Державне регулювання розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. Складності реформування сільськогосподарського виробництва в Україні на ринкових засадах, неспроможність нових організаційних утворень власними силами забезпечити виробництво продукції, обмеженість фінансових і матеріальних засобів вимагають докорінної перебудови відносин у сфері обслуговування аграрного комплексу країни, пошуку ефективних шляхів розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. На цьому постійно наголошують учені - економісти та юристи, фахівці в галузі державного управління, підкреслюючи важливість розробки та реалізації виваженої державної кооперативної політики. Певні позитивні зрушення у цій сфері відбуваються завдяки прийняттю низки законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативних актів, які унормовують розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації як одне з пріоритетних завдань держави. Але внаслідок відсутності комплексного механізму державного регулювання ці процеси гальмуються застарілими формами державного впливу, переважно директивного характеру.

Дослідженню особливостей державного регулювання, шляхів удосконалення механізмів впливу органів виконавчої влади на розвиток аграрного сектора присвятили свої праці такі відомі вчені, як О. Амосов, В. Воротін, А. Дєгтяр, М. Корецький, В. Корженко, М. Латинін, В. Малиновський, А. Мельник, Н. Мельтюхова, І. Михасюк, Г. Мостовий, Г. Одінцова, О. Шапоренко та ін.

Цікавим є підхід до розв'язання питань удосконалення механізмів державного управління з позицій правового регулювання взаємовідносин держави і кооперативів (у тому числі й обслуговуючих) у працях А. Андрющенка, Г. Бистрова, В. Семчика, В. Федоровича, В. Юрчишина, Н. Титової, М. Мацька, Ю. Шемшученка, В. Уркевича, Я. Гаєцької-Колотило, Т. Проценка та ін. Проте, їх роботи мають переважно юридичну спрямованість, в них досліджується правова складова державного регулювання розвитку кооперації на селі.

Більш ґрунтовні дослідження окремих аспектів цієї проблематики започатковано у працях О. Могильного, В. Цимбала та ін., у яких дається ретроспективний аналіз кооперативної політики, висвітлюються економіко-правові засади взаємин держави і сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (далі - СОК), розглядаються їх функції та місце в контексті сучасних інституційних змін.

Питання розвитку теорії кооперації, узагальнення світового досвіду кооперативного руху, кооперативного маркетингу посідають чільне місце у працях М. Алімана, Г. Андрусенка, С. Бабенка, В. Васильєва, І. Витановича, О. Вороновської, С. Гелея, В. Гончаренка, Ф. Горбоноса, В. Зіновчука, О. Крисального, М. Маліка, Л. Молдаван, О. Нечипоренка, Т. Ожелевської, І. Онопрієнко, А. Пантелеймоненка, М. Туган-Барановського, О. Чаянова, Г. Черевка, Т. Яворської та ін.

Проте недослідженими залишаються питання опрацювання новітніх моделей державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, формування комплексного механізму державного впливу на ці процеси. Фрагментарність розгляду засобів державного регулювання, недостатнє висвітлення особливостей державного впливу на обслуговуючу кооперацію як складне соціально-економічне явище, недосконалість методів реалізації державної кооперативної політики в аграрному секторі, низька результативність дій щодо регулювання кооперації зумовлює актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт «Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону» (№0102U001591) та «Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону» (№0105U002741), які виконувалися у 2002-2005 рр. кафедрою економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування удосконалення системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та комплексного механізму регулювання її розвитку. Для досягнення цієї мети було визначено такі завдання:

– з'ясувати сутність та уточнити поняття державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації;

– відстежити генезис державного впливу на становлення та розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні;

– узагальнити практику регуляторної діяльності держави щодо підтримки СОК, систематизувати закордонний і вітчизняний досвід державного регулювання її розвитку;

– визначити місце сільськогосподарської обслуговуючої кооперації у процесі реформування аграрного сектора та фактори, що стримують її розвиток;

– визначити шляхи підвищення ефективності та розробити технологію державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації;

– опрацювати практичні рекомендації щодо удосконалення комплексного механізму державного регулювання обслуговуючої кооперації на селі.

Об'єктом дослідження є процес державного управління сільськогосподарською галуззю виробництва.

