протиправного та необґрунтованого обмеження прав людини; (2) захист прав і свобод людини, тобто їх відновлення у випадку порушення.

У підрозділі 1.4 «Теоретичні аспекти правового статусу слідчого судді» пропонується класифікація повноважень слідчого судді на досудовому провадженні за предметом діяльності: - щодо вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; - щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора; - щодо вирішення питання про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; - інші повноваження слідчого судді (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження).

Крім того, важливого практичного значення, на погляд дисертанта, набуває запропонована в роботі класифікація повноважень слідчого судді на дві групи: 1) слідчі повноваження, тобто прийняття слідчим суддею рішень за поданням органу дізнання, слідчого чи прокурора про застосування заходів процесуального примусу та проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; 2) юрисдикційні повноваження - розгляд слідчим суддею скарг на дії (бездіяльність) й рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора. Залежно від належності до певної класифікаційної групи пропонується вирішення питання про можливість делегування зазначених повноважень слідчого судді іншому (зокрема, в разі необхідності проведення слідчих дій в іншій місцевості або одночасно за участі слідчого судді). На відміну від юрисдикційних повноважень слідчого судді, делегуванню підлягають лише його слідчі повноваження.

Підрозділ 1.5 «Організаційний аспект побудови системи слідчих суддів в Україні» присвячений вирішенню питання організаційної побудови системи слідчих суддів в Україні. З цією метою в роботі розглянуті існуючі в науці підходи вітчизняних та російських вчених-процесуалістів до вирішення даного питання, а також відповідні положення проектів КПК України та законодавства зарубіжних країн, на підставі чого зроблено висновок про можливість двох моделей системи слідчих суддів в Україні:

1) запровадження окремої ланки слідчих суддів, що дозволить вирішити проблему навантаження суддів судів загальної юрисдикції й корпоративності у прийнятті ними рішень, реалізувати принцип спеціалізації суддів, запровадити в законодавство України положення Рекомендації №R (86) 12 Комітету міністрів РЄ від 16 вересня 1986р. щодо заходів по недопущенню і скороченню надмірного робочого навантаження на суди, забезпечити ступеневе оскарження рішень слідчого судді. Такій системі слідчих суддів притаманні наступні основні принципи її організації: (а) принцип єдності (має діяти єдина територіальна система слідчих суддів, а всі їх акти повинні мати однакову обов'язкову юридичну силу й виконуватися відповідними органами й посадовцями); (б) принцип організаційної автономності, відповідно до якого система слідчих суддів утворює окрему ланку у складі судів загальної юрисдикції та є інстанційною - слідчі судді першої інстанції - колегія слідчих суддів апеляційної інстанції - колегія з кримінальних справ при Верховному Суді України; (в) принцип незалежності організації й діяльності, тобто слідчі судді виконуватимуть свої процесуальні повноваження незалежно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій та інших громадських об'єднань виключно на підставі закону і внутрішнього переконання.

2) призначення слідчого судді з числа суддів суду загальної юрисдикції в порядку черговості, що сприятиме збереженню стандартів кваліфікації слідчих суддів, встановленню їх рівного статусу з суддями, які розглядають справу по суті, вирішить проблему матеріально-технічного та організаційного забезпечення.

Розділ другий «Повноваження слідчого судді в кримінальному процесі (за проектами КПК України)» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Повноваження слідчого судді при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування кримінальної справи» автор аналізує групу повноважень слідчого судді, які передбачено проектами КПК України, що стосуються прийняття рішення при розгляді подання органу дізнання, слідчого та прокурора про застосування заходів процесуального примусу до підозрюваного, обвинуваченого. Контекстно досліджується передбачена проектами КПК України та КПК деяких держав-членів СНД система запобіжних заходів, в результаті чого зроблено висновок про доцільність розширення альтернативних запобіжних заходів та запровадження домашнього арешту, тимчасового звільнення особи під судовий контроль.

