Професіоналізм судді

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття принципу професіоналізму судді

Відповідно до статті 127 Конституції України, право здійснювати функції судової влади надано лише професійним суддям, а у визначених законом випадках представникам народу - присяжним і народним засідателям [1].

14 лютого 2012 року під час промови на церемонії складення присяги суддями, призначеними на посаду вперше, Президент України В.Ф. Янукович зазначив «Саме професіоналізм суддів є головною складовою у побудові в Україні справедливого та чесного суду, що діє за законом і захищає права кожного громадянина».

Щоб зрозуміти сутність принципу професіоналізму судді звернемося до Бангалорських принципів поведінки судді, які були схвалені Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006.р.

Одним із невід'ємних принципів поведінки судді є принцип компетентності або професіоналізму. Суть його полягає в наступному:

ь судові функції судді мають пріоритет над всіма іншими видами діяльності;

ь суддя присвячує свою професійну діяльність виконанню судових функцій, в які входять не тільки виконання судових та посадових обов'язків в судовому розгляді справи та винесення рішень, а й інші завдання, що мають відношення до судової посади та діяльності суду;

ь вживає розумні заходи для збереження та розширення своїх знань, удосконалення практичного досвіду та особистих якостей, необхідних для належного виконання ним своїх обов'язків, використовуючи для цих цілей засоби навчання та інші можливості, що в умовах судового контролю мають бути доступні для суддів;

ь має бути в курсі відповідних змін до міжнародного законодавства, включаючи міжнародні конвенції та інші документи, що встановлюють норми, які діють у сфері прав людини;

ь виконує всі свої обов'язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю;

ь підтримує порядок та дотримується етикету в ході всіх судових розглядів та поводить себе терпляче, гідно та ввічливо у відношенні до сторін судового засідання, присяжних, свідків, адвокатів та інших осіб, з якими судця спілкується в своїй офіційній якості;

ь має вимагати такої ж поведінки від законних представників сторін, співробітників суду та інших осіб, що знаходяться під впливом судді, підпорядковані йому чи перебувають під його наглядом;

ь суддя не повинен займатися діяльністю, що несумісна зі старанним виконанням судових функцій [4].

Існує і ряд інших міжнародних нормативно-правових актів, в яких говориться про принцип професіоналізму суддів. Відповідно до Міжнародної декларації ООН 1985 р., суддя повинен поводити себе так, щоб оберігати гідність своєї посади, безсторонність та незалежність (ст. 8). Існує Рекомендація № (94) 12 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи щодо незалежності, професіоналізму та ролі суддів, 1994 рік [15].

Відповідно до Статуту європейського судді Європейського об'єднання суддів 1996 р. суддя повинен відповідати тільки перед законом (ст. 2). Він не має права знаходитись під впливом політичних партій чи групи тиску. Суддя повинен використовувати свої обов'язки вільно від зовнішніх впливів, без зайвого зволікання. Він повинен бути не тільки безстороннім, але це повинні відчувати всі (ст. 3).

Цінність для нас представляє і Європейська Хартія про статус суддів. Мета Хартії полягає в тому, щоб забезпечити професіональну та людську компетентність, незалежність та безсторонність судів та суддів, відповідним чином підняти рівень суддівської незалежності в європейських державах-членах Ради Європи. Хартія для держав не є обов'язковою, йдеться лише про рекомендації.

Зокрема пункт 5.1. висловлюється за дисциплінарне право. При цьому порушення обов'язків судді не може бути санкціоноване тільки на основі рішення суду чи органу, який не менш ніж на половині складається з обраних суддів. Це рішення повинно проводитись в рамках процесу, в якому беруть участь обидві сторони, та суддя має право бути представлений адвокатом. В статуті судді визначені певні санкції. При цьому інстанція по санкціям повинна дотримуватися принципу пропорційності (відповідності). Рішення по санкціям виконавчого органу чи суду - не парламенту! може апелюватися в вищу судову інстанцію. Склад порушень суддівських обов'язків повинен бути законодавче внесений, наприклад в статут суддів.

Пункт 5.2. визначає і закріплює принципи відповідальності держави за збитки, які виниклі внаслідок дій державної установи чи державного службовця у випадках, де виниклі збитки неправильної поведінки чи незаконне виконання службових обов'язків. Держава може, звичайно, взяти регрес за грубу халатність у винного судді. Це те ж повинно проводитись у відповідному судовому процесі [15].