Предметом дослідження є механізми державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали принципи, методи та засоби наукового пізнання, застосування яких дозволяє забезпечити достовірність результатів та досягнення його мети.

Для вирішення поставлених завдань використано методи: діалектичний, системного аналізу, монографічний, абстрактно-логічний - для обґрунтування необхідності та розкриття сутності державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації; табличний, графічний, анкетування - для визначення стану системи державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації на селі та ін.

Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, наукова та періодична література за темою дослідження, офіційні статистичні матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Головного управління агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації, результати власних спостережень і досліджень автора, зокрема на основі опитувань фахівців з питань розвитку обслуговуючої кооперації тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці й обґрунтуванні концептуальних основ удосконалення механізму державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері України. У дисертації

вперше:

– обґрунтовано комплексний механізм державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, принципи (законності, комплексності, адекватності, послідовності, опосередкованості, обмеженості у часі, результативності), методи (правові, економічні, організаційно-адміністративні, соціальні, інформаційні), інструменти його впровадження (нормативно-правові акти, державні цільові програми, державний контроль тощо);

удосконалено:

– методику моніторингу результативності регуляторного впливу держави на розвиток СОК, в основу якого закладено принцип оцінки відповідності інструментарію державного впливу потребам та очікуванням безпосередніх фігурантів кооперативних відносин;

– інструментарій та технологію удосконалення державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації;

дістало подальший розвиток:

– змістовна характеристика державного регулювання розвитку та узагальнення досвіду організації сільськогосподарської обслуговуючої кооперації;

– положення про місце обслуговуючої кооперації в реалізації аграрної реформи, яка має стати стратегічним напрямом наступного етапу реформування системи відносин в АПК.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони є основою для вирішення питань удосконалення державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Розроблений комплексний механізм державного регулювання розвитку цієї сфери відкриває для органів державної виконавчої влади можливості більш ефективного виконання функціональних обов'язків і делегованих повноважень.

Основні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи прийнято до використання у практичній діяльності Головних управлінь агропромислового розвитку Харківської та Сумської облдержадміністрацій (довідки №14-4-348 від 12.09.2006 р. та №01/1621 від 11.09.2006 р.), Коломацької райдержадміністрації Харківської області (довідка №01-25/1034 від 08.09.2006 р.), у навчальному процесі ХарРІ НАДУ при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Планування діяльності організацій», «Прогнозування» тощо (акт №01-1263/06-03 від 11.10.2006 р.), при підготовці звітів про виконання науково-дослідних робіт «Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону» та «Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону» (акт №01-1262/06-03 від 11.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі представлені результати наукових досліджень, отриманих автором особисто, а також викладено авторський підхід до розуміння значення і сутності державного впливу на розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, обґрунтовано комплексний механізм регулювання його розвитку. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднювалися при проведенні шкіл молодих вчених, наукових конференцій ХарРІ НАДУ при Президентові України протягом 2003-2006 рр. («Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону», «Актуальні питання державного управління» та ін.), на ІV-VІ Міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2004-2006 рр.), на міжнародних науково-практичних конференціях «Основи державного управління» та «Державне регулювання економіки та підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання» (м. Мінськ, 2005 р.), «Узбекистан і Україна: грані співробітництва» (м. Ташкент, 2005).

Публікації. Основні положення і висновки дослідження викладено у 10 наукових працях, 4 з яких опубліковано у фахових виданнях з державного управління (загальним обсягом 1,33 авт. арк.), 5 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій (загальним обсягом 0,65 авт. арк.) та у колективній монографії (загальним обсягом 0,9 авт. арк.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 222 сторінки, у т.ч. 8 рисунків (3 с.), 12 таблиць (4,6 с.), 17 додатків (25 с.). Список використаної літератури налічує 219 назв (19 с.), у т.ч. 15 - іноземними мовами.

