Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України

25.00.02 - механізми державного управління

Київ - 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Головна мета реформування економіки України на сучасному етапі розвитку полягає у забезпеченні сталого економічного зростання, структурних і технологічних зрушень прогресивного характеру. Державна промислова політика, яка зараз здійснюється в Україні, має бути спрямована на створення сприятливих умов для переорієнтації галузей промисловості від стратегії «виживання» до стратегії прискореного інноваційного розвитку. Ефективним засобом реалізації цих процесів та пріоритетним напрямом промислової політики має стати інноваційна реструктуризація промислового комплексу України.

Необхідність такої реструктуризації зумовлена низкою проблем, серед яких: деформована галузева структура промислового комплексу, в якій переважають виробництва галузей нижчих технологічних укладів, висока енерго - та ресурсоємність промислових технологій, фізична та моральна зношеність основних виробничих фондів, сировинний характер експорту промислової продукції, звужений ринок інноваційних промислових товарів, недосконалість та неефективність системи управління; техніко-технологічне відставання вітчизняних виробництв відносно передового світового рівня і звідси низька їх конкурентоспроможність. Вирішення цих проблем пов'язане, насамперед, з проведенням інноваційної реструктуризації промислового комплексу і формуванням ефективних механізмів її державного регулювання, що має забезпечити структурну збалансованість, технічне оновлення промислового комплексу на передовій технологічній базі з метою підвищення його конкурентоспроможності.

Важливим джерелом для аналізу особливостей державно-управлінського впливу на сфери життєдіяльності в Україні, дослідження різних аспектів державного регулювання процесів реструктуризації промисловості заклали у своїх працях такі зарубіжні й вітчизняні вчені, як: І. Ансофф, О. Алимов, В. Бакуменко, В. Бодров, С. Біла, В. Воротін, В. Геєць, В. Гусєв, Б. Данилишин, О. Джусов, А. Золотарьов, Л. Кальніченко, Г. Клейнер, М. Корецький, І. Мазур, В. Мартиненко, А. Мерзляк, С. Поважний, О. Поважний, С. Покропивний, В. Пономаренко, О. Пушкар, І. Сазонець, З. Шершньова, О. Ямстремська та інші.

Проте, незважаючи на широкий спектр досліджуваних проблем і не применшуючи вагомості й значущості внеску зазначених учених, варто наголосити, що на сьогодні залишається не визначеним механізм впливу державного регулювання інноваційної реструктуризації на складові виробничого потенціалу, не обґрунтовано підходи до формування ефективної системи державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу. Вимагають доповнення форми державної підтримки інноваційних інституцій реструктуризації промислового комплексу. Не розроблено пріоритетні напрями державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України, а також потребує удосконалення організаційно-економічний механізм її державного регулювання. Це зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану комплексного наукового проекту «Державне управління та місцеве самоврядування» за темами «Методологічні та інституційні засади державного регулювання економіки» (номер державної реєстрації 0103U006821) та «Інвестиційна складова соціально-економічного розвитку регіону» (номер державної реєстрації 0107U005893) Національної академії державного управління при Президентові України. Роль автора полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України.

Мета й завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій з удосконалення державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України.

Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено такі завдання:

- обґрунтувати необхідність державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в сучасних умовах економічного розвитку;

- визначити механізм впливу державного регулювання інноваційної реструктуризації на складові виробничого потенціалу;

- обґрунтувати теоретичні підходи до формування ефективної системи державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу;

- провести аналіз чинного нормативно-правового забезпечення інноваційної реструктуризації промислового комплексу;

- визначити основні недоліки та розробити напрями державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу;

- доповнити існуючі форми державної підтримки інноваційних інституцій реструктуризації промислового комплексу;

- розробити заходи податкового регулювання інноваційної реструктуризації;

- удосконалити організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу.

Об'єкт дослідження - державне управління промисловим комплексом України.

Предмет дослідження - державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розробка напрямів державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу, обґрунтування заходів податкового регулювання інноваційної реструктуризації у промисловому виробництві, вдосконалення організаційно-економічного механізму її державного регулювання сприятимуть розвитку промислового комплексу та забезпеченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішньому ринку.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах науки державного управління, економічної теорії та споріднених з ними наук. У роботі використано: системний підхід, діалектичний та логічний методи - для дослідження еволюції постановки проблеми й послідовності її вирішення; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; факторний аналіз - для аналізу сучасного стану державного регулювання інноваційної реструктуризації промисловості України; методи інституціонального аналізу і синтезу - для розробки організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної реструктуризації промисловості та визначення напрямів державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України.

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти України, матеріали Міністерства промислової політики України, Державного комітету статистики України, спеціальні наукові та інші джерела.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше запропоновано форми державної підтримки інноваційних інституцій, які є суб'єктами процесів інноваційної реструктуризації промислового комплексу через посилення її наукової складової, що включає: сприяння підвищенню інноваційної активності на основі науково-технологічних досягнень з орієнтацію на технологічні базисні і поліпшуючі технологічні інновації; поєднання державного регулювання з ефективним функціонуванням конкурентного ринкового інноваційного механізму управління, захистом об'єктів права інтелектуальної власності; сприяння регіональному, міжрегіональному, міжнародному трансферу технологій, міжнародній інвестиційній співпраці, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва;

удосконалено:

- найважливіші напрями державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу через виділення та обґрунтування нових аспектів її здійснення, серед яких управлінський, структурний, інституційний, науково-технологічний та технічний;

- організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в ринкових умовах шляхом запровадження фінансово-економічних та нормативно-правових важелів впливу;

набули подальшого розвитку:

- концептуальні підходи до підвищення ефективності використання виробничого потенціалу за рахунок забезпечення державного регулювання його інноваційності: поліпшення основних виробничих фондів, удосконалення промислових технологій, підвищення якості та екологічної безпеки матеріальних ресурсів, підвищення фахового рівня підготовки трудових ресурсів;

- теоретичні підходи до формування ефективної системи державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу завдяки уточненню та доповненню етапів реалізації функцій, систематизації принципів та цілей державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу для узгодження процесів її планування з процесами планування інших напрямів соціально-економічного розвитку держави.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати можуть бути використані органами державної влади та управління в процесі реалізації промислової політики, а також при вдосконаленні законодавчих й інших нормативно-правових актів. Результати дослідження використані Міністерством промислової політики, транспорту, зв'язку і паливно-енергетичного комплексу Автономної Республіки Крим під час розробки «Програми розвитку промислового комплексу АРК до 2007 року» (довідка №131/860 від 29.08.2006 р.).

Пропозиції щодо пріоритетних напрямів відбору, фінансування та реінвестування інноваційних проектів, спрямованих на модернізацію промислових підприємств Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, використовуються Кримським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (довідка №756/2-1 від 5.12.2006 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні дисциплін: «Теорія та історія державного управління», «Державне регулювання економіки» (довідка №578 від 27.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано результати досліджень та ідеї, що безпосередньо належать її автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні», м. Київ (2006 р.); «Проблемы и перспективы инновационного развития экономики», г. Скадовск (2007 р.); «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування», м. Київ (2007 р.); «Європейські орієнтири муніципального управління», м. Київ (2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць, серед яких 5 (із них одна - у співавторстві) - у наукових фахових виданнях з державного управління та 2 тези - у матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом 3,9 обл. - вид. аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 225 стор., з яких: 18 рисунків на 12 стор., 9 таблиць на 6 стор., список використаних джерел з 236 найменувань на 21 сторінці.

інноваційний реструктуризація економічний промисловий

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу» викладено теоретичні основи державного регулювання інноваційної реструктуризації, розглянуто вплив державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу на формування і використання виробничого потенціалу України, обґрунтовано теоретичні підходи до формування ефективної системи державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу.

На основі аналізу досліджень з проблем державного регулювання розвитку промислової галузі національної економіки було визначено основні чинники, які обґрунтовують необхідність державного втручання в процес інноваційної реструктуризації промислового комплексу України: по-перше, вплив процесів глобалізації, що змушує кожну країну шукати власні товарні ніші на світових ринках; по-друге, структурні і галузеві кризи, що спостерігаються в умовах некерованої структурної трансформації промислового комплексу; по-третє, нездатність ринкової конкуренції направляти фінансові та матеріальні потоки на інноваційне технічне та технологічне оновлення промислового комплексу, наслідки несумлінної конкуренції (без державної підтримки); по-четверте, наявність структурних деформацій та недосконалість технологічної структури.

Усе вищезазначене обумовлює необхідність державного регулювання процесів інноваційної реструктуризації промислового комплексу. Державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу має здійснюватися з урахуванням концептуальних положень, які мають бути орієнтованими на підвищення ефективності використання виробничого потенціалу промисловості. Рівень інноваційності реструктуризації виробничого потенціалу промислового комплексу залежить від інноваційної активності суб'єктів господарювання, тобто здатності впроваджувати інновації у виробничі процеси.

Визначено, що основними чинниками низької інноваційності виробничого потенціалу промислового комплексу є: незначна частка бюджетних витрат на наукові дослідження; низька питома вага інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції; застарілість найбільш розповсюджених технологій у провідних галузях промисловості; брак спроможності підприємств щодо фінансування досліджень й інвестування розробок за рахунок власних фінансових накопичень. Тому можна зазначити, що підвищення інноваційності виробничого потенціалу країни забезпечується за рахунок інноваційної реструктуризації, що започатковується певними галузями науки і переноситься у виробництво, обумовлюючи у ньому прогресивні зміни.

Отже, державне регулювання інноваційної реструктуризації у першу чергу має бути скероване на: підвищення технічного рівня основних фондів, ефективність їх використання, спрямовану на ресурсозбереження, для досягнення необхідних економічних результатів виробничої діяльності; зниження матеріаломісткості продукції та поліпшення продуктивності праці. Державне регулювання інноваційної реструктуризації повинно забезпечувати безперервність процесу створення, закупівлі і впровадження інновацій для підвищення технічного рівня основних фондів.

Отже, державне регулювання інноваційної реструктуризації у першу чергу має бути скероване на: підвищення технічного рівня основних виробничих фондів, ефективність їх використання, запровадження новітніх промислових технологій, відзначених характеристиками енерго-, ресурсозбереження для досягнення необхідних економічних результатів виробничої діяльності; зниження матеріаломісткості продукції та підвищення продуктивності праці. Державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу має забезпечувати безперервність процесу генерації, трансферу та впровадження інновацій для підвищення технічного рівня основних виробничих фондів шляхом їх переоснащення на передовій технологічній базі, запровадження передових технологій, віднесених або сполучених до технологій вищих (5-го та 6-го) техноекономічних укладів.

Рівень інноваційності виробничого потенціалу промислового комплексу у першу чергу визначається станом основних виробничих фондів, характеристиками промислових технологій, матеріальним забезпеченням виробничого процесу і трудовими ресурсами. Ці складові можуть бути поліпшені в процесі господарської діяльності. Тому в дисертації здійснено порівняльну характеристику умов господарювання в промисловому комплексі без і з урахуванням впливу державного регулювання інноваційної реструктуризації на виробничий потенціал (таблиця).

Крім того, за рахунок підвищення інноваційності виробничого потенціалу країни можна досягнути ресурсозбереження, оскільки основним фактором низької конкурентоспроможності виробництва у більшості галузей промислового комплексу є високі витрати ресурсів.

Аналіз наукових підходів до функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу виявив, що в державному управлінні функції поділяють на загальні (планування, організація, мотивація, контроль) і спеціальні, які реалізуються в межах загальних відповідно до об'єкта державного управління. Визначено, що управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу є спеціальною функцією державного управління, основною метою якого є отримання економічних, соціальних та інших ефектів шляхом синхронізації основних і забезпечувальних процесів інноваційної реструктуризації для успішного розвитку вітчизняного промисловового комплексу, здатного забезпечити насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами та конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішньому ринку.

Аналіз літературних джерел показав, що в теорії державного управління немає єдиного підходу до функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу, до визначення етапів та принципів їх реалізації. Зокрема, потребують уточнення та доповнення етапи планування інноваційної реструктуризації промислового комплексу, при здійсненні якого, на нашу думку, можуть бути визначені лише критерії оцінювання конкретних об'єктів, методи і методики оцінювання, методи регулювання фактичного стану явищ і процесів.

Виявлено, що в теорії державного управління немає також єдиного підходу до визначення цілей державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу, визначення яких є одним з етапів реалізації зазначеної функції. У дисертації запропоновано узагальнену класифікацію цілей державного управління інноваційною реструктуризацію промислового комплексу, яка сприятиме забезпеченню ефективності планування інноваційної реструктуризації. Особливість запропонованої класифікації полягає у виділенні нової ознаки - за видами інноваційної реструктуризації (цілі основних процесів інноваційної реструктуризації, цілі забезпечувальних процесів інноваційної реструктуризації).

У зв'язку з відсутністю єдиного підходу до принципів реалізації функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу обґрунтовано необхідність їх впорядкування. Запропоновано узагальнену систематизацію принципів реалізації функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу, що складається з принципів: системності, адресності, цільового результату. Обґрунтовано, що дотримання зазначених принципів є необхідним для узгодженості процесів реалізації функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу з іншими напрямами соціально-економічного розвитку держави.

У другому розділі «Аналіз державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України» визначено, що правову основу запровадження інноваційної реструктуризації промислового комплексу в Україні становить система нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають в інноваційному процесі.

Проведений аналіз чинного нормативно-правового забезпечення інноваційної реструктуризації промислового комплексу засвідчив, що таких документів нараховується понад 120, але кожний з них має ті чи інші недоліки і не вирішує проблеми комплексно. Слід також відзначити суперечливість, неузгодженість та неповноту законодавства з питань інноваційної діяльності. В українському законодавстві не урегульовані інститути інноваційної реорганізації підприємств. Деякі положення, що стосуються процедур реорганізації підприємств визначені в Законі України «Про господарські товариства», Господарському кодексі, Цивільному кодексі. Кодекси розрізняють усього три види реорганізації (злиття, поділ і приєднання), а закон передбачає уже п'ять можливих варіантів цієї процедури (крім згаданих, виділення і перетворення). Така розрізненість і уривчастість положень призводить до того, що в період або після проведення реорганізації виникають суперечливі ситуації між акціонерами компанії чи між підприємством і його кредиторами.

У той же час практика інноваційної реструктуризації промислових підприємств показала, що існують серйозні фінансові, економічні, юридичні проблеми, які вимагають швидкого вирішення. Щодо забезпечення фінансовими та інвестиційними ресурсами інноваційної реструктуризації у промисловому комплексі, то в Україні немає обґрунтованої амортизаційної, фінансової, інвестиційної політики щодо ресурсного забезпечення інноваційних процесів, а вони є в основі інноваційної реструктуризації. Чинне податкове законодавство не вирішує цих проблем. Ефективність інвестицій в інноваційну реструктуризацію знижує також відсутність доходів, що нараховуються по інвестиційних сертифікатах, невизначеність статусу дивідендів (хоча цей статус визначається спеціальним законодавством, однак не передбачається податковим законодавством).

Враховуючи результати комплексного аналізу інноваційно-інвестиційного розвитку промислового комплексу, нормативно-правового забезпечення його інноваційної реструктуризації, можна зробити висновок, що в Україні існують передумови подальшого розвитку цих процесів, зокрема: протягом 2004-2006 років суттєво збільшилась частка фінансування досліджень та розробок (з 9,8 до 16,2% витрат, пов'язаних з інноваційною діяльністю), що засвідчує початок процесів розширення внутрішнього попиту на результати наукових досліджень та розробок у промисловому секторі; домінуючим джерелом фінансування витрат, пов'язаних з інноваційною діяльністю, є власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі фінансування становить більше як 80%; у 2007 році вперше суттєво збільшена бюджетна підтримка процесів кредитування інноваційних проектів (понад 1,5 млрд. грн.). Однак процес формування механізмів використання таких коштів на сьогодні ускладнюється низкою проблем законодавчого характеру у сфері використання бюджетних коштів. Відсутність належної державної підтримки процесів інноваційної реструктуризації підприємств призвела в останні роки до скорочення кількості інноваційно активних підприємств.

В дисертації визначено основні недоліки у державному регулюванні інноваційної реструктуризації промислового комплексу. До них відносяться, по-перше, відсутність стратегії переходу України до інноваційної моделі розвитку, неналежне використання методів наукового планування на всіх рівнях управління, недостатній рівень інноваційної культури працівників органів державної влади, які причетні до розроблення управлінських рішень стосовно інноваційної сфери діяльності. По-друге, недосконалість нормативно-правової бази регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу, поширення практики ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосуються фінансування й стимулювання науково-технологічної та інноваційної реструктуризації промислового комплексу. По-третє, неефективність адміністративно-організаційної структури управління науково-технологічною реструктуризацією промислового комплексу.

Отже, повинно йтися про створення системи інноваційних інституцій реструктуризації промислового комплексу. Форми державної підтримки інноваційних інституцій досить різноманітні. Серед них ми визначили: пряме фінансування; надання індивідуальним винахідникам і малим підприємствам безвідсоткових банківських позик; створення венчурних та інноваційних фондів, що мають користуватися певними податковими пільгами; зниження державних патентних мит для індивідуальних винахідників; відстрочення сплати патентних мит по ресурсозберігаючих винаходах; реалізація права на прискорену амортизацію обладнання; створення мережі технополісів, технопарків, де запроваджується спеціальний режим пільгового оподаткування проектів інноваційної реструктуризації. Наведений перелік форм державної підтримки створення інноваційних інституцій є неповним без урахування наукової складової. Тому основними формами державної підтримки наукової діяльності інноваційних інституцій у дисертації визначено наступні.

Фактично у промисловому комплексі існують такі проблеми сектору галузевої науки: відсутність податкових пільг; виплата частини пенсій науковим працівникам здійснюється із власних коштів наукової установи. Разом з тим, стаття 12 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачає створення Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. В Міністерстві освіти і науки України створено такий реєстр, але наукові установи сектору галузевої науки на відміну від наукових установ академічної науки не відчувають державної підтримки.

З метою зміцнення фінансово-економічного стану сектору галузевої науки у сфері промисловості розроблено такі пропозиції до проекту Податкового кодексу України: скасування податку на землю, скасування ПДВ на наукові продукти та експорт науково-технічних робіт, скасування ввізного ПДВ та мита на ввезення матеріалів, устаткування та комплектуючих, які не виробляються в Україні або якщо їх вітчизняні аналоги не відповідають необхідним вимогам, для наукових установ сектору галузевої науки, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Крім того, назріла необхідність прийняття Закону України «Про підтримку галузевої науки», яким визначити режим пільгового оподаткування прибутку наукових установ, а також пільгові ставки ПДВ, що має сприяти вивільненню коштів, які у подальшому можливо використовувати за напрямами зміцнення матеріально-технічної бази та на науково-технічні розробки в приблизно рівних обсягах. Це вирішить питання переоснащення сучасним обладнанням галузевих наукових установ на державному рівні, дозволить змінити динаміку показників їх роботи в бік зростання штатної чисельності та обсягів виконуваних робіт, збільшити відрахування до пенсійного та інших фондів, а також сплату ПДВ, що в найближчі 3-5 років компенсує зазначене тимчасове зменшення надходжень до державного бюджету та забезпечить прибуток.

У третьому розділі «Удосконалення державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України» визначено, що промисловий комплекс є інтегратором науково-технічних досягнень, локомотивом трансформаційних перетворень держави. Тільки з допомогою інноваційної реструктуризації промислового комплексу можна ліквідувати істотне відставання України з продуктивності праці в сільському господарстві, промисловому виробництві, оновити транспортні засоби та енергопотужності. Нові технології дадуть змогу зменшити енерговитратність та матеріалоємність продукції, здійснити технічне переоснащення комунальної та побутової сфери.

Головною внутрішньою проблемою промислового комплексу є його інституційна та структурна невідповідність сучасним вимогам і гострий дефіцит фінансових ресурсів, які посилюються проблемами взаємодії з іншими секторами економіки України та зі світовим ринком внаслідок: низької якості значної кількості продукції, великої ресурсовитратності технологій, надмірно високих, порівняно зі світовими, фіскальних дій суміжних галузей. Ці проблеми є системними, та без їх вирішення шляхом застосування інноваційної реструктуризації стійке зростання у промисловому комплексі неможливе.

Багатогранність промислового виробництва України, різноманітність його продукції потребують застосування багатовекторної стратегії розвитку. На сьогодні існують такі стратегії розвитку: використання природних ресурсів; наслідування (копіювання) передових рубежів (лідируючих технологій); проривна. Спільним для кожної з цих стратегій є досягнення нового технологічного рівня, однак Україні необхідна інноваційна реструктуризація промислового комплексу, яка охоплює найважливіші аспекти: управлінський, структурний, інституційний, науково-технологічний, технічний та інші.

Визначено, що реформування системи управління в промисловому комплексі слід провести на всіх рівнях шляхом удосконалення методів та якості управління за рахунок запровадження сучасних стандартів управління, підвищення кваліфікації кадрів, застосування комп'ютерних та інтелектуалізованих систем підтримки прийняття рішень.

Державне регулювання інноваційної реструктуризації спрямоване на оптимізацію галузевої структури промисловості, усунення наявних деформацій. Воно має на меті формування оптимальної структури випуску промислової продукції та раціонального балансу виробничих потужностей.

Пріоритетними при реалізації державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу мають стати: освоєння виробництва продукції; перехід до створення й організації виробництва систем машин, здатних комплексно вирішувати завдання економічного та соціального розвитку на принципово новому рівні; стимулювання розвитку наукомістких галузей; прискорення розвитку легкої промисловості, машинобудівних і приладобудівних галузей; становлення і розвиток нових для України галузей; пристосування виробництва до активного ринкового попиту; санація та перепрофілювання виробництв неперспективних видів продукції; розширення продажу технологій, а також бази експортного сектору промисловості; переоснащення підприємств для виробництва імпортозамінюючої продукції.

Головним завданням інституційної, науково-технічної та інноваційної політики є формування нових, поєднаних еволюційним процесом технологічних укладів. Державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України спрямоване на забезпечення науково-технологічної й технічної модернізації та структурної перебудови. Основними її напрямами є: формування наукового заділу і вибіркова підтримка цільових досліджень за державними замовленнями; створення ефективної системи поєднання досягнень науки, технології, виробництва і ринку та за підтримкою сфери освіти; стимулювання випереджаючого зростання виробництв, заснованих на нових технологічних укладах; вибіркова підтримка розвитку принципово нових енерго- і ресурсозберігаючих технологій, створення нових поколінь техніки; забезпечення випереджаючого зростання виробництва наукоємної продукції; використання в цивільних галузях науково-технічних досягнень оборонного комплексу; розширення міждержавних наукових зв'язків й інтеграція науково-технічного потенціалу промислового комплексу у світові господарські зв'язки; забезпечення матеріального наповнення інвестиційного ринку.

Необхідним є ухвалення загальнодержавних та галузевих нормативних актів, дія яких з умов самоорганізації та регламентованого державного впливу забезпечить ефективне функціонування і розвиток промислового комплексу. Саме потребою повного охоплення правового поля обумовлена необхідність розроблення Промислового кодексу України, який сприятиме вдосконаленню нормативно-правового забезпечення інноваційної реструктуризації промислового комплексу. Україна увійшла в новий етап реформування промислового комплексу. Безумовно, поставлені завдання досить складні. Однак консолідація зусиль і концентрація їх на головних напрямах, виважені дії та раціональне використання наявного потенціалу можуть стати запорукою успіху у досягненні стратегічної мети.

Аналіз розвитку економіки України засвідчив, що процеси перерозподілу створеного валового внутрішнього продукту потребують державного втручання з метою забезпечення прискорених темпів економічного розвитку. Виходячи з цього, в роботі визначено головні принципи реформування податкової системи: загальна сума сплачених податків завжди має дорівнювати загальній вартості отримуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид видатків бюджету, куди ці податки будуть спрямовані; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду; платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано сплачені ними податки; нові податки вводяться тільки для покриття відповідних видатків, а не для ліквідації бюджетного дефіциту.

Проаналізовано законодавчі та нормативні акти з питань оподаткування науково-технічної та інноваційної діяльності, бюджетне законодавство, а також розглянуто існуючу практику адміністрування податків. Проведений аналіз засвідчив необхідність подальшого вдосконалення системи оподаткування для стимулювання і розвитку інноваційних процесів на всіх етапах. Запропоновано наступні заходи державної політики підтримки інноваційної реструктуризації на основі податкового регулювання: зниження ставок податків на прибуток; податковий кредит на приріст обсягів наукових досліджень та розробок; виключення з прибутку, що оподатковується, поточних видатків на НДДКР; пільговий режим оподаткування видатків на НДДКР при міжфірмовій кооперації; звільнення (зменшення ставки) прибуткового податку; звільнення від деяких відрахувань до бюджету; звільнення від сплати податку на прибуток та капітал власників акцій інноваційних венчурних фондів та фірм з метою залучення капіталів до цього сектору інноваційних інституцій та його розширення.

Визначено, що в нових умовах господарювання досягнути високого рівня інноваційності промислового комплексу можна лише на основі запровадження інноваційної реструктуризації. Економічна ситуація, що склалася, характеризується: дефіцитом низки виробничих і матеріальних ресурсів, поглибленням диспропорцій у розміщенні трудових ресурсів і основних виробничих фондів та необхідністю реалізації у більшості галузях економіки широкомасштабних програм інноваційного оновлення виробничого потенціалу, які здатні забезпечити належний галузевий економічний ефект. Все це зумовлює потребу державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу.

Саме тому для забезпечення належного інноваційного розвитку промислового комплексу необхідно створити певний механізм методів та заходів державного регулювання інноваційної реструктуризації. Виходячи з цього, нами запропоновано завдання, важелі, методи та засоби механізму державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу, які відповідають новим умовам господарювання, на противагу тим, що склалися при адміністративно-командній системі.

Підвищення ролі держави у проведенні інноваційної реструктуризації промислового комплексу повинно забезпечуватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, які властиві ринковій економіці, а також на основі вдосконалення нормативно-правового та податкового забезпечення інноваційного розвитку промислового комплексу. Основне завдання державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу - створення оптимального економічного механізму, який би поєднував державні та ринкові важелі впливу на інноваційну реструктуризацію у виробництві і був зорієнтований на інноваційний розвиток України з випереджаючими темпами економічного розвитку відносно провідних країн світу та її інтеграцію у світову економіку.

