Спільне вирішення завдань держави органами місцевого самоврядування і ОВС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спільне вирішення завдань держави органами місцевого самоврядування і ОВС

В.В. Ковальська

Успішна реалізація державної політики в сфері розвитку місцевого самоврядування в Україні має привести до створення системи взаємодії населення, місцевого самоврядування, ОВС. Ефективне функціонування цієї системи дасть змогу забезпечити поліпшення умов життя населення у кожному населеному пункті, формування у громадян навичок демократичної взаємодії зі сформованими ними органами місцевого самоврядування, а також навичок громадського контролю за ефективністю їхньої діяльності та діяльністю органів внутрішніх справ.

Виконання найважливішої соціальної функції держави охорони громадського порядку передбачає співпрацю міліції з різними державними і недержавними органами і організаціями, зокрема органами місцевого самоврядування.

Положення Конституції та чинного законодавства України є правовою підставою для створення системи нормативних актів, що охоплюють питання спільної діяльності міліції і органів місцевого самоврядування в сфері правопорядку. міліція самоврядування громадський населення

Органи внутрішніх справ є сферою суспільних відносин, що складаються в процесі діяльності державних і громадських організацій, головною метою яких є обмежити прояв злочинних і інших протиправних дій, забезпечити в країні належний громадський порядок і надійну громадську безпеку. Організація управління в ОВС полягає в забезпеченні практичного виконання зазначених завдань, що реалізуються державними органами за участю громадськості, шляхом виконання відповідного комплексу взаємозалежних заходів політичного, правового, організаційного, матеріально-технічного і морально-психологічного характеру [7, 439].

Безумовно, міліція повинна брати участь у забезпеченні правопорядку. Саме поняття правопорядок немислиме без поняття міліція.

Правопорядок це співвідношення між теоретичною і реальною моделями поведінки громадян. Для того щоб дані моделі були адекватні, необхідні певні умови й обставини, що сприяють цьому. Однією із умов можна назвати існування органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування. Об'єднання можливостей цих двох незалежних органів впливає на стан правопорядку в суспільстві. Така взаємодія неможлива без її чіткої правової регламентації.

Однак на даний момент практично не існує системи законодавства, що регулює питання взаємодії міліції і місцевого самоврядування. Аналіз нормативно-правових актів з питань взаємодії, дозволяє зробити висновок про те, що органи внутрішніх справ в цілому та окремі їхні структурні підрозділи за певних обставин зобов'язані вирішувати визначене коло завдань разом з органами місцевого самоврядування.

Взаємодія зазначених суб'єктів була б більш цілеспрямованою, якби можна було б розмежувати їхні повноваження в усіх сферах громадського життя. Практично це реалізувати неможливо, тому що органи місцевого самоврядування вирішують, крім місцевих, ще й ряд державних завдань.

Необхідність у взаємодії міліції й органів місцевого самоврядування виникає з того, що їхні можливості мають потребу у взаємному доповненні.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування наділяються владними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність, та їм можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади [5].

Можна класифікувати й аналізувати напрями діяльності міліції щодо вирішення завдань, притаманних місцевому самоврядуванню, так:

1. Діяльність міліції державного масштабу.

Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам (ст. 2) [4].

Забезпечення особистої безпеки громадян захист їх прав і свобод, законних інтересів здійснюється працівниками міліції на всіх рівнях влади.

Запобігання правопорушенням та їх припинення виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань реалізуються за двома напрямами.

По-перше, на державному і регіональному рівнях розробка, організація і реалізація програм, спрямованих на боротьбу зі злочинністю і ліквідацію причин і умов, що сприяють здійсненню злочинів та адміністративних правопорушень, а також прогнозування тенденцій розвитку злочинності з метою поліпшення форм і методів боротьби з ними [2].

По-друге, на місцевому рівні безпосередня діяльність міліції, регламентована нормами кримінально-процесуального й адміністративного права, спрямована на попередження, припинення і розкриття злочинів та адміністративних правопорушень, а також виявлення й усунення обставин, що сприяють їхній реалізації.

Охорона і забезпечення громадського порядку, участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, на нашу думку, реалізується працівниками міліції лише на місцевому рівні і регламентовано також Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Діяльність міліції місцевого масштабу.

Міліція сприяє у межах своєї компетенції органам державної влади, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Сприяння означає кооперація сил, засобів і методів спрямованих на ефективне вирішення проблем, які забезпечити лише силами окремих державних органів, підприємств, установ або організації було б неможливо.

