Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження)

Верланов Сергій Олексійович

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Рабінович Петро Мойсейович, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Академії правових наук України, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Сіренко Василь Федорович, заслужений діяч науки і техніки, член-кореспондент Національної академії наук України, академік Академії правових наук України, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, головний науковий співробітник

кандидат юридичних наук, доцент Панкевич Олег Зіновійович, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри конституційного і міжнародного права

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.О. Семків

Анотація

Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2008.

Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню економічних і соціальних прав людини, їх європейських стандартів та правового механізму їх забезпечення в Україні. З'ясовуються специфічні властивості економічних і соціальних прав людини, формулюється загальне поняття стандартів таких прав, їх ознаки та класифікація. Характеризується судовоподібна природа діяльності Європейського комітету з соціальних прав в межах контрольних процедур за Європейською соціальною хартією (переглянутою); з'ясовуються основні принципи тлумачення цим Комітетом її норм. Пропонуються шляхи оптимізації процесу національної імплементації в Україні європейських стандартів економічних та соціальних прав людини, зокрема сформульовано низку пропозицій щодо уточнення деяких конституційних формулювань.

Ключові слова: економічні і соціальні права людини, європейські стандарти економічних і соціальних прав людини, судовоподібний орган, принципи тлумачення економічних і соціальних прав людини, імплементація економічних і соціальних прав людини.

Аннотация

Верланов С.А. Экономические и социальные права человека: европейские стандарты и их внедрение в юридическую практику Украины (общетеоретическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2008.

Диссертация является первым в отечественном правоведении общетеоретическим монографическим исследованием экономических и социальных прав человека, их европейских стандартов и юридического механизма имплементации этих стандартов в Украине.

В результате исследования генезиса представлений об экономических и социальных правах человека охарактеризованы их общетеоретические модели: классическая (либеральная) (когда такие права рассматриваются лишь как декларации, идеалы, принципы, которые, однако, не могут быть непосредственно обеспечены государственно-юридическими институциями, в частности судебными), социалистическая (экономические и социальные права являются определяющими по отношению ко всем другим группам прав человека, которые как бы производны от них) и универсальная (синтетическая) (все группы прав человека являются неделимыми, неотъемлемыми, равнозначными, взаимообусловленными и взаимозависимыми).

Сформулированы и обоснованы специфические особенности экономических и социальных прав человека. По-новому определяется общее понятие европейского стандарта прав человека как позитивного международно-волевого проявления естественного права. Обозначены признаки стандартов экономических и социальных прав, предлагается классификация этих стандартов по различным критериям (с учетом положений Европейской социальной хартии (пересмотренной)), в частности в зависимости от: действия по кругу лиц (действующие на всех субъектов, на определенный круг лиц); видовой специфики адресатов стандартов (права индивидов, права семьи, права представителей трудящихся, права организаций трудящихся (в том числе профсоюзов); способа осуществления (индивидуальные, коллективные); содержанию возможностей, закрепленных Хартией (права в сферах: занятости; труда; образования; охраны здоровья; социального обеспечения). Выявлены соотношение и взаимосвязь таких стандартов в Европейском Союзе и в Совете Европы.

Охарактеризована квазисудебная природа деятельности Европейского комитета по социальным правам в рамках контрольных процедур, установленных Хартией; проанализированы все его правоприменительные акты. Впервые определены и охарактеризованы принципы толкования этим Комитетом норм Хартии, а именно: эффективность, пропорциональность, автономность, свобода национального усмотрения, фундаментальное единство всех групп прав человека.

В результате исследования требований и показателей надлежащего использования в юридической практике Украины актов Европейского комитета по социальным правам как необходимой составляющей европейских стандартов рассматриваемых прав человека предложены пути оптимизации процесса внедрения таких стандартов в юридическую практику Украины. В связи с этим сформулирован ряд предложений по уточнению конституционных формулировок принципа недискриминации (равенства), а также прав на свободу объединения, на труд, на достаточный жизненный уровень.

Ключевые слова: экономические и социальные права человека, европейские стандарты экономических и социальных прав человека, квазисудебный орган, принципы толкования экономических и социальных прав человека, имплементация экономических и социальных прав человека.

Annotation

Verlanov S.O. - Economic and Social Human Rights: European Standards and their Implementation into Legal Practice of Ukraine (general theoretic research). - Manuscript.

Dissertation for gaining the scientific degree of candidate of legal sciences. Speciality 12.00.01 - Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Sciences. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2008.

