Речові докази як об’єкт судово-медичної експертизи

Встановлення групової приналежності сперми. Після того, як наявність сперми в досліджуваній плямі доведена, визначають її групову приналежність, що має важливе значення для встановлення особи, якій вона може належати.

Групову приналежність сперми визначають за наявністю аглютинінів, відповідних до аглютиногенів крові. Проте перед тим, як приступити до визначення групи сперми, встановлюють ступінь виділюваності групових антигенів системи АВО.

З цієї точки зору всі люди поділяються на дві групи: виділювачів (80%), у виділеннях яких містяться групові антигени системи АВО, і невиділювачів (20%), у виділеннях яких немає наведених антигенів. Якщо в крові людини є антиген А, то у виділеннях її (спермі, сечі, слині, жовчі, поті, вмісту грудних залоз і піхви) теж виявляється аглютиноген А. Явище виділюваності позначається символами Se, невиділюваності -- se. Поняття невиділюваності є умовним, тому що у виділеннях невиділювачів все ж виявляються групові антигени, проте в дуже невеликій кількості.

Групові антигени, що містяться у виділеннях людини, утворюються в клітинах тканин, і завжди відповідають групі крові особи і не змінюються протягом усього життя.

4. Дослідження органів, тканин та виділень людини

Крім розглянутих речових доказів у судово-медичній практиці нерідко виникає необхідність дослідження знарядь травми, транспортних засобів, одягу та інших предметів, на яких можуть бути не тільки кров чи волосся, а й шматочки шкіри, м'язів, мозку та інші об'єкти.

Дослідження органів і тканин тіла людини і тварин проводиться при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, якщо на частинах і деталях автомобіля виявляються шматочки тканин, а також крадіжок і забою тварин, крадіжок м'яса і м'ясних виробів, якщо на предметах, якими обробляли тушу залишились шматочки тканин.

При невеликих розмірах шматочків тканин, коли визначити їх природу за зовнішнім виглядом неможливо, їх частково направляють на гістологічне дослідження.

Визначивши їх природу (кістки, шкіра, м'язи, мозок), встановлюють видову приналежність за допомогою реакції преципітації так само, як і при дослідженні крові.

Якщо досліджувані шматочки тканин належать людині, то визначають їх групову приналежність до серологічної системи АВО за допомогою реакції абсорбції в кількісній модифікації. При збереженні клітинних елементів, зокрема грудочок хроматину, визначають їх статеву приналежність.

Виявлення слини в плямах на цигарках, конвертах, а також у залишках страв і на посуді проводяться в зв'язку з кримінальними справами.

Плями слини на речових доказах мають білуватий або жовтуватий колір. Під дією ультрафіолетового випромінювання сліди слини флуоресціюють білуватим або голубуватим світлом, що вважають орієнтовною пробою для виявлення малопомітних плям, підозрілих на плями слини.

Наявність плям слини встановлюють за допомогою реакції Мюллера-Барсегянц, яка ґрунтується на визначенні постійного компонента слини -- ферменту амілази (птіаліну). До досліджуваного матеріалу додають розчин картопляного крохмалю і витримують 20-24 год. у термостаті при температурі +37° С. Потім додають по одній краплі розчину Люголя. Якщо амілази достатня кількість і весь крохмаль розчинився, каламутний розчин стає прозорим, а при взаємодії з розчином Люголя синього забарвлення не спостерігається (наявність слини доведена). У разі відсутності амілази чи малої її кількості розчин залишається каламутним і синіє при додаванні розчину Люголя (слина не виявлена).

Зразки слини у вигляді висушених на марлі плям досліджують для встановлення виділюваності антигенів у виділеннях людини методом абсорбції аглютинінів.

Приводом для судово-медичного дослідження слідів поту можуть бути різні причини, пов'язані, як правило, з карними злочинами, коли на місці події виявляють носильні речі злочинця.

З цією метою застосовують реакцію визначення в плямах поту амінокислоти серину, яка є відносно специфічною і постійно виявляється в поті в досить високій концентрації порівняно з іншими біологічними рідинами. Принцип реакції полягає в окисленні серину перйодатом натрію з утворенням формальдегіду, що дає кольорову реакцію з кислотою. Поряд з цією реакцією, використовують хроматографію в тонкому шарі з використанням сорбента -- водного розчину кремнієвої кислоти.

Важливу роль відіграє визначення в плямах поту антигенів системи АВО методом абсорбції в кількісній модифікації або методом абсорбції-елюції.

Дослідження вмісту грудних залоз в судово-медичній практиці широко застосовується у випадках встановлення факту вагітності і її терміну, факту викидня, що одбувся, давності його і терміну переривання вагітності. В основі цієї експертизи лежить цитологічне дослідження грудних залоз.

Морфологічний склад секрету грудних залоз відображає різний віковий, фізіологічний стан організму жінки і може бути однією з діагностичних ознак для визначення періоду дитинства, менструації, вагітності, пологів, лактації, клімаксу, менопаузи і старіння, а також якості грудного молока для годування дитини.

Починаючи приблизно з 3-го місяця вагітності в грудних залозах утворюється молозиво. У породіль в перші 1-2 дні виділяється молозиво, а потім молоко.

Плями від молозива жовтуватого кольору, темніші з периферії і мають сіру смугу по краях, в ультрафіолетовому випромінюванні дають слабку флуоресценцію.

Плями від грудного молока сірого або жовтуватого кольору і також слабо флуоресціюють в ультрафіолетовому випромінюванні.

