Адміністративне право

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Сумський державний університет

Кафедра права

Контрольна робота

з дисципліни «Адміністративне право»

Спеціальність «Правознавство»

Підготувала студентка групи Юм 01

Банька Вікторія Олександрівна

Перевірив Денисенко Сергій Іванович

Суми 2012

Вступ

Практичний зміст і наукова цінність теорії юридичних фактів заключається в тому, що вона вивчає один із аспектів фактичної обгрунтованості правового регулювання.

Система юридичних фактів чітко висвітлена в законодавстві, своєчасно і достовірно встановлена в процесі застосування права. Ефективна дієва відповідальність неможлива без чіткої визначеності умов її наступлення, тобто юридичних фактів.

Юридичні факти - одна із проблем юридичної практики.

Правозастосовуючий орган має не тільки встановити усі необхідні для вирішення справи юридичні факти але і вірно їх кваліфікувати. Хибна юридична оцінка фактів призводить до того , що одним обставинам не надається властивого правового значення, а іншим, навпаки, присвоюються не властиві їм якості.

Місце юридичних фактів в механізмі правового регулювання і правових відносин, їх функції в правовій системі до кінця не висвітлені, а регулюючі можливості не завжди використовуються в повному об'ємі.

Задача даної роботи - показати сучасний стан і можливі шляхи вирішення деяких актуальних проблем теорії юридичних фактів та проаналізувати характеристику юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення правових відносин .

1. Юридичні факти як підстава виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин. Види юридичних фактів

Адміністративно-правові відносини -- це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру. Таким чином, адміністративно-правова норма містить абстрактну конструкцію адміністративно-правового відношення. Сутність такої конструкції полягає в тому, що норма від імені держави визначає належну поведінку кожного із своїх адресатів.

Адміністративно-правові відносини завжди мають державно-владний характер, тобто один із суб'єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. Уданому розумінні не є винятком і так звані "горизонтальні" адміністративно-правові відносини.

Виникнення адміністративно-правових відносин -- це, по суті, об'єктивізація загальної управлінської волі держави в реальній поведінці конкретних суб'єктів. Даний процес складається з трьох послідовно здійснюваних етапів. По-перше, визначається необхідність (доцільність) і можливість встановлення конкретного адміністративно-правового відношення. По-друге, створюється відповідна юридична конструкція, своєрідний абстрактний макет (склад) адміністративного правовідношення. Закріплюється певна абстракція в адміністративно-правових нормах. По-третє, це реалізація норм і, як наслідок, виникнення сталих, державно-владних правових зв'язків між адресатами норм, тобто адміністративно-правових відносин.

Виникають (змінюються і припиняються) адміністративні правовідносини за настання конкретних життєвих обставин, які прийнято називати юридичними фактами. Вони кваліфікуються як юридичні, оскільки передбачені в адміністративно-правових нормах (прямо -- у гіпотезі, опосередковано -- в диспозиції або санкції). Як тільки в житті з'являються факти, вказані в гіпотезі норми, остання починає діяти, внаслідок чого її адресати в одних випадках мають можливість для реалізації своїх прав і обов'язків, в інших -- набувають суб'єктивних прав і обов'язків (права і обов'язки передбачаються диспозицією норми). Наприклад, Закон України "Про захист прав споживачів" містить норму, згідно з якою Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи мають право забороняти господарюючим суб'єктам реалізацію споживачам товарів, які завезені на територію України без документів, що підтверджують їх належну якість[5]. Тут юридичним фактом буде факт завезення на територію України споживчих товарів без відповідних документів. У разі його виникнення органи державного управління реалізують своє право на заборону продажу таких товарів. Закон України "Про дорожній рух" від 10 листопада 1994 p. містить норму, згідно з якою кожен громадянин, що не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на керування мототранспорт-ними засобами і мотоколясками -- за досягнення 16 років; автомобілями усіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більш як 8 пасажирів ) -- з 18 років; автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більш як 8 пасажирів -- з 19 років[3]. У даному разі юридичним фактом буде досягнення відповідного віку. З настанням юридичного факту громадянин набуває суб'єктивного права, якого раніше не було.

Диспозиція зобов'язуючої або уповноважуючої адміністративно-правової норми приписує, якою може і повинна бути поведінка активної сторони. Дії осіб, здійснювані відповідно до приписів диспозиції норми, тобто дії, що являють собою реалізацію прав і обов'язків, є юридичними фактами. Отже, фіксуючи права і обов'язки, диспозиція опосередковано вказує на юридичні факти. Юридичні факти є обставини :

1) конкретні, певним чином, виражені зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя і тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мету, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад складу правопорушення;

2) виражені в наявності або відсутності певних явищ матеріального світу. Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивна (існуючі), але і так звані негативні факти (відсутність відносин службової підлеглості, спорідненість і т.д.;

3) несучі в собі інформацію про стан суспільних відносин, що входять в предмет правового регулювання. Юридичними фактами виступають лише такі обставини, які торкаються безпосередньо або опесередковано інтересів суспільства, держави, колективів, особистості.

