Прогалини в земельному праві України: поняття та сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОГАЛИНИ В ЗЕМЕЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ

Т. Коваленко

прогалина земельний правовий юридичний

Значний негативний вплив на ефективність правового регулювання земельних відносин справляють юридичні прогалини, які є різновидом дефектів правового забезпечення земельного правопорядку в Україні. Розглядаючи право як систему, що просякнута єдністю і взаємообумовлена в своїх частинах, В. В. Лазарєв визнає дефектність системи, якщо з будь-яких причин відсутня ланка, яка забезпечує поряд з іншими функціональний зв'язок суспільних відносин і права [7, 86]. Як наслідок: знижується ефективність наявних правових норм і ускладнюється досягнення кінцевих цілей права [7, 95]. В правовій науці прогалини в праві розглядаються як його істотні недоліки, які заважають в тій чи іншій мірі досягненню найбільшої ефективності правового регулювання [4, 45].

Виникнення юридичних прогалин в земельному праві є об'єктивним та невідворотним правовим явищем. Сама специфіка правового регулювання, властивості системи права України та системи земельного права, особливості нормотворчого процесу зумовлюють ситуації, коли на певному проміжку часу окремі земельні відносини виявляються не врегульованими правовими нормами за наявності такої потреби, а інші - втрачають своє юридичне значення, хоча й продовжують регулюватися формально не скасованими нормативно-правовими актами.

На території України правові дослідження прогалин в праві були започатковані в радянський час (В. К. Забігайло, В. В. Лазарєв, В. М. Ліхачьов, П. О. Недбайло та інші вчені). В правовій науці України проблеми прогалин в праві досліджуються в основному в теорії права (Д. Г. Григор'єв, І. Зеленко, О. В. Колотова, П. М. Рабінович, В. П. Тарануха, О. М. Тарнопольська). В останні роки активізувалось дослідження зазначених проблем і в галузевих науках як України, так і інших держав: цивільне право (Р. А. Майданик, Т. В. Курило, О. Печений), трудове право (О. М. Ярошенко), господарське право (О. А. Беляневич, Є. В. Івашін), адміністративне право (І. Голосніченко, І. Шруб), кримінальне право (Д. О. Єрмоленко), кримінально-процесуальне право (І. Вовк). В науці земельного права України на проблеми прогалин в законодавчому регулюванні звертав увагу А. М. Мірошниченко в підручнику та навчальному посібнику "Земельне право України". Разом з тим необхідно зазначити, що більшість вчених в своїх дослідженнях особливостей правового регулювання певних різновидів земельних відносин виявляють окремі прогалини в земельному праві та обґрунтовують пропозиції щодо їх усунення чи подолання (В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, М. М. Бахуринська, О. А. Вівчаренко, С. Л. Гоштинар, О.В. Єлісєєва, В. М. Єрмоленко, Н. В. Ільницька, О.І. Каракаш, Т. Г. Ковальчук, П. Ф. Кулинич, Т. В. Лісова, О. С. Лисанець, А. Махінова, А. М. Мірошниченко, В. В. Носік, К. П. Пейчев, В. І. Семчик, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, М. В. Шульга та інші вчені).

Значна залежність ефективності земельно-правового регулювання від наявності прогалин та відсутність спеціальних комплексних досліджень зазначених проблем в науці земельного права, зумовлюють актуальність: (а) виявлення характерних ознак та формулювання поняття прогалин в земельному праві України, (б) проведення оцінки їх впливу на стан нормативно-правового забезпечення та (в) обґрунтування шляхів мінімізації їх негативного впливу на правове регулювання земельних відносин. Наукове вирішення зазначених проблем спрямоване на досягнення високого ступеня досконалості чинного земельного законодавства, забезпечення законності у процесі застосування норм земельного права, успішне здійснення правозастосовчими органами своїх функцій, гарантування прав і законних інтересів суб'єктів земельних правовідносин та забезпечення охорони землі як основного національного багатства.

Поява юридичних прогалин в земельному праві обумовлена об'єктивними та суб'єктивними обставинами.

