Аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств в Україні

а) у командитного товариства розмiр командитних внескiв обмежено 50 вiдсотками щодо величини статутного капiталу;

б) кооператив може iснувати i без асоцiйованих членiв без зміни своєї організаційно-правової форми;

в) за боргами кооперативу асоцiйованi члени нарiвнi з повними його членами несуть субсидiарну вiдповiдальнiсть своїми майновими внесками, а учасники командитного товариства - солiдарну майнову вiдповiдальнiсть.

Визначено і запропоновано усунути неузгодженість кооперативного законодавства щодо членства в СВК іноземців та осіб без громадянства, що суперечить відповідним положенням Закону України “Про кооперацію”.

Членство у СВК неповнолітньої сільської молоді унеможливлюється через відсутність у них майна для внесення пайового внеску. Дисертантом запропоновано створити фонд внутрішнього кредитування потенцiйних неповнолітніх членiв на суму первiсних майнових внескiв.

До предмета діяльності СВК не повинно включатись виробництво продукції лісового господарства, яка не належить до сільськогосподарської, що вимагає її виключення з легального визначення видів діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу через можливість неоднозначного тлумачення мети діяльності та аграрної майнової правосуб'єктності цієї організаційно-правової форми.

У підрозділі 3.4 “Сiльськогосподарськi товариства як суб'єкти аграрних майнових правовiдносин” досліджено правове становище цих організаційно-правових форм як суб'єктів аграрного права. Автором визначено, що господарські товариства не є спеціальними організаційно-правовими формами приватних сільськогосподарських підприємств, призначеними виключно для здійснення сільськогосподарської діяльності, адже за своєю природою господарські товариства мають ширшу спеціальну правосуб'єктність (господарську компетенцію).

Невідповідність сільськогосподарських акціонерних товариств нинішнім соціально-економічним умовам ведення сільськогосподарського виробництва визначається такими чинниками: повного вiдчуження селян вiд власного майна за високого ризику його втрати при припиненнi товариства за рахунок існування попереднiх черг кредиторiв; можливості штучного заниження майнових вкладів; конфлiктів корпоративних iнтересiв мажоритарних та міноритарних акціонерів; можливості зловживання органами управлiння на фоні низького стану правової освiченостi селян-акцiонерiв; можливості обмеження права на управлiння товариством більшості селян мiноритарних акцiонерів. У СЗАТ “закритiсть” тiльки посилює тенденцiю дефіциту залученого капiталу.

Для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю неприйнятність застосування у сільському господарстві визначається такими факторами: охоплення незначної кiлькостi учасникiв; відсутність відокремленого капіталу в учасників, участь яких у товариствi обмежується майновим паєм колишнього комплексу КСП, переважно не видiленим у натурi; низька величина формування мiнiмального статутного фонду; поєднання можливості не брати особистої участi у дiяльностi товариства поряд з несумiрним iндивiдуальним присвоєнням результатiв працi найманих працівників-орендодавців. Все це поглиблює соцiальну напруженiсть у селi.

Застосування правової моделі повних товариств, як прояву об'єднання осіб, також відповідає особливостям сільськогосподарського виробництва через таке: невідповідність легальних особливостей структури й порядку управлiння справами товариства специфіці сільськогосподарського виробництва; відсутність оперативності прийняття управлінських рішень; сковування ініціативності кожного учасника у прийнятi оперативних рiшень в ризикових умовах сільського господарювання; конфлікт індивідуальних і суспільних інтересів через незначну кiлькiсть засновникiв; не встановлення вимог до розмiру формування статутного фонду.

Існування селян-вкладників сільськогосподарських командитних товариств ускладнюється: обмеженням кiлькості вкладникiв 50 вiдсотками вiд майна товариства; низькою ефективнiстю сiльськогосподарського виробництва, що нiвелює iдею вкладання власного майна; неприйнятністю самої iдеї й моделі вкладення майна в командитне товариство селянським менталiтетом, що передбачає особисту трудову участь у виробництві.

Наведені суперечності слід усунути шляхом розробки і прийняття Закону України “Про сільськогосподарські товариства”.

Підрозділ 3.5 “Правове становище приватно-орендних сiльськогосподарських пiдприємств” містить аналіз правового становища цієї форми господарювання. У лексичній конструкцiї “приватно-орендне” поняття “приватне” є посиланням на форму власностi, що не визначає будь-яке пiдприємство як органiзацiйно-правову форму. Категорію “орендне підприємство”, визначену ст. 115 ГК України, застосовують до оренди цiлiсних майнових комплексiв державних i комунальних пiдприємств. При цьому орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу пiдприємства, майновий комплекс якого є об'єктом оренди, а орендодавцями виступають органи Фонду державного майна України та мiсцевого самоврядування. Отже, використання для приватних сільськогосподарських пiдприємств легального поняття “орендне” не вiдповiдає сутi вiдносин, якi воно покликане врегульовувати та вимогам законодавства щодо приведення форми будь-яких пiдприємств до вимог закону.