The dissertation deals with general theoretic economic and social human rights research, their European standards and legal mechanism of their securing in Ukraine. Specific qualities of economic and social human rights, general notion and characteristics of human rights standards are formulated. Quasijudicial nature of European Committee of Social Rights functioning within the control mechanism of the European Social Charter is analyzed. The Committee general principles of the Charter juridical norms interpretation are defined. Improvement of the standards implementation into legal practice of Ukraine is suggested. For this reason, more precise definitions of constitutional provisions of non-discrimination clause (equality), the rights to organize freely, work and decent standard of living are suggested.

Key words: economic and social human rights, European standards of economic and social human rights, quasijudicial body, economic and social human rights interpretation principles, implementation of economic and social human rights.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Визначення Конституцією України головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини, а також проголошення курсу на формування соціальної держави неминуче висувають на перший план проблему захисту соціально-економічних прав людини. Між тим, ці права на сьогодні є менш захищеною - як фактично, так і юридично - групою прав порівняно з іншими їх різновидами. Так, за даними четвертої Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні» (2006 р.) бідність значної частини населення є нині найбільшим порушенням прав громадян України, через яке унеможливлюється реалізація ними й багатьох інших їх прав.

Після ратифікації Україною 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а 14 вересня 2006 року - Європейської соціальної хартії (переглянутої) (далі - ЄСХ) проблеми впровадження європейських стандартів соціально-економічних прав, звітування про дотримання та виконання приписів ЄСХ перед відповідними контрольними інстанціями Ради Європи (далі - РЄ) (насамперед перед Європейським комітетом з соціальних прав (далі - Комітет)) набули для вітчизняної юриспруденції безпосередньо практичного значення. Адже для правильного розуміння норм ЄСХ, більшість яких сформульовано із застосуванням оціночних понять, витлумачуваних досить неоднозначно, особливо важливого значення набувають правоположення Комітету - єдиного органу офіційного тлумачення цього міжнародного договору. Задля з'ясування змісту європейських стандартів означеної групи прав також необхідно зважати й на значну кількість рішень Європейського суду з прав людини (далі - Суд), які так чи інакше торкаються захисту таких прав.

Знання європейських стандартів економічних і соціальних прав людини, загальних особливостей їх інтерпретації нині є практично значущим для різноманітних державних органів України, у тому числі законодавчого й судових, оскільки українська юридична практика має відповідати і ЄСХ, і Конвенції.

Усе це й обумовлює необхідність дослідження насамперед загальнотеоретичних аспектів економічних і соціальних прав людини та їх європейських стандартів, а також імплементації останніх у нашій державі.

У сучасний період означена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних юридичних наук: загальної теорії права та держави (включаючи теорію прав людини), міжнародного публічного права, трудового права, права соціального забезпечення та інш. Загалом її досліджували як вітчизняні науковці (Н. Болотіна, В. Гладких, О. Грищук, С. Добрянський, М. Козюбра, В. Костицький, В. Мармазов, О. Панкевич, Н. Раданович, П. Рабінович, І. Сенюта, Н. Сидоренко, В. Сіренко, В. Тацій, С. Федик, М. Феськов, М. Хавронюк, Г. Чанишева, С. Шевчук та інш.), так і зарубіжні (Ж.-Ф. Аканджі-Комбе, С. Алексєєв, Ф. Алстон, М. Белл, М. Бондарь, К. Браун, Р. Брілла, К. Бут, Г. Горі, Д. Гом'єн, Л. Гордон, Л. Глухарєва, Д. Донеллі, Л. Зваак, В. Іваненко, І. Іваненко, Д. Куїнн, О. Лукашова, Б. Парех, Г. Стайнер, С.Фабре, Д. Харріс, Т. Херві та інш.). Проте комплексне монографічне загальнотеоретичне дослідження соціально-економічних прав людини та їх європейських стандартів в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є необхідною складовою розвитку загальної теорії прав людини і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту в Україні таких прав.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка за темою «Юридичний механізм забезпечення прав людини і громадянина в сучасних правових системах» (номер державної реєстрації 0105U004915).

Мета і завдання дослідження. Ця мета полягає у з'ясуванні сутності й особливостей економічних і соціальних прав людини, їх європейських стандартів, а також в обґрунтуванні рекомендацій стосовно поліпшення впровадження останніх в юридичну практику України.

Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:

охарактеризувати розвиток уявлень стосовно економічних і соціальних прав людини у загальнотеоретичних моделях прав людини;

здійснити загальнотеоретичну характеристику таких прав людини;

уточнити загальне поняття стандартів економічних і соціальних прав людини, визначити їхні ознаки;

класифікувати європейські стандарти економічних і соціальних прав людини відповідно до ЄСХ;

дослідити Конвенцію та ЄСХ як складові юридичного механізму захисту означених прав людини в Україні;

з'ясувати суть і систему основних принципів тлумачення юридичних норм, в яких закріплено економічні і соціальні права людини (насамперед, норм ЄСХ);

з'ясувати взаємозв'язок та співвідношення стандартів економічних і соціальних прав людини, встановлених у Європейському Союзі (далі - ЄС) та РЄ;

охарактеризувати шляхи подальшого впровадження європейських стандартів економічних і соціальних прав у юридичну практику України;

дослідити юридичні засоби забезпечення та захисту європейських стандартів економічних і соціальних прав людини й запропонувати можливості вдосконалення таких засобів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини в економічній та соціальній сферах, які опосередковуються правовим - як міжнародним, так і національним - регулюванням.

