Проблеми визначення окремих ознак складу незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля» від 15 листопада 2009 р. Кримінальний кодекс (далі - КК) був доповнений статтею 239, що передбачає відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель. При цьому на практиці при кваліфікації цього злочину виникає ціла низка проблем, зумовлених невідповідністю змісту ознак складів цього злочину та положень чинного земельного законодавства України. Пояснити це можна ігноруванням законодавцем спеціальних техніко-юридичних правил (прийомів) нормотворчості, використання яких дозволяє йому сформулювати у КК конкретні заборони чи приписи таким чином, що вони набувають бланкетного характеру [1, c. 49-50] (зокрема, при викладенні змісту тих ознак складів злочинів, описати які, в силу численності регулюючого нормативного матеріалу, неможливо і недоцільно [2, c. 170-171]). З огляду на це метою даної статті є ілюстрація зазначених невідповідностей між змістом окремих ознак складів злочину, передбаченого ст. 239 КК, та положеннями чинного земельного законодавства, які мали бути враховані законодавцем при побудові бланкетного змісту диспозиції цієї кримінально-правової норми, а також визначення того, як само впливають вказані невідповідності на кваліфікацію цього злочину.

Одразу зазначу, що у назві ст. 239 КК та диспозиції її ч. 1 використовується поняття ґрунтового покриву та рівнозначне йому поняття поверхневого шару земель, а не поняття ґрунту. Поняття ґрунтового покриву є похідним від поняття ґрунту і вказує на певний поверхневий шар ґрунту, що розташовується у просторі земельної ділянки (землі). Тому ґрунт у чинному земельному законодавстві обґрунтовано визнається одним із складників земельних ділянок (землі). Підставою цього є положення ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу (далі - ЗК), згідно з якою право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар.

При встановленні адміністративної відповідальності за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом землі законодавець розмежував поняття незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі - КУпАП) та поняття зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок, невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту (ст. 53 КУпАП). При цьому у назві статті 53 КУпАП та її диспозиції як рівнозначні вживаються поняття «ґрунтовий покрив» та «поверхневий шар», а у статті 53 КУпАП - поняття ґрунтового покриву земельних ділянок та родючого шару ґрунту. Водночас у ст. 53 КУпАП окремо передбачена відповідальність за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.

Чинне земельне законодавство не використовує поняття заволодіння стосовно ґрунтів земельних ділянок (земельного покриву). Так, у ч. 2 ст. 168 ЗК використовується формулювання «зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок», а в ч. 3 цієї статті ЗК - «порушення поверхневого шару ґрунту», «зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту» та «нанесення поверхневого шару ґрунту на ділянку, з якої він був знятий», поєднання яких включається у зміст поняття рекультивації. Разом з цим у ч. 3 ст. 168 ЗК поняття порушення поверхневого шару ґрунту та його зняття, складування, зберігання та нанесення на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей вживаються у значенні, що виходять за межі поняття рекультивації.

За чинним законодавством зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок здійснюється власниками земельних ділянок та зеплекористувачами лише за наявності спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 1 ст. 168 ЗК). В разі ж здійснення діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей (ст. 2 ст. 168 ЗК). Зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без зазначеного дозволу не допускається.

Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земельної ділянки (її поверхневим шаром) означає його зняття та перенесення без дозволу спеціально уповноважених органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, або за наявності такого дозволу, але з порушенням існуючого порядку (правил) зняття і перенесення ґрунту земельної ділянки. Тому сутність незаконного заволодіння ґрунтовим покривом має полягати у безоплатному знятті та перенесенні родючого ґрунту земельної ділянки, що здійснюється винним з порушенням встановленого законодавством порядку.

Процедура видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок визначена Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 січня 2005 р. №1. Згідно з підпунктом 1.3 п. 1 цього Порядку його вимоги щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту. Такий дозвіл зобов'язані отримувати власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, що призводять до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту (підпункт 3.1 п. 3 цього Порядку). При цьому в окремих випадках законодавець передбачає, що діяльність гірничодобувних, геологорозвідувальних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів (див.: ч. 2 ст. 52 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. №962-lV; ч. 3 ст. 166 ЗК; абз. 6 листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного агентства земельних ресурсів України від 15 листопада 2007 р. №6-8-2073/1105).

Видається зазначений дозвіл на підставі затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, Державний комітет України із земельних ресурсів відмовляє у видачі дозволу (див. підпункт 3.3 п. 3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок).

Органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 1 ст. 168 ЗК), відповідно до ст. ст. 5, 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р. №963-IV є: а) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (таким органом до 27 листопада 2010 р. була Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, а також її територіальні органи (порядок їх діяльності передбачався Положенням про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, затвердженим постановою КМУ від 21 червня 2010 р. №477), але у зв'язку з набранням чинності 27 листопада 2010 р. постанови КМУ «Про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороню земель» від 22 листопада 2010 р. №1068 цей орган був ліквідований, а зазначена постанова КМУ від 21 червня 2010 р. №477 втратила чинність); б) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, що здійснює контроль за додержанням законодавства про охорону земель (таким органом є Державна екологічна інспекція та її територіальні органи); в) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики, що проводить моніторинг родючості ґрунтів (таким органом є Державна служба охорони родючості ґрунтів). Повноваження зазначених органів закріплені у статтях 7-8 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Підпорядковані такі органи центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів - Державному комітету України із земельних ресурсів, що діє на підставі Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19 березня 2008 р. №224.

Не вимагається спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів (підпункт 3.2 п. 3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок).

Процедура оформлення та видачі зазначеного дозволу передбачається п. 4 названого вище Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок. Підстави та порядок припинення такого дозволу визначені п. 6 цього Порядку. Так, підставами для анулювання дозволу визнається: заява власника земельної ділянки чи землекористувача про анулювання дозволу; смерть власника земельної ділянки; припинення діяльності юридичної особи; припинення права користування земельною ділянкою; зміна власника земельної ділянки чи землекористувача; звернення стягнення на земельну ділянку, яка перебуває у власності, на вимогу кредитора; конфіскація земельної ділянки, яка перебуває у власності, за рішенням суду; визнання дозволу недійсним у судовому порядку; невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту чи порядку проведення рекультивації порушених земель, визначених у проекті землеустрою;

використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, якщо це призводить до забруднення чи засмічення земель, погіршання чи втрати родючості ґрунтів; невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб інспекційних органів Державному комітету із земельних ресурсів (підпункт 6.1 п. 6 зазначеного Порядку).

Правила зняття родючого шару ґрунту, потужність родючого та потенційно-родючого шарів ґрунту, що знімаються, а також особливості зберігання родючого шару грунту визначені у ГОСТ 17.4.3.02-85 «Требования к охране природного слоя почвы при производстве земляных работ» (затверджений та введений в дію постановою Державного комітету СРСР із стандартів від 5 травня 1885 р. №1294).

Таким чином, заволодіння ґрунтовим покривом вважатиметься незаконним, якщо воно здійснюється:

а) без одержання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок; б) власниками земельних ділянок та/або землекористувачами, які здійснюють таке зняття та перенесення родючого шару ґрунту з порушенням вимог виданого їм дозволу; в) власниками земельних ділянок та/або землекористувачами, яким раніше виданий дозвіл на зняття та перенесення родючого шару ґрунту анульовано. При цьому утворюють таке заволодіння лише незаконне зняття родючого шару ґрунту з території певної (однієї) земельної ділянки та його незаконне перенесення на іншу земельну ділянку.

Незаконне зняття грунтового покриву (поверхневого шару) земель має місце у випадках, коли винна особа без спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок або з порушенням його обов'язкових умов за допомогою певних засобів чи знарядь забирає з поверхні земної кори родючий шар ґрунту, видаляючи його із прошарків покриву земельної ділянки. Наприклад, осо - ба-землекористувач для потреб власного селянського господарства, не маючи обов'язкового проекту землеустрою певної ділянки, як підстави видачі зазначеного дозволу, та прагнучи поліпшити його продуктивність, вночі за допомогою робочого знаряддя для зрізання і розрівнювання ґрунту землерийної машини (бульдозера) знімає з території іншої (чужої) земельної ділянки родючий шар ґрунту, відвантажуючи його на спеціальні транспортні засоби для подальшого нанесення на малопродуктивні земельні ділянки свого господарства.

Перенесення грунтового покриву (поверхневого шару) земель як спосіб незаконного заволодіння родючим шаром ґрунту передбачає переміщення за відсутності зазначеного дозволу або з порушенням умов його видачі раніше знятої (забраної) ґрунтової маси (ґрунту) з території (просторів) однієї земельної ділянки на іншу будь - яким способом (зокрема, шляхом використання різних транспортних засобів; вироблених промисловим способом чи самотужки технічних пристосувань і механізмів, які забезпечують таке переміщення (наприклад, конвеєрної ленти, інструментів для погрузки ґрунту тощо); інструментів різного господарсько-побутового призначення, за допомогою яких особа може перенести певний об'єм забраного ґрунту (ведра, носилки та ін.) тощо).

Від перенесення грунтового покриву слід відмежовувати його нанесення. Останнє означає покриття родючим шаром ґрунту малопродуктивних земельних ділянок або ділянок, поверхневий шар ґрунту яких є порушеним, що необхідне для підвищення родючості ґрунтів та інших якостей земельної ділянки (незалежно від того, чи здійснюється таке покриття родючим шаром на ділянці, з якої він був забраний (т.зв. рекультивація), або на іншій земельній ділянці).