Здійснення земельної реформи, корінна трансформація земельно-правового ладу в нашій державі, швидка зміна суспільних відносин у сфері використання та охорони земель, неможливість передбачати всієї багатоманітності земельних відносин, які будуть потребувати правового регулювання, об'єктивно призводить до появи юридичних прогалин в земельному праві, і, відповідно, зумовлює необхідність пошуку шляхів їх заповнення. Так, з часу прийняття 25 жовтня 2001 року чинного Земельного кодексу України (далі - ЗК України), більше сорока раз до нього вносились зміни та доповнення, в тому числі спрямовані на усунення прогалин земельно-правового регулювання (щодо правового регулювання емфітевзису та суперфіцію, земельних аукціонів, уточнення правового режиму земель енергетики, оборони тощо).

Водночас, юридичні прогалини в земельному праві України зумовлюються і суб'єктивними обставинами - недостатньою оперативністю нормотворця, упущеннями при прийнятті нормативно-правових актів, ігноруванням правил законодавчої техніки тощо. Зокрема, відповідно до Прикінцевих положень чинного ЗК України було доручено Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після опублікування цього Кодексу розробити проекти законів про державний земельний кадастр, про державний земельний (іпотечний) банк, про ринок землі, які залишаються неприйнятими до цього часу. З введенням в дію чинного ЗК України залишилося поза сферою правового регулювання право колективної власності на землю, яке було запроваджено Законом України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 р. та ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р., що породжує проблеми на практиці. Так, не визначеним є правовий режим земельних ділянок, які були передані в колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам і не розпайовані (несільськогосподарські угіддя у складі земель сільськогосподарського призначення, невеликі ділянки земель водного та лісового фонду тощо). Зазначені земельні ділянки до підприємств-правонаступників не перейшли, оскільки не були оформлені нові правовстановлюючі документи відповідно до вимог чинного ЗК України. Колишні члени сільськогосподарських підприємств право власності на них не набули, так як ці землі не підлягали розпаюванню. Сумнівною є правомірність їх перебування у державній чи комунальній власності, оскільки ці земельні ділянки були приватизовані шляхом їх передачі у колективну власність, а таких підстав набуття права державної чи комунальної власності як "реприватизація" чи набуття прав на "безхазяйну" земельну ділянку земельне законодавство не передбачає. Таким чином, пошук "ефективного власника" у процесі земельної реформи призвів до втрати власника як такого, що насамперед обумовлюється прогалинами земельно-правового регулювання.

Термін "прогалина" вживається в загальновживаному та спеціально юридичному значеннях. В зв'язку з поширеністю терміну "прогалина" необхідно насамперед з'ясувати його зміст і значення в загальноприйнятому використанні слова. В тлумачному словнику української мови слово "прогалина" розкривається в прямому і переносному значеннях. В прямому значенні як 1) проміжок між чим-небудь, щілина чи 2) просторове, вільне від дерев, хлібів, іншої рослинності місце на узліссі, в саду, в полі і т. ін.; велика галява, галявина. В переносному значенні - як упущення, пропуск, вада, біла пляма [11, 22]. Таким чином, про прогалину можна говорити за наявності певного проміжку, що не підлягає заповненню в силу специфіки самого предмету, так і у випадках, коли певний проміжок є недоліком, упущенням.

Про юридичні прогалини мова може йти виключно в переносному значенні, як про певний недолік, дефект права, що свідчить про відсутність правового регулювання за умови, що воно повинно бути. Прогалини в праві, - зазначає В. В. Лазарєв, - це дефекти системи права, коли відсутні окремі норми і цілі їх сукупності, які повинні у відповідності з об'єктивними потребами суспільного розвитку закріпити і забезпечити інтереси класу (народу) [7, 71].

В Юридичній енциклопедії П. М. Рабінович прогалини у праві визначає як повну або часткову відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин, що потребують правового регулювання [13, 148]. В Словнику термінів і понять законотворчої діяльності прогалини у праві розглядаються як повна або часткова відсутність правових норм, на підставі яких можна було б вирішити питання про застосування прав у випадку, що підлягає правовому регулюванню, може і повинен бути врегульований правом [5, 289].

