Організаційно-правові аспекти діяльності природоохоронної прокуратури

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

ТАРАНУШИЧ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК: 343.963

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИРОДООХОРОННОЇ ПРОКУРАТУРИ

12.00.10 - Судоустрій; прокуратура та адвокатура

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КИЇВ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Академії адвокатури України, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Іншин Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Руденко Микола Васильович, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, завідувач кафедри правосуддя;

кандидат юридичних наук, доцент Козьяков Ігор Миколайович, Національна академія прокуратури України, проректор-директор Інституту підвищення кваліфікації кадрів.

Захист відбудеться “_6_” __листопада___ 2007 р. о „__12__” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 27.

Автореферат розісланий “_5_” __жовтня__ 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. Взявши на себе зобов'язання щодо забезпечення екологічної безпеки, Україна створила систему органів, що виконують природоохоронні функції (законодавчі, виконавчі, судові та контрольно-наглядові), провідне місце серед яких займають органи прокуратури. З 1989 року у системі Прокуратури України створено спеціалізовані екологічні підрозділи та виділені природоохоронні прокуратури, які спеціалізуються виключно на нагляді за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища. На сьогодні функціонує 35 таких прокуратур.

До проблематики організації та здійснення наглядової діяльності за дотриманням законів про охорону навколишнього природного середовища частково звертались такі науковці, як В. І. Андрейцев, В. І. Бабенко, Г. І. Балюк, Р. І. Бурієва, В. П. Виноградов, Ю. Є. Винокуров, А. П. Гетьман, М. І. Гошовський, Л. М. Давиденко, В. В. Долежан, Ю. Б. Жаркова, Е. М. Жевлаков, В. А. Зуєв, П. М. Каркач, І. М. Козьяков, М. В. Косюта, Т. В. Корнякова, А. І. Котелевець, І. Є. Марочкін, Т. Р. Мирзаєв, О. Р. Михайленко, М. І. Мичко, В. Л. Мунтян, В. П. Пивненко, Ю. Е. Полянський, М. В. Руденко, Б. Г. Розовський, Г. П. Середа, Г. І. Сопраньков, Я. М. Толочко, О. Б. Черв'якова, М. К. Якимчук, Ю. С. Шемшученко, П. В. Шумський та ін.

Разом з тим у вітчизняній юридичній літературі організаційно-правові аспекти діяльності органів прокуратури у галузі охорони навколишнього середовища висвітлено недостатньо, а природоохоронної прокуратури -- практично не висвітлено. Захищена у 2004 році дисертація В. І. Бабенка „Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону довкілля” присвячена загальним питанням нагляду за додержанням природоохоронного законодавства, а проблематика координації прокурором дій правоохоронних органів по боротьбі з екологічними злочинами, представництва прокуратурою екологічних інтересів громадянина або держави в суді, розслідування природоохоронною прокуратурою злочинів проти довкілля не входить до предмету її дослідження. Дисертаційна робота Я. М. Толочко „Прокурорський нагляд за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля”, захищена у 2007 році, була присвячена вузькій проблематиці прокурорсько-наглядових відносин, а організаційні аспекти діяльності органів прокуратури не входили до кола завдань даного дослідження. У виданому в 2006 році навчальному посібнику В. І. Козьякова, Т. В. Корнякової і Г. П. Середи „Забезпечення прокурором законності надрокористування (теорія та практика прокурорського нагляду)” досить детально досліджуються питання забезпечення органами прокуратури законності й правопорядку в сфері використання та охорони надр, однак інші важливі сфери діяльності органів прокуратури в існуючих наукових працях досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. Беручи до уваги те, що екологічна ситуація в Україні залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище постійно зростає, забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави, з одного боку, та недосконалість організаційно-штатної побудови діяльності структурних підрозділів (окремих прокурорів), що призводить до другорядності нагляду за додержанням законів у цій сфері та необхідність подальшої спеціалізації прокурорського нагляду -- з іншого, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов'язаних із організаційними та правовими аспектами діяльності органів прокуратури, насамперед -- природоохоронної прокуратури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою комплексної цільової програми „Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.099031).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та правозастосовчої практики визначити сутність та особливості організаційних та правових засад діяльності природоохоронної прокуратури, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до норм чинного законодавства із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

- визначити закономірності становлення та розвитку природоохоронних прокуратур у системі органів прокуратури;

- проаналізувати правову основу діяльності природоохоронної прокуратури;

- визначити мету і завдання природоохоронної прокуратури;

- дослідити особливості прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища;

- проаналізувати питання представництва природоохоронним прокурором екологічних інтересів громадянина або держави в суді;

- розглянути проблеми координації прокуратурою дій правоохоронних органів по боротьбі з екологічною злочинністю;

- дослідити особливості організації роботи природоохоронного прокурора;

- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання діяльності природоохоронних прокуратур.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в сфері діяльності природоохоронної прокуратури.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання діяльності природоохоронної прокуратури.

Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано під час з'ясування місця та ролі прокуратури в системі державних органів, які виконують природоохоронні функції, розгляду особливостей правового регулювання діяльності природоохоронної прокуратури (підрозділ 1.2, Розділ 2). За допомогою системно-структурного методу було охарактеризовано мету та завдання природоохоронної прокуратури, елементи організації роботи природоохоронного прокурора (підрозділи 1.3, 2.2). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості екологічної ситуації в Україні, сучасний стан прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища (підрозділи 1.3, 2.1). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань організації діяльності прокуратури у галузі охорони навколишнього середовища (Розділи 1, 2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці з теорії прокурорського нагляду, загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі процесуального, адміністративного та екологічного права, а також теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють екологічні правовідносини в цілому та діяльність природоохоронної прокуратури зокрема. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань. При написанні дисертації автор спирався на свій особистий досвід, пов'язаний зі службою в органах прокуратури України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням організаційно-правових засад діяльності природоохоронної прокуратури України. В результаті проведеного дослідження було сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- обґрунтовано доцільність подальшого збереження природоохоронних прокуратур, що обумовлено: по-перше, погіршенням екологічної ситуації в країні; по-друге, визначенням в Законі України „Про прокуратуру” того, що додержання законів, які стосуються охорони навколишнього середовища є предметом прокурорського нагляду (п. 3 ст. 19); по-третє, передбаченням Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” можливості створення в складі органів прокуратури спеціалізованих екологічних підрозділів (ст. 37); по-четверте, другорядністю на сьогодні нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього середовища в діяльності військових, транспортних, міських, районних та інших прокурорів; по-п'яте, необхідністю подальшої спеціалізації прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у галузі охорони довкілля;

- запропоновано власне визначення природоохоронної прокуратури як спеціалізованого екологічного підрозділу в системі органів прокуратури, головним призначенням якого є здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища;

- аргументовано положення про необхідність розробки та прийняття (на рівні Генеральної прокуратури України) Типового положення про природоохоронну прокуратуру, в якому мають бути визначені її мета, завдання, функції, а також повноваження природоохоронних прокуратур, гарантії їх діяльності та відповідальність;

- здійснено наукову класифікацію нормативно-правових актів Генерального прокурора України у досліджуваній сфері і визначено такі їх групи: 1) ті, що стосуються загальних засад організації прокурорської діяльності; 2) ті, що безпосередньо спрямовані на організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища; 3) ті, що визначають правовий статус структурних підрозділів з питань нагляду за додержанням природоохоронного законодавства; 4) ті, що регулюють організаційні та управлінські аспекти діяльності органів прокуратури в цілому та природоохоронних прокуратур (відділів, окремих прокурорів) зокрема;

- уперше з теоретичних і практичних позицій комплексно досліджено проблеми забезпечення природозахисної законності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування методами прокурорського нагляду, з урахуванням ознак, зазначених у ч. 2 ст. 19 Закону України „Про прокуратуру”, названо причини і умови, що сприяють порушенням закону в сфері охорони довкілля, і вказано шляхи їх подолання;

- розкрито сутність і зміст організації роботи природоохоронного прокурора, до елементів якої віднесено: 1) визначення мети та завдань природоохоронної прокуратури; 2) визначення її організаційної структури; 3) визначення її штатної чисельності, функціональних обов'язків та повноважень працівників природоохоронних прокуратур, порядку підлеглості та правил внутрішнього трудового розпорядку; 4) планування наглядової діяльності; 5) надання методичної допомоги; 6) інформаційне, кадрове, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності природоохоронних прокуратур; 7) визначення загальних засад та конкретних форм взаємодії та координації під час здійснення наглядової діяльності; 8) здійснення контролю діяльності підлеглих працівників;

