Протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми як чинник забезпечення національної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми як чинник забезпечення національної безпеки України

Балацько Л.С.

В умовах сформованої в світі геополітичної ситуації незмінно зростають обсяги нелегальної міграції та торгівлі людьми. Серед проблем, що постали в Україні в останні роки, одна з найскладніших зростання обсягів нелегальної міграції. Це викликає занепокоєння насамперед тому, що тісно пов'язано з різними видами злочинності, зокрема, контрабандою зброї, наркотиків, торгівлею людьми, поширенням тероризму. Протидія нелегальній міграції ускладнюється через те, що для країн колишнього СРСР таке явище є досить новим. Це спонукає відповідні структури України оперативно вдосконалювати методи боротьби з ним, з огляду як на власний досвід, так і досвід ЄС, країни-члени якого зіткнулися з проблемою нелегальної міграції раніше.

Через географічне розташування Україна перебуває в центрі міграційних потоків, відіграючи, по суті, роль транзитної зони на шляху до країн Західної Європи. Механізми утворення транзитних потоків постійно вдосконалюються. В цьому аспекті нелегальна міграція та торгівля людьми стає однією з головних загроз національній безпеці України.

Протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми прямо пов'язана з забезпеченням національної безпеки держави. Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України»(1992р.) у сфері державної безпеки на сучасному етапі серед основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві визначається саме ці явища. Цим і визначається актуальність теми.

Головною метою дослідження є виявлення впливу нелегальної міграції та торгівлі людьми на стан національної безпеки, визначення напрямів та механізмів протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми у контексті забезпечення національної безпеки України.

Для досягнення мети в роботі поставлені такі завдання: проаналізувати державну міграційну політику України; визначити чинники, що перетворюють нелегальну міграцію на загрозу національній безпеці України; встановити ситуацію з нелегальної міграції в Україні; розглянути проблему торгівлі людьми в Україні та виявити проблемні питання; розробити пропозиції щодо вдосконалення протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми в системі забезпечення національної безпеки України.

Проблема нелегальної міграції та торгівлі людьми завжди привертала увагу громадськості та науковців. Важливу складову наукової літератури з проблеми становлять роботи вітчизняних вчених: юристів, економістів, соціологів, демографів, політологів. Після здобуття незалежності в Україні опублікована значна кількість робіт, присвячених міграційній проблематиці, зокрема: І.Баклан, П.Бідюк, В.Гейко[2], М.Максюта[5], С.Мосьомдз, А.Платонов[1], С.Соїв[6] та ін. Утім, комплексного аналізу проблем безпеки та протидії нелегальній міграції як чинника забезпечення національної безпеки України ще бракує.

Нелегальна міграція та торгівля людьми стала викликом світовому співтовариству, масштаби й негативні наслідки якого є загрозою міжнародної стабільності й сталому розвитку держав. Протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми безпосередньо пов'язана із забезпеченням національної безпеки держави, оскільки ці явища сприяють створенню організованих злочинних угруповань, діяльність яких спрямована на незаконне ввезення мігрантів, включно із торгівлею людьми, сексуальною експлуатацією жінок і дітей. На державному кордоні України утворилася певна сфера кримінального бізнесу, що спеціалізується на наданні послуг у сфері нелегальної міграції та торгівлі людьми. Зокрема, міжнародна організована злочинність контролює транскордонні процеси нелегальної міграції з країн Південної і Східної Азії, Близького Сходу, Африки, які безпосередньо створюють виклики та загрози національній безпеці України. Слід зазначити, що останнім часом Україна досягла значного прогресу в законодавчому врегулюванні проблеми нелегальної міграції та біженців. Ідеться, насамперед, про прийняття нової редакції законів України «Про громадянство», «Про біженців», «Про імміграцію» та низки інших законодавчих актів у сфері міграції, а в січні 2002 року український парламент ратифікував Конвенцію ООН із захисту біженців 1951 року[6,115]. Водночас застосування цих законів є недостатньо ефективним. Насамперед є відмінність в оцінках масштабів самого явища і прогнозів його подальшого розвитку. Для мінімізації негативних наслідків міграційних процесів і, навпаки отримання від них максимальної користі, міграційна політика має здійснюватись на засадах послідовності, компетентності та розвитку міжнародного співробітництва для більш ефективного керування міграцією на національному, регіональному й світовому рівнях. Слід також вдосконалити систему обміну інформацією, надання фінансової та технічної допомоги для попередження та протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми. Протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми має базуватися на науково заснованих підходах, на засадах постійного моніторингу міграційних проблем.

