Поняття та характерні риси адміністративних процедур
Поняття нормативно закріплених адміністративних процедур. Характеристика дисциплінарних проваджень (процедур), що здійснюються за нормами адміністративного права. Основні та факультативні стадії адміністративного судочинства, їх сутність та особливості.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.10.2013 |
| Размер файла | 47,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- 1. Поняття та характерні риси адміністративних процедур
- 2. Характеристика дисциплінарних проваджень (процедур) за нормами адміністративного права
- 3. Стадії адміністративного судочинства
- Список використаних джерел
1. Поняття та характерні риси адміністративних процедур
Вітчизняна правова наука традиційно пов'язує аналіз адміністративних процедур з поняттям "адміністративний процес", отже, необхідно переглянути деякі уявлення щодо процесуального аспекту адміністративного права.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день в адміністративно-правовій науці не склалося одностайного підходу до визначення поняття і сутності адміністративного процесу.
Перший підхід (його ще називають "юрисдикційним") передбачає так зване "вузьке розуміння адміністративного процесу", згідно з яким адміністративний процес - це врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок застосування заходів адміністративного примусу, і насамперед адміністративних стягнень (іншими словами, у вузькому розумінні адміністративний процес - це провадження в справах про адміністративні правопорушення). У такому розумінні адміністративний процес має виключно юрисдикційний (правоохоронний) зміст.
Відповідно до другого підходу (так званого "управлінського"), його ще називають "широким розумінням адміністративного процесу", адміністративний процес пропонується розглядати як врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду індивідуально-визначених справ у сфері виконавчої діяльності органів державної влади, а у передбачених законодавством випадках й іншими, уповноваженими на те органами. Іншими словами, у широкому розумінні адміністративний процес - це вся сукупність адміністративних проваджень. Галіцина Н.В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / Н.В. Галіцина // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 163-177 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gnviap. pdf
Перевагу позиції широкого розуміння адміністративного процесу на сучасному етапі віддають О.М. Бандурка, М.М. Тищенко, які зазначають, що юрисдикційна діяльність є лише незначною частиною виконавчо-розпорядчої діяльності, а зведення адміністративного процесу до розгляду індивідуальних справ по суті відкидає управлінський характер і ототожнює адміністративний процес із кримінальним і цивільним процесами, що неможливо визнати правильним. Бандурка О.М. Адміністративний процес: підручник для вищих навч. закладів /О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. - К.: Літера ЛТД, 2001. - С. 9
Нарешті, як зазначає Т.О. Коломоєць, виокремлюється і третій підхід до визначення адміністративного процесу, умовно його можна назвати "судочинським", який походить від розуміння адміністративного процесу виключно як форми правосуддя. Адміністративне право України: підручник / [Т.О. Коломoєць, Ю.В. Пиріжкова, Н.О. Армаш та ін.]; за заг. ред. Т.О. Коломоєць. - К.: Істина, 2009. - С. 233
Отже, адміністративний процес у цьому випадку розглядається тільки як судовий розгляд публічно-правових спорів, віднесених до компетенції адміністративних судів.
Дискусія навколо визначення співвідношення між адміністративним процесом і адміністративною процедурою продовжується й досі, правова наука не знає єдиного, уніфікованого підходу до вирішення цього питання.
Так, Ю.П. Битяк і В.В. Зуй, які є прихильниками широкого розуміння адміністративного процесу, вказують, що адміністративний процес - це відповідна процедура, що відбувається в рамках, установлених процесуальними правовими нормами, а їх сукупність становить провадження. Сукупність різних видів проваджень, у свою чергу, утворює адміністративний процес. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть): учеб. пособие / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. - X.: Одиссей, 1999. - С. 165
На думку Л.Л. Попова, адміністративні процедури - це процедури здійснення різних видів позитивної управлінської діяльності (процедури нормотворчої діяльності, процедури реалізації прав і обов'язків громадян і організацій у сфері управління, процедури контрольної діяльності), а також процедури, пов'язані з організацією роботи апарату органів виконавчої влади. Така діяльність характеризується як організаційно-процедурна, що здійснюється органами виконавчої влади в процесі реалізації своїх функцій. Попов Л.Л. Административное право Российской Федерации / Л.Л. Попов, Ю.И. Мигачев, С.В. Тихомиров; под ред.Л. Л. Попова. - М.: Юрайт, 2010. - С. 222
А.І. Філатова визначає адміністративну процедуру як нормативно-правове закріплення (правову модель) певних видів діяльності, що реалізуються в межах адміністративних правовідносин і виражаються в певній, встановленій законом правовій формі. Филатова А.В. Регламенты и процедуры в сфере реализации государственного контроля (надзора): монография / А.В. Филатова; под ред.Н.М. Конина. - Саратов: Научная книга, 2009. - С. 92
Отже, між поняттями "процес" і "процедура" різниця не тільки в термінології, а й у тій формі, в якій підлягає розв'язанню конкретна справа. Процедура - це тільки початкова форма урегульованості в діяльності відповідних органів, яка за наявності об'єктивної необхідності може перерости у форму, яка називається процесом. Якщо допустити змішування питань, які розглядаються, то знецінюється поняття "процес" у тому соціальному, юридичному сенсі, який історично склався в законодавстві, на практиці і в науці. Галіцина Н.В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / Н.В. Галіцина // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 163-177 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gnviap. pdf
З точки зору співвідношення адміністративної процедури й адміністративного процесу в цілому, а не окремо взятого провадження, О.В. Кузьменко зазначає, що у процедурі, на відміну від процесу, неможливо віднайти умови, що забезпечують трансформацію вихідного пункту у наслідок, оскільки "у процедурі відсутня головна детермінанта процесу - подовженість у часовому вимірі, тобто процес наділяється такими ознаками, як динаміка, безперервний рух, що виражається в послідовних переходах від одного до іншого стану, а процедура визначається як дискретність такого руху. Процедура не є явищем, наділеним часовою динамікою". Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: монографія / Оксана Володимирівна Кузьменко. - К.: Атіка, 2005. - С. 167
Отже, адміністративну процедуру можна визначити як встановлений нормами адміністративно-процесуального права порядок діяльності владних суб'єктів правовідносин публічної адміністрації щодо реалізації нормативно-правового регулювання у сфері публічного управління та розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ.
Проект Адміністративно-процедурного кодексу України в редакції 2008 р. містить таку дефініцію "адміністративна процедура", під якою слід розуміти визначений законодавством порядок адміністративного провадження (п.1 ч.1 ст.2). Під адміністративним провадженням у проекті АПК розуміється "сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням" (п.2 ч.1 ст.2). Адміністративно-процедурний кодекс України: проект Закону від 18. 07.2008 р., № 2789 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //search. ligazakon.ua/l_doc2. nsf/link1/ed_2008_07_18/JF25H00A.html
Таким чином, на підставі проведеного аналізу можна виділити наступні характерні риси адміністративних процедур:
1. Адміністративні процедури застосовуються в публічній сфері. Саме за допомогою адміністративних процедур управлінській діяльності публічної адміністрації надається правова форма, що забезпечує чітке функціонування суб'єктів управління. Адміністративними процедурами можуть бути врегульовані як "внутрішні", організаційні прояви повноважень органів публічної влади, так і "зовнішні" прояви повноважень таких органів, тобто прийняття рішень відносно індивідуальних справ, що має значення для приватних осіб у зв'язку з реалізацією їхніх прав і законних інтересів.
адміністративна процедура судочинство впровадження
2. Адміністративні процедури регулюють порядок здійснення правозастосувальної діяльності. Застосування права - це владнаорганізуюча діяльність компетентних органів і осіб, що забезпечують у конкретних життєвих випадках реалізацію юридичних норм. Застосування права необхідне у випадку, коли закон повинен діяти з урахуванням тих або інших конкретних обставин, що вимагають встановлення та контролю. Застосування права - важлива сторона діяльності органів державної влади по виконанню законів і інших правових актів, у процесі якої видаються інші акти, що мають головним чином організаційний характер.
Адміністративні процедури, додаючи правову форму такої діяльності, закріплюють порядок дій і прийняття рішень компетентних органів і посадових осіб у зв'язку з застосуванням ними правових вимог до конкретного життєвого випадку. Нормативно закріплені адміністративні процедури, забезпечуючи проведення в життя вимог закону, стають критерієм правомірності поводження суб'єктів і в цьому розумінні виконують також правозабезпечуючу функцію. Правозастосування в розглянутому контексті повинне розвиватися в напрямку зведення ролі виконавчої влади до обслуговування процесу реалізації права приватною особою, тобто створенню передбачених законом умов для доцільного й оптимального використання громадянином правових можливостей, що повністю узгоджується із сучасною ідеологією трансформації вітчизняного адміністративного права, надання йому публічно-сервісного призначення.
3. Адміністративні процедури охоплюють управлінську діяльність позитивної спрямованості, тобто діяльність, спрямовану на створення умов для ефективної реалізації прав і законних інтересів громадян і організацій. Саме "позитивна" сторона адміністративної діяльності повинна одержати нормативне закріплення через адміністративні процедури.
У рамках адміністративних процедур не вирішуються суперечки і не розглядаються скарги приватних осіб на дії і рішення органів публічної адміністрації. Адміністративні процедури не мають своїм результатом застосування примусових заходів. Між зацікавленою особою і владним суб'єктом, що беруть участь в адміністративних процедурах, виникає регулятивне процесуальне правовідношення, у якому суб'єкт публічного управління виступає не в ролі арбітра, а в ролі організатора, що забезпечує реалізацію в сфері публічного управління прав або обов'язків зацікавленої особи, передбачених відповідними матеріальними нормами права.
4. Адміністративні процедури встановлюють визначений порядок здійснення тих або інших дій. Завдання адміністративних процедур - упорядкувати діяльність уповноважених органів влади і всіх зацікавлених осіб. При цьому таке упорядкування має своєю кінцевою метою підвищення ефективності і якості роботи державних органів, забезпечення належного виконання публічною адміністрацією своїх задач і функцій. Таким чином, процедурні норми повинні складати основу діяльності органів публічної влади.
5. Для адміністративних процедур характерний особливий суб'єктний склад. Однією із сторін в адміністративній процедурі завжди виступає державний орган або посадова особа, наділені державно-владними повноваженнями.
6. Адміністративні процедури закріплюються адміністративно-процесуальними нормами, які, в свою чергу, регулюють застосування матеріальних норм адміністративного та інших галузей права (фінансового, господарського, трудового та ін.) і при цьому регламентують діяльність уповноважених органів і посадових осіб. Галіцина Н.В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / Н.В. Галіцина // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 163-177 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gnviap. pdf
Отже, враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що під категорією адміністративної процедури слід розуміти встановлені законодавством правила, порядок і умови (зразок) вчинення процесуальних дій щодо розгляду, розв'язання і вирішення конкретної адміністративної справи в сфері публічного управління. Коломоєць Т.О. Адміністративно-правове регулювання порядку створення і діяльності товариств з обмеженою відповідальністю в Україні: монографія / Т.О. Коломоєць, Н.В. Галіцина. - Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - С. 37
2. Характеристика дисциплінарних проваджень (процедур) за нормами адміністративного права
Спочатку визначимо поняття дисциплінарного провадження.
Одразу зазначимо, що у широкому значенні поняття дисциплінарного провадження у чинному законодавстві на застосовується. У вузькому значення закріплена зазначене поняття, наприклад, відносно дисциплінарної відповідальності суддів.
Згідно ст.84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Розглядаючи дисциплінарне провадження як складову адміністративної процедури, слід враховувати, що норми, які передбачають дисциплінарну відповідальність містяться в кількох галузях законодавства, зокрема трудовому, однак порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснюється за нормами адміністративно-процесуального права, а дисциплінарне провадження вважається інститутом адміністративного права.
Стосовно більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового в адміністративного права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та ін.) - повністю нормами адміністративного права, що зумовлено специфічними вимогами дисципліни у зазначених сферах служби.
