Погляд на юридичну відповідальність, як різновид правовідносин, та його значення для формування сучасної юридичної теорії відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляд на юридичну відповідальність, як різновид правовідносин, та його значення для формування сучасної юридичної теорії відповідальності

юридичний ретроспективний відповідальність

Поняття «юридична відповідальність» являється однією з центральних системоутворюючих категорій юридичної науки, а теорія юридичної відповідальності - є, відповідно, однією із головних проблем сучасної правової науки.

В юридичній науці сформувалось три принципово різних підходи до трактування поняття «юридична відповідальність», а саме: (1) ретроспективний, (2) проспективний (позитивний) та (3) двохаспектний.

Найбільш поширеним, навіть пануючим, поглядом на юридичну відповідальність є ретроспективний підхід до неї. При цьому в межах цього підходу вважається, що розуміння юридичної відповідальності «може бути тільки ретроспективним» [19, с. 317].

Між окремими вченими-юристами прихильниками ретроспективного підходу щодо розуміння юридичної відповідальності є певні розбіжності. Одні автори зводять її до обов'язку особи, яка здійснила правопорушення, зазнати несприятливі наслідки [див. наприклад, 4 с. 17; 6, с. 829; 21, с. 316 та інші], другі - до санкції чи її реалізації [див. наприклад, 11, с. 4; 17, с. 54; 5, с. 85 та інші], треті - до виконання зобов'язання, яке порушено, під впливом державного примусу [див. наприклад, 14, с. 21-22; 3, с. 4 та інші] і т.д. Ті, хто розглядає юридичну відповідальність у межах ретроспективного підходу в процедурному ключі, як правило, визначають її як застосування до особи, яка вчинила правопорушення, примусових заходів, передбачених санкцією порушеної норми, у встановленому процесуальному порядку [7, с. 592]. Вже із наведеного у цьому абзаці можливо побачити, що ретроспективний підхід обертається навколо двох юридичних феноменів: (1) правопорушення та (2) несприятливих наслідків, які виникають у правопорушника у зв'язку з цим правопорушенням.

Зміст та місце ретроспективного погляду на юридичну відповідальність у системі пострадянського юридичного знання (в тому числі в український правовій науці), скоріш за все, обумовлені, з одного боку, пануванням вузького розуміння права у сучасній вітчизняній правосвідомості, правовій традиції та практиці, а, з іншого, впливом доктрини кримінального права на процес формування юридичної науки в цілому, її окремих галузей (включаючи загально-юридичну теорію) та інститутів.

Деякі вчені-юристи ставлять під сумнів вірність та доцільність тлумачення юридичної відповідальності лише як певних негативних наслідків, або санкції, або іншим прийнятним для ретроспективного підходу до її тлумачення чином. Це обумовлено тим, що ретроспективний підхід до юридичної відповідальності сприймається цими вченими як такий, що не є адекватним, як тим реаліям, що мають місце у юридичній практиці (в тому числі сучасній), так також і тим потребам, які поставали, постають і будуть поставати у майбутньому перед вітчизняною юридичною наукою.

Критичні закиди щодо ретроспективного розуміння юридичної відповідальності завжди, як правило, починали набувати достатньо великого поширення в ті періоди нашого суспільства, які пов'язанні з його переходом у ті стадії розвитку, на яких відбувались (реально чи квазіреально) процеси демократизації суспільно - політичного ладу, активізації руху за забезпечення більшого юридичного захисту прав, свобод та інтересів окремо взятої особи тощо. Саме в ці історичні моменти, як вже відмічалось вище, окремі вчені-юристи намагались переглянути ретроспективне розуміння юридичної відповідальності, запропонувати альтернативні погляди на такий важливий юридичний феномен, яким є юридична відповідальність. Як правило, ці спроби не приводили до якихось більш-менш помітних позитивних зрушень у юридичній науці і практиці (при цьому в першу чергу це сказане стосується юридичної практики). Однак, кожна така спроба породжувала певне відлуння у правознавстві, яке затухало досить поступово. Більш того, остаточно воно не затухало. Все це спричиняло те, що кожний новий раз критика ретроспективного погляду на юридичну відповідальність, а, відповідно, і альтернативних думок щодо її визначення, становилась все більш сильною та аргументованою, а також такою, що охоплювала все більше коло прихильників.

Всі альтернативні ретроспективному підходу погляди на юридичну відповідальність можливо об'єднати у два підходи - (1) проспективний і (2) двохаспектний.

В якості альтернативного ретроспективному підходу до юридичної відповідальності у 60-і роки ХХ сторіччя у нашому правознавстві формується проспективний (позитивний) погляд на неї (П. Недбайло [9, с. 50-51], М. Строгович [12, с. 73], С. Алексєєв [1, с. 371] та інші). В його межах вважається, що юридична відповідальність аспекті передбачає суворе, досконало ініціативне виконання своїх обов'язків або осмислення особою власного обов'язку перед суспільством, розуміння в світлі цього обов'язку змісту та значення своїх дій, корегування своїх дій з покладеними на неї обов'язками, які випливають із суспільних зв'язків людини.

