Адвокатська діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Поняття адвокатури та її завдання

1.1 Організаційні форми адвокатської діяльності

1.2 Види і гарантії адвокатської діяльності

1.3 Професійні права і обов'язки адвоката

1.4 Підстави для припинення адвокатської діяльності

Розділ 2. Здійснення адвокатської діяльності на підставі договору про надання допомоги

2.1 Зміст договору про надання правової допомоги

2.2 Види правової допомоги, що надаються клієнтам

2.3 Зразок договору “про надання правової допомоги (правових послуг) у цивільних справах”

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

адвокатура договір клієнт право захист

Поряд з державними органами, які вирішують поточні та перспективні питання господарської діяльності, техніки, освіти, науки, обороноздатності, зовнішньої політики тощо, у державі існують також органи, що створюються тільки з метою охорони й захисту права -- діяльності, що називається правоохоронною.

Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності та безпеки. Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. - 2001. - № 11.

Правоохоронна діяльність складається з кількох напрямків, кожний з яких має специфічні завдання і здійснюється властивими тільки йому певними методами. Такими напрямами є: здійснення правосуддя; прокурорський нагляд; досудове розслідування; здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги; охорона громадського порядку й безпеки громадян; боротьба зі злочинністю та ін.

Конституція 1996 року визначає Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну і правову державу. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій країні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав та свобод людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, за яку вона відповідає перед громадянами. Визначення завдань держави у Конституції, безперечно, сприятиме зміцненню законності та правопорядку в країні.

У сучасних умовах розвитку суспільства проблема прав людини набула глобального значення. Дотримання прав і свобод людини стало символом справедливості у внутрішніх і зовнішніх справах виключної більшості держав.

Вперше закріплено право громадян на правову допомогу в Конституції України 1996 року. Але Конституцією України не лише закріплене широке коло прав громадян, а й встановлені гарантії їх реалізації. Однією з таких гарантій є право громадян на захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Найбільш повному здійсненню права особи на судовий захист значною мірою сприяє юридична допомога, надання якої передбачено законодавством. Така допомога громадянам може надаватися в різноманітних формах, у тому числі й у формі представництва в цивільних справах. А представництво адвоката в процесі, звісно, є більш досконалою формою надання юридичної допомоги, оскільки, як правило, громадяни не мають достатніх спеціальних правових знань для особистого захисту прав, свобод, охоронюваних законом інтересів. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. (Відповідальний редактор Маляренко В.Т.). К., 2004.

Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

Після здобуття Україною незалежності в українському законодавстві зроблено перші кроки на шляху створення самостійної, незалежної адвокатури. 19 грудня 1992 року був прийнятий Закон України "Про адвокатуру" (до якого з 2002 по 2008 рік були внесені ряд змін та доповнень), за яким адвокатуру в Україні визначено як добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу (ст. 1 Закону).



Розділ 1. Поняття адвокатури та її завдання

1.1 Організаційні форми адвокатської діяльності

Адвокатура -- це правова інституція, яка виконує важливу суспільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян.

В Україні право на захист є конституційним принципом. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розд. II Конституції України, присвяченому правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.

Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 Конституції України: "Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура".

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з Конституцією України права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Згідно з конституційним статусом адвокатури до її завдань належать:

захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;

представництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб; подання фізичним і юридичним особам, державним і громадським установам (об'єднанням) юридичної допомоги; підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі.

Діяльність адвокатури регламентовано Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру", іншими законодавчими актами України та статутами адвокатських об'єднань (ст. 3 Закону).

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до закону та статутів адвокатських об'єднань.

Закон України "Про адвокатуру" закріплює, що адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрацію адвокатських об'єднань проводять у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати -- про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їхнього обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулює статут відповідного об'єднання. Логінова С. Якою бути адвокатурі в Україні? // Право України.- 1997. - № 8.

Адвокатські бюро, колегії, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати й адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку -- й у іноземних банках; можуть мати печатку та штампи зі своїм найменуванням.