У Донецькій області, наприклад, проводиться оперативно-профілактична операція «Мігрант», мета якої виявлення нелегальних мігрантів, громадян, які надають їм сприяння, припинення правопорушень, скоєних даними особами. Про це повідомили в прес-службі ГУМВС України в Донецькій області[2,і09]. У проведенні заходів беруть участь практично всі міліцейські підрозділи сектори у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб(СГІРФЛ), кримінальний розшук, держслужба по боротьбі з економічною злочинністю, міліція громадської безпеки, Управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ДАІ . В рамках оперативно-профілактичної операції проводяться перевірки ринків, кафе, гуртожитків, вокзалів. За кілька днів правоохоронці області виявили 32 нелегальних мігранта, 56 іноземців, які порушували правила перебування в нашій країні, а також 17 наших співгромадян, які сприяли порушенням законодавства у сфері міграції.

Небезпечний розвиток міграційних процесів в Україні, насамперед нелегальної міграції, зумовлений багатьма соціально-політичними чинниками. Найважливіші серед них: правова неврегульованість питань імміграції і міграції, відсутність низки адміністративно-контрольних правових режимів, аргументованих обмежень на в'їзд іноземців в Україну; соціально-політична й економічна нестабільність у деяких суміжних з Україною державах, наявність збройних конфліктів в окремих з них; недостатнє фінансування і слабка організаційна та профілактична робота органів регулювання міграційних процесів, у тому числі правоохоронних органів; «прозорість» північних і східних кордонів України; низький рівень життя і соціальної захищеності населення України загалом та західних прикордонних областей зокрема.

Ситуація з нелегальною міграцією в Україні значно ускладнилася, про що свідчить: 1) збільшення кількості нелегальних мігрантів. Протягом 1990-х рр. кількість порушень державного кордону нелегальними мігрантами помітно зростала. Після 2000р. їх обсяг дещо знизився, але це свідчить не тільки про ефективність боротьби з цим явищем, а й про вдосконалення тактики дій нелегальних мігрантів та появу нових каналів нелегальної міграції. Наприклад, У Донецькій області на обліку (2007р.) перебувають 30110 іноземців, в тому числі зі статусом іммігранта 23342 людини і тимчасово проживають 6768. А от кількість нелегалів, за підрахунками незалежних експертів, в 2-3 рази вище офіційної статистики. Перший рядок рейтингу незаконних мігрантів Вірменія, Азербайджан і Грузія. Друга строчка належить середньоазіатському регіону Афганістану, Таджикистану і Узбекистану. За ними йдуть мігранти з Іраку, а також колишні студенти з Тунісу, Йорданії, Сирії, Лівану, Нігерії та Марокко.; 2) використання організаторами нелегального переправляння мігрантів можливостей легального прибуття їх в Україну під виглядом навчання, туризму з метою подальшого прямування до країн Західної Європи. Щороку в Україну за службовими запрошеннями прибуває 69-70 % іноземців потенційних нелегальних мігрантів; для навчання у вищих навчальних закладах 5-15 %; за приватними запрошеннями 5-7 %; інші як туристи, з метою транзитного проїзду та ін.; 3) збільшення нелегальної міграції жінок. Приховане перевезення жінок як складова нелегальної міграції вирізняється тим, що є водночас експлуатацією жінок, зловживанням і порушенням фундаментальних прав людини. Їх маршрути інколи повторюють міграційні. Факти свідчать: регіоном, де торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації викликає найбільшу тривогу, стають країни Європейського Союзу; 4) розширення посередницької мережі та спроби організаторів нелегальної міграції залучити до злочинної діяльності посадових осіб правоохоронних органів, працівників транспортних та інших організацій.

