Призначення судово-психологічної експертизи як важлива складова системи захисту у кримінальному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Призначення судовопсихологічної експертизи як важлива складова системи захисту у кримінальному процесі України

Курдюков В.В.

Науково-технічна революція, яка здійснюється широким фронтом в нашій країні [2, 75], об'єктивно впливає і на процес правосуддя. При цьому глибоке теоретичне осмислення тенденцій розвитку науки і техніки, визначення співвідношення юридичних та природничих методів в процесі доказування, обґрунтування принципових можливостей використання наукових досягнень в кримінальному судочинстві вже неодмінно повинні знаходити себе у широкому та швидкому впровадженні в адвокатську практику. Достатньо зрозуміти, що пізнання закономірностей науково-технічного прогресу, вивчення та використання його результатів дозволять значною мірою удосконалювати як наукові, так і практичні основи сучасного захисту у кримінальному судочинстві.

Роль та місце науки, її значення у механізмі суспільних відносин є домінуючими. У будь-який час, розвиток науки перетворював її на провідний чинник суспільного розвитку. Сьогоденний стан науки дає змогу вдосконалювати старі та створювати нові засоби реалізації окремих завдань в сфері кримінально-процесуальних правовідносин. Зараз, коли провідне місце в системі кримінального правосуддя посіли тенденції по вдосконаленню засобів встановлення істини, особливу увагу привертає та низка завдань, яка стосується процесу застосування науково-технічних засобів у доказуванні.

Ефективність використання даних наук до останнього часу визначались кількістю та різноманітністю залученої чи розробленої техніки. Це пояснюється тим, що техніка відносно легко втілюється в практику та дає видимий ефект. Слід підкреслити, що сучасні дані природничих та технічних наук реалізуються в кримінальному судочинстві безпосередньо через спеціальні знання. Через знання, які виходять за межі звичних, побутових знань, які одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками процесу в межах наданих кожному з них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань [3, 22]. Сучасна теорія кримінального процесу визначає головну форму застосування спеціальних знань -- судову експертизу, яка здійснюється в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства [1, 1].

Ми хочемо приділити увагу такому виду судової експертизи, який відкриває зовсім інший, навіть більш цікавий горизонт міркувань. Мова іде про судово-психологічну експертизу. Використання досягнень психології у сфері доказування певний, досить тривалий час знаходилось поза увагою науки кримінально-процесуального права. Більше того, використання можливостей психології навіть зараз обминається з боку захисту. Відсутність теоретичного аналізу щодо використання даних науки психології у процесі захисту впливає на створення системи норм, які б регулювали ці відносини та як наслідок подолали б ще одну перешкоду на шляху встановлення істини. Відсутність практичних розробок певною мірою стримує використання всього арсеналу цієї корисної науки.

Підготовленість юристів в галузі психології безумовно зростає, але все ж таки відстає від сучасної потреби. Безумовно, висококваліфікована підготовленість однієї людини одночасно у двох доволі складних самостійних і дуже об'ємних по інформативності сферах -- психології та юриспруденції -- практично неможлива, та і необхідність у цьому відсутня.

В середині минулого століття, а саме в 70-х роках, коли активно починала розвиватись судово-психологічна експертиза, в науковій літературі постійно виникали спори відносно її предмета. Сьогодні вважається, що основним предметом судово-психологічної експертизи є питання про діяльність осіб, індивідуально-психологічні особливості яких не виходять за межі норми (особливості сприйняття певних явищ за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати, особливості реагування на екстремальні ситуації тощо) [5, 222]. До предметної сфери можна віднести і питання про особливості перебігу психологічних процесів у психічно здорових осіб, встановлення даних про пізнавальну діяльність, про психічні стани, про якості особистості [6, 2]. Таке визначення сформувалось у відповідь на твердження, що психічна діяльність людини відображає об'єктивну реальність, однак в силу тих чи інших обставин (вік, стан здоров'я) цей процес може мати певні відхилення.

На наш погляд, основним предметом судово-психологічної експертизи є визначення здатності певних суб'єктів кримінального процесу, показання яких використовуються як доказ, правильно сприймати явища дійсності і давати про них свідчення. кримінал адвокат психологія юрист

В отриманні за допомогою спеціальних психологічних знань та методів їх застосування нових фактичних даних, які дозволять досить точно оцінити особливості психічної діяльності обвинуваченого, свідка або потерпілого полягає головна функція судово-психологічної експертизи.

У певних літературних джерелах деякі теоретики судово-психологічної експертизи бажали отримати від психолога судження про вірогідність показань допитуваних осіб та про щирість таких показань, нібито забуваючи, що це є невід'ємною частиною функцій юристів. Дехто пішов далі і висловив припущення щодо можливості встановлення за допомогою спеціальних психологічних знань мети та мотиву злочину. Ми повинні одразу ж відкинути ці ідеї, бо встановленням мотиву та мети злочину може займатися виключно слідство чи суд.

