Повторність злочинів: особливості регламентації за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав

Результати дослідження. Якщо проаналізувати структуру ст.32 КК України, то вона є наступною:

- ч. 1 та ч. 3 - встановлюють певні особливості злочинів, що можуть утворювати повторність;

- ч. 2 відмежовує повторність злочинів від одиничного продовжуваного злочину;

- ч. 4 вказує на особливі кримінально-правові ситуації, за яких повторність відсутня [2, 70].

Слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 32 КК України закріплює такий вид повторності, як повторність тотожних злочинів. За змістом ч. 1 ст. 32 КК України тотожні злочини - це злочини одного виду, вони передбачені однією і тією самою статтею Особливої частини КК, в назві якої вид злочину, як правило, і знаходить своє відображення.

В свою чергу ч. 3 ст. 32 КК України формулює інший вид повторності - повторність однорідних злочинів. Вона має місце, якщо особа вчиняє декілька злочинів, передбачених різними статтями КК України, але лише у випадках прямо передбачених Особливою частиною цього Кодексу. Однорідність злочинів - поняття, яке кримінальний закон не встановлює і яке певний час було дискусійним. Найбільшу розповсюдженість отримала точка зору, згідно з якою однорідними злочинами визнаються такі злочини, які посягають на однакові або подібні безпосередні об'єкти і вчинені з однією формою вини (обидва умисно або необережно). Це положення було викладене в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 3 грудня 1962 р. "Про практику призначення судами покарання у випадку вчинення нового однорідного чи не менш тяжкого злочину". І хоча це роз'яснення формально вже давно не має чинності, практика все одно орієнтується на нього при вирішенні даного питання [4, 100].

Вперше на законодавчому рівні ч. 2 ст. 32 КК України відмежовує повторність злочинів від одиничного продовжуваного злочину. Крім відмежування повторності злочинів від продовжуваного злочину, про що прямо зазначено в ч. 2 ст. 32 КК України, цю форму множинності злочинів необхідно відрізняти також від так званого складеного злочину та злочину, склад якого передбачає кілька альтернативних діянь [2, 72].

Ч. 4 ст.32 КК України фіксує окремі кримінально-правові ситуації, за яких вчинений особою злочин не може бути елементом повторності:

- за вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом;

- судимість особи за вчинений нею злочин знята або погашена.

Порівняльно-правовий аналіз вітчизняного кримінального законодавства та кримінального законодавства окремих зарубіжних держав свідчить про те, що виділення повторності злочинів як різновиду (форми) їх множинності є характерним для кримінального законодавства більшості колишніх республік Радянського Союзу та деяких країн, які перебували у так званому соціалістичному таборі. У кримінальному праві держав далекого зарубіжжя повторність злочинів на рівні його Загальної частини практично не виокремлюється. повторність злочин кримінальне регламентація

Майже у всіх кримінальних кодексах пострадянських держав у статтях їх Загальної частини дається визначення понять "повторність" або "неодноразовість злочинів", "сукупність злочинів" та "рецидив злочинів". При цьому у кримінальних кодексах чотирьох пострадянських держав (Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки, Грузії та Республіки Білорусь) виокремлено розділи під назвою "Множинність злочинів", але у статтях, що містяться у цих розділах, визначення поняття "множинність злочинів" не дається. Водночас у них визначаються поняття "повторність злочинів", "сукупність злочинів" та "рецидив злочинів". У Кримінальних кодексах інших пострадянських держав (Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Вірменія, Республіки Молдова, Азербайджанської Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Таджикистан, Киргизької Республіки, Республіки Вірменія) визначення понять окремих форм множинності злочинів дається у статтях, які містяться у розділах, що стосуються злочину.

При порівнянні структури статей щодо повторності злочинів та окремих їх формулювань нашу увагу привернуло декілька моментів. Наприклад, повністю відповідає ст. 32 КК України за формулюванням та структурою ст. 21 Кримінального кодексу Республіки Вірменія від 29 квітня 2003 року.

В плані повноти регламентації повторності злочинів заслуговує на увагу ст.19 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан від 21 травня 1998 року (надалі - КК Республіки Таджикистан). Цікавою ця стаття є перш за все завдяки своїй структурі. Вона складається з 6 частин і, на нашу думку, найбільш повно регламентує цю форму множинності злочинів порівняно з відповідними статтями кримінальних кодексів інших пострадянських держав. Структура ст.19 КК Республіки Таджикистан наступна:

ч. 1 встановлює особливості вчинення злочинів, які утворюють повторність тотожних злочинів;

ч. 2 встановлює особливості вчинення злочинів, які утворюють повторність однорідних злочинів;

ч. 3 вказує на особливі кримінально-правові ситуації, за яких повторність відсутня;

ч. 4 вказує на особливості кваліфікації повторності злочинів;

ч. 5 відмежовує повторність злочинів від одиничного продовжуваного злочину;

ч. 6 відмежовує повторність злочинів від одиничного триваючого злочину.

