Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Державне регулювання розвитку фармацевтичного ринку в Україні

Дутчак Ірина Богданівна

АНОТАЦІЯ

Дутчак Ірина Богданівна. Державне регулювання розвитку фармацевтичного ринку в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2007.

У дисертаційній роботі проведено пошук шляхів удосконалення державного регулювання розвитку фармацевтичного ринку в Україні. Розроблено схему комплексного дослідження фармацевтичного ринку, удосконалено схему механізму державного регулювання такого ринку, уточнено понятійний апарат. Внесено пропозиції щодо удосконаленням нормативного забезпечення та адаптації міжнародного досвіду державного регулювання фармацевтичного ринку до національних умов, з'ясовано роль державних інститутів у такому регулюванні. Розроблено модель формування прибутку торговельних фармацевтичних підприємств, запропоновано методику розрахунку її параметрів. Розроблено метод ціноутворення аптечних закладів, який враховує державне регулювання граничних торговельних націнок на медикаменти. Класифіковано функції фармацевтичного ринку, чинники впливу на його розвиток. Запропоновано методику сегментації фармацевтичного ринку.

Ключові слова: державне регулювання, фармацевтичний ринок, лікарські засоби, реформування, торговельна націнка, збут, планування, прибутковість, ціноутворення.

АННОТАЦИЯ

державний фармацевтичний ринок регулювання

Дутчак Ирина Богдановна. Государственное регулирование развития фармацевтического рынка в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2007.

В диссертационной работе произведен поиск путей усовершенствования государственного регулирования фармацевтического рынка в Украине.

В первом разделе диссертации “Научно-теоретические основы исследования государственного регулирования фармацевтического рынка в Украине” определено сущность фармацевтического рынка через определение сферы взаимодействия субъектов, которые имеют прямое отношение к производству, продаже и потреблению лекарственных средств и изделий медицинского предназначения. В работе классифицированы функции и факторы влияния на развитие фармацевтического рынка, которые обеспечивают исходные условия для построения схемы механизма государственного регулирования фармацевтического рынка и его организационной структуры. Раскрыта роль государственных институтов в регулировании фармацевтического рынка. Разработана схема комплексного исследования фармацевтического рынка, которая предоставляет возможность поэтапно формулировать информационный массив о фармацевтическом рынке в процессе его становления, а также показана ее связь с маркетинговой деятельностью предприятия, уточнено понятийный аппарат.

Во втором разделе “Организация и нормативное регулирование работы субъектов отечественного рынка лечебных средств” исследован генезис фармацевтического сектора в Украине и произведено периодизацию этапов становления и развития фармацевтического рынка на территории Украины на основе предложенного критерия функциональной специализации работников фармацевтического дела, который не потеряет своей актуальности в будущем. В работе выяснены проблемы нормативно-правового обеспечения государственного регулирования отечественного фармацевтического рынка. Внесены предложения относительно усовершенствования нормативного обеспечения, а именно в части налогообложения налогом на добавленную стоимость. Разработан метод ценообразования на фармацевтическую продукцию, который помогает аптечным учреждениям и Государственной инспекции по контролю над ценами учитывать ограничения государственного регулирования при расчете максимальных цен на медикаменты с учетом граничной нормы продажной наценки к цене производителя.

В третьем разделе “Проблемы и пути усовершенствования государственного регулирования фармацевтического рынка в Украине” определены организационно-экономические мероприятия по реформированию фармацевтического рынка в Украине с учетом международного опыта через внедрение гармонизированных международных стандартов лабораторной, производственной, дистрибьюторской практики на фармацевтическом рынке (GLP, GCP, GMP, GDP). Обоснована целесообразность расширения деятельности операторов рынка через действие эффекта операционного ливериджа, который способствует повышению прибыльности после увеличения постоянных издержек и преодоления уровня безубыточности. Разработана модель формирования прибыли аптечного учреждения, предложена методика расчета ее параметров, который разрешает планировать оптимальные объемы сбыта для повышения прибыльности аптечных учреждений в условиях государственного регулирования предельных уровней торговых наценок на медикаменты и предложены пути оптимизации сбыта лекарств. Предложена методика проведения сегментации фармацевтического рынка на основе характеристики товара и разницы в нуждах потребителей. Учитывая особенности медикаментов, как товара, считаем нужным проводить предварительное выявление целесообразности рекламной деятельности относительно лекарственного средства, руководствуясь алгоритмом принятия решения о проведении рекламы, который предложен нами в виде схемы, а также предложен критерий эффективности рекламной деятельности.

Ключевые слова: государственное регулирование, фармацевтический рынок, лечебные средства, реформирование, торговая наценка, сбыт, планирование, прибыльность, ценообразование

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Формування нових економічних відносин в умовах ринкової трансформації економіки України зумовили необхідність проведення якісно нової політики господарювання. Особливості правового поля, що регламентує торгівлю медикаментами, полягають у регулюванні ціноутворення з боку держави. Через встановлення граничних рівнів торговельних націнок на лікарські засоби і вироби медичного призначення державні інститути виконують функцію соціального захисту громадян. Проблема насиченості фармацевтичного ринку трансформувалась у проблему доступності для споживачів ефективних і безпечних ліків. Головне завдання сектора загального державного управління - це модифікація правил функціонування ринку для того, щоб пріоритетними стали інтереси кінцевих споживачів.

Питання регулювання і розвитку фармацевтичного ринку були предметом дослідження багатьох учених: українських і зарубіжних. Наукові дослідження щодо фармацевтичного ринку проводили у різних аспектах - економічному, фінансовому, аналітичному, історичному. Значний внесок у розроблення питань стосовно організації та економіки фармації зробили такі вчені: Губський І.М., Краснокутський А.Б., Криков В.І., Лагунова А.А., Литвиненко М.М., Прокопишин В.І. та ін.; щодо фармацевтичного маркетингу та стратегічного управління у практиці фармацевтичних фірм - Белошапка В.А., Громовик Б.П., Гасюк Г.Д., Загорій Г.В., Левицька О.Р., Мороз Л.А., Усенко В.А., Чухрай Н.І.; фармацевтичного менеджменту - Мнушко З.М.; аналізу і статистики у фармації - Лапач С.Н., Пасічник М.Ф., Чубенко А.В.; фармацевтичного ціноутворення - Немченко А.С.; історії фармацевтичної справи - Верхратський С.А., Святиня М.Л.; організації обліку в аптечних закладах - Матвеєва В.І; особливостей державного регулювання окремих секторів економічної діяльності, регіональної економіки та державного менеджменту в умовах глобалізації - Бочан І.О., Залога З.М., Крупка М.І., Мельник А.Ф., Михасюк І.Р., Стельмащук А.М.

Предметом дослідження науковців були відносини у фармацевтичному секторі економіки, однак мало уваги приділялось розгляду державного регулювання крізь призму його інтеграції у діяльність суб'єктів такого ринку. Державне регулювання виливається у процес постійного вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності учасників фармацевтичного ринку, що вимагає від суб'єктів ринку додаткових зусиль і ресурсів для регулярного вивчення та безперервної адаптації до нових вимог.

В економічній літературі допускається багатозначне трактування та економічне обґрунтування сутності фармацевтичного ринку. Розробка чіткої класифікації сегментів фармацевтичного ринку вимагає вибору критеріїв сегментації. Все це підкреслює назрілу проблему внесення визначеності та впорядкованості у понятійний апарат становлення фармацевтичного ринку.

Частка імпорту лікарських засобів значно перевищує частку вітчизняних аналогів на ринку в Україні у грошовому вимірнику, натомість у натуральних вимірниках простежується зворотна пропорція, що свідчить про надмірно високі ціни на ліки закордонного виробництва. Нормативного врегулювання вимагає дотримання якісних умов виробництва лікарських засобів, які б відповідали міжнародним стандартам. Шляхи вдосконалення механізму державного регулювання фармацевтичного ринку ще не достатньо досліджено.

Новизна об'єкта дослідження, необхідність поглиблення теоретико-методичних розробок у напрямку комплексного дослідження фармацевтичного ринку, а також потреба в коригуванні багатьох положень існуючого порядку оподаткування, ціноутворення та управління збутом при проектуванні на фармацевтичний ринок визначили актуальність теми дисертації, її мету.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за темою: “Розвиток обліково-аналітичних систем суб'єктів господарювання в Україні”, номер державної реєстрації 0105U007468.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та удосконалення теоретичних і методичних положень, пов'язаних із впливом механізму державного регулювання на учасників фармацевтичного ринку, місцем та роллю державних інститутів у регулюванні фармацевтичного ринку України, а також розроблення практичних рекомендацій щодо функціонування торговельних фармацевтичних підприємств (аптечних закладів) та оптимізації товаропросування лікарських засобів і виробів медичного призначення на фармацевтичному ринку через торговельну мережу від виробника до споживача.

Для досягнення визначеної мети у дисертації поставлено такі завдання:

- уточнити сутність фармацевтичного ринку як економіко-правової категорії та виявити його характерні ознаки і функції;

- визначити напрями та інструменти дослідження фармацевтичного ринку, розробити модель комплексного дослідження фармацевтичного ринку для потреб теорії та практики;

- дослідити роль державних інститутів у регулюванні фармацевтичного ринку, простежити генезис фармацевтичного сектора на території України;

- критично проаналізувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення державного регулювання роботи суб'єктів фармацевтичного ринку та аргументувати пропозиції щодо його удосконалення;

- удосконалити механізм державного регулювання ціноутворення на фармацевтичному ринку, виявити його особливості та розробити метод ціноутворення аптечних закладів;

- уточнити сукупність чинників, що впливають на стан виробництва ліків і формування фармацевтичного ринку, визначити пріоритетні напрями реформування такого ринку;

- розробити пропозиції щодо оптимізації товаропросування медикаментів до споживача в умовах ринку, обґрунтувати шляхи підвищення прибутковості торговельних фармацевтичних підприємств (аптечних закладів);

- розглянути міжнародний досвід державного регулювання фармацевтичного ринку та з'ясувати можливості його адаптації до національної економіки в умовах глобалізаційних процесів.

Об'єктом дослідження є фармацевтичний ринок в Україні, процес його розвитку під впливом державного регулювання, а також комплекс теоретичних і методичних нормативно зумовлених підходів до організації продажу медикаментів як продукту фармацевтичного ринку через мережу торговельних фармацевтичних підприємств (аптечних закладів) різних форм господарювання (власності) на шляху від виробника до споживача.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов'язаних із процесом державного регулювання, функціонуванням та розвитком фармацевтичного ринку на території України.

Методи дослідження. У дисертації використано сукупність методів наукового пізнання: теоретичні та правові засади державного регулювання фармацевтичного ринку досліджували застосовуючи методи аналізу та синтезу. Методи абстрагування і узагальнення використали для розкриття економічної суті явищ і обґрунтування категоріального апарата. За допомогою методу спостереження та історичного методу визначено тенденції розвитку вітчизняного і світового фармацевтичного ринку, зарубіжного досвіду державного регулювання фармацевтичного сектора. Методи аналогії та порівняння застосовували при визначенні відмінностей у розвитку фармацевтичного ринку в Україні під впливом змін нормативних вимог. Метод моделювання застосовано при побудові схеми механізму державного регулювання та комплексного дослідження фармацевтичного ринку, моделі формування фінансового результату та методу ціноутворення на ліки. Для підведення підсумків у роботі використано методи індукції та дедукції.

Теоретичною та інформаційною основою дисертації є законодавчі та нормативні акти України, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, праці вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали наукових конференцій, довідкова та спеціалізована періодична література, дані обліку досліджуваних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати проведеного дослідження, які становлять наукову новизну, полягають у такому:

Зокрема, вперше:

розроблено та обґрунтовано схему комплексного дослідження фармацевтичного ринку, показано її зв'язок із механізмом державного регулювання та з маркетинговою діяльністю підприємства, що дає змогу поетапно формувати інформаційний масив про фармацевтичний ринок у процесі його становлення;

розроблено модель формування фінансового результату торговельних фармацевтичних підприємств, запропоновано методику розрахунку її параметрів, що допомагає планувати оптимальні обсяги збуту для підвищення прибутковості аптечних закладів в умовах державного регулювання граничних рівнів торговельних націнок на лікарські засоби та вироби медичного призначення;

розроблено метод ціноутворення на фармацевтичну продукцію, що дає підстави аптечним закладам і Державній інспекції з контролю за цінами врахувати обмеження, встановлені державним регулюванням при розрахунку максимально допустимої ціни на медикаменти з врахуванням граничної норми торговельної націнки до ціни виробника.

Удосконалено та обґрунтовано:

класифікацію функцій фармацевтичного ринку та класифікацію чинників впливу на його розвиток, що забезпечує вихідні умови для побудови схеми механізму державного регулювання фармацевтичного ринку та його організаційної структури;

методику проведення сегментації фармацевтичного ринку на підставі характеристики товару і різниці в потребах споживачів, уточнено зміст поняття “фармацевтичний ринок” у частині конкретизації сфери взаємодії суб'єктів, які мають пряме відношення до виробництва, продажу і споживання медикаментів;

Крім того, набули подальшого розвитку:

періодизація етапів становлення та розвитку фармацевтичного ринку на території України на основі запропонованого критерію функціонального поділу та спеціалізації фахівців фармацевтичної справи;

пропозиції щодо удосконалення нормативного забезпечення, зокрема в частині оподаткування податком на додану вартість та адаптації міжнародного досвіду державного регулювання фармацевтичного ринку до національних умов через впровадження гармонізованих міжнародних стандартів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо удосконалення механізму державного регулювання фармацевтичного ринку та у можливості застосування низки положень дисертації для подальших наукових досліджень у сфері державного регулювання та розвитку фармацевтичного ринку. Результати дослідження прийняті до впровадження на СП ТзОВ “Неосвіт” (довідка про впровадження № 15 від 22.01.2007 р.), знайшли своє застосування в практиці аналітичної роботи на ПТП МП фірмі “Едельвейс” (довідка про впровадження № 1/335а від 28.05.2007 р.), використовуються при організації та проведенні перевірок Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області (довідка про впровадження № 04-122 від 24.01.2007 р.) та Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області при роботі з платниками податку учасниками фармацевтичного ринку (довідка про впровадження № 4528 від 28.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Головні положення і результати дисертації доповідались на щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також на: Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Україна в ХХІ столітті: формування економічної системи” (м. Львів, 3-5 травня 2001 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (м. Львів, 16-17 травня 2002 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 7-8 травня 2003 р.); Всеукраїнській студентсько-аспірантській науковій конференції “Фінансовий сектор України: світло в кінці тунелю” (м. Львів, грудень 2003 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 24-25 лютого 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні” (м. Львів, 25-26 березня 2005 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13-14 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.)”; Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми теорії і практики обліку, аудиту, аналізу і шляхи їх вирішення” (м. Севастополь, 3-5 травня 2006 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5-6 травня 2006 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 22-23 лютого 2007 р.); Науково-практичній конференції “Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства” (м. Львів, 20-22 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Українська економічна наука: досягнення, проблеми, перспективи” (м. Львів, 11-12 травня 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 одноосібних наукових праць загальним обсягом 6,7 д.а., із них 9 обсягом 4,9 д.а. - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 197 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 22 рисунки, 2 таблиці та 47 додатків. Список використаних джерел налічує 197 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

державний фармацевтичний ринок

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об'єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано теоретичне і практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації.

У першому розділі дисертації “Науково-теоретичні засади дослідження державного регулювання фармацевтичного ринку в Україні” уточнено сутність фармацевтичного ринку, доповнено перелік його функцій, визначено роль державних інститутів у регулюванні фармацевтичного ринку.

Аналізуючи практику вживання терміна “фармацевтичний ринок” у науковій літературі та нормативному забезпеченні, вважаємо за доцільне виділяти два підходи до його тлумачення. Перший - словниково-юридичний, за яким фармацевтичний ринок - це ринок лікарських засобів, другий - літературно-історичний, за яким фармацевтичний ринок - це ринок лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Зважаючи на смислове навантаження терміна “фармацевтичний ринок”, найбільш повне його визначення звучатиме так: “фармацевтичний ринок - це сфера взаємодії суб'єктів, які мають пряме відношення до виробництва, продажу і споживання лікарських засобів і виробів медичного призначення, а саме займаються вишукуванням, вивченням, розробкою способів добування, обробкою, виготовленням і зберіганням лікарських засобів і препаратів та матеріалів, що їх застосовують у медицині й ветеринарії, а також до питань їх стандартизації, здійснюють закупівлю та продаж ліків з метою задоволення потреб кінцевих споживачів та отримання економічних вигід від провадження такої діяльності в умовах економіко-правового поля держави за допомогою наявної інфраструктури”.