Предметом дослідження є європейські стандарти економічних і соціальних прав людини та юридичний механізм їх забезпечення в Україні.

Методи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям даного дослідження послугували: соціально-детерміністичний, діалектичний та потребовий концептуальні підходи. Із загальнонаукових дослідницьких методів застосовувались, насамперед, системно-структурний, порівняльно-правовий, а зі спеціально-юридичних методів - тлумачення юридичних норм, соціально-правовий аналіз юридичної практики та правової статистики.

Соціально-детерміністичний підхід використано задля встановлення того, яким чином економічні й соціальні права людини вирішально зумовлюються факторами суто соціальними. Діалектичний підхід застосовано для виявлення і пояснення розвитку таких прав, змін їх змісту й обсягу. Системно-структурний метод застосовано з метою виявлення місця економічних і соціальних прав людини у загальній системі прав людини. Порівняльно-правовий метод використано для встановлення схожих та відмінних положень у різноманітних юридичних актах - як міжнародних, так і національних, - які стосуються зазначених прав.

Аналіз юридичної практики здійснювався в процесі вивчення матеріалів застосування норм ЄСХ та Конвенції відповідно Комітетом і Судом, а також матеріалів тлумачення норм чинного законодавства Конституційним Судом України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичним монографічним дослідженням європейських стандартів економічних і соціальних прав людини та юридичного механізму їх забезпечення в Україні. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:

уперше:

- визначено й обґрунтовано загальнотеоретичні моделі економічних і соціальних прав людини, які використано для пояснення правової природи та взаємозв'язку останніх із іншими групами прав, насамперед правами громадянськими та політичними, а саме моделі: класична (ліберальна), соціалістична, універсальна (синтетична);

- з'ясовано систему принципів тлумачення юридичних норм саме щодо економічних і соціальних прав людини (за матеріалами інтерпретації Комітетом ЄСХ), а саме принципи ефективності, пропорційності, автономності, свободи національного розсуду, фундаментальної єдності усіх груп прав людини;

- встановлено та системно схарактеризовано судовоподібну природу діяльності Комітету в межах контрольних процедур за ЄСХ, яка виявляється, зокрема, у способах його формування і функціонування, а також у таких принципах процедури його діяльності, як-от: гласність і відкритість розгляду, рівність та змагальність сторін у процесі;

- з'ясовано співвідношення стандартів економічних і соціальних прав людини в ЄС та у РЄ, яке полягає у тому, що хоча ЄСХ визнано джерелом Хартії основних прав ЄС у галузі соціально-економічних прав, цей договір РЄ (включаючи й практику Комітету) юридично не інкорпорований у право ЄС;

- встановлено й обґрунтовано, що ЄСХ як складник юридичного механізму забезпечення економічних і соціальних прав має застосовуватись в юридичній практиці України з урахуванням практики Комітету, його інтерпретацій цього договору;

по-новому:

- визначено дефініцію й ознаки загального поняття європейського стандарту економічних та соціальних прав людини як закріпленої у відповідному регіональному міжнародному договорі можливості людини задовольняти її потреби в економічній та соціальній сферах життєдіяльності; стандарт призначений слугувати орієнтиром для відповідної внутрішньодержавної юридичної практики. Ознаками таких стандартів є їх модельність («взірцевість»), становлення мінімальної межі стандарту, його нормативна (юридична) закріпленість, плюралізм інституціональних механізмів імплементації та захисту стандартів, достатня свобода національного розсуду в їх застосуванні;

- класифіковано означені стандарти (з урахуванням ЄСХ), зокрема, за дією на коло осіб; за видовою специфікою адресатів стандартів; за способом їх здійснення; за змістом можливостей людини, закріплених у Хартії;

дістали подальшого розвитку:

- положення про специфічні властивості саме економічних і соціальних прав людини (особлива сфера їх поширення, антропна сутність і зміст, роль держави та її обов'язки в їх забезпеченні);

- обґрунтування можливостей юридичного захисту деяких економічних та соціальних прав за Конвенцією, яка закріплює такі права або прямо, або опосередковано;

- пропозиції щодо уточнення конституційних формулювань в Україні принципу недискримінації (рівності), а також прав на свободу об'єднання, на працю, на достатній життєвий рівень (ст. 24, 43, 47, 127 Основного Закону).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:

- у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого розроблення загальнотеоретичних аспектів економічних і соціальних прав людини. Беручи до уваги, що у дисертаційному дослідженні чимала увага приділяється особливостям правозастосовної та правотлумачної діяльності Комітету, висновки дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення змісту й розвитку європейських стандартів прав людини, закріплених в ЄСХ;

- у правотворчій діяльності - для правильного конструювання та вдосконалення закріплених у вітчизняних нормативно-правових актах стандартів економічних і соціальних прав людини; деякі пропозиції щодо уточнення конституційних формулювань були скеровані до Секретаріату Президента України;

- у правозастосовній та правотлумачній діяльності - для адекватного розуміння європейських стандартів соціально-економічних прав людини і використання їх як «зразка» інтерпретації;

- у навчальній діяльності - для застосування у процесі викладання в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких дисциплін, як-от: «Загальна теорія права та держави», «Права людини», «Міжнародне право», «Трудове право», «Право соціального забезпечення».

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Низку її положень було виголошено у доповідях на таких науково-практичних конференціях: «50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні» (м. Харків, 19-20 жовтня 2000 р.); «Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід» (м. Одеса, 9 грудня 2001 р.); «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології» (м. Львів, 11-12 грудня 2002 р.); «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, 5-6 грудня 2003 р.; 10-11 листопада 2006 р.; м. Львів, 9-10 листопада 2007 р.); «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.).

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені автором у дванадцяти наукових працях, вісім з яких опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається з переліку термінів і скорочень, вступу, трьох розділів, структурованих на дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 176 сторінок. Список використаних джерел налічує 27 сторінок та містить 310 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з відповідними науковими програмами і темами, визначені об'єкт, предмет, мета й основні завдання дослідження, охарактеризовано використані в роботі методи, її наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію теоретичних положень дослідження, його структуру й обсяг.

У першому розділі «Загальнотеоретична характеристика економічних і соціальних прав людини та їх європейських стандартів» висвітлено загальнотеоретичні моделі економічних і соціальних прав людини, їх поняття та особливості, з'ясовано поняття та ознаки європейських стандартів таких прав, а також проведено їх класифікацію.

У підрозділі 1.1 «Загальнотеоретичні моделі економічних і соціальних прав людини» розглянуто основні концепції економічних і соціальних прав людини під кутом зору двох основних типів праворозуміння (природно-правового та легістсько-позитивістського), які використовуються для пояснення правової природи прав людини в цілому. Схарактеризовано класичну (ліберальну), соціалістичну та універсальну (синтетичну) моделі економічних і соціальних прав людини, їх співвідношення з іншими групами прав (насамперед, з правами громадянськими та політичними). Виявлено загальні закономірності генезису таких концептів та переходу від перших двох моделей означеного різновиду прав людини до синтетичної їх моделі.

Спираючись на конвенційні акти Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), РЄ, практику Суду, Комітету, Конституційного Суду України, обґрунтовано основоположну роль основних загальнолюдських цінностей (насамперед людської гідності) як основи процесів універсалізації та уніфікації змісту прав людини.

У підрозділі 1.2 «Економічні і соціальні права людини: поняття та особливості» викладаються основні погляди щодо поняття таких прав та виявляються їх особливості. На основі аналізу основних підходів до визначення поняття зазначених прав, зроблено висновок про те, що економічні права - це можливості реалізовувати свої здібності, здобувати засоби для існування, беручи безпосередню участь у виробництві або в організації виробництва матеріальних та інших благ, а права соціальні - це можливості людини отримувати засоби для існування із соціальних джерел через соціальне утриманство (аліментування).

Оскільки практична цінність економічних і соціальних прав людини визначається їх реальністю, проаналізовано такі особливості цих прав, які її обумовлюють. Наголошується, що для їх забезпечення потрібні позитивні зусилля держави зі створення умов для реалізації таких прав людиною, пов'язані зі значними матеріальними витратами, зумовлюваними можливостями економіки держави. Обов'язок держави забезпечувати економічні і соціальні права зазвичай не має тієї міри формальної визначеності, яка властива її обов'язку забезпечувати права громадянські й політичні, внаслідок чого при закріпленні соціально-економічних прав використовуються здебільшого оцінювальні формулювання їх базових положень.

У підрозділі 1.3 «Європейські стандарти економічних і соціальних прав людини: поняття, ознаки, класифікація» представлено загальнотеоретичний аналіз базової категорії, яка відображає основний феномен у сфері міжнародного захисту прав людини, - «європейський стандарт економічних та соціальних прав людини». На основі узагальнення існуючих у міжнародних актах і в науковій літературі положень, уточнюється дефініція зазначеної категорії та її ознаки. Стандарти економічних і соціальних прав людини за ЄСХ по-новому класифіковано.

У розділі 2 «Закріплені в актах Ради Європи стандарти економічних і соціальних прав людини в інтерпретації її спеціалізованих органів» висвітлюються вміщені у регіонально-європейських міжнародно-правових актах і документах принципи та нормативні вимоги до національного правового регулювання відносин у сфері здобуття засобів до існування в інтерпретації спеціалізованих органів РЄ.

У підрозділі 2.1 «Економічні і соціальні права у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та їх захист Європейським судом з прав людини» докладно характеризуються зазначена Конвенція, Протоколи до неї, прецедентна практика Суду, у тому числі низка його рішень проти України. Попри те, що цей міжнародний договір присвячений, як відомо, насамперед громадянським і політичним правам, як у Конвенції, так й у практиці її застосування Судом дістав, так чи інакше, відображення принцип універсальності, єдності, взаємообумовленості та рівнозначності усіх прав і свобод, включаючи й права соціально-економічні. Практика Суду, яка має конкретно-історичний та динамічний характер, відобразила й такі цінності європейського співтовариства, як, зокрема необхідність виконання державою певних позитивних зобов'язань, однакового судового захисту усіх груп прав людини. Зроблено висновок про можливість захисту саме Конвенцією деяких економічних і соціальних прав людини.

У підрозділі 2.2 «Європейська соціальна хартія (переглянута): загальна характеристика» проаналізовано нині обов'язковий для України цей міжнародний договір у галузі прав людини. Оскільки ЄСХ ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вересня 2006 року, викладено та класифіковано систему закріплених у ній прав людини, досліджено особливості контрольного механізму за цим актом, який існує у вигляді двох процедур: розгляду національних доповідей та колективного оскарження порушень прав. З'ясовано, що головною метою запровадженого ЄСХ правопорядку щодо соціально-економічних прав є досягнення державами РЄ таких умов, за яких можуть ефективно здійснюватися закріплені ЄСХ принципи та права через здійснення відповідної політики усіма національними й міжнародними засобами. Спеціально звертається увага на особливості функціонування Комітету як судовоподібного органу, висвітлюються перспективи розвитку та підвищення ефективності контрольних процедур за ЄСХ.

У підрозділі 2.3 «Стандарти економічних і соціальних прав людини в Європейському Союзі та Раді Європи: взаємозв'язок та співвідношення» проаналізовано стан закріплення означеної групи прав та їх правовий статус в межах ЄС (зокрема, за Хартією основних прав ЄС). Приєднавшись до Конвенції та правозастосовної практики Суду, ЄС, проте, юридично не інкорпорував ЄСХ у своє право. Проте, виходячи з принципу універсальності усіх груп прав людини, пропонується визначити за ЄСХ визначальну роль у змістовному наповненні соціально-економічних прав за Хартією основних прав ЄС.

Охарактеризовано принцип уникнення текстуального дублювання положень правових систем РЄ та ЄС, на підставі якого зроблено висновок про те, що тлумачення й розвиток економічних і соціальних прав людини, закріплених Хартією основних прав ЄС, мають відбуватись, зокрема, через фактичну «рецепцію» практики застосування Комітетом ЄСХ.

У підрозділі 2.4 «Особливості принципів тлумачення Європейської соціальної хартії (переглянутої) (за матеріалами практики Європейського комітету з соціальних прав)» вперше пропонується аналіз системи принципів інтерпретаційної діяльності Комітету.

Відзначається, зокрема, що Комітет у своїй діяльності здійснює тлумачення з'ясування та роз'яснення норм ЄСХ на основі таких принципів, як-от: ефективність, пропорційність, автономність, свобода національного розсуду, фундаментальна єдність усіх груп прав людини. Задля виявлення та уточнення специфічних властивостей таких принципів охарактеризовано кожен з них із використанням рішень та висновків Комітету. Встановлено, що застосування принципу фундаментальної єдності усіх груп прав людини у процесі тлумачення ним ЄСХ є визначальним. Це виявляється, зокрема, у тому, що Комітет активно використовує підходи та практику Суду для захисту прав за ЄСХ, а також захищає й окремі права «першого» покоління, застосовуючи при цьому деякі положення ЄСХ.

У розділі 3 «Проблеми впровадження європейських стандартів економічних і соціальних прав людини в юридичну практику України» аналізуються юридичні засоби забезпечення таких стандартів, проблеми імплементації ЄСХ у вітчизняну юридичну практику, а також роль Конституційного Суду України у такому їх забезпечуванні.

У підрозділі 3.1 «Імплементація Європейської соціальної хартії (переглянутої) в юридичну практику України: проблеми та перспективи» обґрунтовується, що ЄСХ як складова юридичного механізму забезпечення економічних і соціальних прав має застосовуватись з урахуванням практики Комітету, його інтерпретацій цього договору.

Аналізується сучасна ситуація із впровадженням європейських стандартів економічних і соціальних прав у чинне законодавство України. Так, попри констатацію формальної відповідності Основного Закону України приписам ЄСХ, на сьогодні існує необхідність уточнення низки статей Конституції України (ст. 24, 43, 47, 127), а також деяких Законів України. Підставою для цього є, зокрема, певні приписи ЄСХ, інтерпретовані саме у контексті практики Комітету.

Встановлено необхідність врахування органами державної влади (зокрема, Міністерством праці та соціальної політики України) зазначених принципів правозастосовної діяльності Комітету, а також підходу поступового досягнення державою стану відповідності національного законодавства і практики ратифікованим нею приписам ЄСХ в межах процедури звітування перед РЄ, яка є обов'язковою для України.

У підрозділі 3.2 «Роль Конституційного Суду України у забезпеченні економічних і соціальних прав людини та громадянина» проаналізовано практику захисту таких прав в Україні цим органом. Висвітлено можливість використання ЄСХ як аргументу для обґрунтування відповідних рішень Конституційного Суду України.

Висновки

Дисертація присвячена розв'язанню актуального наукового завдання, що полягає у загальнотеоретичній характеристиці європейських стандартів економічних і соціальних прав людини та юридичного механізму їх забезпечення в Україні. За результатами цього дослідження зроблено такі основні висновки:

1. Розуміння природи прав людини в цілому пов'язується насамперед із вибором між двома основними їх концепціями: природно-правовою та легістсько-позитивістською. У кожній з них економічні і соціальні права людини виокремлюються. У процесі історичного розвитку таких прав викристалізувалися три основні загальнотеоретичні моделі у визначенні їх природи та взаємозв'язку з іншими групами прав, насамперед із правами громадянськими (особистісними) та політичними. До таких моделей належать:

А) Класична (ліберальна) модель. Згідно з нею, економічні і соціальні права не є суб'єктивними правами, а розглядаються лише як декларації, ідеали, принципи, «загальні публічні права» (у політичному розумінні), «права-доручення». Вони не можуть бути забезпечені безпосередньо державно-юридичними інституціями, зокрема судовим захистом, на противагу «класичним» правам - громадянським (особистісним) і політичним. Така модель, зазвичай, притаманна природно-правовій концепції прав людини.

Б) Соціалістична модель. Економічні і соціальні права людини є визначальними з-поміж усіх прав людини; а права громадянські (особистісні) й політичні вважаються похідними від них. Держава-патерналіст «дарує» такі права громадянам, конституюючи їх у своїх юридичних актах. Така модель властива легістсько-позитивістській концепції прав людини.

В) Універсальна (синтетична) модель. Усі види прав людини є неподільними, невід'ємними, універсальними, взаємообумовленими й взаємозалежними. Така модель запроваджена на найвищому міжнародному рівні, будучи на сьогодні є офіційною позицією ООН. З огляду на основоположну роль базових загальнолюдських цінностей (насамперед людської гідності) як основи процесів універсалізації змісту прав людини, встановлено закономірність трансформації перших двох моделей означеного різновиду прав людини до синтетичної їх моделі.

2. Будь-яке право людини (у тому числі економічне чи соціальне) розглядається насамперед як право природне. Стандартом же його слугує позитивний (зазвичай міжнародно-вольовий) вияв природного права. Встановлено, що економічні і соціальні права відзначаються певними особливостями порівняно з іншими видами прав людини. Зокрема, такі права поширюються лише на певну - соціально-економічну - сферу життєдіяльності людини. Вони становлять собою можливості здобувати засоби для існування, беручи безпосередню участь у виробництві чи в організації виробництва матеріальних та інших благ або отримуючи такі засоби зі соціальних джерел через соціальне утримання (аліментування). Для забезпечення реальності таких прав необхідні позитивні зусилля держави зі створення умов задля їх реалізації людиною, пов'язані зі значними витратами в межах економічних можливостей держави. Обов'язок держави забезпечувати економічні й соціальні права зазвичай не має тієї міри формальної визначеності, яка властива її обов'язку забезпечувати права громадянські (особистісні) й політичні. Це знаходить прояв у використанні при закріпленні соціально-економічних прав здебільшого „нежорстких”, рекомендаційних, оцінювальних формулювань (наприклад, „гідний рівень життя”, „справедливі та сприятливі умови праці”, „задовільне існування”). Здійсненність таких прав є визначальною рисою соціальної держави.