Закон України "Про адвокатуру" визначає відносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому її самостійність і незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції України забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави в разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням і при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність, сприяє здійсненню заходів підвищення професійного рівня адвокатів. Місцеві органи державного управління в межах своєї компетенції сприяють адвокатам і адвокатським об'єднанням у вирішення соціальних питань, забезпечують їх приміщеннями для роботи тощо. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. (Відповідальний редактор Маляренко В.Т.). К., 2004.

Закон України "Про адвокатуру" вперше надав адвокатам і адвокатським об'єднанням право створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки, які представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадських об'єднаннях, захищають їх соціальні та професійні права, здійснюють методичну і видавничу діяльність, сприяють підвищенню професійного рівня адвоката, а також створюють спеціальні фонди. Особливо слід підкреслити, що організаційне оформлення української адвокатури, її незалежне від державних структур існування, як зазначалося, відбулось у вересні 1990 р. на установчому з'їзді адвокатів, де було створено Спілку адвокатів України -- добровільну, громадську, незалежну, самоврядну організацію. Мета Спілки за її статутом полягає в об'єднанні зусиль адвокатів у розбудові демократичної, правової держави, поліпшенні юридичної допомоги, підвищенні ролі адвокатури в суспільстві, сприянні розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набутті адвокатурою повної самостійності та самоврядування, турботі про історичні традиції української адвокатури, розвитку і поглиблення міжнародних зв'язків тощо.

1.2 Види і гарантії адвокатської діяльності

Згідно із Законом України "Про адвокатуру" адвокати дають консультації і роз'яснення з юридичних питань; усні та письмові довідки з норм законодавства; розглядають заяви, скарги, інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують передбачені кримінально-процесуальним законодавством обов'язки, у процесі дізнання та досудового слідства. Адвокату надається можливість згідно із законом здійснювати й інші види юридичної допомоги.

Адвокат подає допомогу на підставі угоди з клієнтом про подання правової допомоги.

Закон України "Про адвокатуру" окремо закріплює норму щодо гарантій адвокатської діяльності. Цією нормою встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, інших працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань адвокати не можуть допитуватись як свідки. Документи, що пов'язані з виконанням адвокатом професійних обов'язків, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Заборонено прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Автономної Республіки Крим, області, міста Києва. Не допускається офіційне негативне реагування з боку правоохоронних органів (дізнання, слідства, прокуратури, суду) на правову позицію адвоката у кримінальній справі.Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором, його заступниками, прокурорами Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної, адміністративної відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та юридичним особам.

Згідно із Законом України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит і одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

1.3 Професійні права і обов'язки адвоката

Без допомоги адвоката чи фахівця в галузі права заслухати складну справу в суді досить важко. Адже тягар доказування в цивільних справах, захист у кримінальному судочинстві покладено на самі сторони, на їхніх представників і захисників, функції яких найчастіше здійснюють адвокати. Щоб це відбулося на високому професійному рівні, Законом України "Про адвокатуру" та Правилами адвокатської етики (схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року) чітко регламентовано права й обов'язки адвоката. Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту // Право України.- 2001. - № 2.

Наприклад, адвокат має право: представляти й захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить розв'язання відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій та об'єднань, а від громадян -- за їхньою згодою, ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання й скарги на прийомі в посадових осіб і відповідно до Закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ці клопотання й скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України.- 2001. - № 1.

Судебные и правоохранительные органы Украины. (Под редакцией Васильева А.С., Стрельцова Е.Л.) Х.., 2004.

Вагомого значення в підвищенні якості правової допомоги й зміцненні ролі адвоката набуває Указ Президента України "Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури" від 30 вересня 1999 року № 1240/99. Відповідно до п. 9 Указу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, подавати безплатно відповідні відомості та копії документів на запити адвокатів і адвокатських об'єднань у справах, що перебувають у їхньому провадженні.