У процесі аналізу фармацевтичного ринку щодо відтворення передумов повноцінної конкуренції, випробуваних світовою практикою, з'ясовано, що вітчизняний фармацевтичний ринок треба трактувати як регульовану систему, з одночасною наявністю саморегуляції через адаптацію його учасників до ринкового середовища.

Сутність і роль фармацевтичного ринку в економіці держави найдетальніше розкривається в його функціях, що традиційно об'єднуються у регулюючу, стимулюючу, розподільчу та інтегруючу. Ретельніший аналіз дає змогу в межах таких функцій виділити дещо вужчі, конкретніші функції фармацевтичного ринку, головними з яких, на нашу думку, є: 1) організація процесу доведення фармацевтичного товару до споживача; 2) розподіл фармацевтичного товару між споживачами, зважаючи на соціальне розшарування суспільства за доходами; 3) забезпечення умов для існування конкуренції між виробниками ліків і між торговельними фармацевтичними підприємствами; 4) забезпечення взаємозв'язку між пропозицією та попитом на лікарські засоби та вироби медичного призначення і виробництвом та споживанням ліків у територіальних межах держави; 5) формування ринкових цін на окремі види фармацевтичного товару; 6) формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків суб'єктів фармацевтичного ринку; 7) стимуляція до оптимізування трансакційних і логістичних витрат та до раціонального використання чинників виробництва для одержання кращих кінцевих результатів через застосування новітніх досягнень техніки, науки, стимулювання праці, управління, організації; 8) стимуляція зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з експортом-імпортом лікарських засобів і сировини для них, технологій, обладнання для їхнього виготовлення та обігу (зберігання, транспортування, утилізації, контролю якості).

Курс на становлення ринкової економіки в Україні та формування фармацевтичного ринку зумовили становлення та розвиток нового об'єкта дослідження, яким є фармацевтичний ринок України, а тому виникає об'єктивна необхідність напрацювання схеми проведення комплексного дослідження такого ринку (рис. 1).

Об'єктом комплексного дослідження фармацевтичного ринку є не лише фармацевтичний ринок сьогодення, але “фармацевтичний ринок в процесі становлення”, тобто економічні й історичні процеси та явища, які спричинилися до його утворення в минулому, а також можливості прогнозування стану фармацевтичного ринку в найближчому майбутньому. Комплексне дослідження фармацевтичного ринку можна умовно розділити на три етапи. Запропонована на рис. 1 схема комплексних ринкових досліджень підприємства показує компоненти та ймовірний порядок проведення таких робіт.

Рис. 1. Схема комплексного дослідження фармацевтичного ринку в Україні

Схема механізму державного регулювання фармацевтичного ринку, на нашу думку, містить послідовність таких елементів: 1) формування інституційних вимог до ринку; 2) вибір мети і завдання для задоволення таких вимог; 3) пошук шляхів задоволення вимог через комплексне дослідження ринку, вибір методів та інструментів державного регулювання; 4) втілення прийнятих рішень; 5) оцінка досягнутого результату чи ефекту.

Роль державних інститутів у регулюванні фармацевтичного ринку визначається функціями, які ці інститути виконують для потреб господарського і соціального розвитку. Зокрема, врегульовують поведінку учасників фармацевтичного ринку щодо дотримання вимог державного законодавства; мінімізують зусилля і витрати на пошук та взаємодію економічних суб'єктів одне з одним; організовують передавання інформації і навчання; виконують інфраструктурну функцію, тобто адекватно обслуговують систему обігу лікарських засобів і виробів медичного призначення та забезпечують результативність її функціонування упродовж усього шляху від виробника через посередників до кінцевого споживача; належать до сектору ЗДУ.

Інституційне середовище визначальним чином впливає на чинники макросередовища фармацевтичного ринку, що показано на рис. 2, а також спостерігається закріплення формальних інституцій фармацевтичного ринку у вигляді формалізованих структур, які мають форму державних установ чи державних нефінансових корпорацій і, водночас, виступають інструментами державного регулювання фармацевтичного ринку та елементами його інфраструктури.



Рис. 2. Взаємодія інституційного та економічного середовища у впливі на фармацевтичний ринок

У другому розділі “Організація та нормативне регулювання роботи суб'єктів вітчизняного ринку лікарських засобів” досліджено генезис фармацевтичного сектора в Україні та з'ясовано основні проблеми нормативно-правового забезпечення державного регулювання вітчизняного фармацевтичного ринку.

В теоретичному та практичному аспектах спроби періодизації розвитку фармацевтичної справи робились у контексті загального історичного розвитку, що ґрунтувалися на різних критеріях професійного поділу праці та галузей, розвитку виробництва, “стадій економічного розвитку” (У.Ростоу), “індустріального суспільства” (Р.Арон), політичних формацій. Розглянувши такі критерії, стверджуємо: по-перше, жоден із них не дає змоги зробити періодизацію розвитку фармацевтичної справи від найдавніших часів аж до становлення фармацевтичного ринку в Україні; по-друге, жоден із критеріїв не ґрунтується на характерних особливостях діяльності у цій сфері. Враховуючи недоліки розглянутих критеріїв, пропонуємо застосувати єдиний критерій періодизації етапів становлення фармацевтичного ринку, що ґрунтується на функціональному поділі чи функціональній спеціалізації фахівців фармацевтичної справи на окремих етапах її розвитку.