Увага з боку нелегальних мігрантів до України через її географічне положення (спільні кордони з вісьмома країнами, розташована фактично на кордоні Європи та Азії), внаслідок чого в останні десять років вона перетворилася на своєрідну буферну зону[1,362]. Це може призвести до: використання каналів нелегальної міграції міжнародними терористичними організаціями та спецслужбами іноземних держав; залучення незаконних мігрантів до протиправної діяльності кримінальних структур; поширення інфекційних захворювань та збільшення безробіття і, врешті-решт, до дестабілізації соціально-економічної обстановки у країнах-реципієнтах. Нелегальна міграція, криміналізація суспільства, контрабандна діяльність мають стійку тенденцію до зростання, що безпосередньо загрожує національній безпеці України.

Можна також стверджувати, що в Україні активізується діяльність організованої злочинності, яка спеціалізується насамперед на створенні транснаціональної системи керування нелегальними міграційними потоками. Збільшення неконтрольованої нелегальної міграції призвело до значного посилення криміналізації суспільства у прикордонних районах. Зростає кількість затримань громадян України мешканців прикордонних населених пунктів посередників, переправників та помічників нелегальних мігрантів. Для значної частки населення, особливо на угорській ділянці українського кордону, підсобництво порушникам кордону стало традицією й основним засобом для існування[1,3б5].

Зазначені небезпеки посилюються через те, що в останні роки поширюється тенденція поступового перетворення України з країни-транзитера на країну-накопичувача нелегальних мігрантів. Ситуація загострюється також тому, що значна кількість нелегальних мігрантів вихідці зрегіонів, охоплених військовими конфліктами, де тероризм і гроші наркобізнесу шлях для досягнення політичної влади (Афганістан, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка, північні штати Індії). Затримані іноземці нерідко вже мають досвід бойових дій або брали участь у партизанських операціях чи збройних нападах. Такі мігранти створюють потенційну небезпеку для України.

У цілому заходи, що вживаються органами внутрішніх справ у напрямі боротьби з торгівлею людьми та проституцією, мають цілеспрямований, комплексний характер. Разом з тим, наявні такі проблемні питання: 1) недостатньо уваги приділено розробці типових планів взаємодії правоохоронних органів з виявлення та припинення правопорушень та злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми та проституцією, а також їх систематичного використання; 2) аналіз ситуації з торгівлею людьми у світі свідчить про набуття розповсюдження таких форм торгівлі «живим товаром», як торгівля дітьми кіднепінг; трудове рабство; використання у збройних конфліктах; з метою трансплантації внутрішніх органів та біологічних речовин кров, кістковий мозок і т ін., що свідчить про необхідність термінового прийняття комплексу заходів направлених на попередження цих правопорушень; 3) в достатній мірі не використовується вся сукупність адміністративних засобів, форм регулювання суспільних відносин у відповідній сфері; 4) вищенаведені дані свідчать про те, що заходи, що проводяться органами внутрішніх справ, не повною мірою відповідають загрозливому рівню торгівлі людьми та поширенню проституції в Україні[2,107]. Оскільки торгівля людьми, проституція, секс-бізнес являються транснаціональними злочинами, а також міжнародними проблемами, вони не можуть бути вирішеними на рівні однієї лише України, тому протидія їм вимагає міжнародної кооперації і співпраці, а також взаємодії на різних рівнях: міжнародних та міжурядових організацій; держав, а саме, підписання багатосторонніх договорів про спільні дії, залучення іноземних експертів, спеціалістів з даних проблем, надання інформації.