- доведено, що інформаційне забезпечення діяльності природоохоронної прокуратури має базуватися на наступних принципах: 1) оперативності, зміст якої полягає у забезпеченні якнайшвидшого доступу до інформаційних джерел; 2) повноти інформації, тобто наявності у масивах даних всіх необхідних екологічних відомостей для здійснення аналітичної роботи і прийняття управлінських рішень; 3) достовірності інформації, тобто її об'єктивності, відповідності фактичній ситуації щодо стану додержання природоохоронного законодавства;

- визначено внутрішньо-організаційні та зовнішньо-управлінські повноваження природоохоронних прокурорів як керівників ланки прокурорської системи, при цьому до внутрішньо-управлінських повноважень віднесено загальне керівництво роботою природоохоронної прокуратури, організація її діяльності; надання організаційно-методичної та практичної допомоги підлеглим працівникам природоохоронної прокуратури; вивчення позитивного досвіду; проведення оперативних нарад з питань роботи природоохоронної прокуратури та ін. До зовнішньо-управлінських повноважень віднесено повноваження у сфері відносин з державними та недержавними органами, організаціями, підприємствами, установами, об'єднаннями громадян з питань, які виходять за межі прокурорського нагляду, але необхідні для ефективного здійснення природоохоронною прокуратурою поставлених перед нею завдань;

- обґрунтовано доцільність проведення систематизації екологічного законодавства в формі кодифікації, кінцевим результатом якої стало б розроблення та прийняття Екологічного кодексу України, до структури якого увійшли б усі законодавчі акти з питань охорони довкілля;

- сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Законів України „Про прокуратуру”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, а також запропоновано видання наказу Генерального прокурора України „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього середовища”, проект якого міститься у Додатку 2 до дисертації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– в науково-дослідній сфері -- основні положення та висновки дисертації можуть бути підставою для подальшої розробки теоретико-правових проблем організації та діяльності органів прокуратури України;

– в правотворчості -- в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють організацію та діяльність органів прокуратури;

– в правозастосовчій діяльності -- як основа методичного забезпечення організації та діяльності природоохоронної прокуратури;

– в навчальному процесі -- матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисциплін „Прокурорський нагляд”, „Екологічне право” та спецкурсу „Судові та правоохоронні органи”.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми сучасної науки” (Суми, 2005), „Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи” (Київ, 2006), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України. Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі Інституту підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури Академії прокуратури України, а також для навчання прокурорів на місцях.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у семи наукових статтях, які надруковані у фахових виданнях України.

Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які поділяються на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і Додатків. Загальний обсяг роботи -- 217 сторінок, з них основного тексту -- 180 сторінок. Список використаних джерел налічує 270 найменувань і займає 26 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертаційного дослідження обґрунтовується актуальність обраної теми в сучасних умовах; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, висвітлюється ступінь її наукової розробленості; формулюються мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет та методи дослідження; визначається наукова новизна одержаних результатів, розкривається їх практичне значення; висвітлюється особистий внесок здобувача та вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи.

У розділі 1 „Сутність діяльності природоохоронної прокуратури” висвітлюється місце та роль прокуратури в системі державних органів, які виконують природоохоронні функції, надається характеристика правового статусу природоохоронної прокуратури в Україні, аналізується сучасний стан правового регулювання діяльності органів прокуратури.

У підрозділі 1.1 „Функціональне призначення природоохоронних прокуратур у системі Прокуратури України” обґрунтовується положення, що становлення та подальший розвиток природоохоронних прокуратур у системі органів прокуратури нерозривно пов'язане із: по-перше, загостренням (погіршенням) екологічної ситуації у нашій країні; по-друге, розвитком відповідного законодавства; по-третє, суспільною небезпекою правопорушень проти довкілля (екологічних правопорушень), як злочинів, так і адміністративних проступків, які мають сталу тенденцію до зростання; по-четверте, розвитком відповідних наукових вчень.

Екологічна ситуація в Україні залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави. Збільшення кількості правопорушень проти довкілля та їх суспільна небезпека потребують адекватного реагування правоохоронних органів, зокрема прокуратури, спеціалізації прокурорських працівників, утворення окремих структурних підрозділів, основним призначенням яких було б здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері навколишнього середовища, передусім -- за додержанням законів з цих питань контролюючими органами.

