Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Реферат

З підприємницького права

На тему: «Державний вплив на розвиток підприємництва в умовах ринкової економіки»

Виконала:

Студентка _ курсу _ групи

Факультету аграрного менеджменту

Перевірила:

Асистент кафедри цивільного права

Поліно Н.А

Київ 2011

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток підприємництва визнається в Україні одним із пріоритетних напрямів ринкових реформ і державної регуляторної політики. Значення приватного підприємництва та його вплив на соціально-економічні перетворення важко переоцінити. Перш за все, це додаткові надходження до державного бюджету, нові робочі місця, розширення виробництва товарів і послуг як промислового, так і побутового призначення, запровадження ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу і, нарешті, - підвищення добробуту населення. За роки становлення в Україні ринково орієнтованої економіки держава зробила рішучі кроки щодо стимулювання підприємництва. Зокрема, сформовано підприємницький сектор який поступово і впевнено розширюється.

Об'єктом дослідження є державне регулювання розвитку підприємництва в Україні.

Проблема державного регулювання підприємництва досить гостро стоїть на даному етапі економічного розвитку України. Необхідно визначити оптимальний ступінь державного втручання у підприємницьку діяльність з тим, щоб з одного боку забезпечити ефективне функціонування приватного сектора економіки та отримання ним високих прибутків, а з іншого - створити передумови для збалансованого росту економіки країні загалом та підвищення рівня добробуту громадян.

Сучасні економічні реалії, бажання України інтегруватися у світову економічну та політичну спільноту потребують переосмислення основних принципів ведення бізнесу і ролі держави у цьому процесі. Проблема державного регулювання неодноразово піднімалась і досліджувалась у працях провідних українських та російських вчених, таких як Добровольська В.А, Стеченко Д.М., Стороженко О.М, Покатаєва О.В та ін. В їх працях розкривались основні напрямки державного економічного регулювання, яке зокрема підходило для перехідних економічних систем.

1. Поняття, цілі та важелі державного регулювання підприємницької діяльності

У сучасних умовах відбувається посилення державного регулювання та сприяння розвитку підприємництва, змінюються організаційні форми взаємодії державних органів із суб'єктами приватного бізнесу, відбуваються суттєві зрушення в цілях, механізмі, апараті управління, у поєднанні державного та ринкового механізмів регулювання.

Метою державного регулювання підприємницької діяльності є створення певних умов, що забезпечують нормальне функціонування економіки в цілому і стабільну участь підприємців країни в міжнародному поділі праці й одержання від цього оптимальних вигод. Уряд кожної країни безумовно має свої власні цілі на кожному конкретному етапі і домагається їх рішення доступними йому методами і засобами стосовно теперішньої економічної ситуації в своїй країні і в світовому господарстві. Тому цілі і завдання державного регулювання схильні до змін, між тим, як механізм регулювання досить добре відпрацьований, хоча і має особливості в кожній окремо взятій країні.

В узагальненому вигляді до завдань державного регулювання входять:

- Розробка, прийняття та контроль за законодавством, що забезпечує правову основу і захист інтересів підприємців;

- Підвищення ефективності державного регулювання та зниження відповідних витрат;

- Ослаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за діяльністю підприємств;

- Створення умов для вільної та добросовісної конкуренції на ринку, вільного переміщення товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, контроль за дотриманням правил конкуренції;

- Забезпечення товарно-грошового і бюджетної рівноваги за допомогою фінансової, податкової, процентної політики та управління грошовою емісією;

- Поєднання поточних і перспективних напрямків розвитку економіки: структурно-інвестиційної політики і науково-технічної політики;

- Сприяння довгостроковому зростанню накопичення капіталів і стабільного розвитку, стримування інфляції економічним шляхом, зняття обмежень адміністративного регулювання господарської сфери діяльності;

- Забезпечення вільного пересування робочої сили і дотримання норм трудового законодавства, регулювання приватного найму та порядку оплати праці;

- Підтримка соціальної рівноваги і прийнятного для більшості населення рівня диференціації та розподілу доходів.

