Право інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Структура та склад Львівської міської ради

2. Основні завдання юридичного відділу Львівської міської ради

3. «Закон про місцеве самоврядування в Україні»

4. Районна адміністрація Львівської міської ради

5. Поняття та види інтелектуальної власності

6. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності

7. Захист права інтелектуальної власності

Список використаної літератури

Вступ

Я, Гіро Надія Андріївна проходила практику у Львівській міській раді, яка знаходиться на пл.Ринок,1 Шевченківського району з 18.04.2011р.- до 27.05.2011р.

Під час проходження практики я виконувала такі роботи:

- ознайомлювалась зі структурою юридичного відділу Львівської міської ради;

- ознайомлювалась з програмою розвитку міста;

- ознайомлювалась з нормативно-правовими актами;

- проводила реєстрацію заяв (претензійні, позовні , заяви про допомогу по різним питанням і т.д.);

- допомагала на прийомах громадян (юридичне управління приймає на особистий прийом громадян по різним питанням кожну 2-у та 4-у середу місяця з 15.00 до 18.00, і в цей час я брала участь, допомагала у різноманітних роботах, питаннях);

- допомагала у набиранні різної документації на комп'ютері;

- перевіряла позовні і претензійні заяви(під час перевіряння таких заяв я освоїла правильність складання тих заяв по правовим нормам);

- аналізувала наслідки розгляду позовів;

- приймала участь у содових засіданнях( де зіштовхувалась з адміністративним правом, сімейним право, цивільним правом та процесом.);

- приймала участь у наданні усних та письмових консультацій з правових питань.

В процесі проходження практики були набуті знання про основні права та обов'язки посадових осіб а також знання про правову природу таких прав та обов'язків.

Було виконано низку окремих юридичних дій, що дало можливість на практиці відпрацювати теоретичні знання із таких навчальних дисциплін як кримінальне право та процес, адміністративне право а також цивільне право та процес. Було відвідане судове засідання, з приводу розгляду позовної заяви про визнання права власності, в якому були набуті цінні навички щодо адвокатської майстерності ведення допиту свідків, застосування матеріального та процесуального права, наведення аргументів правомірності дій клієнта та контраргументів з приводу дій опонента, складання та висловлення адвокатських промов тощо. Участь адвоката як представника в цивільному процесі України полягає у здійсненні ним представництва і захисті суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також в сприянні суду у всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін.

Під час проходження практики оволоділа сучасними методами, формами управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Глибоко ознайомилась з:

* основними положеннями Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що визначають правовий статус і регламентують діяльність державної установи, та органів місцевого самоврядування, де я проходила практику;

* системою і принципами діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування;

* структурою, формами і методами їх діяльності;

* організацією роботи відповідних органів, їх структурних підрозділів та окремих посадових осіб.

Навчилась:

* готувати проекти різних документів, пов'язаних з діяльністю юридичного управління Львівської міської ради( рішення, розпорядження, накази, протоколи, постанови, заяви тощо);

* працювати із зверненнями громадян;

* надавати довідки та консультації з правових питань.

1. Структура та склад Львівської міської ради

право інтелектуальний власність захист

Структура Львівської міської ради:

1. Департаменти;

2. Управління;

3. Районні адміністрації;

4. Комунальні підприємства;

5. Громадські слухання

6. Стажування у міській раді;

7. Проекти.

Населені пункти:

1. м. Львів (Сихівський, Шевченківський, Франківський, Личаківський, Залізничний, Галицький райони.)

2. м. Винники ( Личаківський район)

3. смт Брюховичі ( Шевченківський район)

4. смт Рудне ( Залізничний район)

Виконавчий комітет:

1.Садовий Андрій Іванович - Міський голова

2.Квурт Володимир Леонідович - секретар Львівської міської ради

3.Литвинюк Марта Василівна - керуючий справами виконкому Львівської міської ради

4.Косів Василь Михайлович - заступник міського голови з гуманітарних питань

5.Синютка Олег Михайлович - перший заступник міського голови

6.Володимир Шевчук - заступник міського голови з питань містобудування та інфраструктури

7.Рудницький Олег Володимирович - член виконкому

8.Жаріков Олександр Миколайович - заступник міського голови з підготовки до ЄВРО-2012

Департаменти:

1.Департамент фінансової політики

2.Департамент містобудування

3.Департамент "Євро 2012"

4.Департамент «Адміністрація міського голови»

5.Департамент економічної політики

6.Департамент житлового господарства та інфраструктури

7.Департамент гуманітарної політики

Управління:

1.Адміністративно-господарське управління

2.Відділ у справах дітей

3.Організаційне управління

4.Управління «Дозвільний офіс»

5.Управління «Секретаріат ради»

6.Управління інженерного господарства

7.Управління інформації та промоцій

8.Управління інформаційної політики та зовнішніх відносин

9.Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів

10.Управління адміністрування, будівництва та розвитку інфраструктури

11.Управління архітектури

12Управління внутрішньої політики

13.Управління державної реєстрації

14.Управління екології та благоустрою

15.Управління економіки

16.Управління житлового господарства

17.Управління з питань НС та цив. захисту населення

18Управління капітального будівництва

19.Управління комунальної власності

20.Управління контролю і аудиту

21.Управління культури і туризму

22.Управління міжвідомчої координації

23.Управління молоді, сім'ї та спорту

24.Управління муніципальної дружини

25.Управління освіти

26.Управління охорони історичного середовища

27.Управління охорони здоров'я

28.Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин

29.Управління соціального захисту

30.Управління транспорту і зв'язку

31.Управління фінансів

32.Юридичне управління

2. Основні задання юридичного управління Львівської міської ради

Я проходила практику в юридичному управлінні, основними завданнями якого є:

1.Організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів Львівської міської ради, її виконавчих органів працівниками цих органів під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

2.Організація та забезпечення правильного виконання актів законодавства, інших нормативних актів і документів, подання керівництву пропозицій щодо вирішення правових питань управлінської, економічної та соціальної діяльності.

3.У межах своєї компетенції участь у реалізації політики органів місцевого самоврядування у відповідній галузі або сфері діяльності виконавчого органу.

4.Координація роботи та участь у підготовці нормативних актів, що регулюють відносини виконавчих органів Львівської міської ради.

5.Перевірка на відповідність законодавству проектів ухвал міської ради, рішень її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови та їх візування за наявності погодження цих проектів відділами, управліннями.

6.Організація та ведення претензійної і позовної роботи.

7.Представлення за дорученням міського голови інтересів міської ради та виконавчого комітету міської ради у судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах всіх рівнів, інших органах під час розгляду правових питань і спорів, надання оцінки претензіям, що пред'явлені Львівській міській раді у зв'язку з порушенням її майнових прав і законних інтересів.

8.Аналіз наслідків розгляду позовів і судових справ, внесення міському голові пропозицій щодо удосконалення правового забезпечення міської ради та її виконавчих органів.

9.Сприяння своєчасному вжиттю заходів за протестами та поданням прокуратури, окремими ухвалами суду, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів.

10.Організація і проведення роботи, пов'язаної з підвищенням рівня знань працівників виконавчих органів міської ради, інформування про нове законодавство, роз'яснення існуючої практики його застосування.

11.Надання усних та письмових консультацій з правових питань.

3. «Закон про місцеве самоврядування в Україні»

Під час проходження практики я також зіштовхувалась часто з «законом про місцеве самоврядування України»

Закон України від 21.05.1997р. “Про місцеве самоврядування в Україні”, визначивши поняття місцевого самоврядування, вказує, що здійснюється воно територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територій різних громад сіл, селищ, міст (абз.2 ст.2). Зміст зазначеної статті, як і ст.5 про систему місцевого самоврядування, наводить на думку про множинність суб'єктів, впроваджують місцеве самоврядування в життя. Отже, місцеве самоврядування являє собою певну систему. Ця система охоплює, по-перше, форми безпосереднього волевиявлення членів територіальної громади - місцеві референдуми (ст.7), загальні збори громадян (ст.8), місцеві ініціативи (ст.9), громадські слухання (ст.13) та інші форми прямого народовладдя, які у майбутньому можуть бути передбачені статутами територіальних громад.По-друге, систему місцевого самоврядування становлять органи самоорганізації населення (ст.14): будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації громадян. І, зрозуміло, по-третє, - зазначені місцеві ради, їх голови, виконавчі комітети, відділи управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, виконавчий апарат районної, обласної ради. Щодо районних у місті рад, то відповідно до Закону про місцеве самоврядування (абз.2, ст.5) вони можуть утворюватися у містах з районним поділом рішенням територіальної громади міста або міської ради. Районні у містах ради у разі їх утворення формують свої виконавчі органи, обирають голову ради, який водночас є і головою її виконавчого комітету. Зазначимо з цього приводу наявні далі у Законі нечіткі формулювання, які зможуть призвести в житті до протистояння суб'єктів місцевого самоврядування в містах. Йдеться про ст.16, абз. IV Закону про місцеве самоврядування, згідно з якою територіальна громада міста або міська рада приймають рішення (як це, до речі, й випливає з попередньої ст.5 цього Закону про місцеве самоврядування), про утворення чи не утворення районних у містах рад, в той час як рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймають місцеві референдуми відповідних районних у містах громад. Тобто у вирішенні одного комплексного питання (питання про утворення чи не утворення місцевих рад, керуючись здоровим глуздом, не вирішується відірвано від їх матеріально-фінансової бази, без якої ради не в стані функціонувати) одночасно беруть вирішальну участь два різні суб'єкти місцевого самоврядування: територіальна громада міста (чи її міська рада) і територіальна громада району цього ж міста через місцеві референдуми. Звичайно ж практика не заперечуватиме прийняття ними різних за змістом рішень.Щоправда, зі змісту цієї ж ст.15 Закону про місцеве самоврядування випливає, що навіть за негативних результатів референдумів районних територіальних громад міська рада може здійснювати управління їхньою матеріально-фінансовою базою (тобто проти волі населення міського району), несучи відповідальність перед громадою відповідного району в місті. Більшої, як на нашу думку, плутанини вигадати не можна - адже друга частина четвертого абзацу ст.16 сама за своїм змістом є конфліктною.Викладене підтверджує зайвість четвертого абзацу ст.16 у Законі про місцеве самоврядування. Оптимальним для вирішення питання про утворення районних у місті рад є формулювання ст.5 другого абзацу цього ж закону. Також портебує доповнення п.5 ст.6 Закону про місцеве самоврядування стосовно того, що територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності за умови, якщо є рішення міської територіальної громади чи міської ради про утворення районних у місті рад. Завершуючи характеристику представницьких суб'єктів місцевого самоврядування вкажемо на законодавчі положення (ст.1, 6 Закону України про місцеве самоврядування), згідно з якими територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створюючи єдині самоврядні органи та обираючи єдиного сільського голову. Щоправда, таке добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних громад, тобто згоду на створення спільних органів місцевого самоврядування і об'єднання їх матеріально-фінансової бази дають мешканці громад, що об'єднуються. Аналогічно ж вихід із складу сільської громади здійснюється також рішенням референдуму територіальної громади. Мабуть, оптимальність функціонування місцевих представницьких установ має на меті закон (п.7 ст.16), надаючи право органам місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти .Поняття система (від гр. systema - ціле, складене із частин) означає множину елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках один з одним, створюють певну цілісність, єдність [2, с.1209]. Місцеве самоврядування як філософсько-правова категорія є органічним поєднанням форм безпосередньої і представницької демократії, а відтак систему самоврядування становлять як форми прямого волевиявлення населення територіальної громади, так і певні утворювані населенням його представницькі органи (місцеві ради та органи самоорганізації населення). Як видається, система місцевого самоврядування на територіальному рівні повинна являти собою певну цілісність зі спільними основними завданнями, метою - максимально можливе задоволення інтересів людини. Реалізуючи спільні завдання, елементи в цілому виконують свої особливі специфічні функції. У суспільно-політичних системах спеціалізація частин виражається в суспільному розподілі праці між ними, притому потрібно враховувати, що роль різних компонентів у системі демократії неоднакова. Одні з них - це своєрідний стрижень системи, її основа, інші є похідними, обслуговують провідний компонент, водночас активно на нього впливаючи [3, с.94].

Сучасна законодавча функціональна характеристика місцевих рад, формулювання повноважень їх голів, виконавчих органів (роз. ІІ, гл. I-IV) підтверджують, що на них покладається основний обсяг самоврядних робіт, ради та їх виконавчі органи розробляють, схвалюють програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування, а відтак передусім відповідають за поєднання місцевих і державних інтересів, задоволення інтересів особи і всього населення територіальної громади. Будучи головною формою місцевого самоврядування, представницькі самоврядні органи, обрані населенням територіальних громад, голови рад вступають у безпосередні зв'язки з іншими суб'єктами системи самоврядування. Отже, системний підхід дає змогу охарактеризувати самоврядне представництво у всій різноманітності його зв'язків і відносин. У філософській літературі зазначено, що частини об'єкта “визначаються не зі сторони (чи не тільки зі сторони) субстанціональних, субстратних властивостей, а з позицій їхнього місця у межах досліджуваного цілого, тобто за функціями, які вони виконують” [4, с.39]. Отже, вихідною категорією, що визначає місце компонентів у системі, є функція. Функціональне дослідження є, на нашу думку, найбільш вдалим шляхом розкриття змісту діяльності місцевого самоврядування у системі демократії. Однак перш ніж приступити до формулювання функцій представницьких установ у системі самоврядування, необхідно визначити, який смисл ми вкладаємо у поняття “функція органів територіального самоврядного представництва”, яка її соціальна роль. В.Г.Афанасьєв пише, що дія системи, її компонентів для досягнення мети, дія з застосуванням певних засобів є не що інше, як функції системи та її компонентів [3, с.35], тобто автор розуміє функцію як основні напрями діяльності компонентів, що виражають предметно-політичну характеристику, роль і соціальне призначення їх у суспільстві, рівно ж включає до поняття функцій певні засоби, які застосовуються для досягнення цілей. Далі він продовжує: “... ми розглядаємо функцію як форму, спосіб прояву активності, життєдіяльності системи та її компонентів” [3, с.131]. Як уже було відзначено, виходячи із призначення місцевого самоврядування, а саме - вирішення питань місцевого значення - основною функцією місцевих рад, їх виконавчих органів, обраних територіальною громадою сільських, селищних, міських голів - є забезпечення оптимального соціально-економічного та культурного розвитку відповідних територіальних громад. Виконуючи цю функцію у взаємодії між собою, зазначені суб'єкти місцевого самоврядування координують діяльність інших інституцій та форм з метою об'єднання їхніх зусиль у здійсненні соціально-господарського та культурного будівництва. З урахуванням місцевих умов та особливостей місцеві самоврядні органи можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти (п.7 ст.16 Закону про місцеве самоврядування). З цією ж метою, як ми розуміємо, законодавець передбачає форми добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування (ст.1, 6, 15 Закону про місцеве самоврядування).

Залучаються до реалізації зазначеної функції як підприємства, установи та організації, що перебувають у комунальній власності громад, так і ті, які не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. Відносини самоврядних органів з першими будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, тоді як з другими - на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування Законом про місцеве самоврядування (ст.17, 18 гл. II, зокрема ст.27 п.7; ст.28 п.5 та інші Закону про місцеве самоврядування). Представницькі самоврядні органи за ініціативою жителів вправі дозволити створювати органи самоорганізації населення і навіть наділяти їх, звичайно ж для вирішення соціально-економічних, культурно-побутових, освітніх та інших проблем, частиною власної компетенції, фінансів, майна (ст.140 Конституції України 1996 р., ст.14 Закону про місцеве самоврядування). Ми відзначили лише окремі аспекти надзвичайно важливої соціально-економічної функції місцевого самоврядного представництва, варто лише подбати про її оптимальне впровадження в життя.Місцеві представницькі самоврядні органи, як головні підвалини демократичного режиму, найближчий до громадян рівень управління, обираючись жителями громади таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права [5], виконують функцію забезпечення реальної участі жителів територіальних громад у вирішенні суспільно-державних справ. Виконуючи цю функцію, як і вище сформульовану, місцеві ради, їх голови взаємодіють з іншими інституціями системи місцевого самоврядування, тобто органами самоорганізації населення, територіальними органами об'єднань громадян (політичні партії, громадські організації та ін.). Їх розгалужена мережа посилює процес цілеспрямовуючого впливу на суспільство в цілому і територіальних громад зокрема. За посередництвом взаємодії з системою добровільних громадських об'єднань зміцнюється організаційний зв'язок місцевого самоврядного представництва з населенням, яке є джерелом місцевої влади. А відтак завдяки їхній умілій взаємодії створюються кращі умови для досягнення поєднання особистісних та групових інтересів, представлених суспільними об'єднаннями громадян, з загальними інтересами територіальної громади.Логічно наступною функцією місцевих рад, їх голів є формування і остаточне вираження ними волі та інтересів територіальної громади. Зрозуміло, у формуванні волі жителів громади беруть участь усі суб'єкти системи місцевого самоврядування. Однак остаточне оформлення волевиявлення мешканців громади - прерогатива її представницьких органів, які видають правові акти, обов'язкові до виконання всіма жителями територіальної громади. Тому і Закон про місцеве самоврядування характеризує представницький орган місцевого самоврядування як виборний орган, що складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади та приймати від її імені рішення (ст.1).

Наступною, як на нашу думку, самостійною за змістом функцією представницьких органів місцевого самоврядування є функція контролю у визначених законодавством випадках за діяльністю інших елементів системи місцевого самоврядування. Так обов'язковою попередньою умовою щодо функціонування органів самоорганізації населення є дозвіл відповідної місцевої ради (ст.14 Закону про місцеве самоврядування). Також місцеві ради вправі достроково припинити повноваження органів самоорганізації населення у разі невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, її виконавчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень (ст.80 Закону про місцеве самоврядування). Вкажемо, з цього приводу, що місцеві ради, їхні виконавчі органи (ст.38 п.7 Закону про місцеве самоврядування) реєструють об'єднання громадян, органів територіальної самоорганізації населення, звісно ж, перевіряючи, чи є для таких дій законні підстави. Або ще один приклад. Законодавець (ст.8 Закону про місцеве самоврядування) передбачає можливість проведення загальних зборів громадян за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення. Дію рішень зборів, прийнятих з порушенням Конституції та законів України, може бути зупинено відповідною місцевою радою або її виконавчим органом до вирішення питання про їх законність у судовому порядку [6, ст.14].

Вищевикладене щодо функцій самоврядних представницьких органів підтверджує висновок про інтегруючу їх роль у системі місцевого самоврядування України.

4. Районна адміністрації Львівської міської ради

1. Загальні положення Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради. 1.Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006 № 94 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання" згідно з чинним законодавством.

2.Районна адміністрація є підзвітною і підконтрольною міській раді, підпорядкована міському голові, першому заступнику міського голови. Районна адміністрація є відповідальною за виконання частини повноважень виконавчих органів міської ради, покладених на неї у встановленому порядку.

3. Районна адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією Украъни та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, цим Положенням, іншими нормами чинного законодавства України.

4. Районна адміністрація є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, печатку зі зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, кутовий штамп і бланк встановленого зразка. На будинку районної адміністрації піднімається Державний прапор України.

Юридична адреса районної адміністрації:

вул.В.Липинського, 11, м.Львів, 79058.

2. Основні завдання

Основними завданнями районної адміністрації є:

1. Дотримання Конституції України і законів України, виконання актів Президента України і Кабінету Міністрів України, ухвал міської ради, рішень виконавчого комітету, розпоряджень міського голови та інших нормативних документів.

2. Реалізація прав і свобод громадян.

3. Виконання на території району програм соціально-економічного та культурного розвитку, охорони історичного середовища і довкілля.

4. Підготовка пропозицій щодо видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком району.

5. Контроль за діяльністю підпорядкованих підприємств, установ та організацій, розгляд проектів планів, внесення до них зауважень і пропозицій, контроль виконання планів, ефективності роботи, рівня та якості наданих послуг, використання прибутків у встановленому порядку, заслуховування звітів керівників.

6. Виконання функцій органу опіки та піклування на території району.

7. Взаємодія з органами державної влади, місцевого самоврядування і самоорганізації населення.

8. Реалізація інших повноважень, наданих державою, відповідно до чинного законодавства, а також делегованих міською радою, її виконавчим комітетом та міським головою.

3.Структура, організація роботи та управління

1. Найвищою посадовою особою районної адміністрації є голова, який здійснює управління районною адміністрацією, виступає від її імені та несе персональну відповідальність за виконання завдань районної адміністрації. Голова районної адміністрації призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням міського голови у порядку, визначеному законодавством.

2. Голова районної адміністрації має трьох заступників: з питань житлово-комунального господарства, з гуманітарних та організаційних питань, з соціально-економічних питань. Заступників голови районної адміністрації призначає і звільняє міський голова за поданням голови районної адміністрації.

3. Голова районної адміністрації у порядку, визначеному законодавством, призначає та звільняє з посад працівників, присвоює їм ранги, встановлює посадові оклади, надбавки і доплати до посадових окладів, надає відпустки і матеріальну допомогу (за винятком працівників, які належать до номенклатури посад міського голови).

4. До складу районної адміністрації входять такі структурні підрозділи:

- юридичний відділ: сектор судової роботи;

- відділ житлового господарства: сектор по експлуатації житлового фонду;

- відділ комунального господарства;

- загально-організаційний відділ: сектор ведення Державного реєстру виборців;

- відділ бухгалтерського обліку та звітності: сектор обліку видатків по житлово-комунальному господарству;

- відділ освіти, який є самостійним структурним підрозділом та має статус юридичної особи;

- відділ соціально-економічного розвитку;

- відділ у справах дітей: сектор з питань опіки та піклування.

5. Голова районної адміністрації у межах своїх повноважень і на виконання завдань районної адміністрації видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами на території району, видає доручення.

6. Голова районної адміністрації здійснює свої повноваження відповідно до цього Положення, а також виконує завдання, визначені ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови.

7. Начальники відділів несуть персональну відповідальність перед міським головою, першим заступником міського голови та головою районної адміністрації за виконання покладених на ці підрозділи завдань згідно з розподілом обов'язків, визначених Положеннями про підрозділи і посадовими інструкціями, а також несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері.

4. Повноваження районної адміністрації

1)Повноваження у сфері економічного, культурного та соціального розвитку:

1. Розробка і подання відповідним виконавчим органам пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку міста, місцевої екологічної програми, програм з питань житлового і шляхового будівництва, благоустрою та інших питань комунально-побутового і соціально-культурного обслуговування населення.

2. Управління майном на території району, що належить до власності територіальної громади міста, у встановлених радою та виконавчим комітетом межах.

3. Підготовка та подання департаменту фінансової політики проекту кошторису районної адміністрації та пропозицій щодо видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком району.

4. Підготовка і подання проектів кошторисів підпорядкованих бюджетних установ та організацій, які знаходяться на території району.

5. Облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на території району.

6. Оформлення додаткових списків громадян, які мають право на отримання приватизаційних документів.

7. Вжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення у встановленому порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення.

8. Підготовка висновків щодо створення та розміщення ринків, торговельних майданчиків, сприяння розвитку підприємств торгівлі і послуг різних форм власності.

9. Підготовка висновків щодо розташування об'єктів вуличної торгівлі, встановлення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності.

10. Розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності.

11. Підготовка висновків щодо видачі дозволів на знесення зелених насаджень, надання дозволів на санітарні вирубки, видалення сухостійких, вітровальних, буреломних дерев і кущів при утриманні і поточному ремонті об'єктів зеленого господарства району.

12. Вирішення питань опіки і піклування.

13. Сприяння організації оплачуваних громадських робіт учнівської і студентської молоді у вільний від занять час та для осіб, зареєстрованих як безробітні, при умові достатнього забезпечення коштами відповідних галузей комунального та житлового господарства.

14. Сприяння громадським, політичним та релігійним організаціям, фондам за умов надання ними соціальних допомог малозабезпеченим мешканцям району.

15. Сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих у районі, незалежно від форм власності, здійсненню інвестиційної та інноваційної діяльності на території району.

2) Повноваження у сфері житлово-комунального господарства:

1. Забезпечення благоустрою району та залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення.

2. Здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

3. Здійснення нагляду за станом благоустрою відомчого і приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників житла.

4. Управління підпорядкованими комунальними підприємствами житлового господарства району, забезпечення ними утримання та належної експлуатації житлового фонду ради.

5. Присвоєння нумерації будинкам та спорудам.

6. Контроль за діяльністю спеціалізованих організацій, що здійснюють експлуатацію інженерних мереж, надання дозволів на проведення розриття при проведенні ремонтних робіт.

7. Утворення районної міжвідомчої

8. Прийняття рішень про невідповідність будинків і квартир (приміщень) фізичних та юридичних осіб санітарно-технічним вимогам.

9. Затвердження висновків про розподіл ідеальних та реальних долей жилих приміщень і господарських споруд будинків та будинковолодінь.

10. Сприяння створенню об'єднань співвласників житла.

11. Зміна договору найму житлових приміщень, приєднання звільнених житлових приміщень.

12. Погодження у встановленому порядку кандидатур для призначення на посади керівників житлово-комунальних підприємств, організацій району.

13. Підготовка у межах компетенції пропозицій щодо використання нежитлових приміщень.

14. Утворення комісій та прийняття розпоряджень стосовно визначення класу будинку і віднесення квартир до певної групи квартир, що мають відхилення від основних параметрів житлових будинків.

15. Сприяння залученню на конкурсних засадах підприємств та організацій до утримання житлового фонду.

16. Формування титульних списків об'єктів капітального ремонту житлового фонду для департаменту житлового господарства та інфраструктури і здійснення контролю та нагляду за його проведенням.

17. Підготовка документів і внесення пропозицій міській раді та її виконавчому комітету щодо передачі відомчого житлового фонду у власність територіальної громади м.Львова та прийняття його у встановленому порядку.

18. Забезпечення виконання своїх функцій виконавцями послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення.

3) Повноваження у сфері будівництва:

1. Проведення за рахунок бюджетних коштів та на пайових засадах реконструкції, капітальних ремонтів і ремонтів об'єктів житлово-комунального господарства та соціально-культурного призначення.

2. Участь у роботі державних приймальних комісій з прийняття в експлуатацію завершених (збудованих) об'єктів.

3. Надання дозволів у встановленому виконавчим комітетом порядку на будівництво, реконструкцію, переобладнання, надбудови та прибудови житлових будинків і нежитлових приміщень, влаштування елементів благоустрою та озеленення.

4. Підготовка висновків щодо зміни функціонального призначення господарських і допоміжних приміщень.

5. Розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку щодо фактів самовільного будівництва.

6. Внесення пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на території району.

4) Повноваження у сфері освіти та у справах дітей:

1. Управління підпорядкованими закладами на території району, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

2. Забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних і науково-просвітницьких організацій.

3. Сприяння роботі творчих спілок: національно-культурних товариств, асоціацій; інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту; роботі з молоддю і соціального захисту.

4. Створення умов для проведення дозвілля населення за місцем проживання та у місцях відпочинку.

5. Організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку.

6. Забезпечення школярів підручниками, які навчаються у комунальних навчальних закладах, розташованих на території району.

7. Створення умов для самоосвіти, наповнення шкільних бібліотек.

8. Призначення за погодженням з управлінням освіти департаменту гуманітарної політики керівників підпорядкованих установ освіти.

9. Організація методичної роботи у школах і дошкільних закладах району.

10. Ведення обліку дітей відділами у справах дітей відповідно до встановленого порядку.

11. Ведення обліку звернень про факти жорстокого поводження з дітьми та вжиття невідкладних заходів для ліквідації загрози і наслідків неправомірних дій щодо дитини.

12. Створення та ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також кандидатів в усиновлювачі, опікуни (піклувальники).

13. Встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, вирішення питань про повне державне утримання дітей-сиріт.

14. Здійснення опіки та піклування над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, розробка та застосування пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

15. Надання письмової згоди або заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) та іншого майна, власником (співвласником) якого є дитина.

16. Участь у судових засіданнях стосовно розгляду справ дітей.

17. Здійснення заходів щодо попередження безпритульності та бездоглядності серед дітей відповідно до чинного законодавства.

18. Організація та проведення заходів щодо правової освіти і профілактики нездорових тенденцій серед дітей у навчальних закладах і за місцем проживання.

19. Здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання молоді.

5) Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян:

1. Звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, в яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, що втратили право на користування жилими приміщеннями; виселення громадян та юридичних осіб зі самовільно зайнятих нежитлових приміщень, на які не були укладені договори оренди, розірвання договорів оренди; з інших справ, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

2. Утворення та організація роботи районних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та евакокомісії, контроль за функціонуванням таких комісій на підприємствах, в організаціях та установах.

3. Організація проведення підприємствами, організаціями, установами на підвідомчій території комплексу заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації, здійснення контролю за підготовкою органів управління, сил і засобів до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, контроль за накопиченням, використанням об'єктових резервів матеріально-технічних засобів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

4. Утворення комісій: адміністративної, спостережної, призовної з питань поновлення прав реабілітованих, у справах альтернативної (невійськової) служби, опікунської ради та спрямування їх діяльності.