Міліція допомагає органам місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення.

Вивчення юридичної літератури щодо даного питання свідчить про неоднозначність підходів до його вирішення. Так, Г.А. Туманів розглядає міліцію в цілому як систему "масового обслуговування" [8, 61]. Цю точку зору підтримує і розвиває А.Н. Роша: "Якщо проаналізувати характер операцій міських, районних органів внутрішніх справ, вважає він, то неважко помітити, що їхню основну частину складають дії, спрямовані зовсім не на боротьбу зі злочинністю. В середньому від 70 до 90 % часу міліції витрачається на різні форми обслуговування населення" [6, 25].

Міліція допомагає органам місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення щодо охорони об'єктів муніципальної власності на основі договорів, контролю за дотриманням громадянами й іноземцями правил реєстраційного обліку, в'їзду на територію України і виїзду з неї, допомоги депутатам і кандидатам у депутати, посадовим особам місцевого самоврядування, представникам громадських об'єднань в реалізації їхньої законної діяльності, якщо їм спричиняється протидія або загрожує небезпека, сприяють в охороні громадського порядку [4]. Міліція зобов'язана надавати виборчим комісіям за їх запитами відомості про наявність не знятої або непогашеної судимості зареєстрованих кандидатів у депутати або на виборні посади до органів державної влади та органів місцевого самоврядування [4]. Міліція (насамперед позавідомча охорона) укладає угоди з органами місцевого самоврядування щодо охорони належного їм майна. Даний перелік не є вичерпним.

За таких обставин можна говорити про сприяння ОВС органам місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення за такими формами:

а) спільні громадські пункти охорони порядку;

б) спільні наради і семінари, науково-теоретичні і науково-практичні конференції;

в) поточні робочі зустрічі;

г) планування спільних заходів;

ґ) спільний (комплексний) аналіз криміногенної обстановки;

д) взаємний обмін інформацією;

е) обмін досвідом;

є) прийняття спільних (регіональних) нормативних актів;

ж) спільне укладення договорів з охорони громадського порядку;

з) надання взаємної допомоги;

и) взаємне використання сил і засобів;

і) мобілізація коштів;

к) спільний аналіз матеріалів преси, скарг і інших звертань громадян, прийняття відносно них погоджених рішень.

Процеси демократизації нашого суспільства протікають неоднозначно. Мітинги, вуличні ходи, страйки стали звичними явищами в житті наших міст і населених пунктів. Нерідко вони супроводжуються виступами екстремістськи налаштованих елементів, спалахами організованої й групової злочинності. Багато лідерів неформальних об'єднань організовують несанкціоновані збіговиська, закликають до відкритої протидії міліції представникам міських державних адміністрації й органам місцевого самоврядування, провокують масові безладдя. Усе частіше до столиці України та до її обласних центрів для організації та участі в масових акціях із різних країн СНД і далекого зарубіжжя прибувають представники різних політичних партій, рухів і громадських об'єднань. Використовуючи санкціоновані місцевою владою масові заходи, члени окремих партій і рухів, екстремістськи налаштовані громадяни, усіляко прагнуть привернути до себе увагу, часто порушують встановлений порядок проведення таких заходів [3, 124].

Міліція сприяє органам місцевого самоврядування при проведенні мирних зборів або інших масових заходів; виконує функцію охорони з метою підтримки громадського порядку при проведенні місцевих виборів і референдумів (охорона виборчих дільниць, перехід міліції на посилений режим роботи, охорона кандидатів у депутати, а також осіб, відповідальних за організацію і проведення виборів, з метою припинення можливого тиску на них).

Одним з напрямів спільної роботи міліції і органів місцевого самоврядування могло б бути створення молодіжних центрів та клубів за інтересами. Наприклад, центр підготовки молодих помічників міліції, головним завданням якого б було зниження злочинності та інших правопорушень серед дітей та молоді.

Сьогоднішнє реформування органів внутрішніх справ має зворотній ефект. Замість модифікації й оптимізації функцій, міліція отримала надмірне навантаження, що впливає на якість її роботи.

Як справедливо відзначає А.Н. Бабай, "нерідко органи внутрішніх справ замінювали інші державні органи" [1, 4], тобто питання про необхідність передання ряду не властивих для міліції функцій на сьогодні ще актуальне.