Державне регулювання на фармацевтичному ринку потрібне, по-перше, щоб створити правові умови для розвитку конкуренції, по-друге, щоб звести до мінімуму негативний ефект від існування неплатоспроможного попиту на цьому ринку та захистити права споживачів, по-третє, створювати такі правила роботи суб'єктів фармацевтичного ринку, які допоможуть їм отримувати прибуток та забезпечувати оптимальні надходження у бюджет держави від оподаткування. Державне регулювання діяльності суб'єктів фармацевтичного ринку відбувається через спеціалізоване нормативно-правове забезпечення фармації та охорони здоров'я та через поширення на суб'єктів фармацевтичного ринку законодавства, що визначає правові основи підприємництва, провадження торговельної діяльності, застосування реєстраторів розрахункових операцій у підприємницькій діяльності, патентування, ліцензування та акредитації, цін і ціноутворення, реклами ліків, захисту інтелектуальної власності, оподаткування, провадження зовнішньоекономічної діяльності та митного регулювання.

Розвиток фармацевтичного ринку, як окремого сектора економіки України, вимагає одночасного спрямування ресурсів і на максимізацію прибутку підприємств, і на допомогу хворим людям. Одним із важелів впливу на ціну лікарських засобів є державне регулювання торговельних націнок на медичні препарати. Торговельні націнки забезпечують аптечним закладам отримання прибутку від торгівлі ліками - з одного боку, а з іншого - підвищують вартість життєво необхідного товару для споживачів. В умовах нееластичного попиту на фармацевтичну продукцію держава бере на себе функцію регулювання цін на неї встановленням граничного рівня націнок.

Доцільно виділити окремий метод ціноутворення, який описує ціноутворення торговельних фармацевтичних підприємств (аптечних закладів), що буде ґрунтуватись на витратній моделі, адже аптечні заклади здійснюють витрати на придбання фармацевтичного товару та витрати на збут, зокрема, на методі надбавок, згідно з яким ціну товару визначають додаванням до витрат виробництва і збуту певної надбавки. Метод ціноутворення торговельних фармацевтичних підприємств матиме вигляд:

де Ц прод. max - максимальна ціна продажу, що може бути встановлена на лікарський засіб чи виріб медичного призначення при реалізації кінцевому споживачеві, грн.;

Ц вир. - ціна виробника, грн.;

Ц прод._A - ціна продажу підприємства А, грн.;

Н max - максимальний % торговельної націнки на лікарський засіб;

Н куп. - % торговельної націнки, сплачений у складі ціни продавця при купівлі лікарського засобу з метою подальшого перепродажу;

Н _А - % торговельної націнки, яку встановлює підприємство А при реалізації лікарського засобу чи виробу медичного призначення.

У запропонованому в дисертації методі рівняння (2.3) описує розрахунок ціни продажу з урахуванням частки використаної торговельної націнки на попередніх ланках перепродажу, рівняння (2.2) враховує обмеження, встановлені в процесі державного регулювання цін, а рівняння (2.1) описує порядок розрахунку максимально допустимої величини ціни на окремий медикамент із урахуванням граничної норми торговельної націнки до ціни виробника.

Зауважимо, що торгівля медикаментами забезпечує просування товару зі сфери виробництва у сферу споживання, здійснюється аптечними закладами різних форм власності і не створює матеріальних благ, тому прибуток формується за рахунок сум реалізованих торговельних націнок на лікарські засоби. Всі витрати, пов'язані з реалізацією фармацевтичних товарів, формують витрати обігу, вони покриваються за рахунок реалізованих торговельних націнок і не включається у “собівартість” продукції.

Однак виробник має право надавати знижку, тобто продавати (реалізовувати) лікарські засоби і вироби медичного призначення за цінами нижчими від тих, що зазначені у прайс-листі виробника. У такому випадку “ціною виробника” буде вважатись ціна, що зазначена у видаткових документах і фактично підлягає оплаті із врахуванням суми наданої знижки.

Для досягнення однозначності при визначенні “ціни виробника”, вважаємо за доцільне, щоб в окремому листі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України було надано додаткові роз'яснення такого змісту: “при перепродажу медикаментів кожен оператор ринку повинен забезпечити наступну ланку (покупця) інформацією про ціну ліків, за якою вони були фактично продані (реалізовані, поставлені) виробником. Така ціна виробника зазначається у первинних облікових документах виробника (рахунок, накладна, податкова накладна), підлягає фактичній сплаті за товар та, звично, співпадає з ціною, що зазначена у ціннику (прайс-листі) такого виробника. Якщо виробник формує оптову-відпускну ціну за схемою: ціна з прайс-листа за мінусом суми наданої знижки оптовому покупцеві, то у такому випадку ціною виробника треба вважати оптово-відпускну ціну, адже саме така ціна фактично підлягає оплаті згідно з первинними документами, саме за такою ціною (первісною вартістю) придбані (отримані, куплені, поставлені) медикаменти (запаси) будуть зараховані на баланс підприємства-покупця згідно з П(С)БО 9 “Запаси”.

Для торговельних фармацевтичних підприємств (аптечних закладів) вважаємо за доцільне внести додаткові реквізити у накладну з метою відображення інформації про виробника і ціну виробника (митну ціну).

Дослідження засвідчило, що при однакових темпах приросту обсягу реалізації продукції на торговельному підприємстві з вищим коефіцієнтом операційного лівериджу сума операційного прибутку зростає більш високими темпами після подолання межі беззбитковості, ніж на підприємстві з меншим значенням коефіцієнта операційного лівериджу. Отже, наше припущення про те, що збільшення прибутку аптечного закладу можна досягнути через збільшення обсягу реалізації медикаментів, яке можливе за умов нарощення постійних витрат і, як наслідок, розширення обсягу діяльності, є логічним і підтверджується теоретично.

