Екологічна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства як засіб реалізації екологічного права та форми екологічної експертизи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

З екоправа

Екологічна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства як засіб реалізації екологічного права та форми екологічної експертизи



План

1. Екологічна відповідальність

2. Поняття екологічного правопорушення

3. Об'єкти та суб'єкти правопорушення

4. Цивільна правова та дисциплінарна відповідальність

5. Адміністративна відповідальність

6. Впровадження справ про притягнення до адміністративної відповідальності

7. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення

8. Поняття і форми екологічної експертизи

9. Державна екологічна експертиза

10. Громадська екологічна експертиза

11. Спеціалізовані екологічні експертизи



1. Екологічна відповідальність

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони довкілля.

Законодавство про юридичну відповідальність за порушення права природокористування тим чи іншим природним об'єктом розвивалось у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Однією із загальних характеристик юридичної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства.

Об'єктом порушення права природокористування є право виключно державної власності на природні ресурси та правила користування природними ресурсами.

В юридичній літературі екологічну відповідальність поділяють:

* у позитивному плані - обов'язок виконувати норми взаємовідносин суспільства та природи з метою збереження обґрунтованих стосунків екологічних та економічних процесів:

* у ретроспективному плані - в застосуванні відповідних санкцій до винних осіб за правопорушення. Вона становить сукупність правових норм екологічної та інших галузей права, які виконують екологічні функції, спрямовані на примусове виконання юридичними і фізичними особами передбачених законом екологічних норм і правил.

Суть екологічної відповідальності - проявляється в трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.

Юридична відповідальність у галузі екології має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства у галузі природокористування і охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і природокористувачів тощо.

2. Поняття екологічного правопорушення

Підставою для притягнення до відповідальності Ї вчинене правопорушення, яке можна назвати екологічним правопорушенням.

Зміст екологічного правопорушення - така дія (без-Дія), яка порушує встановлений порядок природокористування та охорони навколишнього природного середовища, суперечить приписам та вимогам, дозволам та заборонам природоохоронного законодавства, спричиняє певну шкоду природі та її ресурсам, здоров'ю людини та викликає відповідні юридичні наслідки.

Екологічне правопорушення характеризується передусім такими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність. У залежності від того, в якій галузі здійснене екологічне правопорушення, можна говорити про земельні, лісові, водні та інші екологічні правопорушення.

Правопорушення можна умовно поділити на дві групи:

* найбільш чітко означена в законодавстві і в неї входять порушення, які полягають у незаконному розпорядженні природними ресурсами та їх самовільному захваті (заняття самовільно земельної ділянки, самовільний обмін земельними ділянками тощо);

* пов'язана з порушеннями правил, порядку користування природними ресурсами. Загальна ознака - спрямованість їх проти вимог про раціональне, комплексне, цільове використання природного ресурсу, проти вимог про збереження корисних властивостей, як самого ресурсу, який використовується, так і суміжних з ним.

Причини екологічних правопорушень:

* невідповідність законів;

* відсутність економічної основи виконання еколого-правової норми;

* недоліки організаційно-виконавчої діяльності;

* панування споживацької психології. Суть правопорушення розкривається через його склад: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторони.

3. Об'єкти та суб'єкти правопорушення

Суб'єктами правопорушень можуть бути організація, підприємство, посадові особи та громадяни.

Суб'єктивну сторону екологічного правопорушення складає вина у формі наміру або через необережність.

Об'єкт правопорушень - встановлений екологічний правопорядок суспільних відносин у галузі раціонального природокористування та охорони довкілля. З екологічним порядком пов'язана об'єктивна сторона правопорушень, які характеризуються:

* протиправністю дій, які призвели до порушення екологічного правопорядку;

* завданням шкоди або загрози її завдання навколишньому природному середовищу;

*причинним зв'язком між протиправною дією та шкодою, що настала.

Спеціальними об'єктами правопорушення є вода, земля, повітря тощо.

З об'єктивного боку екологічне правопорушення є протиправна дія, виконана шляхом дії або бездіяльності.

Згідно з чинним законодавством порушення природоохоронних вимог тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність, тобто право користування природним об'єктом охороняється нормами кримінального, адміністративного та цивільного права в однаковій мірі.

Застосування заходів відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

4. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства

Суть цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства полягає у накладанні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, і виражається найчастіше у двох формах: відшкодування збитків і стягнення неустойки.

Дисциплінарна відповідальність наступає лише за економічні порушення, здійснені робітниками в процесі виконання ними своїх трудових обов'язків. Дисциплінарна відповідальність застосовується адміністрацією підприємства, де працює правопорушник,

До заходів дисциплінарної відповідальності відносяться: зауваження; догана; сувора догана; звільнення.



5. Адміністративна відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства

Законодавство України про адміністративні правопорушення має завданням охорону суспільного ладу України, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого порядку управління, державного та громадського порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, законів, поваги до прав, честі й гідності інших громадян тощо.

Суб'єкт адміністративної відповідальності - юридичні та фізичні особи, дія або бездія яких призвела до порушення вимог природоохоронного законодавства.

Об'єкт адміністративної відповідальності - екологічна безпека, тобто такий стан захищеності життєво важливих екологічних інтересів людини, котрі забезпечують його права на життя, на чисте природне середовище.

Суб'єктивна сторона адміністративної відповідальності - екологічні проступки можуть бути в формі умислів, необережності.

Об'єктивна сторона адміністративної відповідальності - відсилання до діючих правил, вимоги котрих порушуються.

6. Впровадження справ про притягнення до адміністративної відповідальності

Важливим аспектом практичного застосування положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП) є адміністративне провадження.

Адміністративне провадження включає такі процедури:

адміністративне розслідування за фактом проступку, порушення справи, про адміністративне переслідування

Треба розрізняти підставу і приводи порушення справи про адміністративне правопорушення.

Підставою для порушення справи і провадження розслідування у справі є здійснення особою діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, яке характеризується ознакою протиправності та пов'язане з недодержанням установлених правил у сфері охорони природи.

Приводом до порушення справи є інформація про протиправне діяння. Такою інформацією можуть бути заяви очевидців, повідомлення службових осіб, безпосереднє виявлення факту порушення працівниками органів Мінекобезпеки України при проведенні перевірки стану виконання вимог природоохоронного законодавства на підприємствах, в організаціях і т. д.

Адміністративне розслідування - це попередня перевірка фактичних обставин конкретного порушення статей природоохоронного законодавства, огляд місця події, збирання пояснень у порушників та очевидців тощо.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку службова особа контролюючих органів встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Розгляд та вирішення справи

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені процесуальні строки, що визначають періоди у часі проходження адміністративних справ. Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також для запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами. За вчинення адміністративних правопорушень природоохоронного законодавства можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення: попередження, штраф та інше.

Попередження є заходом виховної дії, суть котрої полягає в офіційному вираженні негативної оцінки поведінки порушника з боку державного органа або посадової особи.

Штраф як захід адміністративного покарання становить собою грошове покарання, яке накладається посадовою особою на винного в здійсненні адміністративного проступку.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких особистих чи сімейних обставин та інше.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: продовження протиправної дії, не зважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному покаранню; вчинення правопорушення групою осіб та інше.

Оскарження або перегляд постанови в порядку нагляду

Це питання знаходиться у віданні відповідних органів, на які покладені контроль і нагляд за законністю розгляду справ про адміністративні правопорушення. Такими органами є: вищестояща посадова особа, народний суд. Підставою для перегляду справи можуть бути: скарга громадянина, щодо якого ухвалено постанову; протест прокурора чи відповідні дії вищестоящого органу чи посадової особи.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови в порядку, передбаченому законодавством України. В разі пропуску зазначеного строку без поважних причин скарга на розгляд не приймається. Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладання адміністративного стягнення до розгляду скарги.

Копія рішення по скарзі або протесту на постанову у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено.

Виконання постанови

Постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладання адміністративного стягнення здійснюється службовою особою, яка винесла постанову.

Не підлягає виконанню постанова про накладання адміністративного стягнення, якщо її не було передано до виконання протягом трьох місяців з дня винесення (ст. 303 КУАП).

екологічний правопорушення адміністративний відповідальність

7. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення

Розглядають справи про такі адміністративні порушення:

* органи державного гірничого нагляду - про порушення законодавства про надра (ст. ст. 47, 57, 58 КУАП);

* органи та установи, що здійснюють державний санітарний нагляд,- про адміністративні правопорушення зв'язані з порушенням санітарно-гігієнічних правил і норм, передбачених ст. ст. 78, 79, 80,81 КУАП;

8. Поняття і форми екологічної експертизи

Експертиза - це процесуальна дія, яка проводиться з метою отримання висновку з питань, які мають доказове значення по справі.

В реальній дійсності екологічна експертиза існує як вид експертної діяльності спеціально уповноважених державних органів, громадських, кооперативних та інших формувань і об'єднань, що забезпечують додержання вимог екологічної безпеки при прийнятті законопроектів, обґрунтуванні програм, концепцій, рішень, проектів та об'єктів, запровадження або реалізація яких може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, здоров'я і життя людей.

Українські вчені екологи і юристи справедливо зазначають, що екологічна експертиза перестала бути аматорством окремих вчених та заінтересованих практиків. Вона увійшла в лексикон і життя практично кожної людини, що вболіває за термінове вирішення екологічних проблем. Саме в об'єктивній та незалежній екологічній експертизі більшість людей вбачають ефективний механізм суспільства і держави, здатність гарантувати екологічну безпеку, оскільки в ній діалектичне сполучені гласність, демократизм, соціальна справедливість, реальне забезпечення екологічних прав та інтересів громадськості.

Екологічна експертиза вже вийшла за рамки окремих проектів. Нагромаджується позитивний досвід проведення екологічних експертиз на об'єктах, що є джерелами підвищеної небезпеки для людей та навколишнього природного середовища. Ведеться робота по запровадженню законодавчих основ здійснення екологічної експертизи та розробці методик проведення експертизи стосовно конкретних об'єктів еколого-експертного дослідження і оцінки. З прийняттям Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна експертиза одержала законодавчий статус і є обов'язковою умовою законотворчого процесу, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності. Що впливає на стан навколишнього природного середовища. Гарантується реальність реалізації права громадян України на участь у проведенні громадської екологічної експертизи, забезпечується можливість громадськості проводити екологічну експертизу, обнародуй вати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення.

Сьогодні основними формами екологічної експертизи є: державна, громадська, і спеціалізовані.

В даний час в Україні послідовно створюються необхідні організаційні структури функціонування державної громадської, спеціалізованих екологічних експертиз.

Відповідно до норм чинного законодавства процес дослідження повинен бути підпорядкований певним вимогам щодо проведення екологічної експертизи.

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров'я людей та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Закон вимагає, щоб під час дослідження забезпечувалася гласність екологічної експертизи. Вона полягає в тому, що замовники екологічної експертизи об'єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, зобов'язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер.

9. Державна екологічна експертиза

Ведучою формою в системі оцінки екологічного впливу різних об'єктів є державна екологічна експертиза. Це зумовлено юридичною природою цієї форми експертизи як обов'язкової стадії будь-якого процесу: законотворчого, інвестиційного, управлінського, господарського та іншої діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього середовища та здоров'я населення.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

Згідно статті 14 Закону України «Про екологічну експертизу» державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

В документації на об'єкти державної екологічної експертизи повинні передбачатися:

1) комплексна еколого-економічна оцінка впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, здоров'я населення, оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви про екологічні наслідки діяльності;

2) обґрунтування впровадження сучасних, досконалих нематеріало- і не енергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів;

3) забезпечення комплексної переробки, утилізації і використання відходів виробництва;

4) заходи щодо економії водних ресурсів, забезпечення ефективної, очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання Цих вод у природні водотоки і водойми;

5) дієвість і досконалість передбачуваних заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

6) забезпечення збереження, охорони і відтворення об'єктів рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;

7) забезпечення захисту населення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних та біологічних чинників.

