Набуття та передання авторських прав на комп'ютерні програми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 347.77 (477)

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Набуття та передання авторських прав на комп'ютерні програми

Дмитришин Володимир Степанович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор, Бошицький Юрій Ладиславович, Київський університет права, Національної академії наук України, в.о. ректора.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Харитонов Євген Олегович, Одеська Національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права;

- кандидат юридичних наук, доцент, Штефан Олена Олександрівна, НДІ Інтелектуальної власності АпрН України, завідувач відділом авторського і суміжних прав.

Захист відбудеться "6" жовтня 2008 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий "5" вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук Кваша О.О.

Анотації

Дмитришин В.С. Набуття та передання прав на комп'ютерні програми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України - Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню законодавства в сфері авторського права з метою отримання науково обґрунтованих і достовірних результатів та рекомендацій щодо способів, форм, порядку та особливостей набуття та передання фізичними та юридичними особами немайнових та майнових прав на комп'ютерні програми. Встановлено, що нормативно-правова база в цій сфері потребує удосконалення в частині, що регулює правовідносини у сфері набуття та передання прав на комп'ютерні програми. Наведено нове визначення поняття "комп'ютерна програма". Запропоновано розширити підстави набуття прав на твори та коло суб'єктів права інтелектуальної власності. Передбачено посилити захист прав інвестора (роботодавця, замовника) на службові комп'ютерні програми та прирівняти в правовому статусі до них програми, створені на замовлення. Уточнено поняття ліцензії, передбачено можливість укладання письмового або електронного документа, в тому числі шляхом приєднання однією стороною до умов, встановлених іншою. Наведене пряме визначення "використання твору" та "вичерпання прав" при першому продажі чи іншому переданні права власності на примірник твору. Розроблено рекомендації щодо загальних положень та специфічних умов, які доцільно відображати в ліцензійних договорах на використання комп'ютерних програм.

Ключові слова: комп'ютерна програма, набуття та передання немайнових та майнових авторських прав, ліцензія, ліцензійний договір, використання твору, вичерпання прав на примірник твору.

Дмитришин В.С. Приобретение и передача авторских прав на компьютерные программы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию законодательства в сфере авторского права с целью получения научно обоснованных и достоверных результатов и рекомендаций относительно способов, форм, порядка и особенностей приобретения и передачи физическими и юридическими лицами неимущественных и имущественных авторских прав на компьютерные программы.

В результате исследования установлена необходимость усовершенствования нормативно-правовой базы регулирующей правоотношения, связанные с приобретением и передачей авторских прав на компьютерные программы, состоящие в нижеследующем.

С учетом последних достижений научно-технического прогресса и практики защиты, прав на объекты авторского права сформулировано новое определение понятия "компьютерная программа".

Предложено расширить субъектный состав правоотношений в сфере авторских прав, предусмотрев права недееспособных лиц, инвесторов, залогодержателей, наследников. В частности, применен новый подход, относящийся к приобретению и передаче прав на компьютерные программы, созданные при выполнении трудового договора и на заказ. Предложено: 1) усилить права инвестора (работодателя) путем предоставления ему права осуществления имущественных прав на программу, созданную при выполнении трудового договора, и определены действия, включающие в себя такое осуществление; 2) предусмотреть правовой механизм распоряжения правами на незаконченные компьютерные программы, созданные в порядке исполнения трудового соглашения; 3) установить, что неимущественное авторское право на обеспечение неприкосновенности компьютерной программы, созданной в связи с выполнением трудового или другого гражданско-правового договора, принадлежит работодателю; 4) закрепить законодательно возможность указания на экземпляре компьютерной программы имени (названия) или торговой марки юридического или физического лица, у которого работает автор, создавший такую программу в связи с исполнением трудового договора; 5) приравнять в правовом статусе программы, созданные по заказу с программами, созданным при выполнении служебных обязанностей.

Подчеркнута необходимость внесения изменений в действующий закон об авторском праве по отношению к видам договоров, на основании которых осуществляется передача имущественных прав автора на компьютерные программы. С учетом сложившейся практики уточнено понятие "лицензии" и предусмотрено расширение условий заключения лицензионных договоров, в том числе, и путем присоединения к лицензии в целом. При этом условия таких договоров могут быть изложены не только в письменной, но и в электронной форме, прилагаемой к экземпляру компьютерной программы, а присоединение к лицензионному договору может осуществляться путем выполнения лицом, которое присоединяется к договору, определенных действий, выражающих его волю к такому присоединению.

С целью законодательного закрепления существующей практики использования таких соглашений, как договоры присоединения для лицензирования компьютерных программ и урегулирование вопроса предоставления "свободных лицензий" предложены пути решения этого вопроса. В частности предложено внести в Закон Украины "Об авторском праве и сопредельных правах" нормы о том, что лицензионный договор и лицензия на использование компьютерной программы могут быть заключены как путем подписания их обеими сторонами, так и путем присоединения второй стороны к предложенному договору в целом. Условия таких договоров могут быть изложены в письменной или электронной форме в экземплярах компьютерных программ или прилагаться к ним как отдельный документ. Присоединение может осуществляться путем выполнения лицом, которое присоединяется к договору, определенных действий, которые выражают ее волю к такому присоединению.

