Злочинність як прояв маргіналізації в сучасному українському суспільстві

Встановлено наявність зв'язку між маргінальністю та таким видом девіації як злочинність. Пояснено злочинність через призму маргіналізації суспільства на основі аналізу думок криміналістів та соціальних науковців, досліджень шведського кримінолога Хенріка Тама, Мінпраці України.

На основі проведеного дослідження маргінальних особливостей регіонів України та коефіцієнту регіональної злочинності описано передумови, що впливають на криміногенність того чи іншого регіону. Аналіз кримінальної ситуації по регіонах України та встановлення залежності між рівнем злочинності в них і наступними передумовами виникнення злочинності географічні параметри, демографічні характеристики, соціально-економічні особливості, майновий і соціально-культурний стан населення, здоров'я населення дає повну картину маргінальної ситуації, як джерела зростання переважно майнової та насильницької злочинності в країні.

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасним транзитивним станом українського суспільства: переходом від однієї соціальної системи до іншої. Радикальні трансформаційні соціально-економічні процеси виводять маргінальність в статус масових, тривалих, інколи неподоланних ситуацій, що охоплюють усі без виключення сфери життєдіяльності суспільства. Стабільні суспільства, зазвичай, контролюють процеси маргіналізації, а в перехідних вони стають не прогнозованими, стихійними та тривалими.

Об'єкт статті процес маргіналізації як дезадаптації в українському соціокультурному середовищі.

Предмет злочинність як прояв маргіналізації в сучасному українському суспільства. В центрі уваги постає розгляд такої форми девіантної поведінки як злочинність на прикладі дослідження її проявів у регіональному розрізі.

Мета статті окреслення взаємозв'язку, взаємообумовленості виникнення злочинів процесами маргіналізації на регіональному рівні в Україні. Для досягнення поставленої мети було поставлено наступні завдання: описати явище злочинності через призму процесів маргіналізації в сучасному українському суспільстві, окреслити взаємозв'язок між маргінальними передумова виникнення злочинності та коефіцієнтом злочинності по регіонам України.

Класичні основи соціологічного дослідження маргінальності, зокрема культурологічний підхід в її поясненні, заклав Роберт Парк. В подальшому вивченню проблем маргінальності, маргінальної ситуації, маргінального статусу, маргінальної ролі, характеристик та типів, умов та стадій присвятили свої роботи Е. Стоунквіст, Т. Веблен, Т. Шибутані, У Самнер, А. Фарж, Б. Манчіні, М. Голдберг, P Мертон, а також вітчизняні радянські та пострадянські науковці Є. Стариков, Є. Рашковський, Б. Шапталов, В. Муляр, А. Атоян, 3. Голенкова, О. Ігітханян, В. Шапінський, І. Казарінова, І. Прибиткова, І. Попова, О.Черниш, М. Черниш, Є. Головаха, М. Шульга та інші.

Науковим аналізом проблеми девіантності, створенням теорій девіантної поведінки займалися як зарубіжні науковці: Е. Дюркгейм, P Мертон, І. Гофман, Е. Лемерт, Г. Беккер, Н. Смелзер, Т. Парсонс, 3. Фрейд, Ё. Еріксон, Е. Уілсон, К. Хорні, Ч. Ломброзо, У Шелдон, Г. Тард, X. Айзенк, А. Коен і ін.; так і російські та українські дослідники: П. Сорокін, Л.Божович, І. Кон, Я. Гілінський, А.Гуров, Г. Аванесов, О. Злобіна, А. Бова, І. Рущенко та ін. В межах нашого проблемного поля потрібно відзначити дослідження етнокультурних та структурних аспектів суспільства (А.Атоян, Л.Бевзенко, Кравченко, А.Лантух, В.Мандибурга, Н.Михальченко, Петрова, М.Руткевич, Т.Точкина, Б. Шапталов), сучасного стану суспільств, що трансформуються (Є.Головаха, Т.Заславська, Н.Михальченко, В.Радаєв, РРивкіна, М.Черниш та А.Черниш), соціальної дезорганізації (А.Авер'янов, Ф,3нансцький. УТомас), відчуження (В.Ільїн, Ф.Енгельс, В.Лейбін, К.Маркс, Й.Мілюска, Ё.Фромм), проблем бідності (Е.Балабанова, В.Ільїн, К.Маркс, С.Ярошенко), безробіття (О.Лісошр, С.Медведєва, Петрова, В.Хінрікс) та ін.

Злочинність в світі стала міжнародною проблемою після Другої світової війни. Розрахунки демографів показують, що приріст населення в кінці ХХст. складав приблизно 100 млн. на рік, тобто зріс на 1-1,5%, в той час як злочинність збільшилась на 5%. За останні 30-40 років злочинність зросла в середньому в 3--4 рази, на території колишнього СРСР в 6-8 разів, в США в 7-8 разів, у Великобританії та Швеції в 6-7 разів, у Франції в 5-6 разів, в Німеччині в 3-4 рази, у Японії в 1,5-2 рази. За даними OOH приріст злочинності в світі складає в середньому 5 % на рік [8,с. 101].

Наявність органічного зв'язку між маргінальністю та таким видом девіації як злочинність відзначала значна кількість дослідників, серед яких немало криміналістів та кримінологів. Так, ще в XV XVI ст. англійський соціаліст Томас Мор в роботі «Утопія» викривав пауперизацію, називаючи її джерелом більшості злочинів. Її органічний супутник нестатки, що штовхають людей на злочин, і «жодне покарання не є настільки сильним, щоб утримати від розбоїв тих, у кого немає жодного способу знайти собі їжу» [4,с.128]. Чезаре Бекаріа (Італія, XVIII ст.) прямо вказував на той факт, що крадіжки здійснюються «переважно бідними, нещасними та зневіреними людьми» [1,с.23]. Вивчаючи коріння злочинності, італійський психіатр і криміналіст Чезаре Ломброзо в другій половині XIX ст. зосередив свій професійний інтерес на особах, що перебувають у в'язницях, лікарнях, поліцейських дільницях, на жебраках та повіях, алкоголіках і душевнохворих [3, с.7,8]. Навітьу найбіднішихрайонах, особливо на околицях великих міст (відзначав в кінці XIX ст. бельгійський адвокат Адольф Прінс), існує ще нижче і розбещене середовище, воно мешкає у підвалах, куди ніколи не проникає жоден промінь фізичного або морального добробуту і де живуть обездолені, покинуті діти, злочинці, повії і жебраки, що служать «справі злочину» [6,с.5-6].

Шведський кримінолог Хенрік Там встановив певну залежність: в родинах, де переважає розлад, або батьки розлучені, для дитини існує більш високий (в 1,4 1,5 рази) ступінь ризику бути занесеною до картотеки кримінальної реєстрації [7, с. 182]. Дослідник намагався дати відповідь на ряд питань: чи існує певна комбінація окремих життєвих факторів, що підвищують ризик потрапити до картотеки кримінальної реєстрації? Якими є ці фактори? І як збільшується цей ризик в залежності від накопичення кримінальних факторів?

Хенрік Там виділив кілька показників, що характеризують рівень життя, і проаналізував, якою мірою вони властиві особам, внесеним (перша група) та не внесеним до картотеки кримінальної реєстрації (друга група). Для першої групи характерне переважно обмежене коло спілкування; серед них вдвічі більше; вони в півтора рази частіше знаходилися на лікарняному і в чотири рази частіше отримували соціальну допомогу. В цілому було підтверджено передбачуваний зв'язок між незадовільними умовами життя і праці та схильністю до злочинів.

Даний висновок підтверджує і результати дослідження, проведеного Мінпраці України в 1995 1996 рр. Соціологічне дослідження охопило 80 осіб звільнених з місць позбавлення волі з 8 регіонів України. Серед них 87% чоловіків і 13% жінок. He одружених 45% осіб, розлучених 28,7%, одружених 26,3%. За освітнім рівнем: 39,2% респондентів з середньою загальною освітою, 27,9% з середньою спеціальною, 25,3% з неповною середньою, 7,6% з вищою і незакінченою вищою освітою [5,с.108].

В результаті дослідження (1996 р.) науковці дійшли висновків щодо характеристик соціального портрету осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Переважно це особи чоловічої статті у віці до 30 років, жителі міст, з середньою загальною освітою, неодружені, що провели в місцях позбавлення волі до 5 років, мають певну спеціальність та мінімальний дохід до 50 гривень на місяць. Більшість з них потребують постійної роботи, бажають працевлаштуватися в недержавному секторі. При неможливості працевлаштуватися колишні в'язні можуть займатися нерегламентованою діяльністю. Самі вони вважають себе потенційно безробітними і не виключають, що безробіття може привести їх до повторного злочину і до участі в активних формах соціального протесту. Отже, можна дійти висновку, що маргінальність як суспільне явище має комплекс факторів, що за певних умов можуть поставати детермінантами злочинності. Маргінальне середовище може бути кримінальним як спонтанно, так і цілеспрямовано. Певна його частина спеціалізується на злочинності та живе за її рахунок: кишенькові злодії, торговці наркотиками тощо. Це «професіонали». Вони «заражають» злочинністю сугестивну масу маргіналів: набирають помічників на заміну тих, що вибули, навчають молодь, створюють кримінальні групи. Карний злочинець особливий прошарок людей, де лідерство зустрічається статистично частіше, ніж в основному маргінальному середовищі, тому кримінальні лідери одночасно набирають бійців для справи та реалізують власні амбіції.

Хоча процес маргіналізації населення зумовлений глибокою економічно-соціальною кризою в Україні, пов'язувати його лише з труднощами перехідного періоду неправомірно. Маргіналізація, як свідчить досвід розвинутих країн, є неодмінною ознакою ринкової економіки, складовою частиною поляризації суспільства.

Опинившись за межами суспільства, значна частина цих людей стає асоціальними і антисоціальними. Вони «чужі» для суспільства, а суспільство для них. їх позиція щодо суспільства характеризується переважно в діапазоні від байдужості до ненависті і здатна втілюватися не лише в позитивно-конструктивну, але і в агресивну, кримінальну поведінку.

Кримінальні джерела походження маргінальних груп в Україні є найменш очевидними. Через високий ступінь латентності злочинності, відсутності альтернативи обліку злочинів в правоохоронних органах, а також внаслідок невиявлених злочинців, незаконно звільнених від кримінальної відповідальності фактична соціальна база злочинного світу, з якого рекрутуються маргінали і нові злочинці, значно більша, ніж офіційно врахована.

Метою власного аналізу в контексті обумовленності злочинності маргіналізацією ми поставили окреслення передумови злочинності в регіональному аспекті: визначення кореляційного зв'язку між факторами маргінальності та показником зареєстрованої злочинності по чотирьом регіонам України: Західному, Східному, Північному та Південному. Один регіон вирізнявся рівнем урбанізації, насиченості промисловими об'єктами, міграції. Інший фондом заробітної плати, що була використана в особистих цілях. У третьому підвищений рівень безробіття. У четвертому кількісно переважають приїжджі відпочивальники над місцевим населенням. Все це суттєво може позначатися на рівні злочинності і обумовлювати відмінності в його регіональних показниках.

А.М. та М.А. Черниш [8] виділяють особливі віктимні та маргінальні ознаки регіонів як передумови злочинності: явища і процеси, які безпосередньо не породжують злочинність, але створюють для неї сприятливе середовище, провокують злочини, можуть призводити до таких наслідків, які можуть виступати причинами злочинів. Ці ознаки відносно легко піддаються обліку та аналізу, зрозумілі практикам і, нарешті, подані в офіційних довідниках.

У зв'язку з цим доцільно спробувати встановити залежність між рівнем злочинності в регіонах України і їх віктимними і маргінальними ознаками, гіпотетично здатними впливати на рівень злочинності. Таких ознак п'ять груп [8]. Дві (перша, друга, частково третя) віктимні, тобто ті, що притягують до себе злочинців, і три (третя, четверта і п'ята) маргінальні: 1) географічні параметри; 2) демографічні характеристики щільність населення, урбанізації, природний приріст, сальдо міграції; 3) соціально-економічні особливості співвідношення форм власності, інвестиції, зайнятість, а також виробництво сільгосппродукції, хліба, м'яса; 4) майновий і соціально-культурний стан населення грошові прибутки і витрати, рівень безробіття, забезпеченість житлом, дитячими садками, загальноосвітніми і вищими учбовими закладами; 5) здоров'я населення дитяча смертність, кількість інвалідів, поширення СНІДу і активного туберкульозу [8,с.269].

Дослідження проводилося з огляду на криміногенну ситуацію по регіонах (24 області). Було пораховано коефіцієнт зареєстрованої злочинності в Західному, Східному, Північному та Південному регіонах на 2007 рік (див. табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнт зареєстрованої злочинності по регіонах за 2007 рік

Виходячи з результатів проведеного дослідження встановлено зв'язок між виділеними передумовами та показниками, що характеризують стан злочинності. Всі розглянуті передумови, що провокують виникнення злочинності, в цілому корелюються з рівнем злочинності. Як з'ясувалося, східні та південні регіони є найбільш привабливими для кримінальних елементів. Тут фіксується більша глибина маргіналізму. Коефіцієнт зареєстрованих злочинів по регіонам за 2007 рік на 100 тис. населення є найвищим саме у південно-східному регіоні (1019 та 1046,6). Треба зазначити, що даний коефіцієнт є нижчим за попередні роки, таку 1995 р. зареєстрований коефіцієнт злочинності становив 1246, у 2005 р. 1044,2006 р. 915 та на 2007 рік він становив 878 [9]. Отже, коефіцієнт злочинності поступово падає з роками.

Відносно краща ситуація у північних та західних областях. Вони менше постраждали від загально системних негативів у країні, розпаду, падіння соціально-економічних показників по всім позиціям, що характеризують соціальний прогрес. Безпосередня близькість західних регіонів до Західної Європи дозволила полегшити соціальну напругу за рахунок підвищеної зовнішньої міграції. Значну роль в утриманні від злочинності тут відіграла релігійність, а також той факт, що в західному регіоні в цілому не переважає велика індустрія, яка в процесі трансформації зазнала значних втрат та зумовила безробіття маси робітників. Реорганізація колгоспів зумовила нові форми сільськогосподарського виробництва, в яких люди мали можливість зайнятися тією ж аграрною справою. А десятки закритих шахт та тисячі знищених промислових об'єктів на півдні та сході породили лавину «нових маргіналів», яку неспроможна ввібрати в себе жодна виробнича галузь господарства. Тому закономірно, що більш високий рівень злочинності зафіксований в південному та східному регіонах. Відносно низькі показники в західному та північному регіонах.