В теорії права існують різноманітні підходи до визначення поняття "прогалина в праві", які традиційно поділяють на два види: вузький та широкий. Так, О. В. Колотова зазначає, що прибічники вузького підходу стверджують, що право регулює визначену, жорстко обмежену сферу суспільних відносин і прогалини можливі лише у межах цієї сфери, а не поза нею. Тобто, в даному випадку мова йде виключно про ту сферу суспільних відносин, яка вже законодавчо врегульована. Прихильники широкого підходу також констатують наявність прогалин лише у сфері, врегульованій правом, та лише щодо фактів, які знаходяться у сфері правового регулювання, але не зводять цю сферу до рамок "фактичного правового регулювання", встановленого законодавством [6, 75-76]. Тобто, основною відмінністю між широким та вузьким підходами до розуміння суті та значення прогалин є тлумачення поняття "сфера правового регулювання".

Конституція України в ст. 8 проголосила принцип верховенства права, що зумовлює необхідність розмежування таких понять як система права та система законодавства. В врахуванням зазначеного, на нашу думку відмінними правовими поняттями виступають "сфера правового регулювання" як система суспільних відносин, які в силу своєї специфіки повинні підпадати під дію права як одного із соціальних регуляторів, та "предмет правового регулювання" як система суспільних відносин, фактично врегульованих правом на певному етапі суспільного розвитку. Прихильники вузького підходу до визначення правової природи прогалин правового регулювання фактично ототожнюють зазначені вище правові поняття, що було виправданим в радянський час панування нормативізму та є неприйнятним в сьогоднішніх умовах розмежування права та закону і диверсифікації джерел права. В зарубіжних наукових дослідженнях прогалина (gab, lacune, lQcken) визначається як відсутність норми (або неповнота наявної норми) для вирішення конкретної справи. Розуміння прогалини в праві як будь-якої відсутності в існуючих правових актах необхідної норми для винесення суддею рішення з конкретної справи (а також будь-якої неповноти наявної норми) визнається більшістю юристів держав інших правових систем [4, 33-34].

Аналіз наявних в науковій літературі підходів до визначення поняття "прогалини в праві" дає змогу сформулювати основні ознаки прогалин в земельному праві України. Прогалини правового регулювання об'єктивно притаманні системі земельного права України, що обумовлено постійним розвитком суспільних земельних відносин, повністю спрогнозувати який неможливо.

Розвиток правової системи України, трансформація предметів та методів різних галузей права, перманентне реформування практично всіх сфер суспільного життя, проведення земельної реформи, необхідність адаптації земельного законодавства України до законодавства ЄС тощо вносять постійні корективи в питання про фактичну приналежність певних земельних явищ до правової сфери, в тому числі й до сфери регулювання нормами саме земельного права. Об'єм та форми правового впливу на суспільні земельні відносини, які зазнають постійних змін, потребують перегляду меж правового регулювання, зміни кола суспільних земельних відносин, подій, фактів, які потребують правового регулювання.

Прогалини в земельному праві справляють негативний вплив на ефективність правового регулювання земельних відносин, оскільки відсутність норми матеріального права позбавляє можливості суб'єкта задовольнити свої особисті, економічні, рекреаційні та інші земельні потреби й інтереси. Так, неврегульованість в земельному законодавстві права загального землекористування громадян ускладнює їх доступ до пляжів, парків, лісів та інших місць відпочинку населення, особливо в Криму та інших курортних місцевостях. Відсутність норм процесуальних має своїм наслідком неможливість набуття чи реалізації суб'єктивних земельних прав, виконання особами своїх земельних обов'язків, позбавляє дієвості норми матеріальні, що також негативно впливає на правове забезпечення потреб та законних інтересів суб'єктів земельних правовідносин та охорону землі як основного національного багатства.