Утворення приватно-орендного сiльськогосподарського пiдприємства здійснюється на загальних засадах правового регулювання, внаслідок чого воно не пiдпадає пiд жодну з ознак об'єднання осiб, майна або осiб та майна. Не вiдбувається навіть об'єднання особи з майном, адже майно вже iдентифiковане з iменем особи, яка створює даний вид пiдприємства. За наведеними ознаками приватно-орендне сiльськогосподарське пiдприємство не пiдпадає пiд визначення юридичної особи.

Виходом з такої ситуації є реформування цих підприємств у легітимні організаційно-правові форми приватних сільськогосподарських підприємств або прийняття окремого закону, у якому необхідно привести їх організаційно-правову форму до легальних ознак юридичної особи та деталізувати регламентацію їхньої діяльності.

Розділ 4 “Правовий режим майна приватних сільськогосподарських підприємств” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 4.1 “Правовий режим майна фермерського господарства” присвячено дослідженню майнової основи господарювання фермерського господарства. Майнова відокремленість фермерського господарства формується на основі складеного капіталу. Сутнiсть правової природи складеного капiталу розкривається через створення стартових умов функцiонування, необхiднiсть i можливiсть забезпечення нормальної виробничої життєдiяльностi фермерського господарства шляхом надання iншим учасникам майнового обороту запоруки додержання їхнiх прав щодо виконання взятих на себе господарством майнових зобов'язань. Складений капiтал господарства може збiльшуватися за рахунок перерозподiлу додаткового, резервного чи неоплаченого капiталу, нерозподiлених прибуткiв минулих перiодiв, надходжень вiд нових членiв, а також зменшуватися через необхiднiсть поповнення iнших джерел (фондiв) чи при виходi членiв з господарства, проте граничною межею його зменшення є сукупна номiнальна вартiсть первiсних майнових внескiв, закрiплена у статутних документах, та внескiв нових членiв.

Включаючи складений капiтал як атрибутивну складову, сам власний майновий комплекс є поняттям вужчим порiвняно з сукупним майном фермерського господарства. До складу майнового комплексу не включається майно, яке не застосовують у виробничому процесi. Реальний майновий комплекс значно ширше поняття, нiж власний (вiдчужуваний) майновий комплекс фермерського господарства через можливiсть наявностi в ньому об'єктiв, що перебувають у користуваннi. Разом з тим реальний майновий комплекс вужча категорiя, нiж відокремлене майно фермерського господарства, яке включає в себе всі види майна, що належать фермерському господарству. Як наслiдок за обсягом охоплення можна побудувати таке iєрархiчне спiввiдношення, починаючи вiд найменшого значення його складових: складений капiтал - власний майновий комплекс - реальний майновий комплекс - майно фермерського господарства. За вiдсутностi майна та землi, що перебувають у користуваннi, наведене спiввiдношення скоротиться за рахунок третьої ланки.

У підрозділі 4.2 “Правовий режим майна сільськогосподарського виробничго кооперативу” досліджується правовий режим майна сільськогосподарського виробничого кооперативу та його акумулювання в рiзних фондах пiдприємства, які сумарно у грошовому виразi вiдображають загальну вартiсть майна кооперативу.

Пайовий фонд є основним чинником iдентифiкацiї СВК з юридичною особою через формування ознаки вiдокремленого майна. Необхідно розрізняти поняття “пайовий внесок” i “пай”. Пайовий внесок є разовою передачею майна чи нематерiальних активiв, що мають майновий характер, до пайового фонду. Пай засвiдчує загальну кiлькiсть майна чи нематерiальних активiв члена СВК, передану ним до пайового фонду, тобто вартiсть майнових прав вимоги члена кооперативу. Таким чином, пай - загальна сумарна вартiсть пайових внескiв кожного повного чи асоцiйованого члена кооперативу. Ототожнювання пайового внеску та паю можливе лише у разі, коли пайовий внесок є одиничним, разовим. Пайовий фонд складається з суми паїв, виконуючи прицьому й iнформацiйну функцiю про кiлькiсть паїв та вiдповiдно - членiв кооперативу.

Правова природа неподiльного фонду розкривається через потребу гарантування iншим учасникам майнового обороту виконання власних майнових зобов'язань кооперативу, а також - пiдтримку кооперативного руху шляхом надання неподiльного майна iншим кооперативним органiзацiям. На противагу усталеній думці, що пайовий фонд представляє мiнiмальний розмiр майна кооперативу, автор висуває тезу, що тiльки сукупна вартiсть неподiльного та пайового фондiв утворюють мiнiмальний розмiр майна кооперативу.