Під дисциплінарною відповідальністю традиційно розуміють винне порушення трудової дисципліни та службових обов'язків. Певні категорії державних службовців у дисциплінарному порядку відповідають і за проступки, які дискредитують їх та державні органи де вони працюють (керівники, співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці тощо). Адміністративне право України: підручник / [Т.О. Коломoєць, Ю.В. Пиріжкова, Н.О. Армаш та ін.]; за заг. ред. Т.О. Коломоєць. - К.: Істина, 2009
Дисциплінарна відповідальність характеризується наступними ознаками: її підставою є дисциплінарний проступок; за такий проступок передбачено накладання дисциплінарного стягнення; стягнення накладається уповноваженим на те органом (посадовою особою) в порядку підлеглості; межі "дисциплінарної" влади цього органу або посадової особи чітко встановлюються правовими нормами; особа, щодо якої застосовано дисциплінарне стягнення, може оскаржити його в судовому або адміністративному порядку (вищій посадовій особі); за один дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Правове регулювання дисциплінарного провадження здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, правил внутрішнього трудового розпорядку, дисциплінарних статутів та спеціальних положень та інших численних підзаконних актів (постанов, правил, наказів). Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2003. - С. 438
Підставою для порушення дисциплінарного провадження є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків. Дисциплінарне стягнення застосовується керівником або уповноваженою посадовою особою органу, працівником (службовцем) якого є правопорушник. Від порушника вимагається надання письмових пояснень, а у випадку відмови складається відповідний акт. При розгляді справи з'ясовуються причини та умови вчинення проступку. У дисциплінарному провадженні застосовуються наступні строки: дисциплінарне стягнення накладається безпосередньо після виявлення проступку (без урахування часу хвороби працівника або відпустки), але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, при цьому дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше 6 місяців з моменту вчинення проступку.
Дисциплінарне стягнення оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом одного року з дня накладання стягнення працівник не вчинив нового проступку, він вважається таким, який не піддавався дисциплінарній відповідальності, а за умов сумлінного ставлення до праці, стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Трудовое право Украины в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. Издание пятое, переработанное и дополненное / Под. ред.В. В. Жернакова. - X.: «Одиссей», 2007. - С. 215
Як і інші види проваджень, що утворюють структуру адміністративного процесу, дисциплінарне провадження має відповідні стадії: порушення дисциплінарної справи; її розслідування; розгляд справи компетентною посадовою особою; винесення рішення по справі та його виконання.
Це - основні стадії. Є ще дві факультативні стадії - перегляд справи в порядку оскарження та прийняття відповідного рішення по ній. Чинним законодавством у деяких випадках передбачено проведення службового розслідування (ст.11, 22 Закону України "Про державну службу"): на вимогу самого державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри; у випадку невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.
Загалом норми, що встановлюють порядок дисциплінарного провадження, мають за мету максимально захистити державного службовця від сваволі адміністрації, що має велике значення в боротьбі з можливими у таких випадках зловживаннями, у тому числі корупцією. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. - С. 198
В якості дисциплінарних стягнень можуть застосуватися звільнення та догана, які передбачені трудовим законодавством. До державних службовців може також застосовуватися попередження про неповну службову відповідальність та затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або призначення на вищу посаду (Закон України "Про державну службу"). Дисциплінарне провадження щодо державних службовців має і інші особливості. Так, чинним у законодавством у деяких випадках передбачено проведення службового розслідування. Закон України "Про державну службу" встановлює право державного службовця вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри. Інша підстава - невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Існують суттєві особливості дисциплінарного провадження щодо окремих видів державних службовців, які встановлюються спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема відповідними дисциплінарними статутами. Це стосується працівників прокуратури, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ тощо. Певну специфіку має також дисциплінарне провадження щодо суддів.
3. Стадії адміністративного судочинства
Адміністративне судочинство слід визначити як систему принципів та адміністративно-процесуальних норм, які зумовлюють і регламентують порядок розгляду судом справ щодо публічно-правових спорів, котрі виникають у сфері адміністративно-правових відносин між суб'єктами права (фізичні та юридичні особи) у сфері здійснення владних управлінських функцій. А.О. Селіванов. Адмiнiстративне судочинство - новий iнститут реалiзацiї судової влади // Режим доступу: http: //www.viaduk.net/clients/vs. nsf/0/1F84B04D473311CEC32570BD00232346
Адміністративне судочинство, як будь-який інший вид юридичного процесу, передбачає певну стадійність. Стадії адміністративного судочинства утворюють структурно обумовлену послідовність технологічних операцій із нормами адміністративного права. Дана послідовність відображає хід розгляду справи в адміністративному суді у відповідності з виокремленням окремих, логічно пов'язаних цільових пріоритетів. Така послідовність в свою чергу знаходить закріплення у Кодексі адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року.