Одночасно поряд з тлумаченням юридичної відповідальності в проспективному ключі існує двохаспектний погляд на неї (Р. Хачатуров, Р. Ягутян [20, с. 270].

В. Смирнов [10, с. 77] та інші). Відповідно до останнього підходу ретроспективна юридична відповідальність є наслідком порушення відношень позитивної юридичної відповідальності. Іншими словами, ретроспективна відповідальність виникає у суб'єкта права у випадках порушення ними проспективної відповідальності, тобто коли він порушив правило поведінки, що міститься у праві.

Проспективний та двохаспектний погляд на юридичну відповідальність пов'язані з певним відходом їх прихильників від чистого вузького праворозуміння. Більш того, іноді ці погляди прямо спирається на ту чи іншу теорію, яку слід відносити до шкіл широкого розуміння права.

Нажаль, як правило, ті вчені, які тлумачать юридичну відповідальність в проспективній або двохаспектній площині, в своїх характеристиках окремих сторін формування та дії механізму юридичної відповідальності, її принципів тощо постійно втрачають зв'язок з юридичною матерію, та виходять у сферу морально-етичних роздумів та суджень, іноді, навіть, починають аналізувати не стільки її юридичні аспекти та сторони, скільки психологічний бік поведінки особи, тобто роблять свій науковий пошук за межами предмета юридичної науки.

Крім того, зазвичай, висунувши тезу про те, що юридичну відповідальність слід розуміти у проспективному (або двохаспектному) ключі, прихильники цих точок зору при розгляді інших (крім поняття) питань, пов'язаних з юридичною відповідальністю, фактично починають зводити її до ретроспективної відповідальності [див. наприклад, 1, с. 83-85; 9, с. 27, 44, 52 тощо].

В той же час, незважаючи на недоліки, які притаманні позитивному та двохаспектному поглядам на юридичну відповідальності (в тому числі вищезгадані), з абсолютизуванням вірності та необхідності ретроспективного підходу до розуміння юридичної відповідальності навряд чи слід погоджуватись. Особливо це очевидно в контексті всього комплексу практичних завдань, які повинна сьогодні забезпечити юридична наука і практика. В першу чергу тут мається на увазі виховна, профілактична, просвітницька, морально-етична тощо функції права, які воно відіграє у процесі свого впливу на суспільство в цілому та окремо взяту особу.

У межах будь-якого із зазначених підходів до розуміння юридичної відповідальності є питання про родове поняття, яке слід обрати для формулювання його наукової дефініції.

Уявляється, що в цьому плані досить перспективним виглядає використати в якості такого поняття категорію «відносини» (чи «правовідносини»). При цьому вчені - юристи по різному ставляться до спроб визначення поняття «юридичної відповідальності» через поняття «відношення/сини» («правовідношення/сини»). Палітра тут досить багата: від прямого заперечення такої можливості (С. Братусь [3]) до намагань розглянути перше поняття через друге (М. Строгович [12, с. 72-73], Ф.Н. і Ф.Ф. Фатку - лліни [18, с. 308] та інші). Цікаво, що розшарування з цього питання ми знаходимо у першу чергу в межах ретроспективного підходу до юридичної відповідальності.

Однак переважна більшість авторів визнає, що юридичну відповідальність можливо вважати різновидом правовідносин. При цьому за найбільш поширеною точкою зору із зазначеного приводу (Я. Брайнін, М. Студенікіна [16, с. 100], А. Шабуров [15, с. 435] та інші) пропонується розглядати юридичну відповідальність, як правоохоронне правовідношення.

На відміну від наведеної позиції, С. Братусь та деякі інші вчені вважають, що «добровільне виконання зобов'язання юридичною відповідальністю не є, відповідальність - не правовідносини (підкреслено мною - А.М.), а атрибут, властивість обов'язку на тій стадії його реалізації, коли він не виконується добровільно, навіть при бажанні зобов'язаної особи, і тому застосовується державний примус» [3, с. 102]. При цьому він характеризує свою позицію щодо розуміння юридичної відповідальності наступним чином: «автором (тобто С. Братусем А.М.) обгрунтовується та захищається розуміння юридичної відповідальності, як стану державного (або суспільного в межах, встановлених законом) примусу до виконання порушеного обов'язку, як виконання юридичного обов'язку під впливом державного примусу. Юридична відповідальність вслід за деякими іншими правознавцями автором тлумачиться як реалізація санкції норми. Головне - це обов'язок. Юридична відповідальність - це той же обов'язок, але обов'язок, який примусово виконується, якщо особа… на яку цей обов'язок покладений, не виконує його… в праці ставиться під сумнів (положення - А.М.), що юридична відповідальність обов'язково пов'язана з додатковими обтяженнями (обов'язками) для зобов'язаної особи» [3, с. 5].

Таким чином, можливо стверджувати, що в межах ретроспективного підходу в принципі більшістю авторів, як мінімум, не заперечується можливість розгляду юридичної відповідальності, як правовідношення.