Прогалина в правовому регулюванні буде мати місце за умови, якщо наявні суспільні земельні відносин підпадають під сферу саме правового регулювання. Сфера правового регулювання - це певне коло суспільних відносин, подій, фактів і обставин, які потребують правового регулювання [7, 73], сукупність найсуттєвіших суспільних відносин, які відображені у свідомій вольовій поведінці суб'єктів та підлягають правовому регулюванню, з огляду на необхідність їх зовнішнього контролю з метою недопущення втручання в охоронювані правом цінності [6, 78]. У цьому зв'язку негативний вплив на забезпечення ефективності правового регулювання земельних відносин справляє норма, вміщена до ч. 1 ст. 2 ЗК України, яка зводить сферу земельноправового регулювання до суспільних відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто виключно до відносин власності на землю. Так, В. І. Андрейцев зазначає, що таке законодавче регулювання земельних відносин не тільки є невдалим, але й некоректним, звужує межі, зміст розуміння їх, позбавляє можливостей їхнього адекватного і реального втілення, оскільки воно може бути застосоване тільки щодо однієї групи відносин - відносин права власності на землю [1, 47].

В юридичній науці зазначається, що "право не претендує на впорядкування всіх сфер і сторін життєдіяльності людини. Воно лише визначає межі "порядку", який може (і повинен) бути загальним для всіх людей і, відповідно, підтримуватись примусово, тобто отримувати в законах державновладне вираження, конкретизацію, визнання, захист" [3, 14]. Тому прогалина в земельному праві буде мати місце лише за умови, що певне коло суспільних земельних відносин внаслідок їх важливості потребує врегулювання саме за допомогою правових норм, які є загальнообов'язковими та забезпечуються державою, проте з певних причин суб'єктивного чи об'єктивного характеру такі земельні відносини залишаються поза правовим регулюванням. Зокрема, П.О. Недбайло наголошує, що прогалини в праві не можна ототожнювати з неврегульованістю відносин, які не підлягають правовому впливові, так як межі правового впливу досить рухливі [10, 455]. Адже не всі суспільні відносини, які виникають у сфері охорони, відтворення та раціонального використання землі, повинні підпадати під регулювання правових норм. Важливу роль у регулюванні земельних відносин відіграють інші соціальні норми - моральні, звичаєві, релігійні, корпоративні. У цьому зв'язку викликає певні сумніви доцільність появи в чинному ЗК України глави 17 "Добросусідство", норми якої закріпили "право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки", "право на спільне використання межових споруд", "право спільного використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок", адже до законодавчого врегулювання, відносини добросусідства протягом сторіч досить ефективно регулювалися моральними, звичаєвими, релігійними нормами.

В земельно-правовій науці питання визначення сфери правового регулювання розглядаються в контексті аналізу предмета земельного права України. Зазначені проблеми аналізувались в роботах В. І. Андрейцева, М. Я. Ващишин, В. М. Єрмоленка, П. Ф. Кули- нича, В. В. Носіка, В. І. Федоровича, інших вчених, а також в підручниках та навчальних посібниках із земельного права України. Так, на думку В. В. Носіка, предмет земельного права України складають суспільні відносини, що виникають між їх учасниками у зв'язку з реалізацією формально визначених у Конституції України, законах та інших джерелах правових імперативів і положень щодо використання землі як об'єкта права власності українського народу і основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, а також у сфері здійснення суб'єктивних прав на землю, реформування земельних відносин, раціонального використання та охорони землі, діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі регулювання земельних відносин, захисту земельних прав тощо [12, 56]. Проте, як видається, поняття "сфера правового регулювання" та "предмет правового регулювання" земельного права України є різними поняттями, які співвідносяться як належне та дійсне. Так, сфера правового регулювання земельного права - це ті відносини, явища, факти, які в силу своєї специфіки повинні підпадати під дію земельно-правових норм. Предмет правового регулювання в теорії права та в теорії земельного права традиційно визначається як коло суспільних відносин, врегульованих нормами певної галузі права. В умовах реформування земельних відносин питання щодо сфери правового регулювання земельно-правових норм залишається актуальним.

