Підстава та форми припинення центральних органів виконавчої влади
Центральні органи виконавчої влади та оцінка його ролі в сфері організації господарської діяльності. Особливості та прийняття рішення про припинення, форми, види реорганізації та ліквідації ЦОВВ. Пропозиції щодо покращення вітчизняного законодавства.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 29.08.2013 |
Размер файла | 22,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Підстава та форми припинення центральних органів виконавчої влади
центральний виконавчий господарський влада
Важливу роль у сфері організації господарської діяльності відіграють центральні органи виконавчої влади (далі - ЦОВВ). Органи державної влади, наділені господарською компетенцією, визнаються учасниками господарських відносин [2, ст. 2] і належать до групи суб'єктів організаційно-господарських повноважень.
Цілями цієї статті є дослідження підстави припинення ЦОВВ, особливостей та порядку прийняття рішення про їх припинення, визначення форм припинення, видів реорганізації та ліквідації ЦОВВ, формулювання теоретичних положень в контексті теорії господарського права, а також розроблення практичних пропозицій, спрямованих на покращення вітчизняного законодавства.
Визначена як ціль дослідження проблематика недостатньо висвітлена у спеціальній літературі. Проблеми припинення переважно розглядаються стосовно юридичних осіб, юридичних осіб приватного права або суб'єктів господарського права, суб'єктів господарювання, підприємств у працях О.М. Вінник, О.М. Зубатенко,
О.Р. Кібенко, І.М. Кучеренко, О. М Скоропис, О.В. Тито - вої, Ю.М. Юркевича, Н.В. Щербакової, В.С. Щербини та інших науковців. Однією із причин такої ситуації донедавна був недостатній рівень розвитку нормативного бази. Останнім часом вітчизняне законодавство було доповнено значним за обсягом нормативним матеріалом, положення якого в переважній мірі складають новації правового регулювання відносин, пов'язаних з припиненням ЦОВВ. Динамічний розвиток національного законодавства визначає завдання його ґрунтовного теоретичного дослідження.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р. [7] (далі
- Закон про ЦОВВ) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади (далі - інші ЦОВВ). Система ЦОВВ є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України (далі - КМУ). Суттєва відмінність між міністерствами та іншими ЦОВВ полягає у їх цільовому призначенні: міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, тоді як інші ЦОВВ виконують окремі функції з реалізації державної політики [7, ч. 2 ст. 1]. Особливість правового статусу інших ЦОВВ виявляється також у правилах підпорядкування. Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону про ЦОВВ діяльність інших ЦОВВ спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством. Перелік міністрів та ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується КМУ через відповідних членів КМУ, встановлений у розділі IV Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України від 9 грудня 2010 р. №1085/2010 [9] (далі - Схема організації та взаємодії ЦОВВ).
Інші ЦОВВ утворюються як: 1) служби; 2) агентства;
1) інспекції [7, ч. 1 ст. 16]. Розмежування проводиться за критерієм характеру більшості функцій, якими наділяється ЦОВВ: 1) служба - переважають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам; 2) агентство - переважають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; 3) інспекція - переважають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства.
У системі ЦОВВ законодавець виділяє категорію ЦОВВ зі спеціальним статусом [7, ст. 24]. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про ЦОВв центральними органами зі спеціальним статусом є: 1) Антимонопольний комітет
України [4, ст. 1]; 2) Фонд державного майна України [8, ст. 1]; 3) Державний комітет телебачення і радіомовлення України [10, п. 1]. Визначальним чинником виокремлення зазначених ЦОВВ є вживання їх назви у Конституції України. Крім того, інші ЦОВВ зі спеціальним статусом можуть бути утворені Президентом України [7, абз. 2 ч. 1 ст. 24]. Так, згідно із Розділом ІІІ Схеми організації та взаємодії ЦОВВ до ЦОВВ зі спеціальним статусом також віднесено: 1) Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; 2) Національне агентство України з питань державної служби [9].
Таким чином, законодавець виокремлює різні види центральних органів виконавчої влади: міністерства, інші ЦОВВ, ЦОВВ зі спеціальним статусом; а також серед категорії інших ЦОВВ - їх різновиди: служби, агентства, інспекції.