Характеризуючи державне регулювання економіки в сучасних умовах, перш за все необхідно зазначити, що центр ваги у цьому регулюванні перемістився до активної участі держави в організаційно-господарському регулювання виробництва. Його основними завданнями є:

- Здійснення структурної перебудови виробництва, що передбачає створення нових галузей, орієнтованих на експорт, модернізацію традиційних галузей і пристосування їх продукції до вимог світового ринку, переорієнтацію окремих видів виробництв на світові ринки в рамках міжнародної спеціалізації;

- Підвищення конкурентоспроможності продукції експортних галузей і окремих видів виробництв;

- Пошук і використання можливостей довгострокового забезпечення виробництва гарантованими джерелами надходження сировини, палива, напівфабрикатів;

- Зміцнення становища в пріоритетних та найбільш прогресивних галузях економіки, орієнтація їх на обслуговування експортного виробництва;

- Перегляд форм зв'язків між короткостроковими і довгостроковими заходами урядової політики, традиційне вплив на кон'юнктуру, засноване на регулюванні попиту, яке все тісніше переплітається із заходами державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;

- Використання заходів впливу на процес концентрації в провідних галузях економіки, у тому числі спеціалізованих на експорт, здійснення заходів, спрямованих на зміцнення організаційної структури великих фірм, розвиток нових форм зв'язків між ними.

Регулювання все більш спрямовано на підвищення ефективності виробництва. Акцент у ньому переноситься з регулювання попиту на регулювання пропозиції. Істотні зміни відбулися й у механізмі регулювання. Найважливішою формою державного регулювання підприємницької діяльності стало включення до програми довгострокового розвитку економіки основних напрямів структурної перебудови промисловості з орієнтацією на експортну спеціалізацію.

Державна політика регулювання економіки спрямована на всебічне обслуговування потреб підприємців, і зокрема, за адміністративним нагляду та нормативного регулювання виробництва. Зараз нормативне регулювання поширилося на нові області, такі як: безпека продукції (продовольчих і фармацевтичних товарів), розробка та впровадження уніфікованих національних стандартів якості (у тому числі і стандартів безпеки продукції). З метою стримування виробництва та марнотратного споживання застосовуються заходи прямого і непрямого регулювання: нормативні стандарти якості продукції, податкове стимулювання інвестицій, непрямі податки на споживачів.

Велике значення в системі керуючого впливу мають конкретні форми і методи взаємовідносин адміністрації з підприємництвом, механізм його підтримки. Одна з основних форм допомоги в розвитку підприємництва, особливо на початковій стадії, - надання суб'єктам підприємництва кредитів. Кредити можуть надаватися безпосередньо адміністрацією з бюджету та позабюджетних коштів, або через банки, в тому числі в порядку пайової участі, виходячи з доцільності розвитку на території тієї чи іншої сфери підприємництва.

Важливою сферою регулювання є застосування фінансових методів у відношенні тих ринкових структур, які працюють з підприємствами малого бізнесу. Тут може застосовуватися зниження ставки оподаткування організацій, що кредитують малі підприємства, надання їм з боку місцевої адміністрацією фінансових гарантій. В якості гарантій адміністрацією можуть бути використані фінансові кошти бюджету, об'єкти муніципальної власності, нерухомості.

Важливим напрямом державного регулювання є патентна політика держави. Вона зводиться до обмеження терміну життя патенту та здійснення примусового ліцензування нових патентів за відносно помірну ліцензійну плату.

Важливим інструментом фінансового регулювання підприємницької діяльності є надання прямих кредитів та субсидій, в першу чергу на оновлення і вдосконалення виробничого апарату компаній за рахунок державних коштів. Ці засоби застосовуються тоді, коли приватний бізнес не в змозі самостійно вивести ту чи іншу ланку національного виробництва зі смуги труднощів. Все більшого значення набувають програми пільгового кредитування та субсидування певних галузей, гарантування позик, заходи з підтримання або стримування зростання галузевих цін у поєднанні з протекціоністською імпортною політикою та іншими засобами стабілізації ринку. Регулювання процентних ставок по депозитах і позичкам на ринковій основі передбачає, що приватному бізнесу забезпечується більша свобода вибору умов і способів фінансування.

2. Державний вплив на підприємницьку діяльність в Україні

підприємництво державний регуляторний господарський

Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності в умовах трансформації суспільства обумовлена:

важливістю формування ринкової економіки підприємницького типу;

значенням становлення вітчизняного підприємництва для розвитку національної економіки та суспільного життя країни;

відсутністю нормальних макроекономічних умов для бізнесу;

складністю і тривалістю процесу переходу від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Державне регулювання підприємництва - це система правових, організаційних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.