В юридичній науці радянського періоду С. С. Алексєєв сформулював критерії визначення сфери правового регулювання певних відносин, а саме: а) регулювання є об'єктивно можливим, б) економічно та політично необхідним, в) характер поведінки учасників цих відносин потребує як зовнішнього контролю, так і примусового дотримання передбаченого нормами правила поведінки [2, 55]. В теорії права України О. Ф. Скакун визначає наступні ознаки сфери правового регулювання: (1) є соціальною; (2) суспільні відносини можуть бути урегульовані правом; (3) містить у собі сукупність конкретних, типових і повторюваних суспільних відносин, що об'єктивно мають потребу у врегулюванні правом; (4) охоплює важливі суспільні відносини; (5) має обмежений обсяг охоплення [15, 285-286]. На нашу думку, зазначені підходи можуть бути застосовані й при визначенні сфери правового регулювання земельних відносин в Україні.

Необхідно також враховувати, що сфера правового регулювання земельних відносин є досить гнучкою і змінюється залежно від економічних, політичних, ідеологічних та інших обставин. Так, лише з 2002 року у сферу правового регулювання потрапили речові права на чужі земельні ділянки, відносини добросусідства, які до цього регулювались іншими соціальними нормами.

Прогалина в правовому регулюванні земельних відносин характеризується відсутністю норми земельного права, яка б врегульовувала ті земельні відносини, які підпадають під сферу правового регулювання. Як зазначає В. В. Лазарєв, "прогалиною в праві буде така неповнота законодавства, коли зміст норм права не дає підстав для вирішення певного випадку, коли ні буквальним текстом нормативного акту, ні його змістом цей випадок не охоплюється. Така ситуація створюється, наприклад, там, де урегульованість одних життєвих обставин неминуче вимагає нормативного визначення наслідків такого регулювання" [7, 88]. Так, з 2002 року у ст. 119 ЗК України передбачено можливість набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). При цьому закріплення такої норми фактично створило прогалину в правовому регулюванні, замість підвищення ефективності правового забезпечення земельних відносин. По-перше, виникає питання щодо початку відліку п'ятнадцятирічного строку добросовісного, відкритого та безперервного користування земельною ділянкою - з 1 січня 2002 року, з 13 березня 1992 року, з 1 березня 1990 року чи ще раніше. По-друге, чітко не визначений суб'єкт, що може скористатися таким правом - "громадяни". По-третє, особа може клопотати про набуття права власності на землю чи права землекористування, при цьому не зрозуміло, хто ж приймає остаточне рішення щодо правового титулу, на якому надається земельна ділянка. По-четверте, порядок надання земельних прав на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом, хоча сам Кодекс не містить ніяких спеціальних норм щодо повноважень органів та порядку доведення добросовісності, відкритості та розумності фактичного землекористування.

Для встановлення прогалини в земельному праві не достатньо виявити відсутність чи неповноту правового регулювання певних відносин. Варто довести потребу в їх правовому забезпеченні. Не будь-яку відсутність правового регулювання земельних відносин можна визнати юридичною прогалиною та застосувати відповідні способи її заповнення. Для констатації наявності прогалини важливо встановити оптимальне співвідношення між можливістю та необхідністю правового регулювання земельних відносин, вірно розмежувати імперативне і диспозитивне регулювання з врахуванням комплексності земельного права. Правове регулювання земельних відносин можливе в тих межах, в яких об'єктивні, економічні закономірності залишають свободу вольової поведінки осіб. Необхідність правового регулювання залежить від важливості земельних відносин і від того, наскільки доцільно та об'єктивно необхідно за певних умов врегульовувати окремі земельні відносини такими специфічними засобами як правові норми. Практика земельно-правового регулювання в Україні має приклади прийняття нормативно-правових актів всупереч реальним потребам у правовому опосередкуванні певних земельних відносин. Зокрема, 19 лютого 2002 р. Президент України видав Указ "Про додаткові заходи щодо соціального захисту жителів гірських районів України та підвищення ефективності використання земель лісового фонду", яким було передбачено безоплатну передачу земельних ділянок лісового фонду у власність колишнім членам колективних сільськогосподарських підприємств, розташованих у гірських районах

України з обмеженою кількістю земель, придатних для потреб сільського господарства. Так і не вступивши в дію внаслідок відсутності механізмів його реалізації, зазначений Указ був визнаний Президентом України таким, що втратив чинність, 27 травня 2002 р.