Документація, що подається на об'єкти державної екологічної експертизи, повинна бути у встановленому порядку погоджена з заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Замовники державної екологічної експертизи зобов'язані підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона ґрунтується.

Державна екологічна експертиза повинна забезпечити повноту і правильність оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє середовище, достатність пропонованих заходів, по раціональному використанню природних ресурсів, збереження якості навколишнього середовища, гарантувати населенню право на навколишнє середовище, сприятливе і безпечне для їх здоров'я і умов проживання, забезпечити збереження екологічної рівноваги, генофонд і різноманітність живої природи в інтересах (оздоровчих, рекреаційних, естетичних, виховних тощо) людини.

Значна робота виконана еколого-експертним підрозділом центрального апарату Міністерства щодо розгляду і екологічної оцінки проектів нових нормативно-технічних документів, що розроблялись іншими міністерствами та відомствами, зокрема, таких:

* ДБН «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»;

* ДБН «Склад, зміст, порядок розробки, розгляду та затвердження генеральних планів міст і селищ»;

* ДБН «Проектування вулиць і доріг міських та сільських поселень»;

* ДБН «Проектування будівельних машин. Загальні вимоги».

10. Громадська екологічна експертиза

При необхідності вирішення складних екологічних проблем неодмінно постає питання про обов'язкове проведення попередньої громадської (соціальної) екологічної експертизи щодо розвитку населеного пункту, відповідного регіону чи розміщення окремих галузей народного господарства та продуктивних сил чи реалізації проекту конкретної будови. Мета такої експертизі зводиться до вивчення основних показників об'єкта та подання пропозицій щодо поліпшення екологічної ситуації в місці реалізації експортованого об'єкта. Пропозицій з цього приводу досить багато, разом з тим підходи до розуміння завдань та змісту громадської екологічної експертизи дуже калейдоскопічні.

Так, в одному випадку ставиться питання про необхідність попереднього громадського обговорення чи референдуму з приводу визначення можливості реалізації тієї чи іншої діяльності в конкретній екосистемі, яка може вплинути на стан навколишнього середовища та здоров'я людей. В іншому йдеться про доцільність створення незалежних комісій чи груп з представників громадськості і кваліфікованих спеціалістів в галузі екології. Частіше стали ставитись питання про необхідність проведення соціальної екологічної експертизи шляхом прилюдних слухань. Інколи мова йде тільки про неодмінність залучення заінтересованих представників громадськості і їх участь у проведенні державної чи міжнародної екологічної експертизи тощо.

Що ж слід розуміти під громадською (соціальною) екологічною експертизою та які межі її застосування? Громадська екологічна експертиза залежить перш за все від суб'єктного складу, тобто її повинні проводити представники громадськості чи їх об'єднання. Необхідно також, щоб чітко був визначений об'єкт вивчення і еколого-експертної оцінки відповідної форми і методи дослідження та предмет пізнання.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Експертом може виступити будь-яка особа, заінтересована в позитивному чи негативному вирішенні питання, пов'язаного з екологічним обґрунтуванням господарського рішення. Висновки та оцінки кожного з залежних експертів можуть узагальнюватись спеціальними комісіями, радами; колегіями з представників громадськості чи органом (замовником, організацією-проектувальником тощо), відповідальним за якість розроблюваної документації чи з ініціативи якого (Ради народних депутатів) призначалась така експертиза.

11. Спеціальні екологічні експертизи

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватися за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується Міністерством екології та природних ресурсів України.

Практика проведення екологічної експертизи в різних регіонах країни свідчить про те, що створювані, особливо на державному рівні, еколого-експертні структури поки що не в змозі подолати стереотип нормативного підходу еколого-експертної діяльності. Перш за все тому, що в переважній більшості такі державні еколого-експертні структури побудовані на принципах відправлення управлінської служби. Зрозуміло, що в цих умовах їм бракує дійсного наукового підходу при проведенні екологічної експертизи.