Необхiднiсть формування резервного фонду полягає в утвореннi певного “запасу мiцностi” кооперативу, резервуваннi вiдповiдної кiлькостi майна для врiвноваження впливу несприятливих факторiв господарювання. Найбiльш iмовiрним є формування резервного фонду за рахунок власних джерел, якими є нерозподiлений прибуток, доходи вiд дооцiнки основних фондiв та нематерiальних активiв (додатковий капiтал), а також неподiльний фонд. аграрний виробництво правовий майновий

Конкретна мета формування спецiального фонду законодавством не визначена, як i не обґрунтовано необхiднiсть такого акумулювання фiнансових джерел. Утворення спецiального фонду за рахунок внескiв членiв кооперативу унеможливлюється об'єктивними чинниками соцiально-економiчного розвитку села. Участь держави у здiйсненнi програм розвитку, створенні соцiальної та виробничої iнфраструктури села також є обмеженою. У цілому запровадження категорiї спецiального фонду кооперативiв є передчасним.

Підрозділ 4.3 “Правовий режим майна сільськогосподарських товариств” містить дослідження правової природи і правового режиму майна сільськогосподарських товариств. Чинне законодавство ототожнює поняття “вклад” i “частка” учасника сiльськогосподарського товариства (ч. 1 ст. 87 ГК України). Проте між цими поняттями існують відмінності:

1) вклад не є часткою, а стає нею тiльки пiсля легалiзацiї особи як учасника товариства;

2) вклад є одиничним, разовим внеском, а сума вкладів формує частку учасника товариства;

3) закон дає право товариству здiйснювати власну оцiнку майнового вкладу, внаслiдок чого можлива рiзка уцiнка вартостi вкладу, що i вiдбувається у практицi корпоративних майнових вiдносин, що спричинює таку рiзницю: вклад має свою початкову вартiсть, яка може змiнити свiй номiнальний розмiр, стаючи майновою часткою учасника товариства.

Статутний капiтал становить мiнiмальне майно сільськогосподарського товариства, фiксоване на момент його створення. Вже пiсля першого року дiяльностi акцiонерного товариства таке спiввiдношення порушується через законодавчу вимогу вiдрахувань до резервного фонду. Тому в процесi функцiонування товариства саме сукупнiсть статутного i резервного фондiв сумарно становитиме мiнiмальний розмiр майна товариства. Необхiдністю є також законодавче закрiплення вимоги перманентного збiльшення статутного фонду вiдповiдно до зростання мiнiмальної заробiтної плати.

Крiм статутного фонду для господарських товариств встановлено необхiднiсть формувати резервний (страховий) фонд. Недоліком є не визначення сутностi та змiсту резервного фонду, що уточнюють його особливостi, мету створення і завдання, якi вiн повинен виконувати в сільськогосподарських товариствах, що слід врегулювати шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

У підрозділі 4.4 “Правовий режим майна приватно-орендних сільськогосподарських підприємств” автором робиться висновок про крайній ступінь невизначеності правового режиму майна цих підприємств. Це, насамперед, невстановлення вимоги до формування статутного фонду певного, визначеного законодавством розміру, а також можливості створювати інші фонди, що різко зменшує потенційну привабливість участі такого суб'єкта у аграрних майнових правовідносинах. Як наслідок різко зменшується здатність приватно-орендного сільськогосподарського підприємства нести майнову відповідальність за своїми зобовязаннями, зокрема перед найманими працівниками і орендодавцями, які переважно поєднуються у одній особі. Тому необхідно визначити законодавчу вимогу до формування статутного фонду належного розміру з щорічним його поповненням, а також резервного фонду та фонду розвитку виробництва.

Розділ 5. “Теоретичні проблеми удосконалення законодавства, що врегульовує аграрні майнові відносини приватних сільськогосподарських підприємств” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 5.1 “Концепція систематизації законодавства, що врегульовує аграрні майнові відносини приватних сільськогосподарських підприємств” обґрунтовується необхідність систематизації відповідного аграрного законодавства як найоптимальніший напрямок його удосконалення. Доводиться, що на нинішньому етапі у аграрній сфері економіки України об'єктивно виникає необхідність такої форми кодифікації аграрного законодавства, як розробка і прийняття Аграрного кодексу України. Існування Аграрного кодексу дасть змогу усунути основні недоліки, характерні для нинішнього аграрного законодавства. Аграрний кодекс як єдиний кодифікований акт дозволить уніфікувати механізм правового регулювання майнових відносин у аграрній сфері. Позитивним наслідком буде також припинення своєї чинності застарілими нормативними приписами і актами аграрного законодавства, що дасть змогу усунути темпоральні колізії у регулюванні аграрних майнових відносин, а також оптимізувати співвідношення між законами і підзаконними актами, що підвищить наочність, доступність, інформаційність і загальний рівень законодавчого врегулювання цілісного конгломерату аграрних майнових відносин.