Закон надає адвокату право мати одного або кількох помічників. Інститут помічника адвоката вже відомий українській адвокатурі -- він існував до жовтня 1917 р.

Згідно із законом України "Про адвокатуру" адвокати користуються правом на відпустку та всі види допомоги з державного соціального страхування. Внески в Державний фонд соціального страхування сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльністю, яка базується на особистій власності особи та виключно на її праці.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У разі участі останнього у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення внесена плата повертається громадянину або юридичній особі повністю або частково, а при виникненні спору -- за рішенням суду.Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Якщо підозрюваний, обвинувачений чи підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат за наявності підстав для цього має обстоювати перед судом, прокурором, слідчим його невинуватість. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги, якщо він подавав чи подає таку допомогу в цій або іншій пов'язаній з нею справі особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулась по юридичну допомогу.

Адвокат також не має права виступати як такий, якщо раніше він працював дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем чи як спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, свідок, понятий брав участь у розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої пов'язаної з нею справи щодо особи, яка звернулася за захистом.

Адвокат не може прийняти доручення на ведення справи і тоді, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває в родинних стосунках. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України.- 2001. - № 1.

Судебные и правоохранительные органы Украины. (Под редакцией Васильева А.С., Стрельцова Е.Л.) Х.., 2004.

Згідно зі ст. 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від виконання обов'язків захисника. На цих підставах він може бути усунутий від участі у справі слідчим, прокурором, судом. Рішення про це оформлюється мотивованою постановою органу, якому це стало відомо. Постанова може бути оскаржена як захисником, так і підзахисним відповідному прокурору чи суду. Слід зазначити, що адвокат не може бути захисником чи представляти інтереси кількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно різняться.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, що змусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при виконанні професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, що винні в розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.



1.4 Підстави для припинення адвокатської діяльності

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатись адвокатською діяльністю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, існують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатів, Положення про які затверджено Указом Президента України від 05.05.93. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії діють у складі двох палат -- атестаційної та дисциплінарної. Атестаційна палата має у складі 11 членів. До неї входять чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від відповідних міських рад і управлінь юстиції, а також відділення Спілки юристів України. Атестаційна палата приймає кваліфікаційні іспити, ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, має право скласти його повторно через рік. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. (Відповідальний редактор Маляренко В.Т.). К., 2004.

Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. - 2001. - № 11.

Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії утворюється у складі 9 членів. До неї входять п'ять адвокатів, два судді, по одному представнику від управління юстиції та відділення спілки адвокатів України. Ця палата розглядає скарги громадян, окремі ухвали судів, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, юридичних осіб на дії адвокатів, а також вирішує питання про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.

За порушення вимог Закону України "Про адвокатуру", інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури і присяги адвокатів, рішенням дисциплінарної палати до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

попередження;

зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про анулювання свідоцтва кваліфікаційно-дисциплінарною комісією приймається в таких випадках:

втрати адвокатом громадянства України;

засудження адвоката за вчинення злочину після набрання обвинувальним вироком законної сили;

обмеження судом дієздатності адвоката або визнання його недієздатним; Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

грубого порушення вимог Закону України "Про адвокатуру" та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.



Розділ 2. Здійснення адвокатської діяльності на підставі договору про надання допомоги

2.1 Зміст договору про надання правової допомоги

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Закон України „Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року // ВВР, 2002 р., № 27-28, ст. 180.

Формальним нововведенням , пов'язаним з Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», можна вважати вимогу про укладання договору про надання правової допомоги у письмовій формі. У Законі «Про адвокатуру» така вимога відсутнє. Але на практиці такі договори і так, як правило, укладалися письмово, що давало певні гарантії і клієнту, і адвокату. Більше того, така вимога передбачена ч. 3 ст. 16 Правил адвокатської етики.