Стаття 5 Загальної Хартії суддів Міжнародного об'єднання суддів (1999 р.) вказує на те, що суддя при виконанні своїх службових обов'язків повинен не тільки бути безстороннім, але й видавати себе таким. Він повинен дуже обережно виконувати свої обов'язки і враховувати гідність суду та всіх інших осіб. Він повинен бути працьовитим і виконувати свої обов'язки професійно. Він не має права виконувати інші функції (громадські чи особисті), сплачені чи безкоштовні, які повністю не сумісні з обов'язками та статусом судді. Його не можна використовувати без його згоди до роботи, не пов'язаною з його судовою діяльністю (ст. 3-7). Нарешті статут указує на право судді належати до професійної організації. Це дозволяє суддівському корпусу мати, з одного боку, можливість консультуватися з питань суддівської етики чи бюджету, а, з іншого боку, приймати до уваги законні інтереси юстиції (ст. 12) [15].

В Україні принцип професіоналізму роботи суддів підтримується рядом нормативних актів. Зокрема, професійним суддею України може бути лише громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше трьох років, проживає в Україні не менше десяти років, володіє державною мовою і склав кваліфікаційний іспит на посаду судді. Додаткові вимоги щодо професійного складу суддівського корпусу встановлені законами України «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій і статус суддів України» [2]. Лише особи, які володіють відповідними професійними та кваліфікаційними характеристиками, можуть зайняти посаду носіїв судової влади.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» говорить: «Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку», а частина 6 цієї ж статті повідомляє, що суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку у Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку у Національній школі суддів України не менше, ніж раз на три роки [2].

Цікавими є окремі пункти Кодексу професійної етики судді:

ь Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

ь Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб.

ь Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

ь Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні.

ь Суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

ь Суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те, що професійні судді колективно управляють внутрішньою діяльністю судів.

ь Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною [8].

В Україні передбачено достатньо складну процедуру добору суддівських кадрів і механізм контролю за рівнем професійної придатності (зокрема, інститут дисциплінарної відповідальності суддів, атестації суддів, призначення (обрання) на адміністративну посаду голови та заступників голови суду тощо).

Такий жорсткий кваліфікаційний добір кадрів і контроль за їх професійним рівнем притаманний саме судовій владі на відміну від виконавчої і законодавчої. Це пов'язано з особливою роллю судової влади в суспільстві, специфічністю сфери її застосування.

2. Професіоналізм судді як передумова побудови ефективної судової системи

Сьогодні в Україні широко дискутується питання побудови ефективної судової системи. Автори багаточисельних законопроектів та концепцій наголошують на неефективності діючої судової системи та пропонують провести її реформування шляхом утворення нових судових установ, зміни повноважень судових інстанцій, об'єднання та ліквідація судів і т. п. Іншими словами, на думку ініціаторов можливих змін судової системи, якщо замість існуючих судів будуть утворені нові судові інститути, то нарешті наша держава та суспільство отримують ефективну судову систему.

Ефективна судова система - це можливість отримати реальний захист своїх прав і інтересів, який буде здійснено в законному, обгрунтованому судовому рішенні. І головне - судове рішення буде виконане в повному об'ємі та своєчасно.

Саме судове рішення є результатом діяльності судових установ, і наскільки повно в ньому задоволені інтереси справедливості, законності, верховенства права, настільки судова система може вважатися ефективною. Виносять судові рішення не установи суду чи якісь інші інститути судової влади, а конкретні люди, яких відповідно до передбаченої законом процедурі, наділено таким правом - професійні судді. І саме від їх професіоналізму, правосвідомості залежить якість судового рішення.

З огляду на вищевикладене, вважаємо, що одним із головних засад ефективної судової системи є кадрове забезпечення цієї системи професіоналами. Тому розпочинати судову реформу необхідно з удосконалення процедури добору кандидатів на посади суддів та механізму контролю за професійністю діючих суддів [16, c. 265-266].

На різних етапах процесу наділення суддів повноваженнями, особа умовно перебуває у стані претендента та кандидата на посаду судді. Теоретично, претендувати на посаду судді України може будь-яка особа, тому будь-яка особа може ініціювати стосовно себе процедуру призначення на посаду судді. Однак, якщо особа не відповідає загальновстановленим вимогам кандидатського цензу, вона не може бути кандидатом на посаду судді, тобто, набути положення активного учасника процесу призначення (обрання) судді. Після попередніх перевірок особі офіційно повідомляється, що вона відповідає вимогам кандидата на посаду судді та допускається до складання кваліфікаційного іспиту, або їй в цьому офіційно відмовляють [5, c. 237].

Претендент на посаду судді стає кандидатом у судді з моменту його добору з числа осіб, які відповідають вимогам кандидатського цензу за результатами проходження кваліфікаційної атестації. Таким чином, фігура кандидата на посаду судді виникає лише після здачі претендентом кваліфікаційного іспиту. Такий висновок можна зробити з положень ст. 8 Закону «Про статус суддів» та ст. 60 Закону «Про судоустрій України».

Нині у вітчизняному праві існує суттєва прогалина в питаннях відкритості процедури добору кандидатів. Принаймні на законодавчому рівні не врегульовані питання про відкриття конкурсу на посаду судді, участі громадськості при висуненні та обговоренні кандидатур. Поміж іншого, відкритість цієї процедури є передумовою поступового запровадження конкурсного начала при доборі кандидатів, що зробить призначення суддів більш відкритим та гласним, зменшуючи прояви «безальтернативності».

З метою вдосконалення механізму формування корпусу суддів в подальшому доцільно запроваджувати конкурсне начало добору та представлення кандидатів для призначення суддею [13, c. 109].

На сьогоднішній день одним з головних завдань кваліфікаційних комісій є детальна перевірка кожного претендента на посаду судді щодо його відповідності вимогам, зазначеним у ст. 127 Конституції України. З цього приводу вимагається свого роду «розслідування» шляхом детального вивчення всіх позитивних та негативних сторін претендента. Для здійснення цієї функції кваліфікаційні комісії суддів наділені правом витребовувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також громадян та їх об'єднань. Вважаємо, що вказане повноваження кваліфікаційних комісій суддів є необхідною умовою для їх повноцінної та ефективної роботи при доборі кандидатів у судді [3].

Водночас, однією із серйозних проблем, з якою стикаються кваліфікаційні комісії є те, що вони фактично не мають можливості повно та всебічно вивчити особу кандидата, оскільки їх діяльність в цій сфері обмежена лише збиранням характеристик та інших доступних їм матеріалів. Разом з тим вказані матеріали не містять об'єктивної інформації про особу.

Кваліфікаційна атестація кандидата на посаду судді проводиться кваліфікаційною комісією суддів і полягає в оцінці професійного рівня кандидата (профпридатності до суддівської роботи) та прийнятті рішення про рекомендацію (або відмову в ній) кандидата для зайняття посади судді.

Кваліфікаційна атестація, як складовий механізм добору суддівських кадрів, провадиться у формі:

1) кваліфікаційного іспиту (щодо кандидатів, які претендують на посаду судді вперше або з часу звільнення яких з посади судді пройшло більше п'яти років);

2) кваліфікаційної співбесіди (щодо кандидатів, які претендують на безстрокове обрання суддею).

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні знань та рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати судочинство з питань юрисдикції відповідного суду [7, c. 121].

Складання кваліфікаційного іспиту здійснюється в декілька стадій:

1. Перевірка теоретичних знань та практичних навичок кандидата полягає в: (а) усній відповіді по білету на теоретичні запитання з кримінального, цивільного права, кримінального, цивільного процесів, конституційного та адміністративного права; та (б) виконання письмового завдання - складання проекту судового рішення за запропонованою фабулою справи. Усний іспит дозволяє оцінити якість юридичних знань кандидата, рівень володіння ним нормами процесуального і матеріального права. Природно, якщо кандидат претендує на посаду судді спеціалізованого суду, при складанні екзаменаційних питань повинна бути врахована юрисдикція суду.

При проведення іспиту варто виходити з того, що професійний суддя повинен вільно орієнтуватися в різних галузях права і бути здатним розглянути і справедливо вирішити будь-який правовий спір. Тому до екзаменаційних білетів доцільно включати питання з різних галузей права. Кандидат на посаду судді повинен показати високий рівень підготовки у сфері юриспруденції, а також уміння переключатися з однієї галузі права на іншу, виходячи з обставин справи. Варто визначити можливість використання при складанні іспитів системи тестів, що дозволило б обмежити прояви суб'єктивізму в оцінці знань претендентів.

2. Виконання письмового завдання полягає в написанні реферату з питань правознавства. Рецензію на реферат, за дорученням голови кваліфікаційної комісії, готує один із членів кваліфікаційної комісії суддів. На наш погляд, реферат має оцінюватися з погляду актуальності його теми, повноти і глибини розкриття його основних положень, загальної і юридичної грамотності, логічності аналізу, наявності власної думки автора і правильності висновків. При захисті реферату потрібно визначити рівень самостійності його написання, зокрема, шляхом постановки кандидату відповідних питань з теми роботи.

3. Співбесіда з кандидатом. Жоден нормативний акт або методичні рекомендації з цього питання не регламентують порядок проведення співбесіди з кандидатом, форму і коло питань, які повинні бути з'ясовані, способи фіксації та аналізу результатів співбесіди, хоча Законом визначено це однією із стадій кваліфікаційного іспиту. Між тим наука управління визначила певний підхід і способи проведення співбесіди з претендентом на посаду.

Отже, співбесіда, іменована в науці як «інтерв'ю», популярна як спосіб добору кадрів через його гнучку керованість (можливість поступового входження в розмову), багатофункціональність (можливість не тільки зібрати дані про претендента, а й передати йому необхідну інформацію), можливість збирання даних для різних цілей. Відзначається, що інтерв'ю - дуже складний творчий процес, ефективність якого, крім іншого, багато в чому залежить від рівня компетентності інтерв'юера, його здатності вловити «підвідну» частину професійного діалогу, адаптувати його до конкретних умов і шляхом тривалого шліфування виробити свій почерк контактного спілкування з претендентом, вивести власну формулу успіху.

Співбесіда з кандидатом на посаду судді повинна мати цілеспрямований характер. Метою її проведення є безпосереднє знайомство з кандидатом, з'ясування мотивів його бажання обійняти посаду судді, життєвої позиції і системи цінностей. Можуть уточнюватися питання, пов'язані з побутом, трудовою діяльністю кандидата. Тобто, при співбесіді повинні оцінюватися ступінь відповідності кандидата портрету ідеального судді, його здатність виконувати посадові повноваження носія судової влади, потенціал професійного росту і розвитку, здатність адаптуватися до організації та умов роботи тощо. Доцільно ввести в практику оформлення результатів співбесіди за допомогою письмового складання думки про загальний рівень грамотності кандидата [10, c. 13-14].

При складанні кваліфікаційного іспиту, практика стикається з проблемою відсутності єдиного підходу до оцінки знань претендентів на посади суддів, що дає підстави для суб'єктивізму і навіть упередженості щодо тієї чи іншої особи. Вважаємо, що для забезпечення єдності дій кваліфікаційних комісій з добору суддівських кадрів, Вища кваліфікаційна комісія повинна опрацювати детально Типові методичні рекомендації з організації та проведення кваліфікаційного іспиту кандидатів на посади суддів.

Бажано нормативно закріпити положення про те, що такий іспит має проводитись шляхом тестування, яке виключає суб'єктивізм у доборі суддів. Тестування має здійснюватися з використанням доступної комп'ютерної програми, складеної на базі тестів, розроблених і рекомендованих Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Тест з кожної дисципліни повинен включати 20 запитань з трьома - п'ятьма варіантами відповідей на них, з яких правильною є лише одна. Причому запитання і варіанти відповідей на них мають формулюватися таким чином, щоб можна було відповісти «так» або «ні». Відповідно і відповіді претендента повинні оцінюватись лише як правильні або неправильні.

На наш погляд, важливе значення при встановленні рівня юридичної підготовленості кандидатів до майбутньої судової діяльності має виявлення їх знань й розуміння змісту Конституції України, як нормативного акту, що визначає основу побудови та розвитку всієї правової системи, закріплює основні права і обов'язки людини й громадянина. При здійсненні правосуддя суддя, в першу чергу, повинен керуватись Конституцією, а тому кандидат на посаду судді має досконало її знати та вміти практично застосовувати. Саме тому обов'язково під час зазначеного іспиту, який складають кандидати на посаду судді, мають перевірятись та оцінюватись їх знання Конституції та рішень Конституційного суду України [18; c. 182].

Вирішуючи питання про рекомендацію кандидата для призначення (обрання) на посаду судді, кваліфікаційна комісія суддів повинна враховувати як рівень його професійних знань, так і особисті та моральні якості кандидата. Але в Україні немає чіткого переліку особистісних та моральних якостей, якими повинен бути наділений кандидат на посаду судді, за якими можна було б встановити його професійну придатність бути суддею. Немає також і методики виявлення та оцінки професійної придатності кандидата на посаду судді. В зв'язку з чим робота кваліфікаційних комісій суддів в цьому напрямку базується виключно на суб'єктивній оцінці (огляду) членів кваліфікаційних комісій, що ускладнює єдиний підхід до формування професійного суддівського корпусу. Це ще раз акцентує на необхідності нормативного визначення особистісних та моральних якостей кандидата. Їх перелік повинен скласти зміст соціопсихограми судді [3].

В основу оцінки особистісних та моральних якостей кандидата можуть бути покладені наступні критерії:

а) кваліфікаційні, які відображаються у певних документах: про отриману освіту, перепідготовку і підвищення кваліфікації, спеціалізацію, присвоєння класного чину тощо. Як відзначалося, певні професійно важливі якості можуть здобуватися та коректуватися в процесі навчання. Тому необхідно розробити і впровадити державну програму обов'язкової підготовки кандидатів на посаду судді, а також перепідготовки і підвищення кваліфікації професійних суддів.

Формування ж суддівського корпусу повинно відбуватися на конкурсній основі - перевага в заміщення посади професійного судді має віддаватися фахівцю з найкращими кваліфікаційними характеристиками;

б) об'єктивні, що відображають ефективність праці кандидата на попередній роботі з використанням кількісних і якісних (оціночних) характеристик, наприклад, за кількістю отриманих заохочень і стягнень тощо. На наш погляд, було б доцільним розробити спеціальну Інструкцію, до якої слід включити певний перелік питань, на які повинен відповісти керівник установи за останнім місцем роботи або навчання претендента на посаду судді при складанні характеристики. Розробку структури характеристики необхідно доручити фахівцям-психологам. Вона повинна містити питання, відповіді на які могли б мати прогностичну спрямованість з погляду успішності здійснення суддівських функцій і містити необхідні дані про особу претендента на посаду судді. Складена таким чином характеристика могла б містити більш об'єктивну і повну інформацію про можливого кандидата на ту чи іншу суддівську посаду, прогнозувати сприятливі чи несприятливі показники до діяльності [12, c. 541-542].

Так, наприклад, до числа перших можна віднести наявність у документах заохочень, оціночних характеристик: «чесний», «принциповий», «дисциплінований, відповідальний працівник», «здатний тривалий час переносити фізичні і психічні перевантаження», «виявляє аналітичні здібності», «вміє планувати свою роботу», «має організаторські здібності» та ін. Відповідно до прогностично несприятливих показників можна віднести: наявність дисциплінарних стягнень, даних про слабку успішність у школі, вузі; оціночні характеристики: «недисциплінований», «некомунікабельний», «в умовах підвищеного навантаження губиться, не може зосередитися», «відрізняється низькою працездатністю», «у колективі авторитетом не користується», «зарозумілий», «грубий» тощо;

в) психологічні, виявлених у результаті психодіагностичного обстеження претендента на посаду судді з використанням спеціально підібраних для цих цілей тестових методик. Надійність отриманих даних залежатиме від якості психодіагностичного обстеження, правильності інтерпретації отриманих результатів. Тому до виконання даної функції необхідно залучати кваліфікованих психологів. Вітчизняними і іноземними психологами вже розроблено низку методик, що можуть бути використані і для дослідження особи судді чи кандидата на цю посаду.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що кожен, хто звернувся в суд, бажає, щоб його справу розглядав не тільки високопрофесійний, досвідчений суддя, а й авторитетна, справедлива, безстороння, чесна і високоморальна людина. Відсутність же нормативно визначених особистісних соціально-психологічних характеристик судді, а також науково обґрунтованих способів, методів їх пізнання не дозволяє об'єктивно оцінити наявні в кандидата передумови до судової роботи.

суддя професіоналізм співбесіда посада

Список літератури

1. Конституція України вiд 28.06.1996 №254к/96-ВР в редакцiї вiд 20.04.2010 // ВВР України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

2. Закон України Про судоустрій і статус суддів вiд 7.07.2010 №2453-VI в редакцiї вiд 02.10.2012. - 2012. - №29. - Ст. 336.

3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV в редакцiї вiд 06.11.2012. // ВВР України. - 2012. - №21. - Ст. 492

4. Бангалорські принципи діяльності судді // Резолюція 2006 економічної та соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року. - 6 с.

5. Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник. - X.: ТОВ «Одіссей, 2008. - 480 с.

6. Кістяківський Б.А. Социальные науки и право. - М., 1918. - С. 642.

7. Кобликов О.С. Юридична етика, підручник для вузів /О.С. Кобликов. - М., 2004. - 345 с.

8. Кодекс професійної етики судді. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.court.gov.ua/969076/67885465345/

9. Курс цивільного процесу: підруч. / В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранкова та ін.; за ред. В.В. Комарова. - Х., 2011. - 1352 с.

10. Підлубна О.В. Норма цивільного процесуального права: поняття, межі дії та реалізація в цивільному судочинстві: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.В. Підлубна; НДІ приват. права і підприємництва Акад. правових наук України. - К., 2007. - 24 с.

11. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства / за заг. ред. В.В. Комарова. - Х., 2008. - 928 с.

Размещено на Allbest.ru