У підрозділі 5.2. “Напрями удосконалення законодавства у сфері регулювання орендних відносин приватних сільськогосподарських підприємств” робиться висновок про необхідність врегулювання орендних відносин приватних сільськогосподарських підприємств, які є нині переважаючими у системі аграрних майнових правовідносин.

Напрями удосконалення законодавства, що врегульовує аграрно-орендні відносини повинні базуватися на усуненні таких колізій:

1) оренда приватними сільськогосподарськими підприємствами цілісного майнового комплексу колишнього КСП у формі спільного майнового паю селян-співвласників суперечить чинному законодавству щодо предмета договору;

2) предметом договорів оренди майнових паїв повинні виступати лише основні засоби;

3) майнові паї в частині оборотних засобів необхідно виключити з предмета договорів оренди, а передавати їх орендарям треба виключно на підставі договорів купівлі-продажу;

4) необхідно довести приватизацію в аграрному секторі до стадії персоніфікації майнових часток, що дозволить вирішити наведені вище суперечності в аграрно-орендних правовідносинах;

5) необхідно привести всі довгострокові договори оренди майнових паїв, укладені до 1 січня 2003 року, у відповідність з вимогами законодавства;

6) запропонована рекомендаціями Міністерства аграрної політики України модель довірчої власності щодо майнових паїв співвласників майнового комплексу не відповідає вимогам чинного законодавства;

7) необхідно надати легітимності рекомендаціям Міністерства аграрної політики України шляхом їхньої реєстрації у відповідних органах Мін'юсту України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляються у розробці цілісної концепції аграрних майнових правовідносин сучасних приватних сільськогосподарських підприємств в Україні. За результатами проведеного дослідження викладені узагальнення найважливіших теоретичних і практичних результатів, основними з яких є:

1. Критерій комплексності аграрного права відбиває особливості горизонтальних субординаційних, а інтегрованості - вертикальних координаційних взаємозв'язків зв'язків сукупності аграрних відносин; як наслідок місце аграрних майнових відносин у сукупності аграрних відносин визначається критерієм комплексності, а роль - критерієм інтегрованості предмета аграрного права; при цьому аграрні відносини членства та участі також розмежовуються за сукупністю статусних, функціональних та інституціональних критеріїв;

2. Принципи правового регулювання аграрних майнових відносин доцільно диференціювати на три групи організаційно-регулятивних принципів: загальноправові, галузеві та спеціальні принципи;

3. У основу цілісної концепції аграрних майнових правовідносин доцільно покласти розроблену дисертантом “філософсько-економічну” концепцію аграрних майнових відносин, що базується на діалектичній єдності трьох складових: аграрні виробничі відносини є внутрішньою формою, аграрні майнові відносини - зовнішньою формою, а їхнім змістом виступає сільськогосподарська діяльність;

4. Як змістовна складова аграрних майнових відносин сільськогосподарська діяльність є зумовлена суспільними потребами і суспiльним розподiлом працi виробничо-господарська активність сільськогосподарських товаровиробників з виробництва сільськогосподарської продукції, що забезпечується використанням відповідного ресурсного потенціалу і проявляється у діях з виробництва сирої продукції рослинництва і тваринництва, її первісної переробки, реалізації та виробничого споживання, які здійснюються у специфічних умовах, що визначаються сукупністю природних, технологічних, соціально-економічних та юридичних чинників;

5. Аграрне майнове правовідношення необхідно розглядати як систему, ієрархічна будова якого об'єднує матеріальний базис - аграрне майнове відношення та юридичну надбудову - спосіб вираження аграрно-правової норми, який проявляється через регламентацію сільськогосподарської діяльності суб'єктів взаємними суб'єктивними майновими правами і обов'язками;

6. Системоутворюючим об'єктом аграрних майнових правовідносин виступає майно сільськогосподарського призначення, яке: призначене для використання тільки у сільському господарстві; у частині засобів виробництва проектується спеціалізованими конструкторськими бюро та проектно-кошторисними відділами; випускається спеціалізованими виробниками; підлягає обов'язковій сертифікації чи експертизі як сільськогосподарське; включає самовідтворювальне майно білогічного походження (ґрунти, культурні рослини та тварини), що потребує відповідно особливого режиму ідентифікації, державного і біологічного контролю та охорони; таке майно, повязане у єдиний технологічний ланцюг, що функціонує у специфічному соціальному середовищі, становить майновий комплекс приватного сільськогосподарського підприємства;

