Профілактика злочинності та основні інститути профілактичного впливу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Профілактика злочинності та основні інститути профілактичного впливу

профілактика злочинність соціалізація

Профілактика злочинності - одне з першочергових завдань будь-якого суспільства. За даними ООН, за 1985-1990 рр. злочинність у світі зростає в середньому на 5% на рік. Згідно з даними соціологічних опитувань, населення України вважає, що боротьба зі злочинністю - справа винятково правоохоронних органів. Кримінологи вважають навпаки, що це - загальносуспільне завдання, а правоохоронні органи лише один з інструментів. Специфіка органів і полягає у допомозі суспільству в процесі боротьби зі злочинністю високоточними, ефективними методами.

До профілактики злочинності мають належати такі етапи:

Аналіз фактів, закономірностей та наукове їх тлумачення;

Складання прогнозу, криміногенної ситуації на основі виявлених закономірностей;

Якщо прогноз не задовольняє дослідника - виявлення початкових даних, які детермінують небажаний прогноз;

Розроблення заходів, які дають можливість компенсувати детермінанти небажаного розвитку подій.

Результативність профілактики залежить від якості обліку та аналізу випадків відхилень від соціальної норми. Найістотніші недоліки у вирішені цих завдань зумовлені такими обставинами:

Браком достовірних даних для аналізу;

Низьким рівнем достовірності прогнозу;

Громіздким щодо виконання інструментарієм прогнозу;

Складним інструментарієм прогнозу.

Складний інструментарій індивідуального прогнозування висуває вимогу значного підвищення рівня науково-теоретичних знань у галузі педагогіки, психології, соціології, кримінології. Проаналізувати переваги та недоліки наявних методичних підходів і створивши на базі кожного з них відповідні методики індивідуального кримінологічного прогнозування, Ю.В. Солопанов дійшов висновку про необхідність створення нових методик на підставі типологічного підходу. Майже одночасно з Ю.В. Солопановим, такого ж висновку дійшла группа дослідників на чолі з А.П. Закалюком. Цей колектив авторів визначив шість груп населення, діяльність яких зумовлює занепокоєння громадськості, оскільки з високим ступенем вірогідності має злочинний характер.

Прогностична модель Ф. Лона. За результатами опитування ув'язнених, що виступали як експерти , які оцінювали доречність умовно-дострокового звільнення власних товаришів. Факторами , що негативно впливають на ресоціалізацію умовно-дострокового звільнення, вказані експерти вважали: підвищену увагу до власного одягу, сексуальну стурбованість, пристрасть до відвідування розважальних закладів (ресторани, казино, тощо), зруйнована сім'я, недолік любові до ближнього, хуліганська поведінка у минулому, рецидив, шахрайство, емоційна нестійкість, вдале місце роботи у тюрмі, любов до суперечок, прагнення бути лідером, фізичні вади.

Факторами, що сприяють позитивній ре соціалізації, ув'язнені вважають: працелюбність, міцні подружні стосунки, робота в минулому, вдалий шлюб, практичність, егоїзм, релігійність. Крім цього, ув'язнені виділили важливі, на їхню думку, прогностичні фактори, полярність впливу яких визначається конкретною ситуацією.

Описана методика була розкритикована з таких міркувань:

Над експертом тяжіють корпоративні інтереси об'єкта прогнозування, отже важко унеможливити суб'єктивізм оцінування;

Експерти не володіють науково-теоретичною підготовкою, а отже - прогностичні фактори підібрані ними хаотично, за відсутності будь-якої системності, навіть полярність впливу низки факторів чітко не визначена;

Попередній недолік призводить також до неможливості і виявити питому вагу впливу конкретного фактора у процесі злочинного рецидиву, що значно ускладнює процес інтерпретації прогностичних даних.

Досить ефективною є - прогностична модель, запропонована Ш. Глюк і Е. Глюк стосовно неповнолітніх (див. табл. 1)

Відміна до таблиці, додано модель передбачає прогнозування девіантної поведінки підлітка на підставі оцінювання функціонування основного інституту соціалізації - сім'ї. Чим вищий бал, тим гірший прогноз.

Розглянемо механізми впливу інститутів соціалізації та вивчимо деформації, до яких розводять дисфункції соціальних інститутів. За більш криміногенне середовище її формування. Чим гірше це середовище, тим більш яскраво виражена особиста деформація. Автор В. М. Кудрявцев фіксує такі наслідки дисфункції соціальних інститутів:

Деформація інституту зумовлює соціальне напруження і конфлікти, які є результатом невиконання інститутом притаманних йому функцій;

Цей процес зумовлює до прагнення замінити недієвий інститут іншими утвореннями, переважно, неформальними;

Дисфункції інститутів, які тривають значний час, негативно впливають на моральне формування особистості, викривляють систему ціннісних орієнтацій та мотивації поведінки особи;

Послаблення контрольних функцій соціальних інститутів спричиняє безкарність порушників соціальних норм та формує загальний стан безвідповідальності за власні вчинки.

Особлива роль сім'ї в процесі соціалізації пояснюється низкою факторів.

По-перше, протягом значного часу, особливо важливого згідно сенситивними періодами (в перші роки життя), сім'я є єдиним ланцюжком, що єднає дитину з суспільством, а отже - єдиним взірцем суспільства взагалом.

По-друге, кожний наступний етап соціалізації базується на досягненнях попереднього. Отож система цінностей, нормативні системи, взірці поведінки, отримання на попередніх етапах соціалізації, будуть визначати напрямок формування особи на етапах свідомої соціалізації.

По-третє, сім'я чи не єдиний інститут соціалізації, в процесі функціонування якого, завдяки високому рівню емоційності, інтеріоризація екстернальних, стосовно людини, норм та взірців поведінки відбувається найбільш м'яко та природньо.

По-четверте, батьківська сім'я майже все життя, а особливо до виповнення повноліття, сприймається особою як захисний редут щодо агресивного соціального середовища. А тому користуються високим авторитетом та ступенем довіри, особливо в дитячі роки.

Проте сім'я, як і будь-який інститут, для нормального функціонування потребує певного мінімального матеріального забезпечення. На противагу цьому, наявна дисфункція цього інституту.

Роль дисфункції сім'ї, як інституту соціалізації, під час формування девіантна, особливо помітно. Вирішальний вплив на формування особистості мають ранні переживання дитини. Батьки не тільки використовують у більшості випадків шаблони виховання, прийнятні в їхньому суспільстві, але передають дитині те, що можна назвати психологічною атмосферою, духом суспільства, тобто сім'ю можна вважати головним психологічним агентом соціалізації у суспільстві.

Класифікація сімей

Не можуть, але хотіли виховувати дітей. Зазвичай, це матері одиночки, які постійно стурбовані проблемами матеріального забезпечення сім'ї і тому основний час приділяють роботі, а не вихованню.

Можуть, але не бажають, виховувати дітей. Сім'ї в яких, батьки переймаються власними інтересами, а діти їм «заважають» жити для себе.

Не можуть і не хочуть виховувати дітей. У таких сім'ях, як звичайно, батьки схильні до зловживань алкоголем, наркотиками, інших видів адитивної поведінки.

Ще один варіант класифікації сімей наводиться нижче.

Деструктивна сім'я - вирізняється автономністю окремих членів, браком стосунків на емоційному рівні, вона неповністю виконує власні функції, важливі потреби членів родини не задоволені.

Сім'я, що розпадається, - їй притаманна надмірно загострена конфліктна ситуація. За умов фактично зруйнованого шлюбу, подружжя продовжує проживати спільно, що є дуже впливовим психотравматичним джерелом для підлітка, оскільки значний термін перебування у стресовому стані призводить до деформацій у процесі розвитку особи підлітка.

Неповна сім'я - характеризується відсутністю одного з дорослих членів сім'ї. Це зазвичай, значні фінансові проблеми, а також однобокість виховання.

Ригідна сім'я (псевдосолідарна) - такій сім'ї притаманне безумне лідерство одного члена, котрий встановлює жорстку регламентацію стосунків.

Сім'я, що розпалась - характеризується наявністю члена сім'ї, якій після розлучення мешкає окремо, але продовжує виконувати деякі функції.

