Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 347.44

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Систематизація договорів у цивільному праві

Веретельник Ламара Котеєвна

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, Харківський національний університет внутрішніх справ професор кафедри цивільного права та процесу

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Луць Володимир Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедрою цивільно-правових дисциплін

- кандидат юридичних наук, доцент Сібільов Михайло Миколайович, Харківський гуманітарний інститут, завідувач кафедрою цивільного та господарського права.

Захист відбудеться "23 " червня 2007 р. о "13" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02. при Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект

50-річчя СРСР, буд. 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий " 20 " травня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

Анотації

Веретельник Л.К. Систематизація договорів у цивільному праві. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків. 2006.

Дисертація присвячена дослідженню систематики цивільно-правових договорів як правової конструкції цивільного права на основі добровільно взятого на себе зобов'язання із застосуванням комбінованих підходів систематизації, їх проявів у праві та правозасосувальній діяльності. Автор визначається у сутності класифікованого правового інституту, його проявах, використаних попередниками критеріях та класифікаціях, конкуруючих та їх що збігаються за критеріями та призначенням класифікаціях правочинів та зобов'язань. договір зобов'язання добровільний правозасосування

Розроблено авторське поняття договору та багатоступінчата класифікація договорів за розміщенням норм у позитивному праві на: врегульовані в ЦК України та врегульовані поза його межами; за структурою ЦК України на характеристичні (загальнокласифікаційні) та функціональні. Функціональна їх класифікація відображає внутрішню спрямованість, механізм, мету договору. Автор виходить із формального критерію та виділяє типи договорів: 1) що забезпечують виконання зобов'язань; 2) мінімізують ризики; 3) з передавання майна у власність; 4) безоплатну передачу майна у власність; 5) про передачу майна у володіння і користування; 6) про виконання робіт;7) про доставку вантажів, пасажирів; 8) про надання послуг; 9) про проведення розрахунків і кредитування; 10) корпоративні; 11) про створення результату творчої, інтелектуальної та іншої діяльності; 12) про створення та розповсюдження інформації; 13) про надання майнових прав на використовування результату творчої діяльності; 14) інші договори.

Ключові слова: цивільно-правовий договір, договірне право, правочин, зобов'язання, систематизація.

Веретельник Л.К. Систематизация договоров в гражданском праве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. Харьков. 2006.

Диссертация посвящена исследованию систематики гражданско-правовых договоров как правовой конструкции гражданского права на основе конструкции добровольно взятого на себя обязательства и применения комбинированных подходов систематизации, их проявлений в позитивном праве и правоприменительной деятельности. Автор определяется в существе классифицируемого правового института, его проявлениях, использованных предшественниками критериях и разработанных ими классификациях, конкурирующих и совпадающих по критериям и назначением классификациях сделок и обязательств.

Автор исходит из того, что классификация должна основываться на позитивном праве, быть научно и практически взвешенной, стимулировать развитие науки (теоретическая (научная) ценность), содействовать разрешению практических задач (прагматическая направленность).

Автор исходит из необходимости замены однозвенных классификаций многозвенными, разветвленными, функционально-направленными, охватывающими многообразие договорных конструкций: типов, институтов, субинститутов и их разновидностей. Предназначение классификации - обеспечение единства договорной практики, достижение баланса и гармонии между отдельными институтами гражданского права и международного частного права, усваиваимости и изложения учебного материала по группам.

Разработано авторское доктринальное понятие договора как договоренности о взятии гражданско-правового обязательства на одну или больше сторон, а также многоступенчатую классификация договоров по размещению норм о договорах в позитивном праве на: урегулированные ГК Украины и на урегулированные вне его иными актами гражданского законодательства. За структурой ГК Украины договоры поделены на характеризующие (общеклассификационные) и функциональные. Первые поделены на две подгруппы: характеризующие договоры как обязательства и эволюцию конструкции договора (односторонние, двухсторонние и многосторонние; возмездные и безвозмездные; консенсуальные и реальные). Вторые характеризуют договор по его общим свойствах и правовым конструкциям (с вещным содержанием, с обязательственным содержанием; основной, предварительный, дополнительный (акцессорный); на пользу их сторон, на пользу третьей стороны; свободный и обязательный, в частности публичный; взаимосогласованный и о присоединении; смешанные и комплексные; рисковые (алеаторные) та гарантированные.

Функциональная классификация отражает внутреннюю направленность, механизм, цель договора. Автор на основе формального критерия выделяет типы договоров: 1) обеспечивающие исполнение обязательств; 2) минимизирующие риски; 3) о передаче имущества в собственность; 4) о безвозмездной передаче имущества; 5) о передаче имущества во владение и пользование; 6) о выполнении работ;7) о доставке грузов и пассажиров; 8) о предоставлении услуг; 9) о проведении безналичных расчетов и кредитования; 10) корпоративные; 11) о создании результатов творческой, интеллектуальной и иной деятельности; 12) о создании и распространении информации; 13) о передаче имущественных прав на использование результата творческой дельности; 14) иные договора.

Диссертант указывает и проверяет направления применения разработанной классификации при толковании договоров и определении специфики их элементов как правоотношений, предлагает рекомендации и предложения о совершенствовании действующего законодательства, улучшении структуры ГК Украины, правоприменительной договорной практики.