Прогалина в земельному праві буде наявна за умови, якщо законодавець ненавмисно, внаслідок помилки чи інших обставин не врегулював певні земельні відносини. Адже в окремих випадках суб'єкт нормотворення свідомо залишає врегулювання тих чи інших відносин на розсуд судів та інших органів при застосуванні земельно-правових норм. Так, для земельного права характерне використання оціночних понять, зміст яких недостатньо чи взагалі не визначено теорією права [14, 400]. Такі поняття надають гнучкості та рухливості правовому регулюванню земельних відносин, дають можливість враховувати певну конкретну життєву ситуацію. В якості прикладу можна навести ст. 119 ЗК України, в якій в якості умов набуття прав на землю за давністю користування визначено оціночні поняття "добросовісне", "відкрите" і "безперервне" користування земельною ділянкою протягом 15 років за відсутності правовстановлюючих документів. При цьому зміст таких понять як "добросовісність", "відкритість" та "безперервність" в кожному конкретному випадку буде визначатись залежно від обставин справи. Зазначене не дає підстав для констатації наявності прогалини земельно-правового регулювання.

В юридичній літературі поряд із поняттям "прогалина у праві" використовують поняття "прогалина в законі". Так, О. Ф. Скакун зазначає, що прогалина в законі - повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у чинних законодавчих актах [15, 594]. В радянський час поняття "прогалини в законах" і "прогалини в праві" ототожнювались. Зокрема, В. В. Лазарєв вказував, що "радянське законодавство - це і є радянське право, оскільки інші джерела права, крім нормативних актів, не мають серйозного значення" [7, 59].

Аналіз земельного законодавства та практики його застосування дає підстави для розмежування "прогалин в земельному праві" та "прогалин в земельному законодавстві" (або "прогалин в земельному законі" якщо поняття "закон" тлумачити в широкому значенні як сукупність нормативно-правових актів). Якщо прогалина в земельному праві характеризується відсутністю земельно-правової норми, яка повинна врегулювати певні земельні відносини, то прогалина в земельному законодавстві буде мати місце за умови відсутності нормативно-правового акта певної законодавчо визначеної форми, який повинен врегулювати ті чи інші земельні відносини. Таким чином прогалина в земельному праві це прогалина в змісті права, а прогалина в земельному законодавстві - це прогалина у формі права. Прогалини в земельному праві та прогалини в земельному законодавстві становлять різновиди прогалин в правовому регулюванні земельних відносин. Як прогалини в земельному праві, так і прогалини в земельному законодавстві є досить поширеними правовими явищами в Україні. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Разом з тим, такі межі в Основному Законі не визначені. У ч. 2 цієї ж статті проголошується право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. В даний час такого спеціального закону не прийнято. Прогалини в земельному законодавстві характерні й для кодифікованого акта земельного законодавства. Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 35 ЗК України використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств. У ст. 175 цього Кодексу зазначено, що межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону. Згідно з ч. 3 ст. 180 ЗК України зонування земель здійснюється відповідно до закону. Незважаючи на те, що пройшло майже десять років з часу прийняття ЗК України, зазначені акти до цього часу не прийняті, хоча в силу п. 4 Розділу IX "Прикінцеві положення" Кабінет Міністрів України був зобов'язаний розробити зазначені законопроекти у шестимісячний строк після опублікування цього Кодексу.

