Правове регулювання працевлаштування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Правове забезпечення успішного працевлаштування

2. Перші кроки на робочому місці

Список використаної літератури

1. Правове забезпечення успішного працевлаштування

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на працю є одним із найбільш важливих соціально-економічних прав і визначає можливість людей займатися працею для забезпечення як свого матеріального добробуту, так і духовного розвитку в умовах свободи та гідності, економічної безпеки та рівних можливостей.

Забезпечення цього права набуває особливої гостроти в умовах економічної кризи, зростання рівня безробіття, масового порушення трудових прав працівників. І особливо важливою тут видається роль держави, яка має здійснити усі можливих заходів щодо захисту і реалізації права на працю, і зробити усе від неї залежне щоб, була повага до цього права. Очевидно, що економічні можливості держави обумовлюють нереальність вимоги надання роботи усім бажаючим.

Слабкий захист трудових прав в окремих сферах економіки призвів до стрімкого збільшення кількості безробітних. Окрім того, поглиблення територіальних і галузевих диспропорцій серед незайнятого населення ускладнило проблему їх працевлаштування. Також слід звернути увагу, що розмір допомоги по безробіттю є дуже низьким і аж ніяк не забезпечує навіть мінімальної підтримки безробітних.

В останні роки рівень безробіття в Україні неухильно скорочувався. Якщо у 2000 році він дорівнював 11,6 % економічно активного населення, у 2001 році - 10,9 %, то в середньому за 2006 рік зазначений показник вже становив 6,8 %.

За даними Державного комітету статистики у І кварталі 2007 року у порівнянні з I кварталом 2006 року ситуація на ринку праці України поліпшилася: чисельність зайнятого населення віком 15-70 років, порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшилась на 104,3 тис. осіб та становила 20,5 млн. осіб. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років зріс з 57,1 % до 57,6 %l.

У січні-лютому 2011 року послугами державної служби зайнятості скористалися 798,2 тис. незайнятих громадян. Статус безробітного мали 711,9 тис. осіб, з яких отримували допомогу з безробіття - 571,1 тис. осіб. Чисельність громадян. Працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості у січні - лютому 2011 року, становила 91,3 тис. осіб.

Залишається незадовільною ситуація щодо гарантування державою мінімальних умов оплати праці. До сьогодні мінімальна заробітна плата є меншою за прожитковий мінімум і частка працівників, які отримують таку заробітну плату, є досить значною. Існують проблеми щодо оплати праці працівників бюджетних установ на основі Єдиної тарифної сітки, коли фактично порушуються базові принципи формування такої системи оплати праці, нівелюється залежність цієї системи від мінімальних нормативів оплати праці.

Крім того, знову актуальною стає проблема із заборгованостями по виплаті заробітної плати, особливо у виробничій сфері. Все більше і більше підприємств та організацій мають значні заборгованості перед своїми працівниками, що приводить до зростання соціальної напруженості у суспільстві.

Не менш важливим аспектом дотримання права на працю є забезпечення безпечних умов праці. На жаль, рівень виробничого травматизму залишається досить високим, особливо це стосується великої кількості професійних захворювань. Поглиблює ситуацію наявність законодавчих прогалин і застарілість багатьох нормативних документів у сфері охорони праці. Також на сьогодні відсутній цілісний документ програмного характеру з питань охорони праці.

У 2008 році значно збільшилась кількість порушень трудового законодавства. За оцінками як державних органів, так і профспілкових організацій, майже 90 % роботодавців порушують вимоги трудового законодавства. Особливо багато проблем щодо оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, трудових договорів. Також є значна кількість порушень законодавства при використанні праці жінок та неповнолітніх.

Важливою у цьому контексті видається роль профспілок, які мали б стати дієвим механізмом захисту порушених трудових прав. Але необхідно констатувати, що профспілки на сьогодні не стали силою, здатною протидіяти свавіллю роботодавців. Існують значні конфлікти всередині профспілкового руху, а також з'явилося багато "жовтих" профспілок, що створені чи найняті самими працедавцями, які за своєю суттю неспроможні захистити права простого працівника.

Працевлаштування є передумовою такого явища, як зайнятість, і гарантією останнього. Це процес підшукування необхідної роботи, підготовки до неї та влаштування на цю роботу.

Працевлаштування - це система державних організаційних, економічних і правових заходів по забезпеченню, підбору і надання громадянам підходящої роботи за їх освітою, професією, кваліфікацією а також підготовкою до неї.

Розрізняють працевлаштування у широкому й вузькому розумінні.

У широкому розумінні працевлаштування - процес влаштування на роботу, включаючи самостійне працевлаштування, за допомогою органів зайнятості, а також переведення вивільнюваних працівників за їхньою згодою на іншу роботу в тій же організації.

У вузькому розумінні працевлаштування - діяльність відповідних органів щодо сприяння громадян у пошукові підходящої роботи, влаштування їх на роботу, включаючи процес професійної підготовку, перепідготовку, необхідну для отримання місця роботи.

Розрізняють загальні та спеціальні організаційно-правові форми працевлаштування.

До загальних форм працевлаштування належить самостійне працевлаштування, а також працевлаштування за сприяння органів зайнятості.

До спеціальних форм працевлаштування відносять:

- організаційний набір працівників;

- направлення органом зайнятості за рахунок квот;

- направлення на роботу випускників навчальних закладів;

- інші форми працевлаштування.

Центри зайнятості під час розроблення територіальних програм зайнятості населення готують пропозиції місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на її території на законних підставах, працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в державних органах та об'єднаннях громадяни; проходять службу в Збройних Силах, Національній гвардії, Службі безпеки, Прикордонних військах, військах внутрішніх справ і цивільної оборони, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; направлені на виконання оплачуваних громадських робіт; проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом під виробництва; навчаються в денних середніх загальноосвітніх школах, професійних начально-виховних і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні, виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Законодавством можуть передбачатись й інші категорії зайнятого населення.

Процес працевлаштування починається з того, що особа, яка бажає працювати звертається до органів, які займаються працевлаштуванням з метою сприяння в підшукуванні роботи або починає самостійно підшукувати собі роботу.

Квота робочих місць - закріплена норма робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення організовують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, установах і організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, установах чи організаціях. З особами, які бажають брати участь в громадських роботах укладається строковий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом укладання договорів користуються громадяни, зареєстровані як безробітні.

До державних органів, які займаються працевлаштуванням належать Державна служба зайнятості, діяльність державної служби зайнятості є посередницькою між громадянами, які звернулись до неї за допомогою, та підприємствами, установами, організаціями. Її направлення є обов'язковими для підприємств лише щодо осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Ці категорії громадян зазначені у ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення", а також інваліди. Щодо інших громадян, які мають направлення служби зайнятості, то підприємства, установи, організації вправі відмовити їм у прийнятті на роботу. Але така відмова має бути обґрунтованою, оскільки ст. 22 КЗпП містить одну з найважливіших гарантій трудових прав працівників - заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

Громадяни, які звернулися до служби зайнятості як такі, що шукають роботу, мають право на безкоштовну професійну орієнтацію і консультацію. Що ж стосується професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації - такі послуги надаються у випадках неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина; пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності); втрати здатності виконання роботи за попередньою професією. Як бачимо, тут міститься перелік поважних причин для виникнення права на професійну підготовку або перепідготовку.

Громадянам, зареєстрованим в державній службі зайнятості, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації підбирається підходяща робота.

Поняття підходящої роботи міститься в ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення", згідно з якою для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад 6 місяців, - робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад 6 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути відповідною за умови попередньої перепідготовки або підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом 6 місяців безробіття підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей, здоров'я громадянина і колишнього досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

При зміні громадянами професії (спеціальності) за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота як за новою, так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

У разі відсутності підходящої роботи, за загальним правилом, громадянинові надається статус безробітного.

Суб'єкти підприємницької діяльності також можуть надавати послуги, пов'язані з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном, за окрему плату, на підставі дозволу (ліцензії), який видається Державним центром зайнятості Мінпраці України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При наданні зазначених послуг без такого дозволу державна служба зайнятості стягує з суб'єктів підприємницької діяльності штраф у п'ятдесяти кратному розмірі неоподаткованих мінімумів громадян за кожну особу, якій надавалися такі послуги, і припиняє цей вид їхньої діяльності. Одержані кошти спрямовуються до державного фонду зайнятості населення.

Отже, юридичне значення зайнятості полягає в тому, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття.

Працевлаштування - це комплекс заходів: організаційних, правових, економічних, - спрямованих на забезпечення трудової зайнятості громадян.

Згідно Конституції України засади регулювання праці і зайнятості населення визначаються виключно законами України. Такими законами є: Кодекс законів про працю України, Закон України "Про зайнятість населення", Закон України "Про охорону праці", Закон України "Про колективні договори і угоди", Закон України "Про оплату праці", інші законодавчі акти та міжнародні угоди.

Загальне керівництво державним працевлаштуванням і його організацію покладено на Міністерство праці та соціальної політики України та його органи на місцях. Спеціальним органом працевлаштування виступає державна служба зайнятості. Її діяльність регламентується Законом України "Про зайнятість населення", прийнятим Верховною Радою України 1 березня 1991 р., нормативними актами Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Верховної Ради України, указами Президента України та локальними актами Державного центру зайнятості.

Законодавством України передбачено додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення.

Зокрема, працевлаштування молоді регулюється Кодексом законів про працю України, Закон України "Про внесення змін до Закону України " Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"" від 23 березня 2000 р. № 1613-ІІІ, Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", Постановою Кабінету Міністрів України "Про соціальні служби для молоді", Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді" від 6 жовтня 1999 р., іншими нормативними актами.

Держава гарантує молоді право на працю, але через відсутність достатнього практичного досвіду, соціально-правових та професійних знань, а часом моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці, реалізувати своє право на працю молодим громадянам досить складно. Тому удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази є одним ізголовнихкомплекснихзаходівщодореалізаціїдержавноїмолодіжноїполітики, а саме пропонується:

- удосконалення правових передумов для ефективної роботи з основних напрямів молодіжної політики;

- визначення механізму дотримання норм законодавства на місцевому рівні;

- визначення й закріплення функцій і повноважень, прав та обов'язків суб'єктів правовідносин у сфері молодіжної політики.

2. Перші кроки на робочому місці

Вас можна привітати: тепер вже позаду пошуки вакансій, розсилання резюме і хвилюючі співбесіди. Вам запропонували роботу, про яку ви мріяли. Тепер найголовніше - не вдарити в бруд обличчям і проявити себе з найкращої сторони.

І тут дуже багато залежить від того, як пройде ваш перший день на новому робочому місці і як складеться перший трудовий тиждень в цілому. Як то кажуть, у вас не буде другого шансу справити перше враження - воно має бути виграшним і позитивним. Посміхайтеся і слухайте.

У перший день по дорозі на роботу вас хвилюють питання: "Чи вистачить моєї кваліфікації, щоб справлятися з посадовими обов'язками? Як складеться мої стосунки з колегами? Які негласні норми поведінки прийняті в колективі? Сувора дисципліна чи в компанії? "З цими думками ви входите в офіс. Все навколо нове і незвичне. На вас уважно дивляться незнайомі люди. Вони оцінюють, як ви виглядаєте, як себе тримаєте. За дослідженнями психологів, в перші 15 секунд першої зустрічі ми приймаємо рішення, чи можна з цією людиною мати справу.

Це відбувається на рівні підсвідомості, ми немов "скануємо інформацію", чи небезпечний людина, чи можна йому довіряти, чи викликає він симпатію. І все це - ще до того, як "новачок" відкриває рот і повідомляє про себе, хто він і чим буде займатися.

Звідси перша порада:

Обов'язково вітайтеся, входячи в офіс. І частіше посміхайтеся своїм колегам. Відкрите, доброзичливе обличчя, привітна посмішка, спокійне рукостискання допоможуть вам швидко познайомитися і розташувати оточуючих до себе.

Якщо контакт налагоджений, можна почати розмову. Ось тільки про що? І зайвого сказати не можна, але і нудною занудою уславитися не хочеться.

Це якраз та ситуація, коли краще слухати, ніж говорити. Даємо підказку: гарний співрозмовник - той, хто задає правильні питання, на які інші з задоволенням відповідають.

А ось і друга порада:

Під час розмови більше слухайте, що говорите! Не бійтеся задавати питання колегам, безпосередньому начальнику, службі персоналу. Уточніть свій план роботи на найближчий час, дізнайтеся, де можна випити кави, куди і коли товариші по службі ходять на обід, у скільки починається і закінчується робочий день, чи трапляються відрядження?

Про що можна питати, крім безпосередньої роботи? Розпитайте про традиції, які свята відзначають і як. Тільки не коментуйте те, що почуєте, просто прийміть це як належне. Попросіть когось, хто вам симпатичний, сходити з вами пообідати - нехай сподобався співробітник покаже вам їдальню, а заразом ви зможете поспілкуватися в неформальній обстановці. Але тут також слід бути обачною: хто знає, як надалі складуться ваші відносини з цією людиною? Без пліток і перевантажень.

Підійшов час і для нашої третьої поради: не повідомляйте оточуючим інформацію про своє особисте життя. Всьому свій час. Будьте також готові до того, що колеги будуть приставати до вас з провокаційними питаннями, але свою думку на перших порах тримайте при собі, утримайтеся від категоричних суджень і нав'язування своєї точки зору. Припиняйте всі спроби попліткувати! Ніколи не говоріть погано про колег, до яких відчуваєте антипатію. А заодно не поливайте брудом колишніх колег і не лайте попереднє місце роботи.

Четверта порада:

Запам'ятайте - в чужий монастир зі своїм статутом не ходять. Тому не прагніть відразу щось міняти або вдосконалити в робочому укладі фірми. Якщо є розумні пропозиції - для початку заручитеся підтримкою колег та керівництва. Більше радьтеся з оточуючими. Інакше - хто буде вас підтримувати, якщо ви на очах зруйнуєте те, що створювалося роками до вашого приходу?

П'ята порада:

Демонструйте свою повагу до колег. Постарайтеся відразу зайняти правильну позицію і налагодити з ними відносини. Пропонуйте свою допомогу, але не виконуйте чужу роботу. Не намагайтеся уславитися всезнайкою і не беріть на себе занадто багато навантаження.

Як правило, у перші дні стахановських результатів від вас вимагати не будуть і дадуть якийсь час на адаптацію. Але не затягуйте цей процес, а то не встигнете озирнутися - місяць пройшов, начальник вимагає віддачі, а віз і нині там.

Тому шоста порада: Ставте конкретні цілі і розробляйте план їх досягнення. Пам'ятайте, що краще зробити одну справу, але добре, ніж кілька, але погано. Не соромтеся звертатися за консультаціями до колег.

Сьома порада: Іноді товариші по службі можуть "натякнути", що поява новенької співробітниці потрібно "відзначити". Не прагнете робити це в перший день або в перший тиждень - це загрожує ускладненнями. Краще придивіться, як відзначають приємні події "старожили", і намагайтеся діяти в тому ж стилі. працевлаштування право зайнятість

І на закінчення трохи статистики: за дослідженнями психологів, депресія, стрес і фізична перевтома наздоганяють більше 70 % всіх нових співробітників.

Так що головна наша рекомендація: бережіть себе! Нехай адаптація до нового місця роботи буде плавною і поступовою.

Список використаної літератури

1. Конституція України. - К.: Велес - 2004. - 46 с.

2. Кодекс законів про працю України - К.: Видавець Паливода А.В. - 2006. - 104с.

3. "Про зайнятість населення" Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-ІІІ Інфодиск. "Законодавство України". - 13 с.

4. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Закон України від 2 березня 2000 р. № 3483-ІV-Інфодиск. "Законодавство України". - 8 с.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. №2028 "Про затвердження порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні". - Інфодиск. "Законодавство України".

6. Положення "Про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №578. - Інфодиск. "Законодавство України". - 34 с.

7. Безусий В.В. Правове регулювання працевлаштування в Україні.: Автореферат. Харківський національний університет внутрішніх справ. - Х., 2006. - 17 с.

8. Болотіна Н.Б. Трудове право України. - К.: Вікар, 2004. - 725 с.

9. Бойко М.Д. Трудове право України. - К.: Атіка, 2006. - 312 с.

10. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення // Право України. - 1994. - №10.

11. Бущенко П.А., Вєтухова І.А. Трудове право України. Законодавство та практика застосування. - Х.: Консум, 2002. - 462 с.

12. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. - Харьков.: Консул, 2004. - 301 с.

13. Заржицький О., Сидоренко О. Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні // Право України. - 1997. - №2.

14. Злупко С.М., Радецький Й.І. Людський потенціал, зайнятість населення і соціальний захист населення. - Львів.: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - 192 с.

15. Карлицький С. М. Трудове право України. - К.: Прецедент, 2004. - 212 с.

16. Карпенко Д.О. Основи трудового права. - К.: Вид-во А.С. К., 2003. - 655с.

17. Наровська К.Б., Пастухов В.П., Тищенко О.В., Чорноус С. М. Трудове право України. - К.: Алеута, 2005. - 279 с.

18. Пилипенко П.Д. Трудове право України. 2 видання. - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2006. - 478 с.

19. Прокопенко В.І. Трудове право України. - Х.: Консум, 2000. - 479 с.

20. Юрчак Н. Регіональний аспект зайнятості та безробіття у соціологічному вимірі // Україна: аспекти праці. - 2001. - №1.

Размещено на Allbest.ru