Впервые осуществлено размежевание понятий "использование" и "пользование" по отношению к экземпляру компьютерной программы, а именно сформулировано, что в случае применения экземпляра компьютерной программы за ее прямым назначением, с целью получения ее полезных свойств, такое действие не является использованием произведения в смысле авторского права, а есть пользованием (эксплуатацией) экземпляра компьютерной программы.

Систематизированы результаты исследования теоретических и практических аспектов заключения лицензионных договоров, в результате чего разработаны рекомендации относительно общих положений и специфических условий, которые целесообразно отображать в лицензионных договорах об использовании компьютерных программ.

Ключевые слова: компьютерная программа, приобретение и передача неимущественных и имущественных авторских прав, лицензия, лицензионный договор, использование произведения, исчерпание прав на экземпляр произведения.

Dmitrishin Vladimir S. Obtaining and transfer of computer programs rights. - Manuscript.

Thesis for a Master's of Law degree acquisition in speciality 12.00.03. - civil law and civil process; family law; international private law. The V.M. Koretsky Institute jf State and Law of National Ukrainian academy of Science, Kiev, 2008.

The Thesis is dedicated to the study of the copyright law in order to derive scientifically grounded and authentic results and recommendations as for the means, forms, order and peculiarities of property and non-property computer programs rights obtaining and transfer. It is determined that the regulatory and legal framework of this area needs improvement in a part of legal relationship regulations in the obtaining and transfer of computer programs rights area. A new definition for the notion "computer program" is specified. It is proposed to widen the grounds for obtaining the rights for works and the range of intellectual property right subjects. There are made provisions for strengthening of the investor's (employer's, customer's) office computer program rights protection and for leveling the make-to-order programs with them in terms of the legal status. The term "license" is specified, the possibility of electronic or paper drafting of a document, as well as joining by one party the terms stated by the other party, is provided. A direct definition of the terms "utilization of a work" and "exhaustion of rights" upon the first marketing or any other transfer of the property rights for a copy of a work is given. The recommendations as for the general provisions and specific terms, worth mentioning in license contracts for computer programs utilization, are worked out.

Key words: computer program, property and non-property copyright obtaining and transfer, license, license contract, utilization of a work, exhaustion of rights for a copy of a work.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Комп'ютерні програми є досить новим об'єктом авторського права, проте важливість та значення їх важко переоцінити. Значна кількість проблем, пов'язаних з розвитком правовідносин щодо комп'ютерних програм, стосуються питань розпоряджання результатами творчої праці авторів програм. Законодавчі аспекти виникнення прав та введення комп'ютерних програм в комерційний обіг, правове забезпечення процесу передання прав на цей об'єкт мають вирішальний вплив на можливості здійснення в подальшому захисту майнових авторських прав.

Питання захисту об'єктів авторського права ґрунтовно опрацьовані в юридичній науці, проте саме правові питання виникнення авторських прав на комп'ютерні програми та їх передання досліджені не достатньо. Це пов'язано, з одного боку, з відносною новизною самого об'єкта, а, з іншого боку, з тим, що нормотворча діяльність та теоретичні дослідження не встигають за швидким виникненням та розвитком принципово нових відносин. Разом з тим, ефективний правовий захист авторських прав можливий лише на базі широких, ґрунтовних та змістовних наукових розробок, які мають стати базою для новел у вітчизняному законодавстві.

Враховуючи зазначене, актуальність дослідження обумовлена порівняною новизною та специфічністю такого об'єкта авторського права як комп'ютерні програми та пов'язаним з цим недостатнім теоретичним опрацюванням питань набуття і передання авторських прав на них. Реальні відносини, що на практиці фактично мають місце між суб'єктами ринку програмних продуктів, спричиняють необхідність напрацювання та внесення відповідних змін до нормативно-правової бази, які будуть їх відображати, регулювати і упорядковувати.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці в галузі цивільного права таких вчених як С.С. Алексєєв, М.І. Брагінський, А.С. Васильєв, А.В. Венедіктов, В.К. Дроніков, О.В. Кохановська, І.М. Кучеренко, А.В. Малько, А.С. Піголкін, О.А. Підіпригора, К.П. Побєдоносцев, А.П. Сєргєєв, Р.О. Халфіна, Є.О.Харитонов, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, Р.Б. Шишка. Також основою дисертації стали напрацювання вчених, які розглядали загальні питання права інтелектуальної власності та авторського права - Б.С. Антимонов, Ю.Л. Бошицький, В.М. Глушков, М.В. Гордон, І.О. Грингольц, Х.В. Дісс, В.А. Дозорцев, В.Я. Іноас, О.С. Іоффе, П.Б. Меггс, О.П. Орлюк, О.О. Підопригора, В.І. Серебровський, Л.А. Трахтенгерц, О.О. Штефан, Г. Штумпф. Важливе значення для цього дослідження мали праці авторів, які працюють в галузі прав на комп'ютерні програми, таких як А.І. Абдуллін, Є.П. Гаврилов, А.Б. Гельб, Ю.Т. Гульбі, В.І. Жуков, П. Касперавічус, І.Е. Маміофа, Ю.І. Плотніков, П.С. Попов, Л.І. Подшибіхін, О.В. Ревінський та інших.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і розробок в сфері правової охорони інтелектуальної власності, теоретичні і практичні проблеми щодо розпоряджання правами на комп'ютерні програми опрацьовані недостатньо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за темою: "Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики". Державний реєстраційний номер теми PK015V000797.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення на основі комплексного дослідження теоретичних знань, напрацьованих в галузі цивільного права та законодавства в сфері авторського права, науково обґрунтованих і достовірних результатів та рекомендацій стосовно способів, форм, порядку та особливостей набуття та передання особами прав на об'єкти авторського права, з можливістю подальшого їх (результатів та рекомендацій) використання в нормотворчій та правозастосовній практиці.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені наступні завдання:

- опрацювати і узагальнити досвід практичної діяльності державної системи правової охорони інтелектуальної власності та співвіднести його з теоретичними розробками і напрацюваннями в сфері авторського права;

- узагальнити та систематизувати чинне законодавство в сфері набуття та передання прав на об'єкти інтелектуальної власності, і зокрема, на комп'ютерні програми;

- визначити, за якими критеріями комп'ютерна програма відноситься саме до об'єктів авторського права, хто є носієм немайнових та майнових авторських прав та які саме права можуть передаватись;

- дослідити правовий механізм набуття авторами немайнових та майнових авторських прав;

- визначити способи і форми відчуження та надання прав на використання комп'ютерних програм, передбачених різними правовими механізмами;

- на підставі опрацювання та вивчення зазначених вище аспектів обігу комп'ютерних програм надати рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства та приведення його до вимог сьогодення і потреб учасників ринку програмного забезпечення.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами цивільного законодавства суспільні відносини, що виникають між суб'єктами права інтелектуальної власності в процесі набуття та передання прав на комп'ютерні програми.

Предметом дослідження є цивільно-правовий механізм набуття авторських прав та передання виключних майнових прав або надання дозволу на використання комп'ютерних програм.

Методи дослідження застосовувались для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дисертаційної роботи з урахуванням специфіки об'єкта і предмета дослідження. Були використані наступні методи:

- методи аналізу окремих складових частин правової бази щодо об'єктів авторського права та синтезу їх у одне загальне ціле нове знання, дослідження ознак цілого в його частинах та синтезуючих ознак окремих частин у цілому;

- догматичний (формально-юридичний) метод. Цей метод заснований на застосуванні правил формальної логіки при аналізі норм цивільного законодавства, що регулюють питання набуття та передання прав на об'єкти інтелектуальної власності - Книги Четвертої ЦК України, Глави 75 ЦК України, Закону України "Про авторське право і суміжні права", інших норм законодавства України і інших держав та міжнародно-правових актів в сфері охорони авторських прав;

- метод індукції використовувався з метою дослідження впливу норм законодавства на загальнодержавному рівні для вивчення впливу на правовідносини конкретних випадків та осіб, на основі якого отримано висновок про їх загальний вплив та необхідність внесення змін до діючих нормативно-правових актів;

- метод системного аналізу використовувався при вивченні правових явищ щодо набуття та розпорядження правами на комп'ютерні програми, усіх елементів, що становлять систему правовідносин в цій сфері та їх взаємодії;

- методом порівняльно-правового аналізу вивчалось законодавство нашої країни в порівнянні з законодавством країн ближнього та дальнього зарубіжжя;

- з використанням методу історизму вивчалися джерела різних періодів розгляду тематики та їх розвиток в часі.

Застосовувався також принцип додержання об'єктивності наукового дослідження за допомогою розгляду різних точок зору на проблематику набуття та передання прав на комп'ютерні програми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні дослідженням правових проблем в сфері набуття та передання прав на комп'ютерні програми та законодавчого забезпечення зазначених правовідносин.

До положень, що мають наукову новизну, слід віднести наступні:

вперше:

- запропоновано запровадити нову правову конструкцію, згідно якої буде можливо передавати певні особисті немайнові права інтелектуальної власності і носієм такого права зможе бути не лише фізична, а й юридична особа. Такий підхід пропонується застосувати до немайнового права на забезпечення недоторканності комп'ютерної програми, створеної у зв'язку з виконанням трудового договору або договору замовлення. Так передбачено, що це право належать особі, у якої працює працівник (роботодавцю) або замовнику, якщо інше не встановлено договором;

- розроблено механізм здійснення майнових прав на комп'ютерну програму, створену у зв'язку з виконанням трудового договору. Передбачено, що у випадку створення програми у порядку виконання службового завдання, вважається, що автор надав роботодавцю свою згоду на оприлюднення комп'ютерної програми, її випуск у світ під іменем особи, де (або у якої) працює працівник; відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; адаптацію, переробку та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; продаж оригіналу або примірників програми; передання в найм (прокат) оригіналу або примірників програми тощо; надання оригіналу або примірників твору в тимчасове користування; імпорт примірників програми, примірників її похідних творів тощо, якщо інше не встановлено договором;

- запропоновано у цивільному законодавстві встановити заборону автору комп'ютерної програми, створеної у порядку виконання службового завдання (якщо інше не передбачене договором), відчужувати чи передавати у користування частину майнових прав інтелектуальної власності, які належать такому автору, третім особам, попередньо не запропонувавши придбати їх роботодавцю за справедливою ринковою ціною. Якщо роботодавець відмовився від придбання зазначеної частини прав за ціною, запропонованою автором, то працівник може пропонувати зазначену частину прав третім особам, але за ціною не нижчою, ніж він пропонував їх роботодавцеві;

- запропоновано запровадити в законодавстві про авторське право механізм передання прав на незакінчені комп'ютерні програми. Зокрема встановити, що вважається, що автор надав особі, де або у якої він працює свою згоду на завершення незакінченого службового твору, у випадку, якщо, не зважаючи на повідомлення особи про продовження терміну для закінчення твору, він не був закінчений, або, коли обов'язки працівника завершити такий твір закінчилися через його смерть або неможливість їх виконати;

- запропоновано запровадити в законодавстві про авторське право механізм передання прав на комп'ютерні програми у випадку припинення особи - роботодавця, зокрема передбачити, що у випадку смерті або припинення діяльності особи, де або у якої працював працівник, яка була уповноважена здійснювати майнові права на службовий твір, та яка не має правонаступника, повноваження щодо здійснення цих прав переходять до автора;

- запропоновано запровадити в законодавстві про авторське право механізм передання права на службовий твір, у випадку, якщо роботодавцем не використовуються отримані права на комп'ютерну програму. Встановлено, що автор програми має право отримати у роботодавця ліцензію на використання комп'ютерної програми на звичайних умовах, якщо роботодавець не використовує або недостатньо використовує майнові права на програму, створену у зв'язку з виконанням трудового договору, та якщо у роботодавця немає вагомих причин для відмови в наданні такої ліцензії;

- запропоновано запровадити в цивільному законодавстві положення про те, що ліцензійний договір та ліцензія на використання комп'ютерної програми можуть бути укладені як шляхом підписання їх обома сторонами так і шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Умови таких договорів можуть бути викладені в письмовій або електронній формі у примірниках комп'ютерних програм чи додаватись до них як окремий документ. Приєднання може здійснюватись шляхом виконання особою, яка приєднується до договору, певних дій, що виражають її волю до такого приєднання.

удосконалено:

- визначення поняття "комп'ютерна програма", під яким слід розуміти створений творчою працею фізичної особи набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, викладений у природній чи закодованій мові, втілений на носіях будь-якого вигляду, для використання в автоматичних пристроях для обробки інформації, або іншому обладнанні, що базується на цифровій техніці з метою приведення їх у дію для досягнення певної мети або результату, чи для забезпечення діяльності мереж таких пристроїв, причому це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах.

набули подальшого розвитку:

- пропозиції стосовно форми та змісту ліцензійних угод щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на комп'ютерні програми.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: 1) у правотворчості, під час опрацювання пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства в сфері правової охорони інтелектуальної власності; 2) у практичній діяльності фахівців у сфері інтелектуальної власності, працівників державної системи правової охорони інтелектуальної власності, судів України; 3) у навчальному процесі, під час викладання курсу "Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності" для студентів спеціальності "Інтелектуальна власність".

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорені на шести міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: 7-й Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності" (м. Алушта, 2003 р.); 8-й Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності" (м. Алушта, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Правова охорона комп'ютерних програм. Концепція нового закону щодо охорони прав на комп'ютерні програми", (м. Київ, 2004р.); 9-й Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності" (м. Алушта, 2005 р.); 10-й Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності" (м. Алушта, 2006р.) та 11-й Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності" (м. Ялта, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в одній монографії, чотирьох статтях у виданнях, включених до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, та в матеріалах шести міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 189 сторінок, в тому числі список використаних джерел - 16 сторінок (185 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічну основу, окреслено наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, визначено практичне значення отриманих результатів, а також зазначено дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів.

Розділ 1. "Загальна характеристика комп'ютерних програм як об'єктів правовідносин щодо набуття та передання авторських прав" складається з чотирьох підрозділів, в яких здійснено аналіз законодавства щодо набуття та передання прав на комп'ютерні програми, досліджено поняття, генезис та специфіка поняття "комп'ютерної програми", визначено коло суб'єктів правовідносин на такі програми та досліджено їх суб'єктивні авторські права.

У підрозділі 1.1 "Аналіз законодавства щодо набуття та передання прав на комп'ютерні програми" здійснено ретроспективний огляд становлення законодавства, яким урегульовані питання розпоряджання правами на комп'ютерні програми та етапи його розвитку. Окремо розглянуті міжнародні договори та конвенції в галузі авторських прав, детально проаналізовані Директиви Європейського співтовариства з питань правового захисту програмного забезпечення.

В роботі було розглянуте законодавство СРСР, яким регулювались правовідносини щодо програм для електронно-обчислювальних машин. Автор відзначив, що програми для ЕОМ були прирівняні до творів літератури, науки і мистецтва. Таке рішення було закріплене у 1991 році в Основах цивільного законодавства, четвертий розділ яких повністю присвячений питанням правового регулювання у сфері авторського права. Специфіка охорони програмного забезпечення відображена в пункті 2 ст. 134 та підпункті 6 пункту 2 ст.138, де програми ЕОМ і бази даних віднесені до об'єктів авторського права, і в Законі СРСР "Про винаходи в СРСР" 1991 року, де було встановлено, що програми для ЕОМ і алгоритми не є винаходами. комп'ютер програма майно ліцензія

На підставі аналізу законодавства України щодо набуття та передання прав на комп'ютерні програми (Законів щодо приєднання України до міжнародних договорів і конвенцій, Закону України від 23 грудня 1993 року "Про авторське право і суміжні права", Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-VI, зокрема, книги четвертої ЦК України, та Глави 75 "Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності" (ст.ст. 1107 - 1114), підзаконних нормативно-правових актів, автор констатує, що в основному в Україні створено сучасну та відповідну викликам сьогодення нормативно-правову базу в сфері набуття та передання прав на об'єкти авторського права. Наявність базового законодавства та останні зміни, внесені до спеціальних законодавчих актів загалом дозволяють власникам реалізовувати свої майнові авторські права на комп'ютерні програми проте потребують подальшого опрацювання і удосконалення.

У підрозділі 1.2 "Поняття комп'ютерних програм, їх генезис та специфіка" досліджується зміст поняття комп'ютерної програми в гносеологічному, онтологічному та нормативно-правовому аспектах з метою його уточнення та конкретизації у відповідності до сучасних реалій та змісту цього об'єкту авторського права. Проведені дослідження дали змогу визначити головні елементи, що обов'язково повинні бути відображені у визначенні комп'ютерної програми: творчий характер діяльності особи, втілений в створенні комп'ютерної програми; відсутність будь-яких обмежень щодо мови викладення програми, незалежність її охоронопридатності від природної чи закодованої мови; захист не тільки окремих програм, а й їх сукупностей, як комплексу комп'ютерних програм, або "програмних комплексів"; відсутність обмежень щодо виду чи форми носіїв, на яких втілено комп'ютерну програму; відсутність обмежень щодо технічних пристроїв, для керування якими чи застосування в яких створена і на яких використовується програма; відсутність обмежень щодо приведення в дію тільки комп'ютерних пристроїв, розповсюдження визначення комп'ютерної програми і на програми, що забезпечують роботу комп'ютерних мереж; надання захисту не тільки завершеній комп'ютерній програмі, але і самостійним частинам програми, незавершеним програмам, проміжним та допоміжним матеріалам, аудіовізуальним зображенням, образам та персонажам, створеним в процесі розробки програми. На базі зазначених елементів автором запропоноване нове визначення комп'ютерної програми, як об'єкта авторського права.

У підрозділі 1.3 "Характеристика об'єкту правовідносин щодо набуття та розпоряджання майновими правами на комп'ютерні програми" визначено за якими критеріями комп'ютерна програма відноситься до об'єктів авторського права. Встановлено, що комп'ютерні програми, з одного боку мають загальні риси, притаманні усім об'єктам авторського права, а з іншого боку мають певні "розширюючі" ознаки, характерні саме цим об'єктам. Дисертант проаналізував правовідносини, що стосуються найменування комп'ютерних програм; особливості, викликані співвідношенням авторського права і права власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір; особливості, пов'язані з можливістю декомпіляції комп'ютерних програм; особливості, які стосуються можливості адаптації та створення резервних копій програм; особливості, пов'язані з можливістю здійснення дослідження комп'ютерної програми; особливості, пов'язані з відтворюваністю комп'ютерних програм.

За результатами дослідження автор дійшов висновків: вид комп'ютерної програми не впливає на обсяг юридичних прав та обов'язків, які виникають навколо такої програми; штучність мови, якою викладені програми та різноманіття цих мов не впливають на правооб'єктність комп'ютерної програми; комплекс прав і обов'язків суб'єктів правовідносин не залежить від форми вираження комп'ютерної програми.

У підрозділі 1.4 "Суб'єкти правовідносин щодо набуття та розпоряджання правами на комп'ютерні програми та їх суб'єктивні авторські права" автор визначає коло суб'єктів прав на комп'ютерні програми та розкриває зміст їх суб'єктивних авторських прав.

При розгляді немайнових авторських прав дисертант звертає увагу на особливості реалізації одного із особистих немайнових авторських прав на комп'ютерні програми - права на забезпечення недоторканості твору. На основі проведеного дослідження, автор приходить до висновку про необхідність вдосконалення нормативного регулювання таких правовідносини, а саме доповнення законодавства про авторське право новелою, якою встановити, що немайнове авторське право на забезпечення недоторканості комп'ютерної програми, створеної у зв'язку з виконанням трудового або іншого цивільно-правового договору, може належати не лише фізичній, а й юридичній особі, та дане право належить роботодавцю, якщо інше не встановлено договором.

