Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет державної податкової служби України

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Філіпенко Анастасія Сергіївна

Ірпінь - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіко-правових дисциплін Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор БЕРЛАЧ Анатолій Іванович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор член-кореспондент Академії правових наук України, КОСТИЦЬКИЙ Василь Васильович, Національний авіаційний університет, директор Юридичного інституту “Інститут повітряного і космічного права”

кандидат юридичних наук КОМЗЮК Володимир Трохимович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри публічного права

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Надзвичайні ситуації - якими б несподіваними й трагічними вони не були - вимагають вивчення й вироблення напрямів і засобів, які допомагали б їх запобіганню, а якщо все-таки вони виникнуть, то якомога швидше й ефективніше реагувати на них.

Є серйозні підстави думати, що масштабність впливу аварій і катастроф на соціальні, економічні, політичні й інші процеси сучасного суспільства і їх драматизм уже перевищили той рівень, що дозволяв ставитися до них як до локальних збоїв у розміреному функціонуванні державних і суспільних структур. Ситуація, що склалася, змушує говорити про радикальні зміни у захисті населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є ефективне адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Насамперед адміністративно-правове регулювання покликане сприяти становленню й зміцненню законодавства щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Теоретично й практично важливо зробити його сучасним, що йде в ногу з науково-технічним прогресом. Законодавство повинне базуватися на об'єктивних оцінках забезпеченості системи матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами, містити гарантії дотримання встановлених критеріїв, а для випадків критичного положення передбачати дійові заходи виходу з нього й мінімізації можливих втрат.

Оскільки захист населення і територій від надзвичайних ситуацій безпосередньо стосується фундаментальних прав і конституційних свобод людини, у його основі повинен бути закон. Всі державні органи, громадські організації, підприємства й установи, а також громадяни зобов'язані дотримуватися законів. Усі підзаконні акти, зокрема укази Президента й урядові постанови, а також акти місцевих органів виконавчої влади й посадових осіб, можуть прийматися тільки згідно із законом, що унеможливить факти суб'єктивізму, породжуваного відомчими інтересами, для послаблення, ігнорування чинних нормативних актів.

Отже, об'єктивно актуалізується необхідність розроблення й впровадження відповідних механізмів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Реалізація зазначених завдань стикається з цілою низкою проблем, а саме відсутністю визначення форм і методів регулювання, кола суб'єктів адміністративно-правового регулювання у вказаній сфері, необхідністю координації їх діяльності та взаємодії, а також недосконалістю відповідних нормативно-правових актів.

У цьому контексті, а також враховуючи проблеми здійснення адміністративної реформи, надзвичайно актуальним є дослідження адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, оскільки недосконалість державного регулювання у цій сфері перешкоджає її ефективному функціонуванню.

Фундаментальною основою для вказаного дослідження стали праці таких вчених-адміністративістів: В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, А.В. Басова, В.М. Бевзенка, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.С. Засунька, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.Т. Комзюка, С.О. Кузніченка, О.В. Кузьменко, В.М. Лапіна, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, Д.В. Приймаченко, В.Й. Развадовського, М.В. Удода, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та ін. Окремі питання щодо проблематики даного дослідження знайшли своє відображення у працях науковців у галузі екологічного права, зокрема: В.І. Андрейцева, А.П. Гетьмана, В.В. Костицького, В.М. Комарницького, О.О. Погрібного. При написанні дисертації були використані наукові розробки таких відомих російських фахівців: А.В. Барінова, Д.М. Бахраха, А.М. Домріна, Б.Н. Порфір'єва. Разом з тим, комплексне дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру до даного часу спеціально не проводилось. Недостатня теоретична розробленість зазначених питань і нагальна потреба в дослідженні, викликана бурхливим розвитком правотворчої діяльності в аналізованій сфері та невпорядкованістю процесу правозастосування.

У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на чинному та раніше діючому законодавстві України, а також законодавстві зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб'єктів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Зміст дисертації спрямований на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. №810/98; основного змісту Концепції захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженої Указом Президента України “Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” від 26 березня 1999 р. №284/99. Дисертаційна робота відповідає змісту Програми розвитку системи освіти та наукової діяльності навчальних закладів і навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008 роки, а також передбачене перспективним Планом наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2006-2008 рр. (державний реєстраційний номер 0108U002185).



Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити особливості адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, визначити адміністративно-правові засади діяльності державних органів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, специфіку форм і методів їх адміністративно-правового регулювання, розробити рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання у зазначеній сфері.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання дослідження:

- дослідити генезис адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- визначити поняття “надзвичайна ситуація” та його ознаки, а також окреслити структурні елементи;

- проаналізувати зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

- здійснити системний аналіз та дослідити особливості адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, його завдання, функції, принципи, форми та методи;

- дослідити повноваження суб'єктів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- проаналізувати й узагальнити механізм адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Предметом дослідження є правові норми, які регулюють механізм захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також повноваження та порядок діяльності органів єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). Історичний метод застосовувався під час аналізу генезису адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб'єктів, задіяних у справі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, з'ясування елементів адміністративно-правового регулювання, а також зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання у названій сфері (підрозділи 1.3, 2.1-2.3, 3.1-3.2). За допомогою системного та функціонального методу було здійснено аналіз структури єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (підрозділи 2.1-2.3, 3.1-3.2). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб'єктів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (підрозділ 2.2). Для оцінки розподілу функцій в органах і підрозділах, які займаються захистом населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру були застосовані методи експертного опитування та експертних оцінок. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:

вперше:

- дано авторське визначення поняття “адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”;

- сформульовано загальні та спеціальні принципи адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, на основі чого автором визначено та аргументовано спеціальні принципи: достатності або “ціни”, основної ланки, гнучкості управління, єдності й взаємозв'язку, наявності зворотних зв'язків;

- обґрунтовано і запропоновано класифікацію функцій адміністративно-правового регулювання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що вміщує загальні (прогнозування, планування, організацію, регулювання, координацію, облік, контроль) та об'єктові (запобігання, зниження масштабів надзвичайних ситуацій, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій) функції;

- сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, а саме: Законів України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про міліцію”, Постанови Кабінету Міністрів України “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”;

удосконалено:

- понятійно-категорійний апарат у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, зокрема уточнено поняття “надзвичайна ситуація”;

- теоретичні положення щодо методів та форм адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- механізм адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

набули подальшого розвитку:

- дослідження системи органів, уповноважених здійснювати адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- закріплення повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого опрацювання проблем адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- у правотворчій сфері - сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, Закону України “Про міліцію”, Постанови Кабінету Міністрів України “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”, а також підготовлено структуру проекту Кодексу законів України про цивільний захист (Довідки від 19 лютого 2008 р., 13 березня 2008 р., 22 квітня 2008 р.);

- у сфері правозастосування - запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність суб'єктів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- у навчальному процесі - запропоновано для використання в процесі викладання навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Безпека життєдіяльності” Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (Акт впровадження від 9 липня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. У дисертації використано розробки, що належать співавтору, разом з яким було опубліковано наукову статтю. Обсяг особистого вкладу дисертанта у статті полягає в тому, що ним визначено правове врегулювання питання фінансування Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювались на засіданнях кафедри економіко-правових дисциплін Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в роботі, висвітлено в доповідях на десяти наукових, науково-практичних конференціях: IV науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2005” (м. Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р.), VІ міжнародній науковій конференції “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 13-16 грудня 2005 р.), міжнародно-практичній конференції “Організаційно-правові основи взаємодії ОВС з місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм” (м. Донецьк, 27 січня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки” (м. Донецьк, 27 жовтня 2006 р.), науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку регіону” (м. Красноармійськ, 2006 р.), науково-практичній конференції “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м. Київ, 22 грудня 2006 р.), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі” (м. Бердянськ, 31 травня-02 червня 2007 р.), науково-практичній конференції “Проблеми профілактики злочинності оперативними підрозділами органів внутрішніх справ” (м. Харків, 26 жовтня 2007 р.), Другої звітної наукової конференції “Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи” (м. Львів, 29 лютого 2008 р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у чотирнадцяти наукових працях, а саме: у шести статтях (з них п'ять одноосібні і одна - у співавторстві), п'ять із них опубліковані у наукових фахових виданнях, і восьми тезах доповідей на науково-практичних конференціях, а також укладено навчально-методичний посібник з дисципліни “Фінансове право” у запитаннях та відповідях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (253 найменувань на 27 сторінках) та додатків (61 сторінки). Загальний обсяг дисертації становить 284 сторінки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та ступінь дослідження; наголошено на зв'язку роботи з науковими планами та програмами; окреслено мету та основні завдання дослідження; вказано на його наукову новизну, теоретичне та практичне значення; визначено основні методологічні засади роботи; наведено інформацію про апробацію результатів, а також висвітлено положення, що виносяться на захист.