Розглянувши основні неблагополучних сімей та притаманних їм дисфункцій можна виокремити такі прогностично значущі фактори:

Склад сім'ї

Психологічний клімат у сім'ї

Матеріальне благополуччя сім'ї

Наявність безробітних у сім'ї

Рівень насилля у сім'ї

Алкоголізація (наркотизація) членів сім'ї

Кримінальні традиції сім'ї

Суть та характер професійної діяльності батьків

Оцінка вчителем престижності роботи батьків

Оцінювання дитиною престижності роботи батьків

Екранне насилля, його негативний вплив. Сформульовані умови, за яких відбувається практичне відтворення екранного насилля:

Дитина повинна адекватно сприймати події, що відбуваються на екрані. Тобто, добре усвідомлювати, хто герой, а хто злодій, суть конфлікту між ними та причиново-наслідкові зв'язки, які зумовлюють їх поведінку

Спосіб екранного насильства повинен відповідати психофізичним властивостям дитини, інакше вона просто не зможе наслідувати

Герой повинен бути привабливим, інакше він не буде прикладом для наслідування.

Згідно з дослідженням, проведене у 1983-1986 рр. дослідниками, дійшли двох основних висновків:

Існує статистично значуща вірогідність скоєння правопорушень у віці 30 років тими, хто часто бачив сцени насилля в кіно у дитячі роки

На рівні підсвідомості екранні образи можуть довго зберігатися, не піддаючись критичному усвідомленню, якщо вони були сприйняті у дитячому віці, у сприятливий сенситивний період. І тому, вже в дорослому віці, незалежно від уподобань особи на цьому етапі, опановані в дитинстві взірці асоціальної поведінки можуть керувати поведінкою особи, особливо в ситуаціях, що спричиняють стан афекту.

Проаналізувавши вплив малої соціальної групи на формування особи, можна виділити такі фактори прогнозування девіантної поведінки:

Ставлення до соціально позитивно орієнтованих учнів

Ставлення до соціально негативно орієнтованих учнів

Соціальна орієнтація дозвілля

Характер проведення дозвілля

Наявність кримінального елементу в найближчому соціальному оточенні

Психологічний клімат у групі дозвілля

Ставлення групи дозвілля до споживання психоактивних речовин

Профілактика злочинності

Проект закону України «про профілактичну діяльність» може суттєво піднести ефективність профілактики злочинності неповнолітніх, тому що надає профілактичні діяльності належної цілеспрямованості, чітко фіксує об'єкти, суб'єкти, та рівні профілактики.

Першою спробою законодавчого врегулювання питань запобігання злочинності неповнолітніх став Закон України «про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для неповнолітніх», прийнятий ВР України від 24 січня 1995р. Цей нормативно-правовий акт встановив широке коло суб'єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх і визначив правові основи їх діяльності.

Забезпечення діяльності спеціальних органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для неповнолітніх ґрунтується на КУ, регламентується правовим актами України, постанова ВРУ, указами й розпорядженнями Президента України, постановами й розпорядженнями КМУ, нормативними актами МВС, відомчими положеннями та інструкціями, а також рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування з питань, що належні до їх компетенції.

Згідно із Законом, соціальний захист і профілактика правопорушень поміж осіб, які не досягли 18-ти річного віку, покладено на: Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді АРК, служби у справах дітей обласних київської та севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я; притулки для неповнолітніх служб у справах дітей; суди; кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ; приймальники - розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ; виховно - трудові колоніі Державного департаменту України с питань виконання покарань.

Варто зазначити, що 8 липня 1999р та 3 квітня 2003р було прийнято Закони України «Про внесення змін і доповнень до Закону « Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для неповнолітніх», які значно вдосконалили попередній нормативно-правовий акт, взявши до уваги нагальні потреби сьогодення. А саме - були внесені зміни у систему суб'ектів профілактики, а також вирішено питання щодо підпорядкування служб у справах дітей.

Зміни до Закону передбачають створення, при загальноосвітніх школах соціальної реабілітації, центрів, психолого-педагогічної корекції для неповнолітніх, котрі тривалий час ведуть асоціальний спосіб життя і не піддаються виховному впливу без застосування примусу. Зазначені «Центри» покликані корегувати протиправну поведінку неповнолітніх, здійснювати їх правове виховання та соціальний захист. Відповідно до Закону, до центру направлятимуться неповнолітні віком від 10 до 14 років за направленням відповідного управління освіти. Тривалість перебування неповнолітніх у центрі психолого-педагогічної корекції не повинно перевищувати одного року. Отже, створення при загальноосвітніх школах соціальної реабілітації, центрів психолого-педагогічної корекції для неповнолітніх сприятиме соціальному захисту і профілактиці правопорушень з-поміж неповнолітніх, котрі вели антисоціальний спосіб життя.