Головні завдання психологічної експертизи конкретизуються в залежності від виду та об'єкта дослідження. А.О. Екменчі [7] відносив до завдань питання наступного характеру: психологічна мотивація дій підсудних, потерпілих та свідків; встановлення факту фізіологічного афекту; можливості обмови та самообмови з психологічних мотивів; психологічна оцінка особистості підсудного та його соціальних настанов; психології неповнолітніх учасників процесу. Ю.М. Грошевий до завдань судово-психологічної експертизи відносить тривалість та важкість сильного душевного хвилювання, дослідження специфіки тривалого та інтенсивного впливу несприятливих чинників на людину та прояв їх у змінах його функцій (фізіологічних та психологічних), а також з'ясування відсталості в розумовому розвитку неповнолітнього обвинуваченого внаслідок впливу несприятливих зовнішніх чинників, з'ясування суб'єктивної можливості неповнолітнього правильно оцінювати та сприймати обставини, які мають значення для справи [4].

На підставі дослідженого матеріалу пропонується конкретизувати основні та найбільш важливі завдання судово-психологічної експертизи. По-перше, це встановлення факту психічно здорових обвинувачених, свідків та потерпілих правильно сприймати важливі для справи обставини та давати про них свідчення. По-друге, встановлення факту відповідності інтелектуального віку неповнолітнього обвинуваченого біологічному віку. По-третє, встановлення наявності чи відсутності в момент скоєння протиправних дій стану фізіологічного афекту. Крім того, корисним є встановлення психологічного портрету особи, який може свідчити, чи усвідомлює така особа значення своїх дій, чи може вона керувати ними та передбачати їх наслідки. Ми вважаємо, що зазначені завдання судово-психологічної експертизи повинні бути фундаментом для розробки теоретичних і практичних рекомендацій для використання їх адвокатами. Заявлені твердження можуть слугувати і основою для розробки норми, яка доповнила б ст. 76 КПК України новим видом обов'язкової експертизи -- судово-психологічної.

Основним принципом судово-психологічної експертизи є спрямованість дослідження для встановлення змісту та структури індивідуальної свідомості людини в момент скоєння конкретних вчинків та відображення явищ дійсності.

Сьогодні всебічне розслідування кримінальних справ та подальший їх судовий розгляд повинен включати аналіз психічних механізмів поведінки особи та ступеню її усвідомленості. Вивчення адвокатської практики свідчить, що судово-психологічна експертиза знаходить, на жаль, дуже мале застосування в захисній діяльності. Саме судово-психологічна експертиза є однією із складових фундаменту впровадження нових наукових досягнень. Вона являє собою унікальний засіб отримання доказової інформації для встановлення істини.

В процесі становлення та розвитку судово-психологічної експертизи, в результаті експертної практики поступово накопичився великий емпіричний матеріал, який повинен бути застосований в адвокатській практиці. Виділимо ряд питань, які можуть бути корисні в захисній діяльності:

1) Яка загальна психологічна характеристика підекспертної особи (темперамент, характер, нахили, мотиваційна сфера тощо)?

2) Які психічні властивості підекспертної особи мають чітко виражений характер та можуть істотно впливати на її поведінку?

3) Якими є домінуючі мотиви поведінки підекспертної особи?

4) Чи є наявність у підекспертної особи вікових та індивідуальних особливостей, які можуть вплинути на об'єктивність її показань?

5) Чи могла підекспертна особа, перебуваючи у певному психічному стані, передбачати наслідки своїх дій?

6) Чи є у підекспертної особи ознаки, не пов'язані з душевним захворюванням, розумового відставання, у чому вони виявляються?

7) Чи здатна підекспертна особа, при врахуванні рівня її особливості та розумового розвитку, правильно розуміти значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки?

Особливо корисними є наступні запитання при здійсненні захисту у справах, пов'язаних з управлінням технікою:

1) Якою є реакція підекспертної особи на перешкоду, що раптово виникла?

2) Як вплинули ті чи інші об'єктивні умови на ступінь уваги підекспертного, на швидкість і точність його реакції?

3) Який вплив справили індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи на її дії у незвичній обстановці, яка склалася?

4) Як могла вплинути втома на поведінку підекспертної особи в обстановці, що склалася?

5) Яким є можливий вплив тих або інших негативних емоцій (душевних хвилювань), що виникли у підекспертної особи до події, на характер її дій?

Підсумовуючи сказане, можна побачити, що судово-психологічна експертиза, за допомогою якої встановлюється об'єктивна істина у кримінальних справах являє собою невід'ємну складову системи захисту.

Список літератури

1. Закон України “Про судову експертизу” // Відомості Верховної Ради України. -- 1994. - № 28. -- Ст. 1.

2. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. -- К.: Вища школа, 1980.

3. Гончаренко В.Г., Курдюков В.В., Легких К.В. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні // Вісник Академії адвокатури України. -- 2007. -- Вип. № 2(9).

4. Грошевой Ю.М. Психологическая экспертиза на предварительном следствии // Криминалистика и судебная экспертиза. -- Киев, 1970. -- Вып. 7.

5. Експертизи у судовій практиці / За ред. В.Г. Гончаренка. -- К.: Юрінком Інтер, 2004.

6. Коченов М.М. Судебно-психологическая экспертиза. -- М., 1977.

7. Экменчи А.О. О судебно-психологической экспертизе // Советская юстиция. -- 1968. № 6.

Размещено на Allbest.ru