5. Сприяння органам внутрішніх справ згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

6. Сприяння в організації та проведенні референдумів і виборів, організація правової освіти населення.

7. Сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби у Збройних силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення, наказу військового комісара про оголошення мобілізації.

6) Інші повноваження:

1. Забезпечення електронного обліку звернень громадян, юридичних осіб, актів районної адміністрації.

2. Утворення рад, колегій, комісій, експертних груп у межах компетенції.

3. Встановлення опіки і піклування над недієздатними та обмежено дієздатними особами, надання згоди на здійснення від їх імені правочинів.

4. Ведення кадрових справ, організація кадрової роботи.

5. Ведення обліку військовозобов'язаних.

6. Ведення архівної справи.

7. Ведення Державного реєстру виборців.

5. Права районної адміністрації

1. Для реалізації завдань та виконання повноважень, передбачених цим Положенням, іншими нормативними актами, районна адміністрація має право:

1. Звертатись та одержувати у встановленому порядку від органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

2. Залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), науковців та представників громадськості для підготовки і розгляду питань, що належать до її компетенції.

3. Скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції.

4. Контролювати виконання власних розпоряджень та порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у невиконанні розпоряджень районної адміністрації.

2. Районна адміністрація користується також іншими правами, передбаченими для виконавчого органу міської ради згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", з іншими нормами чинного законодавства України.

6. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення діяльності

1. Фінансове забезпечення районної адміністрації здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

2. Для забезпечення діяльності районної адміністрації, її структурних підрозділів за ними на праві оперативного управління закріплюється майно, що є власністю територіальної громади міста.

3. Працівники районної адміністрації є посадовими особами органів місцевого самоврядування, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та іншими законодавчими актами.

4. Граничну чисельність працівників районної адміністрації встановлює міський голова у межах загальної чисельності працівників виконавчих органів, затвердженої міською радою. Структура районної адміністрації затверджується виконавчим комітетом.

5. Штатний розпис районної адміністрації затверджує міський голова за поданням голови районної адміністрації та за погодженням з директором департаменту фінансової політики і першим заступником міського голови.

6. Районна адміністрація і відділ освіти районної адміністрації є розпорядниками коштів у межах наданих повноважень.

7. Відповідальність посадових осіб

1. Посадові особи повинні сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам служби чи негативно вплинути на репутацію міської ради, її виконавчих органів та посадових осіб.

2. Посадові особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Матеріальна шкода, завдана незаконними діями чи бездіяльністю посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується у встановленому законом порядку.

8. Заключні положення

1. Ліквідація та реорганізація районної адміністрації проводиться міською радою у порядку, визначеному чинним законодавством України.

2. Зміни та доповнення до цього Положення вносяться у порядку, встановленому для його прийняття.

Також під час перебування на практиці було відвідане судове засідання, з приводу розгляду позовної заяви про визнання права власності, в якому були набуті цінні навички щодо адвокатської майстерності ведення допиту свідків, застосування матеріального та процесуального права,права інтелектуальної власності,авторське право, наведення аргументів правомірності дій клієнта та контраргументів з приводу дій опонента, складання та висловлення адвокатських промов тощо. Участь адвоката як представника в цивільному процесі України полягає у здійсненні ним представництва і захисті суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також в сприянні суду у всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін.

5. Поняття та види інтелектуальної власності

Однією з найбільш важливих і характерних рис людини як частини живого світу є її здатність до осмисленої (цілеспрямованої) творчості.Творчість визначається як цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Країни з ринковою економікою давно усвідомили значення використання і належної охорони результатів творчої діяльності, об'єднуваних у понятті "інтелектуальна власність", для темпів соціального та промислового розвитку. В Україні цей інститут фактично переживає період становлення, оскільки радянська доктрина цивільного права грунтувалася на визнанні та регулюванні авторських прав авторів творів літератури і мистецтва, відкриттів, винаходів та раціоналізаторських пропозицій як таких, що мають головним чином відносний (зобов'язально-правовий), а не абсолютний характер. Відповідно, у радянському законодавстві не вживався термін "інтелектуальна власність". Вперше він був використаний у останні роки існування СРСР - у Законі СРСР від 6 березня 1990 р. "Про власність в СРСР".Початком становлення українського законодавства про інтелектуальну власність є прийняття Закону "Про власність", який містить спеціальний розділ "Право інтелектуальної власності". Першим спеціальним актом у цій галузі є Закон України від 21 квітня 993 р. "Про охорону прав на сорти рослин". Можна вважати, що саме він заклав початок формування системи спеціального законодавства України про інтелектуальну власність.Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність містяться у ст.41 Конституції, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Отже, держава гарантує захист інтелектуальної власноавторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з інтелектуальною діяльністю.