Посиленню правового захисту підозрюваного та обвинуваченого сприятиме, на думку автора, віднесення до виключної компетенції слідчого судді прийняття рішення про застосування всіх без винятку запобіжних заходів, оскільки останні в тій чи іншій мірі обмежують конституційні права та свободи людини. У зв'язку з цим логічним є й надання слідчому судді права на скасування або зміну обраного заходу кримінально-процесуального примусу. Крім того, до компетенції слідчого судді пропонується віднести й прийняття рішення за поданням слідчого про короткострокове примусове медичне лікування (примусове годування) щодо особи, яка тримається під вартою.

За чинним КПК України рішення суду про продовження строку тримання під вартою до 18 місяців оскарженню не підлягає, що, на думку дисертанта, не відповідає законним інтересам обвинуваченого, а тому в роботі обґрунтовується необхідність забезпечення права на оскарження такого рішення.

У підрозділі 2.2 «Повноваження слідчого судді при розгляді скарг на дії та рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого чи прокурора» підіймаються та досліджуються актуальні питання оскарження до суду дій (бездіяльності) та рішень органів дізнання, досудового слідства та прокурора. На підставі аналізу положень чинного КПК України, проектів КПК України та КПК Російської Федерації для визначення предмета судового оскарження дій (бездіяльності) та рішень органів дізнання, слідчого та прокурора, дисертант обґрунтовує доцільність введення наступних конкретизуючих критеріїв: (а) можливості заподіяння шкоди конституційним правам і свободам учасників кримінального процесу рішеннями чи діями (бездіяльністю) органу дізнання, слідчого чи прокурора; і (б) неможливості ефективного поновлення прав і свобод при подальшому провадженні по кримінальній справі у судових стадіях.

Досліджено процесуальний порядок оскарження до слідчого судді рішень та дій особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора, передбачений положеннями проектів КПК України. Автором обстоюється позиція про необхідність нормативного закріплення положення про обов'язковість подання слідчому судді всіх матеріалів кримінальної справи, які існують на час відкриття провадження по скарзі, а також єдиних строків оскарження дій (бездіяльності) та рішень органу дізнання, слідчого та прокурора.

У підрозділі 2.3 «Повноваження слідчого судді при проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права людини і громадянина» міститься аналіз існуючих у науці теоретичних підходів до визначення понять «особиста недоторканість» та «житло чи інше володіння особи» в контексті конституційних гарантій. Це дозволило диференційовано підійти до розгляду питання повноважень слідчого судді щодо прийняття рішення про проведення окремих слідчих дій. На думку автора, проведення будь-якого виду обшуку та виїмки (а не тільки в житлі чи іншому володінні особи) має здійснюватися за рішенням слідчого судді, оскільки цими діями обмежуються права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб.

З метою забезпечення режиму законності при провадженні по кримінальній справі дисертантом пропонується передбачити положення про обовґязкове повідомлення слідчого судді про проведення у невідкладних випадках слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини, без рішення судді. Залежно від обґрунтованості проведення такої слідчої дії слідчий суддя має прийняти рішення про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.

Розділ третій «Слідчий суддя як суб'єкт кримінально-процесуального доказування» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Специфіка предмету кримінально-процесуального пізнання слідчого судді та його межі» аналізуються та співставляються основні категорії гносеології - кримінально-процесуальне пізнання й доказування по кримінальній справі. Автором зазначається, що ці дві категорії співвідносяться як ціле і частина, відрізняються за обсягом діяльності, її оформленням та суб'єктами. Виходячи з проведеного дослідження функції та повноважень слідчого судді, в роботі сформульовано висновок про те, що він є суб'єктом доказування. Підтримується висловлена в процесуальній науці думка (О.Д. Кузнєцова, І.Л. Петрухін, О.В. Смірнов та ін.), що в змагальному процесі допустима субсидіарна активність суду, яка забезпечуватиме відновлення фактичної рівності сторін в судовому засіданні. Зважаючи на специфіку діяльності слідчого судді, він характеризується як суб'єкт кримінального процесу, якому іманентна ситуативна активність.