В Україні має бути вироблена стратегія в галузі попередження порушень прав і свобод громадян. Вона має передбачати такі заходи: спільну діяльність держави, посадових осіб, фізичних осіб у захисті прав та свобод людини; державний контроль за цим захистом; встановлення взаємодії міліції та населення в розробці ефективних способів такого захисту; впровадження нових форм та методів захисту прав і свобод особи; зміцнення моральних цінностей та законності (виховання поваги до закону у всіх осіб); правове виховання за допомогою засобів масової інформації; підвищення рівня виконавчої дисципліни і посилення відповідальності за невиконання законів або певних розпоряджень на всіх рівнях; удосконалення законодавства відповідно до нагальних потреб суспільства; своєчасне інформування про зміни в законодавстві, роз'яснення його положень, виявлення інтересу до знань законів та їх неухильного виконання.

Норми, що регулюють питання взаємодії міліції з органами місцевого самоврядування в сфері забезпечення правопорядку, закріплені указами Президента України.

Наприклад, Указ Президента України 18 лютого 2004 р. J№ 206 "Про додаткові заходи щодо дальшої демократизації суспільства та посилення громадського контролю за діяльністю правоохоронних та розвідувальних органів України" прийнятий з метою поліпшення умов для здійснення демократичного громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів, виконання міжнародних зобов'язань України щодо інтеграції до Європейського Союзу, реалізації державної політики у цих сферах, дальшої демократизації суспільства.

Указ Президента України від 12 лютого 2000 р. № 229 "Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю". Відповідно до його вимог, з метою вдосконалення діяльності правоохоронних органів діяльність по боротьбі зі злочинністю, в тому числі з її проявами в організованих формах і корупцією, координують прокурори. Скликаються координаційні наради, на які можуть бути запрошені посадові особи правоохоронних органів, керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, де перелічені керівники можуть захищати інтереси населення в сфері забезпечення правопорядку.

Міністр внутрішніх справ України має право приймати нормативно-правові акти та затверджувати стандарти, норми і правила з питань його компетенції, обов'язкові для виконання й органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р., місцева адміністрація зобов'язана забезпечити здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, здійснення заходів щодо соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, забезпечити виконання актів законодавства з питань громадянства, пов'язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства, сприяє органам внутрішніх справ у додержанні правил паспортної системи.

До джерел взаємодії органів місцевого самоврядування з міліцією відносяться і нормативно-правові акти, прийняті органами місцевого самоврядування, посадовими особами місцевого самоврядування та шляхом прямого волевиявлення жителями відповідної території.

Враховуючи вищевикладене можна зробити наступні висновки.

Правове врегулювання питань взаємодії міліції з органами місцевого самоврядування не відповідає сучасним вимогам, не може забезпечити належної взаємодії між ними і тому має потребу в удосконаленні.

Необхідно на основі Закону України "Про міліцію" прийняти відомчий нормативно-правовий акт, який би містив у собі весь комплекс питань взаємодії міліції й органів місцевого самоврядування.

Спільно працюючи в сфері охорони правопорядку, міліція і органи місцевого самоврядування не підпорядковані один одному. Це обумовлено Конституцією України, відповідно до якої органи місцевого самоврядування не входять до жодної з гілок влади.

Отже, нормативні акти, прийняті кожним з названих суб'єктів, не можуть мати обов'язкового характеру для обох сторін, що, безумовно, негативно позначається на їхній взаємодії.

Список літератури

1. Бабай А.Н. Деуниверсализация функций ОВД в условиях реформирования гражданского общества // ОВД в борьбе с преступностью на Дальнем Востоке. Хабаровск: ДВЮИ МВД РФ, 1998.

2. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ / Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. N 456.

3. Кратінов А.В. Специфіка діяльності органів внутрішніх справ під час охорони громадського порядку в умовах масового скупчення людей і взаємодія з місцевими адміністраціями й органами місцевого самоврядування з метою запобігання груповим порушенням громадського порядку // Організаційно-правові основи взаємодії ОВС з місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм: Мат. міжн. науково-практ. конф., 27 січня 2006 р. Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006.

4. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1991. № 4. Ст. 20.

5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1997. № 24. Ст. 170.

6. Роша А.Н. Функции и структура муниципальной милиции // Муниципальная милиция: проблемы организации и правового обеспечения, зарубежный опыт. М.: Академия МВД СССР, 1991. 364 с.

7. Советское административное право: Учебник / Под общ. ред. П.Т. Василенкова. М.: Юрид. лит., 1990. 574 с.

8. Туманов Г.А. Выборность руководящих работников предприятий, учреждений и организаций // Сов. гос. и право, 1988. № 1.

Размещено на Allbest.ru