Основним спеціальним органом, який має на меті займатися запобіганням правопорушень та злочинів неповнолітніх в органах внутрішніх справ, є кримінальна міліція у справах дітей ( КМСД ), яка є структурним підрозділом кримінальної міліції системи Міністерства внутрішніх справ.

Кримінальна міліція у справах дітей є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на правах самостійного підрозділу в головних управліннях Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управліннях Міністерства внутрішніх справ міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України на транспорті та Міністерстві внутрішніх справ України. Структура Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України, має чітку організацію та складається з 3-х відділів:

1) відділу організаційно-аналітичної роботи та нормативного забезпечення;

2) відділу протидії дитячій злочинності та розшуку дітей;

3) відділу профілактики правопорушень серед дітей.

У складі кримінальної міліції у справах дітей діють приймальники-розподільники для дітей. Діяльність приймальників-розподільників для дітей затверджена наказом МВС України від 13.07.1996 № 384 «Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ»[19], а також спільним наказом МВС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.11.2003 № 1426/267 "Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між Міністерством внутрішніх справ України і Адміністрацією Державної прикордонної служби України з питань приймання -- передавання та повернення дітей у країни постійного проживання " [18]. На сьогоднішній день у 19 регіонах України функціонує 21 такий заклад, вони розраховані на 610 ліжко-місць. 4 приймальникам-розподільникам, які розташовані на перетині великих транзитних шляхів (Київський, Харківський, Сімферопольський та Одеський) наказом МВС України від 15.03.2005 № 159 наданий статус «транзитних».

Приймальники-розподільники

Відповідно до чинного законодавства у приймальник-розподільник для дітей можуть бути доставлені особи віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які:

-- вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо є потреба негайно ізолювати їх і відносно них винесена постанова органу дізнання, слідчого, санкціонована прокурором, або постанова суду;

-- згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для дітей;

-- самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували.

Неповнолітні з так званою «девіантною поведінкою» потребують відповідного комплексу реабілітаційних заходів, які б зумовили повернення їх до нормальних умов життя. Виникає необхідність створення медико-соціально-реабілітаційних центрів для дітей даної категорії. При цьому особлива увага приділялась проведенню відповідної профілактичної роботи з неблагополучними сім'ями, адже саме відсутність належного батьківського виховання, утиски, жорстоке ставлення та насильство в сім'ї є причиною залишення підлітком місця проживання, що породжує такі негативні наслідки як бездоглядність та безпритульність .

Крім того, варто відзначити, що в Управлінні кримінальної міліції у справах дітей МВС України та його структурних підрозділах у складі обласних ГУМВС-УМВС працює більше трьох тисяч співробітників. Середньостатистичне навантаження на одного працівника служби складає від 3 до 3,5 тис. дітей у містах та близько 4 тисяч у сільській місцевості. В той же час в сільській місцевості за рахунок зменшення кількості дітей на одного працівника служби для проведення профілактичної роботи серед учнів приходиться більше 20 шкіл. Є райвідділи міліції, де взагалі за штатним розкладом передбачено одну посаду працівника служби. Найбільш проблемними регіонами у плані навантаження на працівників КМСД є столиця, Київська область, деякі обласні центри (Донецьк, Луганськ, АР Крим).

Основні напрями діяльності кримінальної міліції у справах дітей

Чинним законодавством визначені основні напрями діяльності кримінальної міліції у справах дітей. Це, зокрема:

- організація та проведення профілактичної роботи щодо попередження негативним явищам серед дітей;

- виявлення та притягнення до відповідальності дорослих осіб, які вчиняють відносно неповнолітніх протиправні дії;

- розкриття злочинів, вчинених неповнолітніми та відносно них;

- розшук дітей, що зникли безвісти, самовільно залишили сім'ю чи навчально-виховні заклади.