За правилом, передбаченим підпунктом 3.2 п. 3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, не утворює незаконного заволодіння ґрунтовим покривом його зняття та перенесення в межах простору однієї й тієї самої земельної ділянки, що використовується в особистому селянському господарстві, садівництві, будівництві та обслуговуванні житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів. Такі дії за інших необхідних умов не містять ознак складу злочину, передбаченого ст. 239.

Земельну ділянку, а також знятий з її поверхні грунтовий покрив (поверхневий шар) слід визнавати річчю - предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України), а на підставі ст. 190 ЦК - також майном. З урахуванням того, що у ч. 1 ст. 181 ЦК України земельні ділянки вважаються нерухомими речами (нерухомим майном), вони за необхідних обставин можуть бути визнані різновидом майна.

На цій підставі, а також у зв'язку з використанням у диспозиції ч. 1 ст. 239 КК поняття незаконного заволодіння виникає потреба розмежування цього складу злочину із тими складами злочинів проти власності, конкретний зміст яких включає ознаки: а) протиправного обернення чужого майна на свою користь чи на користь інших осіб (зокрема, такі ознаки, як «викрадення» (ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК), «заволодіння чужим майном» (ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 191 КК), «придбання права на майно» (ч. 1 ст. 190) та ін.); б) заподіяння майнової шкоди особі без обернення майна на свою користь чи користь інших осіб, конкретизовані у ч. 1 ст. 192 КК як «заподіяння значної майнової шкоди»; в) інших посягань на власність (такими ознаками є, зокрема: «знищення» (ч. 1 ст. 194, 195, 196 КК), «пошкодження» (ч. 1 ст. 194, 196 КК)).

Співставляючи ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК, з ознаками складів злочинів, пов'язаних з протиправним оберненням майна, слід враховувати таке.

Предметом злочину, передбаченого ст. 239 КК, є не земельна ділянка в цілому, а лише такий її складник (елемент) як ґрунтовий покрив. З огляду на це не утворюють складу цього злочину дії, пов'язані з набуттям права на земельну ділянку, що вчинені шляхом обману або зловживання, розбою, вимагання. За певних обставин такі дії потребують самостійної кваліфікації за відповідною частиною статті 190, 187, 189 КК. При цьому можливість визнання грунтового покриву земельної ділянки майном певного виду створює додаткові труднощі щодо розмежування ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК, та крадіжки (ст. 185 КК). Тому в таких випадках потребує окремого співставлення зміст ознак зняття і перенесення грунтового покриву, як окремих форм заволодіння таким покривом землі, та зміст викрадення при крадіжці. У результаті цього співставлення можна зробити наступні висновки.

По-перше, специфічними ознаками майна, як предмета крадіжки, грабежу та інших злочинів, пов'язаних з незаконним оберненням майна на свою чи іншої особи користь, які (ознаки) впливають на розмежування зазначених складів злочинів, є, зокрема, відокремленість майна від об'єктів навколишнього природного середовища та неможливість перебувати у стані певного природного блага. Для того, щоб стати відокремленим від природних багатств і позбутись стану природного блага певний природний об'єкт повинен зазнати впливу з боку трудової діяльності людини і, таким чином, набути у необхідних випадках властивостей товару. Тому, за наявності всіх інших обов'язкових ознак майна, не може визнаватись предметом викрадення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 185, земельна ділянка, оскільки її поняття виключає можливість бути відокремленою від такого об'єкта природного середовища, як земля чи земна кора (за певних обставин протиправне набуття права на таку ділянку може визнаватись шахрайством і кваліфікуватись за ст. 190). Відокремленою від земної поверхні може бути така складова земельної ділянки, як ґрунтовий покрив. В цьому випадку він, на відміну від земельної ділянки, не втрачає тих своїх обов'язкових властивостей, які визначають його зміст (сутність). При цьому саме на поверхневий (ґрунтовий) шар, згідно з ч. 2 ст. 79 ЗК, поширюється право власності на земельну ділянку. Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЗК право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