Підставою реорганізації та ліквідації ЦОВВ виступають рішення Президента України. Конституційно - правовою нормою встановлено, що Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші ЦОВВ, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади (п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України [1]). Такі рішення видаються у формі Указів Президента. Згідно із ч. 4 ст. 106 Конституції України акт Президента України, виданий в межах повноваження, передбачених пунктом 15 статті 106, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Крім того ч. 5 ст. 114 Конституції України визначені повноваження Прем'єр-міністра України щодо внесення згаданого подання Президенту України. Зазначені конституційні норми відтворені у спеціальному законодавстві [7, ч. 1 ст. 5; 6, абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 42; 11, п. 2].
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України (далі - КСУ) у справі про повноваження Президента України реорганізовувати центральні органи виконавчої влади від 28.01.2003 р. №2-рп/2003 (далі - рішення КСУ від 28.01.2003 р.), здійснюючи повноваження, встановлені п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституцією України, «Президент України повинен дотримуватися встановлених зазначеною нормою порядку та умов їх реалізації, а саме - за поданням Прем'єр-міністра України та діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Інших застережень щодо повноважень Президента України п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України не містить» [12].
Разом з тим, конституційно-правовий статус окремих міністерств та ЦОВВ зі спеціальним статусом - органів, назви яких прямо чи опосередковано встановлені Конституцією України - визначає зміст зазначених повноважень Президента України щодо їх реорганізації. Такі особливості знайшли своє відображення у згаданому рішенні КСУ від 28.01.2003 р. У мотивувальній частині рішення КСУ зазначив, що зафіксувавши назви окремих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Конституція України тим самим передбачила їх існування і певну стабільність функціонування. В разі реорганізації таких органів не можуть бути змінені їх назва та основне цільове призначення, що випливає з назви, оскільки це може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг конституційних повноважень цих органів, зокрема на повноваження Верховної Ради України щодо надання згоди на призначення та звільнення встановлених Основним Законом України посадових осіб. Таким чином, КСУ вирішив, що положення п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що при здійсненні повноважень щодо реорганізації міністерств та інших ЦОВВ Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, діючи в межах коштів на утримання органів виконавчої влади, може реорганізовувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, не змінюючи зазначеної в Конституції України назви цих органів та їх основного цільового призначення, що випливає з назви [12]. Слід зауважити, що у рішенні КСУ не згадується можливі способи реорганізації, за яких не змінюється зазначені два елементи правового статусу ЦОВВ - назва та основне цільове призначення, що випливає з назви.
Визначені у рішенні КСУ гарантії існування та стабільності функціонування міністерств та ЦОВВ зі спеціальним статусом, назви яких встановлені Конституцією України, зумовлюють також зміст повноважень Президента України щодо їх ліквідації. Такі ЦОВВ не можуть бути ліквідовані без внесення змін до Конституції України.
Загальні норми щодо реорганізації та ліквідації міністерств та інших ЦОВВ викладені у ст. 5 Закону про ЦОВВ [7] та у прийнятому відповідно до зазначеної статті Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженому постановою КМУ України від 20.10.2011 р. №1074 [11] (далі - Порядок). Як зазначається у ч. 4 ст. 24 Закону про ЦОВВ, положення цього Закону поширюються на Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, інші утворені Президентом України ЦОВВ зі спеціальним статусом, крім випадків, коли Конституцією та законами України, актами Президента України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності. Наведена норма також визначає і сферу застосування положень ст. 5 Закону, що регламентує питання утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших ЦОВВ. У розвиток законодавчих положень у абз. 2 п. 1 Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на ЦОВВ із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України, актами Президента України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
Передумовою прийняття рішення Президента України про реорганізацію або ліквідацію ЦОВВ є проходження стадії підготовки рішення, яка включає в себе дії уповноважених суб'єктів (посадових осіб) щодо підготовки, складання, оформлення необхідних документів, їх розгляду та внесення за правилами підпорядкування відповідному суб'єкту для здійснення визначених законодавством дій та/або прийняття рішення.