У третьому розділі “Проблеми та шляхи вдосконалення державного регулювання фармацевтичного ринку в Україні” визначено організаційно-економічні заходи щодо реформування фармацевтичного ринку в Україні з врахуванням міжнародного досвіду, розроблено модель формування прибутку аптечного закладу та запропоновано шляхи оптимізації товаропросування ліків.

Необхідність у реформуванні фармацевтичного сектора зумовлена протиріччям між темпами розвитку фармацевтичної науки, вітчизняних підприємств, з одного боку, і регуляторної системи, яка б повною мірою сприяла цьому розвитку, з іншого.

У тексті Настанови 42-01-2001 “Лікарські засоби. Належна виробнича практика”, прийнятої в Україні, згадується Державна фармакопея України, що є гармонізованою з Європейською фармакопеєю, натомість Головний державний стандарт якості лікарських засобів у більшості країн СНД -- Державна фармакопея СРСР XI вид., не відповідає Європейській фармакопеї.

Внутрішньою причиною негативних явищ на фармацевтичному ринку в Україні є недосконалість системи сертифікації лікарських засобів у державі, що не забезпечує відповідність вітчизняних медикаментів вимогам GMP, а отже, не забезпечує вітчизняним виробникам виходу на закордонні ринки через відсутність підтвердження відповідності стандартам якості, відсутність відповідної системи стандартів у законодавстві.

Відповідно до глобальних процесів взаємного визнання та гармонізації, що відбуваються у світі і визначають розвиток фармацевтичних ринків, в Україні також повинні бути прийняті гармонізовані міжнародні стандарти (GLP, GCP, GMP, GDP).

Лікарські засоби варто зараховувати до товарів “вимушеного попиту”. Медикаменти купують не за власним бажанням людини споживати товар, а під впливом чинників, пов'язаних із життям і здоров'ям, тому відтермінувати приймання ліків неможливо.

Сегментація фармацевтичного ринку вимагає індивідуального підходу, який буде прив'язаний до практичної діяльності підприємств і характеристики фармацевтичних товарів. На нашу думку, процес сегментації фармацевтичного ринку України доцільно проводити в чотири етапи, виходячи з характеристики товару, адже характеристика лікарського засобу, подана у листку вкладці, наперед визначає, яким пацієнтам підходить такий товар. На першому етапі треба умовно поділити ринок на два компоненти: ринок виробів медичного призначення та ринок лікарських засобів. На другому етапі провести поділ ринку лікарських засобів на окремі складові, користуючись АТХ-класифікацією. На третьому етапі проводити подрібнення сегментів отриманих після сегментації другого етапу з метою виділення груп лікарських засобів, що можуть бути призначеними чи придатними для застосування при лікуванні окремого захворювання та становитимуть окремий сегмент третього етапу. На четвертому етапі проводити сегментацію за географічним, демографічним принципами, соціально-економічними, психологічними характеристиками споживачів і за споживчими мотивами лише в межах окремих сегментів, отриманих після сегментації третього етапу.

Альтернативним принципом сегментації, на нашу думку, може бути сегментація ринку лікарських засобів за хімічно-активною діючою речовиною, яка входить до складу лікарського засобу, але така сегментація недоцільна тому, що не дає змоги провести розподіл споживачів на групи на підставі різниці в потребах.

Аптечні заклади, які реалізовують товар споживачам, а також великогуртові, середньогуртові та дрібногуртові посередники прагнуть максимізувати свої надходження. За умови, коли фармацевтичне торговельне підприємство працює на ринку тривалий період та має напрацьовані методи ціноутворення, доцільно звернути увагу на пошук шляхів збільшення обсягів реалізації, наприклад, через розширення обсягів господарювання.

Розширення обсягів господарювання дає змогу торговельним фармацевтичним підприємствам оминути принаймні одну з ланок перепродажу ліків на шляху через посередників від виробника до споживача. Це створює можливість скористатися більшою часткою з дозволеної норми торговельної націнки до ціни виробника, та отримати збільшення доходів через зростання сум реалізованих торговельних націнок без номінально підняття цін.

Модель формування фінансового результату від основної діяльності торговельного фармацевтичного підприємства (аптечного закладу) дає можливість оцінити, яким буде прибуток до оподаткування при конкретних обсягах продажу лікарських засобів (3.1). Модель (3.1) допомагає знайти необхідну величину обсягу реалізації, щоб вийти на заплановану величину прибутку. Параметри моделі (3.11) розраховуємо на підставі даних, отриманих із облікових регістрів.

В основу побудови моделі формування прибутку (збитку) покладено класифікацію витрат торговельного фармацевтичного підприємства на: витрати на придбання фармацевтичних товарів, витрати на збут та адміністративні витрати (3.1), що повністю відображає механізм формування фінансового результату від основної діяльності, передбачений П(С)БО № 3 “Звіт про фінансові результати”, П(С)БО № 15 “Дохід”, П(С)БО № 16 “Витрати”:

y= Q - Z - F - K , (3.1)

де y - сума фінансового результату до оподаткування і-го періоду (місяця) торговельного фармацевтичного підприємства, грн.;

Q - обсяг реалізації за цінами реалізації і-го періоду (місяця), грн.; Q - обсяг реалізації за цінами продажу за рік (грн.), тоді обсяг реалізації за рік

Q = Q;

Z - витрати на збут і-го періоду (місяця), грн.;

K - купівельна вартість обсягу реалізованих товарів і-го періоду (місяця), грн., - собівартість придбання реалізованих фармацевтичних товарів згідно П(С)БО 9 “Запаси”;

F - сума постійних витрат і-го періоду (місяця), грн., тоді F - сума постійних витрат за рік (грн.), у короткостроковому періоді F = b , b = const;

F = ;

i - кількість місяців ( приймаємо i_max = 12, бо у році 12 місяців).