Обґрунтовано, що міграційна політика України не адекватна сучасній ситуації та потребує системності, упорядкованості, координації зусиль відомств, міністерств та збільшення фінансування на реалізацію державних міграційних програм та проектів. Для формування збалансованої та ефективної політики протидії незаконній міграції та торгівлі людьми в системі забезпечення національної безпеки України необхідне вжиття комплексу узгоджених заходів протидії незаконній міграції та торгівлі людьми, які включають в себе посилення оперативного забезпечення охорони державного кордону, проведення підготовки фахівців, створення відповідної нормативно правової бази, налагодження дієвої взаємодії та обміну інформацією з міжнародними організаціями, що займаються проблемами міграції. Важливим заходом вирішення проблем регулювання міграційних процесів було б створення Державної міграційної служби України єдиного державної органу виконавчої влади, який би здійснював реалізацію міграційної політики України. Створення такого органу, здатного забезпечити єдиний та цілеспрямований підхід до здійснення міграційної політики країни, збільшить ефективність протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми в системі забезпечення національної безпеки України[5,47].

Здійснюючи стратегічний курс на євроатлантичну інтеграцію, в контексті протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми одним з основних напрямків міграційної політики України є вдосконалення ефективної міжнародно-правової бази співробітництва шляхом укладання із суміжними й іншими країнами угод про реадмісію. Міжнародній злочинності має бути протиставлене транснаціональне співробітництво спецслужб і правоохоронних органів. Серед заходів підвищення ефективності протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми в контексті забезпечення національної безпеки України пропонується: забезпечити реалізацію єдиного підходу до здійснення візового контролю на кордоні, інформаційної взаємодії у веденні статистичного обліку іммігрантів, впровадження комплексного підходу до здійснення заходів протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми; удосконалити законодавчу базу шляхом визначення правових норм, які передбачають механізм компенсації витрат держави на виявлення, затримку, утримання та видворення нелегальних мігрантів не тільки за їхній рахунок, але й за рахунок осіб, які їм сприяли; створити нормативну й організаційну основу для проведення обов'язкової дактилоскопії іноземців і осіб без громадянства, депортованих з України, а також визначення порядку зберігання й використання її результатів; узагальнити накопичений досвід взаємодії правоохоронних органів України з протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми і його міжвідомче нормативне закріплення на сучасній законодавчій основі; налагодити погоджену діяльність у сфері протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми з правоохоронними відомствами суміжних країн; розробити нові методики оперативно розшукової діяльності щодо виявлення, попередження й припинення незаконного перетинання кордонів з урахуванням сучасної моделі охорони державного кордону. Запропонована протидія істотно підвищить ефективність управління міграційними процесами, уможливить прийняття політично-правильних рішень для врегулювання кризових ситуацій та буде сприяти зміцненню національної безпеки України.

Література

нелегальний міграція торгівля людина

1. Бідюк П.І., Баклан І.В., Платонов А.В. та ін. Ситуаційна кімната керівника країни як складова системи забезпечення національної безпеки // Матеріали Міжнар. наук. практ. конф. Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання : Зб. наук. пр. К.: Національна академія управління Центр перспективних досліджень. 2005. С. 360-367.

2. Гейко В. Протидія незаконній міграції // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004, № 1 С. 104-113.

3. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року [Витяг з екрану] // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi.

4. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992р. № 2229 XII // http://cgk.lg.ua/docs/ukr/zbezpek.htm.

5. Максюта М.М. Вдосконалення діяльності правоохоронних органів щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми // Вісник НУВС. 2004. № 4 С. 45-48.

6. Мосьомдз С., Соїв С. Становлення державної міграційної політики України // Право України. 2005. № 11 С. 114-117.

Размещено на Allbest.ru