Інша група ознак пов'язана з моделлю юридичних фактів і розкриває нормативну, ідеальну сторону цього явища. Юридичні факти є обставини:

прямо або непрямо передбачені нормами права. Багато які юридичні факти вичерпно визначені в нормі права. Існують і факти, що індивідуально-визначаються, лише в загальному вигляді(непрямо) передбачені в законодавстві;

зафіксовані у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі. Юридичний факт має правове значення, як правило, лише в тому випадку, якщо він належним чином оформлений і засвідчений (у вигляді документа, довідки, журнального запису і т.д.);

викликаючі передбачені законом правові наслідки. Мається на увазі передусім виникнення, зміна або припинення правового відношення. Але юридичний факт може викликати й інші правові наслідки, наприклад анулювати інші юридичні факти.4

Розмежування матеріального та ідеального в понятті юридичного факту не треба змішувати з розглядом юридичних фактів в площині конкретне - абстрактне. Необхідно розрізняти конкретні фактичні обставини, реально існуючі в певній точці простору і часу, і абстрактне, узагальнене поняття “юридичний факт”. При оперуванні науковими абстракціями неминуче втрачається якась частковість деталі, властива конкретним юридичним фактам, зникає їх неповторне індивідуальне забарвлення. Замість цього на перший план виступає інше - змістовні ознаки юридичних фактів, їх функції в правовому регулюванні суспільних відносин.

Найважливіша ознака юридичного факту - його здатність викликати настання правових наслідків.

Нерідко норми права пов'язують юридичні наслідки не тільки з наявністю тієї чи іншої обставини, але й з її відсутністю. Так, одержання права на управління транспортними засобами обумовлене не тільки настанням відповідного віку, але й відсутністю медичних протипоказань (фізичних вад і захворювань). Сюди ж належать факти невиконання зобов'язань. Так, невиконання громадянином обов'язку перереєстрації вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї є юридичним фактом і тягне адміністративну відповідальність [2, ст. 192]. А також невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей тягне адміністративну відповідальність.

Дуже часто для виникнення правовідносин потрібна сукупність двох або кількох юридичних фактів, наявність яких необхідна для настання юридичних наслідків. Наприклад, для одержання права на управління транспортним засобом необхідна наявність таких юридичних фактів:

настання відповідного віку;

відсутність медичних протипоказань;

підготовка у відповідному навчальному закладі (або самопідготовка за відповідною програмою);

одержання відповідного посвідчення.

Юридичні факти можна класифікувати за різними критеріями.

1. За наслідками, що настали, юридичні факти поділяються на:

а) правоутворюючі;

б) правозмінюючі;

в) правоприпиняючі.

Правоутворюючі факти викликають виникнення правовідносин, наприклад, вчинення адміністративних правопорушень.

Правозмінюючі факти змінюють існуючі правовідносини. Так, визнання за правопорушником неможливості сплатити штраф може призвести до винесення постанови про накладення штрафу судовим виконавцем шляхом звернення стягнення на особисте майно правопорушника [2, ст.308]. Такий юридичний факт (винесення постанови) змінює зміст адміністративних правовідносин між сторонами, хоча правовідносини зберігаються.

Правоприпиняючі факти зумовлюють припинення правовідносин. Такими є дії особи щодо здійснення суб'єктивного права або виконання юридичного зобов'язання. Наприклад, сплата правопорушником штрафу (виконання постанови про накладення стягнення) припиняє адміністративно-деліктні відносини, які виникли у зв'язку із здійсненням правопорушення.

Залежно від наявності або відсутності зв'язку факту з волею суб'єкта їх поділяють на дії та події

Дії є результатом активного волевиявлення суб'єкта і поділяються на дії правомірні і неправомірні.

Правомірні дії завжди відповідають вимогам адміністративно-правових норм. Прикладом таких правомірних дій, які розцінюються нормами як юридичні факти, є: подання громадянином скарги; звернення підприємства, що створюється, за реєстрацією; подання проекту на експертизу тощо. Важливим видом правомірних дій є індивідуальні правові акти органів державного управління, тобто акти, що належать до конкретного адресата і справи. Прямий наслідок прийняття таких актів -- виникнення, зміна або припинення адміністративно-правових відносин. Так, наказ про призначення на посаду тягне за собою виникнення державно-службових відносин, що є різновидом адміністративно-правових.