Під стадією адміністративного судочинства розуміється спрямована на досягнення матеріально обумовленого процесуально-правового результату, динамічну, відносно відокремлену сукупність процесуальних дій адміністративного суду, які об'єднані у просторі та часі і характеризуються особливим засобами та формами їх здійснення і забезпечують логічну послідовність розгляду і вирішення адміністративного спору.
Отже, стадії адміністративного судочинства із врахуванням обов'язковості стадійного проходження справи можна поділити на основні та факультативні. Основними стадіями, тобто такими, які є обов'язковими для впорядкування розгляду і вирішення адміністративного спору, адміністративного судочинства є: порушення адміністративно-правової справи в адміністративному суді; попереднє провадження; вирішення справи у судовому засіданні.
Факультативними, тобто, такими, що можуть мати місце, стадіями адміністративного судочинства є: апеляційний перегляд адміністративно-судового рішення; касаційний перегляд адміністративно-судового рішення. Педько Ю.С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Україні. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2003. - С. 143
Також додатковими стадіями адміністративного судочинства є: перегляд судових рішень Верховним Судом України та перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Отже, сукупність процесуальних дій щодо з'ясування правових питань про прийняття адміністративним судом до розгляду адміністративного позову утворюють першу стадію адміністративного судочинства - порушення адміністративної справи.
Після позитивного вирішення питання про прийняття позову до розгляду в адміністративному суді, адміністративне судочинство вступає в другу стадію, яку можна назвати попереднім провадженням або стадією вивчення матеріалів справи. Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку. Також адміністративним судом примаються рішення щодо судового доручення, забезпечення адміністративного позову. За наслідками цієї стадії суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) зупинення провадження у справі;
3) закриття провадження у справі;
4) закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.
Після стадії попереднього провадження їде стадії безпосереднього розгляду справи. Саме на цій центральній стадії адміністративного судочинства адміністративним судом здійснюється повний аналіз та дослідження доказів, які можуть проявлятися в опитуванні свідків і експерта; перевірці письмових доказів та огляді речових доказів, ознайомленням з місцем події та ін. У цій стадії адміністративний суд відкриває судове засідання, розяснює права та обовязки присутнім субєктам процесу, встановлює осіб, що не прибули на судове засідання та причини їх відсутності. Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися. Позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Також позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази. Важливим етапом цієї стадії є судові дебати. Згідно ст.152 КАСУ судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні. У дебатах першим надається слово позивачеві, його представнику, а потім - відповідачеві, його представнику. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення. Наступним етапом цієї стадії є винесення судового рішення по суті справи. Згідно ст.158 КАСУ судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Після винесення рішення про його зміст робиться повідомлення у судовому засіданні, що завершує провадження по справі, а, відповідно, - і судовий адміністративний процес. Однак, адміністративне судочинство не буде завершено, якщо сторонами ініціюватиметься апеляційний або касаційний перегляд судового рішення. Передусім відбувається послідовне використовування даних засобів перевірки адміністративно-судових рішень.
Отже, наступної стадією адміністративного судочинства є апеляційне оскарження винесеного рішення. Згідно ст.185 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційне оскарження передбачає вказівку сторін на неправильне застосування адміністративним судом норм матеріального права, на істотне порушення правил адміністративного судочинства (порушення процесуальних норм) або на те, що рішення, яке прийняв адміністративний суд, не відповідає фактичним обставинам, які були з'ясовані під час розгляду справи. Під час апеляційного оскарження можуть бути наведені додаткові докази та роз'яснення, зміст яких впливає на сутність вирішення справи, яка переглядається. За наслідками цієї стадії суд має право 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;
2) змінити постанову суду;
3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;
4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;
6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наступною стадією адміністративного судочинства є стадія касаційного оскарження. Згідно ст.211 КАСУ Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За наслідками цієї стадії суд має право 1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін;
2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;
3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;
4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;
5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;
6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;
7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження;
8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;
9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Таким чином, апеляційне та касаційне оскарження відіграють роль факультативних стадій адміністративного судочинства і мають на меті здійснення адміністративними судами відповідних інстанцій процесуальних дій щодо перевірки адміністративно-судових рішень з приводу їх законності та обґрунтованості.
Також з метою перевірки судових рішень у КАСУ закріплені ще дві стадії перегляду судових рішень. Першою з них є стадія перегляду судових рішень Верховним Судом України. Згідно ст.236 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку. Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (ст.237 КАСУ). Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.
Останьою стадією є перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Згідно ст.245 КАСУ підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано. Суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Список використаних джерел
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст.141
2. Кодекс аміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122
4. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року // Инфодиск. Законодательство Украины. Октябрь 2010
5. Адміністративно-процедурний кодекс України: проект Закону від 18.07.2008 р., № 2789 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search. ligazakon.ua/l_doc2. nsf/link1/ed_2008_07_18/JF25H00A.html
6. А.О. Селіванов. Адмiнiстративне судочинство - новий iнститут реалiзацiї судової влади // Режим доступу: http://www.viaduk.net/clients/vs. nsf/0/1F84B04D473311CEC32570BD00232346
7. Адміністративне право України: підручник / [Т.О. Коломoєць, Ю.В. Пиріжкова, Н.О. Армаш та ін.]; за заг. ред. Т.О. Коломоєць. - К.: Істина, 2009
8. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво "Юридична думка", 2004
9. Бандурка О.М. Адміністративний процес: підручник для вищих навч. закладів /О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. - К.: Літера ЛТД, 2001
10. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть): учеб. пособие / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. - X.: Одиссей, 1999
11. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2003
12. Галіцина Н.В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / Н.В. Галіцина // Форум права. - 2010. - № 4. - С.163-177 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gnviap. pdf
13. Коломоєць Т.О. Адміністративно-правове регулювання порядку створення і діяльності товариств з обмеженою відповідальністю в Україні: монографія / Т.О. Коломоєць, Н.В. Галіцина. - Запоріжжя: ЗНУ, 2010
14. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: монографія / Оксана Володимирівна Кузьменко. - К.: Атіка, 2005
15. Педько Ю.С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Україні. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2003
16. Попов Л.Л. Административное право Российской Федерации / Л.Л. Попов, Ю.И. Мигачев, С.В. Тихомиров; под ред. Л.Л. Попова. - М.: Юрайт, 2010
17. Трудовое право Украины в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. Издание пятое, переработанное и дополненное / Под. ред. В.В. Жернакова. - X.: "Одиссей", 2007
18. Филатова А.В. Регламенты и процедуры в сфере реализации государственного контроля (надзора): монография / А.В. Филатова; под ред.Н.М. Конина. - Саратов: Научная книга, 2009
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Законодавча база та значення основних принципів адміністративного судочинства: верховенства права, законності, змагальності, диспозитивності та офіційності. Взаємозв'язок принципів судочинства між собою та їх використання в адміністративних справах.
реферат [25,5 K], добавлен 20.06.2009Еволюція адміністративного судочинства. Розмежування адміністративної та господарської юрисдикції. Завдання, предмет, метод та основні принципи адміністративного судочинства. Погляди сучасних українських вчених на сутність адміністративного процесу.
курсовая работа [52,6 K], добавлен 13.09.2013Дослідження специфіки джерел адміністративного права. Опис нормативних актів, які регулюють адміністративну відповідальність. Роль Конституції України як першорядного джерела адміністративного права. Характеристика системи адміністративних стягнень.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 04.11.2013Сутність, ознаки, види заходів процесуального примусу, їх характеристика. Предметна підсудність адміністративних справ. Компетенція адміністративних судів у вирішенні адміністративних справ. Вирішення ситуаційних завдань з адміністративного судочинства.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 21.01.2011Загальна характеристика джерел адміністративного права. Державна служба в Україні. Характеристика кодексу про адміністративні правопорушення. Поняття адміністративного проступку і адміністративної відповідальності. Стадії адміністративного провадження.
реферат [31,9 K], добавлен 10.08.2010З'ясування місця адміністративного права в правовій системі. Зв'язок адміністративного права з фінансовим, конституційним (державним) та трудовим правом. Уряд України, його повноваження і основні функції. Процес прийняття адміністративних актів.
реферат [53,6 K], добавлен 30.01.2010Поняття та підстави адміністративної відповідальності. Суспільна шкідливість дії. Склад адміністративного правопорушення. Законодавчі основи адміністративної відповідальності. Порядок накладання адміністративних стягнень. Норми адміністративного права.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 14.10.2008Законодавчі основи діяльності органів судової влади в Україні. Формування механізмів кадрового оновлення адміністративного корпусу. Особливості нормативно-правового регулювання адміністративного судочинства. Удосконалення конституційних основ правосуддя.
статья [19,8 K], добавлен 31.08.2017Поняття та сутність принципів адміністративного права. Система та значення принципів адміністративного права. Внутрішні принципи формування та функціонування адміністративного права України в сучасний період. Прийняття адміністративно-правових законів.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 06.09.2016Поняття та закономірності формування системи Адміністративних судів України. Структура даної системи, її основні елементи та призначення, нормативно-законодавча основа діяльності. Порядок та підстави апеляційного та касаційного оскарження рішень.
отчет по практике [24,7 K], добавлен 05.02.2010Структура адміністративного процесу, ознаки та стадійність юрисдикційних проваджень. Низка послідовних дій уповноважених державних органів, спрямована на виявлення адміністративних правопорушень. Групи відомостей, що складають протокол про порушення.
реферат [27,8 K], добавлен 30.04.2011Ґенеза й особливості адміністративного судочинства в Україні. Формування інституту адміністративної юстиції. Законодавчо закріплене поняття адміністративного судочинства у чинному адміністративному процесуальному законодавстві та науковій літературі.
реферат [55,1 K], добавлен 30.11.2011Визначення особливостей законодавчого регулювання адміністративного правопорушення та відповідальності у правовому полі Австрії. Аналіз трирівневої ієрархії адміністративних судів: їх склад, порядок формування та повноваження. Функції сенату і пленуму.
реферат [38,1 K], добавлен 30.11.2010Поняття та сутність адміністративно-правових норм, їх характерні риси. Поняття та види гіпотез, диспозицій, санкцій як структурних елементів адміністративно-правових норм. Спеціалізовані норми адміністративного права та їх специфічні особливості.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 12.04.2013Предмет і метод адміністративного права, його соціальне призначення і система. Адміністративно-правові норми та відносини. Співвідношення адміністративного права з іншими правовими галузями. Розмежування норм кримінального і адміністративного права.
контрольная работа [35,2 K], добавлен 15.03.2010Історія розвитку інституту адміністративного судочинства в Україні, погляди сучасних українських вчених на його сутність. Завдання і функції адміністративного судочинства. Погляди професора А.О. Селіванова на сутність адміністративного судочинства.
контрольная работа [21,8 K], добавлен 23.11.2010Громадянське суспільство і правова держава. Поняття та основні ознаки правової держави. Підстави, особливості та наслідки проведення позачергових виборів. Поняття адміністративного процесуального права. Принципи та суб'єкти адміністративного процесу.
творческая работа [59,0 K], добавлен 23.01.2011Адміністративні послуги як категорія адміністративного права. Формальні ознаки адміністративних послуг. Характеристика і перспективи розвитку законодавства. Аспекти оцінювання послуг. Недоліки та шляхи підвищення якості надання адміністративних послуг.
курсовая работа [40,7 K], добавлен 06.07.2011Поняття та юридичний склад адміністративного правопорушення. Дія. Бездіяльність. Ступень суспільної небезпеки. Склад правопорушення. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
контрольная работа [17,9 K], добавлен 02.06.2006Діяльність адміністративних судів в Україні. Основні процесуальні права і обов’язки адміністративного суду під час дослідження й оцінки доказів у податкових спорах. Пропозиції щодо вдосконалення підходів стосовно формування предмета доказування в спорах.
статья [22,9 K], добавлен 11.09.2017