Розділ перший “Загальнотеоретичні основи адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” складається із трьох підрозділів, присвячених дослідженню ключових питань, що характеризують зміст поняття “надзвичайна ситуація”, класифікаційні ознаки техногенних та природних надзвичайних ситуацій, а також тенденції розвитку адміністративно-правового регулювання відносин у цій сфері на національному та міжнародному рівнях.

У підрозділі 1.1 “Генезис адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” проводиться дослідження історичних причин виникнення адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У результаті осмислення праць вчених-адміністративістів та істориків автор по-новому підійшов до питання юридичної оцінки організаційно-правових основ становлення і розвитку системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій як цілісної системи. Дисертант акцентує на тому, що труднощі у розвитку сучасної системи адміністративно-правового регулювання відносин у досліджуваній сфері багато в чому обумовлюються тими самими обставинами, які не враховувалися і в минулому - це неузгодженість законодавства, невиконання виконавчою владою законів і навіть власних постанов. Наголошується на важливості використання історичного досвіду для того щоб створити якісно досконалу систему захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

У підрозділі 1.2 “Поняття, зміст та класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” здійснюється понятійно-категоріальний аналіз поняття “надзвичайна ситуація” і характеристики класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

На основі узагальнення чинного законодавства та у результаті осмислення праць вчених-адміністративістів автором визначено поняття надзвичайна ситуація як обстановка, що призводить до порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території, об'єкті або на водному об'єкті, в результаті виникнення обставин природного, техногенного, воєнного та соціально-політичного характеру, яке призводить або/та може призвести до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат.

Дисертант обґрунтовує думку, що у значній кількості нормативних актів досить довільно вживаються поняття, терміни та класифікаційні ознаки, тому чітко визначена за допомогою класифікаційних ознак надзвичайна ситуація, буде мати свій особливий ступінь суспільної небезпеки, що в свою чергу на практиці дозволить оцінювати масштаб надзвичайної ситуації, визначити сили та засоби, які необхідні для її подолання, а також органи управління, які відповідають за організацію аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Від чіткого визначення класифікаційних ознак, залежать не тільки певні дії чи то на стадії запобігання, чи реагування або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а й порядок їх підготовки. Таке ставлення до теоретичних основ щодо визначення поняття “надзвичайна ситуація”, класифікаційних ознак техногенних та природних надзвичайних ситуацій говорить не тільки про теоретичне значення цього питання але й про його особливу практичну значимість.

Підрозділ 1.3 “Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” присвячений вивченню та можливості застосування позитивного досвіду адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій зарубіжних країн. адміністративний правовий надзвичайний ситуація

Вивчення законодавства, спеціальної літератури та практики діяльності зарубіжних державних органів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій дозволило дисертанту обґрунтувати висновок, що ефективне використання досвіду організації та функціонування органів МНС Російської Федерації та Республіки Білорусь у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру допоможе при складанні міждержавних планів реагування на надзвичайні ситуації транскордонного характеру. В Україні доцільно використовувати модель функціонування системи планування заходів захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, досвід якої є у США, Німеччині, Франції та в деяких інших країнах Західної Європи. Дисертант підкреслює, що потрібно деякі функції передати неурядовим організаціям, які б надавали необхідну допомогу при виникненні надзвичайних ситуацій, як це зробив Уряд Німеччини. Належне місце у системі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, на думку автора, повинні посісти місцеві органи влади, тому що саме на них покладається більшість організаційних та відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Розділ другий “Елементи адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню функцій, принципів, суб'єктів, методів та форм адміністративно-правового регулювання у вказаній сфері.

У результаті осмислення праць вчених-адміністративістів сформульовано авторське визначення поняття адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій як діяльність, здійснювана у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, переважно органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування (при впливі на поведінку людей і діяльність юридичних осіб, що не знаходяться з ними у субординаційному підпорядкуванні), а також посадовими особами, які входять до єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Підрозділ 2.1 “Мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” присвячений вивченню складових адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Наголошено, що зміст адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру реалізується через його функції, кожна з яких детально проаналізована автором.