Прогалини в земельному праві необхідно відмежовувати від інших дефектів земельно-правового регулювання. Так, юридичні прогалини необхідно відрізняти від помилки в земельному праві, яка є результатом невірної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті, або є результатом зміни певних земельних потреб та інтересів, що призводить до невірного, такого, що не відповідає суспільним потребам, правового регулювання. Зокрема, О. Ф. Скакун зазначає, що помилка в праві можлива у випадках, коли правотворчий орган: 1) помилково вважає якісь відносини такими, що не підлягають правовому регулюванню; 2) помилково покладається на конкретизацію права в ході його застосування; 3) помилково передає питання на розсуд того, хто застосовує право; 4) видає норму, яка не потрібна; 5) помилково вирішує питання в установленій нормі [16, 400-401]. Тобто, помилкою в земельному праві є дефект волевиявлення суб'єкта нормотворення щодо форми та змісту регулюючого впливу на певні суспільні відносини. Залежно від характеру юридичної помилки, вона може бути причиною виникнення прогалин правового регулювання (наприклад, не врегулювання законом відносин, які відповідно до прямої вказівки Конституції України чи ЗК України повинні регулюватись виключно законом), появи колізій в земельному праві (врегулювання певних відносин за наявності існуючої норми, яка по-іншому регулює ті самі відносини), або мати характер техніко-юридичного дефекту земельного законодавства (невірна вказівка на нормативно-правовий акт чи його частину при формулюванні бланкетних чи відсилочних норм, технічні "описки" в тексті нормативно-правового акта тощо).

Наприклад, відповідно до ст. 36 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. у разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг, господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 34 цього Закону, та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності. Разом з тим, в ч. 4 ст. 34 Закону України "Про фермерське господарство" врегульовано питання членства у фермерському господарстві, а не припинення зазначеної юридичної особи. Логічне та систематичне тлумачення норм зазначеного Закону дають підстави зробити висновок, що припинення фермерського господарства з незалежних від нього обставин, а відповідно і звільнення від обов'язку сплати податку, може мати місце у випадку, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, про що зазначено в п. 4 ч. 1 ст. 35, а не ч. 4 ст. 34. Таким чином, можна констатувати наявність помилки у праві, на що зверталась увага в юридичній літературі [17, 216]. Проте, незважаючи на більш як шестирічний період з часу прийняття Закону України "Про фермерське господарство" та неодноразове внесення до нього змін, зазначена помилка виправлена не була, що знижує ефективність його норм у процесі їх реалізації.

При регулюванні земельних відносин необхідно також розмежовувати прогалини в земельному праві та конкретизацію земельно-правових норм у процесі правозастосування юрисдикційними органами. Вище було зазначено про оціночні поняття як приклад такої конкретизації в залежності від обставин певної життєвої ситуації. Так, В. В. Лазарєв зазначає, що поняттям "конкретизація права" охоплюється, по-перше, сам процес, сама діяльність з деталізації правових норм, яка починається уже в суді, який розглядає справу по суті. По друге, мається на увазі результат такої діяльності - створення правових актів, які розвивають основну норму права [7, 91]. Результати правоконкретизуючої діяльності судів отримують своє узагальнене закріплення в правових актах вищих судових інстанцій, частіше всього в постановах Пленуму ВСУ. Водночас необхідно мати на увазі, що використовуючи оціночний термін в земельному законодавстві і не встановлюючи його детального змісту, нормотворець тим самим уповноважує суд на конкретизацію даного терміну. Проте в процесі конкретизації можуть бути виявлені численні відтінки в його змісті, які є настільки різноманітними, а іноді й суперечливими, що сам факт законодавчої фіксації такого оціночного поняття буде свідчити про прогалину в земельному праві в частині визначення ознак певного юридичного терміну.

В теорії права використовується таке поняття як "колізійна прогалина", яка виникає за умови, якщо наявні суперечливі норми, які виключають одна одну. У даному випадку не можна застосувати правила вирішення колізій, тому обидві норми ігноруються, внаслідок чого утворюється прогалина в праві. Так, В. В. Лазарєв зазначає, що прогалина утворюється там, де має місце радикальна суперечність норм рівної юридичної сили, коли одна із них "знищує" іншу [8, 435]. Зазначену ситуацію проаналізував А. М. Мірошниченко, який прийшов до висновку, що вести мову про таке явище, як "колізійна прогалина", не зовсім вірно. Так, суб'єкт, який вирішує спір, зобов'язаний визначитись на користь якоїсь із норм - цього вимагає принцип верховенства права, а також положення чинного процесуального законодавства (ч. ч. 7, 8 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, ч. ч. 5, 6 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України). Тож яким би важким не було прийняття рішення про вибір норми, ухилитися від цього правозастосовчий суб'єкт не може. Звичайно, можлива ситуація, коли жодна із норм з тих чи інших причин не може бути застосована (наприклад, внаслідок відсутності механізму її реалізації). Тоді, справді, у правовому регулюванні утворюється прогалина, проте невірним буде вважати, що вона утворилася через колізію - така прогалина існує незалежно від колізії [9, 217].

