Проблеми застосування господарського законодавства господарськими судами України (у світлі формування судової практики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ГОСПОДАРСЬКИМИ СУДАМИ УКРАЇНИ (У СВІТЛІ ФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ)

В. Татьков

У своїй повсякденній діяльності, стосується вона розгляду господарських справ, узагальнення практики застосування законодавства, підготовки роз'яснень, оглядових чи інформаційних листів, господарські суди України постійно стикаються з питаннями застосування норм господарського законодавства.

Без сумніву, значна за кількістю розглянутих справ і різноманітна за предметами дослідження та аналізу судова практика застосування нормативно-правових актів у сфері господарювання не лише дає певні підстави для оцінки відповідності господарського законодавства складним відносинам, що існують у сфері організації і здійснення господарської діяльності, але і дозволяє виявити певні недоліки і прогалини у правовому регулюванні господарських відносин та намітити шляхи їх усунення і заповнення.

Проблеми удосконалення (модернізації) сучасного господарського законодавства були предметом досліджень у працях відомих українських вчених О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, Г.Л. Знаменського, В.К. Мамутова, О.П. Подцерковного, В.С. Щербини та ін., проте ніхто з них не досліджував ці проблеми з погляду практики застосування нормативно-правових актів господарського законодавства господарськими судами України.

Певною мірою цю прогалину заповнила монографія В.М. Коваля "Проблеми застосування норм матеріального права в господарському судочинстві" [1], проте проведене автором дослідження не стосувалося безпосереднього зв'язку застосування судами господарського законодавства з проблемами формування судової практики в господарському судочинстві. Крім того, низка теоретичних висновків та положень, сформульованих автором монографії, можуть бути предметом наукових дискусій.

Між тим, як вірно зазначає Г.Л. Знаменський, одна з найактуальніших задач науки господарського права, як теорії господарського законодавства, полягає в тому, щоб оцінити сьогоднішній стан цього законодавства і обґрунтувати подальші перспективи його модернізації, розвитку [2, с. 372]. Кращого і більш ефективного критерію оцінки, ніж судова практика, на нашу думку, важко віднайти.

Метою цієї статті є дослідження результатів застосування Господарського кодексу України (далі - ГК України) та інших актів господарського законодавства господарськими судами України, з'ясування основних причин, що викликають необхідність його постійного удосконалення, а також визначення і наукове обґрунтування шляхів подальшого удосконалення та модернізації зазначеного законодавства з метою забезпечення формування однакової судової практики.

В науковій літературі існує два підходи до розуміння і визначення поняття судової практики.

Одними авторами [3] судова практика розглядається в широкому розумінні - як синонім судової діяльності, і у вузькому - як "випрацювані у процесі судової діяльності правові положення, визначення-дефініції, правила, вказівки, які наділені певним ступенем узагальненості, загальновизнаності і (у всякому разі деякі з них) обов'язковості" [4, с. 108].

Інші вважають, що у вузькому розумінні судовою діяльністю є тільки вирішення конкретних спорів про право в різних судових інстанціях, а судовим рішенням - відповідний процесуальний судовий акт. В широкому розумінні до судової практики також слід віднести діяльність суду, яка опосередковано пов'язана с відправленням правосуддя в конкретних справах, виражається в аналізі і узагальненні практики застосування закону судами і має на меті сформувати її однаковість, надати судам допомогу в розумінні і правильному застосуванні закону [5, с. 5].

Таким чином, судова практика слугує "лакмусовим папірцем", за допомогою якого можна судити не лише про стан судової системи, але і про стан законодавства. Як зазначає Д.М. Притика, господарські суди та їх судова практика є точним індикатором економіки, дзеркалом процесів, які відбуваються в ній [6, с. 9].

Судді господарських судів постійно звертають увагу на наявність "білих плям" у законодавстві [7, с. 20-21], на проблеми узгодження норм різних галузей законодавства [8, с. 164-158], на необхідність удосконалення його у тих або інших галузях і сферах господарювання [9, с. 413].

Багаторічний досвід застосування нормативно-правових актів господарського законодавства (у тому числі - 8-річна судова практика застосування ГК України) як суб'єктами господарювання різних форм власності, так і господарськими судами дозволяє сформулювати дві основні причини, що зумовлюють потребу в оновленні (модернізації) господарського законодавства в Україні.

Перша з них полягає в тому, що динаміка суспільних відносин у сфері організації і здійснення господарської діяльності (господарських відносин), як свідчить практика останніх двох десятиліть, потребує внесення відповідних змін до чинного господарського законодавства, а то - і прийняття нових законів чи прийняття їх в новій редакції. Лише таким чином можна досягти адекватного правового регулювання і забезпечити нормальне функціонування всіх складових господарського механізму в державі.

Друга причина - це недостатньо високий рівень законотворення, часто поспішне, без належного обговорення і копіткої юридичної експертизи законопроектів, прийняття нових законів, яке потім знаходить свій прояв у недоліках юридичної техніки, неузгодженостях та суперечностях нормативно-правових актів господарського законодавства як з ЦК та ГК України, так і одного з іншим.

Таким чином, застосування неякісного законодавства не сприяє належному захисту майнових прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання, забезпеченню кожному права на справедливий суд, що є основним завданням господарського суду, визначеним ст. 2 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" [10].

Слід звернути увагу ще один аспект, пов'язаний з недоліками всього нашого законодавства (не лише цивільного чи господарського), який хоч і не стосується безпосередньо тематики цієї статті, але не може залишити нас байдужим.

Наше ознайомлення з результатами багатьох наукових досліджень з юридичних спеціальностей (переважно на рівні докторських і кандидатських дисертацій, виходячи зі змісту авторефератів) показало, що навіть проводячи значною мірою фундаментальне за своїм характером дослідження, багато науковців volens nolens "зкочуються" до вирішення прикладних проблем - пошуку шляхів вдосконалення чинного законодавства і формулювання конкретних пропозицій щодо цього.

Без сумніву, такі науково обґрунтовані пропозиції потрібні законодавцю, але чи не призводить наявність неякісного законодавства, що іноді руйнує вироблені протягом десятиліть розумом десятків і сотень вчених-юристів теоретичні постулати, усталені не лише в українській, але і зарубіжній юридичній науці положення, до зниження науково-теоретичного рівня фундаментальних досліджень і сповільнення розвитку теорії права?

На наш погляд, і у подоланні цієї проблеми судова практика може зіграти позитивну роль.

Значення судової практики господарських судів розкривається через основні функції, які вона виконує, а саме:

1) показує ступінь ефективності законодавства (передусім, цивільного і господарського) і сприяє його вдосконаленню;

2) є засобом забезпечення однакового застосування правових норм в типових ситуаціях вирішення спорів про право;

3) слугує індикатором фактичного стану правової (у тому числі судової) системи держави і вказує на напрями її вдосконалення;

4) сприяє розвитку господарського права як науки.

Виходячи із зазначених функцій, а також з урахуванням того, що останнім часом судова практика все більше набуває ознак джерела права (багато хто з вчених, вказуючи на роль судової практики, як регулятора відповідних суспільних відносин, вже сьогодні прямо відносить її до джерел права [11, с. 49-57; 12; 13; 14]), значення судової практики і її формування для діяльності судів господарської юрисдикції важко переоцінити.

Оскільки однаковість судової практики досягається як у процесі здійснення юрисдикційної діяльності вищих судових інстанцій, так і виконанням ними неюрисдикційних функцій, зокрема виданням інтерпретаційних актів [15, с. 141], великі проблеми від застосування неякісного законодавства виникають при здійсненні Вищим господарським судом України своїх повноважень стосовно дачі спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції, а, відтак, і при формуванні однакової судової практики застосування господарського законодавства та правових позицій Вищого господарського суду України, а також Верховного Суду України, розходження між якими не повинні мати місця навіть у, здавалося б, найменших дрібницях (під правовою позицією ми розуміємо висновок суду щодо змісту і суті норми права, спрямованої на вирішення правового спору в конкретній справі, якого дійшов суд на підставі аналізу матеріалів справи, і закріплений у судовому рішенні, що набрало законної сили).

Як зазначає А.Й. Осетинський, головна роль касаційної інстанції полягає у формуванні єдиної практики здійснення господарського судочинства шляхом забезпечення одноманітного тлумачення норм матеріального та процесуального права [16, с. 8]. При цьому, підкреслює автор, завдання касаційного спеціалізованого суду з формування єдиної практики правозастосування у господарських справах шляхом забезпечення однакового тлумачення норм матеріального та процесуального права здобуло одночасне закріплення як у господарському процесуальному законі, так і у законі про судоустрій [17, с. 131].

Забезпечити єдине розуміння і застосування законів в межах окремих юрисдикцій, зазначає С.В. Ківалов, покликані вищі суди, і немає жодних підстав вважати, що це їм не під силу [18, с. 127].

Проте, порівняльний аналіз окремих постанов Пленуму Верховного Суду України і рекомендаційних роз'яснень Вищого господарського суду України, прийнятих з одних і тих же питань практики застосування законодавства, засвідчив, що правові позиції цих судів стосовно тих або інших аспектів не завжди співпадають. Причиною цього є, на наш погляд, неоднакове розуміння і тлумачення окремими суддями і судами низки норм господарського законодавства, особливо у тих випадках, коли постає питання про те, норми якого з кодексів - Цивільного чи Господарського - підлягають застосуванню у конкретному випадку (це наріжне питання застосування норм зазначених кодексів вимагає більш докладного аналізу і має стати предметом окремого неупередженого дослідження).