Аналогічно Правилами адвокатської етики передбачені випадки , коли договір про надання правової допомоги може укладатися в усній формі:

а) клієнт потребує невідкладної правової допомоги, і укладення договору в письмовій формі в ситуації, що склалася є неможливим;

б) при наданні безкоштовних консультацій і роз'яснень з правових питань, довідок щодо законодавства, складання окремих правових документів.

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дещо змінив випадки , коли договір про надання правової допомоги може укладатися в усній формі. Тепер такий договір може укладатися в усній формі не тільки при наданні безкоштовних консультацій і роз'яснень з правових питань (про які, до речі, в Законі ні слова), а й платних консультацій і роз'яснень. Але при цьому адвокат повинен внести до журналу запис про надання цих послуг і вручити клієнту документ , що підтверджує оплату гонорару (винагороди). Крім того , у разі надання клієнту невідкладної правової допомоги за усним договором , письмовий договір повинен бути укладений протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - в найближчий можливий термін. Конституція України. // ВВР, 1996 р., № 30, ст. 141.

Що ж до змісту договору про надання правової допомоги, то Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» лаконічно вказує , що до нього застосовуються загальні вимоги договірного права. Головне, щоб зміст такого договору не суперечило Конституції і законам, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присяги адвоката України та Правилам адвокатської етики. Правда, ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що в договорі про правову допомогу вказуються порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення та інше, але є сумніви щодо того, чи є ця норма імперативною.

Куди більше вимог до змісту договору про надання правової допомоги висувають Правила адвокатської етики. Згідно зі ст. 17 цих Правил у договорі про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови , на яких адвокат приймає доручення клієнта. У ньому мають бути зазначені:

- П. І. Б. та адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи , що є клієнтом;

- Ці ж відомості щодо особи, яка уклала договір , якщо він полягає не клієнтом;

- Ф. І. О. адвоката або назва адвокатського об'єднання , яка надає правову допомогу, його адреса;

- Зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися і де вона повинна надаватися;

- Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована плата, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом і інш.);

- Розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення;

- Підписи осіб, які уклали договір.

Втім договір про надання правової допомоги повинен не суперечити Правилам адвокатської етики, а відповідати їм, а тому можливі певні відступи від зазначених вище вимог. До таких суперечностей ж можна віднести лише передбачений ч. 3 ст. 17 Правил заборону на включення в договір положень, які позбавляють або обмежують право клієнта на стягнення шкоди , заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення. Все інше - не більше ніж обгрунтовані рекомендації.

Окрім дотримання цих рекомендацій , радимо також визначити:

- Права та обов'язки сторін; Закон України „Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року // ВВР, 1993, ст. 62.

- Порядок надання правової допомоги;

- Термін оплати гонорару адвоката та відшкодування витрат, понесених адвокатом на надання правової допомоги;

- Термін, протягом якого буде діяти договір;

- Порядок внесення змін до договору;

- Підстави для припинення та дострокового розірвання договору;

- Наслідки дострокового розірвання договору;

- Відповідальність сторін за недотримання умов договору, у тому числі розмір оперативно-господарських санкцій.

При визначенні підстав для дострокового розірвання договору з боку адвоката варто враховувати вимоги ст. 28 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , за наявності яких адвокат зобов'язаний відмовитися від укладення договору про надання правової допомоги. Що ж до наслідків припинення договору за згодою сторін або його розірвання на вимогу однієї зі сторін, то вони визначені у ч. 2 ст. 29 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до зазначеної норми в цих випадках клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар (винагорода) за всю роботу, яка була виконана або підготовлена до виконання. А адвокат - повідомити про можливі ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Нижче наведено наш варіант договору про надання правової допомоги за певним сторонами справі , враховує інтереси не лише адвокатів, а й їхніх клієнтів.

2.2 Види правової допомоги, що надаються клієнтам

- складання документів правового характеру (позовних заяв, клопотань, скарг до правоохоронних органів, апеляційних і касаційних скарг на рішення та вироки судів, складання текстів договорів);

- надання письмових та усних консультацій; Закон України „Про внесення зміни до статті 13 Закону України „Про статус суддів" від 8 жовтня 1999 року // ВВР, 1999, № 50, ст. 434.