Автором обґрунтовано висновок, що підґрунтям системи адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є визначене коло як загальних так і спеціальних функцій та принципів адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 2.2 “Система суб'єктів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” йдеться про правовий статус, завдання та функції суб'єктів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Дисертантом проаналізовано основні повноваження та функції Верховної Ради України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; підкреслено важливість надання повноважень парламенту, щодо здійснення контролю за реалізацією законодавства в цій сфері. Підкреслюється, що головна функція Верховної Ради України - законотворча.

Автором розглянуто повноваження Президента України, наділеного управлінськими повноваженнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, що реалізуються у законотворчому процесі.

Дисертантом досліджено адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, розкриті їх структура, завдання, функції та повноваження.

У підрозділі досліджено адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування, яким делеговані повноваження щодо управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Автором обґрунтовано висновок, що слід детально і чітко розмежувати повноваження між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, виключити можливість дублювання функцій та повноважень, виходячи виключно з меж їх компетенції.

У підрозділі 2.3 “Форми та методи адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” акцентується увага на важливості та особливостях методів адміністративно-правового регулювання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, охарактеризовано їх типові ознаки, які досліджуються через поняття “форма”.

Дисертантом акцентовано увагу на те, що сукупність форм і методів, які використовують суб'єкти адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у своїй повсякденній діяльності не є однаковою для всіх суб'єктів. Можливість застосування тих чи інших форм і методів залежить від правового положення останніх і визначається для кожного суб'єкта окремо його компетенцією. Обсяг компетенції, поряд із правами, обов'язками, відповідальністю та іншими елементами правового статусу, обумовлює види і характер форм і методів, які використовуються для реалізації функцій та досягнення мети та завдань, що стоять перед конкретними суб'єктами системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Розділ третій “Напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, що складається із трьох підрозділів, присвячено удосконаленню механізму адміністративно-правового регулювання, взаємодії та координації суб'єктів, а також міжнародному співробітництву у даній сфери суспільних відносин.

У підрозділі 3.1 “Удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” проводиться аналіз адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У підрозділі наведена теоретична модель механізму адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на сучасному етапі.

У висновках до підрозділу дисертантом наголошено, що механізм адміністративно-правового регулювання потребує негайного удосконалення шляхом запровадження відповідного кодифікованого нормативного акту, який буде враховувати всю систему елементів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У підрозділі 3.2 “Удосконалення взаємодії і координації суб'єктів адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” викладено положення, які характеризують особливості і тенденції вдосконалення чинного законодавства з метою ефективного функціонування системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за умови встановлення між складовими її елементами стійких, постійнодіючих зв'язків за допомогою координації та взаємодії.

Автором розглядаються стан та проблемні питання взаємодії і координації суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, звернено увагу на недоліки, які ускладнюють вказану діяльність.

Дисертантом зроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та розробки проектів законів, зокрема з метою вдосконалення правових основ у сфері адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та забезпечення його послідовного і взаємоузгодженого механізму, обґрунтовано необхідність прийняття Кодексу законів України про цивільний захист.

Підрозділ 3.3 “Напрями міжнародного співробітництва у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” присвячено міжнародно-правовому регулюванню даної сфери суспільних відносин.

Автор наголошує, що сьогодні існує величезний масив міжнародних договорів (конвенцій, угод тощо), укладених із відповідних питань у різні часи на багатосторонній, регіональній чи двосторонній основі. Україна є учасницею значної кількості цих договорів, а до деяких з них готується приєднатися зараз. Серед напрямів співробітництва України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру дисертантом розглянуті контакти і практичні програми взаємодії зі структурами Організації Об'єднаних Націй, Північно-Атлантичного Альянсу, Ради Європи і Європейської Комісії, Центральноєвропейської Ініціативи, інших урядових і неурядових організацій.

На основі узагальнення міжнародного законодавства, ратифікованого Урядом держави дисертант обґрунтовує причини недостатньо ефективної міжнародної співпраці у сфері, що розглядається, а саме: обмеженості у виконанні фінансових зобов'язань; недостатнього інституційного і професійного потенціалу й досвіду; обмеженості пріоритетів у загальній соціальній та економічній політиці.

Обґрунтовано положення про необхідність вивчення нормативно-правових актів та аналізу їх відповідності національному законодавству, що має сприяти полегшенню просування України як на шляху реформ внутрішнього законодавства, так i в справі гармонiзацiі національної правової системи з міжнародним правовим простором.



ВИСНОВКИ

У результаті дослідження виявлені недосконалості поточного законодавства у частині адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. На основі вивчення вітчизняного та позитивного світового досвіду адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій сформульовано ряд висновків, авторських визначень та рекомендацій, запропоновані зміни і доповнення до чинного законодавства спрямовані на більш ефективне регулювання сфери захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

1. Визначено поняття “надзвичайна ситуація”, “адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”. Аналіз поняття, предмету, функцій, принципів, методів та форм адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру дозволив визначити сутність та особливості останнього.

2. Запропоновано використання позитивного зарубіжного досвіду, а саме:

– принципи організації та функціонування органів МНС Російської Федерації та Республіки Білорусь у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що допоможе при складанні міждержавних планів реагування на надзвичайні ситуації транскордонного характеру;

– систему планування заходів захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (аналог США, Німеччина, Франція);

– створення більшої кількості неурядових організацій, які б надавали необхідну допомогу при виникненні надзвичайних ситуацій (аналог Німеччина);

– підтримку в адміністративно-правовому регулюванні вищезазначеною сферою місцевими органами влади (аналог США, Франція, Японія, Велика Британія).

3. З метою усунення дублювання та суттєвих розбіжностей у законодавчих актах стосовно розбудови системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та створення сучасної Концепції державної політики у сфері цивільного захисту доцільно впорядкування адміністративно-правових норм.

Для досягнення поставленої мети запропоновано структуру проекту Кодексу законів України про цивільний захист, яка складається з восьми взаємозалежних глав.

4. З метою впорядкування фінансового забезпечення діяльності МНС України запропоновано збір до цільового фонду для акумулювання коштів, які б використовувалися на заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, в регіоні (області, районі, місті). Уніфікованість запропонованого збору та цільового фонду полягає в тому, що їх введення розглядається як альтернативне джерело фінансування МНС України. У цьому зв'язку обґрунтовується положення про винесення на обговорення впровадження збору та утворення цільового фонду у проект Податкового кодексу України, а також у Кодекс законів України про цивільний захист.

Кошти фонду можна використовувати для якісної організації дій МНС України щодо ліквідації НС та їх наслідків. Розмір збору має бути визначено кожною адміністративною одиницею із урахуванням усіх власних особливостей.

5. Одним із важливих аспектів впливу надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є те, що різко змінюється оперативна обстановка, істотно коригується режим повсякденної діяльності функціонування органів внутрішніх справ, закономірно виникають нові функції та завдання.

З метою створення нових оперативних формувань, призначених для вирішення завдань щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру автором запропоновано:

частину 3 статті 7-1 Закону України “Про міліцію” доповнити наступним:

“До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, спеціальні підрозділи екологічної міліції … і далі по тексту”.

6. Автор пропонує з метою усунення колізій:

- назву розділу ІІІ Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” викласти у такій редакції:

“Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”, виключивши з неї “органи виконавчої влади з питань”;

- назву статті 20 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” викласти у такій редакції:

“Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”, без існуючого уточнення “органів виконавчої влади з питань”;

- частину 1 статті 20 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” викласти у такій редакції:

“З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру … і далі по тексту”;

- у статті 1 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” викласти визначення терміну “надзвичайна ситуація” у такій редакції:

“це обстановка, що призводить до порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території, об'єкті або на водному об'єкті, в результаті виникнення обставин природного, техногенного, воєнного та соціально-політичного характеру, яке призводить або/та може призвести до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат”;

- статтю 27 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” доповнити наступним:

6) Президент України, в межах повноважень, визначених законодавством України;

- частину 1 статті 28 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” викласти у такій редакції:

“Для посилення координації дій суб'єктів Єдиної державної системи, регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій Президент України має право створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби”;

- Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” доповнити статтею 32-1 такого змісту:

Стаття 32-1. Повноваження Президента України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Президент України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, як надвідомчий орган Єдиної державної системи:

- визначає пріоритети та механізми реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- забезпечує консолідацію зусиль органів державної влади, громадських організацій, наукової спільноти у вирішенні питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

6. Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”:

- пункт 5 “Положення Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” доповнити наступним:

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем, а також надвідомчого органу - Президента України … і далі по тексту;

- пункт 10 “Положення Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” доповнити наступним:

“Координуючими органами єдиної державної системи є:

1) на загальнодержавному рівні:

Президент України; … і далі по тексту”.