Підприємницьке середовище - сукупність умов, що впливають на формування і розвиток підприємництва. Воно складається з таких основних елементів.

Економічні умови (фактори) визначають умови розподілу обмежених ресурсів і ступінь активності підприємницької діяльності - ступінь економічної свободи (вільний доступ до інформації, ресурсів, ринків); обсяг сукупного попиту; рівень розвитку ринків; конкуренції; стабільність національної валюти; податкову політику; рівень доходів населення тощо.

Політична ситуація обумовлює характер взаємодії суспільства і підприємницьких структур, їхню соціальну інтегрованість - наявність певних політичних інститутів (партій, рухів, об'єднань), їхню стабільність і характер взаємодії; відносини між основними гілками влади; способи управління і прийняття рішень; існування інституту соціального партнерства; домінування певної ідеології тощо.

Правове середовище створює умови для розвитку цивілізованих ринкових відносин - стан розвитку ринкового законодавства (зокрема господарського); характер регулюючого втручання держави у діяльність суб'єктів економіки; захист інтересів підприємців.

Соціально-культурне і демографічне середовище виявляє вплив на формування потреб споживачів, обумовлює специфіку попиту; формування типу економічної культури у суспільстві; кількість населення; рівень його освіти, культури; моральні норми; традиції; релігійні погляди; домінуючі соціально-культурні цінності тощо.

Технологічне середовище обумовлює не тільки характер виробництва, а й способи підприємницької діяльності - рівень індустріального розвитку країни; рівень науки, техніки; наявність технологій і їх впровадження у виробництво тощо.

Природно-географічне середовище визначає галузеву, територіальну, зовнішньоекономічну структуру економіки; види підприємницької діяльності; наявність природних ресурсів; їхню якість; клімат; географічне положення країни тощо.

Згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:

- державне замовлення, державне завдання;

- ліцензування, патентування і квотування;

- сертифікація та стандартизація;

- застосування нормативів і лімітів;

- регулювання цін і тарифів;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Держава використовує безліч форм впливу і механізмів для безпосереднього або опосередкованого впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, в яких проявляються різноманітні аспекти державного впливу на неї, що включають сприяння підприємництву, планування, регулювання. Крім того, держава у взаємовідносинах із підприємцями може виступати покупцем, власником, менеджером економіки.

Регулювання застосується у відповідь на необхідність захисту суспільних інтересів від зловживань і порушень з боку суб'єктів підприємницької діяльності і для захисту суб'єктів підприємництва від порушень їх прав іншими підприємцями. Не можна заперечувати, що є суб'єкти підприємницької діяльності, які для досягнення мети одержання прибутку не обтяжені етичними або правовими проблемами, ними керує лише бажання швидко отримати прибуток. У цих ситуаціях державне регулювання є засобом коригування певних шкідливих результатів підприємницької діяльності.

Хоча державне регулювання підприємницької діяльності ґрунтується на законодавстві, однак не вичерпується ним, оскільки це складний процес, що охоплює комплекс різних організаційно-правових засобів. Організаційний аспект державного регулювання виявляється в створенні певних державних органів і наділенні їх відповідними повноваженнями для цілеспрямованого впливу на економічні відносини та підприємницьку діяльність.

Важливе значення в здійсненні державного регулювання господарської діяльності, у тому числі підприємництва, має Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 р. (далі - Закон).

Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Принципами державної регуляторної політики є:

- доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

- прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Указ Президента України «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва» від 22.02.2000 р. №89/2000 (далі - Указ) був виданий з метою недопущення звуження змісту та обсягу права громадян на підприємницьку діяльність, запровадження ефективного державного регулювання у сфері підприємництва.

У ньому встановлено, що забезпечення проведення єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва є одним із головних пріоритетів у діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення економічних реформ. Для цілей цього Указу єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визнається діяльність, спрямована на досягнення оптимального регулювання державою підприємницької діяльності, усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність.

Єдина державна регуляторна політика у сфері підприємництва здійснюється шляхом упорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності. Для цілей цього Указу нормативним регулюванням підприємницької діяльності визнається видання нормативно-правових актів, а також директивних листів (далі - регуляторні акти).