Постійні витрати не змінюються з коливанням обсягу виробництва у короткостроковому періоді, а у довгостроковому періоді спостерігається не функціональна залежність постійних витрат від обсягу діяльності.

Обсяг реалізації за цінами продажу, які включають торговельну націнку, розраховуємо за формулою (3.2), зауважимо, що не нараховується ПДВ на ліки, внесені до “Переліку лікарських засобів і виробів медичного призначення, операції з яких звільняються від обкладання ПДВ”, затвердженого Кабінетом Міністрів України 17 грудня 2003 року постановою № 1949:

Q = Q = (1 + a_ij)q_ij , (3.2)

де a_ij - торговельна націнка (частка), що дорівнює відсотку торговельної націнки в і-му періоді (місяці) на j-ту партію товару поділеному на 100;

q_ij - обсяг (грн.) окремої j-тої партії товару за купівельними цінами в і-му періоді (місяці);

і = 1 ... 12, бо використовуємо твердження про те, що рік складається з 12 місяців;

j = 1 … n, n - кількість окремих партій товару, що продається на протязі місяця.

Звично торговельні підприємства одержують товари за договірними цінами, на такі товари до договірної ціни додається торговельна націнка і утворюється роздрібна ціна. Сума сплачена торговельним підприємством за товар без ПДВ вважається купівельною вартістю чи собівартістю придбання товару, за нею придбані (отримані) медикаменти будуть відображені в обліку згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, а її розрахунок відображає формула (3.3)

K = x_i = q_ij . (3.3)

З формули (3.3) одержуємо:

q_ij = x_i . (3.4)

Середню частку реалізованих торговельних націнок окремого і-го періоду (за місяць) розраховуємо за формулою (3.5)

_i = (q_ij a_ij ) / q_ij, (3.5)

тоді: Q - K = (1 + a_ij )q_ij - q_ij = q_ij a_ij = _i x_i . (3.6)

Різницю між ціною медичного препарату i сумарними змінними витратами на його придбання можна обчислити за формулою (3.6), вона повинна покрити постійні витрати на організацію та управління підприємством, витрати на збут і забезпечити операційний прибуток. Рівняння (3.1) набуде вигляду (3.7)

y= _i x_i - Z - b . (3.7)

Витрати на збут безпосередньо залежать від обсягу реалізації лікарських засобів і змінюються пропорційно до змін в обсягах реалізації, як показано у формулі (3.8)

Z = f (q_ij ) = f (x_i) . (3.8)

Порядок розрахунку середньої частки витрат на збут для окремого торговельного фармацевтичного підприємства описує формула (3.9)

_і = (Z) / (x_i ) = (Z) / (q_ij ) . (3.9)

Застосувавши формулу розрахунку середньої частки витрат на збут для окремого підприємства, рівняння (3.8) набуде такого вигляду:

Z = f (q_ij ) = f (x_i) = _і x_i . (3.10)

Рівняння (3.7) матиме вигляд

y= (_i - _і ) x_i - b , (3.11)

де x_i - факторна ознака - обсяг реалізованої фармацевтичної продукції за і-тий період за купівельними цінами (цінами придбання), грн.;

y - результуюча ознака - прибуток (збиток) від реалізації за і-тий період, грн.;

(_i - _і ) - середня частка реалізованих торговельних націнок скоригована на середню частку витрат на збут і-того періоду;

b - постійні витрати (грн.), що залишаються незмінними (b = const) на протязі (і = 1...12) короткострокового періоду (в межах 1 року).

Емпірична модель формування фінансового результату дає змогу проводити його планування, а параметри моделі (3.11) розраховані на основі пошуку середніх величин і аналізу рахунків бухгалтерського обліку.

Тенденції консолідації стають невід'ємною характеристикою фармацевтичного ринку. Помітне прискорення темпів консолідації світового фармацевтичного ринку відбулося в 90-ті роки XX ст. Розмір фармацевтичної компанії дає перевагу найбільшим із них, тому в недалекому майбутньому слід очікувати продовження консолідації фармацевтичного ринку. Головні чинники консолідації такі: зниження витрат на організацію продажів; швидке і масштабніше виведення нових препаратів на ринок; більший потенціал ліцензійних продажів; зменшення логістичних і трансакційних витрат.

Запропоновано схему алгоритму прийняття рішення про доцільність/ допустимість рекламної діяльності щодо окремого медикаменту, спрямованої на кінцевого споживача, що допомагає прийняти рішення про початок рекламних заходів, зважаючи на економічну інформацію про етап життєвого циклу лікарського засобу та обсяг його реалізації, про спосіб відпуску препарату, хімічні властивості, фармакотерапевтичну групу, придатність для самолікування, спосіб застосування, прогнозовану потребу, бути обізнаним із нормативним забезпеченням, що стосується його відпуску. Більшість ліків не придатні для самолікування і мають обмеження при відпуску, тому доцільно інформувати медичних працівників через спеціалізовані довідники, фахову літературу чи періодику про ефективність лікарського засобу, збут якого потребує стимуляції.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка виявляється у з'ясуванні основних компонентів механізму державного регулювання фармацевтичного ринку України, визначення місця комплексного дослідження фармацевтичного ринку в системі економічних знань, його зв'язку з маркетингом і аналізом. Проведене дослідження виявило зв'язок між механізмом державного регулювання фармацевтичного ринку, по-перше, з вивченням історії національної економіки країни, по-друге, з організацією і плануванням діяльності суб'єктів фармацевтичного ринку під впливом державного регулювання.