Запропоновані зміни та доповнення до чинного законодавства сприятимуть удосконаленню регулювання відносин, що виникають між уповноваженими державними органами, до компетенції яких віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, усуненню дублювання їх повноважень, забезпеченню ефективного механізму функціонування єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, взаємодії органів такої системи з іншими структурами державної влади, місцевого самоврядування, а також громадськими об'єднаннями в сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Берлач А.І. Управління у сфері запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в Україні: правові та організаційні засади / А.І. Берлач, А.С. Сіліна // Право України. - 2006. - №8. - С. 16-20.

2. Сіліна А.С. Розв'язання теоретичних та практичних проблем класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій / А.С. Сіліна // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: збірник наукових праць. - Донецьк, 2006. - №4. - С. 157-166.

3. Сіліна А.С. Щодо визначення поняття “надзвичайна ситуація” / А.С. Сіліна // Підприємництво, господарство та право. - 2007. - №3. - С.72-74.

4. Сіліна А.С. Історико-правовий аналіз становлення сучасної системи цивільного захисту / А.С. Сіліна // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. - 2007. - №2 (37). - С. 145-151.

5. Філіпенко А.С. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій / А.С. Філіпенко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - №39. - С. 236-245.

Інші статті, тези виступів на конференціях і семінарах:

1. Сіліна А.С. Деякі аспекти розвитку страхового ринку України / А.С. Сіліна // Динаміка наукових досліджень - 2005: збірник матеріалів IV науково-практичної конференції, (м. Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р.). Т.42. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 32-33.

2. Сіліна А.С. Проблеми розвитку ринку страхових послуг в Україні / А.С. Сіліна, Т.В. Філіпенко // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: праці шостої міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених, (м. Донецьк, 13-16 грудня 2005 р.). Частина 2. / відп. ред. А.Б. Ступін. - Донецьк: ДонНУ, 2005 - С. 318-321.

3. Сіліна А.С. Теоретичні питання взаємодії ОВС та державних органів місцевого самоврядування у надзвичайних ситуаціях / А.С. Сіліна // Організаційно-правові основи взаємодії ОВС із місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Донецьк, 27 січня 2006 р.). - Донецьк, 2006. - С. 71-73.

4. Сіліна А.С. Проблеми фінансування заходів щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій / А.С. Сіліна // Проблеми соціально-економічного розвитку регіону: матеріали науково-практичної конференції, (м. Красноармійськ, 2006 р.). - Красноармійськ, 2006. - С. 59-61.

5. Сіліна А.С. Вирішення теоретичних та практичних проблем щодо класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій / А.С. Сіліна // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Донецьк, 27 жовтня 2006 р.). - Донецьк, 2006. - С. 33-35.

6. Сіліна А.С. Компетенція та правовий статус глави держави у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій / А.С. Сіліна // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 р.). - Тернопіль, 2007. - С. 70-73.

7. Сіліна А.С. Правові та організаційні засади державного управління в сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій / А.С. Сіліна // Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі: збірник наукових статей, (м. Бердянськ, 31 травня-02 червня 2007 р.). Т. 2. - Донецьк, 2007. - С. 177-183.

8. Філіпенко А.С. Мета адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру / А.С. Філіпенко // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: матеріали Другої звітної наукової конференції, (м. Львів, 29 лютого 2008 р.). - Львів, 2008. - С. 395-398.

9. Філіпенко А.С. Фінансове право у запитаннях та відповідях [навчально-методичний посібник] / А.С. Філіпенко. - Донецьк, 2007. - 105 с.



АНОТАЦІЯ

Філіпенко А.С. Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2008.

Дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У дисертації міститься низка теоретичних положень та практичних рекомендацій, сформульованих у результаті комплексного аналізу адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з постановленою метою визначено: поняття адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; сутність та особливості адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, його суб'єкти, об'єкт, функції, принципи, методи і форми; механізм адміністративно-правового регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Вирішуються проблеми, що пов'язані з недосконалістю складових механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин зазначеній сфері.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, механізм адміністративно-правового регулювання, запобігання, реагування, ліквідація, надзвичайна ситуація, цивільний захист.



АННОТАЦИЯ

Филипенко А.С. Административно-правовое регулирование защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - Административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2008.

Диссертация является комплексным исследованием административно-правового регулирования защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций. В диссертации содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, сформулированных в результате комплексного анализа административно-правового регулирования защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера.

...