Загострення екологічної ситуації в різних регіонах набирає катастрофічного характеру. Тому надзвичайно важливо запроваджувати нові механізми попередження наступу таких ситуацій. Таким чином, життя вимагає нових підходів в організації, науково-методичному забезпеченні проведення екологічної експертизи, особливо в нашій державі з ускладненою екологічною обстановкою.

За цих умов логічно, що в країні почали створюватись нові форми екологічної експертизи, які направлені на забезпечення потреб сучасної практики. Слід зазначити, що така тенденція набирає силу як на рівні державних еколого-експертних органів, так і в структурах недержавних, неурядових формувань. Багато з них проводяться різноманітними організаційно-правовими структурами при громадських, громадсько-екологічних об'єднаннях та формуваннях, які здійснюють свою роботу на високому науково-технічному та методичному рівні. Можна констатувати, що запроваджується в практику важливий принцип екологічної експертизи - поєднання міждисциплінарних знань, екологічних, соціальних, природничих та технічних наук.

Тому до спеціалізованих екологічних експертиз можна віднести такі її форми, які здійснюються спеціалізованими організаційними структурами, що реалізують поліфункціональну діяльність з правом проведення екологічної експертизи. Для таких організаційних утворень проведення екологічної експертизи передбачається їх статутами поряд з консультативними, пошуковими, науково-технічними та іншими функціями.

Передусім слід дати характеристику тим екологічним експертизам, що проводяться спеціально створюваними спеціалізованими формуваннями при державних органах. Зокрема, при колишньому Держкомприроди СРСР у 1988 р. було створено Міжнародний центр оцінки впливу на навколишнє середовище (МЦ ОВНС). Він створений для оцінки впливу різних об'єктів на навколишнє середовище, зокрема визначення екологічної безпеки народногосподарських об'єктів, які намічаються для розміщення за участю зарубіжних фірм, проведення екологічних експертиз зі залученням висококваліфікованих зарубіжних експертів в цій галузі, спеціалізованих організацій, розробки нових засобів вимірювання стану навколишнього середовища, наукових розробок нових методів попередження забруднення природного середовища, методичних матеріалів визначення антропогенного впливу на якість оточуючого середовища. Значну увагу центр зосереджує на запровадженні контролюючих приладів, проведенні екологічної експертизи різних проектних матеріалів, конкретних екологічних ситуацій. Екологічна експертиза, що проводиться міжнародним центром, ґрунтується на детальному і комплексному дослідженні стану навколишнього середовища та впливу на нього різних антропогенних чинників.

Своєрідною формою спеціалізованих екологічних експертиз є діяльність центрів еколого-економічного аналізу.

Діяльність центру передбачає проведення еколого-економічного аналізу, оцінки і ліцензування нової техніки, технології, матеріалів, речовин, що плануються до ввезення з-за кордону, екологічної експертизи нормативно-технічної, технологічної, комерційної та іншої документації на продукцію, яка планується на імпорт, формування автоматизованого банку еколого-експертних даних, науково-технічного та інформаційного забезпечення діяльності служб державної екологічної експертизи системи Держкомекології на основі автоматизованих еколого-експертних систем.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке екологічна відповідальність?

2. Поняття екологічного правопорушення.

3. Цивільно-правова відповідальність.

4. У чому полягає адміністративна відповідальність?

5. Розкажіть про адміністративне розслідування за фактом конкретного порушення статей природоохоронного законодавства.

6. Які є форми екологічної експертизи?

7. Які об'єкти підлягають державній екологічній експертизі?

8. Назвіть нормативно-технічні документи затверджені Мінекобезпеки.

9. Поясніть, що слід розуміти під громадською екологічною експертизою?

10. Процедура проведення громадської екологічної експертизи.

11. Охарактеризуйте спеціальні екологічні експертизи.

Размещено на Allbest.ru

...