7. Різновидом такого майна є сільськогосподарська продукція, до якої необхідно віднести всю сиру продукцію культурного рослинництва, тваринництва і рибництва, одержувану від сільськогосподарської діяльності, та продукти її первісної переробки, здійснюваної безпосереднім її виробником; важливою складовою сільськогосподарської продукції виступають селекційні досягнення, для яких пріоритет має і зміст і форма, проте режим правової охорони повинен спрямовуватися, насамперед, на захист його форми;

8. У широкому розумінні поняття “приватне” охоплює усі організаційно-правові форми сільськогосподарських підприємств, що не мають у своєму складі майна державної чи комунальної власності. У вузькому розумінні - це засноване на власності фізичних та юридичних осіб конкретне підприємство, що здійснює виробництво, первісну переробку власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацію, частка сільськогосподарської продукції у валовій продукції якого не менша, ніж 75 відсотків; організаційно-правовою формою приватного сільськогосподарського підприємства є конкретна організаційна форма (організаційна єдність), закріплена відповідним нормативно-правовим актом;

9. Правове становище приватних сільськогосподарських підприємств визначається особливостями їх організаційно-правових форм: системоутворюючою ознакою фермерського господарства виступає родинно-трудовий характер зв'язків, що тягне за собою неможливість членства однією особою; легальні ознаки СВК підлягають зміні за рахунок скасування вимоги щодо внесення земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення до пайового фонду та виключення з предмета діяльності виробництва продукції лісового господарства; для приведення потреб практики діяльності господарських товариств до особливостей сільськогосподарського виробництва необхідно прийняти відповідний закон; нинішні приватно-орендні сільськогосподарські підприємства не є організаційно-правовою формою, а їхня діяльність прямо суперечить вимогам чинного законодавства, що вимагає їх реформування в легітимні організаційно-правові форми або врегулювання їхньої діяльності окремим законом;

10. Правовий режим майна різних організаційно-правових форм приватних сільськогосподарських підприємств відрізняється порядком формування майнової відокремленості, складом майна, його диференціацією за різними фондами;

11. Нині об'єктивно виникає необхідність такої форми кодифікації аграрного законодавства, як розробка і прийняття Аграрного кодексу України, що дозволить уніфікувати механізм правового регулювання аграрних майнових відносин; до прийняття Аграрного кодексу України необхідно удосконалити правове регулювання аграрно-орендних відносин приватних сільськогосподарських підприємств у частині приведення предмета договорів оренди майна до вимог чинного законодавства.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Монографії, навчальні посібники:

1. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика: Монографія. - К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2005. - 304 с.

Рецензія: Статівка А., Уркевич В. Сучасне дослідження майнових правовідносин приватних сільськогосподарських підприємств // Право України. - 2006. - №5. - С. 180-182.

2. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини та захист права власності сільськогосподарських підприємств // Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред. А.П. Гетьмана, В.З. Янчука. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 24-45.

3. Єрмоленко В.М. Правовідносини, що виникають з факту неплатоспроможності боржника - сільськогосподарського підприємства (банкрутства) // Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред. А.П. Гетьмана, В.З. Янчука. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 425-442.

4. Єрмоленко В.М. Загальне поняття правового регулювання майнових відносин // Правові основи майнових і земельних відносин: Навч. посіб. / Колектив авторів; За заг. ред. В. М. Єрмоленка. - К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2006. - С. 75-106.

5. Єрмоленко В.М. Структура майнових відносин // Правові основи майнових і земельних відносин: Навч. посіб. / Колектив авторів; За заг. ред. В.М. Єрмоленка. - К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2006. - С. 107-134.

6. Єрмоленко В.М. Об'єкти нерухомості в майновому обороті // Правові основи майнових і земельних відносин: Навч. посіб. / Колектив авторів; За заг. ред. В.М. Єрмоленка. - К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2006. - С. 250-271.

7. Єрмоленко В.М. Захист права власності // Правові основи майнових і земельних відносин: Навч. посіб. / Колектив авторів; За заг. ред. В.М. Єрмоленка. - К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2006. - С. 272-303.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Єрмоленко В. Проблеми укладання договорів оренди майнових паїв аграрними підприємствами // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 37- 41.

2. Єрмоленко В. Проблеми укладання договорів оренди із Спілкою співвласників майнових паїв // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №12. - С. 16-19.

3. Єрмоленко В.М. Об'єкт в майнових правовідносинах // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 306-313.