Цікавим є підхід, застосований у Кримінальному кодексі Республіки Молдови від 18 квітня 2002 року (надалі - КК Республіки Молдови). По-перше, глава ІІ Загальної частини "Злочин" сформована таким чином, що окремою нормою закріплює такі поняття, як "одиничний злочин" (ст. 28), "триваючий злочин" (ст. 29), "продовжуваний злочин" (ст. 30) та "повторний злочин" (ст. 31).

Повторним злочином визнається вчинення двох або більше ідентичних чи схожих діянь, передбачених однією і тією самою кримінальною нормою, за умови, що особа не була засуджена за жоден із них та не сплинув строк їх давності. Вчинення двох або більше діянь, передбачених різними статтями КК, визнається повторним злочином у випадках, передбачених Особливою частиною цього КК.

По-друге, лише КК Республіки Молдови у ст. 32 дає визначення "множинності злочинів". Під нею розуміється вчинення декількох злочинів однією особою за умови, що принаймні за два із них не має процесуальних перепон для порушення нової кримінальної справи і що особа не була засуджена за жодний із них (ч. 1). Згідно з ч. 2 цієї статті множинність злочинів проявляється, залежно від обставин справи, у сукупності злочинів чи їх рецидиві. Отже, законодавець у КК Республіки Молдови відмовляється від загальноприйнятої на пострадянському просторі моделі різновидів (форм) множинності, формуючи її лише з сукупності та рецидиву, та відмовляється від вживання терміну "повторність злочинів", використовуючи натомість поняття "повторний злочин".

До речі, такий підхід, де замість поняття "повторність злочинів" використовується поняття "повторний злочин", вперше на пострадянському просторі було запроваджено у Кримінальному кодексі Грузії від 22 липня 1999 року.

Слід додати, що серед пострадянських держав не виділяється повторність злочинів як окремий різновид (форма) множинності у кримінальному праві Литовської Республіки (КК передбачає лише такий прояв множинності, як рецидив), Естонської Республіки (Пенітенціарний кодекс цієї республіки взагалі не передбачає множинність злочинів та її різновидів (форм)). Особлива ситуація щодо повторності злочинів склалася в кримінальному праві Російської Федерації.

Що стосується останньої, то Кримінальний кодекс Російської Федерації, прийнятий 13 червня 1996 року (надалі - КК РФ), спочатку передбачав три форми множинності злочинів: неодноразовість (ст. 16), сукупність (ст. 17) та рецидив (ст. 18). Федеральним законом РФ від 8 грудня 2003 р. № 161-ФЗ були внесені суттєві зміни до КК РФ, в тому числі і щодо відповідальності за множинність злочинів. З КК РФ була виключена ст. 16, яка визначала поняття неодноразовості злочинів та її правових наслідків. Одночасно були внесені зміни до ч.1 ст. 17 "Сукупність злочинів", а ст. 18 "Рецидив злочинів" була викладена в новій редакції [6, 19]. Таким чином, Російська Федерація також відмовилася від такого різновиду (форми) множинності, як повторність злочинів.

У деяких країнах колишнього так званого соціалістичного табору по-різному вирішується питання нормативного визначення поняття як повторності злочинів, так і їх множинності взагалі.

Наприклад, у Кримінальному кодексі Республіки Польща від 1 січня 1997 року взагалі не вживаються словосполучення: повторність, сукупність, рецидив, множинність злочинів.

Інший приклад - глава друга Загальної частини Кримінального кодексу Республіки Болгарії від 15 березня 1968 року (надалі - КК Республіки Болгарії) містить розділ IV "Множинність злочинів", який складається з восьми статей, однак не містить нормативного визначення таких понять, як "повторність", "сукупність" та "рецидив злочинів", хоча при цьому виокремлює "небезпечний рецидив" У статях цього розділу визначається порядок призначення покарання при вчиненні особою декількох злочинів.

Зокрема в ст. 28 КК Республіки Болгарії зазначається: "Передбачене в Особливій частині КК покарання за злочин, вчинений повторно, призначається, якщо особа вчинила злочин після того, як вона була засуджена вироком, який набрав законної сили, за другий такий самий злочин. Це положення застосовується й тоді, коли воно стосується однакових видів злочинів проти громадської і особистої власності".

Ще один приклад: у главі IV Загальної частини Кримінального кодексу Китайської Народної Республіки від 14 березня 1997 року є §4 під назвою "Множинні злочини та покарання", однак в ньому також відсутнє нормативне визначення як самої множинності, так і її різновидів (окрім рецидиву, якому присвячено §2 цієї ж глави). Даний параграф регламентує порядок призначення покарання за декілька вчинених злочинів.

Як зазначалось вище, в кримінальному праві більшості держав далекого зарубіжжя, які належать до континентальної системи права, повторність злочинів окремо не виділяється. Як правило, у їх кримінальних кодексах встановлено порядок призначення покарання або лише за сукупністю злочинів, або за наявності сукупності та рецидиву. При цьому зазвичай не міститься нормативного визначення "сукупності" та "рецидиву злочинів". До першої групи можуть бути віднесені, зокрема, Кримінальний кодекс Голландії 1881 року і Кримінальний кодекс Іспанії 1995 року, до другої - Кримінальний кодекс Республіки Аргентини 1921 року, Кримінальний кодекс Швеції 1962 року, Кримінальний кодекс Бельгії 1867 року або Швейцарський Кримінальний Кодекс 1937 року.

Привертає увагу підхід Кримінального кодексу Японії від 24 квітня 1907 року (надалі - КК Японії) та Кримінального кодексу Республіки Корея від 18 вересня 1953 року, які не вживають терміну "повторність злочинів", однак дають визначення "повторного злочину". Так, ч. 1 ст. 56 КК Японії фіксує, що "Повторним скоєнням злочину вважається, якщо особа, засуджена до позбавлення волі з примусовою працею, протягом п'яти років з дня закінчення виконання покарання або дня звільнення від його виконання знову вчинила злочин, за який повинно бути призначене строкове позбавлення волі з примусовою працею".

Ще одним цікавим, з нашої точки зору, є підхід Кримінального кодексу Туреччини від 1 березня 1926 року, в ст. 80 якого передбачено: "Неодноразове порушення одного і того ж положення закону з метою виконання рішення про вчинення правопорушення вважається одним правопорушенням, навіть якщо ці порушення вчинені в різний час".

Таким чином, проведене дослідження, а саме вибірковий порівняльно-правовий аналіз відповідних норм кримінального права України та кримінального права окремих зарубіжних держав континентальної системи права показав, що питання повторності злочинів, як і їх множинності в цілому, вирішуються в сучасному кримінальному праві по-різному.

Висновки

Незважаючи на те, що найбільш повно повторність злочинів регламентована в кримінальному праві пострадянських держав, тенденції щодо такої регламентації досить неоднозначні. Так, у більшості кримінальних кодексів колишніх союзних республік СРСР нормативне закріплення повторності злочинів є однотипним і в основних своїх рисах подібне до того, що має місце в КК України. Водночас повторність злочинів як окремий різновид їх множинності взагалі не передбачена у КК Литовської Республіки та ПК Естонської республіки. Російська Федерація відмовилася від виділення у КК неодноразовості злочинів у 2003 році. КК Грузії та КК Республіки Молдова замість поняття "повторність злочинів" використовують поняття "повторний злочин".

1. Кримінальне законодавство тих зарубіжних країн, які певний час належали до так званого соціалістичного табору, також по-різному вирішує питання регламентації повторності злочинів. Деякі кримінальні кодекси взагалі не містять положення щодо множинності та її різновидів (форм), а деякі акцентують свою увагу лише на рецидиві.

2. Кримінальним законодавством деяких інших зарубіжних держав, що належать до континентальної системи права, зазвичай передбачено особливості кримінальної відповідальності за сукупність злочинів, а у ряді країн і за рецидив злочинів. При цьому, як правило, увага акцентується на призначенні покарання за наявності сукупності або рецидиву злочинів.

У подальших дослідженнях передбачається провести порівняльно-правовий аналіз регламентації повторності злочинів у кримінальному праві зарубіжних держав так званої англосаксонської правової системи.

Потребують також спеціального вивчення зазначені вище підходи у кримінальному праві тих держав континентальної правової системи, які відмовилися від виділення повторності злочинів як окремого різновиду їх множинності - з аналізом аргументів такої відмови, сформульованих у відповідних теоретичних джерелах.

Бібліографічний список

1. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. на 10 лютого 2010 року: (Відповідає офіц.. текстові) - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ. - 152 с.

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С. С. Яценко. - К.: А.С. К., 2006. - 848 с. - (Нормат. док. та комент.).

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 5-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2008. - 1216 с.

4. О.І. Зінченко, В.І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. - Харків: "Фінн", 2008 - 336 с.

5. Кривоше ин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). - К.: Выща шк. 1990. - 159 с. 6. Стрижевська А.А. Сукупність злочинів за кримінальним правом України. Дисертація на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. - К., 2007. - 201 с.

6. Плотникова М.В. Неоднократность преступлений в уголовном праве России. - Автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / М.В. Плотникова. - М., 2003. - 16 с. 8. http: //lav.edu.ru.

Размещено на Allbest.ru