Основний зміст дисертаційної роботи

сільськогосподарський правовий кооперація

У вступі розкрито актуальність та стан розробки обраної теми, її зв'язок з науковими планами та програмами, визначено об'єкт та предмет дослідження, його мету, завдання, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, вміщено відомості про їх апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі - «Наукові засади державної політики обслуговування аграрного сектора економіки України» - з'ясовано сутність сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та державного регулювання її розвитку, особливостей взаємовідносин держави і сільськогосподарських кооперативів, висвітлено світовий досвід державного впливу на ринкові перетворення у цій сфері. Аналіз підходів різних наукових шкіл до трактування понять «обслуговуюча кооперація», «обслуговуючий кооператив», «державне регулювання» та «механізм державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації» дозволяє визначити обслуговуючу кооперацію як систему взаємин сільськогосподарських товаровиробників та їх співробітництво на основі принципів кооперування з метою задоволення суспільства у необхідних ресурсах і послугах. Формою реалізації таких взаємин є сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) як організаційно-правовий суб'єкт господарювання, головне завдання якого полягає у самозабезпеченні надання товаровиробникам ресурсів та засобів, створенні умов високопродуктивної праці. Така роль СОК за умов ринкової економіки зумовлена концентрацією виробництва продукції та організаційно-функціональними відмінностями від інших видів підприємств.

Державне регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації розглядається як цілеспрямована діяльність органів державної виконавчої влади щодо забезпечення реалізації пріоритетів кооперативної політики, регламентації функціонування кооперативних організацій шляхом запровадження відповідних економічних, фінансових, юридично-правових, організаційних і соціальних заходів.

Науково-теоретичні засади регулювання розвитку сфери, що досліджується в дисертації, пов'язуються з розглядом кооперації на селі як процесу співпраці, спільної діяльності людей і системи специфічних організацій, що дає підстави визначати механізм державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації у якості способу організації управлінської діяльності владних структур за допомогою взаємопов'язаних методів, засобів та інструментів щодо забезпечення досягнення стратегічної мети - продовольчої безпеки країни.

В залежності від характеру змін державної кооперативної політики та змісту механізмів її реалізації в роботі виокремлено шість часових етапів розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації: 1) формування об'єктів державного впливу (характеризується мінімальним втручанням держави, відсутністю законодавчої бази та економічних важелів щодо впливу на кооперацію); 2) поширення кооперації (характеризується поєднанням методів правового, фінансово-економічного та адміністративного впливу); 3) розпаду (доба «воєнного комунізму», що характеризується спрямуванням державної політики на руйнування системи сільськогосподарської кооперації, поширенням тотального адміністративного тиску, силових методів впливу); 4) відродження (характеризується утвердженням методів правового регулювання та економічного стимулювання розвитку кооперативних товариств та спілок); 5) занепаду (відзначається реорганізацією кооперативів за функціональними та організаційно-структурними ознаками, заміною попередніх форм економічних відносин); 6) відродження на ринкових засадах (характеризується інтенсивним впровадженням методів правового регулювання, спробами використання соціально-психологічних та інформаційних методів впливу).

Майже на усіх етапах вплив держави був домінуючим для розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Встановлено, що найвагоміші результати досягалися за умови стимулювання державою економічно та соціально активної, ініціативної частини населення. З розвитком цього сектора держава може обмежитися методами правового впливу на зміни у сільськогосподарській кооперації, що забезпечує стабільність економічно сильних і незалежних кооперативів.

На основі узагальнення основних підходів до реалізації державної кооперативної політики у розвинених країнах світу, умов існування обслуговуючої кооперації в дисертації запропоновано декілька концептуальних напрямів регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації: мінімального, помірного, значного та тотального державного впливу. Кожен з них характеризується ступенем втручання, регламентації та контролю діяльності кооперативних організацій, їх підзвітністю органам державної виконавчої влади.

В залежності від обраного концептуального напрямку держава використовує відповідні механізми регулювання: механізм оподаткування (регулює види продукції чи послуг, що підлягають оподаткуванню); механізм адміністративного впливу (реєстрація суб'єктів господарювання, аудит діяльності, контроль за виконанням чинного законодавства); механізм запобігання зловживанням (цільове використання фінансової допомоги та субсидій, адміністративні дозволи); комплексний механізм державного регулювання розвитку СОК (запровадження державної кооперативної політики, співпраця державних органів і самоврядних організацій) тощо. На таких науково-теоретичних засадах державного регулювання і розвивається в Україні сучасна сільськогосподарська обслуговуюча кооперація, що має справу з певною фазою сільськогосподарського виробництва і є його допоміжною надбудовою.