Що стосується можливості розглядати юридичну відповідальність, як різновид правовідносин, у рамках позитивного та двохаспектного підходів до її розуміння, то уявляється, що це є досить природним (якщо не зводити юридичну відповідальність виключно то психологічних хвилювань, які виникають у суб'єкта у зв'язку з сумлінним виконанням ним своїх правових обов'язків/користуванням правами (свободами). Невипадково у Б. Базилєва читаємо: «юридична відповідальність в позитивному своєму значенні уявляє собою особливий зв'язок, особливе відношення (підкресленою мною - А.М.) громадянина з державою або регламентований правом зв'язок (підкресленою мною - А.М.) фізичної особи… з… державою» [2, с. 19]. Така точка зору Б. Базилєва цілком зрозуміла, оскільки він, як на це вказує О. Сурілов, ґрунтовно розробив концепцію юридичної відповідальності, як охоронного правовідношення [13, с. 401].

На підставі викладеного, можливо зробити висновок, а саме: є достатньо підстав вважати, що загально - правову теорію юридичної відповідальності (яка формуються у межах плюралістичного середовища з питань праворозуміння) необхідно розробляти спираючись на тлумачення юридичної відповідальності як правовідношення, а, відповідно, з урахуванням положень існуючих концепцій відносин та правовідносин, включаючи залучення теоретичних надбань усіх соціальних наук.

До сказаного слід додати, що безперечно, побудова сучасної теорії юридичної відповідальності може мати місце тільки виходячи із результатів аналізу суспільно - економічних та політико-правових реалій, взятих під юридичним кутом зору. При цьому в даному випадку існує необхідність базуючись на методології (в тому числі категоріально-понятійному апараті) та досягненнях, в першу чергу, загальної юридичної теорії і в межах останньої. Якщо цього зробити не можливо, то тут є два шляхи (якщо ми не заперечуємо необхідність існування загальної юридичної теорії): (1) доопрацювання існуючої загальної юридичної теорії з метою її відповідного прилаштування-вдосконалення; (2) заміна існуючої загальної юридичної теорії новою.

В той же час, хотілось би зауважити, що це слід робити з урахуванням тієї принципової відмінності, яка існує у поглядах на державно-правову дійсність в межах різних юридичних шкіл правознавства, і які випливають із різниці у праворозуміннях, що не може не вплинути на теоретичні засади формування поглядів на юридичну відповідальність у межах ретроспективного, перспективного та/чи двохаспектного підходів до розуміння останньої. А саме в цьому компоненті і помиляються прихильники, в першу чергу, проспективного та/чи двохаспектного розуміння юридичної відповідальності. Саме це і спричиняє те, що вони, як вже підкреслювалось вище, або для обгрунтування своїх поглядів «уходять» за межі правознавства, у філософію, соціологію, етику тощо, або «скочуються» у лоно розробленої у межах ретроспективного підходу теорії юридичної відповідальності, і яка, як це також вже вказувалось вище, (а) сформувалась у сфері кримінального права, і яка (б) за природою своєю в принципі заперечує існування проспективної (а відповідно - і двохаспектної) відповідальності.

Уявляється, що вирішити дискусію щодо розуміння юридичної відповідальності на користь якогось одного із зазначених вище підходів до тлумачення юридичної відповідальності або узгодити їх можливо лише за умови побудови загальної (тобто таку, яка б була прийнятна для усіх без винятку галузей права) теорію юридичної відповідальності. Вважаю, що така теорія можлива на базі тлумачення поняття «юридична відповідальність» через категорію (саме категорію) «правовідношення». На таку думку, крім іншого, нас може надихнути та обставина, що фактично представники всіх трьох принципово різних поглядів на юридичну відповідальність, за деяким виключенням (С. Братусь), не виключають можливість розгляду юридичної відповідальності.

Все сказане дає всі підстави вважати, що у процесі вирішення проблеми який саме підхід до розуміння юридичної відповідальності є більш вірним та доцільний для формування сучасної загально-юридичної теорії юридичної відповідальності (чи ретроспективний (негативний), чи проспективний (позитивний), чи двох - аспектиний) - досить плідним є погляд на юридичну відповідальність як правовідношення.

У цьому випадку у ході відповідної науково-дослідницької роботи обов'язково буде сформульована більш-менш прийнятна для усієї юридичної науки наукова дефініція поняття «юридична відповідальність». Точніше буде сказати, що буде сформульовано декілька конкуруючих між собою наукових дефініцій поняття «юридична відповідальність», оскільки різниця у право - розуміннях обов'язково породить різницю у визначеннях, незважаючи на те, що родове поняття для цих дефініцій буде одним і тим же - правовідношення. При аналізі цих дефініцій, а також сформульованих на їх базі теорій юридичної відповідальності, взятих у контексті конкретно-історичних завдань, які постали перед юридичною практикою на певному етапі її розвитку, можливо буде обрати адекватну цим потребам загально-юридичну теорію юридичної відповідальності.

Размещено на Allbest.ru