Морфологічний склад секрету грудної залози може бути різним залежно від функційного стану залози в нормі і при деяких хворобах. Одні морфологічні елементи (жирові кульки і десквамовані епітеліальні клітини) є основними при нормальній діяльності залози, інші, неосновні, у вигляді окремих клітин (нейтрофільні лейкоцити, лімфоцити, моноцити, гістіоцити) виявляються тільки за певних умов (вагітність, деякі хвороби).

Жирові кульки в найбільшій кількості спостерігаються під час лактації. Вони розподіляються на дуже маленькі -- пилоподібні (до 1 мк), маленькі (1-3 мк), середні (4-6 мк) і великі (7-10 мк). Розташовуються вони окремо, або групами, скупченнями.

Епітеліальні клітини можуть бути малі, круглясті з великим ядром і вузькою протоплазмою (0-25 мк). Вони спостерігаються найчастіше в другій половині вагітності.

Середні за розміром епітеліальні клітини (молозивні тільця) круглясті, овальні, розміром 30-50 мк. В протоплазмі їх маленькі включення жиру, ядро розташоване ексцентрично. Ці клітини спостерігаються протягом всієї вагітності, особливо в перші місяці.

Великі епітеліальні клітини також круглястої форми розміром 60-100 мк з численними ядрами, виявляються в невеликій кількості в останні місяці вагітності.

Нейтрофільні лейкоцити спостерігаються в секреті, як правило, в пізні строки вагітності (16-19 тижнів). Кількість їх поступово збільшується і є максимальною перед пологами, під час пологів і в перші години після них.

Збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів спостерігається при хворобах грудної залози (мастит, тріщини сосків). При цій патології виявляються поодинокі лімфоцити, моноцити.

Кристали жирових кислот мають вигляд жироподібних утворень або променів у жирових кульках або в плазмі секрету при тривалій затримці його в грудній залозі.

Таким чином, сучасні можливості експертизи речових доказів дозволяють з'ясувати різні питання, які виникають при розслідуванні справ, пов'язаних зі скоєнням злочинів проти здоров'я і життя людини.

Висновок

Уже з визначення поняття речових доказів зрозуміло, що досить значну їх кількість потрібно досліджувати у лабораторних відділеннях бюро судово-медичної експертизи. Частина речових доказів має криміналістичний характер. Це такі, що сприяють:

встановленню характеру ушкодження, механізму травми;

ототожненню особи, наприклад, методом зіставлення черепа {або його рентгенограм) загиблої людини з її прижиттєвою фотографією;

встановленню конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за «трасами» на кістках, хрящах, залишеними їх зазубленими лезами) та ін.

Такі речові докази досліджуються у медико-криміиалістинних відділеннях.

Інша група речових доказів має біологічне походження, тобто являє собою виділення організму людини чи тварини або частини їхніх органів 1 тканин. Це кров, сперма, волосся, слина, піт, пото-жирові нашарування, сльози, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагінальмі виділення, сироподібне мастило, меконій, сеча, а також нігті, кістки, частіш шкіри, м'язової тканини, мозку та інших внутрішніх органів.

Речові докази біологічного походження досліджуються в імунологічних і цитологічних відділеннях, де працюють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих навчальних закладів отримали спеціальність судово-медичних експертів в інтернатурі, а потім пройшли спеціалізацію з судово-медичної імунології, цитології чи криміналістики.

Знання судово-медичної експертизи речових доказів потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України може бути залучений до огляду місця події вчиненого злочину (ст. 192). Під час огляду місця події судово-медичний експерт повинен допомогти слідчим органам у виявленні, правильному забиранні та упаковуванні речових доказів. Крім того, він може дати слідчому кваліфіковані поради щодо правильного зберігання речових доказів до відправки їх на дослідження, розтлумачити можливості судово-медичної експертизи речових доказів. Це дасть можливість слідчому направити матеріал на дослідження у потрібне відділення та поставити доречні питання на вирішення судово-медичним експертом.

Пересилати вилучені на місці пригоди речові докази слідчий повинен разом зі своєю постановою. Водночас речові докази, отримані судово-медичним експертом під час розтину чи при обстеженні потерпілих та обвинувачених осіб (кров, мазки І тампони з вмістом піхви, ротової порожнини, прямої кишки, змиви зі статевих органів підозрюваного у зґвалтуванні і деякі ін.), як правило, направляються до відповідних відділень самим судово-медичним експертом разом з направленням, а отримані результати дослідження враховуються ним при складанні підсумків чи заключної частини актів експерта.

Використана література

кримінальний правопорушення судовий медичний злочин

1. Є.М. Білецький, Г.А. Білецька. - Судова медицина та судова психіатрія: Навчальний посібник. - Харків-2003.-292 с.

2. Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів./Концевич І.О., Михайленко Б.В. та ін.; За ред. І.О. Концевич, Б.В. Михайличенка. -- К.: МП «Леся», 1997. -- 656 с.: іл. -- Бібліогр.: с. 640-646.

3. Судова медицина: Підручник - Вид. 3-тє, дон. та перероб. / За заг. ред. Лісового А.С., Голубовича Л.Л.- К.: Атіка, 2008- 484 с.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України - Офіційний вісник України від 13.04.2012.

5. Закон України « Про судову експертизу» Відомості Верховної Ради України від 12.07.1994 -- 1994 р., № 28, стаття 232.

Размещено на Allbest.ru