Обґрунтовано, що природоохоронні прокуратури необхідно створювати в кожному без винятку регіоні, оскільки в одній області необхідно здійснювати нагляд за охороною лісів (Волинь, Закарпаття та ін.), у других -- атмосферного повітря (Луганськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, тощо), в третіх -- водних ресурсів (Крим, Одеса, тощо) і так далі. Кожна область в країні є своєрідною, що залежить насамперед від її географічного положення, природних ресурсів та розвитку тих чи інших галузей економіки.

За результатами опитування шляхом анкетування 368 прокурорських працівників зі всіх регіонів України було виявлено, що більше 87% опитаних прокурорів висловились за доцільність збереження існуючих (утворення нових) природоохоронних прокуратур.

У підрозділі 1.2 „Правові основи діяльності природоохоронної прокуратури” природоохоронну прокуратуру визначено як спеціалізований екологічний структурний підрозділ органів прокуратури, головним призначенням якого є здійснення нагляду за додержанням законодавства про охорону довкілля та відповідних підзаконних актів фізичними та юридичними особами. Доведено, що нормативна база, яка регулює діяльність органів прокуратури щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього середовища, являє собою сукупність законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють означену діяльність. У зв'язку з цим у дисертації запропоновано усю сукупність нормативно-правових актів у досліджуваній сфері класифікувати за такими підставами: 1) за юридичною силою: а) законодавчі; б) підзаконні нормативні акти; 2) за сферою дії: а) загальні; б) відомчі; 3) за галузями права: а) екологічні; б) цивільні; в) кримінальні; г) адміністративні та ін.; 4) за напрямками (об'єктами) прокурорського нагляду: а) охорона земельних ресурсів; б) охорона водних ресурсів; г) охорона лісових ресурсів; д) охорона надр; е) охорона атмосферного повітря; є) охорона тваринного світу; з) охорона природно-заповідного фонду; 5) залежно від напрямку організаційно-управлінського забезпечення діяльності природоохоронних прокуратур, зокрема ті, які визначають: а) правовий статус природоохоронних прокуратур; б) особливості організаційно-штатної роботи в природоохоронній прокуратурі; в) особливості кадрового, інформаційного, фінансового, матеріального забезпечення організації діяльності природоохоронних прокуратур; г) субординаційні та реординаційні відносини в діяльності природоохоронних прокуратур, відносини взаємодії та координації, внутрівідомчі контрольно-наглядові відносини та ін.

У підрозділі 1.3 „Мета і завдання природоохоронної прокуратури”, ціль створення та діяльності природоохоронних прокуратур сформульовано як охорону та захист гарантованих Конституцією, законодавчими і підзаконними актами екологічних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та публічних інтересів, з одного боку, та підвищення якості та ефективності прокурорського нагляду за додержанням законодавства в галузі охорони навколишнього середовища -- з іншого. Завдання природоохоронних прокуратур зведено у дві групи: 1) основні, а саме: нагляд за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього середовища, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів; 2) додаткові: нагляд за виконанням обов'язків громадянами у галузі охорони навколишнього природного середовища; використанням і відтворенням природних ресурсів; збереженням природних ресурсів і комплексів; повнотою та своєчасністю відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Розділ 2 „Функції природоохоронної прокуратури” присвячено характеристиці напрямків діяльності природоохоронної прокуратури, зокрема, здійсненню прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього середовища, представництву природоохоронним прокурором екологічних інтересів громадянина або держави в суді, розслідуванню злочинів проти довкілля та координації прокуратурою дій природоохоронних органів по боротьбі з екологічною злочинністю.

У підрозділі 2.1 „Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища” обґрунтовано, що прокурорський нагляд у галузі охорони довкілля має наступні сутнісні ознаки: 1) це самостійний вид державної діяльності, яка здійснюється від імені держави на всій території України; 2) метою прокурорського нагляду є забезпечення природозахисної законності всіма учасниками суспільних відносин та сприяння зміцненню екологічного правопорядку; 3) нагляд здійснюється на підставі Конституції і законів України; 4) шляхом здійснення прокурорського нагляду захищаються як державні інтереси, так і екологічні права та свободи людини і громадянина;
5) змістом прокурорського нагляду є виявлення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, вжиття заходів щодо усунення порушень та притягнення порушників закону до встановленої відповідальності.

На підставі вищезазначених ознак прокурорського нагляду сформульовано наступне визначення: прокурорський нагляд -- це самостійний вид діяльності, що здійснюється від імені держави на підставі Конституції і законів України з метою забезпечення дотримання законності всіма учасниками суспільних відносин та сприяння зміцненню правопорядку і полягає у захисті прав і свобод людини та громадянина, державних інтересів шляхом виявлення порушень законів, причин і умов, обставин, що їм сприяють, вжиття заходів до усунення порушень та притягнення порушників закону до відповідальності. Визначено, що провідним напрямком прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища має бути нагляд за додержанням природоохоронного законодавства контролюючими та іншими державними органами, на яких законом покладено здійснення відповідних функцій у сфері охорони довкілля. Прокуратура не повинна підміняти собою ці органи, та це і неможливо з огляду на розгалуженість та широку спеціалізацію останніх, проте діяльність цих органів є тією ключовою ланкою, за допомогою якої природоохоронні прокурори можуть впливати на всіх суб'єктів суспільних відносин з метою забезпечення додержання екологічного законодавства. У підрозділі розвиваються форми і методи здійснення нагляду за дотриманням законодавства щодо охорони довкілля.

У підрозділі 2.2 „Представництво природоохоронним прокурором екологічних інтересів громадянина або держави в суді”, з урахуванням ратифікованих Верховною Радою України міжнародних правових документів досліджено зміст основних прав людини у сфері охорони навколишнього природного середовища, до яких необхідно віднести: 1) право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в навколишньому середовищі; 2) право на участь у прийнятті рішень щодо довкілля; 3) право на судовий захист та захист в адміністративному порядку своїх екологічних прав; включаючи відшкодування шкоди; 4) право на отримання від державних органів екологічної інформації.

У дисертації розкриваються зміст і завдання екологічного представництва, приводи та підстави представництва в суді, повноваження природоохоронного прокурора при здійсненні представництва в суді. З метою приведення законодавства України у відповідність до вимог Орхуської конвенції, запропоновано викласти ч. 2 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” у наступній редакції: „Підставами представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, представництва інтересів невизначеного кола осіб -- одночасне порушення їх прав, а інтересів держави -- наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою”.

У підрозділі 2.3 „Розслідування природоохоронною прокуратурою злочинів проти довкілля” обґрунтовано, що розслідування злочинів проти довкілля має певні особливості, які обумовлюють недоцільність позбавлення в сучасних умовах органів прокуратури функцій досудового розслідування щодо даної категорії кримінальних справ.

По-перше, вказані злочини мають надзвичайно високу латентність -- за ствердженнями фахівців вона складає 95%. Враховуючи надмірну завантаженість працівників органів внутрішніх справ, така висока латентність неминуче призводитиме до того, що в умовах дефіциту часу слідчі вказаних органів не матимуть можливості забезпечити швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності.

По-друге, внаслідок розгалуженості екологічного законодавства і великої кількості відомчих нормативно-правових актів і стандартів розслідування злочинів проти довкілля потребує наявності не просто базових юридичних знань, а глибокого оволодіння особливостями екологічного права, постійного методологічного забезпечення, регулярного підвищення слідчими своєї професійної кваліфікації.

По-третє, існує проблема притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти довкілля посадових осіб органів виконавчої влади. Органи прокуратури України, які сьогодні не належать до жодної з гілок державної влади, мають більш високий рівень гарантій незалежності своїх слідчих, що сприяє їх більшій об'єктивності під час розслідування злочинів проти довкілля, вчинених високопосадовцями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Отже, за сьогоднішніх умов повне передання підслідності щодо злочинів проти довкілля від слідчих прокуратури слідчим органів внутрішніх справ уявляється недоцільним. Разом з тим необхідно зазначити, що закріплені у Перехідних положеннях Конституції України вимоги щодо позбавлення органів прокуратури функцій досудового слідства, безумовно, потребують своєї реалізації. Але позбавлення Прокуратури України функцій досудового розслідування щодо злочинів проти довкілля має відбутися лише після створення незалежного від органів виконавчої влади слідчого органу, здатного на високому професійному рівні, об'єктивно і неупереджено розслідувати дану категорію злочинів.

У підрозділі 2.4 „Координація прокуратурою дій правоохоронних органів по боротьбі з екологічною злочинністю” під боротьбою з екологічними злочинами пропонується розуміти сукупність правових, організаційних, матеріально-технічних та інших основ (засобів, заходів), які створюють необхідні умови для виявлення, припинення, розслідування, попередження злочинів, які посягають на природне середовище (довкілля), а також притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам чи державі. Доводиться, що сутність координації полягає у такому: її може бути налагоджено між окремими органами, які виконують відносно самостійні, специфічні функції, але пов'язані між собою єдиною стратегічною метою; відносини координації складуються щонайменше між двома суб'єктами, один із яких наділений координаційними функціями та повноваженнями, тобто є головним; координація здійснюється спеціально для цього утвореним або наділеним відповідними повноваженнями структурним органом (підрозділом).

Аналіз правових основ охорони та захисту природного середовища (довкілля) та практичної діяльності в цій сфері надав змогу виокремити два види координації у цій сфері: 1) загальнодержавну, яка здійснюється Координаційною радою з питань формування національної екологічної мережі з метою узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань дотримання природоохоронного законодавства; 2) спеціалізовану, яка здійснюється органами прокуратури. Основна різниця між приведеними вище видами координації на думку дисертанта полягає, по-перше, у правовому статусі координаційних органів (Координаційної ради з питань формування національної екологічної мережі та прокуратури); по-друге, завданнях, які ці органи вирішують (у першому випадку -- формування національної екологічної мережі; у другому -- узгодження діяльності щодо боротьби з правопорушеннями проти довкілля).

Розділ 3 „Організація роботи природоохоронного прокурора” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Поняття та значення організації роботи природоохоронного прокурора” проаналізовано існуючі підходи до визначення організації роботи і на підставі здійсненого аналізу організацію роботи природоохоронного прокурора визначено, як сукупність різноманітних за формами та правовими наслідками дій відповідних суб'єктів (як правило владних (керівних, вищестоящих - вищих)), які здійснюються з метою забезпечення, упорядкування, узгодження та координації її діяльності.

У підрозділі 3.2 „Структурні елементи організації роботи природоохоронного прокурора” до елементів організації діяльності природоохоронної прокуратури у дисертації віднесено: 1) визначення мети та завдань природоохоронної прокуратури; 2) визначення її організаційної структури; 3) визначення її штатної чисельності, функціональних обов'язків та повноважень працівників природоохоронних прокуратур, порядку підлеглості та правил внутрішнього трудового розпорядку; 4) планування наглядової діяльності; 5) надання методичної допомоги; 6) інформаційне, кадрове, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності природоохоронних прокуратур; 7) визначення загальних засад і конкретних форм взаємодії та координації під час нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього середовища; 8) здійснення контролю діяльності підлеглих працівників.

У підрозділі 3.3 „Методологія оцінки ефективності діяльності природоохоронної прокуратури” доведено, що як безпосередні вимірники ефективності діяльності природоохоронної прокуратури мають виступати показники, які виражаються в конкретних цифрах. Показники діляться на кількісні (кількість внесених актів прокурорського реагування, зокрема, кількість порушених кримінальних справ, кількість осіб, притягнутих до відповідальності і т. д.); якісні (повнота виявлення порушень законів і обставин, що їм сприяли, реальне усунення порушень законів і обставин, що їм сприяли, реальне відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян та інтересів держави, реальне відшкодування шкоди, заподіяної правопорушниками і т. д.); результативності (кількість вчинених правопорушень, у тому числі злочинів за певний період часу -- квартал, півріччя, рік, сумарні шкідливі наслідки вчинених правопорушень, тощо). Показники результативності дозволяють наочно побачити зміни, що наступили у стані природозахисної законності, тобто більше чи менше стало правопорушень у порівнянні з попереднім періодом.

природоохоронний прокурор екологічний нагляд

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому вирішено наукове завдання, що полягає у дослідженні проблем організації і діяльності природоохоронної прокуратури, а також сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення ефективності роботи природоохоронної прокуратури зокрема та всієї системи органів прокуратури взагалі. Основні з них такі:

1. Становлення та розвиток природоохоронних прокуратур у системі органів прокуратури нерозривно пов'язані із: по-перше, загостренням (погіршенням) екологічної ситуації у нашій країні; по-друге, розвитком екологічного законодавства; по-третє, суспільною небезпекою правопорушень проти довкілля (екологічних правопорушень), як злочинів, так і адміністративних проступків, що мають сталу тенденцію до зростання; по-четверте, розвитком відповідних наукових вчень.

2. Мета створення та діяльності природоохоронних прокуратур полягає в охороні та захисті гарантованих Конституцією, законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами екологічних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та публічних інтересів, з одного боку, та підвищенні якості та ефективності прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів в галузі охорони навколишнього середовища -- з іншого.

3. Провідним напрямком прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища має бути нагляд за додержанням екологічного законодавства контролюючими та іншими державними органами, на яких законом покладено здійснення відповідних функцій у сфері охорони довкілля.

4. Необхідно узагальнити всі розроблені Генеральною прокуратурою України, обласними та прирівняними до них прокуратурами методичні рекомендації щодо організації прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства, уніфікувати їх з точки зору змісту та структурних елементів, розробити методичні рекомендації з тих напрямків прокурорського нагляду у галузі охорони навколишнього середовища, яких бракує для системної роботи за даним напрямком, та об'єднати їх в єдиному документі, який має носити назву „Методичні рекомендації щодо організації прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

5. Ст. 10 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” необхідно доповнити наступною гарантією: здіснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища та представництво прокуратурою екологічних інтересів громадянина або держави в суді.

6. З метою приведення законодавства України у відповідність до вимог Орхуської конвенції вважаємо за доцільне викласти ч. 2 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” у наступній редакції: „Підставами представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, порушення інтересів невизначеного кола осіб -- одночасне порушення їх прав, а інтересів держави -- наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою”.

7. Розслідування злочинів проти довкілля має певні особливості, які обумовлюють недоцільність позбавлення в сучасних умовах органів прокуратури функцій досудового слідства щодо даної категорії кримінальних справ. Закріплені у Перехідних положеннях Конституції України вимоги щодо позбавлення органів прокуратури функцій досудового слідства, безумовно, потребують своєї реалізації. Однак, позбавлення органів прокуратури функцій досудового розслідування щодо злочинів проти довкілля має відбутися лише після створення незалежного від органів виконавчої влади слідчого органу, здатного на високому професійному рівні, об'єктивно і неупереджено розслідувати дану категорію злочинів.

8. Аналізуючи ст. 112 КПК, в якій визначено підслідність органів досудового слідства, не можемо не вказати на її основний недолік (упущення) щодо предмету дисертаційного дослідження, оскільки за такими статтями як: 1) частина 1 статті 245 (Знищення або пошкодження лісових масивів); 2) ст. 246 (Незаконна вирубка лісу); 3) ст. 247 (Порушення законодавства про захист рослин); 4) частина 1 статті 248 (Незаконне полювання); 5) частина 1 статті 249 (Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом); 6) ст. 250 (Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів) Кримінального кодексу України, підслідність у КПК не визначена, що потребує негайного виправлення.

9. Вважається за доцільне ст. 13 Закону України „Про прокуратуру” в якій визначається система органів прокуратури, доповнити положенням „природоохоронні прокуратури на правах міжрайонних”. При цьому природоохоронні прокуратури необхідно утворювати за територіальною ознакою у кожному без виключення регіоні України.

10. Відсутність спеціального відомчого нормативно-правового акту, який регламентував би організацію та діяльність природоохоронних прокуратур, значно ускладнює їх функціонування. З огляду на це бажано видати наказ Генерального прокурора України „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього природного середовища”, проект якого міститься у Додатку 2 до дисертації.

11. Необхідно розробити на рівні Генеральної прокуратури України Типове положення про природоохоронну прокуратуру, в якому визначити її мету, завдання, функції та повноваження; гарантії діяльності природоохоронних прокурорів та відповідальність, що у свою чергу буде унеможливлювати дублювання контролю і нагляду під час виконання завдань з охорони довкілля.

12. Координацію прокуратурою дій правоохоронних органів по боротьбі з екологічними злочинами необхідно розуміти як організаційну діяльність прокуратури, яка спрямована на погодження (узгодження) дій самостійних суб'єктів системи державних органів, які ведуть боротьбу із екологічними злочинами, і яка спрямована на досягнення основної мети -- забезпечення екологічної безпеки фізичних та юридичних осіб, суспільства та держави.

13. Беручи до уваги те, що Координаційний комітет по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України було ліквідовано (Указом Президента України № 208 від 8 лютого 2005 р.) з передачею його функцій, фінансового та матеріально-технічного забезпечення Раді національної безпеки і оборони України, слова „бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України” необхідно виключити із тексту ст. 10 Закону України „Про прокуратуру”. Крім того, у зв'язку із передачею вказаної функції від Комітету до Ради національної безпеки і оборони України, відповідні зміни необхідно внести до Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України”, а саме, доповнити його такою функцією, як „координація діяльності органів, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю”.

