Переважні права в акціонерному товаристві та способи їх захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРЕВАЖНІ ПРАВА В АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ ТА СПОСОБИ ЇХ ЗАХИСТУ

Боднар В.

В умовах ринкової економіки, що викликали потребу в існуванні та діяльності різних організаційно-правових форм юридичних осіб, важливе значення в економіці країни мають підприємницькі товариства, в першу чергу, господарські товариства, серед яких найбільший інтерес для дослідників становлять акціонерні товариства, завдяки своєму правовому статусу та найскладнішим серед усіх видів господарських товариств корпоративним відносинам, що в них складаються.

Переважні права акціонерів досліджувалися як українськими [1; 2], так і зарубіжними [3; 4; 5] вченими, проте прийняття Закону України "Про акціонерні товариства" та внесення до нього змін, що торкнулися, в тому числі і переважних прав акціонерів, потребують подальшого дослідження цієї проблематики. право акціонерний корпоративний

Метою цієї статті є виявлення переважних прав в корпоративних правовідносинах, що складаються в акціонерному товаристві, розкриття їх змісту та механізму здійснення, а також способів захисту зазначених прав у разі їх порушення чи інших протиправних посягань.

Головна відмінність цих переважних прав від інших переважних прав у цивільному праві полягає в тому, що переважні права акціонерів-власників привілейованих акцій є похідними від корпоративних прав.

Виходячи з визначення поняття корпоративних відносин, встановленого ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України [6] (далі - ГК України), можна сформулювати визначення поняття корпоративних правовідносин, оскільки саме ця правова категорія є предметом дослідження юридичної науки: корпоративними правовідносинами є врегульовані правовими нормами відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В свою чергу, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).

В науковій літературі це визначення поняття корпоративних права вже піддавалося справедливій, на наш погляд, критиці і вносилися конструктивні пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема шляхом заміни слів "частки прибутку" словами "частиною прибутку", а слів "статутними документами" словами "установчими документами" [7, 225], проте єдина зміна, якої зазнала наведена дефініція, - це заміна слів "у статутному фонді" словами "у статутному капіталі" [8]. Більше того, у п. 14.1.90 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. [9] визначення поняття корпоративних прав, встановлене ГК України, відтворене навіть без зазначеної заміни.

Не вдаючись до поглибленого дослідження поняття корпоративних відносин, оскільки це не є метою даної статті, звернемося до безпосереднього предмету нашого дослідження - переважних прав в корпоративних правовідносинах, що виникають, змінюються та припиняються в одному з видів корпоративних утворень - в акціонерних товариствах.

До прийняття Цивільного кодексу України [10] (далі ЦК України) і ГК України Закон України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" [11] містив невелику за обсягом норму, яка встановлювала, що акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій (ч. 3 ст. 38 Закону), проте порядку (механізму) реалізації цього права зазначений закон не встановлював, поширюючи порядок відкритої підписки на акції, визначений ст. 30 Закону, і на додатково випущені акції товариства.

У прийнятому 16 січня 2003 р. ЦК України та ГК України з'явилися норми, згідно з якими у випадках, встановлених статутом товариства і законом, може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством (ч. 3 ст. 156 ЦК України), а акціонерам закритого акціонерного товариства було надане переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (ч. 3 ст. 81 ГК України). Ця стаття була виключена із ГК України з прийняттям Закону України від 17 вересня 2008 р. "Про акціонерні товариства" [12] (далі - Закон про АТ), що було зроблено дещо поспішно, оскільки закриті акціонерні товариства відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону мали право існувати ще протягом 2-х років з дня набрання чинності Законом, тобто до 29 квітня 2011 р.

Таким чином, до прийняття Закону про АТ переважні права акціонерів (без встановлення порядку їх реалізації, що спричиняло багато конфліктів і породжувало судові спори) були закріплені у трьох нормативно-правових актах - ЦК і ГК України та в Законі України "Про господарські товариства", проте в жодному із них обидва переважних права не були встановлені одночасно.

Сьогодні найбільш повно і комплексно, з визначенням порядку (процедури) їх реалізації, переважні права акціонерів урегульовані в Законі про АТ, на аналізі положень якого доцільно зупинитися докладніше.

До переважних прав, якими можуть бути наділені суб'єкти корпоративних правовідносин в акціонерному товаристві (далі - АТ), чинним законодавством віднесені:

- переважне право акціонера ПрАТна купівлю акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі (ч. 2 ст. 7 Закону про АТ). Як встановлено ч. 2 ст. 7 Закону про АТ, статутом ПрАТ може бути передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі. У такому разі зазначене переважне право реалізовується відповідно до частин 3-6 ст. 7 Закону про АТ.

Акціонери ПрАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Строк переважного права, передбачений статутом товариства, не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення. Строк переважного права припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

Акціонер приватного акціонерного товариства, який має намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів товариства здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, товариство зобов'язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам товариства. Якщо інше не передбачено статутом товариства, повідомлення акціонерів товариства здійснюється за рахунок акціонера, який має намір продати свої акції.

Якщо акціонери приватного акціонерного товариства не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом строку, встановленого цим Законом або статутом акціонерного товариства, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені акціонерам товариства.