Особливості правового поля, що регламентує операції з медикаментами, полягають у застосуванні державою економічних та адміністративних методів впливу на суб'єктів ринку. Через встановлення максимальних норм торговельних націнок на ліки втілюється один із економічних методів державного регулювання економіки.

За результатами дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції:

1. В умовах становлення ринкової економіки виникла необхідність у науково обґрунтованому, комплексному підході до вивчення фармацевтичного ринку, яка знайшла своє відображення у схемі комплексного дослідження фармацевтичного ринку, що логічно пов'язана з маркетинговими дослідженнями підприємства та аналізом ринку.

2. Узагальнюючи етапи становлення фармацевтичного ринку, треба проводити їхню класифікацію за принципом функціональної спеціалізації на лоні історичного та економічного розвитку країни в процесі формування національного господарства. Крім того, дослідження засвідчило, що на кожному наступному етапі розвитку фармацевтичної справи щоразу відбувалась глибша функціональна спеціалізація учасників фармацевтичного ринку та його інфраструктури.

3. Два підходи до змістового навантаження поняття “фармацевтичний ринок”, а саме: словниково-юридичний та літературно-історичний, склалися об'єктивно та мають право на паралельне існування у фаховій, нормативній і публіцистичній літературі.

4. Для стану виробництва лікарських засобів і виробів медичного призначення визначальними є такі чинники: природні, демографічні, екологічні, чинники суспільного розвитку, історико-географічні, культурно-освітні, медико-соціальні (з гуманістичним забарвленням), фінансово-економічні, чинники нормативно-правового поля, державної політики, науково-інноваційні, матеріально-технічні.

5. Модель формування фінансового результату від основної діяльності торговельного фармацевтичного підприємства ґрунтується на механізмі його формування у системі обліку такого підприємства та дає змогу контролюючим органам і менеджерам знаходити необхідну (бажану/планову) величину обсягу реалізації, щоб вийти на планову величину прибутку, або надає можливість розрахувати прибуток до оподаткування при бажаних/планових обсягах продажу медикаментів. Параметри моделі розраховуються на основі даних, отриманих із регістрів бухгалтерського обліку.

6. Сегментацію фармацевтичного ринку України варто проводити у чотири етапи, які ґрунтуються на характеристиці фармацевтичного товару за АТХ-класифікацією та на різниці у потребах споживачів.

7. Соціальна значимість як особливість товару на ринку лікарських засобів і виробів медичного призначення та морально-етичні принципи суспільства вимагають особливого підходу до формування цін на медикаменти. Контроль з боку держави у вигляді регулювання граничних розмірів торговельних націнок на медикаменти дає змогу стежити за обґрунтованістю цін, що встановлюються на життєво важливі ліки та обмежує їхнє необґрунтоване підвищення за умов нееластичного попиту та багаторазового перепродажу через торговельних посередників на шляху від виробника до споживача. Тому важливо застосовувати нові форми ведення торговельної практики.

8. Доцільність розширення діяльності торговельних фармацевтичних підприємств (аптечних закладів) обґрунтовується через дію ефекту операційного лівериджу, що сприяє підвищенню прибутковості після збільшення постійних витрат і подолання рівня беззбитковості.

9. На підставі критичного аналізу нормативно-правового забезпечення фармацевтичного ринку вважаємо, що доцільно внести зміни до ЗУ “Про ПДВ”, а саме: відновити дію п. 5.1.7., згідно з яким “звільняються від оподаткування операції з продажу лікарських засобів і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні в належному порядку, в тому числі діяльність з такого продажу аптечними закладами”, що стане передумовою для призупинення дії низки законодавчих та нормативних документів, які дублюють чи взаємо відміняють дію одне одного.

10. Зважаючи на державне регулювання норм торговельних націнок як особливості ціноутворення на медикаменти, пропонуємо аптечним закладам та Державному управлінню з контролю за цінами використовувати метод ціноутворення торговельних фармацевтичних підприємств, запропонований у дисертації, а також внести роз'яснення щодо окремих норм законодавчого забезпечення, які стосуються визначення терміна “ціна виробника”.

11. Пріоритетним напрямом розвитку фармринку України є збільшення експортного потенціалу, а серед низки проблемних питань, які підлягають державному регулюванню в найближчому майбутньому, головним вважаємо подолання технічних бар'єрів у сфері міжнародної торгівлі. На основі огляду міжнародного досвіду державного регулювання діяльності суб'єктів фармацевтичного ринку та вимог до якісних показників продукції вважаємо перспективним його застосування в Україні, зокрема, щодо впровадження гармонізованих стандартів лабораторної, виробничої, дистриб'юторської практики на фармацевтичному ринку (GLP, GCP, GMP, GDP). Консолідація, що відбуваються на фармацевтичних ринках різних країн світу, активізує розвиток глобальних процесів взаємного визнання і гармонізації.

12. Зважаючи на особливості медикаментів як товару, реклама значної кількості препаратів може виявитись недоцільною і некоректною з огляду на їхню високу значимість при лікуванні важкохворих людей та цілковиту непотрібність чи навіть шкідливість для здорового населення. Враховуючи таку особливість ліків, як товару, вважаємо за потрібне проводити попереднє виявлення доцільності рекламної діяльності щодо окремого лікарського засобу, керуючись алгоритмом прийняття рішення про доцільність реклами, який ми запропонували у вигляді схеми.

...