3. Європейським стандартом економічних та соціальних прав людини слід вважати закріплену у відповідному регіональному міжнародному договорі можливість людини задовольняти її потреби в економічній та соціальній сферах життєдіяльності; такий стандарт призначений слугувати орієнтиром для відповідної внутрішньодержавної юридичної практики.

4. Стандарти економічних і соціальних прав людини за ЄСХ класифікуються у такий спосіб: за дією на коло осіб: а) поширювані на усіх суб'єктів («кожна людина», «усі»), б) поширювані лише на визначене коло осіб (наприклад, тільки на малозабезпечених осіб, тільки на осіб похилого віку); за видовою специфікою адресатів стандартів: а) права індивідів, б) права сім'ї, в) права представників працівників, г) права організацій працівників (у тому числі профспілок), д) права роботодавців, е) права організацій роботодавців; за способом здійснення: а) індивідуальні, б) колективні; за змістом можливостей, закріплених у Хартії: а) права у сфері зайнятості та праці, б) навчання, в) здоров'я, г) соціального забезпечення та захисту.

5. Держава забезпечує здійснення і захист економічних і соціальних прав за посередництвом різноманітних юридичних інструментів, сукупність яких зазвичай відображається поняттям «механізм правового (юридичного) регулювання». Неодмінною складовою такого механізму є міжнародно-правові акти (насамперед Конвенція та ЄСХ), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також акти їх застосування та офіційного тлумачення.

6. З метою з'ясування шляхів підвищення ефективності юридичного забезпечення європейських стандартів економічних і соціальних прав людини в Україні наведено комплексну загальнотеоретичну характеристику ЄСХ та її контрольного механізму, проаналізовано систему прав за ЄСХ. Встановлено, що у межах контрольного механізму Комітет здійснює юридичну оцінку відповідності національного законодавства та практики держави-учасниці вимогам, закріпленим ЄСХ. Зокрема, Комітет реалізує процедуру моніторингу національних доповідей (ухвалюючи висновки) та розглядає колективні скарги (приймаючи рішення).

В результаті аналізу відповідних положень ЄСХ, Регламенту Комітету, його правозастосовної практики вперше зроблено висновок про судовоподібну (квазісудову) природу діяльності Комітету. Його акти не підлягають оскарженню та мають певні ознаки прецеденту. Однак Комітет не є «повністю» судовим органом, зокрема тому, що його рішення та висновки не мають формально обов'язкової юридичної сили у класичному (нормативістському) сенсі, хоча механізм контролю за їх виконанням, а також елементи примусу (принаймні політичного) практично унеможливлюють їх невиконання.

7. Комітет у своїй діяльності здійснює тлумачення (з'ясування та роз'яснення) норм ЄСХ на основі таких принципів, як-от: ефективність, пропорційність, автономність, свобода національного розсуду, фундаментальна єдність усіх груп прав людини.

Принцип ефективності полягає в тому, що для правозастосування Комітет обирає такий варіант інтерпретації норми ЄСХ, який дозволить забезпечити найвищий рівень захисту відповідного права.

Принцип пропорційності покликаний забезпечити розумний баланс між правами людини за ЄСХ, з одного боку, та інтересами й можливостями суспільства і держави. Комітет перевіряє правомірність дій держави через з'ясування питання про те, чи відповідало застосоване державою обмеження права тій меті, яка таке обмеження зумовила.

Принцип автономності полягає в тому, що Комітет здійснює власну, незалежну від позицій інших суб'єктів, інтерпретацію понять ЄСХ, виходячи із загальновизнаних принципів міжнародного права, різноманітних міжнародно-правових актів, а іноді й деяких загальних принципів національного права. Необхідність такого тлумачення виникає тоді, коли держава, спираючись на положення національного законодавства, надає «свого» смислу тексту норми ЄСХ, застосовуваної Комітетом.

Принцип свободи національного розсуду визначається як здійснення тлумачення приписів ЄСХ з урахуванням наявної у органів держав-учасниць - з огляду на делеговану їм положеннями цього договору - певну свободу розсуду щодо розуміння й застосування ними таких приписів задля забезпечення належних умов реалізації та захисту відповідних прав людини, а також досягнення балансу між такими правами й національними інтересами.

Принцип фундаментальної єдності усіх груп прав людини, зважаючи на особливості прав «другого» покоління, на історично сформовані уявлення про їх начеби певну «вторинність» та «неюридичність», є визначальним. Це виявляється, зокрема, у тому, що: а) Комітет активно використовує підходи та практику Суду для захисту прав за ЄСХ, а Суд, у свою чергу, захищає деякі права «другого» покоління, послуговуючись, з-поміж іншого, нормами та практикою застосування ЄСХ; б) Комітет захищає також і окремі права «першого» покоління, застосовуючи деякі положення ЄСХ. Застосування зазначеного принципу у процесі тлумачення ЄСХ є одним із проявів гуманістичності саме соціально-потребової інтерпретації сутності будь-яких прав людини, тобто розуміння їх як соціально зумовлених можливостей для задоволення її потреб.