У разі виникнення права звернення стягнення на акції ПрАТ у зв'язку з їх заставою відчуження таких акцій здійснюється з дотриманням переважного права акціонерів на придбання цих акцій.

Законом України від 3 лютого 2011 р. "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств" [13] ст. 7 Закону про АТ була доповнена ч. 9, яка встановила, що переважне право акціонерного товариства на придбання акцій власної емісії, що пропонуються їх власником до відчуження третім особам, не допускається. У зв'язку з цим ч.ч. 3-5 Закону про АТ зазнали відповідних змін.

Такий порядок реалізації переважного права акціонерів ПрАТ встановлено законом.

У разі якщо акції ПрАТ пропонуються їх власником до відчуження третій особі іншим способом, ніж продаж, порядок реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій ПрАТ встановлюється статутом такого товариства.

Частиною 5 ст. 7 Закону про АТ встановлений спосіб захисту порушеного переважного права на придбання акцій, який полягає в тому, що будь-який акціонер товариства має право протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення, вимагати в судовому порядку переведення на нього прав та обов'язків покупця акцій.

Таким чином, можна констатувати, що відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України Законом про Ат встановлена спеціальна позовна давність - 3 місяці - скорочена порівняно із загальною позовною давністю; переважне право акціонера публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) на придбання акцій товариства при їх додатковій емісії (ч. 1 ст. 27 Закону про АТ); переважне право акціонера ПрАТ на придбання акцій товариства при їх додатковій емісії (ч. 1 ст. 27 Закону про АТ).

Встановлення переважного права акціонерів ПАТ на придбання акцій товариства при їх додатковій емісії є, передусім, способом захисту законних інтересів акціонерів, який безпосередньо впливає на ступінь управління (кількість голосів), на розмір отримуваних дивідендів та частини майна при ліквідації товариства тощо. Звідси - цілком зрозумілою є заінтересованість акціонера у збереженні своєї частки від зменшення її питомої ваги в статутному капіталі АТ. Тому важко погодитися з тими авторами, які вважають, що метою встановлення переважного права в корпоративних правовідносинах є намагання відмежувати існуючих учасників товариств від ризиків, пов'язаних з появою нових учасників у їх складі [14, 179]. Така мета більше характерна для спільної часткової власності, де співвласникам важливо зберегти свій склад для того, щоб забезпечити порядок використання єдиного майна, поділеного на частки, а також, деякою мірою, для ПрАТ, кількісний склад акціонерів якого згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про АТ не може перевищувати 100 осіб, і, головним чином, для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю, максимальна кількість учасників яких може досягати 10 осіб (ч. 2 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства"), але не для кількатисячного ПАТ.

Зміст переважного права акціонерів обох типів акціонерних товариств (публічного і приватного) полягає у: праві акціонера-власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій; праві акціонера-власника привілейованих акцій придбавати розміщувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

Основна відмінність між способом закріплення переважного права акціонерів-власників простих і привілейованих акцій полягає в тому, що переважне право надається акціонеру-власнику простих акцій у процесі приватного розміщення обов'язково, в порядку, встановленому законодавством, а акціонеру-власнику привілейованих акцій - у процесі приватного розміщення товариством привілейованих акцій, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства.

Таким чином, для реалізації акціонером-власником простих акцій переважного права на придбання акцій додаткової емісії не обов'язково, щоб таке його право було передбачено статутом АТ.

Серед переважних прав акціонерів особливе місце посідають переважні права акціонерів-власників привілейованих акцій, правовому регулюванню реалізації яких присвячені, зокрема, ст.ст. 26, 27, 31 Закону про АТ.

У Законі про АТ відсутня спеціальна стаття, яка б чітко визначала перелік переважних прав акціонерів-власників привілейованих акцій. В ст. 26 Закону про АТ йдеться про права акціонерів-власників привілейованих акцій, які включають як переважні, так і інші права зазначених акціонерів.

Оскільки сукупність прав, які надаються акціонеру-власнику привілейованих акцій, залежить від класу акцій, обсяг таких прав визначається у статуті АТ. Зокрема, до переважних прав акціонерів-власників привілейованих акцій, що визначаються у статуті товариства, слід віднести:

а) визначення розміру дивідендів, виплата яких здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями (ч. 2 ст. 30 Закону про АТ).

Випадки, коли АТ не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями, встановлені ч. 3 ст. 31 Закону про АТ (у ч. 3 ст. 26 зроблено помилкове посилання на ч. 2 ст. 31 Закону про АТ, що викликає потребу у внесенні відповідних змін до ч. 3 ст. 26 Закону про АТ. - В.Б.).

Особливістю реалізації переважного права акціонерів-власників привілейованих акцій на отримання дивідендів обумовлено спосіб і форму визначення дивідендів. Так, згідно з ч. 3 ст. 30 Закону про АТ рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства, тоді як розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства (п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону про АТ);

б) встановлення черговості виплати дивідендів у разі розміщення кількох класів привілейованих акцій;

в) визначення розміру ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість привілейованої акції певного класу - це сума коштів, яка належатиме власнику такої акції під час ліквідації акціонерного товариства;

г) встановлення черговості виплат у разі ліквідації товариства.