Механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Спеціальність: Теорія держави і права

СНІГУР ІРИНА ЙОСИПІВНА

Київ, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах розбудови демократичної, соціальної, правової Української держави проблема прав та свобод людини і громадянина має важливе теоретичне і практичне значення. Конституція і законодавство України закріплюють достатньо широкий обсяг прав та свобод, серед яких суттєва роль відводиться політичним правам, зокрема праву громадян на участь у здійсненні державної влади.

Закріплене в національному законодавстві України право громадян на участь у здійсненні державної влади цілком відповідає міжнародним стандартам. Однак проголошене право є декларативним без наявності тих правових засобів, які зможуть його реалізувати, перенести з суто теоретичної площини в саму практику суспільних відносин. Про це переконливо свідчать непоодинокі негативні явища політико-правової дійсності (неприхована конфронтація гілок влади, формальне відношення посадових осіб до забезпечення реалізації прав громадян тощо), які фактично усувають громадян від процесу реалізації влади, зокрема державної, спотворюючи їх дійсне волевиявлення, нівелюючи соціальну цінність ідей народовладдя та демократії.

На сьогодні право громадян на участь у здійсненні державної влади недостатньо досліджене в теорії, а також потребує подальшого вдосконалення та відпрацювання механізм його реалізації, завдяки якому можливо було б вирішити нагальні практичні завдання: сприяти свідомому, активному, вільному вибору громадянами власної політичної позиції, сформувати у них відповідальне ставлення як до власних, так і суспільних та державних інтересів, забезпечити включення у сферу прийняття та реалізації державних рішень.

Актуальність теми дисертації зумовлена тим, що, незважаючи на політико-правове значення, дана проблематика потребує всебічного дослідження, зокрема в теоретико-правовому плані, який дає можливість комплексно з'ясувати найбільш важливі аспекти механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади. На відміну від науки конституційного права, в якій досліджене право громадян на участь в управлінні державними справами, в теорії держави та права на сьогоднішній день не приділено достатньої уваги теоретико-правовому аналізу права громадян на участь у здійсненні державної влади як такого, що має комплексний та узагальнюючий характер, а також бракує наукових досліджень, присвячених механізму його реалізації.

Незважаючи на досить значну кількість наукових праць, присвячених правам та свободам людини і громадянина взагалі й політичним правам зокрема, юридичній відповідальності за їх порушення, гарантіям прав та свобод, правовій культурі, правосвідомості, недостатньо уваги приділено дослідженню цих державно-правових явищ в контексті структури механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.

Потреба розробки поняття та основних аспектів механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади з метою підвищення ефективності існуючих правових норм та удосконалення чинного законодавства також обумовлена новими вимогами, які ставить практика до наукових досліджень у галузі прав людини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), узгоджується з Національною програмою правової освіти населення, затвердженою Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року, виконана у відповідності до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова і кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології, соціології, права згідно наукового напряму „Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика), що затверджений Вченою радою НПУ ім. М.П. Драгоманова 25 грудня 2003 року, протокол № 6.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування концепції механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, розробка наукових рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, що регламентує механізм реалізації цього права.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- провести теоретико-правовий аналіз права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- визначити поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- з'ясувати й проаналізувати структуру механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- визначити місце і роль правової культури та правосвідомості в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- обґрунтувати місце юридичних гарантій в системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- охарактеризувати нормативно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- висвітлити організаційно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- з'ясувати особливості юридичної відповідальності як гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з реалізацією прав та свобод людини і громадянина, зокрема політичних прав, здійсненням державної влади.

Предметом дослідження є механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.

Методи дослідження.

Вчення про особу, як основну цінність державно-організованого суспільства, визначально вплинуло на вибір методологічної бази дисертаційної роботи, в основу якої покладено комплекс філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів, застосування яких сприяло виконанню завдань дослідження, а також з'ясуванню наскрізних теоретичних проблем співвідношення та взаємозв'язку особи, держави, влади.