На підставі аналізу положень чинного законодавства щодо набуття прав на комп'ютерні програми, автор робить висновок, що враховуючи інвестиційний характер та специфіку їх створення, права інвестора (роботодавця, замовника) цих програм вітчизняним законодавством захищені недостатньо. Автор пропонує посилити такий захист шляхом надання роботодавцеві права здійснювати майнові права на комп'ютерну програму, створену у зв'язку з виконанням договору та надання роботодавцеві права на завершення незакінченої програми. Такі самі підходи мають застосовуватись і по відношенню до комп'ютерних програм, створених на замовлення, що може бути реалізоване шляхом прирівняння правового статусу комп'ютерних програм, створених на замовлення до службових творів.

Розділ 2. "Набуття та передання прав на комп'ютерні програми" складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню правових механізмів набуття фізичними і юридичними особами немайнових та майнових авторських прав на комп'ютерні програми а також передання прав при відчуженні чи наданні дозволів на використання програм.

Підрозділ 2.1 "Набуття прав на комп'ютерні програми" містить ґрунтовний розгляд правових підстав набуття авторського права на комп'ютерні програми. Автором запропоновано класифікацію способів набуття прав на комп'ютерну програму, а саме - первісні (коли права набуваються незалежно від волі третіх осіб), похідні (коли права набуваються з волі попереднього власника) та змішані (коли є ознаки обох вищезазначених способів).

Опрацювавши досвід інших країн, автор відзначає, що практика йде від повної належності прав на створений твір роботодавцеві, до повної належності його працівникові. Враховуючи специфіку створення комп'ютерних програм та той факт, що замовник фактично здійснює інвестування коштів в розробку цих об'єктів, дисертант робить висновок про доцільність застосування правової конструкції, за якою майнові права на комп'ютерну програму, створену у порядку виконання трудового договору мають належати роботодавцеві.

Дисертантом опрацьоване питання здійснення роботодавцем майнових прав на комп'ютерну програму, створену у зв'язку з виконанням договору та зроблено висновок, що під здійсненням прав має розумітися право роботодавця на оприлюднення комп'ютерної програми; її випуск у світ під іменем роботодавця; відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; адаптацію, переробку та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, тощо; продаж оригіналу або примірників програми; передання в найм (прокат) оригіналу або примірників програми тощо; надання оригіналу або примірників програми у тимчасове користування; імпорт примірників програми, примірників її похідних творів тощо, якщо інше не встановлено договором.

За висновком дисертанта, такий підхід має застосовуватись і по відношенню до комп'ютерних програм, створених на замовлення. Так, особисті немайнові права на твір, створений за замовленням, мають належати авторові цього твору, крім немайнового права на забезпечення недоторканності комп'ютерної програми, яке може належати замовникові а майнові права на твір, створений за замовленням, мають належати замовникові, якщо інше не встановлено договором. Замовнику надається право здійснювати майнові права на комп'ютерну програму, створену у зв'язку з виконанням договору, якщо інше не встановлено таким договором.

Підрозділ 2.2 "Передання майнових прав на комп'ютерні програми" присвячений розгляду способів і форм відчуження та надання прав на використання комп'ютерних програм та розгляду природи ліцензійного договору.

Автором зазначається, що перехід прав на комп'ютерні програми від однієї особи до іншої може здійснюватись як в договірній, так і в недоговірній формах. Причому повне безповоротне відчуження усього комплексу майнових авторських прав та повне безповоротне відчуження частини таких прав може відбуватись у обох цих формах, а передання комплексу прав, або його частини у тимчасове користування - виключно в договірній формі. Детально розглядаються види договорів щодо передання прав на комп'ютерні програми.

Враховуючи, що в чинному законодавстві існує певна колізія між сутністю договорів і їх співвідношенням з ліцензією, як дозволом, автор пропонує декілька способів вирішення цього питання, зокрема шляхом уточнення самого поняття ліцензії, яке б законодавчо передбачало можливість укладання такого письмового або електронного документа шляхом підписання його обома сторонами або шляхом приєднання однією стороною до умов, встановлених іншою. Це дасть змогу законодавчо закріпити існуючу практику використання таких правочинів, як договори приєднання для ліцензування комп'ютерних програм та дозволить надавати ліцензії у формі електронного документу, що є важливим аспектом для розпорядження майновими правами на комп'ютерні програми з точки зору використання сучасних інформаційних технологій та врегулювання питання надання "вільних ліцензій".

Виконані дослідження питань договірного розпорядження майновими правами інтелектуальної власності показали, що потребує заміни існуюче в законодавстві про авторське право опосередковане визначення "використання твору" (як описання виключного права автора чи іншої особи, яка має авторське право дозволяти чи забороняти вчиняти з твором певні дії) на пряме визначення, що саме визнається "використанням твору", з точки зору належності авторських прав. При наданні такого визначення запропоновано прямо зазначити дії, які є використанням комп'ютерної програми, в сенсі авторського права, та дії, які є користуванням примірником програми, що дасть змогу запобігти плутанині з належністю авторських прав та неоднозначному тлумаченню норм законодавства щодо господарських операцій, пов'язаних з придбанням примірників комп'ютерних програм та прав на комп'ютерні програми.