Окремим напрямком діяльності підрозділу є розшук тих неповнолітніх, які залишили місце проживання або навчання . Залишені без нагляду діти часто стають жертвами протиправної діяльності дорослих осіб. Зазначена проблема залишається актуальною, і для її вирішення сьогодні необхідно привернути увагу всього суспільства. З метою більш ефективного проведення розшуку дітей МВС України взаємодіє із засобами масової інформації. Повідомлення про розшук безвісти зниклих дітей, а також їх фотографії постійно публікуються у відомчих газетах МВС України «Іменем Закону», «Моменти», «Кримінальна хроніка» та центральних газетах «Сегодня», «Факты», «Жизнь». Також налагоджено взаємодію з телевізійними програмами «Увага, розшук!» («Магнолія-ТВ», телеканал «1-й Національний») та «Жди меня» (телеканал «Інтер»). До того ж інформація надається для розміщення у рубриці «Розшук» на веб-сайті МВС України і окремо -- у відповідних рубриках веб-сайтів ГУМВС-УМВС.

Функції кримінальної міліції

Відповідно до покладених на кримінальну міліцію у справах дітей обов'язків, вона здійснює такі функції, як:

а) профілактичну, що полягає у проведенні роботи із запобігання правопорушенням неповнолітніх; виявлення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, вжиття заходів щодо їх усунення; участі у правовому вихованні неповнолітніх; розшуку неповнолітніх, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх; виявленні дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво тощо;

б) охоронну, пов'язану з виявленням, припиненням та розкриттям злочинів, учинених неповнолітніми, вживанням оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, розглядом заяв і повідомлень про правопорушення, здійсненням досудової підготовки матеріалів, проведенням дізнання тощо;

в) ресоціалізаційну, що включає у себе ведення обліку неповнолітніх правопорушників, у тому числі звільнених зі спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформування відповідних служб у справах неповнолітніх, здійснення заходів соціального патронажу щодо неповнолітніх, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

г) виховну, яка реалізується через відвідування неповнолітніх правопорушників за місцем їх проживання, навчання, роботи, проведення бесід з ними, їхніми батьками (усиновителями) або опікунами .

Варто відзначити, що кримінальна міліція у справах неповнолітніх основну увагу приділяє кримінальним виявам неповнолітніх та захисту їх від негативного впливу дорослих. Саме працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх повинні займатися виключно міліцейською роботою: виявляти, припиняти та розкривати злочини; розглядати заяви та повідомлення про правопорушення, скоєнні неповнолітніми, здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопорушення, проводити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; розшукувати неповнолітніх, які залишили сім'ю, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх; перевіряти їх за місцем проживання та навчання; вести профілактичний облік неповнолітніх правопорушників, а також направляти до спеціальних установ та закладів; складати протоколи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а також їх батьків, які не виконують обов'язків щодо виховання і навчання дітей, які втягують їх у злочинну діяльність, пияцтво та наркоманію.

Запобігання злочинам серед неповнолітніх повинно проводитись у разі, коли: є факти, що вказують на реальну можливість вчинення неповнолітнім злочину (для попередження останнього); неповнолітнім було вчинено злочин (для попередження вчинення злочину іншим неповнолітнім з тих самих причин та умов); необхідно забезпечити належну поведінку неповнолітніх, які відбули покарання (достроково звільнені) або засуджені до міри покарання, не пов'язані із позбавленням волі, або яких повернули батькам після перебування у виправно-виховній колонії.

У МВС України приділяється увага організації і проведенню заходів, спрямованих на попередження правопорушень і злочинів, профілактичній роботі серед неповнолітніх . З урахуванням соціально-економічної ситуації, що склалася в державі, удосконалюється система запобігання злочинності. Спираючись на соціальні пріоритети та демократичні цінності суспільства, визначаються умови, в яких ця діяльність буде здійснюватись і надалі.

Функції органів внутрішніх справ

Функції органів внутрішніх справ щодо прийняття заходів попередження злочинів серед неповнолітніх :

1) повідомлення, які вказують на можливість вчинення злочину неповнолітніми, повинні збиратись всіма працівниками органів внутрішніх справ у межах їх компетенції;

2) попереджувальні заходи до неповнолітніх, щодо яких надійшла інформація про можливість вчинення ними злочинів, повинні вживатись всіма органами внутрішніх справ негайно і беззаперечно;

3) запобіжні заходи, необхідність яких виникла під час розслідування кримінальної справи, здійснюються слідчими (в окремих випадках залучаються працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, інспектори карного розшуку та представники громадськості);

4) нагляд за поведінкою неповнолітніх, засуджених до умовної міри покарання, або міри, не пов'язаної з позбавленням волі, повинен здійснювати суд за місцем проживання, а також працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, дільничні інспектори, інспектори карного розшуку та громадськість.

Размещено на Allbest.ru