Зазначені вище принципи тлумачення не тільки взаємодіють, а взаємообумовлюють, доповнюють один одного, що дає підставу вважати їх системою. Вони впливають і на вибір найчастіше застосовуваних Комітетом способів тлумачення (особливо системного, цільового, еволюційного), і на змістовний «обсяг» результатів тлумачення.

8. В результаті характеристики юридичного механізму забезпечення європейських стандартів економічних і соціальних прав людини встановлено можливість юридичного (у тому числі судового) захисту цієї групи прав людини суб'єктом такого права - як на національному рівні, так і на міжнародному. Зокрема їх захисту за Конвенцією, яка закріплює такі права або прямо (заборона примусової праці, право власності, право на освіту, право на свободу об'єднань), або опосередковано (соціальні гарантії права на справедливе судочинство, право на повагу до сімейного життя, право на судовий захист прав і обов'язків цивільного характеру). Реальність забезпечення таких прав зумовлюється встановленням кореспондуючих їм «позитивних» юридичних обов'язків та гарантій, обсяг яких залежить від фінансових (бюджетних) можливостей держави.

9. Встановлено, що впровадження ЄСХ у національне законодавство, в судову та адміністративну практику має включати й урахування практики Комітету, його інтерпретацій цього договору. Саме такий обсяг імплементації відповідає європейський практиці (зокрема практиці ЄС, який „де-факто” використовує ЄСХ та практику Комітету), насамперед, правовим позиціям Комітету щодо ефективності впровадження європейських стандартів соціально-економічних прав людини. У зв'язку з цим встановлено можливість використання цього міжнародного договору як аргумента для обґрунтування рішень Конституційного Суду України, а також необхідність врахування принципів правозастосовної (правотлумачної) діяльності Комітету в межах процедури звітування перед РЄ, яка нині є обов'язковою й для нашої держави.

10. Попри констатацію формальної відповідності Основного Закону України приписам ЄСХ встановлено, що на сьогодні існує необхідність уточнення тексту низки статей Конституції України (зокрема, ст. 24, 43, 47, 127), а також деяких Законів України («Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про судоустрій України», «Про організації роботодавців») відповідно до цього міжнародного договору, ратифікованого Україною. Такі уточнення пропонуються у дисертації.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

соціальний право європейський юридичний

1) Верланов С.О. До характеристики тлумачення приписів Європейської соціальної хартії Комітетом незалежних експертів // Права людини і Україна: Праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України (Серія І. Дослідження і реферати. Вип. 2) / Редкол.: П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. - Львів: Світ, 1999. - С. 47-53.

2) Верланов С.О. Захист Європейською конвенцією з прав людини деяких прав „другого покоління” // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. Вип. 9. - Одеса: Астропрінт, 2000. - С. 227-230.

3) Верланов С.О. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини: до сучасних дискусій // Юридична Україна. - 2005. - № 9. - С. 11-17.

4) Верланов С.О. Практика Європейського суду з прав людини як інструмент захисту соціально-економічних прав людини // Юридична Україна. - 2007. - № 1. - С. 10-16.

5) Верланов С.О. Європейська соціальна хартія: нові можливості захисту прав людини в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 6. - С. 7-10.

6) Верланов С.О. Стандарти соціально-економічних прав людини у інтерпретації Європейського комітету соціальних прав // Право України. - 2007. - № 10. - С. 23-27.

7) Верланов С.О. Контрольний механізм Європейської соціальної хартії (переглянутої) як складника законодавства України // Юридична Україна. - 2007. - № 11. - С. 17-24.

8) Верланов С.О. Європейська соціальна хартія: особливості принципів міжнародного тлумачення (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав) // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 2. - С. 119-130.

9) Верланов С.О. Соціальні права людини - деякі аспекти загальної теорії // Матеріали І Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології». - Одеса: Юридична література, 2003. - С. 88-90.

10) Верланов С.О. Стандарти прав людини: спроба загальнотеоретичної характеристики // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2005 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - С. 57-58.

11) Верланов С.О. Універсалізм та релятивізм як концептуальні підходи у визначенні змісту соціально-економічних прав людини // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 року). - Львів: Край, 2006. - С. 71-76.

12) Верланов С.О. Загальнолюдські цінності як основа уніфікації змісту прав людини (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав) // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Статті учасників Другого всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 1-2 грудня 2006 року). - Львів: Край, 2007. - С. 32-41.

Размещено на Allbest.ru