Ключевые слова: гражданско-правовой договор, договорное право, сделка, обязательство, систематизация.

Veretelnik L.К. Systematization of agreements in a civil law. - Manuscrript.

Dissertation for the scientific degree of candidate ofscience, speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Process; Family Law; International Private Law. - is the Kharkov National University of Internal Affairs. Kharkiv, 2006.

Dissertation is devoted to research of systematization of civil legal agreements as legal construction of civil law on the basis of the voluntarily undertaken obligation with application the combined approaches of systematization, their displays in a right that правозасосувальній activity. An author is determined in essence of the classified legal institute, his displays used by predecessors criteria and classifications, competitive and consilient after criteria and setting classifications of правочинів and obligations.

It is developed author concept of agreement and багатоступенчата classification of agreements for placing of norms about in a positive right on: well-regulated in СоЦК of Ukraine and well-regulated out of his scopes; after the structure of ЦК of Ukraine on characteristic (загальнокласифікаційними) and functional. Functional their classification represents an internal orientation, mechanism, purpose of agreement. An author goes out from a formal criterion and selects the types of agreements: 1) that provide implementation of obligations; 2) the risks are minimized; 3) from the transfer of property in own; 4) безоплатну transfer of property in own; 5) about the transfer of property in the domain and use; 6) about implementation of works;7) about delivery of loads, passengers; 8) about the grant of services ; 9) on by conducting of calculations and crediting; 10) corporate; 11) on creation of result of creative, intellectual and other activity; 12) about creation and distribution of information; 13) about the grant of property rights to the use of result of creative activity; 14) other agreements.

Hem of agreements after the sphere of adjusting of relations: economic, enterprise, commercial, investment, bank, exchange, external economic and others like that serves to their description and determination of feature of the legal adjusting.

An author specifies on directions of application of the developed classification at interpretation of agreements and determination of specific of his elements, offers recommendations and suggestions in relation to the improvement of current legislation, to the improvement of structure of ЦК of Ukraine.

Key words: civil legal agreement, contractual right, правочин, obligation, systematization.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми дослідження зумовлена зростаючим значенням договору як юридичної форми правового зв'язку між суб'єктами ринку та ефективного засобу впливу на економіку за умови її глобалізації. Волею українського законодавця практично єдина матерія договірного права в угоду суб'єктивізму та потребі досягнення політичного компромісу була розірвана між цивільним та господарським законодавством. Договори у Цивільному кодексі України побудовані на засадах правочину, а у Господарському кодексі України - зобов'язання і тим більше господарського зобов'язання. Частина договорів урегульована іншими кодифікованими актами, поточними законами та підзаконними актами. Між тим для інтеграції України в СОТ визначено необхідність обрати на одну, і саме, цивілістичну концепцію регулювання ринкових відносин. Різні підходи у національному праві та наявність міжнародних правил, принципів у сфері договірного права спричиняють неузгодженості у правозастосовчій та судовій практиці. Тому виникла потреба приведення договорів у науково обґрунтовану систему.

Вступ України до СОТ, ЄС чи ЄЕП потребуватиме регулювання ринкових відносин на досить прозорих правилах і формах, особливо договору як універсальній правової форми товарообороту. Створення майбутнього ЦК ЄС чи Економічного кодексу ЄЕП (тільки України натомість Господарського кодексу як чергового прояву компромісу) так чи інакше торкнеться й врегулювання відносин у сфері договірного права. Не виключені між ними неузгодженості, які варто передбачити та усунути вже на стадії розробки їх проекту із урахуванням останніх тенденцій розвитку договірного права.

Не менш важлива також потреба універсалізувати сучасне договірне право на вимогах концепції адаптації та приведення конструкції договірного права України до прийнятих у країнах Європейського Союзу стандартів, заснованих на Принципах європейського контрактного права, бо створення Європейського цивільного кодексу стосується здебільше договірного права, і це, безперечно, впливатиме на національне право. Таким чином, зумовлено необхідність приділити увагу компаративістичному аспекту даної складної проблеми і відобразити власне бачення цієї субпідгалузі зобов'язального права.

Потреба легалізації цілої низки договорів, що широко використовуються на практиці, але не врегульовані чинним ЦК (договори з надання медичних, освітніх, туристичних та інших послуг), зумовлена їх зростаючою питомою вагою. Склалась парадоксальна ситуація різнорівневого регулювання договірних відносин: кодифікований, що має підрівні загально-цивілістичний, господарський та спеціальний; поточного законодавства, підзаконних нормативних актів і взагалі не пойменованих договорів. Власне цим й продиктована потреба проведення дослідження.

Юридична конструкція договору є здобутком цивілізації й дозволяє погоджувати найбільш значимі для людини економічні та інші інтереси, які охороняються законом. Використання договору для регулювання товарообороту детермінована внутрішніми (реальний стан економіки) та зовнішніми (потреба інтеграції в економічні й зокрема торгові структури) причинами.

