Суб’єкти господарського права

Размещено на http://www.allbest.ru

Лекція № 3. Суб'єкти господарського права

План

1. Загальна характеристика суб'єктів господарських правовідносин

2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання

3. Особливості правового статусу суб'єктів організаційно - господарських повноважень

Література

1. Загальна характеристика суб'єктів господарських правовідносин

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин (господарського права). Такими суб'єктам є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

- безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, або управління господарською діяльністю, що притаманно для власників майна підприємств, господарських об'єднань, холдингових компаній, промислово-фінансових груп, господарських міністерств і відомств;

- створення (набуття статусу суб'єкта господарських відносин) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів

господарських відносин різний залежно від виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарського керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підприємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та ін.); набуття статусу суб'єкта господарських відносин (що, як правило, є завершальною стадією процесу створення господарської організації) зазвичай пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєстрація може здійснюватися в загальному порядку (відповідно до положень ГК України - ст. 58, ЦК України - статті 50, 89, Закону України від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців") та/або в спеціальному порядку (передбачається Законом "Про банки і банківську діяльність" - статті 17-18, 22, Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" - пункти 13-14 ч. 2 ст. 7; "Про інститути спільного інвестування (панові та корпоративні інвестиційні фонди)" - статті 8, 11; постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 "Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп" (п. 2) та ін.);

- наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єктом або покладеної та нього господарської діяльності чи управління такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами господарського права на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі кооперативи), праві господарського відання (державне та комунальне комерційні підприємства), праві оперативного управління (казенне підприємство, комунальне некомерційне підприємство), праві користування (може застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є характерною ознакою орендного підприємства);

- наявність господарської правосуб'єктності тобто визнаної державою за певним суб'єктом господарських відносин можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників господарських правовідносин фіксується в законі та в їх установчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності).

Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю.

Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні, тому їх класифікують, тобто поділяють на групи.

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

- суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивіду альні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні банки та ін.);

- суб'єкти організаційно-господарських повноважень, які здійснюють управління господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські й функціональні міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, холдингові компанії, власники майна підприємств, Національний депозитарій України) (схема 1.1)

Схема 1.1. Суб'єкти господарського права

Залежно від форм власності, та базі якої вони функціонують, розрізняють такі суб'єкти господарського права (функціонують на базі двох і більше форм власності):

- державні;

- комунальні;

- колективні;

- приватні;

- змішані.

До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, господарські міністерства та відомства.

До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

До третіх (колективних) - господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями

До четвертих (приватних) - індивідуальні підприємці, приватні підприємства.

До п'ятих (змішаних) - орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності.

2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 55. Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 2 ст. 55 ГК розрізняє такі категорії суб'єктів:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Проте в цій статті не враховані суб'єкти господарювання, яких важко відмести до зазначених категорій, зокрема: пайові інвестиційні фонди, які створюються на договірних засадах і не мають статусу юридичної особи (Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"; особисте селянське господарство, яке може реалізовувати надлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зеленого туризму на платних засадах, проте не визнається юридичною особою і суб'єктом підприємництва та, відповідно, не підлягає державній реєстрації, а лише обліку, що здійснюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки (правове становище визначається Законом України від 15.05.2003 р. "Про особисте селянське господарство").

Ст. 56 Господарського кодексу України визначає загальні засади створення суб'єкта господарювання, в тому числі правову підставу, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства.

Правовою підставою створення суб'єкта господарювання є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні шляхи (способи) створення - заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділ, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання. Суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частини 3-5 ст. 40 ГК; ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції") (схема 2.1)

Схема 2.1. Шляхи створення господарських організацій

Створення суб'єкта господарювання має здійснюватися з обов'язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25-41, 126, 251-257 ГК України, Закон від 10.01.2001 р. "Про захист економічної конкуренції" та ін.) щодо запобігання економічній концентрації.

При створенні суб'єкта господарювання його засновники (ініціатори) мають виконати низку дій відповідно до вимог закону, враховуючи при цьому власні можливості та інтереси, спосіб створення - заснування чи реорганізація.