Закон України „Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. // ВВР, 1996 р., № 49.

- правове обслуговування підприємств на постійній основі за договором або за разовим дорученням;

- ведення господарських, цивільних, шлюбно-сімейних, адміністративних справ у судах першої інстанції, а також в апеляційних судах та Верховному суді України в якості представника інтересів позивача, відповідача, третьої особи, захист на досудовому слідстві і в суді у кримінальних справах.

Крім того, надання допомоги через мережу Інтернет: складання заяв, клопотань, скарг, дача письмових консультацій з безготівковим порядком оплати.

2.3 Зразок договору “про надання правової допомоги (правових послуг) у цивільних справах”

Зразок договору “про надання правової допомоги (правових послуг) у цивільних справах”.

Договір “про надання правової допомоги”(цивільні справи)

м. Київ “___”_____2013 р.

Адвокат, Пільганчук Віктор Миколайович, діючий на підставі Свідоцтва Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 1183 від 23.06.1998 року, (надалі - Адвокат) з однієї сторони і ________________, (надалі - Клієнт) з другої сторони, уклали цей Договір про нижченаведене:

1. Предмет Договору.

1.1 Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.

1.2 Адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, у зв'язку із зверненням Клієнта до _____________ районного суду м. Києва у справі “про _______________”.

1.3 Клієнт відповідно до цього Договору має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі.

1.4 Клієнт також доручає Адвокату:

- вивчити та скласти необхідні документи для звернення до суду;

- вчинити дії щодо визнання ринкової вартості Майна;

- оскаржувати судові рішення (ухвали) до апеляційних та касаційних судових інстанцій.

1.5 Якщо Адвокат при здійснені професійної діяльності дійде висновку, що письмові звернення чи інформація, доведена до відома органів влади про порушення прав та законних інтересів Клієнта, суперечить інтересам Клієнта або суперечить інтересам держави чи може зашкодити суспільству в цілому, або зашкодить реалізації захисту прав та законних інтересів Клієнта, тоді Адвокат, за згодою Клієнта, вибирає шляхи щодо оптимального результату поновлення прав і законних інтересів Клієнта.

1.6 Адвокат має право:

- за допомогою експерта (спеціаліста) визначити вартість Майна;

- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;

- запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян за їх згодою;

- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України;

- доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та отримувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

- бути присутнім при розгляді поданого клопотання і скарг на засіданні колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотання і скарг;

- виконувати інші дії, передбачені законодавством України.

2. Додаткові права і обов'язки Сторін.

2.1 При здійсненні своїх професійних обов'язків Адвокат:

- неухильно додержується вимог законодавства України;

- використовує всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів Клієнта;

- з'ясовує всі відомі Клієнту обставини;

- інформує Клієнта про хід виконання доручення;

- не використовує свої повноваження у шкоду Клієнту;

- зберігає адвокатську таємницю (інформація, яка отримана при здійсненні професійних обов'язків Адвоката за цим Договором або у зв'язку з ним);

- застосовує всі, передбачені законами України, заходи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону.

2.2 У виконання цього Договору Адвокат має право:

- мати помічника адвоката або декількох помічників адвоката з числа осіб, які мають вищу юридичну освіту;

- бути заздалегідь повідомленим про намір Клієнта укласти договір з аналогічним дорученням або схожим дорученням чи дорученням, що можливо у майбутньому може стосуватися цього Договору.

2.3 Клієнт несе обов'язки:

- сплатити гонорар Адвокату чи його заступнику в розмірі та в строк згідно цього Договору;

- без зволікання прийняти все виконане, що стосується доручення, а при відмові у прийняті доручення згідно цього Договору, протягом 2-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову;

- відшкодувати Адвокату фактичні витрати, які не були обумовлені кошторисом доручення, але які Адвокат поніс, і які були необхідні для належного виконання доручення, та які підтверджуються витратними документами (проїзні квитки, квитанції, чеки т.п.);

- інформувати Адвоката про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання Адвокатом доручення відповідно до цього Договору;

- інформувати Адвоката, чи не зв'язаний Клієнт нерозірваною угодою з іншим Адвокатом (адвокатським об'єднанням, юристом, юридичною фірмою та т.п.);

- не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов'язків Адвоката.

2.4 Клієнт має право:

- давати Адвокату усні або письмові вказівки щодо виконання доручення відповідно до цього Договору;

- за вимогою отримувати від Адвоката усні або письмові відомості про хід виконання доручення у порядку та на умовах встановлених цим Договором;

- отримувати від Адвоката юридичні консультації з питань наявності фактичних і правових підстав щодо виконання доручення, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових наслідків досягнення бажаного для Клієнта результату;

- по виконанні доручення отримати звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається характером доручення.

3. Терміни дії Договору.

3.1 Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, термін дії цього Договору ______ роки.

3.2 Цей Договір може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України.

4. Гонорар (вартість послуг) Адвоката.

4.1 На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

4.2 Всього гонорар Адвоката складає: __ (_______________) грн. 00 коп.

4.3 За прийняття доручення, згідно цього Договору до виконання, Адвокату виплачується аванс, який складає п'ятдесят відсотків суми гонорару.

4.4 У разі збільшення або зменшення позивачем в процесі розгляду справи позову, і якщо такі зміни вимагають від Адвоката додаткового часу, сторони зобов'язуються переглянути умови оплати змінених вимог, враховуючи час витрачений Адвокатом на підготовку до справи, при цьому розмір гонорару визначається сторонами у окремому доручені та може бути змінений тільки за погодженням сторін.

4.5 При виплаті гонорару офіційний індекс інфляції не враховується.

5. Відповідальність Сторін.

5.1 За невчасну оплату бажаного результату Клієнта відповідно до доручення згідно цього Договору, а рівне безпідставне залишення звіту виконаного доручення без необхідних мотивованих зауважень про прийняття доручення, Клієнт сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від суми передбачуваного до оплати або частково оплаченого гонорару з урахуванням індексу інфляції. Клієнт звільняється від відповідальності, якщо доведе, що відмова від оплати гонорару або залишення виконаної правової допомоги без необхідного приймання звіту є правомірною, а часткова оплата гонорару обґрунтовується.

5.2 За неналежне виконання доручення Адвокат сплачує Клієнту неустойку (штраф) в розмірі 50% від суми передбачуваного гонорару, якщо не доведе, що неналежному виконанню правової допомоги сприяв сам Клієнт або треті особи, або органи влади і управління.

6. Особливі умови.

6.1 Якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення, в адресу Клієнта або іншу адресу(и), яку(і) вказано(і) Клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, (бажаного результату Клієнта згідно доручення), доручення вважається виконаним та підлягає оплаті згідно умов цього Договору.

6.2 Адвокат може доручати виконання правової допомоги за цим Договором помічникам Адвоката, крім доручень, які виконуються Адвокатом в зв'язку з його професійними повноваженнями. Помічники адвоката зобов'язані зберігати конфіденційність інформації, отриманої за цим Договором або у зв'язку з ним.

6.3 У разі дострокового розірвання цього Договору Сторона з ініціативи, якої Договір підлягає розірванню відшкодовує всі обґрунтовані витрати іншої Сторони, з урахуванням фактичних витрат Адвоката чи Клієнта на підготовку та виконання Договору.

6.4 Зміни, доповнення до цього Договору можуть вноситися тільки у письмовому вигляді.

7. Реквізити, адреси та підписи сторін

7.1 Клієнт: ___________________________________________________

7.2 Адвокат Пільганчук В.М.____________________________________



Висновки

Українська держава, відповідно до норм чинної Конституції, визнала головним своїм обов'язком забезпечення прав і свобод людини, що визначає зміст і спрямованість її діяльності. І зробити це, як і прийняти в 1996 р. нову Конституцію, без врахування надбань людства у сфері юридичної думки, було б неможливо. Вплив міжнародного законодавства і зокрема Конвенції про захист прав і основних свобод людини, інших документів Ради Європи спричинив у країні великий прорив як у правосвідомості суспільства, так і в нормотворчій діяльності державних органів. Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту // Право України.- 2001. - № 2.

Нагальна потреба бути в Європейській спільноті (після проголошення незалежності) сприяла розширенню кола ратифікованих Україною міжнародних договорів, у тому числі й вищезгаданої Конвенції. Мета приєднання до неї - забезпечення нових можливостей для демократичних перетворень як самої держави в цілому, так і її органів влади. Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності та безпеки.

В оновленій Українській державі захист прав громадян і юридичних осіб має стати державною справою. Саме в цьому виявляється демократичний принцип, суть держави як самоврядного інституту. Конституція України гарантує не лише громадянські права та свободи громадянина, а й людини.

Адвокатура як правовий інститут, головне призначення якого полягає в сприянні захисту прав і свобод громадянина та людини повинна зайняти відповідне місце в системі правосуддя.

Незалежність адвокатури як правового інституту визначається, насамперед, наділенням її відповідними правовими функціями, які б давали можливість реалізувати програму захисту прав і свобод громадян.

Договір (Угода) про надання правової допомоги -- домовленість, за якою адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги.

Більш широке легальне визначення: Договір про надання правової допомоги -- домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договор.

Договір про надання правової допомоги є договором надання послуг у тій мірі, в якій правова допомога є послугою.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі, крім випадків, передбачених законом та етикою.

В угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.

В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо). Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. - 2001. - № 11.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором.

Клієнт може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку; адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта у цьому питанні. Напроти, адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності умов, прямо передбачених етикою.

Окремим видом договору про надання правової допомоги є договір, що укладається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі.

Забороняється укладати угоди, що мають назву (лат.) Pactum de quota litis: за її умовами клієнт до остаточного розв'язання справи зобов'язується виплатити юристові частину від отриманого в результаті винесення рішення у цій же справі.

У зв'язку зі змінами законодавства, адвокати-члени адвокатських об'єднань починаючи з 15 серпня 2013 року втрачають право на самостійне укладення із клієнтами договорів про надання правової допомоги. Після цієї дати стороною договору про надання правової допомоги може бути адвокатське об'єднання, а не адвокат-його учасник.



Список використаної літератури

1. Конституція України. // ВВР, 1996 р., № 30, ст. 141.

2. Закон України „Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року // ВВР, 2002 р., № 27-28, ст. 180.

3. Закон України „Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року // ВВР, 1993, № 8, ст. 56.

4. Закон України „Про внесення зміни до статті 13 Закону України „Про статус суддів" від 8 жовтня 1999 року // ВВР, 1999, № 50, ст. 434.

5. Закон України „Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. // ВВР, 1996 р., № 49.

6. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (Справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) // Вісник Верховного Суду України, 2004, № 12, ст. 18.

7. Закон України „Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року // ВВР, 1993, ст. 62.

8. КПК України (ст. 61).

9. Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. - 1997. - № 1.

10. Гель А.П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.

11. Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту // Право України.- 2001. - № 2.

12. Логінова С. Якою бути адвокатурі в Україні? // Право України.- 1997. - № 8.

13. Стефанюк В. Правозахисна діяльність судів України // Право України.- 1999. - № 5.

14. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України.- 2001. - № 1.

15. Судебные и правоохранительные органы Украины. (Под редакцией Васильева А.С., Стрельцова Е.Л.) Х.., 2004.

16. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. (Відповідальний редактор Маляренко В.Т.). К., 2004.

17. Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. - 2001. - № 11.

Размещено на Allbest.ru

...