Специфіка предмету пізнання слідчого судді обумовлюється характером виконуваної ним функції та полягає у включенні до нього тих обставин, що стосуються здійснення досудового провадження по кримінальній справі та обмеження у зв'язку з цим конституційних прав та свобод його учасників.

У підрозділі 3.2 «Гносеологічні і правові вимоги до рішень слідчого судді» запропонована класифікація рішень слідчого судді залежно від їх функціонального призначення: - рішення, спрямовані на збирання доказів (постанова про провадження обшуку, виїмки тощо); - рішення про застосування, зміну чи скасування запобіжних заходів (постанова про обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу взяття під варту, застави тощо); - рішення, спрямовані на реалізацію прав осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (постанова про вирішення заявлених клопотань і скарг тощо); - рішення, які стосуються вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних доказами по справі.

Теоретичним підґрунтям дослідження гносеологічних і правових вимог до рішень слідчого судді стали наукові праці Ю.М. Грошевого, В.С. Зеленецького, Н.В. Глинської, П.А. Лупинської та ін. Здобувачем досліджено основні вимоги, що пред'являються до рішень слідчого судді - законність, обґрунтованість, вмотивованість, справедливість та виконуваність, та відзначається відсутність їх правового визначення в чинному законодавстві. Проте, зважаючи на особливу роль зазначених вимог у механізмі забезпечення прав людини в сфері кримінального судочинства, а також їх виключне значення для формування правозастосовчої практики, яка відповідає світовим стандартам, в роботі підтримується висловлена в науці точка зору щодо доцільності їх правового визначення у Загальній частині нового КПК України (В.С. Зеленецький, Н.В. Глинська). Особливу увагу приділено аналізу вимоги обґрунтованості рішень слідчого судді, яка, на погляд автора, включає (а) посилання на відповідні норми права й докази, що підтверджують їх правильність, і (б) належне мотивовування, тобто підтвердження правильності прийнятого рішення переконливою системою взаємопов'язаних аргументів.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв'язанні низки концептуальних питань, які стосуються комплексної характеристики інституту слідчого судді в кримінальному процесі. Одержані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження даного інституту, забезпечити методологічні передумови запровадження його в кримінальний процес України. Відповідно до поставленого завдання сформульовані наступні висновки:

1. Для кримінального процесу України інститут слідчого судді є принципово новим, що зумовило необхідність здійснення його комплексного аналізу за законодавством тих держав, у яких він передбачений, а також проектами КПК України з урахуванням механізму реалізації судової влади на досудовому провадженні по кримінальній справі за чинним КПК України. Проведене дослідження дозволяє стверджувати про доцільність запровадження даного інституту в кримінальний процес України. Це дозволить реалізовувати судову владу на його досудових стадіях суб'єктом, до компетенції якого не відноситься здійснення правосуддя в кримінальних справах, що, на погляд автора, позитивно позначиться на ефективності його діяльності.

2. Слідчий суддя - це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

3. Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, яка визначена дисертантом як забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі.

4. Повноваження слідчого судді визначаються виконуваною ним функцією, яка повинна мати наскрізний характер. Умовно ці повноваження доцільно класифікувати на наступні групи: - щодо вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; - щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора; - щодо вирішення питання про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; - інші повноваження (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження, а також на вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами).

5. Виходячи із призначення слідчого судді в кримінальному процесі, всі слідчі та інші дії, які обмежують конституційні права людини, повинні проводитися виключно за його рішенням. Тому й в тих невідкладних випадках, коли слідчий має право провести процесуальні дії без відповідного рішення слідчого судді, останній має бути негайно повідомлений про них і з урахуванням конкретних обставин прийняти рішення про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.