Таким чином, можемо констатувати наявність двох основних проблем, пов'язаних із застосуванням господарськими судами норм господарського законодавства:

1) якісний рівень нормативно-правових актів господарського законодавства і взаємоузгодженість їх норм;

2) наявність сформованої однакової судової практики з питань застосування цього законодавства.

Розв'язання цих проблем, без сумніву, сприятиме підвищенню якості правосуддя, і може привести до зменшення кількості спорів, що передаються на вирішення господарських судів.

Очевидно, що крім підвищення рівня законотворення у Верховній Раді України та відповідних органах і структурних підрозділах, причетних до розроблення, наукової експертизи та супроводу законопроектів, іншого шляху для створення якісної нормативно-правової основи господарювання не існує.

При цьому одним із аспектів, що потребує постійної уваги законодавця, є проблема узгодження норм ГК України з поточними законами, які вже прийняті і постійно приймаються задля вдосконалення правового регулювання господарських відносин.

Слід погодитися з В.С. Щербиною, який зазначає, що одна з причин неузгодженості ГК України і новоприйнятих законів полягає в тому, що ГК України не містить норми, аналогічної встановленій абз 3 ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України про те, що у разі подання суб'єктом права законодавчої ініціативи до Верховної Ради України проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Така норма, на думку автора, значною мірою упорядкувала б часом "хаотичне" законотворення щодо сфери господарювання, зокрема, спонукала б законодавців до узгодження змісту законопроектів, що пропонуються, з Господарським кодексом [19, с. 6].

Продовжуючи і розвиваючи думку В.С. Щербини, пропонуємо доповнити ст. 7 ГК України частиною 2 такого змісту:

"Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює господарські відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Господарського кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Господарського кодексу України".

Що стосується формування однакової практики застосування господарського законодавства господарськими судами, то цей процес, на наш погляд, не можна визнати задовільним.

Так, із 28 постанов пленуму Вищого господарського суду України, прийнятих впродовж 2010-2012 рр., в 17 йдеться про практику застосування законодавства, проте лише 3 постанови стосуються практики застосування норм матеріального права (дві - у земельних відносинах і одна у конкурентних), решта 14 - практики застосування норм процесуального права (передусім - положень Господарського процесуального кодексу України). Вважаємо, що попри всю значимість постанов, прийнятих з питань практики застосування норм господарського процесуального законодавства, з метою забезпечення однакової судової практики застосування господарського законодавства роботу з формування цього виду практики слід значно активізувати. До цього процесу мають бути залучені як судді всіх ланок господарських судів, так і науковці-члени Науково-консультативної ради Вищого господарського суду України.

Підбиваючи підсумок проведеному дослідженню, доходимо таких висновків.

Господарське законодавство України (зокрема, ГК України) загалом належно регулює господарські відносини, що складаються між суб'єктами господарювання, а також між ними та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Разом з тим, як свідчить практика застосування ГК України та інших нормативно-правових актів господарського законодавства суб'єктами господарювання та господарськими судами, зазначені акти вимагають постійного оновлення і удосконалення з тим, щоб адекватно закріплювати в правовій формі функціонування суспільних відносин у сфері господарювання.

В основу законотворчої діяльності Верховної Ради України щодо оновлення господарського законодавства доцільно покласти розроблений науковцями Інституту економіко-правових досліджень НАН України проект Концепції модернізації господарського законодавства на основі Господарського кодексу України [20], надавши йому форми Постанови Верховної Ради України, якою зобов'язати суб'єктів права законодавчої ініціативи враховувати положення зазначеної Концепції при підготовці проектів законів, покликаних регулювати господарські відносини.

Поділяючи пропозицію щодо наділення вищого спеціалізованого суду правом вносити до відповідних суб'єктів законодавчої ініціативи пропозиції щодо необхідності внесення змін і доповнень до чинного законодавства з метою його вдосконалення [17, с. 83], вважаємо за доцільне не обмежуватися лише наданням висновків Верховним Судом України щодо законопроектів (навіть у розширеному вигляді, як це було запропоновано учасниками круглого столу "Єдність системи судів загальної юрисдикції: теорія та практика" [21]), а віднести до кола суб'єктів законодавчої ініціативи Верховний Суд України, для чого внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 93 Конституції України та ст. 38 і 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У будь-якому разі питання щодо наділення Верховного Суду України, як найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції, який уособлює в собі одну із гілок державної влади - судову владу, - правом законодавчої ініціативи, яке на сьогодні є дискусійним, потребує більш глибокого дослідження і обговорення.