4. Єрмоленко В. Щодо відмінностей між об'єктом правовідносин і об'єктом права // Право України. - 2004. - №1. - С. 136-139.

5. Єрмоленко В. Об'єкт у структурі правовідносин // Юридична Україна. - 2004. - №1. - С. 11-15.

6. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті // Право України. - 2004. - №6. - С. 43-46.

7. Єрмоленко В. Інформація як об'єкт цивільного обороту // Юридична Україна. - 2004. - №6. - С. 21-26.

8. Єрмоленко В.М. Майно як об'єкт цивільних правовідносин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 253-258.

9. Єрмоленко В.М. Методологічні аспекти дослідження організаційно-правової форми підприємств // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - С. 292-297.

10. Єрмоленко В.М. Об'єкти нерухомості в майновому обороті // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 297-302.

11. Єрмоленко В. Майновий комплекс підприємства як об'єкт правовідносин // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №12. - С. 3-6.

12. Єрмоленко В. Правове положення приватно-орендних сільськогосподарських підприємств // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 1. - С. 48-51.

13. Єрмоленко В.М. “Філософсько-економічна” концепція майнових відносин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 310-316.

14. Єрмоленко В. Концептуальні засади правового регулювання селекційної діяльності // Право України. - 2005. - №3. - С. 46-49.

15. Єрмоленко В. Правовий захист селекційних досягнень в тваринництві // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №3. - С. 29-32.

16. Єрмоленко В.М. Критерії відмежування приватних (цивільних) майнових відносин // Адвокат. - 2005. - №3. - С. 3-5.

17. Єрмоленко В. Правове регулювання селекційної діяльності в рослинництві // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №4. - С. 53-56.

18. Єрмоленко В.М. Інтерес в приватному праві // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 388-394.

19. Єрмоленко В.М. Співвідношення між поняттями “юридична особа” і “підприємство”: методологічні аспекти // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 366-372.

20. Єрмоленко В. Роль зовнішньої форми у генезисі майнових правовідносин // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №10. - С. 77-82.

21. Єрмоленко В. Розмежування майнових правовідносин та законовідносин: методологічні аспекти // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 11. - С. 64-67.

22. Єрмоленко В.М. Майнова правосуб'єктність сільськогосподарських комерційних підприємств // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 424-430.

23. Єрмоленко В. Правовий режим майна фермерського господарства // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №12. - С. 65-69.

24. Єрмоленко В.М. Внутрішні майнові правовідносини в фермерському господарстві // Адвокат. - 2005. - №12. - С. 9-11.

25. Єрмоленко В. Сільськогосподарська продукція як аграрно-правова категорія // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №6. - С. 58-61.

26. Єрмоленко В. До питання нормативного визначення поняття приватного сільськогосподарського підприємства // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №11. - С. 44-47.

27. Єрмоленко В. Категорія “сільськогосподарська діяльність” у аграрному праві // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №4. - С. 124-127.

28. Щодо концепції аграрних майнових відносин // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №6. - С. 53-55.

Тези наукових доповідей і повідомлень:

1. Єрмоленко В.М. Проблеми регулювання майнових правовідносин сільськогосподарських підприємств в умовах функціонування аграрного ринку // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції 8 липня 2003 р. Відп. ред. член-кореспондент НАН України, академік АПрН України В.І. Сємчик. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 84-88.

2. Yermolenko V.M. Property legal relations of agrarian enterprises in the context of the ecologization of production // Conference proceedings: Global reforms in higher agricultural education and research: Responding to and safety of food and agricultural products. Global consortium of higher education and research for agriculture. September 22-24, 2003 Kiev, Ukraine. - S. 224.

3. Єрмоленко В.М. Правовий режим майна в фермерському господарстві // Науково-практична конференція “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” 2 квітня 2004 року. - К.: НАУ, 2004. - С. 15-19.

4. Єрмоленко В.М. Приведення аграрного законодавства України у відповідність до вимог законодавства Європейського Співтовариства // Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” 16 квітня 2004 року. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - С. 139-140.

5. Єрмоленко В.М. Проблеми правового регулювання діяльності приватно-орендних сільськогосподарських підприємств // Матеріали державної наукової конференції “Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки” (29 квітня 2004 року). - Біла Церква.: БДАУ, 2004. - С. 53-54.

6. Ермоленко В.М. Земли сельскохозяйственного назначения в гражданском и хозяйственном оборотах Украины // Аграрная отрасль: социально-экономические и правовые проблемы становления и перспективы развития: Материалы Междунар. науч.- практ. конф., Гомель, 20-21 мая 2004 г. / Под ред. П.И. Бригадина, С.П. Кацубо. - Мн.: ГИУСТ БГУ, 2004. - С. 124-127.