Етапи започаткування (заснування) суб'єктів господарювання:

1. Індивідуальних підприємців

-. оцінка можливостей і прийняття рішення про започаткування підприєм-ницької діяльності

- державна реєстрація як індивідуального підприємця відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"

- отримання необхідних дозволів для здійснення підприємницької діяльності дозволів (ліцензій, патентів), якщо закон вимагає їх наявності, від-повідно до встановленого порядку (згідно із законами "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності")

- у разі необхідності - найом необхідних працівників, оренда приміщення (місця на ринку), устаткування (обладнання), укладення договорів

2. Підприємств та інших господарських організацій (ГО):

- оцінка ініціатором створення підприємства (ГО) потреб та можливостей започаткування підприємства (ГО) певної організаційно-правової форми, у разі необхідності - визначення співзасновників

- укладення засновницького договору (якщо засновується підприємство (ГО) корпоративного типу або прийняття власником майна рішення про створення унітарного підприємства чи товариства однієї особи

- формування майнової базі підприємства його засновником (засновниками) та виконання ними інших підготовчих дій - відповідно до вимог законодавства щодо створення підприємства (ГО) певної, організаційно-правової форми та виду (залежно від спеціальної правосуб'єктності - банк, страхова компанія та ін.)

- державна реєстрація підприємства (ГО) в загальному (відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") та/або в спеціальному порядку (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.) - згідно із спеціальними законами

- отримання необхідних для здійснення підприємницької діяльності дозволів (ліцензій, патентів), якщо закон вимагає їх наявності, відповідно до встановленого порядку згідно із загальними законами ("Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності") та спеціальними ("Про банки і банківську діяльність - ст. 19, "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" -ст. 4, та ін.)

- найом працівників, у разі необхідності - оренда приміщень, укладення договорів, що опосередковують діяльність підприємства (на матеріально-технічне забезпечення його діяльності та збут на поточний рік (квартал, інший період) продукції (робіт, послуг)

Етапи створення господарської організації (ГО) зі статусом юридичної особи (ю.о.) шляхом реорганізації (з урахуванням положень статей 105-109 ЦК України):

1. Прийняття рішення вищим органом (власником майна) підприємства (ГО), про її реорганізацію (участь у реорганізації) певної форми, погодження договору про злиття чи приєднання (у разі використання однієї з цих форм), затвердження передавального акту (у разі злиття, виділення та перетворення) чи розподільчого балансу (у разі поділу), затвердження складу комісії про при-пинення юридичної особи

2. Повідомлення комісією про припинення юридичної особи її кредиторів, реєстраторів: (1) який здійснив реєстрацію ю.о., що припиняється, та (2) який має здійснити реєстрацію ю.о., що утворюється в процесі реорганізації (реєстраторам також передаються нотаріально посвідчені копії передавального акту чи розподільчого балансу), а також публікація у визначених законом органах преси рішення про реорганізацію та строку для пред'явлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється

3. Припинення або дострокове виконання зобов'язань на вимогу кредиторів юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації

4. Затвердження (прийняття, підписання) установчого документу (статуту чи засновницького договору) установчими зборами (засновником) юридичної особи, що утворюється в процесі реорга-нізації, обрання органів управління та контролю

5. Державна реєстрація юридичної особи, що утворилася в процесі реорганізації, а також скасування державної реєстрації юридичної особи, що при цьому припинила свою діяльність

6. Отримання необхідних для здійснення діяльності новостворюваною юридичної особи (підприємства, ГО) ліцензій, патентів та ін. дозволів відповідно до встановленого законом порядку

Суб'єкт господарювання створюється і діє на підставі установчих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. 57 Господарського кодексу України, а спеціальні - в законах, які визначають особливості правового статусу суб'єктів господарювання з виключними видами діяльності: "Про банки і банківську діяльність" (статті 17-18, 22); "Про цінні папери та фондовий ринок" (ст. 22); "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" - статті 9, 23-24, "Про страхування" (статті 2, ЗО, 31) та ін.

Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:

- видів установчих документів: рішення про утворення суб'єкта господарювання (приймається при створенні господарської організації унітарного типу), засновницький договір (укладається у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особами), статут (приймається в передбачених законом випадках - при створенні: підприємств; господарських товариств, що належать до об'єднані) капіталів; виробничих кооперативів), положення (щодо філій, представництв, інших відокремлених підрозділів господарських організацій як суб'єктів внутрішньогосподарських відносин; щодо органів виконавчої влади як суб'єктів організаційно-господарських повноважень); господарське право повноваження

- змісту установчих документів (в них повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування манна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);

- спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення: у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого манна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мсту і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням визначається господарська компетенція органів державної влади (галузевих і функціональних міністерств та відомств), управлінь і відділів виконкомів органів місцевого самоврядування, а також суб'єктів внутрішньогосподарських відносин - відокремлених підрозділів (в тому числі філій, представництв) господарських організацій - юридичних осіб.

Установчі документи господарських організацій (ГО) - це правові документи, які є необхідними для створення ГО та подаються для її державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства.

1. Статут - установчий документ підприємств, статутних господарських товариств (AT, TOB, ТДВ) та статутних господарських об'єднань (концерну та консорціуму), фермерського господарства, кредитних спілок та інших ГО;

повинен містити відомості найменування г.о. та її місцезнаходження, мсту і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації ГО, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством .

2. Засновницький договір - установчий документ, що подається до реєстрації, персональних госпо-дарських товариств - повного та командитного, договірних об'єднань - асоціації, корпорації, що регулює не лише підносний між засновниками в процесі створення організації відповідного виду, ай відносини всередині вже створеної організації та її основні параметри; договір засновників, що регулює відносини між ними особами лише в процесі створення ГО; міс-тить зобов'язання засновників щодо утворення ГО певних параметрів.

3. Установчі документи міністерства (відомства):

1) установчий акт (приймається засновником; містить положення щодо мети діяльності, майна, яке їй передається для досягнення мсти, структури управління);

2) Положення: розробляється відповідно до Загального Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р.) містить положення щодо функцій та компетенції міністерства (відомства), його структури, керівництва тощо

4. Меморандум (одноособова заява) - установчий документ командитного товариства, в утворенні якого бере участь один повний учасник та/або у складі якого (крім вкладників) залишається один повний учасник; меморандум приймається повним учасником; містить усі відомості, встановлені ст. 134 ЦК для засновницького договору командитного товариства.

5. Положення як установчий документ філій, представництв, відокремлених підрозділів як структурних одиниць господарської організації зі статусом юридичної особи (ю.о.); зазвичай до реєстрації не подається, крім філій, представництв іноземних суб'єктів господарювання в Україні.

Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюється в Законі України від 15.03.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною реєстрацією зазначених осіб: визначає поняття та етапи державної реєстрації (ст. 4); місце проведення державної реєстрації - у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця (ст. 5); особливості правового становища державного реєстратора як особи, що здійснює таку реєстрацію (ст. 6); спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (ст. 7); вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору (ст. 8); вимоги до Державного реєстру та порядок його ведення (статті 16-22); особливості державної реєстрації юридичних осіб (статті 23-32) та підприємців громадян (статті 42-45); порядок державної реєстрації припинення юридичної особи (статті 33-41) та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (статті 46-52). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон "Про банки і банківську діяльність" (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" ~ щодо корпоративних інвестиційних фондів передбачає загальну (ст. 8) та спеціальну (ст. 11) реєстрацію, а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).

Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) суб'єктів господарювання залежить від низки чинників, у тому числі від правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право оперативного управління, право довірчої власності), від основного виду діяльності та, відповідно, можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності (спеціальна правосуб'єктність і, відповідно, можливість здійснювати лише окремі види діяльності характерна, наприклад, для інститутів спільного інвестування, комерційних банків, страхових компаній, інших фінансових установ).

Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії - загальні права та обов'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Обсяг загальних прав залежить від правового титулу майна суб'єкта господарювання. Право власності забезпечує суб'єкту господарювання максимальний обсяг прав, серед яких: право вибору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог закону); право вибору контрагентів та укладення з ними господарських договорів; право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном, що належить суб'єкту господарювання на праві власності; право на визначення внутрішньої структури господарської організації та створення філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та ін.

Суб'єкти господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, мають право використовувати таке майно та отриманні! прибуток у межах, встановлених власником. Так само власник встановлює для таких суб'єктів межі договірної свободи, порядок використання закріпленого за ними майна, органи управління та контролю. Проте будь-який суб'єкт господарювання повинен мати широкий спектр прав при здійсненні оперативно-господарської діяльності (щодо забезпечення виробництва необхідними матеріальними та трудовими ресурсами, щодо відвантаження/реалізації продукції, робіт, послуг відповідно до укладених договорів, щодо захисту своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення іншими особами) (схема 2.2)

Схема 2.2. Державна реєстрація суб'єктів господарських правовідносин

Етапи державної реєстрації відповідно до загального порядку (статті 4,23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та підприємців-громадян");

- резервування державним реєстратором найменування юридичної особи на підставі поданих засновниками документів (заяви встановленого зразка та документа, що підтверджує внесення пла-ти за проведення резервування найменування юридичної особи) - щодо господарських організацій зі статусом юридичної особи;

- подання заявником (фізичною особою, яка має намір стати підприємцем або засновником (засно-вниками) господарської організації (юридичної особи) або уповноваженою ними особою особисто або надсилання рекомендованим листом з описом вкладення державному реєстратору за місцем проживання за місцезнаходженням юридичної особи комплекту передбачених законом документів, у тому числі належним чином заповненої реєстраційної картки

- перевірка державним реєстратором поданих йому документів з точки зору (а) комплектності поданих документів та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; (б) відсутності в но-даних документах підстав для відмови у проведенні державної реєстрації

- внесення державним реєстратором відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру

- оформлення державним реєстратором і видача заявникові свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру

- передача державним реєстратором відомостей про державну реєстрацію юридичної особи/фізичної особи-підприємця (із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації) до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи/фізичної особи-підприємця на облік

3. Особливості правового статусу суб'єктів організаційно - господарських повноважень

Однією з категорій суб'єктів господарських правовідносин нарівні з суб'єктами господарювання є суб'єкти організаційно-господарських повноважень. Це особи, які мають повноваження щодо організації господарської діяльності, управління іншими суб'єктами та/або контролю за їх діяльністю.

Розрізняють юридичні та фактичні підстави виникнення таких повноважень.

Юридичними підставами можуть бути:

- закон (акт законодавства), відповідно до якого створюються та/або наділяються відповідними повноваженнями певні суб'єкти - зазвичай організації - органи господарського керівництва: господарські та функціональні міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації;

- установчі документи господарських організацій, у тому числі господарських об'єднань (статут або засновницький договір);

так звані підприємницькі договори, що передбачають організацію діяльності двох і більше суб'єктів господарювання та, відповідно, делегування одному чи кільком з них управлінських повноважень.

Фактичні підстави:

- відносини власності, що забезпечують власнику низку повноважень, у тому числі організаційного характеру (щодо заснування господарських організацій/підприємств, закріплення за останніми майна на певному правовому титулі та затвердження статуту такої організації, призначення керівника, контроль за дотриманням створеною організацією положень статуту, ефективності використання майна та ін.);

- відносини контролю-підпорядкування (володіння більшістю голосів на загальних зборах; контроль органів управління тощо);

- делегування організаційно-управлінських повноважень (може мати місце на підставі (і) закону, що притаманно для сфер публічної - державної та комунальної власності, або (2) договору, який може використовуватися для такої мети будь-якими суб'єктами в не заборонених законом випадках).

Класифікацію суб'єктів організаційно-господарських повноважень можна здійснювати за різними критеріями:

За формами власності:

1) державні (Кабінет Міністрів України, господарські та функціональні міністерства та відомства, державні господарські об'єднання та державні холдингові компанії);

2) комунальні (органи місцевого самоврядування, їх виконкоми, управління, комунальні господарські об'єднання);

3) приватно-колективні (добровільні господарські об'єднання, холдингові компанії, громадяни та організації, що володіють контрольними пакетами акцій, відповідною часткою в манні господарських організації"!, відповідною кількістю голосів на загальних зборах або в інший спосіб контролюють інший суб'єкт господарювання/господарську організацію).

За фактичними підставами виникнення розрізняють суб'єктів, організаційно-господарські повноваження яких ґрунтуються на:

1) відносинах власності (материнське підприємство щодо дочірнього);

2)контролю-підпорядкування (холдингова компанія щодо своїх корпоративних підприємств; власник контрольного пакету акцій або відповідної частки у статутному капіталі/складеному майні господарської організації корпоративного типу щодо останньої); 3) делегуванні організаційно-господарських повноважень (добровільні господарські об'єднання, яким організаційно-господарські повноваження делегують підприємства-учасники; головне підприємство промислово-фінансової групи, що діє в інтересах групи відповідно до укладеної між її учасниками генеральної угоди, та ін.);

3) інших відносинах (схема 3.1)

Схема 3.1. Суб'єкти організаційно - господарських повноважень

За юридичними підставами виникнення:

1) суб'єкти, господарсько-організаційні повноваження яких виникають та підставі закону (Кабінет Міністрів України, господарські міністерства/відомства, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії - щодо державних підприємств відповідно до Закону "Про управління об'єктами державної власності");

2) суб'єкти, господарсько-організаційні повноваження яких виникають на підставі установчих документів (добровільні господарські об'єднання, управлінські повноваження яких виникають відповідно до установчого документа об'єднання - його статуту чи засновницького договору);

3) суб'єкти, організаційно-господарські повноваження яких виникають на підставі договорів про організацію підприємницької діяльності двох і більше суб'єктів такої діяльності.

Література

1. Комерційне право: підручник (ред. Попович В.М. - К., 2001)

2. Грузинський І. М; Кравчук В.М; Пограничний Є.П. державна реєстрація суб ектів підприємницької діяльності: Наук.- практ. посіб.- Л., 2004

3. Щербина. Господарське право України.- К., 2003.

4. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. Посіб. - К., 2004

5. Назарова Ю. Права промислової власності як форма участі в господарському суспільстві (Підприємництво, господарство і право., 2002 №8)

Размещено на Allbest.ru