Удосконалено організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в ринкових умовах через важелі фінансово-економічного та нормативно-правового впливу, який: має оперативно реагувати на зміни потреб і запитів ринку та сприяти їх задоволенню; сприяє раціональному розподілу виробничих ресурсів у різних галузях промисловості; стимулює підприємницьку активність; сприяє підвищенню ефективності ведення виробничої діяльності; забезпечує зниження витрат і підвищення якості продукції; сприяє розвитку і підвищенню конкуренції; стимулює генерацію та поширення інноваційних процесів та процесів інноваційної реструктуризації у сфері промислового комплексу; сприяє пошуку і розширенню ринків збуту продукції і виходу з нею на нові ринки; мотивує до високопродуктивної праці.

Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу поєднує методи нормативного, прямого і непрямого регулювання. Нормативний вплив здійснюється безпосередньо через систему нормативно-правових актів. Отже, дотримуючись послідовної і комплексної реалізації збалансованої та врівноваженої інноваційної, інвестиційної, науково-технічної, промислової, податкової, експортно-імпортної політики, а також із забезпеченням належного наукового супроводу сектором галузевої науки і з урахуванням реальних можливостей Державного бюджету, можливо досягнути позитивних зрушень за напрямом реалізації у повному обсязі завдань інноваційної реструктуризації промислового комплексу.

Висновки

У дисертації наведені теоретико-наукові положення та напрями вирішення завдання державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення надає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення.

1. На основі узагальнення теоретико-методичних засад державного регулювання інноваційної реструктуризації встановлено, що основою перспективного розвитку та забезпечення інтенсифікації промислового виробництва в сучасних умовах розвитку ринкових відносин є переведення його на інноваційний тип розвитку, що зумовлює необхідність інноваційної реструктуризації промислового комплексу. Розв'язання цього завдання на сьогодні неможливе без участі держави із застосуванням науково обґрунтованих підходів для визначення реальних джерел, напрямів ужиття заходів для ефективної реалізації програм розвитку промислового виробництва на всіх рівнях державного управління.

Необхідність державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в Україні зумовлена проявом негативного впливу низки чинників, а саме: процесу глобалізації, структурних і галузевих криз в умовах некерованої структурної трансформації, нездатності ринкової конкуренції спрямовувати ресурсні потоки на інноваційний розвиток промисловості, наслідків несумлінної конкуренції, наявності структурних деформацій економічного розвитку, недосконалості технологічної структури.

2. Показано, що державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу має здійснюватися на основі концептуальних положень, зорієнтованих на підвищення ефективності використання виробничого потенціалу за рахунок забезпечення його інноваційності. Основна увага має бути зосереджена: по-перше, на основних виробничих фондах через поліпшення їх технічного та технологічного стану, ступені оновлення, ефективності і раціональності використання, ліквідації застарілого і зношеного обладнання; по-друге, на промислових технологіях через покращення характеристик енерго-, ресурсовитратності, наукоємності; по-третє, на матеріальних ресурсах через підвищення їх якості, екологічної безпеки, оптимізації логістичних систем управління; по-четверте, на трудових ресурсах через високий рівень професійної підготовки за пріоритетними напрямами науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності в промисловості, опанування сумісними спеціальностями, інноваційну культуру та креативність підходів до виконання виробничих завдань.

3. Обґрунтовано теоретичні підходи до формування ефективної системи державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу шляхом: доповнення функції планування етапами визначення критеріїв оцінювання конкретних об'єктів, методів і методики оцінювання, методів регулювання фактичного стану явищ і процесів; узагальнення та доповнення класифікації цілей державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу за видами, що включає цілі основних та забезпечувальних процесів інноваційної реструктуризації; систематизації принципів реалізації функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу, що складається з принципів системності, адресності та цільового результату і сприяє узгодженню процесів її планування та інших напрямів соціально-економічного розвитку держави; впорядкування підходів до виділення етапів організації інноваційної реструктуризації за її процесами та з позиції суб'єктів, які задіяні в них, з урахуванням підтримки держави через відповідні регуляторні заходи; уточнення класифікаційних ознак функції контролю в державному управлінні інноваційною реструктуризацією промислового комплексу за процесами, що передбачає контроль основних та забезпечувальних процесів інноваційної реструктуризації, за факторами впливу - контроль факторів зовнішнього та внутрішнього впливу, за суб'єктами - контроль діяльності замовників, інвесторів та виконавців.