7. Ермоленко В.М. Теория правоотношений как перспективное направление современной юридической науки // Материалы научно-практической конференции “Перспективные разработки науки и техники” (г. Белгород, 22 октября 2004 г.), т. 7 “Право”. - Белгород - Днепропетровск, Руснаучкнига, 2004. - С. 30-34.

8. Єрмоленко В.М. Правовий захист селекційних досягнень // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 20-25 грудня 2004 р. “Сучасний соціокультурний простір 2004”. Ч ІІ. - К.: ТК МЕГАНОМ, 2004. - С. 52-54.

9. Єрмоленко В.М. Роль цивільного права у врегулюванні приватних інтересів // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005” (7-29 січня 2005 року). Том 48. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 44-45.

10. Єрмоленко В.М. Щодо співвідношення між інтересом та правовими відносинами // Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції “Науковий потенціал України” 1-5 березня 2005 року. Ч. 2. - К.: ТК МЕГАНОМ, 2005.- С. 50-53.

11. Єрмоленко В.М. До питання про предмет аграрного права // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д.ю.н., проф., акад. АПрН України В.З. Янчука, Київ, 26-27 травня 2005 р./ Під ред. В. М. Єрмоленка, В.І. Курила. - К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. - С. 74-79.

12. Єрмоленко В.М. Деякі правові проблеми міжнародної інтеграції аграрного сектора економіки України // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України - МІА України 2005” (24 червня 2005 р., м. Київ). - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 26-28.

13. Ермоленко В.М. Имущественная правосубъектность сельскохозяйственных коммерческих организаций по законодательству Украины // Материалы Всероссийской научно-практической конференции “Проблемы правового регулирования аграрных отношений и развития аграрно-продовольственных рынков в Российской Федерации” 30 сентября - 1 октября 2005 года. - М.: ФГУ НПП “Росгеолфонд”, 2005. - С. 194-201.

14. Єрмоленко В.М. До питання невідповідності правової моделі господарських товариств сучасним соціально-економічним умовам сільськогосподарського виробництва // Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Біла Церква, 2006. - С. 42-46.

15. Єрмоленко В.М. Щодо концепції аграрних майнових відносин // Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти: Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 5-річчю створення юрид. ф-ту Нац. аграр. ун-ту (Київ, 17-18 листопада 2006 р.): Зб. наук. пр. / За заг. ред.: В.М. Єрмоленка та ін. - К.: Магістр-ХХІ ст., 2007. - С. 53-54.

АНОТАЦІЇ

Єрмоленко В.М. Аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Харків, 2008.

Дисертація є комплексним дослідженням теоретико-прикладних проблем системи аграрних майнових правовідносин приватних сільськогосподарських правовідносин. Досліджено правову природу аграрних майнових відносин, а також розкрито сутність аграрних майнових правовідносин як системного явища. Запропоновано виділення аграрної майнової правосуб'єктності. Визначено систему родових об'єктів аграрних майнових правовідносин. При цьому визначено кваліфікаційні ознаки названих об'єктів. Розглянуто правове становище приватних сільськогосподарських підприємств як суб'єктів аграрних майнових правовідносин диференційовано по кожній організаційно-правовій формі таких підприємств. Досліджено правовий режим майна кожного з видів приватно-орендних підприємств як основи їх аграрних майнових правовідносин. Розроблено напрями удосконалення аграрного законодавства, що врегульовує аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: аграрні майнові відносини; аграрні майнові правовідносини; аграрна майнова правосуб'єктність; приватне сільськогосподарське підприємство; організаційно-правова форма приватного сільськогосподарського підприємства; об'єкт аграрних майнових правовідносин; суб'єкт аграрних майнових правовідносин.

Ермоленко В.М. Аграрные имущественные правоотношения частных сельскохозяйственных предприятий в Украине. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.06 - Земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2008.

Диссертация представляет собой комплексное исследование теоретических и практических проблем системы аграрных имущественных правоотношений частных сельскохозяйственных предприятий. Исследовано природу аграрных имущественных отношений в рамках “философско-экономической” концепции. Предложено определение аграрных имущественных отношений. Выделено специфику аграрных имущественных отношений и осуществлено разграничение аграрных имущественных отношений от смежных гражданско-правовых и хозяйственно-правовых имущественных отношений. Раскрыта сущность аграрных имущественных правоотношений как системного явления, наделенного родовыми признаками и состоящими из совокупности отдельных аграрных имущесвенных правоотношений, наделенных видовыми признаками. Дано определение и выделено особенности сельськохозяйственной деятельности как материального содержания аграрного имущественного правоотношения. Анализ юридической составной аграрного имущественного правоотношения (субъективных имущественных прав и обязанностей) позволил сделать вывод о необходимости выделения аграрной имущественной правосубъектности сельскохозяйственных товаропроизводителей.