У роботі використані філософсько-світоглядні методи і принципи (детермінізм, об'єктивність, конкретність істини, діалектичний метод), загальнонаукові методи (системний, структурно-функціональний, аналітико-синтетичний), спеціально-наукові методи (формально-логічний, порівняльно-правовий, соціологічно-правовий, спеціально-юридичний).

Одним із головних філософсько-світоглядних методів, який дозволив дослідити сам механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, а також його окремі структурні елементи в розвитку, з урахуванням взаємодії між ними та впливу на них різних факторів, є діалектичний.

Завдяки структурно-функціональному методу автор визначив структуру механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, а також здійснив класифікацію окремих елементів цього механізму, зокрема це стосується гарантій даного права, правомочностей, що входять до його складу, та інших структурних елементів механізму, дослідив їх в процесі функціонування.

Важливе місце серед спеціально-наукових методів відводиться порівняльно-правовому, завдяки якому автор порівнює право громадян на участь у здійсненні державної влади з конституційним правом громадян України на участь в управлінні державними справами, співставляє систему та класифікацію гарантій цього права тощо.

Спеціально-юридичний метод допоміг автору сформулювати власні визначення таких понять, як: механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, гарантії цього права (загальні та юридичні), юридична відповідальність за його порушення, акцентуючи увагу саме на тих ознаках, які дисертант вважає головними.

Дослідження супроводжувалося формально-логічним методом, що знаходить своє підтвердження у широкому застосуванні категорій формальної логіки: „поняття”, „визначення”, „порівняння”, „аналіз” та інших.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці:

- українських правознавців, як В.І. Акуленко, В.Д. Бабкін, О.В Батанов, К.Г. Волинка, І.П. Голосніченко, А.В. Грабильніков, М.М. Гуренко, Т.М. Заворотченко, К.О. Закоморна, А.М. Колодій, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, В.О. Котюк, О.Г. Кушніренко, С.Л. Лисенков, О.О. Майданник, В.Т. Маляренко, О.В. Марцеляк, А.Ю. Олійник, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, Е.Є. Регушевський, В.В. Речицький, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.Є. Скомороха, Т.М. Слінько, М.І. Ставнійчук, В.М. Тертишник, Ю.М. Тодика, М.І. Хавронюк, А.І. Хальота, В.В. Цвєтков, А.О. Червяцова, О.О. Чуб, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко;

- російських учених, як О.В. Аграновська, М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Н.О. Боброва, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, Л.І. Глухарьова, В.М. Горшенєв, С.В. Калашніков, В.М. Капіцин, Д.А Керімов, С.О. Кондратьєв, Б.М. Лазарєв, О.О. Лукашева, О.В. Малько, М.І. Матузов, В.І. Новосьолов, Ю.О. Тихомиров, Є.М. Хазов, В.Є. Чиркін;

- зарубіжних дослідників, як І. Боуендел, Ж.П. Жакке, Ж. Зіллер, Е.С. Кон, С.Н. Тейт, Г. Райт, С.О. Уайт.

Нормативну та емпіричну базу дослідження складають: чинне законодавство України, міжнародні документи з прав людини, які стосуються політичних прав громадян, конституції зарубіжних країн, рішення Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини, практика участі громадян у здійсненні державної влади.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, в якому сформульовано низку новаційних теоретичних положень, висновків та практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.

Внаслідок проведеного наукового дослідження одержано ряд результатів, які мають наукову новизну, зокрема:

Вперше:

- визначено зміст права громадян на участь у здійсненні державної влади, який складають наступні правомочності:

1) право безпосередньої участі громадян у здійсненні державної влади - брати участь у виборах, референдумі та інших формах прямої демократії;

2) право громадян на участь у здійсненні державної влади через вільно обраних представників, які від імені всього народу приймають рішення загальнодержавного значення;

3) право громадян брати участь у роботі органів законодавчої, виконавчої і судової влади шляхом доступу до державної служби, участі у відправленні правосуддя;

4) інші політичні права, що органічно доповнюють гарантовану громадянам можливість як безпосередньо, так і через своїх представників здійснювати повноту влади у державі і водночас сприяють участі громадян у здійсненні державної влади.

- пропонується авторська класифікація правомочностей, які входять до змісту права громадян на участь у здійсненні державної влади, за наступними критеріями: порядком реалізації, участю у реалізації державної влади, кількістю суб'єктів, значенням, обов'язковістю для органів державної влади, формою та джерелом закріплення;

- проводиться розмежування права громадян на участь у здійсненні державної влади, яке з позицій теорії держави та права є більш точним та узагальнюючим терміном, від конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами;

- сформульовано авторське поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади як системи засобів (правових, політичних, соціальних та інших), за допомогою яких можливості та блага, що становлять зміст цього права, втілюються в реальні суспільні відносини, завдяки чому громадяни можуть брати участь у громадсько-політичному житті держави та здійсненні державної влади;

- визначено структуру механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, яку можна розглядати як систему наступних елементів, які перебувають у стійкій єдності та утворюють три підсистеми:

1) норми, що закріплюють: право громадян на участь у здійсненні державної влади (зміст цього права), його гарантії та юридичні обов'язки, що відповідають даному праву (нормативна підсистема);

2) реалізація права громадян на участь у здійсненні державної влади, її принципи та стадії (функціональна підсистема);

3) правосвідомість та правова культура громадян (ідеологічна підсистема).

Набуло подальшого розвитку:

- положення про те, що чільне місце в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади займає правосвідомість та правова культура громадян, яка, виступаючи різновидом загальної культури, дуже тісно взаємопов'язана з нею, тому, в першу чергу, залежить від виховання у всіх громадян незалежно від віку або соціального становища моральності, прищеплення загальнолюдських цінностей, утвердження духовних засад у суспільстві;

- положення про юридичну відповідальність як одну з найбільш ефективних юридичних гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина, зокрема автор пропонує розглядати юридичну відповідальність за порушення права громадян на участь у здійсненні державної влади як встановлену в нормах конституційного, адміністративного, кримінального, трудового, цивільного права відповідальність, що полягає у застосуванні до суб'єктів правопорушення у сфері участі у здійсненні державної влади санкцій вказаних галузей права;

- положення про взаємодію та взаємний зв'язок загальних та юридичних, нормативно-правових та організаційно-правових гарантій (на прикладі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади), що займають основоположне місце в структурі механізму реалізації будь-якого суб'єктивного права.

Сформульовано пропозиції автора щодо усунення прогалин чинного законодавства (зокрема, про звернення громадян, про участь громадян у здійсненні правосуддя), яке регулює механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки, отримані в результаті дослідження, і розроблені наукові пропозиції та рекомендації можуть бути використані:

- у науково-дослідницьких цілях - при подальших наукових дослідженнях прав людини, а також механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- у правотворенні - при підготовці проектів нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;

- у навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій та у викладанні курсів „Теорія держави і права”, „Права людини”, „Конституційне право України”;

- у освітній роботі - для правового виховання громадян України, а також підвищення рівня їх правової культури та правосвідомості.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені у дисертації, були оприлюднені на наступних конференціях:

1) всеукраїнська наукова конференція „Юридичні читання молодих вчених”: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 23-24 квітня 2004 р. (тези опубліковано);

2) звітно-підсумкова наукова конференція викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова за 2004 р.: м. Київ, 25 січня 2005 р.;

3) V міжнародна наукова конференція студентів та молодих учених „ПОЛІТ-2005”: Національний авіаційний університет, 12-13 квітня 2005 р. (тези опубліковано);

4) всеукраїнська наукова конференція „Другі юридичні читання”: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 р. (тези опубліковано);

5) III студентська наукова конференція „Україна, слов'янський світ, Європа: історія та сучасність”: Міжрегіональний гуманітарний інститут Київський славістичний університет, 20-21 травня 2005 р.;

6) всеукраїнська наукова конференція „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”: Національний Університет „Острозька академія”, 28-29 квітня 2005 р. (тези опубліковано);

7) II міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку”: Волинський державний університет імені Лесі Українки, 17-18 березня 2006 р. (тези опубліковано);

8) I міжнародна науково-практична конференція „Від громадянського суспільства - до правової держави”: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 28 квітня 2006 р. (тези опубліковано).

Публікації. Основні результати дослідження, що сформульовані у дисертації, знайшли відображення у десяти наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях та шести тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура роботи.

Дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел (238 найменувань).

Загальний обсяг дисертації - 224 сторінки, з них основного тексту - 202 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета і завдання дисертаційного дослідження, його об'єкт і предмет, характеризуються методи дослідження, його теоретична основа, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, зазначаються апробація результатів дослідження і публікації.

Розділ перший - „ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ” складається з чотирьох підрозділів і присвячений теоретико-правовому аналізу права громадян на участь у здійсненні державної влади, механізму даного права та його структури, з'ясуванню місця і ролі правової культури та правосвідомості в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.

У підрозділі 1.1 - „Право громадян на участь у здійсненні державної влади” автор визначає поняття права громадян на участь у здійсненні державної влади через співвідношення прав людини та прав громадянина, політичних та інших прав, правового статусу людини і громадянина, державної та політичної влади. З'ясовано, що в наукових працях, присвячених проблемам участі громадян у здійсненні влади, в основному йшлося про право брати участь в управлінні державними і громадськими справами (конституційний аспект) або про право громадян на участь у державному управлінні (адміністративний аспект).

В.В. Речицький у 1982 році розглянув питання права громадян брати участь в управлінні державними справами на рівні дисертаційної роботи, а в 1999 році у монографічному дослідженні - особливості конституційного регулювання політичної активності в досвіді України.

На сучасному етапі державотворення конституційному праву громадян на участь в управлінні державними справами в Україні присвячено дисертаційне дослідження О.О. Чуб та А.В. Грабильнікова, в Росії - науковця С.О. Кондратьєва.

Незважаючи на те, що окрема стаття Конституції України безпосередньо закріпила право громадян брати участь в управлінні державними справами, з позицій теорії держави та права більш точним та узагальнюючим, а також таким, що безпосередньо випливає з положення про народовладдя, терміном є „право громадян на участь у здійсненні державної влади”.

Наголошується, що участь громадян у здійсненні державної влади - основна ознака демократії, однак автор вважає, що форми реалізації цього права і форми демократії не співпадають, адже форми реалізації розглядуваного права не охоплюють рівень „локальної” демократії, тобто місцевого самоврядування.

Обґрунтовано, що право громадян на участь у здійсненні державної влади - це комплексне політичне право, яке одночасно виступає і принципом взаємовідносин між державою та її громадянами. Автор визначає широке та вузьке розуміння даного права, дає класифікацію правомочностей, що входять до його складу, вказує, що суб'єктом цього права є громадяни, які й утворюють народ, що є джерелом влади в державі.

У підрозділі 1.2 - „Поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади” наголошується, що саме механізму належить вирішальна роль у втіленні можливостей, закріплених у праві громадян на участь у здійсненні державної влади, в реальність. Від нього залежить, чи зможуть громадяни користуватися визнаними у світовому співтоваристві цінностями, якими виступають фундаментальні, непорушні права та свободи людини і громадянина. На прикладі права громадян на участь у здійсненні державної влади автор визначає відмінність реалізації норм права від реалізації суб'єктивних прав громадян.

Встановлено, що в юридичній літературі до механізму реалізації прав громадян вживаються різні терміни („реалізація”, „здійснення”, „забезпечення”, „охорона”, „захист”, „захищеність”, „повага”, „дотримання”, „утвердження”, „гарантування”), проте відсутня єдина точка зору щодо їх розмежування. На думку автора, найбільш узагальнюючим терміном є „механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади”, оскільки він передбачає гарантування та забезпечення цього важливого політичного права (створення умов для його реалізації), охорону (профілактичні заходи попереджувального характеру), а в необхідних випадках і захист (відновлення порушеного права).

Дисертант звертає увагу на те, що визначення механізму реалізації будь-якого суб'єктивного права людини та громадянина не вичерпується його характеристикою як сукупності лише правових засобів. Важливо ефективно поєднати юридичний, психологічний та соціальний механізми реалізації суб'єктивних прав в єдиній юридичній конструкції механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.

У підрозділі 1.3 - „Структура механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади” обґрунтовується діалектичний зв'язок структури та системи державно-правових явищ, який полягає в тому, що елементи системи, які розуміються не як проста сукупність, а як внутрішньо узгоджена єдність складових в їх безпосередній взаємодії та функціонуванні, складають структуру явища. Структура механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади уявляється автором як система елементів, які перебувають у стійкій єдності та утворюють три підсистеми: нормативну, функціональну, ідеологічну.

Особлива увага приділена класифікації норм, що закріплюють право громадян на участь у здійсненні державної влади, визначенню взаємозв'язку елементів даного права з елементами юридичного обов'язку, що відповідає цьому праву, а також власне реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, її стадіям та принципам.

У підрозділі 1.4 - „Правова культура та правосвідомість в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади” вказується на багатоаспектний характер та значення правової культури, йдеться про органічну взаємодію права і культури, а також взаємозв'язок загальної та правової культури.

Наголошується, що правова культура охоплює:

- правові цінності, які склалися в країні, і є одночасно їх показником;

- виступає засобом правового регулювання суспільних відносин учасників державного життя;

- визначає рівень демократії та законності; розглядається як невід'ємний атрибут, ознака, сутнісна характеристика моделі демократичної, соціальної, правової держави.

Не заперечуючи взаємний зв'язок та вплив усіх видів правової культури, виходячи з того, що в демократичній правовій державі найвищою цінністю є політично активний громадянин, котрий свідомо реалізує власний вибір у державно-правовій сфері, визнається, що правова культура особи є визначальною для правової культури суспільства.

Розглядаючи в цілому правову культуру як провідний елемент механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, автор акцентує увагу на окремих моментах:

1) формування правової культури вимагає створення належної нормативної бази;

2) надзвичайно важливого значення в сучасних умовах набувають питання необхідності підвищення в суспільстві правової культури взагалі й виборчої культури зокрема;

3) правова культура суспільства залежить від правової культури окремих громадян (як посадових осіб, так і всіх інших), рівня їх правової свідомості та виховання;

4) важливим є формування правової культури молоді, залучення її до активного політичного життя;

5) перешкодою на шляху формування демократичної, соціальної, правової Української держави, боротьби за підвищення правової культури громадян є правовий нігілізм.

Розділ другий - „ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ” складається з чотирьох підрозділів і присвячений визначенню та обґрунтуванню місця юридичних гарантій в системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади, висвітленню основних нормативно-правових та організаційно-правових гарантій цього важливого політичного права, з'ясуванню особливостей юридичної відповідальності за його порушення.

У підрозділі 2.1 - „Місце юридичних гарантій в системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади” розкривається, що у механізмі реалізації будь-якого суб'єктивного права важливим структурним елементом є гарантії, головне призначення яких полягає у створенні необхідних умов для забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Якщо система гарантій політичних прав знайшла відображення в наукових працях, то система гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади потребує більш детальної розробки.

Дисертант пропонує власне бачення суті, змісту та форми досліджуваних гарантій, формулює власні визначення гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади (загальних та юридичних).

У питанні співвіднесення загальних та юридичних гарантій автор, погоджуючись із висловленою в юридичній літературі точкою зору, що самі по собі політичні, соціальні, економічні, ідеологічні передумови стають гарантіями лише завдяки юридичній формі їх виразу, дотримується позиції, що будь-яке явище, котре згодом закріплюється юридичними нормами, спочатку з'являється в практиці суспільних відносин.

Співставляючи поняття „система” та „класифікація”, здобувач визначає, що саме система гарантій (а не лише класифікація) зможе дати більш повне уявлення про механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади. На думку автора, ґрунтовний аналіз нормативно-правових та організаційно-правових гарантій передбачає можливість детального вивчення всіх інших різновидів юридичних гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади.

У підрозділі 2.2 „Нормативно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади” визначається, що центральне місце серед нормативно-правових гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади відводиться нормам-принципам, які виходять із загально-правових принципів права (свободи, справедливості, рівності, гуманізму, демократизму, законності, спільної відповідальності людини і держави), а також спеціальним принципам (наприклад, принципам державної служби, принципам участі громадян у референдумах тощо).

З правом громадян на участь у здійсненні державної влади тісно пов'язані обов'язки всіх суб'єктів права сприяти його реалізації, а у випадку порушення - відновити. Наголошується, що підвищена відповідальність в цьому напрямку покладається на державу.

Особлива увага приділена конкретним правам, які входять до змісту права громадян на участь у здійсненні державної влади і виступають його нормативно-правовими гарантіями:

- право безпосередньої участі громадян у здійсненні державної влади шляхом виборів до Верховної Ради України, Президента України, участі у всеукраїнському референдумі;

- право доступу до державної служби;

- право народу на участь у здійсненні правосуддя тощо.

Окрему групу нормативно-правових гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади становлять права-гарантії („захисні” права), серед яких чи не найважливіше місце займають досліджені автором право на інформацію, право на звернення.

Наголошується, що міжнародні нормативно-правові гарантії, які мають характер універсальних засобів захисту, є важливим компонентом системи гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади і органічно доповнюють національні гарантії.

У підрозділі 2.3 - „Організаційно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади” обґрунтовується, що організаційно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади, доповнюючи нормативні, забезпечують громадянам більше можливостей для участі у здійсненні державної влади.

Зазначається, що крім державних органів на участь громадян у здійсненні державної влади впливають також елементи структури громадянського суспільства: політичні партії, громадські організації, правозахисні установи, засоби масової інформації тощо.

До органів, які повинні забезпечувати реалізацію права громадян на участь у здійсненні державної влади, належать державні органи, які передбачені Конституцією України (Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Кабінет Міністрів України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації, Конституційний Суд України), а також інші державні органи (Центральна виборча комісія, Міністерство юстиції України тощо).

Аналізуються такі організаційно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади, як діяльність Конституційного Суду України, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських організацій (доповіді та звіти яких дають можливість визначити відповідність українського законодавства та практики його застосування міжнародним стандартам у політичній сфері), політичних партій, засобів масової інформації.

Важливе місце серед міжнародних інституційно-організаційних гарантів відводиться європейській системі захисту прав людини, що базується на Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року та протоколах до неї. Зростаюча кількість звернень українських громадян до Європейського Суду з прав людини свідчить про започатковану практику захисту політичних прав наших громадян європейськими інституціями. Причому вирішення справ на користь заявників дає сподівання, що національні інститути з більшою відповідальністю будуть ставитися до захисту всіх прав та свобод людини і громадянина і, зокрема, політичних прав.

У підрозділі 2.4 - „Юридична відповідальність як гарантія права громадян на участь у здійсненні державної влади” стверджується, що одна з найбільш ефективних юридичних гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина - юридична відповідальність.

Автор вважає за доцільне класифікувати юридичну відповідальність за порушення права громадян на участь у здійсненні державної влади відповідно до такого критерію, як правомочність, що включається до складу досліджуваного права, на яку посягає правопорушення. Такий підхід до виділення видів юридичної відповідальності обумовлений специфікою досліджуваного права, його комплексним характером, а також тією обставиною, що, інколи, поділ юридичної відповідальності за галузевою ознакою не варто проводити (звичайно якщо є можливість вибору іншого, більш вдалого критерію класифікації), адже зустрічаються непоодинокі випадки перетинання різних видів юридичної відповідальності.

Наголошується, що характеристика кожного з видів юридичної відповідальності за порушення права громадян на участь у здійсненні державної влади передбачає також необхідність з'ясування наступних важливих аспектів: підстав, джерел, видів правопорушень, суб'єктів, санкцій юридичної відповідальності.

ВИСНОВКИ

До узагальнених основних теоретичних висновків та науково-практичних рекомендацій, що одержані внаслідок проведеного дослідження, належать наступні.

1. У сучасній демократичній, соціальній, правовій державі політичні права повинні сприйматися як одна з базових демократичних цінностей, що забезпечує громадянам участь у здійсненні державної влади, у чому і полягає їх головне призначення.

2. Провідне місце в системі політичних прав належить праву громадян на участь у здійсненні державної влади, яке є окремим, самостійним, важливим і комплексним політичним правом, що одночасно виступає і принципом взаємовідносин між державою та її громадянами, а також включає в себе певний обсяг правомочностей.

3. Пропонується авторська класифікація правомочностей, які входять до змісту права громадян на участь у здійсненні державної влади:

1) за порядком реалізації: ініціативні, процедурні та ті, що мають змішаний характер;

2) за участю у реалізації державної влади: правомочності з участі у формуванні органів державної влади та з участі у роботі органів державної влади;

3) за кількістю суб'єктів: правомочності, які реалізуються індивідуально, колективно або мають змішаний порядок реалізації;

4) за значенням: основні та додаткові;

5) за обов'язковістю для органів державної влади врахування рішень, прийнятих громадянами внаслідок вчинення дій, що становлять зміст суб'єктивного права: правомочності, що мають обов'язкове значення, та правомочності, які не є обов'язковими для органів державної влади;

6) за формою закріплення: закріплені законодавчо та ті, що природньо випливають з життя та діяльності самої людини;

7) за джерелом закріплення: зафіксовані в національному законодавстві (конституціях, інших нормативно-правових актах) та в міжнародно-правових документах.

4. З позицій теорії держави та права більш точним та узагальнюючим (відносно інших інтерпретацій даного суб'єктивного права, що містяться у конституціях зарубіжних країн і міжнародних документах), а також таким, що безпосередньо випливає з положення про народовладдя, терміном є „право громадян на участь у здійсненні державної влади”.

5. Суть обґрунтованої автором концепції механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади полягає в системі засобів, якими є гарантії даного права, правосвідомість та правова культура громадян та інші елементи структури даного механізму, за допомогою яких громадяни можуть брати участь у здійсненні державної влади, використовуючи можливості, що становлять зміст вказаного політичного права.

6. Взявши за основу традиційний у юридичній науці поділ гарантій будь-якого суб'єктивного права на загальні та юридичні, автор пропонує наступне визначення важливого структурного елементу механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади - гарантій даного права. Це система загальних гарантій (загальносоціальні умови: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні) та юридичних гарантій (юридичних засобів: норм та інституцій), за допомогою яких втілюються в життя можливості, закріплені в цьому праві, громадяни беруть участь у громадсько-політичному житті держави та здійсненні державної влади, відбувається реалізація, охорона та захист права громадян на участь у здійсненні державної влади.