По-друге, набуття ґрунтовим покривом властивостей майна можливе лише після його відокремлення від (видалення з) поверхні земельної ділянки (землі). Відтак предметом крадіжки й грабежу (а також інших злочинів, пов'язаних з незаконним оберненням майна на свою чи іншої особи користь) за необхідних обставин може бути лише знятий (незаконно знятий) з поверхні земельної ділянки ґрунтовий покрив. Тому його незаконне зняття саме по собі (як процес) не здатне утворити викрадення майна при крадіжці або вчиненні грабежу (а також інших злочинів зазначеної групи, об'єктивна сторона складів яких характеризується «заволодінням чужим майном» та «придбанням права на майно»; про це див. нижче). У зв'язку з цим дії, пов'язані з незаконним зняттям грунтового покриву земельної ділянки з метою подальшого його обернення на свою користь або користь інших осіб (у тому числі перенесення такого покриву на простір іншої ділянки, у певне сховище чи приміщення тощо), за інших необхідних умов слід кваліфікувати як закінчений злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 239 КК, та готування чи замах на крадіжку чи грабіж. Отже, при незаконному заволодінні ґрунтовим покривом його зняття з поверхні земельної ділянки слід розглядати як готування чи замах на крадіжку або грабіж, а не як таку, що утворює зміст ознаки (визначеної в ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 186 КК як «викрадення») у складі закінченого злочину, передбаченого ст. ст. 185, 186 КК. В таких випадках зміст викрадення утворює не лише незаконне зняття грунтового покриву з поверхні землі із зазначеною метою, а поєднання цього діяння з іншим діянням (іншими діяннями); наприклад, з пересуванням незаконного знятого поверхневого ґрунту на територію іншої ділянки, його перевезенням різними транспортними засобами тощо, що дозволяє винній особі розпоряджатися або користуватися таким майном.

При розмежуванні змісту поняття викрадення та незаконного перенесення грунтового покриву, що раніше був незаконно знятий з поверхні земельної ділянки (землі), слід враховувати таке. Перенесення грунтового покриву після його зняття може визнаватись специфічним способом викрадення при крадіжці, вчиненні грабежу. Відтак незаконне перенесення грунтового покриву за інших необхідних підстав може бути одночасно і його викраденням при крадіжці та грабежі. Оскільки ж обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК, яка не закріплена у ст. ст. 185, 186 КК, є створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи для довкілля, названі вище дії потребують кваліфікації за сукупністю зазначених злочинів (за ч. 1 ст. 239 КК та відповідною частиною ст. 185 або ст. 186 КК). При цьому виникнення вказаної небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля не можна ототожнювати з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також з погрозою застосування такого насильства при грабежі (ч. 2 ст. 186 КК). У випадках, коли має місце відкрите викрадення грунтового покриву з поверхні земельної ділянки шляхом його незаконного зняття та перенесення, що супроводжується насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або погрозою його застосування (наприклад, щодо власника земельної ділянки або землекористувача для утримання зрізаного спеціальними технічними засобами шару ґрунту), вчинене також потребує кваліфікації за сукупністю зазначених злочинів.

По-третє, незаконно знятий ґрунтовий покрив може бути предметом інших злочинів, пов'язаних з його незаконним оберненням на свою чи іншої особи користь (зокрема, розбою, вимагання, шахрайства, привласнення і розтрати майна, а також заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У таких випадках незаконне зняття грунтового покриву та його незаконне перенесення за необхідних умов утворює склад самостійного злочину, у зв'язку з чим вчинювані особою дії потребують додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 191 КК.

Якщо незаконному заволодінню ґрунтовим покривом земельної ділянки передують дії, не пов'язані з оберненням такого покриву на свою чи інших осіб користь (зокрема, незаконне використання земельної ділянки, її грунтового покриву, що позбавляє її власника або землекористувача користуватись і розпоряджатись такою ділянкою чи поверхневим шаром ґрунту (наприклад, у випадках, коли потерпілий позбавляється можливості рекультивувати ділянку у зв'язку з тим, що винна особа всупереч попередній домовленості не повернула раніше знятий з цієї ділянки ґрунтовий покрив і використала його для відновлення родючості власної малопродуктивної ділянки), невчасне повернення або неповернення земельної ділянки її власникові або землекористувачеві, самовільне зайняття такої ділянки), то вчинене за необхідних умов кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 192 або частиною 1 чи 2 ст. 197 та відповідною частиною ст. 239 КК. Якщо незаконному зняттю грунтового покриву передують або безпосередньо в процесі його здійснення винна особа вчиняє дії, що призводять до виснаження водних джерел, які знаходяться на цій ділянці, вчинене також додатково кваліфікується за відповідною частиною ст. 242 КК.

Не охоплюються поняттям незаконного заволодіння ґрунтовим покривом дії, пов'язані з пошкодженням земельної ділянки або певних її просторів (просторів у межах земельної ділянки). Тому у випадках, коли незаконне зняття грунтового покриву з поверхні земельної ділянки та його перенесення в інше місце призводить до умисного чи необережного пошкодження такої ділянки як майна, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 239 та ст. 194 КК. Так само утворює склад самостійного злочину умисне чи необережне знищення чи пошкодження будівель, споруд та іншого майна (рухомого чи нерухомого), розташованого на території земельної ділянки, ґрунтовий покрив з якої незаконно знімається винною особою та переноситься нею в інше місце, а також об'єктів рослинного світу, які знаходяться на цій ділянці. За наявності підстав такі дії винного додатково кваліфікуються за ст. 194 або ст. 196, а також ст. 245 КК.

відповідальність земля дозвіл заволодіння

Размещено на Allbest.ru