Выделено систему родовых объектов аграрных имущественных правоотношений, включающую имущество сельскохозяственного назначения, имущественный комплекс сельскохозяйственного предприятия, селекционное достижение, а также сельскохозяйственную продукцию. Каждый из родовых объектов, в свою очередь, состоит из видовых имущественных объектов. При этом определены квалификационные признаки каждой из групп названных объектов.

Исследовано обобщающее понятие частного сельскохозяйственного предприятия как субъекта аграрных имущественных правоотношений и его соотношение с определенной организационно-правовой формой таких предприятий. Рассмотрено правовое положение частных сельскохозяйственных предприятий дифференцировано по каждой организационно-правовой форме. Обоснована необходимость трансформации сельскохозяйственных хозяйственных обществ в соответствии с требованиями нынешней социально-экономической ситуации в селе, что требует разработки и принятия соответствующего закона. Аргументировано несоответствие модели современных частно-арендных сельскохозяйственных предприятий понятию не только организационно-правовой формы, но и юридического лица вообще, что требует их ликвидации как участников аграрных имущественных правоотношений или легализации с помощью разработки и принятия соответствующего закона.

Изучен правовой режим имущества по каждой из организационно-правовых форм частных сельскохозяйственных предприятий как основы их аграрных имущественных отношений. Определены состав имущества частных сельскохозяйственных предприятий, особенности формирования их имущественной самостоятельности. Обоснована необходимость создания дополнительных фондов частных сельскохозяйственных предприятий, не определенных законом, и закрепления такой дифференциации на уровне локальных правовых актов каждого из предприятий. Исследованы имущественные отношения членства в фермерском хозяйстве и производственном сельскохозяйственном кооперативе, а также отношения основателей (участников) в других видах частных сельскохозяйственных предприятий.

Определены направления усовершенствования аграрного законодательства, регулирующего аграрные имущественные отношения частных сельскохозяйственных предприятий. Разработан общий механизм преодоления правовых коллизий, пробелов и других неурегулированностей соотвествующего аграрного законодательства на его основе систематизации. Систематизация производилась, исходя из таких оснований: существование системы объективных аграрных имущественных отношений; наличием системы соответствующих нормативно-правовых актов, регулирующих эти отношения; существованием государственных органов, в компетенцию которых входит возможность принятия таких нормативно-правовых актов. По этим составляющим дифферециировались и основания необходимости систематизации аграрного законодательства. Предложено систематизировать аграрное законодательство путем его кодификации и создания Аграрного кодекса Украины. В диссертации приведена примерная структура общей части Аграрного кодекса, касающейся регламентации аграрных имущественных отношений. Исследована также правовая модель агрно-арендных отношений частных сельскохозяйственных предприятий, о чем сделаны соответсвующие выводы и предложения.

Ключевые слова: аграрные имущественные отношения; аграрные имущественные правоотношения; аграрная имущественная правосубъектность; частное сельскохозяйственное предприятие; организационно-правовая форма частного сельскохозяйственного предприятия; объект аграрных имущественных правоотношений; субъект аграрных имущественных правоотношений.

Yermolenko V.M. Agrarian proprietary legal relationships of the private agrarian enterprises in Ukraine. - Manuscript

Dissertation research for receiving the academic degree of the Doctorate of Law, specialization 12.00.06 - land law; agrarian law; environmental law; natural recourses law.- National Academy of Law in the name of the Yaroslav the Wise, Kharkiv, 2008.

The dissertation is the complex research of the theoretical and practical issues arising from the system of agrarian proprietary relations of private agrarian enterprises. The legal nature of agrarian proprietary relations was researched and the essence of agrarian proprietary relations as a systemic phenomenon was discovered. The separation of the agrarian proprietary legal personality was proposed. The system of family objects of agrarian proprietary relations was determined. Qualification characteristics of the abovementioned items were also determined. The legal status of the private agricultural enterprises as the subjects of the agrarian proprietary legal relationships was envisaged and differentiated according to each organizational-legal form of these enterprises. Legal status of the property of the each type of the private-lease enterprises as the basis of their agrarian proprietary legal relations was researched. The direction of improvement of the agrarian legislation that regulates the agrarian proprietary legal relationships of the private agricultural enterprises.

Key words: agrarian proprietary relationships; agrarian proprietary legal relationships; agrarian proprietary legal personality; private agricultural enterprise; organizational legal form of private agricultural enterprise; object of agrarian proprietary legal relationships; subject of agrarian proprietary legal relationships.

Размещено на Allbest.ru