Проблеми систематизації договору на різному рівні досліджували такі представники цивілістики, як О.С. Іоффе, В.М. Гордон, сучасні дослідники М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, в Україні О.А. Беляневич, В.А. Васильєва, С.М. Бервено, Р.А. Лідовець, В.В. Луць, М.М. Сібільов, В.Г. Олюх, Р.Б. Шишка та інші. Проте практика досі стикається із надто спрощеними юридичними конструкціями договорів, що проявляються в їх змісті. Внаслідок цього більшість договорів не здатні врегулювати всі можливі прояви диспозитивності у цивільному праві. Законодавчі акти, що приймаються останнім часом у всіх сферах та стосуються особливостей застосування договорів у підприємництві, інвестиційній діяльності, приватизації, тощо, дають подальший матеріал для узагальнень та систематизації. Особливе місце в системі договірного права належить договорам, що з об'єктивних чи суб'єктивних причин опинились поза межами ЦК України.

Отже, вибір теми дисертаційного дослідження спричинений: 1) потребою наукового обґрунтування нових тенденцій розвитку договірного права; 2)започаткувати адаптаційний напрям його розвитку та визначити основні правові ідеї; 3) популяризувати нові тенденції розвитку договору, консолідувати практику; 4) розробити пропозиції з удосконалення системи договірного права.

Над проблемою систематизації договірного права в Україні працював В.Г. Олюха, якій у своєму науковому дослідженні відстоював позицію щодо систематизації договорів як структурної системи з використанням лише економічних або юридичних системоутворюючих ознак чи за їх комбінованим критерієм, що їх поєднує, так і простого групування (дихотомія або однорядна система).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перезатверджена 3 вересня 2004 р. на виконання напрямків досліджень Комплексного плану МВС України Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр. та перспективного плану дії МВС України у сфері Європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (Наказ МВС України від 30.12.2002р.)

Мета та задачі дослідження. Метою дисертації є: виявлення детермінантів розвитку договірного права й основних тенденцій в умовах становлення ринку та глобалізації економіки; встановлення функціональних зв'язків договору з іншими інститутами цивільного права (двосторонніми правочинами, зобов'язаннями, цивільно-правовою відповідальністю). Зазначена мета зумовлює постановку взаємопов'язаних задач: теоретична розробка адекватної соціально-економічним чинникам сучасного стану суспільства систематики цивільного договору, встановлення функціонального зв'язку договору з основними інститутами цивільного права та ефективності договору в механізмі регулювання товарно-грошових відносин: встановлення соціальної цінності договору як універсальної підстави виникнення і розвитку правових відносин.

Об'єктом дослідження є ситемоутворюючі чинники конструкції договірного права, його систематика.

Предметом дослідження є договірні зобов'язання та їх система, цивільне й, зокрема, договірне право, вітчизняна та зарубіжна цивілістична доктрина, правозастосовча та судова практика.

Методи дослідження засновані на основних положеннях діалектики і використовувалися в роботі при аналізі категорій науки цивільного права від загального й спеціального та, зокрема, категорій "зміст та форма", "належний та сущий", "правовідносини - правочин - зобов'язання - договір", "суб'єкт права - сторона правочину - сторона зобов'язання - сторона договору", історичний - при з'ясуванні історичних традицій моделювання конструкції договору від часів римського права до сучасного договірного права. Науковий аналіз фундаментальних правових понять та інститутів у системі договірного права даний на основі юридичного світогляду в його історичному розвитку. Системний метод використовувався при аналізі розроблених попередниками класифікацій правочинів, зобов'язань та договорів, визначенні специфіки системоутворюючих критеріїв та розробці власної класифікації договорів у цивільному праві. З позиції юридичного світогляду система цивільних договорів розглядається в руслі еволюції, що прогресує. На основі конструктивно-критичного методу встановлювались прогалини чинного законодавства, запропоновані у наці цивільного права конструкції, а на основі порівняльно-правового - прогалини при аналізі досвіду побудови системи договорів у інших правових порядках та інших галузях права.

У дисертації використана методологія права, що дозволило використовувати "ідею права" та свободу договору як ідеальну засаду чинного договірного права. Разом з тим окремі положення в роботі розглядаються з позиції юридичного позитивізму, оскільки договір не може суперечити вимогам закону. Система цивільних договорів досліджувалася з позиції правового плюралізму та інституціоналізму.

У роботі широко використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі права, економіки, теорії управління, філософії, що належать до проблематики дисертаційного дослідження. А також застосовувалися історичний, логічний, дослідно-експериментальний методи дослідження, аналіз і узагальнення практики.

Враховуючи широкий спектр методологічних засобів, використовуваних у дисертації для виявлення зв'язку договору з основними інститутами цивільного права, визначено за необхідність перший параграф роботи присвятити проблемі методології дослідження цивільного договору в структурі механізму регулювання товарно-грошових відносин, а другий - проявам системи договорів на практиці при тлумаченні договорів та уточненні правового становища його суб'єктів і правового режиму предмету.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є одним із перших спеціальних приватноправових монографічних досліджень системи цивільно-правових договорів. Теоретична база дослідження дозволила сформулювати й обґрунтувати низку наукових положень, що є новими в розвитку науки вітчизняного цивільного права, зокрема, вперше:

- обґрунтований методологічний підхід адаптації договірного права України на основі вимог законодавства ЄС та зокрема Принципів європейського контрактного права на основі доктрини зобов'язання, а не правочину. Договірні конструкції в умовах глобалізації економіки та поширення віртуальних технологій все більше універсалізуються і в договірному праві стираються їхні особливі інститути у національному праві. Універсалізація національного права наразі йде через імплементацію норм міжнародного законодавства й рекомендацій та з урахуванням досягнень національної правової науки;