Разом з тим, аналіз практики застосування ГК України господарськими судами свідчить про доцільність проведення подальших наукових досліджень, що стосуються проблеми застосування судами норм ГК і ЦК України і вирішення пов'язаних із цим колізій.

судовий господарський законодавство

Література

1. Коваль В.М. Проблеми застосування норм матеріального права в господарському судочинстві : монографія / В.М. Коваль. - Одеса : Юридична література, 2011. - 528 с.

2. Знаменский Г.Л. Новый этап в развитии хозяйственного законодательства Украины // Знаменский Г.Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды : сб. науч. трудов / Г.Л. Знаменский. - К.: Юринком Интер, 2012, С. 372-377.

3. Мкртумян А.Ю. Судебная практика как источник гражданского права России / А.Ю. Мкртумян // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_4178.html

4. Боботов С.В. Конституционная юстиция. Оравнительный анализ. - М.: Изд-во РПА МЮ РФ, 1994. - 127 с.

5. Соловьев В.Ю. Судебная практика в российской правовой системе: Автореф.... дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01, М.: 2003. - 21 с.

6. Притика Д.М. Захист економічних прав та інтересів суб'єктів господарської діяльності держави - функція господарських судів України / Д.М. Притика // Право України. - 2003. - № 5, С. 9.

7. Кучер М.І. Якісне законодавство - передумова діяльності арбітражного суду / М.І. Кучер // Всеукраїнський науково-теоретичний семінар "Судово-правова реформа: проблеми господарського судочинства": Тези доповідей та наукових повідомлень 23 травня 1995 р. - Харків: Національна юридична академія України, 1995, С. 20-21.

8. Алєєва І.В. Проблеми застосування господарського та податкового законодавства при розгляді справ у господарських судах / І.В. Алєєва // Правові аспекти практики вирішення спорів та перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо сплати податків та обов'язкових платежів суб'єктами господарювання. Матеріали науково-практичної конференції 22-23 грудня 2003 р. - Ірпінь, 2003, С. 164-168.

9. Овечкін В.Е. Проблеми та перспективи правового регулювання відносин, що виникають у сфері приватизації державного та комунального майна / В.Е. Овечкін // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах. Матеріали науково-практичної конференції 1617 квітня 2008 року, м. Львів. - Львів, 2008, С. 406-413.

10. Офіційний вісник України. - 2010. - № 55/1. - Ст. 1900.

11. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права / Лившиц Р.З. // Журнал российского права. - 1997. - № 6. - С. 49-57.

12. Нотин С.А. Судебная практика в системе источников налогового права: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.14 / Нотин С.А. - М., 2003. - 198 с.

13. Коростелкина О.Н. Судебная практика и судебный прецедент в системе источников российского права: Дис канд. юрид. наук: 12.00.01 / Коростелкина О.Н. - М., 2005. - 192 с.

14. Придворова М.Н. Судебная практика в правовой системе Российской Федерации: Автореф.. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01/ Придворова М.Н. - Н. Новгород, 2003. - 28 с.

15. Беляневич В.Е. Про види актів Вищого господарського суду України / В.Е. Беляневич // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 4. - С. 140-145.

16. Осетинський А.Й. Судові акти касаційної інстанції як запорука стабілізації судової практики // Осетинський А.Й. Правові позиції Вищого господарського суду України з питань застосування податкового законодавства: Навч.-практ. посіб. / А.Й. Осетинський. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2005. - 360 с.

17. Осетинський А.Й. Організація та функціональні засади діяльності суду касаційної інстанції господарської юрисдикції: Монографія / А.Й. Осетинський. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 192 с.

18. Кивалов С.В. Судебная реформа в Украине: разочарования и надежды / С.В. Кивалов. - Одесса: Юридична література, 2010. - 272 с.

19. Щербина В.С. Модернізація господарського законодавства: причини, напрями та наслідки здійснення / В.С. Щербина // Проблеми модернізації господарського законодавства. Зб. наук. праць (за матеріалами круглого столу, м. Київ, 1 грудня 2010 р.) / Ред. кол.: О.Д. Крупчан (голова), В.С. Щербина, О.М. Вінник та ін. - К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011, С. 5-8.

20. Концепция модернизации хозяйственного законодательства на базе Хозяйственного кодекса Украины (проект) / / Економіка та право. - 2006. - № 2 (15). - С. 5-16.

21. Пропозиції круглого столу "Єдність системи судів загальної юрисдикції: теорія та практика" // Юридическая практика, 2012, 20 марта.

Размещено на Allbest.ru