6. Будучи гарантом забезпечення прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, слідчий суддя повинен мати такі важелі, які б надавали йому реальну можливість здійснювати контроль за законністю провадження, у зв'язку з чим в роботі пропонується віднести до компетенції слідчого судді й наступні повноваження, пов'язані із забезпеченням прав учасників кримінального процесу: вирішення питання про допуск захисника до участі у справі у разі відмови слідчого, відвід захисника та прийняття відмови захисника від виконання обов'язків; здійснення контролю при ознайомленні учасників з матеріалами кримінальної справи; прийняття рішення про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у провадженні по кримінальній справі тощо.

7. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій, що стосуються нормативного визначення статусу слідчого судді. У зв'язку з цим пропонується:

а) В майбутньому КПК України:

- в тезаурусі визначити поняття слідчого судді;

- в Загальній частині передбачити окрему статтю, яка визначатиме повноваження слідчого судді в кримінальному судочинстві;

- в окремій главі визначити уніфіковані правила оскарження дій (бездіяльності) та рішень особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора, а саме: суб'єктів оскарження, строки, критерії визначення предмету оскарження, порядок судового розгляду скарги, рішення, які приймає слідчий суддя в результаті розгляду скарги тощо;

- змінити порядок першого допиту затриманого та пред'явлення обвинувачення, передбачивши їх проведення виключно у присутності слідчого судді;

- розширити систему запобіжних заходів, встановлених чинним КПК України, та передбачити такі як: домашній арешт та тимчасове звільнення особи під контроль суду; змінити порядок застосування запобіжних заходів - виключно за рішенням слідчого судді й на певний строк, який в необхідних випадках може бути ним продовжений.

б) В Законі України «Про попереднє ув'язнення»:

- передбачити положення, відповідно до якого короткострокове примусове медичне лікування ув'язненого, в тому числі його примусове годування, здійснюються за рішенням слідчого судді.

в) Внести відповідні зміни та доповнення до законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України», «Про органи суддівського самоврядування».

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Скрипіна Ю.В. Процесуальний статус слідчого судді за проектом Кримінально-процесуального кодексу України // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. збірник. - Х.: 2005. - № 74. - С. 196-201.

2. Скрипіна Ю.В. Процесуальний статус судового слідчого за Статутом кримінального судочинства Російської імперії 1864 року // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. збірник. - Х.: 2006. - № 80. - С. 121-126.

3. Скрипіна Ю.В. Функції слідчого судді у кримінальному судочинстві України // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук. праць. Вип. 11 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. - Х.: вид-во «Кроссроуд», 2006. - C. 165-174.

4. Скрипіна Ю.В. Проблеми здійснення судового контролю за проектом КПК України // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матеріали науково-практичного семінару, 9 лист. 2004 р.; м. Харків / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - К.: Х.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 157-159.

5. Скрипіна Ю.В. Слідчий суддя як гарант захисту конституційних прав і свобод громадян // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення: Матеріали науково-практичного семінару, 1-2 грудня 2005 р.; м. Харків / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - К.: Х.: ЦНТ «Гопак», 2006. - С. 205-208.

6. Скрипіна Ю.В. До питання щодо функцій суду на стадії досудового розслідування кримінальної справи // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - Х.: вид-во «Кроссроуд», 2006. - С. 160-162.

7. Скрипіна Ю.В. Обрання слідчим суддею запобіжних заходів, не пов'язаних із взяттям під варту, за проектом КПК України // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов'язаних із взяттям під варту. Матер. міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 лютого 2006р.; м. Харків / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - Х.: К.: ПП «Серга», 2006. - С. 156-158.

8. Скрипіна Ю.В. Проблеми удосконалення судового контролю у кримінальному процесі України // Матер. наук. семінар. та «круглих столів», проведених Нац. юрид. акад. спільно з Акад. прав. наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 трав. 2007р. / Упоряд. А.П. Гетьман, О.В. Петришин. - Х.: Право, 2001. - С. 67.

Размещено на Allbest.ru