- розроблена і запропонована для введення в науковий оборот дворівнева типологічна система й класифікація договорів, що відображає міжнародну уніфікацію контрактів та юридичну природу окремих договірних конструкцій. Перший рівень класифікації відображає характеристику договору з позиції загальних положень про договір і включає як саму характеристику, так і видову спричиненість, а другий базується на правовій природі договору, його меті та місці у системі договірного права. Сформовано авторську систему договорів за якою вони поділені:

1) за розміщення норм про цивільно-правові договори у позитивному праві на дві групи: а) охоплені регулюванням у ЦК України, чому надане, зважаючи на цивілістичне спрямування нашого дослідження, основне значення; б) врегульовані поза межами ЦК України;

2) за структурою Розділу ІІ глави 52-53 ЦК України та його розділу ІІІ виділено дві класифікаційні групи договорів: характеристичні (загальнокласифікаційні) та функціональні. Перша група поділена на дві підгрупи: що характеризують договори як зобов'язання та еволюцію конструкції договору (односторонні, двохсторонні та багатосторонні; оплатні та безоплатні; консенсуальні та реальні). Другі характеризують договір з позиції загальних його властивостей і правових конструкцій (з речовим змістом і з зобов'язальним змістом; основний, попередній, додатковий (акцесорний); на користь їх сторін, на користь третьої особи (осіб); вільний та обов'язковий, зокрема публічний; взаємопогоджувані та про приєднання; змішані та комплексні; ризикові (алеаторні) та гарантовані.

Друга (функціональна) системна класифікація договорів відображає їх внутрішню спрямованість та механізм, мету як загальну, так і спеціальну. Виходимо із формального критерію - розміщення договорів у ЦК України та на цій підставі підтримуємо тезу про типи договорів і виділяємо такі:

1) договори на забезпечення виконання зобов'язань: порука, гарантія, застава;

2) договори про мінімізацію ризиків (договір страхування, договір охорони);

3) договори про передачу майна (речей, товару) у власність, (купівля-продаж, постачання, контрактація, постачання енергетичними й іншими ресурсами через приєднану систему, міна, рента, довічне утримання, догляд, позика);

4) договори про безоплатну передачу майна у власність (договір дарування, договір про прощення боргу);

5) договори про передачу майна в тимчасове володіння і користування або користування (наймання, прокат, наймання земельної ділянки, наймання будівлі або іншої капітальної споруди, наймання (оренда) транспортного засобу, лізинг, наймання (оренда) житла, позичка;

6) договори про виконання робіт (підряд) (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, підряд на проведення проектних і пошукових робіт, договір про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а також пропонуємо сюди віднести договір на проведення маркетингових досліджень, договір на проведення аудиту, договір на проведення патентних досліджень, договір на створення й розповсюдження реклами, та надати їм легальне регулювання у ЦК України;

7) договори про доставку вантажів, пасажирів і багажу (перевезення), транспортне обслуговування;

8) договори про надання юридичних і/або фактичних послуг (зберігання, доручення, агентування, надання юридичних послуг, комісія, управління майном, а також пропонуємо до них віднести й інші договори: договори з брокерського обслуговування, договори з проведення спортивного дозвілля, договори на проведення свят та урочистостей: договори з надання медичних послуг, договори з надання освітніх послуг, договір репетиторства, та закріпити їх ЦК України);

9) договори, пов'язані з проведенням розрахунків і кредитуванням (договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, договір кредиту, факторинг, розрахунки);

10) корпоративні договори для досягнення загальної господарської або іншої мети (спільна діяльність, засновницький договір; просте товариство);

11) договори про створення результату творчої, інтелектуальної та іншої діяльності (літературного чи сценарного замовлення, художнього замовлення, постановочний, виконавський);

12) договори про створення та розповсюдження інформації (у сфері інформаційної та рекламної діяльності, патентно-інформаційного забезпечення);

13) договори про надання майнових прав на використання результату творчої діяльності (ліцензійний договір, договір ноу-хау, комерційної концесії, інжинірингу;

14) інші договори, що чітко не визначились у своїй типологічній приналежності (чирлідингу). Ця група може бути перехідною для наступної типізації та закріплення у позитивному праві не пойменованих договорів;

- на основі більш загальних правових категорій сформульоване авторське поняття цивільного договору як заснованого на домовленості зобов'язання двох і більше сторін однієї перед іншою для набуття суб'єктивних цивільних прав;

- обґрунтована доцільність зміни підстави виникнення цивільних права та обов'язків і замість "договір" у ст. 11 ЦК України вказати домовленості та інші правочини;

- обґрунтовано доцільність вилучення правила про реєстрацію правочинів та договорів із відповідних глав ЦК України та перенесення його у главу 2 ЦК України "Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав та обов'язків" та доповнення ст. 11 ЦК України ч. 7 наступного змісту: "Підстава чи факт виникнення цивільних прав та обов'язків у встановлених законом випадках підлягає реєстрації у встановленому реєстраційним законодавством України порядку;

- виявлені прояви класифікації договорів при визначенні їх змісту, порядку укладення, тлумаченні, визначенні механізму цивільно-правової відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в його ході результати є внеском в теорію договірного права та зокрема в систематику договірного права. Вони можуть бути використані: у науковій діяльності при подальшій розробці систематики договірного права; у нормотворчій діяльності для внесення змін та доповнень в ЦК та інші законодавчі акти у сфері договірного права; у правозастосовчій діяльності для вишколу фахівців з договірного права та розв'язання вузьких проблем договірної та судової практики; у навчальному процесі для викладання курсів договірного права, усунення пересікання навчальних програм із цивільного права, господарського права та підприємницького права, недопущення дублювання програмного та навчального забезпечення, підготовки навчальних видань.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, де вона неодноразово обговорювалась, а отримані результати використовувались при викладанні курсу "Цивільне та сімейне право" студентам Харківського національного економічного університету.