Крім того, виходячи із зазначеного аспекту користування примірником комп'ютерної програми, дисертант вважає необхідним відобразити в законодавстві про авторське право юридичний факт "вичерпання прав" при першому продажі чи іншому переданні права власності на такий примірник, тобто положення, що при комерційному введенні в обіг правомірно відтвореного примірника комп'ютерної програми фізична або юридична особа, яка правомірно володіє таким примірником, має право без дозволу автора (чи іншої особи, яка володіє майновими авторськими правами) та без сплати авторської винагороди використовувати таку програму за її прямим призначенням.

За результатами розгляду питань, пов'язаних з переданням прав на незавершені комп'ютерні програми, які створювались у порядку виконання службового завдання, автор приходить до висновку, що є доцільним законодавчо закріпити: надання права роботодавцеві на завершення незакінченої програми; передання повноважень щодо здійснення цих прав до автора у випадку неможливості їх використання підприємством роботодавця та врегулювання ситуації, коли майнові права на службовий твір роботодавцем не використовуються, або недостатньо використовуються.

Детально розглянуті питанні щодо передання прав на комп'ютерні програми "вільного розповсюдження", програми з "відкритим програмним кодом" та розглянуті види ліцензій, на підставі яких вони розповсюджуються. Автор приходить до висновку, що моделі розповсюдження комерційного та "вільного" програмного забезпечення розрізняються тільки в регулюванні використання комп'ютерних програм. Ліцензія на комерційну програму надає право на її використання окремому користувачеві (чи групі осіб у випадку мережної версії програми). Ліцензія на вільне програмне забезпечення надає право використання відкритих вихідних текстів будь-якому користувачеві. В обох випадках порушення умов ліцензії на програмне забезпечення означає порушення авторського права на вихідну програму незалежно від того, чи є програма комерційною чи вільною. Таким чином, законодавство про авторське право захищає права й інтереси автора і виробника будь-якого програмного забезпечення.

Дисертантом також досліджені теоретичні та практичні аспекти укладення ліцензійних договорів. На підставі отриманих результатів зроблено висновок, що незважаючи на різноманітність правовідносин, існують певні загальні положення та специфічні умови, які доцільно відображати в ліцензійних договорах.

Перш за все це вид ліцензії та питання, що стосуються тлумачення термінів "використання" та "користування" комп'ютерною програмою; умови про види та подальші обсяги використання чи користування програмою; інформування ліцензіара про усі випадки порушення авторських прав, що сталися на території, на яку йому видана ліцензія та в термін дії цієї ліцензії, а також передбачення обов'язків ліцензіата здійснювати заходи щодо спостереження за ринком з метою виявлення порушень; обов'язок ліцензіата за виключною ліцензією здійснювати заходи для припинення порушень авторських прав; умови виробництва примірників комп'ютерних програм; умови надання субліцензій; умови передачі дистрибутивів та супроводжуючої документації; гарантії ліцензіара про те, що він насправді володіє комплексом майнових прав, які він передає за ліцензією та гарантії, що ці права не обтяжені обставинами, які можуть зачіпати повноваження ліцензіата по використанню об'єкта авторського права.

У підрозділі 2.3 "Проблемні питання законодавства України в сфері набуття та передання майнових прав на комп'ютерні програми і шляхи їх вирішення" розглядаються питання, пов'язані з проблемами законодавчого забезпечення передання комп'ютерних програм засобами авторського і патентного права, досліджуються особливості реалізації кожного із зазначених механізмів. На підставі проведеного аналізу дисертант робить висновок, що вітчизняне законодавство у сфері набуття та передання авторських прав на комп'ютерні програми загалом відповідає вимогам сьогодення та європейського законодавства. Проблемні питання, які ще не вирішені, пов'язані з системними, глобальними характеристиками комп'ютерних програм.

Розглянувши три основних шляхи вирішення існуючих проблемних питань, пов'язаних з охороною прав на комп'ютерні програми, а саме шляхом удосконалення законодавства у сфері авторського права, шляхом переходу до захисту прав засобами патентного та шляхом запровадження кумулятивної охорони, дисертантом було зроблено висновок, що на сьогодні не вбачається доцільним відмовлятись від моделі правового регулювання охорони прав на комп'ютерні програми засобами авторського права та переходити до використання з цією метою патентного права або запроваджувати кумулятивну охорону. При цьому зазначено, що запровадження нових механізмів охорони комп'ютерних програм, не відповідає вимогам європейського законодавства, може призвести до створення колізій в законодавстві України і при цьому не буде сприяти посиленню захисту прав розробників програмного забезпечення.

Висвітливши питання, яке піднімають адепти "вільного програмного забезпечення", щодо можливості запровадження в Україні для юридичних осіб публічного права обов'язкового використання моделі розповсюдження комп'ютерних програм з так званим "відкритим кодом", автор прийшов до висновку, що "вільні комп'ютерні програми" - це лише окремий випадок розпоряджання правами на комп'ютерні програми на безоплатній основі та для будь-яких цілей, що здійснюється з дозволу його авторів на умовах вільної ліцензії, і, відповідно, він не потребує окремого законодавчого регулювання, а може бути вирішений в межах Закону України "Про авторське право і суміжні права".