У другому розділі - «Вплив держави на формування кооперативних відносин у сфері обслуговування сільськогосподарського виробництва» - досліджуються передумови ринкових перетворень у сільськогосподарській обслуговуючій кооперації, чинники державного впливу на її розвиток, оцінюється регуляторна роль органів державного управління у цій сфері.

З'ясовано, що основою ефективного розвитку сучасної сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні є аграрна реформа як комплекс соціально-економічних заходів щодо заміни директивно-планової системи управління з її командними методами системою організаційно-функціональних методів регулювання суспільних відносин, притаманних ринковій економіці. Обов'язковими передумовами створення й функціонування СОК можна вважати передачу землі у приватну власність, розпаювання майна сільськогосподарських підприємств, реформування системи виробничих відносин в аграрній сфері, утвердження ринкового способу мислення, стимулювання приватного інтересу тощо.

Як форма ефективного господарювання, сільськогосподарська обслуговуюча кооперація є ефективним засобом самопідтримки та самозахисту дрібних та середніх товаровиробників. Тому подальший розвиток СОК можна вважати поглибленням аграрної реформи.

У дисертації досліджено вплив комплексу факторів на становлення та розвиток СОК, що дозволяє поділити їх на сприятливі (створення приватного власника на селі; визнання розвитку СОК одним із стратегічних напрямів аграрної політики, мотивації до кооперативних дій; освітянська та організаційна діяльність неурядових організацій та зацікавлених у створенні СОК осіб; реалізація міжнародних проектів та ін.) і несприятливі (обмеженість інформації щодо СОК; відсутність ініціаторів та організаторів СОК, відповідної матеріально-технічної бази; дефіцит фахівців кооперативного профілю; недосконалість законодавчої бази, неузгодженість в оподаткуванні та реєстрації; некомпетентність працівників владних установ щодо забезпечення розвитку СОК та ін.).

В результаті експертної оцінки реакції об'єктів управління на використання основного набору заходів державного впливу на розвиток СОК встановлено певну невідповідність діяльності органів державної влади потребам, запитам та очікуванням носіїв кооперативних відносин. Найбільш впливовими заходами державного регулювання сільськогосподарські товаровиробники (керівники реформованих господарств, фермери та ін.) визнають державну організаційну та фінансову допомогу (спрощення процедури реєстрації кооперативів, забезпечення їх кваліфікованими кадрами, часткова компенсація витрат на створення кооперативів, пільгове оподаткування, надання державних субсидій, доступне довгострокове кредитування та ін.), інформаційне та консультаційне забезпечення, удосконалення правового поля тощо (рис.).

Значущість заходів державного регулювання розвитку СОК в оцінці експертів

Державне регулювання сьогодні не забезпечує доступної інформаційної, організаційної та фінансової допомоги СОК.

Державне регулювання розвитку СОК в Україні характеризується інтенсивним використанням методів прямого впливу з використанням численних нормативно-правових актів та цільових комплексних програм. Крім правового регулювання розвитку СОК, значного поширення набули державні та регіональні програми розвитку СОК, які передбачають запровадження комплексу заходів організаційного та інформаційного характеру, економічного стимулювання (рис. 2).

Водночас державні та регіональні програми не передбачають їх відповідного матеріального і фінансового забезпечення, а також контроль за їх виконанням. Програмні заходи самі по собі не вирішують організаційних, кадрових та матеріальних питань розвитку СОК, що потребує удосконалення технології їх реалізації, відпрацювання новітньої концепції розвитку СОК, яка б визначала зміст, форми і методи удосконалення механізмів державного впливу на цю життєву важливу сферу.

У третьому розділі - «Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації» - з'ясовано напрямки дій держави щодо створення умов високопродуктивного функціонування та розвитку СОК.

В Україні посилюється тенденція регуляторного впливу держави на розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, про що свідчить переорієнтація науково-практичних розробок на удосконалення правового поля діяльності СОК, обґрунтування додаткових заходів підтримки цього сектору агропромислового комплексу.

Технологія державного регулювання розвитку СОК полягає у логічній послідовності дій, а саме: визначенні мети державного регулювання, розподілі регуляторної фази на певні етапи, аналізі результатів регулювання.

Виходячи з відносно фрагментарного розгляду у вітчизняній науковій літературі інструментів державного регулювання розвитку цієї сфери, у роботі пропонується до запровадження комплексний механізм державного регулювання розвитку СОК (рис. 3), який включає в якості основних складових принципи, методи і засоби.

У дисертації подається розгорнута характеристика принципів державного регулювання як важливої складової комплексного механізму впливу на формування виробничих відносин. Як компоненти системи державного управління, вони відображають об'єктивні закономірності розвитку суспільства, складаючи базові правила опрацювання й реалізації державної регуляторної політики. В окрему групу виокремлено найголовніші принципи регулювання розвитку обслуговуючої кооперації: законності, гармонізації інтересів виробників з підприємствами І та ІІІ сфер АПК, економічної доцільності, регіоналізації сільського господарства та його сталого розвитку, адекватності витрат ресурсів отриманим результатам.

Висновки

Проведені дослідження за темою дисертації в сукупності розв'язують важливе науково-прикладне завдання удосконалення механізму державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні. Узагальнення наукових джерел та емпіричних даних дозволило сформулювати наступні положення, висновки та рекомендації:

1. Державне регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні ще не повною мірою відповідає потребам аграрної сфери та сучасним світовим стандартам і потребує подальшого теоретичного обґрунтування шляхів його удосконалення, уточнення і введення у науковий обіг таких термінологічних словосполучень, як «державне регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації» та «комплексний механізм державного регулювання розвитку СОК». У загальному вигляді вони визначаються як цілеспрямований вплив органів державної влади на розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації з метою реалізації пріоритетів державної кооперативної політики шляхом запровадження комплексу економічних, фінансових, юридично-правових, організаційних і соціальних заходів, встановлення відповідних правил поведінки, створення сприятливих умов ефективного функціонування суб'єктів кооперативних відносин.

2. Дослідження генезису владного впливу на СОК вказують на послідовність етапів її становлення і розвитку:

– формування об'єктів державного впливу (початок 70-х - кінець 90-х років ХІХ ст.);

– становлення системи державного регулювання розвитку сільськогосподарської кооперації (кінець 90-х років ХІХ ст. - 1918 р.);

– апробація силових методів державної регламентації кооперативних відносин (1917-1920 рр.);

– апробація форм стимулювання кооперативної діяльності (1920-1929 рр.);

– регламентація кооперативної діяльності та запровадження політики згортання обслуговуючої кооперації (1929-1991 рр.);

– реалізація правових методів державного впливу на розвиток СОК (з 1991 р.).

Майже на всіх етапах вплив держави на процеси кооперування селян був завжди визначальним, тобто ступінь розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації завжди залежить від інтенсивності, глибини та напряму регуляторних дій держави.

3. Світовий досвід державного регулювання розвитку СОК став основою опрацювання концепцій мінімального, помірного, значного та тотального державного впливу. Кожній з концепцій мають відповідати і спеціальні механізми державного регулювання, що відрізняються масштабом та глибиною проникнення, набором засобів та інструментів.

4. Аграрна реформа, що проводиться в Україні з 1990 р., створила підґрунтя ефективного розвитку СОК, але не активізувала ініціативу потенційних учасників кооперативного руху. Основними передумовами подальшого розвитку СОК слід вважати передачу землі у приватну власність селянам, виділення земельних паїв у натурі, розпаювання майна сільськогосподарських підприємств, реформування системи відносин в аграрній сфері, стимулювання приватного інтересу, створення правового поля для кооперативних організацій тощо.

5. Найбільш несприятливими факторами розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації є: обмежений доступ до інформації щодо СОК, відсутність ініціаторів та організаторів СОК, слабкість матеріально-технічної бази, дефіцит фахівців кооперативного профілю, недосконала законодавча база, неузгодженість в оподаткуванні та реєстрації СОК; некомпетентність працівників владних установ щодо забезпечення розвитку СОК, низький рівень довіри до кооперативних організацій, штучні перепони та негативне ставлення з боку посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

6. Доведено, що найвпливовішими та найрезультативнішими заходами державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації є організаційна та фінансова допомога товаровиробникам, зокрема, спрощення процедури реєстрації СОК, забезпечення їх кваліфікованими кадрами, часткова компенсація витрат на створення СОК, стимулювання ініціаторів кооперативного руху, пільгове оподаткування, надання державних субсидій та компенсацій, запровадження доступного довгострокового кредитування, інформаційне та консультативне забезпечення.

7. Державний вплив на розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації характеризується використанням методів прямого державного регулювання, інструментарій якого складають численні нормативно-правові акти та цільові комплексні програми. Головним протиріччям нормативно-правового забезпечення є розбіжність та неузгодженість їх окремих статей, що вимагає внесення до них відповідних доповнень та змін.

8. Крім заходів правового характеру, дієвим засобом державного регуляторного впливу на об'єкт дослідження слід вважати розробку загальнодержавних та регіональних програм розвитку СОК, які повинні передбачати ресурсне забезпечення їх реалізації.

9. В Україні визначилася тенденція посилення регуляторного впливу держави на розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, що виявляється у вдосконаленні нормативно-правової бази, законодавчого уточнення сутності та особливостей СОК, формуванні відповідної нормативно-правової бази щодо їх організаційної побудови, встановленні особливого режиму їх оподаткування, антимонопольного регулювання, створенні Державної програми розвитку кооперативного сектора аграрної економіки на засадах європейських стандартів та системи державної підтримки розвитку СОК з використанням інформаційних, організаційних та економічних заходів.

10. Технологія державного регулювання розвитку СОК, що складається з трьох етапів (підготовчого, апробації та впровадження), у загальному вигляді повинна відповідати наступній послідовності: визначення мети державного регулювання - розподіл регуляторної діяльності за етапами - визначення програми послідовних дій та її виконання - аналіз результатів регулювання. Діяльність органів державної виконавчої влади у цьому контексті доцільно спрямовувати на моніторинг розвитку СОК у державі та регіонах, визначення основних заходів впливу на державному чи регіональному рівні.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бабаєв В.Ю. Механізми державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації на селі // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - №1 (27). - С. 285-291.

2. Бабаєв В.Ю. Державне управління в кооперативному русі України: теорія та історія // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - №2 (24): У 2-х ч. - Ч. 1. - С. 9-15.

3. Бабаєв В.Ю. Державне регулювання розвитку кооперативних відносин в аграрному секторі // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. - №2 (21): У 2-х ч. - Ч. 2. - С. 13-19.

4. Бабаєв В.Ю. Відродження сільськогосподарської кооперації в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. - №2 (13): У 2-х ч. Ч. 1. - С. 32-36.

5. Бабаєв В.Ю. Забезпечення розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації як складової аграрних реформ // Механізми ефективного розвитку економіки аграрної сфери АПК України: [Моногр.] / Л.М. Анічин, Г.О. Андрусенко, Г.І. Мостовий та ін.; За заг. ред. проф. Л.М. Анічина. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - С. 204-220.

6. Бабаев В.Ю. Влияние бюджетной политики на развитие обслуживающей кооперации в аграрном секторе Украины // Узбекистан и Украина: грани сотрудничества. - Ташкент: Изд-во «Akademiya», 2006. - С. 115-122.

7. Бабаев В.Ю. Обслуживающая кооперация в системе государственного регулирования аграрного сектора // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: Материалы Международной научно-практической конференции (21-22 апреля 2005 г.): В 2-х частях. Ч.І. - Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005. - С. 69-70.

8. Бабаев В.Ю. Развитие обслуживающей кооперации - стратегическое направление государственной политики в аграрной сфере экономики Украины // Основы государственного управления: Материалы Республиканской научно-практической конференции молодых ученых (Минск, 12 апреля 2005 г.) / Под общ. ред. И.И. Ганчеренка. - Мн.: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2005. - С. 68-70.

9. Бабаєв В.Ю. Розвиток інфраструктури аграрного ринку регіону // Теорія та практика державного управління. Випуск 2: Державне управління та місцеве самоврядування: Тези ІІІ Міжнародного наукового конгресу 26 лютого 2003 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. - С. 149-152.

10. Бабаєв В.Ю. Формування інфраструктури аграрного ринку в Харківській області: проблеми та перспективи // Адміністративне реформування територіальних органів влади: Матеріали науково-практичної конференції 11 вересня 2002 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2002. - С. 154-157.

Размещено на Allbest.ru