Основні положення та висновки були відображені в тезах і доповідях, виступів на Міжнародній науково-методичній конференції "Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу", м. Хмельницький, Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців "Четверті осінні юридичні читання", м. Хмельницький 21-22 жовтня 2005р., ІV Міжнародній науково-методичній конференції "Римське право і сучасність" м. Одеса, 19-20 травня 2006 р., науково-практичних конференціях "Актуальні проблеми цивільного права та процесу", присвячених пам'яті О.А. Пушкіна, м. Харків, 21 травня 2004 р., 21 травня 2005 р. та 27 травня 2006 р., Всеукраїнській науковій конференції "Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні", Острог, 28-29 квітня 2005р., "Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні" Харків, 24-25 травня 2005р., круглому столі "Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі", Харків, 16 грудня 2005 р.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в 9 наукових статтях та повідомленнях, три з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями, емпіричною базою і складається зі вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, які закінчуються висновками, загального висновку, додатку та списку використаної літератури з 239 найменувань, 35 з них зарубіжні. Повний обсяг рукопису становить 199 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, розкривається її сутність, виявлений ступінь наукової розробки проблеми дослідження, його науково-теоретична основа, визначаються предмет, об'єкт, основна мета та завдання дисертаційного дослідження, викладається наукова новизна та сформовані основні наукові положення, визначається теоретичне й практичне значення, вказуються відомості про впровадження отриманих результатів та їх апробацію і про структуру рукопису дисертації.

Розділ 1. "Спричиненість системи договорів у сучасному договірному праві" має загально методологічний характер і присвячений аналізу проблематики встановлення чинників формування договорів взагалі та їх системи, наслідків помилок і напрямку подальшого розвитку договірного права.

В підрозділі 1.1 "Визначення проблематики дослідження та його напрямків" аналізується договір як постійна конструкція цивільного права, з'ясовуються економічні процеси та фактори, правові категорії та суспільні об'єктивні процеси, напрямки наукових досліджень у сучасній правовій науці, що впливають на формування системи національного права взагалі та системи договірного права зокрема на універсалізаційній (адаптаційній) ідеї і спричиняє тим самим значні проблеми. Автор виходить з того, що кодифікація Цивільного права України, зважаючи на потребу його адаптації, не завершена і сьогодні відбувається напрацювання шляхів подальшого удосконалення договірного права. Основна проблема полягає в необхідності його універсалізації на засадах концепції адаптації чи збереження національної самобутності. У зв'язку з тим аналізуються Принципи європейського контрактного права як прообраз для контрактного права взагалі та національного договірного права зокрема й законодавства інших країн і зроблено висновок, що вони є частиною системи lex mercatoria та про два рівні позитивного регулювання цивільно-правових договорів: суто цивілістичний та підприємницький, про основний напрям його розвитку є, однак, європейський напрям.

Збільшення кількості суб'єктів договірного права призвело до зменшення ролі договірної дисципліни, суб'єктивного сприйняття його конструкцій, ігнорування випробуваних практикою договірних конструкцій та використання доморослих конструкцій та розуміння їх сутності. Це сприяло появі договорів там де вони застосовуватися взагалі не можуть чи стосовно того, що не може бути предметом договору.

Автор визначає напрямки проведення дослідження та виходить з того, що систематика договорів пересікається у значній мірі видами цивільних правовідносин та правовими категоріями більш загального характеру. Намічені напрямки дослідження: економічний за напрямками: споживач-товаровласник; виробник - посередник-торговець; виробник-виробник; експортер-імпортер; інтеграційний, функціональний, інфраструктурний та правовий, що проявлятиметься у розробці універсальних договірних інститутів.

В підрозділі 1.2 "Розвиток концепції договору" системоутворюючим критерієм обрані система права взагалі і цивільного зокрема та класифіковане явище. Проаналізовано поняття "договір", його ґенезу, полісемантику в праві як: підставу виникнення цивільних прав та обов'язків (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України), різновид зобов'язання (ч.1 ст.626 ЦК України), документ, особливо якщо це засновано на типових умовах (ст.630 ЦК України), вид нормативно-правового документу (ч.1 ст.6 ЦК України), мононорма права (ч.2 ст.626 ЦК України). Сама полісемантика спричиняє різні напрямки дослідження договору: як юридичного факту, як правочину, як форми закріплення волевиявлення і як власне визнаної правом домовленості.

Автор дійшла висновку, що розвиток концепції договору на засадах правочинності є безперспективним напрямком, а заснований на зобов'язанні напрям є більш конструктивним та узгоджується з конструкцією договору у країнах ЄС. Стратегія України на євроінтеграцію зумовлює цей напрям його розвитку у національному праві, а програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС визначає механізм досягнення відповідності критеріям набуття членства в ЄС. Метою адаптації є відповідність правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються до претендентів у ЄС.

При аналізі легального визначення договору у ст. 626 ЦК України автор дійшла висновку що законодавець сплутав причину і наслідок і вважає, що термін "домовленість" більш загальна правова категорія, якій слід надати самостійного значення. Конститутивною ознакою договору як юридичного факту є його легітимність і відповідність встановленим законом вимогам. Сформульоване авторське доктринальне визначення договору, що заснований на домовленості зобов'язання однієї або більше сторін.

На основі аналізу легальних визначень договору у цивільних кодексах інших країн зроблені побічні зауваження та висновки про доцільність запозичень. При аналізі домовленості як правової категорії доречним буде п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України викласти в іншій редакції, а саме "домовленість сторін, у тому числі договори та інші правочини, якщо вони не суперечать вимогам закону та засадам цивільного права". Уперше виділені види домовленостей: суворість при конструкції публічного договору обумовлена при договорі приєднання, диспозитивна при узгодженні умов договору, умовна, що може змінюватися при зміні певних умов договору тощо.

При аналізі проявів окремих видів договорів висловлена позиція, що договір дарування не може вважатися власне таким. Він не відповідає ознакам договору. Зазначено, що природа договору із реструктуризації податкової заборгованості мало чим відрізняється від реструктуризації заборгованості, що виникає у боржника за цивільними зобов'язаннями. Тут йде відчуження майна однією стороною на користь іншої без юридичного обов'язку обдарованого, що наближене до дерелікції. Автор застерігає проти сліпого та беззастережного підпорядкування нашого договірного напрямку розвитку доктрини договірного права у Європі.

В підрозділі 1.3 "Типологія договору як правочину" дисертант, зважаючи на структуру ЦК України та правочинний підхід законодавця до договору, досліджує найбільш наближену конструкцію правочину та його класифікаційний ряд. Звертається увага, на те що в більшості європейських країн правочини не врегульовано окремо від договорів і є єдиною з ними правовою матерією. В Україні, як і в інших країнах СНД, правочини - окремий від договорів правовий інститут не спеціальної, а загальної частини цивільного права. Запропоновано норми про правочини перемістити у загальні положення договірного права та наблизити національну його конструкцію до європейських кодифікацій.

На основі принципу дихотомії автор наводить класифікацію правочинів і вказує на ті класифікаційні групи, які збігаються із класифікацією договорів чи їх повторюють та обґрунтовує недоцільність, зокрема, що двосторонні правочини є договорами і односторонні правочини повинні висікатися із характеристики договорів. Запропоновано відмовитися від поділу правочинів на реальні та консенсуальні, підкреслено, що алеаторними (ризиковими) можуть бути договори, що були проведені у римському приватному праві. Перенесення їх на канву правочинів є штучним та надуманим. На підставі проведеного аналізу ознак та класифікаційних груп правочинів наведені приклади пересікання класифікаційних груп і запропоновано звести їх до однієї, більш поширеної, групи правових інститутів. Ті з них, які стосуються лише правочинів, можуть бути залишені, а ті, що стосуються договорів, перейти у ці класифікаційні групи.

В підрозділі 1.4 "Типологія договору як зобов'язання" на основі застосованого у попередньому підрозділі методологічного підходу аналізується друга типологічна класифікація, що впливає на систематику договору, - зобов'язання. Апріорі дисертант вважає, що збереження логіки побудови договірного права лише за метою укладення договору не можуть бути прийнятними при застосуванні інших критеріїв, особливо сфери застосування: інвестиційні, транспортні, банківські.

Систематизація проводиться не заради систематизації, а виділення раціонального зерна на основі заданості, а систематизація договорів зумовлена метою. Кожна із відомих монічних класифікацій не забезпечує необхідної для усіх зобов'язань правової спільності і не забезпечує чіткості класифікації зобов'язань. Звертається увага, що класифікація зобов'язань здебільшого заснована на поділі договорів на певні види і не є власне класифікацією зобов'язань у чистому вигляді. Запропонована М.М. Сібільовим класифікація зобов'язань вважається найбільш послідовною серед тих, що отримали поширення в доктрині права, є виваженою, має практичне значення - є визначенням особливостей зобов'язань і визначенням правового становища їх сторін. Класифікація зобов'язань повинна враховувати і правове становище їх сторін (загальне, спеціальне, окреме, афільоване) і правовий режим та специфіку предмета зобов'язання, підстави їх виникнення, особливості об'єкта і ще багато критеріїв. На основі цього запропонована власна класифікація зобов'язань. Звертається увага, що класифікація зобов'язань певною мірою пересікається із класифікацією договорів завдяки тому, що договори - переважаюча за питомою вагою їх частина.

Розділ 2. "Систематизація договорів та її прикладне значення" присвячено розробці та обґрунтуванню авторської класифікації договорів, перевірці її життєвості та визначенні напрямків застосування у доктрині права та правозастосувальній договірній практиці.

В підрозділі 2.1 "Підходи до типізації і видової приналежності цивільно-правових договорів" репрезентовано основні методологічні підходи до систематизації, визначено термінологічний зміст понять "тип" та "типологія" зобов'язання і зроблено висновок, що тип - узагальнене явище, якому притаманні певні властивості, які впливають на внутрішні типологічні елементи.

У подальшому аналізуються найбільш відомі класифікації договорів: розгалужена та багатоланкова римська договірна система, заснована на різного роду економічних ознаках чи одночасно на економічних та юридичних, теорії "комбінованого критерію", за сферою застосування чи за предметом, багатоступеневу класифікацію з поетапним використанням юридичних та економічних ознак. Вказується, що новітня класифікація повинна базуватись на позитивному праві і бути науково та практично виваженою, стимулювати розвиток науки (теоретична (наукова) цінність), сприяти вирішенню тих чи інших практичних завдань (прагматична спрямованість).

Зроблено висновок про заміну одноланкових конструкцій класифікацій багатоланковими, розгалуженими, функціонально-спрямованими, охоплюючими багатоманітність договірних конструкцій: типів, інститутів, субінститутів і різновидів. Їх спрямованість - забезпечення єдності договірної практики, збалансованості між окремими інститутами цивільного права та нині міжнародного приватного права, пізнання (викладення) навчального матеріалу за групами для забезпечення кращого їх засвоєння.

В підрозділі 2.2 "Авторська конструкція класифікація договору" на основі започаткованих вище методологічних підходів вирішене основне завдання дослідження - сформовано авторську систему договорів за якою вони поділені:

І) за розміщенням норм про цивільно-правові договори у позитивному праві на дві групи: 1) охоплені регулюванням у ЦК України, чому надане, зважаючи на цивілістичне спрямування нашого дослідження, основне значення;

2) врегульовані поза межами ЦК України;

ІІ) за структурою Розділу ІІ глави 52-53 ЦК України та його розділу ІІІ виділено дві класифікаційні групи договорів: характеристичні (загальнокласифікаційні) та функціональні. Перші поділені на дві групи: що характеризують договори як зобов'язання та еволюцію конструкції договору (односторонні, двохсторонні та багатосторонні; оплатні та безоплатні; консенсуальні та реальні). Другі характеризують договір з позиції загальних його властивостей та правових конструкцій (з речовим змістом з зобов'язальним змістом; основний, попередній, додатковий (акцесорний); на користь їхніх сторін, на користь третьої особи (осіб); вільний та обов'язковий, зокрема публічний; взаємопогоджувані та про приєднання; змішані та комплексні; ризикові (алеаторні) та гарантовані.

Друга (функціональна) системна класифікація договорів відображає їх внутрішню спрямованість та механізм, мету як загальну так і спеціальну. Автор виходить із формального критерію - розміщення договорів у ЦК України і на такій підставі підтримує тезу про типи договорів і виділяє такі:

1) договори на забезпечення виконання зобов'язань: порука, гарантія, застава; 2) договори про мінімізацію ризиків (договір страхування, договір охорони); 3) договори про передачу майна (речі, товари) у власність, (купівля-продаж, постачання, контрактація, постачання енергетичними і іншими ресурсами через приєднану систему, міна, рента, довічне утримання догляд позика); 4) договори про безоплатну передачу майна у власність (договір дарування, договір про прощення боргу); 5) договори про передачу майна в тимчасове володіння і користування або користування (наймання, прокат, наймання земельної ділянки, наймання будівлі або іншої капітальної споруди, наймання (оренда) транспортного засобу, лізинг, наймання (оренда) житла, позичка; 6) договори про виконання робіт (підряд) (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, підряд на проведення проектних і пошукових робіт, договір про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а також пропонує сюди віднести договір на проведення маркетингових досліджень, договір на проведення аудиту, договір на проведення патентних досліджень, договір на створення та розповсюдження реклами та надати їм легального регулювання у ЦК України; 7) договори про доставку вантажів, пасажирів і багажу (перевезення), транспортне обслуговування; 8) договори про надання юридичних і/або фактичних послуг (зберігання, доручення, агентування, надання юридичних послуг, комісія, управління майном, а також пропонує до них віднести й інші договори: договори з брокерського обслуговування, договори з проведення спортивного дозвілля, договори на ведення свят та урочистостей: договори з надання медичних послуг, договори з надання освітніх послуг, договір репетиторства та закріпити їх ЦК України); 9) договори, пов'язані з проведенням розрахунків і кредитуванням (договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, договір кредиту, факторинг, розрахунки); 10) корпоративні договори задля досягнення загальної господарської або іншої мети (спільна діяльність, засновницький договір; просте товариство); 11) договори про створення результату творчої, інтелектуальної та іншої діяльності (літературного чи сценарного замовлення, художнього замовлення, постановочний, виконавський); 12) договори про створення та розповсюдження інформації (у сфері інформаційної та рекламної діяльності, патентно-інформаційного забезпечення); 13) договори про надання майнових прав на використання результату творчої діяльності, (ліцензійний договір, договір ноу-хау, комерційної концесії, інжинірингу; 14) інші договори, що чітко не визначились у своїй типологічній приналежності (чирлідинг). Ця група може бути перехідною для послідуючої типізації та закріплення у позитивному праві не пойменованих договорів;

Поділ договорів за сферою регулювання відносин: господарські, підприємницькі, комерційні, інвестиційні, банківські, біржові, зовнішньоекономічні тощо є, їх характеристикою та визначенням особливостей правового регулювання.