Закон про ЦОВВ визначає три чинники, з урахуванням яких повинні здійснюватися реорганізація та ліквідація ЦОВВ [7, ч. 3 ст. 5]: 1) з урахуванням завдань КМУ,
1) з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень ОВВ; 3) з урахуванням недопущення дублювання повноважень. У розвиток положень Закону про ЦОВВ Порядок встановлює, що пропозиція щодо реорганізації або ліквідації ЦОВв вноситься Прем'єр - міністру України членом КМУ [11, п. 3]. Зазначені чинники, визначені Законом для процесів утворення, реорганізації та ліквідації ЦОВВ, у нормах Порядку трансформуються у вимоги, яким повинна відповідати пропозиція члену КМУ щодо утворення, реорганізації та ліквідації ЦОВВ. Крім того, Порядок встановлює додаткові вимоги щодо обґрунтованості утворення, реорганізації або ліквідації ЦОВв. Ці вимоги формулюються у вигляді вимог до змісту пропозиції, яка повинна містити;
1) у разі реорганізації ЦОВВ - обґрунтування щодо: а) неможливості або недоцільності виконання відповід - них завдань та функцій таким органом; б) визначення шляху реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення); в) відповідні фінансово-економічні розрахунки;
2) у разі ліквідації ЦОВВ - обґрунтування щодо доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу або передачі їх іншим органам виконавчої влади [11, п. 3].
Таким чином, на противагу особливостям реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання чи, відповідно до класифікації юридичних осіб за ЦК, юридичних осіб приватного права, реорганізація та ліквідація ЦОВВ не передбачає їх здійснення на підставі судового рішення, що є відображенням особливої правової природи статусу ЦОВВ як суб'єктів владних повноважень (суб'єктів публічного права). Не будучи суб'єктами господарювання (ч. 1 ст. 8 ГК), ЦОВВ не визнаються і суб'єктами банкрутства, а отже не можуть бути реорганізовані або ж ліквідовані у випадках та підставах, визначених спеціальним законом про банкрутство.
Аналіз норм спеціального публічного законодавства щодо ЦОВВ та норм ЦК [3] щодо юридичних осіб, що визначають підстави реорганізації та ліквідації, а також суб'єктів прийняття відповідних рішень, дозволяє дійти висновку, що на ЦОВВ як юридичних осіб публічного права не поширюються дія, зокрема, положень ч. 3 ст. 104 ЦК, ч. 1 ст. 105 ЦК, ч. 1, ч. 2 ст. 106 ЦК, ст. 110 ЦК. Не підлягають застосуванню також норми ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» [5] (далі - Закон про реєстрацію), які встановлюють підстави постановлення судового рішення про ліквідацію юридичної особи, не пов'язаної з банкрутством. Тобто, норми спеціального законодавства виключають можливість застосування зазначених норм ЦК та Закону про реєстрацію, сфера застосування яких обмежується лише юридичними особами приватного права або суб'єктами господарювання.
Спеціальне законодавство визначає форми припинення ЦОВВ та регламентує деякі аспекти їх здійснення. Окремі аспекти є проявом характерних особливостей припинення ЦОВВ, що мають характер видових ознак, поряд з родовими - властивими в цілому організаціям, як колективним утворенням з правами юридичної особи.
Законодавство закріплює дві правові форми припинення ЦОВВ: реорганізацію і ліквідацію. Як встановлено ч. 5 ст. 5 Закону про ЦОВВ, міністерство, інший ЦОВВ припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Ця норма відтворена у п. 5 Порядку. Крім того, п. 8 Порядку встановлює, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) припиняється той ЦОВВ, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам. Зауважимо, що у цій нормі через категорію переходу майнових прав та обов'язків визначаються особливості реорганізації як способу припинення та встановлюється той ЦОВВ, що припиняється.
Суттєві риси способів реорганізації відтворені в п. 6 Порядку, яка визначає від кого і кому переходять права та обов'язки ОВВ. Привертає увагу вживання законодавцем терміну «права та обов'язки», який є ширшим за своїм значенням, аніж термін «майнові права та обов'язки» (вживається у п. 7, п. 8 Порядку). Так, згідно із п. 6 Порядку права та обов'язки міністерств та інших ЦОВВ переходять:
1) у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;
2) у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;
3) у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;
4) у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.
У розмежуванні понять права та обов'язки, з одного боку, і майнові права та обов'язки, з іншого, слід вбачати відображення комплексного характеру відносин реорганізації та ліквідації, які не вичерпуються лише майновими відносинами. Більше того, відмінності цих понять проявляються у можливості переходу прав та обов'язків ЦОВВ у разі його ліквідації. Відповідно до п.п. 5 п. 6 Порядку права та обов'язки ЦОВВ переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Президента України. Таким чином, законодавець виділяє два випадки (види) ліквідації ЦОВВ:
1) ліквідацію без передачі повноважень та функцій. Рішення про таку ліквідацію приймається у разі доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу [11, абз. 3 п. 3];
2) ліквідацію з передачею завдань та функцій іншим органам виконавчої влади, визначених відповідним актом Президента України. Логічно, що, на противагу попередньому випадку, рішення про таку ліквідацію приймається у разі доцільності такої передачі [11, абз. 3 п. 3].
Необхідно відзначити, що згідно із нормою Закону про ЦОВВ Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого ЦОВВ визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого ЦОВВ, що ліквідується [7, ч. 8 ст. 5] (курсив наш. - П.П.). У зв'язку з цим, привертають увагу деякі особливості юридичної техніки наведеної норми.
По-перше, з буквального тлумачення цієї норми випливає, що Указом Президента України про ліквідацію ЦОВВ завжди повинен визначатися орган, якому передаються повноваження та функції, оскільки вживається слово «визначається». Однак варіант рішення про ліквідацію без зазначення органу, якому передаються повноваження та функції, передбачається нормами Порядку (підзаконним актом), а також втілюється у практиці правозастосування (наприклад, абз. 5, 6 п. 2 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010 [9]). Визнаючи можливість доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій органу, що ліквідується, або ж можливість застосування інших способів формулювання та оформлення (викладення) приписів щодо передачі повноважень (наприклад, у приписі про утворення органу вказується про наділення його повноваженнями, що належали органу, що ліквідується чи ліквідований), уявляється, що точнішим є вживання у Законі словосполучення «може визначатися».
По-друге, об'єктом передачі за Законом виступають повноваження та функції. Поряд з цим, у Порядку, вживаються терміни: «завдання» та «функції» (п. 3, п. 6), «повноваження» та «функції» (п. 12 та п. 13), а також регламентуються, як вказувалося раніше, питання переходу прав та обов'язків (п. 6) та переходу майнових прав та обов'язків (п. 7).
Законодавець у нормах, що регулюють особливості реорганізації та ліквідації ЦОВв, не розкриває структури категорії прав та обов'язків, за винятком виокремлення одного з їх різновидів - майнових прав та обов'язків, а також не визначає співвідношення між поняттями права і обов'язки, повноваження, функції, завдання. З буквального тлумачення положення п. 6 Порядку слід вбачати, що рішення про передачу завдань та функційЦОВВ, що ліквідується, має наслідком перехід прав та обов'язків ЦОВВ, що ліквідується, до іншого ЦОВВ.
Вжита законодавцем термінологія та юридичні конструкції віддзеркалюють окремі аспекти правового механізму передачі (переходу) владних повноважень, прав та обов'язків, що випливають з відносин організації (управління, керівництва), та правонаступництва у майнових правах та обов'язках (у разі реорганізації) чи їх припинення (згідно з усталеною точкою зору, у разі ліквідації), що складають зміст відносин майнового характеру, у разі припинення ЦОВВ як суб'єкта права. Порушена проблематика потребує ретельного комплексного теоретичного дослідження. Уявляється, що визначальним у такому механізмі є перехід функцій та завдань, владних повноважень ЦОВВ, виходячи із мети їх створення та діяльності.
У результаті проведеного дослідження можна дійти таких узагальнених висновків.
Особливість правового статусу ЦОВВ зі спеціальним статусом, назва яких вжита у Конституції України, полягає у тому, що, по-перше, Президент України може реорганізовувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, не змінюючи зазначеної в Конституції України назви цих органів та їх основного цільового призначення, що випливає з назви, і по-друге, без внесення змін до Конституції України ліквідація таких органів неможлива.
Реорганізація та ліквідація ЦОВВ не передбачає їх здійснення на підставі судового рішення, а також у випадках та підставах, визначених законом про банкрутство, що є відображенням особливої правової природи статусу ЦОВВ як суб'єктів владних повноважень. На ЦОВВ як юридичних осіб публічного права не поширюються дія, зокрема, положень ч. 3 ст. 104 ЦК, ч. 1 ст. 105 ЦК, ч. 1, ч. 2 ст. 106 ЦК, ст. 110 ЦК, ст. 38 Закону про реєстрацію.
Законодавство закріплює дві правові форми припинення ЦОВВ: реорганізацію (злиття, приєднання, поділу, перетворення) і ліквідацію.
Виходячи з норм законодавства виділено два випадки (види) ліквідації ЦОВВ: 1) ліквідацію без передачі повноважень та функцій; 2) ліквідацію з передачею завдань та функцій іншим органам виконавчої влади, визначених відповідним актом Президента України. Актуальним є дослідження проблематики правового регулювання переходу повноважень, прав та обов'язків, майнових прав та обов'язків у разі припинення центральних органів виконавчої влади.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012Вищий орган виконавчої влади. Функції Кабінету Міністрів. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Аграрні правовідносини як предмет аграрного права. Відповідальність та кваліфікація злочину "Незаконне зберігання наркотичних засобів".
контрольная работа [17,5 K], добавлен 28.02.2014Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Загальні засади та порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 15.02.2012Огляд основних проблем оцінювання якості взаємодії громадськості з органами виконавчої влади. Аналіз підходів до процесу покращення функціонування механізмів їх співпраці. Визначення показників ефективності діяльності органів виконавчих установ у ЗМІ.
статья [17,5 K], добавлен 17.08.2017Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009Характерні ознаки державних органів, їх класифікація та сфери діяльності. Місце органів виконавчої влади в системі державних органів України. Правовий статус, компетенція та основні функції органів виконавчої влади, її структура та ієрархічні рівні.
реферат [25,7 K], добавлен 10.08.2009Правонаступництво як ознака розмежування реорганізації від ліквідації. Суб'єкти організаційно-господарських повноважень. Два способи наділення функціями та повноваженнями органів влади. Правовий механізм передачі функцій, та початку їх виконання.
статья [21,6 K], добавлен 10.09.2013Нормативно-правова база припинення суб’єктів господарювання, класифікація підстав. Загальна характеристика форм припинення підприємницької діяльності, умови та можливості використання кожної з них: шляхом реорганізації та ліквідації підприємства.
реферат [32,8 K], добавлен 20.10.2014Загальна характеристика питанням запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади. Аналіз поняття, організації, завданн та основних функцій міліції в Україні.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 04.01.2008Функціональні характеристики і технологія прийняття управлінських рішень. Міжгалузева координація дій місцевих органів державної влади при здійсненні своїх повноважень. Організаційно-правовий механізм підвищення ефективності державного управління.
магистерская работа [244,4 K], добавлен 23.04.2011Загально-правова характеристика інституту припинення діяльності суб'єктів господарювання. Етапи та порядок здійснення процедури припинення господарювання шляхом реорганізації або шляхом ліквідації. Відповідальність учасників за порушення законодавства.
курсовая работа [54,6 K], добавлен 04.04.2011Конституційний статус та ієрархічний характер системи місцевих органів виконавчої влади. Склад і структура місцевих державних адміністрацій, їх компетенція. Основні галузеві повноваження, взаємовідносини з іншими владними та громадськими інституціями.
реферат [33,5 K], добавлен 05.12.2009Кабінет Міністрів України — вищий орган в системі органів виконавчої влади України. Місце Кабміну у системі виконавчої влади, порядок його формування та склад. Зміна балансу гілок влади в Україні після прийняття Закону "Про Кабінет Міністрів України".
реферат [26,3 K], добавлен 09.02.2009Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства. Регламент Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.
контрольная работа [45,7 K], добавлен 02.04.2011Уряд – це колегіальний орган виконавчої влади, сфера його діяльності, основні права та обов'язки. Функції Ради Міністрів Польщі. Різновиди актів Уряду та обов'язковість їх виконання в державі. Відповідальність виконавчої влади перед Президентом, народом.
реферат [20,6 K], добавлен 27.06.2010Забезпечення органами державної виконавчої влади регулювання та управління фінансами в межах, визначених чинним законодавством та Конституцією України. Діяльність держави у сфері моделювання ринкових відносин. Принцип балансу функцій гілок влади.
контрольная работа [214,7 K], добавлен 02.04.2011Закони, закономірності та принципи державного управління. Конституційні основи компетенції Верховної Ради. Елементи статусу Президента України. Центральні органи виконавчої влади. Повноваження місцевих державних адміністрацій. Особливості судової влади.
курс лекций [2,7 M], добавлен 07.12.2010