7. Універсальне значення поділу юридичних гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади на нормативно-правові (сукупність передбачених нормами матеріального та процесуального права юридичних засобів) та організаційно-правові (система органів державної влади та інститутів громадянського суспільства) створює додаткові можливості для більш повного аналізу юридичних гарантій цього права.

8. Особливою гарантією права громадян на участь у здійсненні державної влади є юридична відповідальність, яка проявляється у двох формах:

1) юридична відповідальність органів та посадових осіб за неналежне виконання покладених на них функцій та повноважень;

2) юридична відповідальність за протидію участі громадян у здійсненні державної влади.

9. Автор висуває ряд пропозицій щодо усунення прогалин чинного законодавства, яке регулює механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади:

- Виходячи з того, що безпосередня участь у здійсненні правосуддя повинна розглядатися як суб'єктивне право громадянина, що не виключає його розуміння в якості громадянського обов'язку, дисертант вважає логічним до ч. 1 ст. 38 Конституції додати положення ч. 4 ст. 124 Конституції України, за яким „народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних”, виклавши ч. 1 ст. 38 Конституції у наступному формулюванні: „Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”. громадянський право влада

- Уявляється необхідним прийняти окремий Закон „Про участь громадян у здійсненні правосуддя”, який би визначив правовий статус народних засідателів та присяжних, а також регламентував усі питання, пов'язані з реалізацією ними цього права.

- Істотним недоліком чинного законодавства є те, що звернення до органів державної влади, які надсилаються з використанням новітніх інформаційних технологій, зокрема Інтернету (електронною поштою), не підпадають під дію Закону України „Про звернення громадян”. Це стосується і відповідей на такі „електронні” звернення, які не можуть вважатися офіційними документами, оскільки не мають письмового вигляду, як того вимагає законодавство. Ця прогалина зумовлює необхідність внесення змін до чинного законодавства.

- Погоджуючись з висловленою в юридичній літературі позицією про необхідність прийняття закону „Про конституційну відповідальність”, видається за доцільне чільне місце в цьому нормативно-правовому акті відвести конституційно-правовій відповідальності за порушення права громадян на участь у здійсненні державної влади, розмежуванню санкцій конституційної відповідальності та санкцій інших галузей права, які застосовуються у випадку порушення цього права.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Снігур І.Й. До питання про поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 28. - С. 130-135.

2. Снігур І.Й. Право громадян на участь у здійсненні державної влади // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К.: НАВСУ, 2005. - № 3. - С. 107-117.

3. Снігур І.Й. Правова культура в контексті реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - К.: КНУВС, 2006. - № 3. - С. 98-109.

4. Снігур І.Й. Місце юридичних гарантій у системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади // Правове регулювання економіки: Збірник наукових праць. - К.: Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2006. - № 6. - С. 239-248.

5. Снігур І.Й. Юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина як необхідна умова їх реальності // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004 р. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - С. 131-135.

6. Снігур І.Й. До питання про участь громадян у здійсненні державної влади або роздуми про демократію // ПОЛІТ-2005: Збірник матеріалів V-ої Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених 12-13 квітня 2005 р. - К.: НАУ, 2005. - С. 556.

7. Снігур І.Й. Загальні гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - С. 132-134.

8. Снігур І.Й. Реалізація права громадян на участь у здійсненні державної влади в Україні // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 28-29 квітня 2005 р. - Острог: НаУ „Острозька академія”, 2005. - С. 134-135.

9. Снігур І.Й. Діалог між владою та громадянами в контексті реалізації права на участь у здійсненні державної влади // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доп. II Міжнар. наук.-практ. конф. студ. та аспірантів (17-18 березня 2006 р.). - Луцьк: РВВ „Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2006. - С. 254-255.

10. Снігур І.Й. Правовий нігілізм як перешкода на шляху формування правової культури громадян // Від громадянського суспільства - до правової держави: Збірник матеріалів I міжнародної науково-практичної конференції (28 квітня 2006 р.). - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2006. - С. 153-156.

Размещено на Allbest.ru

...