14. Як безпосередні вимірники ефективності діяльності природоохоронної прокуратури мають виступати показники, що виражаються в конкретних цифрах. Показники діляться на кількісні (кількість внесених актів прокурорського реагування, зокрема, кількість порушених кримінальних справ, кількість осіб, притягнутих до відповідальності, і т. д.); якісні (повнота виявлення порушень законів і обставин, що їм сприяли, повне усунення порушень законів і обставин, що їм сприяли, реальне відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів, своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної правопорушниками, тощо); результативності (кількість вчинених правопорушень, у тому числі й злочинів за певний період часу -- квартал, півріччя, рік, сумарні шкідливі наслідки вчинених правопорушень, тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Таранушич С. В. Становлення та розвиток прокуратури України. Вісник прокуратури. -- 2005. -- № 9. -- С.70-76.

2. Таранушич С. В. Правове регулювання діяльності органів природоохоронної прокуратури // Вісник Академії адвокатури України. -- 2007. -- № 8'2007. -- С. 135-140.

3. Таранушич С. В. Взаємодія природоохоронних підрозділів прокуратури з іншими державними органами щодо збору та аналізу екологічної інформації // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ -- 2006. -- № 33. -- С. 378-384.

4. Таранушич С. В. Функції природоохоронних підрозділів прокуратури України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -- 2005. -- № 30. -- С. 138-142.

5. Таранушич С. В. Правові аспекти удосконалення правового статусу природоохоронної прокуратури України // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2007. -- № 36 -- С. 258-267.

6. Таранушич С. В. Правовий статус підрозділів природоохоронної прокуратури. Право і безпека. -- 2005. -- № 2005/4'5. -- С. 106-110.

7. Таранушич С. В. Місце та роль прокуратури у структурі державних органів які виконують природоохоронні функції. // Наше право. -- 2006. -- № 4. -- С. 22-27.

АНОТАЦІЇ

Таранушич С. В. Організаційно-правові аспекти діяльності природоохоронної прокуратури. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 -- судоустрій; прокуратура та адвокатура. -- Академія адвокатури України. -- Київ, 2007.

Дисертацію присвячено аналізу організаційно-правових аспектів діяльності природоохоронної прокуратури в Україні. Розглядаються місце та роль прокуратури у системі державних органів, які виконують природоохоронні функції, надається характеристика правового статусу природоохоронної прокуратури, аналізуються мета і завдання її діяльності. У роботі приділено увагу проблемам прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища, досліджено питання представництва природоохоронним прокурором екологічних інтересів громадянина або держави в суді, розслідування злочинів проти довкілля, координації прокуратурою дій правоохоронних органів по боротьбі з екологічною злочинністю. Розкрито сутність і зміст організації роботи природоохоронного прокурора.

Ключові слова: природоохоронна прокуратура, правовий статус, правове регулювання, прокурорський нагляд, злочини проти довкілля, координація, представництво, екологічні інтереси; природоохоронний прокурор.

Таранушич С. В. Организационно-правовые аспекты деятельности природоохранной прокуратуры. -- Рукопись.

Рассмотрены вопросы организации работы природоохранного прокурора. В диссертации сформулированы предложения относительно внесения изменений и дополнений в нормативно-правовые акты, которые регулируют надзор органов прокуратуры за соблюдением законов об охране окружающей среды, в частности, в Законы Украины “О прокуратуре”, “Об охране окружающей природной среды”, а также обоснована необходимость принятия новых нормативно правовых актов, а именно: Экологического кодекса Украины, Типового положения о природоохранной прокуратуре, приказа Генерального прокурора Украины “Об организации прокурорского надзора за соблюдением законов об охране окружающей природной среды”.

В результате диссертационного исследования сформулировано ряд выводов, предложений и рекомендаций, целью которых является совершенствование деятельности как природоохранной прокуратуры, так и всей системы органов прокуратуры Украины.

Ключевые слова: природоохранная прокуратура, правовой статус, правовое регулирование, прокурорский надзор, преступления против окружающей среды, координация, представительство, экологические интересы, природоохранный прокурор.

Taranushich S. V. Organizational-legal aspects of activity of the nature protection Office of Public Prosecutor. Manuscript.

Keywords: nature protection Office of Public Prosecutor, legal status, legal regulation, public prosecutor's supervision, crimes against the environment, coordination, representation, ecological interests, the nature protection public prosecutor.

Размещено на Allbest.ru