Неправомірні дії порушують вимоги адміністративно-правових норм. Для сфери державного управління найбільш характерним видом неправомірних дій є різні правопорушення. Вони тягнуть за собою виникнення адміністративно-деліктних (юрисдикційних) відносин. Юридичним фактом цієї ж категорії є неправомірна бездіяльність. Приміром, бездіяльність, наслідком якої стало невиконання законних вимог прокурора, належить до юридичних фактів, які тягнуть за собою виникнення адміністративно-деліктних відносин (ст. 1858 КпАП).

Події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей, також можуть у деяких випадках виступати юридичними фактами, (наприклад, стихійне лихо, смерть тощо).

2. Практичне завдання

Між ким із перерахованих суб'єктів не можуть виникати адміністративно-правові відносини:

А) Уряд - міністерство охорони здоров'я;

Б) МВС - СБУ;

В) Іноземець - громадянин України;

Г) Міністерство оборони України - Академія збройних Сил України;

Д)Адміністрація готелю - трудовий колектив;

Е) Лідер партії - член цієї партії.

Адміністративно-правові відносини виникають між:

А)Уряд - міністерство охорони здоров'я;

Б) МВС- СБУ;

Г)Міністерство оборони України - Академія збройних Сил України;

В) Іноземець - громадянин України;

Д) Адміністрація готелю - трудовий колектив.

Суб'єкт - це учасник (сторона) правовідносини у сфері виконавчої влади, наділений відповідними державно-владними повноваженнями щодо здійснення управлінських функцій

Звичайно як суб'єкта адміністративно-правових відносин виступає орган виконавчої влади та його посадові особи, в офіційній формі виражають волю та інтереси держави. У випадках, визначених законодавством, в ролі суб'єкта можуть виступати суди (наприклад, при розгляді адміністративних справ) та громадські об'єднання при реалізації своїх зовнішніх управлінських функцій (наприклад, профспілки при управлінні підвідомчими санаторно-курортними установами). У випадках, визначених законодавством, в ролі суб'єкта можуть виступати суди (наприклад, при розгляді адміністративних справ) та громадські об'єднання при реалізації своїх зовнішніх управлінських функцій (наприклад, профспілки при управлінні підвідомчими санаторно-курортними установами).

У правових нормах суб'єктом адміністративного права називається особа або організація, які за певних умов можуть бути учасниками (сторонами) управлінських відносин. Вони визначаються загальним (родовим) чином - як індивідуальні суб'єкти (громадяни, державні службовці) або як колективні (органи виконавчої влади, органи управління державних і недержавних організацій тощо). Протягом тривалого часу вони можуть не вступати ні з ким в адміністративні правовідносини, тобто не ставати їх учасниками (суб'єктами або об'єктами управління).

юридичний адміністративний право

Висновок

Отже, юридичні факти необхідно “розглядати в контексті ситуації, всередині якої вони виросли і сформувалися”. При цьому виявляється, що юридичний факт - не ізольоване явище, а елемент більш широкої фактичної системи, в якій виділяються факти головні і підлеглі, первинні і похідні, юридичні умови і т. п. положення факту в цій фактичній системі так чи інакше відбивається па його місці в науковій класифікації.

В науці і практиці необхідні найрізноманітні класифікації юридичних фактів. Тільки при такому підході можна розкрити структуру масиву юридичних фактів, показати особливості тих або інших їх різновидів. Як було підкреслено вище, особливе значення має класифікація юридичних фактів по соціально-економічних ознаках.

Класифікацію юридичних фактів не можна абсолютизувати - вона не єдиний і не винятковий засіб пізнання. Разом з тим при належному використанні, вона здатна бути ефективним засобом наукового аналізу, допомагати проникненню в сутність юридично значущих фактів.

Зв'язок юридичних фактів і правового відношення не можна розглядати спрощено, думаючи, що правовідносини виникають “із норми і юридичних фактів” у закінченому, завершеному вигляді. Якби правовий зв'язок завжди існував у такому вигляді, у якому виник він спочатку, право втратило б найважливіші засоби оперативного впливу на суспільні відносини. На практиці ми бачимо інше. У процесі розвитку змінюється склад суб'єктів багатьох правовідносин, модифікуються їхні права й обов'язки.

Список використаної літератури

1. Конституція України. К.: Ін. Юре, 1999 - 75 с.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення, - Х.: ООО «Одиссей», 2008. - 296с.

3. Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п

4.Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2005.- 544с.

5. Про захист прав споживачів: Закон України від 1 грудня 2005 року:[Електронний ресурс] режим доступу http://zakon.rada.gov.ua .

Размещено на Allbest.ru