Згідно з Указом основними принципами впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності є:

- доцільність, достатність та відповідність нормативного регулювання вимогам ринкових відносин;

- ефективність та забезпечення досягнення позитивних економічних і соціальних результатів впровадження регуляторних актів;

- системність, послідовність та координованість дій щодо розробки, видання та виконання регуляторних актів;

- гласність у процесі підготовки проектів найважливіших регуляторних актів, які суттєво впливають на ринкове середовище, права та інтереси підприємців, та публічне обговорення цих проектів;

- обов'язковість та своєчасність доведення виданих регуляторних актів до суб'єктів підприємницької діяльності.

На Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва покладено координацію діяльності органів виконавчої влади з підготовки проектів, видання та виконання регуляторних актів.

В Указі встановлено, що проекти регуляторних актів підлягають обов'язковому погодженню з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. Також зазначено, що проекти регуляторних актів, які суттєво впливають на ринкове середовище, права та інтереси підприємців, підлягають опублікуванню для публічного обговорення. Рішення про опублікування таких проектів для публічного обговорення приймає та опублікування проекту забезпечує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Заборонено внесення Президентові України та Кабінету Міністрів України проектів регуляторних актів, видання Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади регуляторних актів без обґрунтування доцільності втручання держави у відповідну сферу підприємницької діяльності, адекватності та ефективності пропонованих шляхів та способів вирішення порушених у проекті питань, характеристики очікуваних соціально-економічних наслідків застосування заходів, що передбачаються у проекті, а також без попереднього погодження відповідного проекту регуляторного акта в порядку, передбаченому ст.4 цього Указу.

Державне регулювання підприємницької діяльності не є достатнім для створення сприятливого оточення підприємництва. Необхідне формування комплексу організаційно-правових кошт для створення макросередовища підприємницької діяльності, включаючи розвиту інфраструктуру підтримки підприємництва, правові механізми стимулювання розвитку підприємницької діяльності та ефективної системи захисту прав і законних інтересів підприємців, а також суспільних і державних інтересів у сфері підприємництва.

Сутність державного регулювання ринкової економіки більш повно розкривається в тих функціях держави, які вона при цьому виконує. їх здійснення спрямоване на впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної сфер життєдіяльності людей.

Функції, які виконує держава в сучасних умовах, поділяються на ті, які спрямовані на вдосконалення і розвиток суспільних відносин всередині країни (внутрішні), і ті, що мають на меті налагодження і взаємодію кожної конкретної держави з іншими суб'єктами міжнародних відносин (зовнішні).

ВИСНОВКИ

Виходячи з вище зазначеного ми можемо побачити, що Україна здійснює значний вплив на регулювання підприємництва в ринковій економіці. Слід додати, що існуюча правова система України все ще не може забезпечити належною мірою захист прав та інтересів підприємців. Офіційне право виявилося відірваним від реальних процесів, що відбуваються в соціально-економічному житті України. Саме тому більша частина економічної, у тому числі підприємницької діяльності, здійснюється за її межами. "Вакуум права", відсутність ефективних правових норм, які підтримують сучасні соціально-економічні процеси, з одного боку, призводять до правового нігілізму, недовірі людей до держави взагалі. З іншого боку, цей "вакуум" швидко заповнюється неформальними і, як правило, незаконними методами ведення діяльності та вирішення спорів.

Вважаю, що в державній політиці з питань розвитку підприємництва повинні переважати такі фактори:

- Визначення підприємництва як прогресивної форми господарювання, яка сьогодні відповідає вимогам ринкової економіки і здатна долати кризові явища в соціальній сфері, забезпечувати зайнятість і благополуччя більшої частини населення;

- Форми і методи сприяння розвитку підприємництва необхідно пов'язувати з прогнозами доходів, частина яких область передбачає отримати від підприємницької діяльності;

- Державна політика повинна бути ієрархічною.

І на завершення хотілося б ще раз вказати ті аспекти, розвиток яких дозволить державі найбільш ефективно регулювати підприємництво і створить оптимальні умови для його розвитку в Україні.

- Формування інфраструктури розвитку підприємництва;

- Нормативно-правове забезпечення підприємництва;

- Розвиток прогресивних фінансових технологій;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст. 168

2. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, №18-22, ст. 144

3. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 9, ст. 79

4. Указ Президента України «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва» від 22.02.2000 р. №89/2000

5. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ 3-тє вид., виправл. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.

6. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Суб'єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама. - К. : А.С.К., 2001. - 704с.

7. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15

Размещено на Allbest.ru