У підрозділі 2.3 "Тлумачення цивільно-правового договору" на основі розробленої класифікації проводиться перевірка можливості її використання для тлумачення договорів. Потреба в тлумаченні умов договору виникає у зв'язку з їх неповнотою або недостатньою чіткістю у визначенні правової природи та необхідності вибору норм права для врегулювання розбіжностей сторін. Зважаючи на спрямування нашого дослідження через призму систематики при тлумаченні договору, його суб'єкти повинні виходити із загального спрямування (мети договору), внутрішньої систематики і зокрема загальних положень типології договору. Сенс та значення якої-небудь умови договору при її неоднозначності встановлюється шляхом зіставлення з іншими умовами, що визначені у загальних положеннях про даний тип чи вид договору, внутрішнім, логічним змістом договору в цілому

Пропонується встановити спеціальні правила тлумачення у ст. 637 ЦК України і її доповнити частинами: 3. "Договір вважається оплатним та консенсуальним, якщо законом не встановлене інше". Відповідно ч.5 ст. 626 слід вилучити бо вона належить до правил тлумачення договору; 4. "При тлумаченні договору до уваги беруться сформульовані у цьому Кодексі положення про види, типи договору та їх різновиди"; 5. "У публічному договорі його умови є рівними для всіх споживачів, оскільки вони не суперечать встановленим чинним законодавством імперативам"; 6. "Всі сумніви і нечіткі умови договору приєднання тлумачаться на користь сторони, що приєдналася".

Запропоновано включити до ст. 630 ЦК України пункту 3 "Спільно узгоджені сторонами умови мають перевагу перед іншими умовами формуляру або іншої стандартної форми договору. Сторона, що приєдналася до умов договору, не має права вимагати зміни або розірвання договору приєднання з підстав, передбачених цією статтею".

В підрозділі 2.4 "Вплив систематики договору на його елементи" проводиться ідея про необхідність подальшого удосконалення чинного законодавства у сфері договірного права та намічені його можливі напрямки: включення у ЦК тих договірних інститутів, що широко застосовуються на практиці, але опинились поза рамками останньої кодифікації цивільного законодавства.

Безпосередньо із системою договорів автор пов'язує й можливу модель (процедуру) укладення договору включає наступні стадії: 1) переговори з приводу укладення договору; 2) узгодження волі; 3) вираження зовні волі (волевиявлення) тим або іншим способом; 4) пропозиція про укладення договору; 5) ухвалення пропозиції в тій або іншій формі; 6) попередній договір.

Висновки

Наприкінці проведеного дослідження сформовані висновки про:

1. Цивільно-правовий договір як юридичну форму існування об'єктивних економічних відносин і зокрема економічного обороту та елементу механізму правового регулювання товарно-грошових відносин, форму організації економічних за змістом і юридичних за формою відносин між товаровласниками та споживачами. Сутність цивільно-правового договору полягає в тому, що його сторона чи сторони беруть на себе певні зобов'язання, які повинні бути виконані.

2. На розвиток конструкції цивільно-правового договору в сучасних умовах впливають інтеграційні процеси і зокрема глобалізація економіки, інвестиційні процеси завдяки яким національна економіки втратила риси суто національного явища, створення економічних та інших союзів. У сфері договірного права подальший його розвиток зумовлюється ПЄКП та роботою над створенням Цивільного кодексу ЄС.

3. Розширення економічних та гуманітарних зв'язків, кількість учасників зовнішньоекономічних зв'язків сприяє запозиченню найбільш ефективних та безпечних для контрагентів договірних конструкцій. Основна проблема що існує в національному праві пов'язана із формальним існуванням дуалізму приватного права, а у сфері договірного права - непослідовністю законодавства, яким одночасно закріпив правочинну та зобов'язальницьку конструкцію цивільно-правового договору.

4. Йде процес формування наднаціонального контрактного права. Якщо воно буде будуватися на загальних підходах (принципах) - це стане становленням єдиного правового простору. Стояти осторонь цих процесів означає приректи себе на застій, економічні та інші санкції, надалі бути вигнанцем у світовій спільності тощо.

5. Чинна систематика цивільно-правових договорів є певним відбитком радянської доктрини і їй властиві її недоліки: архаїзм, зацикленість на авторитарності, пересікання класифікаційних критеріїв зобов'язань взагалі та договорів зокрема, ігнорування нових тенденцій у договірному праві та появи нових технологій у договірному праві.

6. Систематика цивільно-правових договорів формується залежно від мети систематизації, обраних критеріїв та рівня абстрагування.

7. Використання всього різноманіття властивих праву засобів дії на договірні відносини - серйозний резерв в розвитку зобов'язального права. У зв'язку з цим необхідне усвідомлення об'єктивних закономірностей функціонування зобов'язального права, які властиві його внутрішній організації, а саме: єдність, цілісність, системність.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Веретельник Л.К. Ідентифікація та систематизація договорів // Правова держава, 3'2004. - С. 154-156.

2. Веретельник Л.К. Сучасні тенденції розвитку договірного права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. 3'2005. -С.40-46.