У висновках дисертації викладаються результати дослідження, а також пропозиції стосовно вдосконалення чинного цивільного законодавства, зокрема його норм, щодо розпоряджання правами на об'єкти авторського права. На основі комплексного дослідження законодавства в сфері авторського права наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової проблеми, що виявляється у формулюванні науково обґрунтованих і достовірних результатів та рекомендацій стосовно способів, форм, порядку та особливостей набуття та передання фізичними та юридичними особами немайнових та майнових прав на комп'ютерні програми.

Встановлено, що в Україні створена сучасна нормативно-правова база в сфері набуття та передання авторських прав на комп'ютерні програми, яка відповідає вимогам європейського законодавства і правовідносинам, що склалися на ринку програмних продуктів, і на сьогодні не доцільно відмовлятись від моделі правового регулювання передання прав на комп'ютерні програми засобами авторського права та переходити до використання з цією метою патентного права або запроваджувати кумулятивну охорону. Проте існує низка питань, для розв'язання яких необхідне подальше удосконалення чинного законодавства і внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері розпоряджання правами на комп'ютерні програми.

Вивчений правовий механізм набуття авторами немайнових та майнових авторських прав. Запропоновано в чинне законодавство України внести принципово нові положення, а саме:

- для забезпечення реалізації одного із особистих немайнових прав автора - права на забезпечення недоторканості твору, яке може належати не лише фізичній, але й юридичній особі, необхідно врегулювати на нормативному рівні такі правовідносини, а саме доповнити законодавство про авторське право новелою, якою встановити, що немайнове авторське право на забезпечення недоторканості комп'ютерної програми, створеної у зв'язку з виконанням трудового або іншого цивільно-правового договору, належить роботодавцю, якщо інше не встановлено договором;

- запропоновано посилити захист прав інвесторів (роботодавців, замовників) комп'ютерних програм шляхом викладення статті "Авторське право на службові твори" Закону України "Про авторське право і суміжні права" в наступній редакції: "1. Особисті немайнові права на службовий твір належать автору цього твору. Особисті немайнові права на забезпечення недоторканності і на оприлюднення комп'ютерної програми, створеної у зв'язку з виконанням трудового договору і (або) цивільно-правового договору, належать особі, де або у якої працює працівник (роботодавцю), якщо інше не встановлено договором. 2. Майнові права на службовий твір належать працівникові, який створив твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором, з урахуванням частин третьої - шостої цієї статті. 3. Особа, де або у якої працює працівник здійснює майнові права на комп'ютерну програму, створену у зв'язку з виконанням договору, якщо інше не встановлено таким договором. У цьому випадку вважається, що автор надав свою згоду на оприлюднення комп'ютерної програми, її випуск у світ під іменем особи, де або у якої працює працівник; відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; адаптацію, переробку та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; продаж оригіналу або примірників програми; передання в найм (прокат) оригіналу або примірників програми тощо; надання оригіналу або примірників твору в тимчасове користування; імпорт примірників програми, примірників її похідних творів тощо, якщо інше не встановлено договором. 4. Якщо договором не передбачено інше, то вважається, що автор надав особі, де або у якої він працює, свою згоду на завершення незакінченого службового твору, у випадку, якщо, не зважаючи на повідомлення особи про продовження терміну для закінчення твору, він не був закінчений, або, коли обов'язки працівника завершити такий твір закінчилися через його смерть або неможливість їх виконати. 5. У випадку смерті або припинення діяльності особи, де або у якої працював працівник, який був уповноважений здійснювати майнові права на службовий твір, та який не має правонаступника, повноваження щодо здійснення цих прав переходять до автора. 6. Автор твору має право отримати у роботодавця ліцензію на використання твору на звичайних умовах, якщо роботодавець не використовує або недостатньо використовує майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, якщо у роботодавця немає вагомих причин для відмови в наданні такої ліцензії".

В результаті дослідження способів і форм відчуження та надання прав на використання комп'ютерних програм встановлено, що в чинному законодавстві існує певна колізія між сутністю договорів і їх співвідношенням з ліцензією, як дозволом. З метою законодавчого закріплення існуючої практики використання таких правочинів, як договори приєднання для ліцензування комп'ютерних програм та врегулювання питання надання "вільних ліцензій" запропоновано шляхи вирішення цього питання, зокрема внесенням до Закону України "Про авторське право і суміжні права" норми наступного змісту: "Ліцензійний договір та ліцензія на використання комп'ютерної програми можуть бути укладені як шляхом підписання їх обома сторонами так і шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Умови таких договорів можуть бути викладені в письмовій або електронній формі у примірниках комп'ютерних програм чи додаватись до них як окремий документ. Приєднання може здійснюватись шляхом виконання особою, яка приєднується до договору, певних дій, що виражають її волю до такого приєднання".

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Дмитришин В.С. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності в Україні : навч.посібн. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.С. Дмитришин. - К. : Держ. вищ. навч. закл. держ. ін.-т інт.власності, 2008. - 248 с.