4. Шляхом дослідження нормативно-правового забезпечення інноваційної реструктуризації промислового комплексу виявлено, що відсутня комплексна законодавча база регулювання, забезпечена відповідними виконавчими структурами і ефективним механізмом контролю. Для подолання цих недоліків представлені такі пропозиції до проекту Податкового кодексу України: скасування податку на землю для наукових установ; скасування ПДВ на наукові продукти та експорт науково-технічних робіт для наукових установ; скасування ПДВ та мита на ввезення матеріалів, устаткування й комплектуючих, які не виробляються в Україні або якщо їх вітчизняні аналоги не відповідають необхідним вимогам, для наукових установ.

5. У дисертації визначено низку недоліків у державному регулюванні інноваційної реструктуризації промислового комплексу, зокрема: відсутність стратегії переходу України до інноваційної моделі розвитку, неналежне використання методів наукового планування на всіх рівнях управління, недостатній рівень інноваційної культури працівників органів державної влади; недосконалість нормативно-правової бази регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу, поширення практики ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосуються фінансування та стимулювання науково-технологічної й інноваційної реструктуризації промислового комплексу; неефективність адміністративно-організаційної структури управління науково-технологічною реструктуризацією промислового комплексу, ослаблена взаємодія науки з виробництвом, незатребуваність вітчизняних науково-технічних розробок не зважаючи на перспективи їх інноваційного впровадження, недостатня орієнтація науково-технічної діяльності на потреби інноваційної реструктуризації промислового комплексу.

Виходячи з цього, доцільним є застосування багатовекторної стратегії розвитку. Існуючі стратегії мають на меті досягнення нового технологічного рівня, однак Україні необхідна інноваційна реструктуризація промислового комплексу, яка охоплює найважливіші аспекти: управлінський, структурний, інституційний, науково-технологічний, технічний та інші.

6. Існуючі форми державної підтримки інноваційних інституцій запропоновано посилити науковою складовою реструктуризації промислового комплексу, що включає: сприяння підвищенню інноваційної активності на основі науково-технічних досягнень; орієнтація на технологічні базисні і поліпшуючі інновації; поєднання державного регулювання з ефективним функціонуванням конкурентного ринкового інноваційного механізму, захистом інтелектуальної власності; сприяння регіональному, міжрегіональному, міжнародному трансферу передових технологій, міжнародній інвестиційній співпраці, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва. Це дозволить стабілізувати економічне становище галузевих наукових установ, збільшити обсяги виконаних ними науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектно-технологічних робіт, залучити до наукової роботи талановиту молодь.

7. Запропоновано низку заходів державної політики щодо підтримки інноваційної реструктуризації шляхом системи оподаткування, а саме: зниження ставок податків на прибуток; податковий кредит на приріст обсягів досліджень та розробок; виключення з прибутку, що оподатковується, поточних видатків на НДДКР; пільговий режим оподаткування видатків на НДДКР при міжфірмовій кооперації; звільнення прибуткового податку; звільнення від деяких відрахувань до бюджету; звільнення від сплати податку на прибуток та капітал акцій ризикових інноваційних фірм.

8. Визначено, що в нових умовах господарювання досягнути високого рівня інноваційності промислового комплексу можливо лише на основі його інноваційної реструктуризації. Підвищення ролі держави у проведенні інноваційної реструктуризації промислового комплексу має забезпечуватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, які властиві ринковій економіці, а також на основі вдосконалення нормативно-правового та податкового забезпечення інноваційного розвитку. Основним завданням державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу є створення оптимального механізму державного регулювання інноваційної реструктуризації, який би поєднував державні та ринкові важелі впливу на інноваційну реструктуризацію у виробництві і був зорієнтований на інноваційний розвиток України та її інтеграцію у світову економіку. Виходячи з цього, у дисертації запропоновано вдосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в ринкових умовах шляхом застосування важелів фінансово-економічного та нормативно-правового впливу, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів на передовій технологічній базі, підвищення якості матеріальних ресурсів та кваліфікації трудових ресурсів за допомогою інструментів реалізації амортизаційної, інноваційної, податкової, промислової та кадрової політики.

На основі проведеного дослідження та отриманих результатів запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу:

- Верховній Раді України прийняти закон України «Про підтримку галузевої науки», яким врегулювати проблемні питання сектору галузевої науки у промисловості;

- Кабінету Міністрів України внести зміни до проекту Податкового кодексу України в частині скасування податку на землю, ПДВ та
мита на ввезення матеріалів для наукових установ галузевого сектору науки, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Размещено на Allbest.ru