Конкретною правовою основою здійснення і захисту інтелектуальної власності в Україні є низка спеціальних законів: від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на промислові зразки", від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та від 15 грудня 1993 р. "Про племінне тваринництво", від 23 грудня 1993 р. "Про авторське право і суміжні права", від 25 червня 1993 р. "Про науково-технічну інформацію", від 21 січня 1994 р. "Про державну таємницю", від 10 лютого 1995 р. "Про наукову і науково-технічну експертизу", від 5 листопада 1997р. "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" та інші.Тією чи іншою мірою стосуються інтелектуальної власності закони України: від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію"; від 21 грудня 1993 р. "Про телебачення і радіомовлення"; від 5 червня 1997 р. "Про видавничу справу", від 7 жовтня 1997 р. "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", від 13 січня 1998 р. "Про кінематографію", від 23 грудня 1998 р. "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", від 16 червня 1999 р. "Про охорону прав на зазначення походження товарів" та інші.У ЦК праву інтелектуальної власності присвячена книга четверта, яка розміщена відразу за книгою третьою "Право власності та інші речові права", чим розробники Кодексу мали намір підкреслити соціально-економічне значення інтелектуальної власності, розглядаючи її як підгалузь цивільного права'.Приступаючи до визначення поняття інтелектуальної власності і права інтелектуальної власності, слід зазначити, що як таке поняття "інтелектуальна власність" поки що потребує доопрацювання. Недосконалість його полягає у тому, що цей вид власності розуміється як такий, що формується інтелектуальними зусиллями автора, але оформляється юридичне за допомогою документів, які гарантують майнові права. При цьому останні стають реальністю лише завдяки їх залученню у господарський обіг за допомогою системи спостереження, вимірювань і реєстрації господарських операцій та процесів матеріального виробництва. Лише в результаті зазначеної сукупності дій об'єкт творчості перетворюється на особливий вид власності2.Таким чином, з одного боку, наголошується на значенні врахування тієї обставини, що сутністю інтелектуальної власності є те, що вона стосується інтелектуальної, творчої діяльності, а з іншого, - не менш наполегливо вказується на значення легітимаційного моменту: результати творчої діяльності стають об'єктом правового регулювання лише тому, що такими їх визнає закон.Тобто хоча кожна інтелектуальна діяльність за своїм характером і змістом є творчою, але не кожний результат творчої діяльності стає об'єктом права інтелектуальної власності. Об'єктом останнього визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає вимогам закону Наприклад, вирішення технічного завдання є результатом творчого пошуку, але може не відповідати умовам патентоспроможності і, отже, не буде об'єктом права інтелектуальної власності. Отже, інтелектуальною власністю прийнято вважати лише ті результати інтелектуальної діяльності, яким закон надає правову охорону. З урахуванням зазначеного, найпростіше визначити це поняття так: інтелектуальна власність - це власність (тобто ставлення як до своїх власних) на такі результати інтелектуальної діяльності, яким відповідно до закону надається правова охорона.Щодо поділу інтелектуальної власності на види існують деякі розбіжності. Так, відповідно до міжнародних угод (конвенцій) результати інтелектуальної діяльності поділяють на дві основні групи:

1) літературно-художня власність (до неї відносять твори літератури і мистецтва, а також суміжних сфер);

2) промислова власність (охоплює усі результати творчості у галузі техніки).

Інший підхід закладено у Модельному цивільному кодексі для країн СНД. Він полягає у тому, що усі результати творчої діяльності поділяються на три групи:

1) об'єкти літературно-художньої власності;

2) об'єкти промислової власності;

3) засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг.

Саме друга з наведених класифікацій визнана виправданою і доцільною розробниками ЦК України і закладена ними в основу концепції регулювання інтелектуальної власності у проектах ЦК 1996-1999 рр., де книга четверта поділялася на три розділи з відповідними найменуваннями.

Проте у ЦК 2003 р. такий поділ на розділи відсутній, а відтак питання про концепцію вітчизняного законодавства з цього питання залишається відкритим.

6. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності

Суб'єкти права Інтелектуальної власності - це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпорядження та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути два види суб'єктів:

1) творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) Інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права Інтелектуальної власності.

Творець - це особа, результати інтелектуальної, творчої діяльності якої є або можуть бути визнані об'єктами права інтелектуальної власності. Коло суб'єктів, які визнаються творцями, у законі (ст.421 ЦК) не визначене І не обмежене певними вимогами до їх віку, стану здоров'я, дієздатності тощо. У зазначеній нормі ЦК наведений лише приблизний перелік осіб, які створюють той чи інший об'єкт права Інтелектуальної власності: автор, виконавець, винахідник тощо. Звідси випливає, що для суб'єктів права інтелектуальної власності характерною є однакова дієздатність суб'єктів "творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи.Слід звернути увагу на те, що "творча правосуб'єктність" не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правом настає з досягненням фізичною особою 18 років. Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати авторські права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо). Інші особи визнаються суб'єктами права інтелектуальної власності, якщо відповідно до ЦК, іншого закону чи договору їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Наприклад, це може бути особа, якій автор відповідно до закону повністю або частково передав майнові права інтелектуальної власності - видавець літературного твору, який уклав відповідний договір з автором (ст.427 ЦК).Суб'єктом права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, за певних умов може бути також юридична чи фізична особа, де або у якої працює той, хто створив цей об'єкт.

...