Отже, прогалина в земельному праві - це обумовлена постійним розвитком суспільних земельних відносин та об'єктивно притаманна системі земельного права України дійсна відсутність норми земельного права, яка б врегульовувала ті земельні відносини, які підпадають під сферу правового впливу та потребують саме нормативно-правового опосередкування, що негативно впливає на ефективність земельно-правового регулювання. Прогалини в земельному праві необхідно відмежовувати від таких суміжних понять як прогалини в земельному законодавстві, помилки в земельному праві, конкретизація земельно-правових норм. Вірне визначення правової природи дефекту земельно-правового регулювання дозволить оптимально обрати спосіб усунення чи подолання такого негативного правового явища, що позитивно впливатиме на ефективність регулювання земельних відносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрейцев В. І. Земельні правовідносини за чинним Земельним кодексом України : міфи та реальність / В. І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. - 2005. - Вип. 68. - С. 47-51.

2. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. - М. : Юрид. лит., 1966. - 188 с.

3. Варламова Н. В. Аксиологический аспект правопонимания / Н. В. Варламова // Проблемы ценностного подхода в праве : традиции и обновление. - М. : Ин-т государства и права РАН, 1996. - С. 11-14.

4. Забигайло В. К. Проблема "пробелов в праве" (к критике буржуазных теорий) / Владимир Константинович Забигайло. - К. : Наукова думка, 1974. - 134 с.

5. Законотворча діяльність : словник термінів і понять / за ред. В. М. Литвина. - К. : Парламентське вид-во, 2004. - 344 с.

6. Колотова О. В. Поняття та сутність прогалин у праві / О. В. Колотова // Держава і право. - 2008. - Вип. 39. - С. 74-81.

7. Лазарев В. В. Пробелы в праве (вопросы понятия пробелов и критика теорий беспробельности права) / Валерий Васильевич Лазарев. - Казань : Изд-во Казанского университета, 1969. - 95 с.

8. Лазарев В. В. Пробелы в праве и их восполнение / В. В. Лазарев // Проблемы обще теории права и государства : учеб. для вузов / под. общ. ред. С. Нерсесянса. - М. : Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА- ИНФРАМ), 2002. - С. 429-441.

9. Мірошниченко А. М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні : монографія / А. М. Мірошниченко. - К. : Алеута ; КНТ; ЦУЛ, 2009. - 268 с.

10. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / Петр Емельянович Недбайло. - М. : Юрид. лит., 1960. - 511 с.

11. Новий тлумачний словник Української мови. У 3-х томах. - Т. 3. - К. : Аконіт, 2006. - 862 c.

Носік В. В. Юридична природа сучасного земельного права України / В. В. Носік // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 7-8. -50-58.

13. Рабінович П. М. Прогалини у праві / П. М. Рабінович // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол. та ін.). - К. : Укр. енцикл., 2003. - Т. 5 : П-С. - С. 148.

14. Салтевський М. В., Жеребкін В. Є. Оціночні поняття у праві / М. В. Салтевський, В. Є. Жеребкін // Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (гова редкол.) та ін. - К. : "Укр. енцикл.", 2002. - Т. 4 : "Н-П". - С. 400.

15. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс) : підруч. / О.Ф. Скакун. - Х. : Еспада, 2006. - 776 с.

16. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун. - Х.: Консум, 2001. - 656 с.

17. Шульга М. В. Фермерське господарство : правові засади створення, функціонування та припинення : навч-практ. посіб. / За заг. ред. М. В. Шульги / М. В. Шульга, В. П. Жушман, П. Ф. Кулинич, В. Ю. Уркевич. - Х. : ТОВ "Одіссей", 2004. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru