Основи адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи адміністративного права

1. Відносини, що регулюються адміністративним правом

Адміністративне право - галузь права України, яка регулює суспільні відносини у сфері державного управління.

Адміністративно-правові відносини - це управлінські відносини, урегульовані нормами адміністративного права. Специфіка цього виду правових відносин полягає в тому, що вони носять владний характер: ці відносини виникають між пануючим і підвладним, між суб'єктами, нерівними один до одного. Такі, наприклад, правовідносини між водієм автотранспортного засобу та інспектором ДПС ДАІ, що його зупинив.

Структура адміністративно-правових відносин:

1) Суб'єкти. Один із учасників адміністративно-правових відносин - посадова особа або орган державної виконавчої влади, що діють у межах своєї компетенції. Іншим учасником може бути фізична або юридична особа.

Адміністративна правоздатність фізичної особи (громадянина України, іноземного громадянина чи підданого, особи без громадянства) виникає з моменту народження припиняється її смертю.

Адміністративна дієздатність фізичної особи залежи від віку. Часткова дієздатність громадян України виникає з досягненням шкільного віку. Громадяни України, що досягли 16 років, зобов'язані мати паспорт. Повна адміністративна правоздатність виникає з досягненням 18 років.

Адміністративна дєліктоздатність (здатність нести юридичну відповідальність за порушення норм адміністративного законодавства) залежить від віку й осудності. Загальний вік, з якого настає адміністративна відповідальність, визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУПАП) і складає 16 років. Осудність - це такий психічний стан, за яким особа в момент здійснення проступку здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Адміністративна правосуб'єктність юридичної особи виникає в момент її державної реєстрації;

2) Об'єкт. Об'єктом адміністративних правовідносин є те соціальне благо, з приводу якого виникли ці відносини. Наприклад, нормальне функціонування органів державної влади, правопорядок і громадський порядок;

3) Зміст. Змістом адміністративних правовідносин є права і обов'язки їхніх учасників.

Для прикладу, проаналізуємо структуру правовідносин, що виникли між інспектором ДПС ДАІ та водієм автомобіля, що перевищив припустиму швидкість руху. Суб'єктами даних правовідносин виступають представник державної влади і підвладна особа. Об'єктом є реальне соціальне благо - безпека дорожнього руху, його учасників. Змістом є право інспектора ДПС ДАІ вимагати припинення правопорушення і обов'язок водія підкоритися законній вимозі.

2. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення

Адміністративне право України визначає діяння, що є адміністративними правопорушеннями, а також стягнення, які слід застосувати щодо особи, яка здійснила правопорушення. Ці норми права зосереджені в Кодексі України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий 7 грудня 1984 р. і структурно складається з 5 розділів.

Розділ І «Загальні положення» містить завдання законодавства про адміністративні правопорушення, визначає чинність закону в часі, у просторі та за колом осіб.

Розділ II «Адміністративні правопорушення й адміністративна відповідальність» складається із Загальної й Особливої частин.

У Загальній частині визначено поняття адміністративного правопорушення, поняття і види адміністративних стягнень.

В Особливій частині міститься перелік адміністративних проступків і визначені стягнення за їх здійснення.

Розділ III «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення» містить перелік державних органів і їхніх посадових осіб, до компетенції яких належить розгляд справ про адміністративні правопорушення. До них належать адміністративні комісії при виконавчих комітетах органів місцевого самоврядування, виконавчі комітети сільських і селищних рад народних депутатів, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій.

Розділ IV «Провадження у справах про адміністративні правопорушення» визначає процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень.

Розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» визначає процесуальний порядок виконання рішень у адміністративних справах.

3. Державна служба

Державна служба виступає як діяльність держави з формування кадрового складу державного апарату та правового регулюванню роботи державних службовців.

Кожен державний службовець виконує певні покладені на нього обов'язки й у зв'язку з цим обіймає певну державну посаду.

Принципи державної служби:

служіння народу України;

демократизм і законність;

гуманізм і соціальна справедливість;

пріоритет прав людини і громадянина;

професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни;

дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

- дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання. Умовою вступу до державної служби є відповідна посаді освіта та (або) професійна підготовка, а також успішне проходження конкурсного відбору, або іншої процедури обрання (призначення) на посаду.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті недієздатні особи, особи, які мають судимість, несумісну із зайняттям посади. Не допускається підпорядкування на службі родичам або своякам.

Державна служба передбачає ряд обмежень, зокрема державні службовці (крім народних депутатів та керівників міністерств та відомств) не мають права бути членами політичних партій. Не допускаються страйки державних службовців.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. В Україні встановлені сім категорій та тринадцять рангів державних службовців.

Порядок прийому на державну службу та її проходження регламентується Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.

4. Адміністративне провадження

Різноманітні справи, які виникають у сфері державного управління, вирішуються у встановленому законом порядку, який має назву адміністративного провадження. Кількість адміністративних проваджень величезна і постійно зростає. Це пов'язано з тим, що у сфері державного управління безперервно виникають нові суспільні відносини, які вимагають свого нормативного закріплення.

Залежно від підстави розрізняють:

1) адміністративне провадження за заявою. Здійснюється за заявою фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав, свобод і законних інтересів. Наприклад, таким є дозвільне провадження (із надання права на полювання, на керування транспортними засобами, із видачі ліцензії на здійснення окремих видів діяльності);

2) адміністративне провадження за скаргою (позовом). Здійснюється за скаргою фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав, свобод і законних інтересів у зв'язку з розглядом адміністративної справи, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого суб'єкта. Такий вид провадження передбачений Кодексом адміністративного судочинства. Предметом оскарження можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкті владних, в тому числі - державно-владних повноважень;

3) адміністративне провадження за ініціативою уповноваженого суб'єкта. Розпочинається за ініціативою уповноваженого суб'єкта, у тому числі в порядку здійснення ним контрольних повноважень за реалізацією та захистом прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Наприклад, таким є провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення регламентоване Кодексом України про адміністративні правопорушення. Воно включає наступні стадії:

прийняття справи про адміністративні правопорушення до розгляду. Воно здійснюється за наявності протоколу про адміністративне правопорушення, який складає уповноважена особа, наприклад, працівник міліції;

розгляд справи та оцінка її фактичних обставин та доказів;

ухвалення постанови (рішення) у справі;

оскарження та опротестування постанови (рішення);

виконання постанови (рішення) про накладення адміністративного стягнення.

5. Поняття, сфери та методи державного управління

Державне управління - заснована на законі діяльність органів державної влади по практичній реалізації функцій держави. В широкому розумінні слова під державним управлінням розуміють діяльність законодавчого, виконавчих, судових, контрольно-наглядових органів держави.

У вузькому розумінні слова державне управління розглядається як діяльність органів виконавчої влади до яких належать: Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, місцеві державні адміністрації.

Залежно від специфіки керованих об'єктів та конкретного зміст управлінських відносин, що виникають у процесі здійснення державного управління, прийнято виділяти наступні основні його сфери:

управління економікою. Органи державної виконавчої влади здійснюють управління державним майном та державними підприємствами, фінансовою та банківською системою і тим самим сприяють здійсненню економічної функції держави;

управління в соціально-культурній сфері. Органи державної виконавчої влади здійснюють управління в галузях освіти та науки, охорони здоров'я, культури, соціального забезпечення;

управління в галузі адміністративно-політичної діяльності. Державне управління в цій сфері спрямоване на забезпечення державної безпеки, громадського порядку, відправлення правосуддя, розвиток міжнародного співробітництва.

Основні методи державного управління:

метод переконання - це система виховних, роз'яснювальних та заохочувальних заходів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання владних приписів.

метод примусу - це психологічний, фізичний або матеріальний вплив на певні особи з метою змусити їх виснувати владні приписи.

В Україні, яка йде шляхом створення громадянського суспільства та будівництва демократичної держави, пріоритет в державному управлінні надається методу переконання.

6. Поняття та види адміністративного примусу

Адміністративний примус є різновидом державного примусу.

Адміністративний примус - це система заходів психологічного, фізичного або матеріального впливу з метою запобігання та припинення правопорушень, притягнення порушників до відповідальності.

Залежно від конкретної мети застосування розрізняються такі види адміністративного примусу:

заходи адміністративного попередження спрямовані на примусове виконання громадянами своїх обов'язків перед суспільством. Адміністративно-запобіжні заходи не є реакцією на вже скоєне правопорушення, а попереджають його. До цих заходів належать: перевірка документів; огляд речей та особистий огляд; тимчасове обмеження або заборона доступу громадян на певні ділянки місцевості; закриття ділянки державного кордону; адміністративний нагляд за особами, щодо яких він встановлений судом; карантин при епідеміях та епізоотіях;

заходи адміністративного припинення застосовуються для примусового припинення адміністративних проступків (або злочинів), недопущення настання їх шкідливих наслідків та притягнення правопорушника до адміністративної (або кримінальної) відповідальності. Найбільш поширені заходи адміністративного припинення: адміністративне затримання; примусове лікування (щодо хворих на наркоманію, алкоголізм, СНІД); тимчасове відсторонення від керування транспортним засобом (наприклад, особи, яка перебуває у стані сп'яніння), припинення роботи та заборона експлуатації механізмів. В обумовлених законом випадках як заходи припинення до правопорушника можуть застосовуватись заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя;

3) заходи адміністративної відповідальності застосовуються за скоєння адміністративних правопорушень і проявляються в накладанні на винних осіб адміністративних стягнень.

Заходи адміністративного припинення застосовуються у випадках, коли необхідно в примусовому порядку припинити протиправні дії, запобігти їх шкідливим наслідкам та забезпечити притягнення порушника до відповідальності.

Заходи адміністративної відповідальності застосовуються за скоєння адміністративних правопорушень та проявляються в покладенні на винних осіб адміністративних стягнень з метою покарання правопорушник та попередження нових правопорушень.

адміністративний правопорушення державний управління

7. Адміністративна відповідальність. Адміністративний проступок: ознаки та склад

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, яка застосовується за здійснення адміністративного проступку і полягає в покладанні на винну особу обмежень матеріального і морального характеру.

За юридичною природою та функціональною роллю в галузі державного управління адміністративна відповідальність є проявом одного з методів державного управління - методу примусу.

Адміністративній відповідальності властиві всі ознаки юридичної відповідальності і, разом з тим, вона має особливі, характерні тільки для неї риси.

Ознаки адміністративної відповідальності:

1) заходи цього виду відповідальності передбачені й урегульовані адміністративним правом;

носить більш м'який, у порівнянні з кримінальною відповідальністю, характер;

застосовується не тільки судами, а й органами виконавчої влади;

порядок притягнення до адміністративної відповідальності спрощений у порівнянні з кримінальною відповідальністю;

між правопорушником і органом, що накладає адміністративне стягнення, відсутні службові взаємини, що характерно для дисциплінарної відповідальності.

Фактична підстава адміністративної відповідальності - наявність у діянні винної особи складу адміністративного проступку, а юридична - санкція норми адміністративного права, яка встановлює вид та міру стягнення за скоєне правопорушення.

Адміністративний проступок - це протиправна, винна дія або бездіяльність, що посягає на соціальні блага, які охороняються адміністративним законодавством.

Ознаки адміністративного проступку:

1) протиправність. Дія або бездіяльність визнається адміністративним проступком тільки тоді, коли вона прямо порушує певну норму адміністративного законодавства;

антисуспільний характер (суспільна небезпечність). Адміністративний ступок або завдає реальної шкоди особистості, суспільству, державі, або створює загрозу завдання такої шкоди;

винність. Проступком визнається тільки винне діяння. Вина - психічне ставлення особи до здійснюваного нею діяння і його наслідків. Вина існує у формах умислу або необережності;

караність. Адміністративне законодавство встановлює вид і міру стягнення за здійснення адміністративного проступку.

Адміністративний проступок може бути здійснений у вигляді дії (наприклад, розпивання спиртних напоїв на виробництві) або бездіяльності (невиконання батьками чи особами, що їх замінюють, обов'язків із виховання дітей).

Склад адміністративного проступку (правопорушення) - це сукупність встановлених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.

Склад адміністративного проступку включає: об'єкт та об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону.

1) об'єкт адміністративного проступку - це ті суспільні відносини, які охороняються адміністративним законодавством і на які посягає правопорушник;

об'єктивна сторона адміністративного проступку - це його зовнішня сторона, яка характеризуються такими елементами як: діяння (дія чи бездіяльність), протиправні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби скоєння проступку. Основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння. Всі інші ознаки є необов'язковими (факультативними) і враховуються тільки тоді, коли вони передбачені відповідною нормою адміністративного права;

суб'єкт адміністративного проступку - громадяни України, іноземні громадяни (піддані), особи без громадянства, яким виповнилося 16 років на момент споєння проступку. Обов'язковою умовою, за наявності якої особа розглядається як суб'єкт правопорушення, є її осудність тобто здатність оцінювати свої дії та керувати ними.

Серед суб'єктів адміністративного проступку особливо виділяють посадових осіб, покладаючи на них підвищену у порівнянні з іншими громадянами відповідальність, якщо порушення ними загальнообов'язкових правил одночасно є порушенням службових обов'язків.

Суб'єктом адміністративного проступку, передбаченого податковим, антимонопольним, фінансовим законодавством, законодавством про підприємницьку діяльність може виступати юридична особа;

4) суб'єктивна сторона адміністративного проступку - пов'язаний з його скоєнням психічний стан особи. До ознак суб'єктивної сторони належать вина, мотив та мета скоєння правопорушення. Центральне місце займає вина, тобто психічне ставлення особи до скоюваного нею діяння. Мета та мотив є факультативними (необов'язковими) ознаками суб'єктивної сторони.

8. Види адміністративних стягнень

Адміністративне стягнення - це примусовий захід, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративний проступок.

Стягнення застосовується з метою правового виховання особи, а також для запобігання вчиненню нових проступків.

Види і порядок застосування адміністративних стягнень визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення:

1) попередження. Виноситься в письмовій формі;

2) штраф - грошове стягнення на користь держави;

3) оплатне вилучення предмета, що був знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Примусово вилучений предмет підлягає реалізації. Виручена від реалізації грошова сума передається колишньому власнику предмета, за винятком витрат на реалізацію предмета;

конфіскація предмета, що був знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, або грошей, отриманих внаслідок здійснення адміністративного правопорушення. Конфіскація - це безоплатне вилучення предмета у власність держави;

позбавлення спеціального права на строк до 3 років. Цей вид стягнення застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами, правом полювання;

виправні роботи на строк до 2 місяців. Цей вид стягнення виконується за місцем постійної роботи правопорушника з утриманням до 20% заробітку в доход держави;

адміністративний арешт на строк до 15 діб.

До іноземних громадян і підданих, осіб без громадянства може бути застосований такий примусовий захід, як вислання за межі України.

Існують певні особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх, які досягли 16-річного віку. Справи про адміністративні проступки, вчинені неповнолітніми особами від 16 до 18 років, розглядаються тільки районним (міським) судом (суддею). Неповнолітньому правопорушнику може бути призначене будь-яке адміністративне стягнення, за винятком адміністративного арешту. Крім того, суд (суддя) має право застосувати до такого правопорушника такі заходи виховного впливу:

1) зобов'язання привселюдно або в іншій формі вибачитися перед потерпілим;

попередження;

догана чи сувора догана;

передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.

Застосування таких заходів впливу є правом, а не обов'язком суду. Суд (суддя) застосовує адміністративне стягнення або заходи виховного впливу з урахуванням особи неповнолітнього.

9. Основні види адміністративних правопорушень

Перелік видів адміністративних правопорушень містить Особлива частина Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративні правопорушення складають кілька груп:

правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення (наприклад, незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах);

правопорушення, що посягають на власність (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна);

правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури (наприклад, самовільне зайняття земельної ділянки, засмічення лісів відходами);

правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (самовільне будівництво будинків або споруд);

правопорушення у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил (незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель);

- правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами, безквитковий проїзд);

- правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (самоправне зайняття жилого приміщення у будинках державного або громадського жилого фонду);

- правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницькій діяльності (обман покупця чи замовника, порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування);

- правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації (випуск у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки);

- правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (дрібне хуліганство, азартні ігри, ворожіння в громадських місцях);

- правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця).

Размещено на Allbest.ru